Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20



Сторінка11/23
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.21 Mb.
ТипКонспект
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

Стать: поняття, сутність. Чоловіча та жіноча особистість.

Стать - характеристика людини, на яку не можна не звернути уваги. Саме в статевій належності людина передусім відчуває свою біологічну природу, її незмінюваність, заданість. Але далеко не лише біологічну. Стать керує і детермінує, наголошує й умовляє. Вона береже, захищає, стає джерелом енергії, натхнення, радості існування і раптово знецінює, обурює, завдає болючих ран, штовхає в депресії, призводить до кримінальних учинків.

Особливості гендерної та статевої психології приваблювали багатьох дослідників психології особистості. Немає практично жодної з відомих теорій особистості, яка б не розглядала закономірності чоловічої й жіночої психології як характеристик сутності особистості.

В теорії Фрейда відмінності між чоловіками і жінками зумовлені відмінностями будови статевої сфери. Сучасні психоаналітичні дослідження піддали критиці ортодоксальні погляди Фрейда на природу сексуальності, справедливо вважаючи, що сексуальність людини і відповідна ідентичність розвивається в значній мірі не під впливом біологічної інстинктивної природи, а за участю соціуму, тобто збільшується акцент не на статевих, а на гендерних аспектах ідентичності особистості.

Один з учнів З.Фрейда, засновник індивідуальної психології Альфред Адлер наполягав, що всі відмінності між статями є результатом культурних впливів. Він не погоджувався визнати жінку нижчим створінням, хоча визнавав, що очевидні переваги чоловіка у патріархальній культурі призводять до тяжких психічних порушення у розвитку жіночої особистості.

В аналітичній психології Юнга жіночність і мужність розглядається як сукупність якостей, притаманним як чоловікам, так і жінкам, причому і ті, і інші мають як чоловічі, так і жіночі риси. Чоловічі риси в жінці Юнг назвав Анімусом, а жіночі риси в чоловікові, відповідно - Анімою. Основою ідеєю аналітичної психології є ідея індивідуації, тобто розширення свідомої частини особистості і збільшення здатності до рефлексії своєї самості. Процес індивідуації обов'язково передбачає примирення людини зі своїми тіньовими сторонами, а також інтеграцію чоловіком зі своїм фемінним елементом, а жінки відповідно з маскулінним. Ці процеси не такі вже й очевидні, адже чоловік ідентифікуючись зі своєю маскулінністю ховає свою фемінність, йому нелегко примиритися зі своєю Анімою. Так само жінці нелегко примиритися зі своїм Анімусом, вона витісняє природну маскулінність і не завжди перебуває в гармонії з нею.

Маскулінність - це система властивостей особистості, що традиційно вважаються чоловічими. Вони передбачають відповідність власній статевій приналежності, прийняття статево-рольових стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації. Маскулінність пов'язується з такими якостями, як незалежність, активність, допитливість, схильність до ризику, здатність до досягнень. Внутрішній світ чоловіка вважається більш упорядкованим і систематизованим, ніж світ жінки. Серед негативних рис маскулінності найчастіше вважається брутальність, авторитарність, агресивність, надмірний раціоналізм.

Фемінність - це властивість особистості, що передбачає відповідність жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових норм, типової для жінки поведінки, цінностей, установок. Фемінність пов'язується з емоційністю, м'якістю, чуйністю, нормативністю, комунікативними навичками, сензитивністю, здатністю до эмпатії. Фемінна жінка вважається більш реалістичною, практичною, уразливою, безпосередньою і пасивною, ніж жінка з не такою однозначно домінуючою жіночністю. Виражена фемінність передбачає переважання несвідомого рівня саморегуляції, схильність до інтуїтивного осягнення дійсності, чітку материнську орієнтацію.

Згідно суспільних стереотипів, які значною мірою визначають особливості соціальної поведінки людини, для чоловіка нормативною і бажаною вважається виражена маскулінність. Для сучасної європейської жінки, навпаки, надмірна фемінність не є в тій же мірі нормативною і бажаною, в якій маскулінність - для чоловіка.

Маскулінність не обов'язково притаманна чоловікам так само, як фемінність - не є виключно жіночою характеристикою. Такі фемінні властивості, як щиросердність, емоційність, інтуїтивність, вітальність, у значній мері властиві і чоловікам, набуваючи виразності у міру наближення до особистісної зрілості. З іншого боку, серед жінок нерідко зустрічаються такі маскулінні якості, як безкомпромісність, наполегливість, розвинута мотивація досягнення, ініціативність, високий інтелект і свобода від стереотипів. В житті сучасного суспільства зустрічається чимало фемінних чоловіків і маскулінних жінок. Звичайно в даному контексті йдеться переважно не про фізичні властивості, а про психологічні характеристики.

Тривалий час вважалося, що маскулінність та фемінність - це протилежні полюси однієї шкали, тобто висока маскулінність розглядається як низька фемінність (і навпаки). В сучасних психологічних концепціях статі і статево-рольової поведінки ці властивості розглядаються, як відносно незалежні один від одного конструкти. Тобто можливе одночасно високий розвиток обох характеристик, або одночасно низький рівень цих статево-рольових проявів. Поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від її статі) отримало назву андрогінність. У психології особистості андрогінія розглядається як особистісна характеристика, не пов'язана з порушеннями статевого розвитку або статево-рольової орієнтації. Розвинута андрогінія в людини, незалежно від її статі, передбачає багатий арсенал і гнучкість її рольової поведінки, високі соціально-адаптивні здібності й інші важливі якості. Наприклад, помічено, що обдарованим людям часто властива висока андрогінія.

Поняття андрогінії ввів в психологічну термінологію вже згадуваний Карл Юнг, пояснюючи її поняттями Аніма та Анімус. Американський психолог Сандра Бем створила психологічну методику вимірювання маскулінності і фемінності "Статево-рольовий опис" (the Bem Sex-Role Inventory), згідно з якою можна діагностувати чотири типи людей незалежно від їхньої фізіологічної статі: 1) маскулінні (з вираженими чоловічими якостями); 2) фемінні (з вираженими жіночими якостями); 3) андрогінні; 4) невизначені (без виражених якостей маскулінності і фемінності).

Від самого народження дитини вона потрапляє в соціальне оточення, яке задає безліч стереотипів статево-рольової поведінки. З самого малку дитина чує від своїх батьків, вихователів: "Це не гарно, це не личить дівчинці (хлопчикові)"; "Не плач, хлопчики не плачуть!"; "Не бийся, так не гарно себе вести дівчинці!". З першими проявами усвідомлення себе представником певної статі дитина зв'язує це з цілою низкою ознак: з одягом, з правилами поводження, з проявами почуттів (чи з забороною таких). На природні диференціально-психологічні відмінності між статями, які безперечно мають місце, накладаються моделі чоловічих і жіночих ролей, які існують в суспільній свідомості, часом не маючи нічого спільного зі справжньою психофізіологічною природою статі.

Ці суспільні моделі існують не просто як система поглядів на норми статево-рольової поведінки. Вони виступають як соціальні експектації, очікування, вони відіграють активну роль в формування соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінки не співпадає з нормативами, то суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує певні санкції. Інколи ці санкції є досить жорсткими (в архаїчних суспільствах за порушення статево-гендерної ідентичності та інші відхилення від суспільних стандартів винних карали вигнанням, або навіть більш суворими покараннями), проте в сучасному суспільстві подібні санкції носять переважно психологічний характер: осуд, негативні оцінки тощо. Як результат - людина переживає почуття провини, сором, внутрішні чи зовнішні рольові конфлікти, про які детальніше буде йти мова в наступних лекціях. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш чи менш адекватні форми гендерно-рольової поведінки.

Процеси гендерно-рольової соціалізації чоловіків і жінок мають багато відмінностей. Для жінки, згідно з історично сформованими патріархальними стереотипами, які, не зважаючи на суспільний прогрес, ще мають місце, переважає орієнтація на сім'ю та сімейні цінності, ведення домашнього господарства тощо. Для чоловіка, згідно тих самих стереотипів, нормативно бажаною є більша активність за межами сім'ї: професійна діяльність, суспільна активність. Не даремно, існує поговірка, що "для жінки сім'я - це друга робота, а для чоловіка робота - це друга сім'я". Згідно з таким розмежуванням важливою умовою самореалізації для жінки вважається успішний і вчасний шлюб. Жінка, яка не створила сім'ю, вважається невдахою, її називають "старою дівою". Чоловіка, який ніколи не одружувався, ніхто не називає невдахою, і для нього немає відповідного прізвиська. З іншого боку, успішність самореалізації чоловіка пов'язується з його кар'єрою, часто зі статусом в суспільстві.

Таким чином ми бачимо, що гендерний розвиток та гендерна соціалізація особистості - це складні і різноманітні процеси, які підкоряються багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато протиріч, проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей повинне допомогти уникненню цих проблем і протиріч розвитку. Це шлях не лише до гармонійності розвитку гендерної сфери людини, а й до гармонійності особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі і з соціальним світом взагалі.

4.Я-концепція та Ії складові.

Поняття Я-концепції було введено американським психологом і філософом У. Джейсом у кінці 19 століття. Теоретичний і прикладний розвиток поняття Я-концепції придбало завдяки творчості видатних психологів-гуманістів А.Маслоу, К. Роджерса і Э. Эриксона. Найбільш повне відображення Я-концепція одержала в книзі Р. Бернса «Розвиток Я-концепції і виховання» (1986).

У російській психології проблемою Я-концепції і близькою науковою спрямованістю займалися Б.Г. Ананьев, И.С. Кін, Д. А. Леонтьев, В. В. Столин, А. А. Реан.

У сучасній психології Я-концепція розглядається як один з компонентів особистості, як відношення індивіда до самого себе. Поняття « Я-концепція» виражає єдність і цілісність особистості з її суб'єктивною внутрішньою стороною, тобто те, що відомо індивіду про самого себе, яким він бачить, почуває і представляє себе сам.

Я-концепція – це сукупність установок на самого себе. У більшості визначень установки підкреслюються три головних її елементи, її три психологічні складові:


  • Образ Я – представлення індивіда про самого себе.

  • Самооцінка – афективна оцінка цього представлення, що може мати різну інтенсивність, оскільки конкретні риси образа Я можуть викликати більш-менш сильні емоції, зв'язані з їх чи прийняттям осудом.

  • Потенційна поведінкова реакція, тобто ті конкретні дії, що можуть бути викликані образом Я и самооцінкою.

Предметом самосприйняття і самооцінки індивіда можуть, зокрема, стать його тіло, його здатності, його соціальні відносини і безліч інших особистісних проявів.

КОГНІТИВНА СКЛАДОВА Я-КОНЦЕПЦІЇ.

Представлення індивіда про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того, чи ґрунтуються вони на об'єктивному чи знанні суб'єктивній думці, чи є вони щирими чи помилковими. Конкретні способи самосприйняття, що веде до формування образа Я, можуть бути найрізноманітнішими.

Абстрактні характеристики, що ми вживаємо описуючи якусь людину, ніяк не зв'язані з конкретною подією чи ситуацією. Як елементи узагальненого образа індивіда вони відображають, з одного боку, стійкі тенденції в його поводженні, а з іншого боку – вибірковість нашого сприйняття. Те ж саме відбувається, коли ми описуємо самих себе: ми в словах намагаємося виразити основні характеристики нашого звичного самосприйняття, до них відносяться будь-які рольові, статусні, психологічні характеристики індивіда, опис майна, життєвих цілей і т.п. Усі вони входять в образ Я с різною питомою вагою – одні представляються індивіду більш значимими, інші – менш. Причому значимість елементів самопису і, відповідно, їхня ієрархія можуть мінятися в залежності від контексту, життєвого досвіду чи індивіда просто під впливом моменту. Такого роду самоопис – це спосіб охарактеризувати неповторність кожної особистості через сполучення її окремих рис.

ОЦІННА СКЛАДОВА Я-КОНЦЕПЦІЇ

Емоційна складова установки існує в силу того, що її когнітивна складова не сприймається людиною байдуже, а будить у ньому оцінки й емоції, інтенсивність яких залежить від контексту і від самого когнітивного змісту.

Самооцінка не є постійної, вона змінюється в залежності від обставин. Джерелом оцінних знань різних представлень індивіда про себе є його соціокультурне оточення, у якому оцінні знання нормативно фіксуються в мовних значеннях. Джерелом оцінних представлень індивіда можуть бути також соціальні реакції на якісь його прояви і самоспостереження.

Самооцінка відображає ступінь розвитку в індивіда почуття самоповаги, відчуття власної цінності і позитивного відношення до всього того, що входить у сферу його Я.

Є три моменти, істотних для розуміння самооцінки.

По-перше, важливу роль у її формуванні грає зіставлення образа реального Я с образом ідеального Я, тобто з представленням про те, якої людина хотіла б бути. Ті, хто досягає в реальності характеристик, що визначають для нього ідеальний образ Я, повинні мати високу самооцінку. Якщо ж людина відчуває розрив між цими характеристиками і реальністю своїх досягнень, його самооцінка, цілком ймовірно, буде низкою.

Другий фактор, важливий для формування самооцінки, зв'язаний з інтеріоризацією соціальних реакцій на даного індивіда. Іншими словами, людина схильний оцінювати себе так, як, на його думку, його оцінюють інші.

Нарешті, ще один погляд на природу і формування самооцінки укладається в тім, що індивід оцінює успішність своїх дій і проявів через призму ідентичності. Індивід випробує задоволення не від того, що він просто щось робить добре, а від того, що він обрав визначену справу і саме його робить добре.

Варто особливо підкреслити, що самооцінка, незалежно від того, чи лежать у її основі власні судження індивіда про себе чи інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні чи ідеали культурно задані стандарти, завжди носить суб'єктивний характер.

ПОВЕДІНКОВА СКЛАДОВА Я-КОНЦЕПЦІЇ.

Той факт, що люди не завжди поводяться у відповідності зі своїми переконаннями, добре відомий. Нерідко пряме, безпосереднє вираження установки в поводженні чи модифікується зовсім стримується в силу його соціальної неприйнятності, моральних сумнівів чи індивіда його страху перед можливими наслідками.

Всяка установка – це емоційно пофарбоване переконання, зв'язане з визначеним об'єктом. Особливість Я-концепції як комплексу установок укладається лише в тім, що об'єктом у даному випадку є сам носій установки. Завдяки цій самоспрямованості всі емоції й оцінки, зв'язані з образом Я, є дуже сильними і стійкими. Не надавати значення відношенню до тебе іншої людини досить просто; для цього існує багатий арсенал коштів психологічного захисту. Але якщо мова йде про відношення до самого себе, те прості вербальні маніпуляції тут можуть виявитися неспроможними. Ніхто не може просто так змінити своє відношення до самого себе. Тобто, формування Я-концепції складається на основі індивідуальних особливостей особистості, а також під дією механізму взаємного спілкування.

Усі теорії розвитку Я-концепції зосереджені на особливостях, властивих тому чи іншому віковому періоду, але два фактори проходять через весь процес розвитку Я-концепції незалежно від віку. Це - сімейні відносини і значимі інші.

1. Значимі інші.

Під терміном «значимі інші» розуміються люди, що важливі чи значимі для дитини внаслідок того, що він почуває їхню здатність безпосередньо впливати на його життя.

Значимі інші – це ті, хто грає в житті особистості велику роль. Вони впливові, і їхня думка має велику вагу. Рівень впливу значимих інших на індивіда залежить від ступеня їхньої участі в його житті, близькості відносин, соціальної підтримки, що вони роблять, а також від влади й авторитету, якими вони користаються в навколишніх.

У раннім дитинстві найбільш значимими іншими в оточенні дитини є батьками. Пізніше до них приєднуються вчителі і група однолітків. У пошуках образа «Я» людина вибирає значимого іншого і високо оцінює створене їм зображення свого «Я». Точність цього образа залежить від індивідуальних особливостей значимого інший. Схвалення значимого інший створює в дитини позитивний образ «Я», у той час як постійне осудження сприяє виникненню в нього негативної самооцінки. У будь-якому випадку створений образ стає головним джерелом психологічного досвіду, необхідного для формування Я-концепції.

2. Відношення з батьками.

Тип взаємин, що складається в родині між дитиною і батьками, є надзвичайно важливим фактором розвитку Я-концепції. Це порозумівається наступними причинами: по-перше, основи Я-концепції закладаються в раннім дитинстві, коли головними значимими іншими для дитини є батьками, взаємодія з який забезпечує зворотний зв'язок, необхідну для виникнення і розвитку представлень про себе; по-друге, батьками мають унікальну можливість впливати на розвиток Я-концепції дитини, оскільки він залежить від них фізично, емоційно і соціально.

Для розвитку Я-концепції важливі наступні моменти:

1). Надання волі чи накладення заборон. Деякі батьками дотримують стратегії твердого контролю над поводженням дитини; інші надають їм практично необмежену волю. Третім удається знайти золоту середину між цими двома крайностями.

2). Тепло чи відчуженість у відносинах. Незважаючи на те, що практично всі батьками люблять своїх дітей, між ними існують розходження в тім, наскільки часто і відкрите вони виражають це почуття і наскільки їм властива холодність і ворожість (які іноді навіть здатні витиснути тепле і серцеве відношення до дитини).

3). Зацікавленість чи байдужність. Багато батькам виявляють повну зацікавленість у дитині, що негативно впливає на розвиток Я-концепції. Навіть лаючи і караючи дитини, батьками наносять його Я-концепції менша шкоди, чим виявляючи до нього повну байдужність.

4). Порядок народження в родині. Даний момент незначно впливає на самооцінку. Але відносини дитини з батьками одного з ним статі в цьому плані досить значимо.

Високий ступінь авторитарності у відносинах батькам з дитиною також перешкоджає розвитку позитивної Я-концепції.

Розглядаючи питання Я-концепції можно зробити деякі висновки:



  • формування Я-концепції людини відбувається опосередковано, через ставлення до неї інших людей у взаємостосунках, які повторюються;

  • Я-концепція є частиною символічного середовища, що утворюється шляхом реконструкції досвіду на основі лінгвістичних категорій, які використовуються в групі, до якої належить особистість;

  • система поглядів стосовно свого «Я» стає змістовнішою в залежності від збільшення кількості соціальних груп, в яких людина бере участь;

  • міра впливу на «Я» людини інших людей, залежить від визначеності її цінностей та авторитету іншого чи групи людей;

  • у формуванні «Я» відіграє важливу роль суб’єктивна інтерпретація думок про людину інших, яка виступає відображенням того, що, на її розсуд, думають про неї інші, хоча зовсім не обов’язково, щоб вони дійсно так думали;

  • оцінка особистістю самої себе з погляду тих, з ким зустрічається вона в соціумі, поступово інтегрується в єдине цілісне утворення, Я-концепцію;

  • міра цілісності Я-концепції людини в значно залежить від рівня інтеграції соціальної системи, в якій вона бере участь. У суспільстві, де вимоги до людини між членами соціуму взаємно не узгоджені, людині важко інтегрувати власні різні Я-образи в єдине цілісне утворення – Я-концепцію.


5. Формування самооцінки. Види самооцінки.

Кожний з нас, навмисно або сам того не усвідомлюючи, нерідко порівнює себе з іншими й у результаті виробляє досить стійку думку про свій інтелект, зовнішність, здоров'я, становище в суспільстві, тобто формує “набір самооцінок”, від якого залежить: скромні ми або зарозумілі, вимогливі до себе або самозаспокоєні, соромливі або чванливі. Самооцінка - здатність особи оцінити особливості свого характеру, етичні якості, природні здібності, вчинки, зовнішність (особиста самооцінка), а також процес і результат своєї діяльності (деятельностная самооцінка).

Самооцінка - елемент самосвідомості, що характеризує емоційно насиченими оцінками самого себе. Самооцінка -важливий регулятор поведінки. Самооцінка визначає взаємини людини з тими, що оточують, критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Самооцінка впливає і на розвиток особи, і на ефективність діяльності.

Види самооцінки:



  • по рівню ( висока, середня, низька );

  • по диференційованій ( диференційована і недиференційована );

  • по усвідомленості ( усвідомлена і неусвідомлена );

  • по збігу з оцінками тих, що оточують (к онфліктная, безконфліктна );

  • по предмету виділяють особову і деятельностную самооцінку;

  • адекватну, відповідну реальним можливостям особи, і неадекватну (завищену і занижену). Неадекватна, тобто завищена або занижена самооцінка, а також нестійка самооцінка деформують внутрішній світ особи, спотворюють її мотивацію і емоційно-вольову сферу і тим самим перешкоджають гармонійному розвитку особи, психічному і соціальному здоров′ю.

В дитинстві самооцінка складається з оцінок, які роблять інші люди. Спочатку людина оцінює себе так, як оцінюють ті, що його оточують. Позитивні оцінки тих, що оточують - важлива умова збереження емоційного благополуччя. Потім самооцінка розвивається в результаті складання образу реального «Я» (якою людина бажає себе бачити).

Самооцінка залежить від того, якою мірою людина відчуває себе таким, що належить до значущої для нього соціальної групи. Надалі у міру накопичення досвіду все більше значення починає набувати оцінка результатів власної діяльності. Сформована, тобто адекватна, диференційована, усвідомлена самооцінка певною мірою звільняється від оцінок тих, що оточують, стає самостійним результатом поведінки людини.

Іноді виникає розбіжність між самооцінкою і оцінками з боку тих, що оточують. Якщо оцінки вищі за самооцінку, то розбіжність між ними можуть стати чинником, стимулюючим розвиток особи. Якщо ж самооцінка перевершує оцінки тих, що оточують, то така розбіжність може привести до конфлікту.

В структурі самооцінки виділяють два компоненти:

-когнітивний - знання про себе, доводи, аналіз, порівняння, думка, висновок і т. п.;

- емоційний - відношення до себе, задоволеність, розкаяння, схвалення і т.п.

Висока адекватна, диференційована, обгрунтована самооцінка дозволяє легше засвоювати новий матеріал, упевнено братися за доброзичливість до людей, зацікавленість, розумна вимогливість і демократичний стиль спілкування в сім’ї і суспільстві - необхідні умови розвитку самооцінки. Зайва авторитарність, домінування критики над похвалою можуть привести до розвитку заниженої самооцінки. Пояснюється це досить просто. Наше уявлення про себе спочатку формується в дитинстві.

У тих сім’ях, де панують доброта, любов і пошана, діти, подорослішавши, відноситимуться до себе позитивно. Для виховання у дітей позитивної самооцінки потрібне схвалення навіть в тих випадках, коли їх поведінка нам не подобається. Дитині треба пояснювати, що засудження направлене на конкретну дію, а не на нього самого (не на особу).

Які ж трудності спілкування виникають у людей із завищеною самооцінкою? Людина, яка вважає себе набагато умнішою за інших і, тим більше, навмисне це підкреслює, неминуче викликає роздратування оточуючих. Це природно - адже думка “бачите, який я розумний”, розуміється як зневажливе ставлення до інших. Неадекватна зарозумілість, підкреслення своїх достоїнств, пихатість, зневага до інших - невичерпне джерело негативізму оточуючих. Завищена самооцінка сприяє і такій рисі характеру, як надмірна образливість. Образа, як правило, - це почуття, що виникає у відповідь на несправедливе до себе ставлення. Але що значить для людини “несправедливе”? А те, що чиясь думка про неї нижче її власної думки про себе. Звідси ясно, що завищена самооцінка сприяє образливості, нетерпимості до найменших зауважень (правда, буває й інша крайність: з висоти свого “Я” навіть серйозну критику не бере близько до серця).

З якими ж труднощами в спілкуванні стикається людина зі заниженою самооцінкою? Уявлення про себе, як про менш здатну, некрасиву, невезучу, нещасливу, хвору, властиві, в основному, людям з тривожним, застряваючим і педантичним типами акцентуації характеру, вони створюють знижений фон настрою, закріплюють “комплекс неповноцінності”. Стійка надмірно низька самооцінка спричиняє надмірну залежність від інших, несамостійність і навіть підлещування, з'являється боязкість, замкнутість, перекручене сприйняття оточуючих.

Таким чином, на формування самоповаги і самооцінки впливають багато чинників, що діють вже в ранньому дитинстві - ставлення батьків, стан серед ровесників, ставлення педагогів. Порівнюючи думки про себе оточуючих людей, людина формує самооцінку, причому цікаво, що людина спочатку учиться оцінювати інших, а потім уже - себе. І лише до 14-15 років підліток опановує метод самоаналізу, самоспостереження і рефлексії, аналізує досягнуті власні результати і тим самим оцінює себе, впливає на рівень домагань особистості, що характеризує ступінь важкості тих цілей, до яких прагне людина і досягнення яких здається їй привабливим і можливим.



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23

Схожі:

Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconEuropean Credit Transfer System ects інформаційний пакет 2010/2011 Напрям підготовки 0306 „Менеджмент” Чернівці – 2010 Зміст
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconМетодичні вказівки І плани семінарських занять циклу гуманітарної підготовки з нормативної дисципліни
«Історія української філософії» для студентів очної І заочної форми навчання галузі знань 0203 «Гуманітарні науки», напрям підготовки...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма навчальної дисципліни психодіагностика галузь знань 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки 030102 Психологія
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної І індивідуальної роботи становить
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма з підготовки та складання вступного випробування з дисциплін "Маркетинг", "Основи менеджменту"
Менеджмент організацій І адміністрування (за видами економічної діяльності)” освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” / Укл проф....
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів, тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, рекомендовану літературу
Текст]: методичні рекомендації для студентів спеціальностей 030505 „Управління персоналом та економіка праці", 030601 „Менеджмент...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconН. Б. Кирич д е. н., професор кафедри
«Економіка І підприємництво» напряму підготовки 030507 «Маркетинг» /Укл.: проф. Федорович Р. В., доц. Борисова Т. М., доц. Бурліцька...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма творчого конкурсу за обраним фахом галузь знань 0201 „Культура" напрям підготовки 020104 „Народна художня творчість"
«фольклорне мистецтво», «народне пісенне мистецтво», «хорове мистецтво (народний хор)», «хорове мистецтво (академічний хор)», «академічний...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма творчого конкурсу за обраним фахом галузь знань 0201 „Культура" напрям підготовки 020104 „Народна художня творчість"
«фольклорне мистецтво», «народне пісенне мистецтво», «хорове мистецтво (народний хор)», «хорове мистецтво (академічний хор)», «академічний...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма навчальної дисципліни релігійна філософія та теологія: християнська філософія І теологія ХХ ст. Галузь знань 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки 020301 Філософія
Метою нормативної дисципліни «Релігійна філософія І теологія: Християнська філософія І теологія ХХ ст.» є вивчення католицької, протестантської...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка