Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України



Скачати 129,38 Kb.
Дата конвертації27.09.2017
Розмір129,38 Kb.



Галицька

центральна районна бібліотека

Микола Костомароввидатна постать України

http://maxima-library.org/aimg/18503.jpeg

/до 200-ї річниці від дня народження

Миколи Костомарова/

Біобібліографічний життєпис

Галич

2017

ББК 63.3(4Укр)

М 59
Микола Костомаров – видатна постать України : до 200-ї річниці від дня народження Миколи Костомарова : біобібліографічний життєпис / Галицька ЦБ; [уклад. О.В. Мединська; комп. набір З.В. Кіндрат; відп. за вип. І.В. Сорочинська-Городецька]. – Галич, 2017.

Укладач: Мединська О.В. – бібліограф Галицької ЦБ

Відповідальна за випуск: Сорочинська-Городецька І.В. – директор Галицької ЦБС

Комп’ютерний набір

та естетичне оформлення: Кіндрат З.В.зав. відділом інформаційних технологій Галицької ЦБ


«…Любітеся, діти слави

Любов нас спасає»

Костомаров М.І.

Микола Іванович Костомаров – видатний діяч європейської культури та історії. Він залишив дослідникам безцінні скарби думки і слова, що охоплюють практично всі галузі гуманітарної діяльності. Наш славетний співвітчизник добре знаний у світі своїми історичними дослідженнями. Його перу належать сотні вагомих праць з історіософії, етнокультури, народознавства, інтелектуально - духовний потенціал яких міг би успішно працювати на утвердження національної самосвідомості, розширення духовного поля, українознавства.

Людина непересічної долі, величезної культури і освіченості, історик і археолог, фольклорист і етнограф, поет і прозаїк, Микола Іванович Костомаров був насамперед працьовитою людиною й увесь свій вік провів за письмовим столом і в архівних пошуках документів, які давали йому змогу відкривати нові сторінки у вітчизняній історії. Він перший у той час звернувся до вивчення історії України, що тоді, та, нажаль, і до недавнього минулого, вважалося недоречним. Саме М.І.Костомаров один з перших порушив питання про узаконення мови українського народу, його історії, активно відстоював думку, що творцями історії є не царі та їх наближені вельможі, а народ. Служіння народові було головним змістом життя і праці М.І. Костомарова .

Оцінюючи творчу і наукову спадщину М. І. Костомарова, його сучасник М. Г. Чернишевський вже після смерті Миколи Івановича писав у 1889 році: « …Костомаров був людиною такої великої вченості, такого розуму і так любив істину, що праці його мають дуже високе наукове достоїнство. Його поняття про діячів і події російської історії майже завжди чи співпадають з істиною, чи близькі до неї …»

До цього необхідно додати громадянську позицію Костомарова, його антикріпосницькі переконання, близькість до революційно – демократичного руху. Будучи одним з засновників таємної політичної організації – Кирило – Мефодіївське товариство, він засвідчив себе як передовий громадський діяч свого часу.

Звертання в сучасних умовах до цієї грандіозної постаті не тільки данина пам’яті славнозвісному співвітчизникові, а й об’єктивна необхідність нового прочитання творчого доробку. Він відомий також як неабиякій публіцист і полеміст, як чудовий, з винятковим обдаруванням, професор.

Сучасна наукова громадськість цілком справедливо ставить М. І. Костомарова поряд з визначними представниками вітчизняної історичної думки ХІХ століття.




Віхи життя і творчості М.І. Костомарова
Майбутній всесвітньо відомий історик, учений, письменник, Микола Іванович Костомаров (літературні псевдоніми Ієремія Галка, Іван Богучаров) народився 4 (16) травня 1817 р. в слободі Юрасівці Воронезької області. Його батько – Іван Петрович Костомаров, походив з роду козаків - переселенців, засновників Острогоського полку на Слобожанщині. Один з його далеких предків – Петро Костомаров пристав до війська Богдана Хмельницького і після його поразки під Берестечком був позбавлений польсько–шляхетським урядом свого спадкового маєтку.

Нащадки Петра Костомарова укоренилися в Остогозькому краї, і один із них оселився на березі р. Ольховатки. Він одружився на вихованці і спадкоємниці козацького чиновника Юрія Блюма, який побудував в ім’я ангела церкву у слободі, названій Юрасівкою. Це відбувалося в першій половині ХVIII ст. Маєток Блюма перейшов до Костомарової. До цієї парості належав батько М.І. Костомарова.

Микола Іванович Костомаров з'явився на світ до взяття шлюбу місцевого поміщика Івана Петровича Костомарова з кріпачкою, українською дівчиною Тетяною Петрівною Мильниковою, і за законами Росії став кріпаком свого власного татуся. Батько майбутнього історика, капітан, учасник взяття Ізмаїла суворовською армією, у 1790 році пішов у відставку й оселився у своєму маєтку. Він належав до стародавнього, відомого з середини ХVI століття дворянського роду, вважався людиною дуже освіченою. Самостійно вивчивши французьку, в оригіналі читав твори Вольтера, Дідро й інших французьких просвітителів, залишаючись, проте, жорстоким кріпосником. Вже в похилому віці він вибрав собі в дружини українську дівчину Тетяну і відправив її до Москви для навчання в приватному пансіоні, намірюючись потім із нею одружитися. Обвінчалися батьки Миколи Костомарова у вересні 1817 року, уже після народження сина.

Раптова смерть батька 14 липня 1828 року поставила його родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, Микола Костомаров як кріпак батька у спадок переходив тепер його найближчим родичам — Ровнєвим, які були не проти відвести душу, знущаючись над паничем. Щоб він звикав до свого нового становища, йому призначили «місце» у передпокої. Ровнєвські лакеї, зловтішаючись, говорили йому: «Доста панствувати, Миколко, — ти ж бо такий же холоп, як і ми!». Коли Ровнєви запропонували Тетяні Петрівні за 14 тисяч десятин родючої землі вдовину частку — 50 тис. карбованців асигнаціями, а також волю хлопчикові, вона погодилася без зволікань. Щоб урятувати сина від кріпацької неволі, жінка була готова на все. Микола дуже любив свою матір, до кінця життя не забуваючи, кому він був зобов'язаний своїм «другим» народженням.

Микола Костомаров у 1837 р. закінчив історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом українських фольклорних збірників захопився збиранням та вивченням народної поезії, 1844р. захистив магістерську дисертацію «Об историческом значении русской народной поэзии». По закінченні університету деякий час служив юнкером в уланському полку, потім викладав історію в гімназіях Харкова, Рівного, Києва, зокрема 1845 р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846 р. — ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.

1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — «Книг буття українського народу», «Статуту Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія», відозв «До братів-українців», «До братів-росіян», «До братів-поляків»; автор записки про об'єднання слов'янських народів.

У період активної педагогічної, наукової і політичної діяльності М. Костомаров познайомився із чарівною і талановитою пансіонеркою Аліною Крагельською. Втім їхнє весілля, призначене на 30 березня 1847 року, не відбулося. У спогадах Аліни Леонтіївни зазначається, що вони повінчалися 9 травня 1875 року, тобто після 28 – річної розлуки, у маленький церкві с. Дідівці під Прилуками. Напередодні вінчання Миколу Івановича разом з іншими учасниками товариства, за доносом провокатора заарештували.

Після річного ув'язнення в казематі «Третього відділу», а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. Тут він служив (1848 — 1857) у Статистичному комітеті; у 1848 — 1850 рр. був перекладачем при губернському управлінні, редактором неофіційної частини

«Саратовских губернских ведомостей», близько зійшовся з М. Чернишевським, О Пипіним, Д. Мордовцем. 1856р. Костомарова амністовано.

З 1858 р. жив у Петербурзі. В 1859 — 1862 рр. — екстраординарний професор кафедри російської історії Петербурзького університету. Влаштовував літературні «вівторки», куди сходилися земляки-українці (П. Куліш,


О. Стороженко, В. Горленко та ін.). Підтримував тісні зв'язки з М.  Добролюбовим, В. Стасовим, М. Ге, О. Бодянським; співробітничав у журналах «Современник», «Вестник Европы» (один із його засновників), «Русское слово», «Отечественные записки»,

«Русская старина», «Киевская старина» та ін. Виступив із статтею «Україна» у журналі «Колокол». Брав діяльну участь у створенні журналу «Основа», у виробленні його національно-культурної програми. На початку 1862 р. залишає працю в університеті і зосереджується на науковій роботі.

Був членом-редактором Київської археографічної комісії; за його редакцією у 1863 — 1884 рр. видано 12 томів «Актов Южной и Западной России» з історії України і Білорусії 14—17 ст. Показуючи близькість історичної долі і культурного життя українського та російського народів у ст. «Две русские народности» (1861), Костомаров розрізняв визначальні риси національного характеру українців та росіян. Автор праць з історії: «Начало Руси» (1860), «Мысли о федеративном начале в древней Руси» (1861), «Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада» (1864), «Вече и вечевое устройство в древней Руси» (1864) та ін. Написав «Русскую историю в жизнеописаниях ее главнейших деятелей» (т. 1—7, 1873 — 88). Праці з історії України присвячені здебільшого періодові 15—17 ст.: «Иван Свирговский, украинский гетман XVI века» (1855), «Богдан Хмельницкий и возвращение Южной Руси к России» (1857), «Черты народной южнорусской истории» (1861), «Южная Русь в конце XVII века» (1867), «Руина» (1879 — 80), «Мазепа» (1882) та ін. Наукові дослідження Костомарова здобули широке визнання, його обрано почесним членом Югослов'янської академії наук і мистецтв, сербського вченого товариства «Друшество» й ін. Історичні праці вченого відзначаються образністю викладу.

В історію української літератури Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п'єси.

Поезія Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази («Стежки», «Посланець», «Мана», «Брат з сестрою», «Ластівка», «Явор, тополя й береза» та ін.); ремінісценції на історичні теми (вірші «Згадка», «Могила» та ін.), вірші-пісні романсового характеру, стилізації народної ліричної пісні («Стежки», «Поцілунок», «Рожа», «Горлиця», «Голубка», «Нічна розмова», «Вулиця», «Зозуля»), особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю («Туга», «Дівчина», «Сон», «Ой ішов козак...», «Зірка», «Зорі» та ін.).

Громадянська лірика Костомарова пройнята мотивами боротьби з тиранією, поетизацією козацької слави України («Давнина», «Діти слави, діти слави!», «На добраніч»). Твори на історичні теми нерідко у формі алюзій спроектовані на проблеми сучасності («Юпитер светлый плывет по зеленым водам киммерийским», «Співець Митуса» та ін.).

Костомаров одним з перших в українській поезії запровадив гекзаметр (вірш «Эллада») та елегійний дистих (вірш «Нічна розмова»), п'ятистопний ямб. Особливостями його вірша є багатство ритміки, відсутність регулярної строфіки, чергування коломийкового вірша з говірним віршем. Для громадянської лірики характерні ораторсько-публіцистичні інтонації, риторичні засоби.

Костомаров — автор історичних трагедій «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841), які відзначаються новизною проблематики. Романтичні драми «Кремуций Корд» (1849), «Эллины Тавриды» (1883), «Украинские сцены из 1649 года» (незакін.) позначені тираноборчими мотивами.

Костомаров відомий як прозаїк: повість «Сорок лет» (1840, переробл., доп. й видана 1902р. Л. Толстим), «Казка про дівку-семилітку» (1840; опубл. 1860), літературні казки «Торба» й «Лови» (обидві — 1843), повість з часів повстання С. Разіна «Сын» (1865), історична хроніка з часів Івана Грозного «Кудеяр» (1875), повісті «Холуй» (1878), «Черниговка» (1881) — з українського життя 17—18 ст. По смерті Костомарова 1886р. вийшла в Петербурзі збірка його прозових творів «Рассказы И. Богучарова (Николая Костомарова)».

М. І. Костомаров переклав частину «Краледворського рукопису», окремі твори Дж. Байрона, В. Шекспіра (пісня Дездемони з трагедії «Отелло»), з чеської («Ягода», «Рожа») і польської («Панич і дівчина») народної поезії.

Костомаров — один з перших українських літературних критиків. З його історичних і суспільних поглядів випливає розуміння народної поезії як втілення національного духу, а також індивідуальної творчості як продовження фольклорного процесу на новому рівні (ст. «Об историческом значении русской народной поэзии», 1843; рецензія на «Кобзар» Т. Шевченка, 1860). З діяльністю Костомарова пов'язана поява в Україні культурно-історичної школи у літературознавстві. Стаття «Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке» (1843) є по суті першою професійною критичною працею в українському літературознавстві. Костомаров приділяв увагу проблемі самобутності української літератури, її народності, з'ясуванню ідейно-естетичних функцій комічного в літературі — на прикладі творчості І. Котляревського і М. Гоголя («Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке»; рецензія на російський переклад «Народних оповідань» Марка Вовчка, 1859; «Воспоминание о двух малярах», 1861; «Слово о Сковороде по поводу рецензии на его сочинения в „Русском слове”», 1861; «Малороссийская литература», 1871, та ін.).

Костомаров знав Т. Шевченка з 1846 р. У рецензії на «Кобзар» (1860), «Воспоминании о двух малярах» (1861), книзі «Поэзия славян. Сборник лучших поэтических произведений славянских народов в переводах русских писателей» (1871) та в «Споминках про Шевченка» в празькому виданні «Кобзаря» (т. 2, 1876) оцінював творчість Т. Шевченка як всенародний скарб.

У численних публіцистичних статтях («Ответ на выходки газеты „Czas” и журнала „Revue Contemporaine”»; «Правда полякам о Руси: по поводу статьи в „Revue Contemporaine”», «Правда москвичам о Руси», усі — 1861; «Мысли южно-русса», 1862; «О преподавании на народном языке в Южной Руси», 1863, та ін.), спрямованих проти реакційної політики російських і польських шовіністичних кіл, Костомаров відстоював історичне право української мови на самобутній розвиток.

Помер Микола Костомаров 7 (19) квітня 1885 року в Петербурзі.




Твори М.І. Костомарова

Костомаров М.І. Твори : в 2-х т / М.І. Костомаров. – К.: Дніпро, 1990.

Т. 1: Поезії. Драми. Оповідання. – 538 с.

Т. 2: Повісті. – 779 с.

Костомаров М.І. Богдан Хмельницький : іст. моногр. / М.І.Костомаров. – Дніпропетровськ : Січ, 2004. – 803 с.

Костомаров М.І. Галерея портретів : біографічні нариси / Н.И.Костомаров; худож. С.К. Семендяїв. – К.: Веселка, І993. – 324с. – (Історична бібліотека для дітей "Золоті ворота").

Костомаров М.І. "Закон Божий" (Книга буття українського народу) / М.І.Костомаров. – К.: Либідь, 1991. – 39с.

Костомаров М. І. Історичні постаті / М.І. Костомаров. – Дніпропетровськ : Січ, 2008. – 718 с.

Костомаров М.І. Історія України в життєписах визначних її діячів / М. І. Костомаров; пер. і переднє слово О. Барвінського. – К.: Україна, 1991. – 493с. : іл. – (Репринтне видання.).

Костомаров Н.И. Исторические произведения. Автобіография / Н.И. Костомаров. – К. : Изд-во при Киев. ун-те, 1989. – 736 с.

Костомаров Н. И. Кудеяр : историческая хроника: в 3-х кн. / Н.И. Костомаров. – М.: Книга, 1989. – 254 с. – (Исторический литературный архив).

Костомаров Н.И. Мазепа / Н.И. Костомаров. – М. : Республика, 1992. – 335 с.

Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей / Н.И.Костомаров .— М.: Мысль, 1991. – 616 с.
Література про життя і творчість М.І. Костомарова

Баран Є. Історична повість М. Костомарова „Чернігівка” (Сюжет, проблематика, характери) / Є. Баран // Дивослово. – 1994. - № 5-6. – С. 9-11.

Буторіна Н. Український аспект літературознавчих студій Миколи Костомарова / Н.Буторіна // Дивослово. – 2005. - № 7. – С. 56-59.

Галич О. „Я полюбив історію над усе...”: (Костомаров про свої наукові зацікавлення історією України) / О.Галич // Слово і час. – 1997. - № 5-6. – С. 23-27.

Замлинський В. Видатний і маловідомий водночас : [про історика М.І. Костомарова] /
В. Замлинський // Дніпро. – 1989. - № 4. – С. 60-65.

Замлинський В. Микола Костомаров / В.Замлинський // Історія України в особах: ХІХ ст. - ХХ ст. - К. : 1995.- С.70 -73.

Микола Костомаров: мемуарний портрет // Шкільна бібліотека. - 2012. - № 7-8.- С. 11.

Овдієнко Н. Микола Костомаров одружився у 58 років; На Чернігівщині відроджують сімейне гніздо історика / Н.Овдієнко // Голос України .- 2010.- 23 квітня. - С. 2

Пінчук Ю. Костомарівський енциклопедичний довідник – у роботі / Ю. Пінчук, Є. Степанович // Слово і час. – 1997. – 5-6. – С. 27-28.

Пінчук Ю.А. Микола Іванович Костомаров, 1817-1885 / Ю.А. Пінчук. – К.: Наук. думка, 1992. – 232с.

Смолій В.А. Микола Костомаров: Віхи життя і творчості / В.А.Смолій // Енциклопедичний довідник. – К.: Вища школа, 2005. – 543 с.

Судаков В. Костомаров Микола Іванович (1818 – 1885) / В.Судаков // Видатні постаті України: біогр. довід. / Г.В,Щокін, М.Ф.Головатий, В.А.Гайченко та ін. - К. : 2004.- С.424- 428.



Яценко М. Минуле проростає в сучасність: Романтична драматургія М. Костомарова /
М. Яценко // Слово і час. – 1992. - № 5. – С. 3-8.
Каталог: Content -> files -> 2 -> vudanya 2017
files -> Січеньчень
2 -> Урок №8 література рідного краю. К. Перелісна «три правди»
files -> Галицька центральна районна бібліотека Іван Багряний – титан українського духу
vudanya 2017 -> Галицька централізована бібліотечна система
vudanya 2017 -> В᾿ячеслав Чорновіл – творець української Незалежності /до 80-річчя від дня народження В᾿
2 -> Інформаційний вісник містить у собі
2 -> Мединська О. В. – головний бібліограф Галицької ЦБ. Відповідальна за випуск: Сорочинська-Городецька І. В


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconВідділ культури І туризму Прилуцької міської ради Прилуцька міська центральна бібліотека ім. Л. Забашти
Микола Костомаров – гордість України [Текст]: бібліографічний покажчик / уклад. Л. І. Зубко; відп за вип. Л.І. Трошина. – Прилуки:...
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconГалицька центральна районна бібліотека
Творець українського гімну – Михайло Вербицький [Текст] : пам’ятка користувачу : до 200-ліття від дня народження М. Вербицького /...
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconГалицька центральна районна бібліотека Іван Багряний – титан українського духу
Багряний – титан українського духу : (до 110-річчя від дня народження І. Багряного) : пам’ятка користувачу / Галицька цб; [уклад....
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconСарненська центральна районна бібліотека сектор інформаційно-бібліографічної роботи Серія : Гордість краю
Сарненська центральна районна бібліотека; методично-бібліографічний відділ. – Сарни. – 016. – с
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconТростянецька районна центральна бібліотека т. Г. Шевченко І Сумщина
Т. Г. Шевченко І сумщина [ Текст ]: бібліографічний покажчик / Тростянецька районна центральна бібліотека; упоряд. З. Каруна. Тростянець,...
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconБерезнівська центральна районна бібліотека Організаційно-методичний відділ
Апостол духу. Каменяр – Іван Франко: методико-бібліографічні матеріали /Березнівська центральна районна бібліотека, організаційно-методичний...
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconМикола костомаров перший класик
Микола Костомаров перший класик української історичної науки : рекомендаційний список / уклад. Я. В. Жерьобкіна; відп за вип. І....
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconМикола Іванович Костомаров Біографія Микола Іванович Костомаров (1817 — 1885)
Походження хлопчика визначало деяку подвійність його долі. Він з'явився на світ до взяття шлюбу місцевого поміщика Івана Петровича...
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconБерезнівська центральна районна бібліотека Сектор довідкової та інформаційної роботи Рекомендаційно-бібліографічний список до 85-річчя від дня народження Ліни Костенко
Я вибрала долю собі сама”: до 85-річчя від дня народження Ліни Костенко: рекомендаційно-бібліографічний список / Укладач: Гурин О....
Галицька центральна районна бібліотека Микола Костомаров – видатна постать України iconХорольська центральна районна бібліотека Методично-бібліографічний відділ
Кожна бібліотека прагне до максимального розкриття змісту своїх ресурсів для користувачів. Важливим засобом фрмування читацької уваги...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка