Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20



Сторінка3/23
Дата конвертації17.04.2017
Розмір5.21 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

4. Залежно від активності людини та співвідношення зовнішніх і внутрішніх умов виникнення увагу поділяють на мимовільну, довільну й післядовільну. Ці види уваги водночас є і ступенями її розвитку у філогенезі і онтогенезі.

Мимовільна увага — це зосередження свідомості людини на об'єкті внаслідок його особливостей як подразника. Вона характеризується саме тим, що в даному разі об'єкти через ті чи інші особливості, їхнє значення для особистості або відношення до мотивів діяльності привертають до себе увагу, а то й захоплюють її цілком. Особливості подразників, завдяки яким привертається увага людини, вирізняються великою силою, інтенсивністю, контрастом, новизною, посиленням або послабленням, просторовими змінами руху, раптовістю появи об'єкта, виділенням на певному фоні тощо. Нашу увагу привертає рокіт двигунів літака під час зльоту, миготіння світлового сигналу автомобіля, раптове зниження інтенсивності голосу вчителя, нові зразки виробничого обладнання в цеху. Зовнішні об'єкти викликають мимовільну увагу, оскільки вони пов'язані з потребами, інтересами, прагненнями,почуттями, досвідом людей. Залежно від нашого стану й досвіду викликають мимовільну і увагу пахощі в їдальні, куди ми приходимо обідати, наші улюблені заняття, цікаві книжки, знайомі, до яких ми маємо певний інтерес.

Мимовільна увага є первинним ступенем уваги в її історичному та індивідуальному розвитку, основою для виникнення і розвитку більш характерної для людини уваги — довільної. Довільна увага — це та, що свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Людина виявляє активність, ставить віддалені цілі й змушена довільно зосереджувати свою увагу на їx досягненні. Тому вона повинна докладати зусиль, щоб бути уважною, особливо до того, що спершу і непривабливе, і нецікаве.



Довільна увага пов'язана з силою волі та здатністю долати зовнішні й внутрішні перешкоди. Вона особливо потрібна в навчальній і трудовій діяльності, зокрема в тих випадках, коли процес навчання чи праці найменше захоплює своїм змістом. Довільна увага тісно пов'язана з працею і мовою, у взаємодії яких вона о пов'язана з працею і мовою, у взаємодії яких вона виникла й розвивається. Необхідною умовою довільної уваги є оволодіння мовою, з допомогою якої усвідомлюється мета, виникає свідомий намір особистості бути уважною, забезпечується постійний контроль за діями. Поставивши мету якоїсь діяльності, ми виконуємо це рішення. Досягнення мети трудової діяльності вимагає не тільки вміння зосереджуватись на ній, а й відвертатися від побічних стимулів, переборювати не тільки зовнішні, а й внутрішні перешкоди, розподіляти свої зусилля на виконанні окремих етапів праці, хоча вони бувають і непривабливими, контролювати цей процес до кінця. І чим віддаленіша мета і складніший шлях її досягнення, менш приваблива сама робота, тим більше вимагає вона довільної уваги. Чим більше зовнішніх і внутрішніх перепон трапляється на шляху досягнення мети, тим більше зусиль необхідно докласти до підтримання уваги в належному напрямі.

Обидва види уваги — мимовільна й довільна — мають багато спільних рис і відмінностей, вони тісно пов'язані між собою і взаємодіють. Довільна увага виникає з мимовільної в міру утворення узагальнених умовних зв'язків. Проте й довільна стає мимовільною внаслідок зміни мотивації діяльності. Часто, приступаючи до виконання нової роботи, розв'язування практичного завдання, написання твору, людина усвідомлює потребу в їх виконанні й тому змушена мобілізувати свою волю, зробити неабиякі зусилля, щоб сконцентрувати на них розумові сили. Спочатку виникають труднощі, але згодом людина заглиблюється і поринає у виконання завдання, стає уважною мимовільно, бо її зацікавлює сам зміст діяльності. Цю увагу називають вторинною мимовільною, або післядовільною. Таку захопленість нерідко можна помітити в діяльності фахівців, зайнятих творчою працею: інженерів-конструкторів, технологів-розробників, налагоджувальників, письменників, художників, архітекторів, дослідників та ін. Вона має ознаки як мимовільної — не вимагає спеціальних вольових зусиль, так і довільної — залишається

цілеспрямованою і передбачуваною. Перехід від довільної уваги в післядовільну зменшує напруженість діяльності через зменшення потреби у

витрачанні зусиль на зосередження в роботі й тому підвищує її ефективність.

Основна риса післядовільної уваги — наявність стійкої домінанти, захоплення роботою, що забезпечує найбільшу її ефективність. Післядовільна увага виникає на основі довільної і характеризується зниженням вольового напруження, що наближає її до мимовільної уваги.
Усі три види уваги тісно переплітаються і взаємодіють, переходячи на різних етапах роботи один в один.

Не все в навчальній і трудовій діяльності може бути захоплюючим, багато в ній і рутинного. Тому треба привчати дітей бути уважними і до того, що зовсім не захоплює. Однак постійне підтримання уваги за допомогою вольових зусиль пов'язане з великим напруженням у роботі, що швидко викликає втому. Тож, виховуючи довільну увагу, слід спрямовувати більше

зусиль на те, щоб зацікавити учнів змістом навчальної діяльності, виробити в них звичку до робота і тим полегшити перехід довільної уваги у продуктивнішу післядовільну.

У трудовій діяльності й повсякденному житті люди бувають уважні, неуважні та розсіяні. Ступінь уважності — це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється протягом життя в досить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважний в іншій. Тому поділ людей за таким критерієм треба вважати певним чином умовним.

Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету і волю, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина — це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Розсіяна людина посідає проміжне місце за градацією уваги, має поверхову спрямованість дій, не може зосередитись на якомусь об'єкті.

Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, яка полягає в перестрибуванні від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага людини за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам. Та її не треба плутати з «професорською розсіяністю», причиною якої виступає глибока концентрація уваги на одному об'єкті своїх пошуків, що є необхідною умовою зосередження особистості.

Є професії, в яких властивості уваги мають надзвичайно важливе значення і зумовлюють успіхи в роботі. Адже не можна собі уявити водія автомобіля роботі. Адже не можна собі уявити водія автомобіля зовсім неуважним, виходячи з тих наслідків, до яких це може призвести. Неуважність оператора-диспетчера може дорого обійтися екіпажам і пасажирам авіалайнерів. Виникає проблема визначення індивідуальних властивостей уваги з метою професійної орієнтації, профвідбору, організації навчання. Кожному варто знати свої індивідуальні особливості уваги й ураховувати їх у повсякденному житті.

Виокремлюють такі характерні властивості уваги: зосередженість, або концентрацію уваги, стійкість, переключення, розподіл та обсяг. Ці властивості є основною передумовою продуктивності праці, навчання, спортивної та іншої діяльності особистості.

У різних видах діяльності ці властивості виявляються по-різному. Зосередження уваги — центральна її особливість. Вона виявляється в мірі інтенсивності зосередження на об’єктах, що є предметом розумової або фізичної діяльності. Заглибившись, людина не помічає дії на неї сторонніх подразників, того, що відбувається навколо. Фізіологічним підґрунтям зосередженості є позитивна індукція нервових процесів збудження та гальмування.

Зосередженість, тобто концентрація уваги, залежить від змісту діяльності, міри інтересу до неї та насамперед від індивідуальних особливостей людини: її вміння, звички зосереджуватися, підґрунтям чого є активність і стійкість збуджень у діючих ділянках кори великих півкуль головного мозку. І. Ньютон на запитання, завдяки чому йому вдалося відкрити закон всесвітнього тяжіння, відповів, що завдяки тому, що він невпинно думав про це питання.

Але при цьому важливу роль відіграють методи роботи, від яких значною мірою залежить підтримка інтенсивності збудження впродовж необхідного часу, наприклад протягом уроку у школі або протягом часу, що потрібний для виконання будь-якої іншої діяльності.

Зосередження уваги тісно пов’язане зі стійкістю уваги. Стійкість уваги характеризується тривалістю зосередження на об’єктах діяльності. Стійкість, як і зосередженість, залежить від сили або інтенсивності збудження, що забезпечується і силою дії об’єктів діяльності, і індивідуальними можливостями особистості – значущістю для неї діяльності, інтересом до неї.

Сила уваги зменшується за несприятливих умов діяльності (галас, несприятлива температура, несвіже повітря) та залежно від міри втоми, стану здоров’я. Про силу уваги можна зробити висновок за частотою і тривалістю відволікань, які є мимовільними реагуваннями на різні випадкові подразники зовнішнього та внутрішнього походження.

Стійкість уваги буває тривалішою за сприятливих умов діяльності, при усвідомленні важливості виконуваного завдання та терміновості його виконання, якщо організації та методам праці властиві елементи, які активізують розумову діяльність.

Несприятливі умови діяльності, важкі за змістом і способом виконання завдання, а також нецікаві, відсутність інтересу до змісту діяльності та вміння і навичок працювати прискорюють утому і відволікають увагу від об’єктів діяльності.

Особливо помітно відволікання уваги виявляється у розсіяних людей. Розсіяність — це негативна особливість уваги, яка зумовлюється ослабленням сили зосередженості. Фізіологічним підґрунтям її є слабкість збудження в ділянках кори головного мозку.

Люди, а особливо діти, яким властива слабкість уваги, постійно відволікаються, їхня увага швидко переходить з предмета на предмет, не затримуючись на якомусь із них, їм важко зосередитися на чомусь одному більш-менш тривалий час.

Такі люди, переважно учні, потребують того, щоб їхню розумову діяльність підтримували засобами унаочнення, активізували збудженням інтересу до завдань, не затримували на одноманітному матеріалі та на одному різновиді сприймання — зоровому або слуховому. Чергування зорового, слухового та рухового різновидів сприймання сприяє подоланню розсіяності. Розсіяність виявляється і під час інтенсивного зосередження на чомусь. Але така розсіяність пояснюється глибиною зосередження, а не його слабкістю та поверховістю.

Рівень зосередженості уваги у процесі праці та навчання коливається. Ці коливання виявляються в періодичному зниженні та підвищенні зосередження. Періоди коливання, як свідчать дослідження вітчизняного психолога М. Ланге, становлять від двох-трьох до 12 секунд.

Коливання пояснюються зниженням і підвищенням працездатності клітин кори великих півкуль головного мозку, які залежать не лише від внутрішніх умов (утоми, живлення мозку киснем тощо), а й від зовнішніх — одноманітності подразників, що знижує силу збудження клітин аналізатора в корі великих півкуль головного мозку. Але в умовах інтенсивної праці, її змістовності, позитивного ставлення до неї періоди коливання набагато збільшуються.

Відволікання уваги не слід плутати з її переключенням. Переключення уваги — це навмисне її перенесення з одного предмета на інший, якщо цього потребує діяльність. Фізіологічним підґрунтям переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках і виникнення його в інших.

Переключення уваги з одних об’єктів на інші вимагає належного володіння власною увагою, усвідомлення послідовності дій та операцій з предметами, які потребують опрацювання, вміння керувати власною увагою, що здобувається у процесі діяльності. Переключення уваги відбувається з різною швидкістю. Це залежить від змісту діяльності та індивідуальних особливостей людини. Існують різновиди діяльності, в яких швидкість переключення є вирішальною: у праці, наприклад у пілотів, водіїв, операторів, особливо в аварійних ситуаціях. Люди зі збудливим типом нервової системи швидше переключають увагу, ніж із гальмівним.

Як свідчать дослідження, швидкість переключення уваги дорівнює 0,2-0,3 секунди, тобто цього часу вистачає, щоб подолати інертність, яка настає у процесі роботи, і переключитися на інший об’єкт. У процесі вправляння у швидкості переключення уваги можна добитися зменшення інертності нервових процесів мозку і поліпшити швидкість переключення на виконання інших дій та операцій.

Концентрація уваги може бути як вузькою, так і ширшою, коли людина зосереджується не на одному, а на кількох об’єктах. За ширшої концентрації уваги відбувається її розподіл. Він виявляється в тому, що людина одночасно виконує кілька різновидів діяльності. Можна, наприклад, слухати пояснення вчителя й занотовувати їх, виконувати певне завдання та слухати радіо.

Передумова такого переключення полягає в тому, що одна дія — звична, виконується автоматично, а інша — за участю свідомості. При розподілі уваги одна діяльність пов’язана з осередком оптимальної збудженості ділянки кори великих півкуль головного мозку, а інша, яка потребує меншої уваги, здійснюється ділянками мозку з меншою збудливістю.

Здатність розподіляти увагу властива всім людям, але вона має індивідуальні особливості. Деяким людям важко зосереджуватися на двох різновидах діяльності, а дехто здатний одночасно виконувати кілька різновидів діяльності. Подейкують, нібито Юлій Цезар і Наполеон були здатні одночасно писати одне, читати друге, слухати третє, говорити про четверте.

Така здатність розподіляти увагу викликає сумнів. Мабуть, вони володіли вмінням дуже швидко переключати увагу з одного об’єкта на інший, а також великою автоматизованістю, звичністю окремих компонентів тих чи інших виконуваних ними дій. Саме це могло справляти враження одночасності їх виконання.

Увага людини різна за обсягом. Під обсягом уваги розуміють кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час. За цією ознакою увага може бути вузькою та широкою.

Широта обсягу уваги залежить від спорідненості сприйманого матеріалу, а також від вікових особливостей людини.


Якщо матеріал, який сприймається, легко асоціюється, тобто взаємопов’язується, то обсяг уваги збільшується. Дослідженнями встановлено, що обсяг уваги дорослої людини при сприйманні непов’язаного за змістом матеріалу (незрозумілі сполучення літер, фігури, окремі літери) становить 4-6 об’єктів при сприйманні його впродовж 0,1-0,2 секунди. Обсяг же уваги дітей при сприйманні такого самого матеріалу і за такої самої швидкості експозиції дорівнює 2-3 об’єкти. Попереднє ознайомлення з матеріалом збільшує обсяг уваги.

Особливості виявлення властивостей уваги залежать від стану, інтенсивності, спрямованості та мотивації як пізнавальної, так і емоційно-вольової діяльності. Властивості уваги виявляються різними способами. Найдоступніший метод дослідження уваги — спостереження діяльності особистості. Воно дає можливість спостерігати інтенсивність і тривалість зосередження, відволікання. Кількість і тривалість відволікань упродовж уроку є показником інтенсивності зосередження.

Для дослідження обсягу і розподілу уваги широко використовують тахістоскоп — прилад, за допомогою якого можна нетривалий час експонувати матеріал. Кількість сприйнятого матеріалу, одноманітного або різного за змістом та формою, поданого одночасно, є показником обсягу або розподілу уваги. Використання тесту Бурдона (метод коректурної проби), який полягає у викреслюванні певних літер серед неорганізованого тексту або певних фігур серед багатьох фігур, дає можливість дослідити і зосередженість, і розподіл, і переключення уваги.

Література

Добрынин Н. Ф. О селективности и динамике внимания// Вопросы психологии. — 1975. — № 2.

Дормашев Ю. Б., Романов В. Я. Психология внимания. — М., 1995.

Дубровинская Н. В. Нейрофизиологические механизмы внимания. — Л., 1985.

Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська, 3. Огороднійчук та ін. — К., 1999.

Логвиненко А. Д. Зрительное восприятие пространства. — М., 1981.



Тема 3. Пам’ять.

План

1. Пам'ять як основа психічної діяльності людини.

2. Процеси пам'яті.

3. Види пам'яті.
Сьогодні нам має бути відповісти на наступні питання: «1. Чи є обсяг людської пам'яті обмеженим або пам'ять має безмежний обсяг?», «2. У чому причина забування».
Англійці говорять, що пам'ять - це вічно палаюча свіча.

Відомий німецький письменник Жан Поль вважає, що пам'ять це єдиний рай, з якого нас не можуть вигнати.
Пам'ять – це форма психічного відбиття, що полягає в закріпленні, збереженні й наступному відтворенні інформації. Пам'ять зв'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішим пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку й навчання.


Як видно на даній схемі, пам'ять займає центральне місце в системі пізнавальної діяльності людини.

Пам'ять є життєво важливою здатністю людини. Без пам'яті неможливо нормальне функціонування особистості і її розвиток. Пам'ять є у всіх живих організмів, але найбільше високо розвинена у людини. У цілому, пам'ять людини можна представити, як своєрідний інструмент, що служить для нагромадження й використання життєвого досвіду.

Більшість психологів вважають, що існують 3 фази пам'яті:

Щоб зберігатися довгий час, інформація повинна пройти всі ці три фази. А тепер розберемо кожну фазу більш детально.


СП - являє собою безпосередній відбиток отриманої інформації, що надходить через наші органи почуттів. Це примітивний процес, здійснюваний на рівні рецепторів. Інформація в СП зберігається декілька секунд або часток секунди. Цей процес можна зрозуміти, якщо ми на секунду закриємо очі, а потім відкриємо. Спочатку побачена нами картина пам'ятається ясно, але потім починає повільно розмиватися й зрештою зникає зовсім. Однак, деякі об'єкти, до яких ви поставилися з особливою увагою, зі СП можуть бути переведені в КП.
КП - це тимчасове сховище невеликих порцій інформації. Якщо інформація для вас не важлива, вона швидко «викидається» із КП і назавжди зникає. КП - це своєрідний фільтр інформації, що відокремлює важливу інформацію від неважливої. У той же час це область робочої пам'яті. Всі розумові процеси відбуваються на основі КП! Але в КП дуже важко виконати більше одного завдання відразу.

Отже, КП може справлятися тільки з невеликими порціями інформації. Виникає питання: скільки інформації може зберігатися в КП?

Психолог Георг Міллер виявив, що обсяг у КП становить від 5 до 9 одиниць інформації (тобто 7±2). Число 7 Міллер назвав магічним, так як у КП є щось начебто 7 гнізд, куди можна помістити інформацію (7 слів, букв, чисел і інших одиниць). Іноді можливе угруповання таких одиниць, і тоді вам здається, що людина здатна запам'ятати більше (наприклад, номер телефону 481-35-68 – це 7 одиниць, а номер 234-56-78 уже може стати однією одиницею, якщо він буде сприйнятий як «послідовність цифр від 2 до 8).

Отже, якщо КП порівняно недовго зберігає інформацію, легко переривається й обмежена по обсязі, як нам вдається зберігати інформацію впродовж тривалого часу?


Існує ще одна, третя, фаза пам'яті - ДП. Вона має майже безмежний обсяг. Фактично, чим більше ви знаєте, тим легше стає додати на згадку нову інформацію. ДП стабільна й зберігає інформацію тижнями, місяцями, а іноді й все життя.

Все живе на Землі має єдину генетичну пам'ять, засновану на подвійній спіралі ДНК, для запису інформації в якій використовується всього чотири " символи" - чотири типи нуклеотидів. При цьому інформаційна складність найпростіших вірусів еквівалентна приблизно 10 тисячам біт (10 Кбит ), бактерій - 1 мільйону біт (1 Мбит), а ДНК кожної зі ста трильйонів кліток людського організму - 5 мільярдам біт(5 Гбит). Мозок людини за сучасними оцінками здатний зберігати порядку 100 трильйонів біт(100 Тбит). Інформація, зосереджена сьогодні в найбільших бібліотеках миру, в 80-е роки 20 століття також оцінювалася приблизно в 100 Тбит, що зберігаються у вигляді тексту, і близько 1000 Тбит у вигляді зображень. ( А.Анопрієнко)

Механізми КП і ДП не ідентичні, а перехід з однієї пам'яті в іншу поступовий. Варто знати, що робота нашої повсякденної пам'яті містить у собі й КП, і ДП.

Відповідно до численних досліджень, якщо інформація, що надійшла в КП, зв'язана зі знаннями, що зберігаються в ДП, то вона набуває сенсу і її легше запам'ятати.

ДП являє собою величезне сховище інформації. Однак, незважаючи на цю властивість, для ДП властива закономірність забування - забувається все непотрібне, другорядне, а також і певний відсоток потрібної інформації. Як відбувається процес забування? На це питання відповів Герман Еббінгауз ще в 80е роки XIX сторіччя.

Відомій психолог Герман Еббінгауз в 1885 р. перевірив свою власну пам'ять після запам'ятовування. Він хотів переконатися, що його не буде відволікати попереднє навчання, тому він запам'ятовував безглузді склади: гек, сев, уол и т.д.У результаті своїх досліджень він створив криву забування. Ця крива показує кількість інформації, що згадується після різних проміжків часу.

Еббінгауз дуже ретельно зробив свою роботу, тому результати, отримані їм, велике значення мають і сьогодні.


Як студенти, ви повинні звернути увагу на те, що забування зводиться до мінімуму, якщо між повторенням і тестуванням проходить мінімальний проміжок часу. Однак, це не привід, щоб займатися зубрінням. Набагато важливіше повторювати матеріал невеликими порціями, але часто. 30 повторень протягом місяця ефективніше, ніж 100 повторень за день.

Отже, ми з'ясували, що важливий фактор, що впливає на процес запам'ятовування - це логічне осмислення

Розглянемо етапи логічного запам'ятовування:


Отже, будь-яке запам'ятовування повинне випереджати логічне осмислення.
Далі розглянемо фактори, що впливають на процес запам'ятовування.
Важливим фактором, що впливає на процес запам'ятовування, є ефект положення в ряді. У психології це явище також називається «фактором краю» і носить нейродинамічний характер: середні елементи випробовують двосторонній гнітючий вплив сусідніх елементів на відміну від елементів, що займають крайні положення запропонованого випробуваному ряду.

Вплив «фактора краю» на процес запам'ятовування виражено на даному графіку. Графік показує відсоток випробуваних, що правильно назвали всі 15 слів у списку. Отже, суть експерименту полягала в тому, щоб назвати слова зі списку. Зверніть увагу, що найбільша кількість помилок доводиться на предмети із середини списку.




Наступний фактор, що впливає на запам'ятовування, залежить від характеру діяльності, що безпосередньо передує запам'ятовуванню й відбувається після його.

Якщо процесу запам'ятовування передує діяльність, що вимагає значних зусиль, то наступає проактивное гальмування, тобто дуже багато інформації втрачається.

Або зворотний процес, коли слідом за завчанням виконується важка робота, - ретроактивне гальмування.

Таким чином, ретроактивне гальмування може бути зведене до мінімуму, якщо після завчання складної інформації ви нічого не будете вчити. Цей процес відбитий на даному графіку.



Черговий фактор, що впливає на запам'ятовування, - це настрій.

Наприклад, якщо під час завчання інформації , ви перебували в гарному настрої, то згадаєте її краще, якщо знову будете в гарному настрої.

Другий фактор - характер інформації й ступінь її використання. Тобто, те, що може використовуватись в майбутньому, наприклад, у професійній діяльності, запам'ятовується людиною краще й швидше.

Наступний фактор – старіння організму. Люди похилого віку, як правило, гірше запам'ятовують нову інформацію, хоча часом дуже докладно пам'ятають події своєї молодості й дитинства. Інші психологи затверджують, що стан пам'яті залежить від самої людини. І в похилому віці пам'ять може бути блискучої, за умови, що людина їй користується. Відомо, що люди, що займаються наукою й у солідному віці мають прекрасну пам'ять.

Відповідно до багаторічних спостережень пам'ять розвивається в дитячому віці, доходячи до вищої крапки (по Лейману) в 25 років, а після починає повільно знижуватися.

Однак деяких людей даний аспект людської фізіології зовсім не хвилює. До них ставляться люди з так званою феноменальною пам'яттю. Наукова й популярна література повні цікавих прикладів, які не можуть пояснити навіть самі великі фахівці. Безперечно, перше місце належить тут «чудо математикам». Найвідомішим з них був італієць Жак Іноди. Він не тільки запам'ятовував складні цифрові комбінації, але й міг безпомилково визначити, яким днем тижня буде, наприклад, 18 жовтня в 29 448 723 році.

Феноменальною пам'яттю володів відомий композитор Джоаккіно Россіні. Один раз на одному із прийомів поет Альфред де Мюссе прочитав свій новий вірш «Не забувай». Тоді Россіні вирішив пожартувати. «Чий це стих, я щось не пригадаю?» - запитав Россіні. «Мій,» - відповів Мюссе. «Ну що ви,» - сказав Россіні, - «я ще в дитинстві знав його напам'ять». І він без запинки, слово в слово повторив тільки що почутий вірш Мюссе.

Великий азіатський лікар, філисоф, математик Авіценна, сімнадцятилітнім юнаком виявився в Бухарі й провів там кілька років, читаючи книги з величезної бібліотеки бухарського правителя. Через кілька років бібліотека згоріла. Авіценна засмучено повторював, що він, до нещастя, встиг прочитати тільки десять тисяч книг і тільки їх зможе відновити по пам'яті. У Хорезмі Авіценна одержав від шаха сорок переписувачів, посадив їх в одному залі й кожному став диктувати одну із загиблих книг. Так були відновлені всі десять тисяч рукописів.

Філософ Сенека був здатний повторити дві тисячі не зв'язаних між собою слів, почутих лише раз.

Наведені приклади феноменальної пам'яті, зрозуміло, не одиничні; різні літературні джерела називають десятки подібних випадків.

Досліджуючи залежність запам'ятовування від зовнішніх і внутрішніх умов, розглянемо суб'єктивні й об'єктивні причини, що впливають на продуктивність пам'яті.



До суб'єктивних причин ставляться: тип запам'ятовування, інтерес, стан організму, соціальний досвід, установка.

До об'єктивних причин ставляться: характер матеріалу, свідомість, зрозумілість, ритмічність, наочність, обстановка (T≈+19,+20 градусів), а також кількість матеріалу.

Крім цього продуктивність запам'ятовування залежить від того, який вид пам'яті в цей момент використовується.


Види пам'яті розрізняються за наступними критеріями:

- по характеру психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять ділять на рухову, емоційну, образну й словесно-логічну;

- по характеру цілей діяльності - на мимовільну й довільну;

- по тривалості закріплення й збереження матеріалу - на КП, ДП і СП.


У зв'язку з тим, що пам'ять займає особливе місце в системі пізнавальної діяльності людини, виникає питання: яка частина мозку відповідає за процес закріплення й консолідації інформації? Ця частина мозку називається г і ппокамп.

Функція гіппокампа виявилася, коли один хворий переніс операцію на мозку (1996 р.). У кожній зі скроневих часток мозку є по одному гіппокампу. Намагаючись полегшити важкі епілептичні припадки 27-літньому пацієнтові, лікарі видалили йому обоє гіппокампа (після того, як стали ясні несприятливі наслідки такого методу лікування, він більше ніколи не застосовувався). Після операції хворий став жити тільки в теперішньому часі.

Через 2 роки після операції він вважав, що йому 27 років, і операція пройшла тільки вчора. У пам'яті пацієнта зберігалися виразні спогади до операції, однак після операції він не міг утримувати події в ДП і швидко них забував. Місяць за місяцем він перечитував ті самі журнали, і вони щораз здавалися йому новими.

Один раз його попросили запам'ятати число 584. Через 15 мінут він зміг правильно назвати це число. На питання про те, як йому це вдалося, він відповів: «Це просто. Потрібно запам'ятати цифру 8. 5, 8 і 4 у сумі становлять 17. Відніміть цю цифру від 17 і одержите 9. Розділите 9 навпіл і ви одержите 5 і 4. От і відповідь - 584. Просто.»

Незважаючи на цю складну схему, через одна година хворий не зміг згадати це число, а через дві години навіть не знав, що його просили щось запам'ятати.
Зробимо висновок. Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати й власну індивідуальність, і особистість інших людей. Втративши пам'ять, людина втрачає власне «я», перестає існувати. Пам'ять надає спрямованість ходу часу. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким незбагненним, як майбутнє. Якщо навчання - це процес, що дозволяє накопичувати інформацію в нервовій системі, то пам'ять можна визначити як сукупність інформації, придбаної мозком і керуючою поведінкою людини.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Схожі:

Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconEuropean Credit Transfer System ects інформаційний пакет 2010/2011 Напрям підготовки 0306 „Менеджмент” Чернівці – 2010 Зміст
Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на географічному факультеті
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconМетодичні вказівки І плани семінарських занять циклу гуманітарної підготовки з нормативної дисципліни
«Історія української філософії» для студентів очної І заочної форми навчання галузі знань 0203 «Гуманітарні науки», напрям підготовки...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма навчальної дисципліни психодіагностика галузь знань 0301 Соціально-політичні науки Напрям підготовки 030102 Психологія
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної І індивідуальної роботи становить
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма з підготовки та складання вступного випробування з дисциплін "Маркетинг", "Основи менеджменту"
Менеджмент організацій І адміністрування (за видами економічної діяльності)” освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” / Укл проф....
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи студентів, тематику контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, рекомендовану літературу
Текст]: методичні рекомендації для студентів спеціальностей 030505 „Управління персоналом та економіка праці", 030601 „Менеджмент...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconН. Б. Кирич д е. н., професор кафедри
«Економіка І підприємництво» напряму підготовки 030507 «Маркетинг» /Укл.: проф. Федорович Р. В., доц. Борисова Т. М., доц. Бурліцька...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма творчого конкурсу за обраним фахом галузь знань 0201 „Культура" напрям підготовки 020104 „Народна художня творчість"
«фольклорне мистецтво», «народне пісенне мистецтво», «хорове мистецтво (народний хор)», «хорове мистецтво (академічний хор)», «академічний...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма творчого конкурсу за обраним фахом галузь знань 0201 „Культура" напрям підготовки 020104 „Народна художня творчість"
«фольклорне мистецтво», «народне пісенне мистецтво», «хорове мистецтво (народний хор)», «хорове мистецтво (академічний хор)», «академічний...
Галузь знань: 0305 «Економіка І підприємництво», 0306 «Менеджмент І адміністрування» Напрям(и) підготовки: ет,емс,епр,епі,епек,мпр,фпр,БД,ефк,ОА, упеп, ам,МП,зед,мпт,мід донецьк, 20 iconПрограма навчальної дисципліни релігійна філософія та теологія: християнська філософія І теологія ХХ ст. Галузь знань 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки 020301 Філософія
Метою нормативної дисципліни «Релігійна філософія І теологія: Християнська філософія І теологія ХХ ст.» є вивчення католицької, протестантської...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка