Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с



Сторінка1/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.92 Mb.
  1   2   3   4



Національна наукова медична бібліотека України

Ярослав Ганіткевич

Український медичний календар

на 2014 рік


Київ - 2013

УДК 61(08)

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/

Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с.
Календар присвячено датам історії української медицини, видатним лікарям і ювілейним річницям, які заслуговують відзначення або згадки в 2014 році. До видання включені відомості про лікарів різних національностей на українських землях та про активних і видатних лікарів-українців в Україні, в колишній Російській імперії, Австро-Угорщині, Польщі, в світі. Подані також відомості про важливі для охорони здоров’я події в Україні. Оскільки подібні календарні дати ще не часто публікувалися, деякі з них мало відомі, зібрано і представлено річниці за Х- ХХ століття до 1914 року з інтервалом в 5 років. Приведено коротко ювілейні дати видатних вчених світової медицини.

Представлено біографічні дані та згадано про понад 300 лікарів.


0 Національна наукова медична бібліотека України.

0 Ганіткевич Я.В.



Передмова
Представлений медичний календар подає відомості про річниці лікарів і вчених-медиків та про важливі події становлення медицини і розвитку охорони здоров’я в Україні.

З самого початку підготовки сучасних календарів медицини виявилося, що опубліковані раніше в радянські часи календарі потребують значного допрацювання. В Україні необхідно враховувати що в радянських публікаціях, наприклад у виданнях «Знаменательные и юбилейные даты истории медицины 19… года» (більше 35 випусків під редакцією проф. В.Д.Петрова в Москві), замовчувалися численні дані про події медицини на українських землях, про українців-медиків. Не подавалися об’єктивно дані про розвиток медицини в Русі- Україні, в князівські часи, в Козацько-Гетьманській Україні, в часи перебування українських земель під владою сусідніх країн, при розподілі наприкінці ХVІІІ століття земель України і належності двом імперіям - Австро – Угорській імперії (Галичина, Буковина, Волинь) та Російській (решта українських земель). Кожна з часток України потрапила під впливи двох відмінних, а де в чому – цілком протилежних як суспільно-політичних, так і культурно-освітніх систем. Розвиток медицини на українських землях, що увійшли до складу Австро–Угорської імперії пішов за новочасним європейським зразком. Навіть на Буковині, яка була найвіддаленішим периферійним регіоном Австрії, система медичного забезпечення розвивалася й удосконалювалася як і по всій імперії.

Розвиток об’єктивної історії України дає можливість розглядати історію медицини і охорони здоров’я на різних землях у різних періодах і умовах, - у Великому князівстві Русі-України, в період Ординської навали, в складі Великого князівства Литовського, при переході Волині, Підляшшя, Поділля, Брацлавщини та Київщини під владу Польсько-Литовської держави, в Галицько-Волинському князівстві, при входженні Буковини до Молдавського князівства, при утворенні козацько-гетьманської України, в умовах приєднання козацької держави до Російської імперії, при поділі України по Дніпру між Річчю Посполитою та Московською державою, при переході частини українських земель до складу Австрії, Австро-Угорщини, Угорщини, Румунії, Чехословаччини. Особливості різних держав, їх влада, освіта, закони, література мали вплив на розвиток медицини і охорони здоров’я на українських землях.

В УРСР не представляли даних про розвиток медицини в Українській Народній Республіці, на Західно-Українських землях, в Закарпатті і Буковині, про діяльність українських лікарських організацій в еміграції в Європі та в Америці, в інших країнах світу, про репресованих українських лікарів і науковців-медиків. Якщо приводилися деякі дані про лікарів різних національностей (росіяни, поляки, німці, євреї та ін.) на підросійській Україні, то зовсім не було представлено даних про лікарів інших національностей на землях Західної України, в Закарпатті та Буковині. Не описували вагомих даних про науковців-медиків Острозької та Замойської академій, Києво-Могилянської академії, найстарішого в Україні Львівського університету.

Публікацію медичних календарів ювілейних і знаменних дат (персоналії та події) ми почали в 1991 році, з того часу вийшло понад 15 таких матеріалів, підготовлено книжку «Історія української медицини в датах та іменах» (2004). На жаль досі в Україні, як в радянську добу, не відкрито в медичних університетах ні однієї кафедри історії медицини, де науковці могди б відповідно до сучасного рівня історії української держави розвивати історію медицини, охорони здоров’я.

При підготовці цього календаря використана як давня медична література, так і монографії, брошури, численні статті в незалежній України. Приведені відомості з видань різних областей і міст: А. М. Груша, М. М. Дуля. З історії медицини Чернігівщини. – Чернігів,1999; С. Д. Кобилянський. Історія медицини Буковини. – Чернівці, 1999; Головко О.Ф., Головко В.О. Історія медицини Поділля (в ХVІІІ - XX ст.). – Вінниця, 2000; Медицина Запорізької області. – Запоріжжя, 2001; Васильев К.К. История здравоохранения Одессы. – Одеса, 2010 та ін. Дуже багато нових відомостей з історії медицини в Україні подано в серії біобібліографічних словників «Медицина в Україні» (основні і додаткові випуски), підготовлених і виданих Національною науковою медичною бібліотекою України (1997, 2002, 2005, 2007, 2012). Використано дані з біографічних словників найстаріших університетів: «Біографічний словник НМУ ім.О.О.Богомольця», 2006; «Професори Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького», 2009; «Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи: Бібліографічний довідник», Харків, 2010.

Таким чином календар містить розширені відомості з історії медицини на різних землях України у різні історичні періоди, про лікарів-українців і лікарів інших національностей, приведено біографічні дані та згадано близько 300 лікарів.

Доповнення відносяться практично до кожного приведеного року. Щоб прискорити в українській історії медицини розвиток потрібних об’єктивних публікацій, у поданому календарі приведені знаменні дати з використанням проміжків часу в 5 років. При підготовці ще кількох подібних календарів у читачів будуть зібрані відомості для майбутнього представлення особливо важливих дат – 100, 125, 150, 200 і т.д. роковин різних осіб та різних подій української медицини. Можливо потрібно внести ще деякі важливі дати про діячів медицини та події охорони здоров’я в різних землях України.

В роки радянської влади виходили календарні видання з приведенням дат народження до останніх 60 років, подій радянської і міжнародної медицини - до останніх 25 років. Це дозволяло подавати нові радянські матеріали, відзначати події та осіб того часу, представляти немало вчених відповідно до їхніх службових характеристик а не до оцінки загальною історією медицини. Проте в нашій історії період 100 - 50 років тому назад охоплює однин із найважчих\ і найскладніших періодів історії України. Це роки Першої світової війни, подій в Східній Україні та в Західній Україні, утворення УНР і ЗУНР, боротьби з окупантами за самостійну державу, громадянської війни і участі медиків в житті країни, періодів Голодомору і геноциду, масового терору комуністичного режиму 1937-38 рр., знищення групи українських вчених-медиків, складної участі лікарів у Другій світовій війні, утворення Української повстанської армії, підпільного Українського Червоного Хреста, деякого відродження українського національного життя в роки фашистської окупації, переслідування органами гестапо, боротьби тоталітарного режиму проти «українського буржуазного націоналізму», репресуквання величезної кількості українців, в тому числі лікарів, початку дисидентського руху і т.д. Ці події, довгий час в УРСР замовчувані або перекручено представлені, не однаково трактуються різними авторами, істориками різної ідеології. Потрібен ще певний час для об’єктивного висвітлення цих періодів у загальноприйнятій історії України, для внесення подій і осіб медицини того часу до календарів видатних дат.

При таких обставинах в наш час вважаю доцільним у даному календарі обмежитися поданням подій за 100 років тому (до 1914 року), як звичайно прийнято у світовій науці.

В календарі свідомо не подаються детально дані про лікарів і вчених-медиків та про події медицини в зарубіжних країнах (Росія, Польща, Німеччина, Франція, Англія, США, Японія, Китай та ін.). Ці дані дуже численнів, вони досить об’єктивно подавалися в минулому, відомі нашим медикам і читачам з низки нових публікацій і монографій (О.А.Грандо. Визначні імена у світовій медицині. Київ, 2001, 495 с.; Енциклопедичний довідник "Лауреати Нобелівської премії. 1901-2001". Ювілейне вид.- Київ, 2001. - 768 с.; Кімакович В.Й., Герич І.Д., Кущ О.О. Лауреати Нобелівської премії з фізіології та медицини. Біографічні нариси. Ужгород, 2003, 420 с.; Вікіпедія - «Список нобелівських лауреатів» та ін.). Показник видатних імен у світовій медицині включає понад 1200 осіб. Тому в календарі подано ювілейні дати нобелівських лауреатів та видатних лікарів всього світу за 100, 150, 200 і більше років.

Будемо вдячні читачам за зауваження і побажання.

.

Список скорочень
АМН - Академія медичних наук

АН - Академія наук

ВУАН - Всеукраїнська академія наук

ЗУНР - Західно-Українська Народна Республіка

КМА - Києво-Могилянська академія

КМІ - Київський медичний інститут

МОЗ - Міністерство охорони здоров’я

НАН - Національна академія наук

НДІ - Науково-дослідний інститут

НТШ - Наукове товариство імені Шевченка

УВАН - Українська вільна академія наук

УВУ - Український вільний університет

УГА - Українська Галицька армія

УЖС - Українська жіноча служба

УЛТ - Українське лікарське товариство

УМХС - Українська медико-харитативна служба

УНДО - Українське національно-демократичне об’єднання

УНР - Українська Народна Республіка

УНТ - Українське наукове товариство

УПА - Українська повстанська армія

УРЕ - Українська радянська енциклопедія

Ювілейні та пам’ятні дати українського медичного календаря

на 2014 рік
Січень
1864, 1 січня – 150 років тому під тиском ліберального руху серед дворянства й інтелігенції після скасування кріпацтва (1861) спадкоємець трону Олександр II затвердив «Положение о губернских и уездных учреждениях»; починалося створення на місцях органів місцевого самоуправління – земська реформа, життєспособність земства забезпечувалася двома важливішими принципами: самофінансуванням і самоуправлінням; формувалася земська медицина; до створення земства лікарняні заклади підпорядковувалися Приказу громадської опіки, губернській управі та губернському комітету; тепер на земства покладено вирішення багатьох селянських питань, в т.ч. охорону здоров’я; до середини 70-х років 19 сторіччя земства вирішували питання охорони здоров’я сільського населення шляхом роз’їзної медичної допомоги; як правило, діяв тільки фельдшер.

1849, 1 (13) січня – (деякі подають 1851 р.) - 165 років тому в м. Грязовці Вологодської губернії (Росія) в дворянській сім’ї священика народився Василь Парменович Образцов - доктор медицини, професор-терапевт, видатний лікар і науковець, завідувач кафедр спеціальної патології і терапії (з 1893 р,) та факультетської терапевтичної клініки (1903-1918) Університету св. Володимира, один із засновників київської терапевтичної школи. Навчався у Вологодській духовній семінарії, закінчив Медико-хірургічну академію в Санкт-Петербурзі (1875), після правці земським лікарем вдосконалювався в Берліні у Вірхова (1879), доктор медицини (1880). Автор близько 50 наукових праць, розробив нові методи клінічного обстеження хворого, дослідження захворювань серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту. Першим у світі (разом з своїм учнем М.Д.Стражеском) описав клінічну картину інфаркту (1909) і обґрунтував можливість його прижиттєвого розпізнавання, розробив метод глибокої ковзної пальпації органів черевної порожнини (прийнятий у світі як метод Образцова). Голова Київського фізико-медичного товариства та Київського товариства лікарів. Помер 14 (27) грудня 1920 р. Його ім’я надано у дні його сторіччя (1949) факультетській терапевтичній клініці КМІ.

1884, 16 січня - 130 років тому у с. Мокряни біля Тернополя в польсько-єврейській родині народився Яків (Якуб) Кароль Оскарович Парнас - видатний біохімік, академік АН (1942) та АМН СРСР (1944), член Німецької академії натуралістів «Леопольдина», член-кореспондент Польської АН, почесний доктор Сорбони і Афінського університету. Закінчив природничий факультет університету Мюнхена (1907), стажувався з біохімії в Цюріху (1907-08, 1930-31), Неаполі (1910-11), Кембриджі (1914). Працював у Львові завідувачем кафедри біохімії (1921-41), деканом медичного факультету (1929), керівником фармацевтичного відділення (1930-36), деканом фармацевтичного факультету (1939-41) Львівського університету/медичного інституту. У 1941 р. евакуйований до Уфи, згодом у Москві організував і очолив Інститут біохімії та медичної хімії АМН СРСР (1944–1948), відкрив в ньому Лабораторію фізіологічної хімії. Проводив дослідження у галузі тканинного обміну вуглеводів, вивчив процес фосфорилювання креатину (реакція Парнаса), ферментативні процеси м`язового скорочення, відкрив процес розщеплення глікогену за участю фосфорної кислоти. Першим у світі почав примінювати в біохімії ізотопний метод. Автор біля 180 праць, опублікованих шістьма мовами, п’ять перевидань підручника біохімії. Створив наукову школу біохіміків світової слави. У 1948 р. усунений з роботи. 29 січня 1949 р. в день арешту заги­нув у московській Лук’янівській в`язниці, коли не надали йому медичної допомоги при діабетичній комі.

 

1859, 26 січня – 155 років тому в м. Вадовіце (Польща) народився Ян Прус - професор, керівник кафедри загальної та експериментальної патології Львівського університету (1896-1917). Закінчив медичний факультет Краківського університету (1883), стаждувався з патологічної анатомії, фізіології та неврології в Берліні та Парижі (1887). Асистент (1887-89), доцент (1889-94), професор (1894-96) патологічної анатомії і загальної патології Львівської академії ветеринарної медицини, керівник кафедри загальної та експериментальної патології Львівського університету, декан медичного факультету (1900-01), Президент Львівського лікарського товариства (1896), провадив приватну практику з невропатології (1917-26). Помер у Львові 26 листопада 1926 р.



1829, 27 січня - 185 років тому в Ризі (Ліфляндська губернія Росії) в німецько-польській дворянській сім’ї армійського офіцера народився Юлій Карлович Шимановський – доктор медицини, професор оперативної і військової хірургії, один з основоположників пластичної хірургії. Закінчив медичний факультет Дерптського (тепер м. Тарту, Естонія) університету і захистив докторську дисертацію на тему резекції кісток (1856), професор хірургії (1858) Ґельсінгфорського університету (Фінляндія), професор кафедри оперативної хірургії Університету св. Володимира (1861-67) та хірург-консультант Київського військового шпиталю. Зробив у Києві великий внесок у розвиток трансплантології, пластичної і відновлюваної, а також військово-польової хірургії; модифікував кістково-пластичну операцію при ампутації стегна (операція Грітті-Шимановського), уперше в світі склав класифікацію дефектів шкіри для наступних пластичних операцій, розробив схеми шкірної пластики, метод закриття великих дефектів з допомогою шматків шкіри, взятих по колу; одним з перших детально описав техніку застосування. Сконструював близько 80 нових хірургічних інструментів, високо оцінених на Всесвітній виставці (Париж, 1867). Автор понад 60 наукових праць, фундаментальних монографій, член низки медичних товариств Європи, лауреат премії ім. І.Ф.Буша. Праці по пластичній хірургії були переведені багатьма мовами, отримали високу оцінку в цілому світі. Помер 13 квітня 1868 р.

1724, 28 січня (8 лютого) – 290 років тому за розпорядженням імператора Петра І була створена Петербурзька академія наук, заснована за західноєвропейським зразком, після 4-х вчених-німців імператриця Єлизавета призначила ректором Кирила Розумовського – сина козака з села Лемеші на Київщині (пізніше гетьман війська запорозького, 1750-64), був президентом Академії 54 роки (1746-98); пізніше у розвиток медичних наук в Петербурзі значний вклад внесли українці І. В. Буяльський, П. А. Загорський, Н.М.Максимович-Амбодик, Й.К.Каменецький, Д.М.Велланський та ін.

1834, 30 січня - 180 років тому у містечку Махнівка Бердичівського повіту Київської губернії (тепер с. Комсомольське Козятинського району Вінницької області) в безземельній дворянській шляхетсько-польській сім’ї народився Володимир Боніфатійович Антонович – лікар та видатний український історик, археолог, етнограф, археограф, розвивав культуру та свідомість України, ідеолог національно-визвольного руху. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1855), деякий час працював лікарем в Бердичеві та Чорнобилі. Опісля закінчив історико-філологічний факультет університету св. Володимира (1860), в статті «Моя сповідь» пояснив, що перейшов у православ’я та зрікся шляхетських традицій з любові до українського народу. Організував журнал «Киевская старина», викладав історію як професор університету (1878-90), читав приватний курс історії України, створив київську школу істориків, розвинув археографічні та етнографічні дослідження, об’єднав діячів культури та освіти в «Громаду», яка ставила перед собою наукові та просвітницькі завдання. У 1897 р. погіршилося здоров’я, помер 21 березня 1908 р.

1654, 30 січня - 360 років тому за 2 тижні після Переяславської ради представники Посольського приказу Росії в Києві дістали наказ про використання розроблених в Москві методів боротьби з епідеміями.


Лютий
1909, 1-2 лютого - 105 років тому у Львові проведено Перший український просвітно-економічний конгрес, який організував д-р Євген Озаркевич, в програмі була медична секція; Є. Озаркевич виступив з доповіддю «Суспільно-санітарні потреби сільського люду», відстоював потребу відкриття у Львові українського

університету з медичним факультетом.

1859, 5 (17) лютого - 155 років тому - в Одесі народився Микола Федорович Гамалія (Гамалея) – видатний український епідеміолог і мікробіолог, почесний член АН СРСР (1940), академік АМН СРСР (1945). Разом з І.І.Мечніковим заснував в Одесі першу в країні Бактеріологічну станцію (1896) і Бактеріологічний інститут (1899), ініціатор впровадження загального щеплення проти віспи. Після 1912 р. працював у Петербурзі і Москві, автор праць з проблем сказу та холери, заклав основи вчення про бактеріофаг, відкрив бактеріолізини. Помер 23 березня 1949 р.

1914, 5 лютого - 100 років тому відбувся перший випуск 242 жінок-лікарів Харківських вищих жіночих медичних курсів, більше половини їх здобули дипломи з відзнакою.

1874, 8 (20) лютого - 140 років тому в м. Торжку Тверської губернії в сім’ї лікаря (дід був диаконом) народився Арсен Вікторович Старков – професор, завідувач кафедри анатомії Університету св. Володимира (1917-22), один з перших академіків ВУАН (1921), започаткував школу українських анатомів, очолював першу академічну лабораторію з вивчення центральної нервової системи. Закінчив Московський університет (1897), захистив докторську дисертацію «Етіологія і патологічна анатомія м’язової кривошиї» (1900); автор близько 30 наукових праць в галузі хірургії, медичної біології та порівняльної анатомії, запропонував модифікацію доступу для артротомії колінного суглоба (у світовій літературі розріз Більрота-Ольє-Старкова). Після репресування його рідних (1922) виїхав в еміграцію, завідував кафедрою біології у Вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова в Празі, видав кілька українських підручників, деякий час очолював кафедру анатомії в Латвійському університеті (1925). Помер у Відні 18 грудня 1927 р. В УРСР його ім’я замовчувано.

1869, 23 лютого (7 березня) - (за іншими даними 1863) 145 років тому в с. Кейбалівка на Полтавщині у дворянській сім’ї народився Іван Митрофанович Луценко – лікар, гомеопат, громадський і політичний діяч. Закінчив Військово-медичну академію (1891), доктор медицини (1892), з 1893 р. провадив приватну лікарську практику в Одесі, читав лекції з медицини в Одеській духовній семінарії та на Вищих жіночих медичних курсах, член товариства одеських лікарів, засновник в країні гомеопатії, розробляв методику виготовлення гомеопатичних засобів, ініціатор створення Одеського Ганеманнівського товариства (1898), засновував Одеську літературну спілку, «Братство Тарасівців», першу в Одесі українську національну книгозбірню, почесний громадянин Одеси (1905), видав першу в Одесі українську газету (1906), один з організаторів 1-го Всеросійського зїзду гомеопатів (1913), редагував «Вісник глмеоратичної медицини». Відомий як літературознавець, критик і публіцист, один з керівників Української народної партії (1902-07), голова Українського клубу в Одесі (організаторів військової медицини в УНР, у роки визвольних змагань організував в Одесі військові формування, був полковник армії УНР, член Центральної ради, член Українського генерального військового комітету, генеральний хорунжий Вільного козацтва; мав дружні стосунки з Юрієм Липою. Загинув в бою з більшовиками 7 квітня 1919 р. (за іншими даними розстріляний більшовиками 25 березня 1919 р.). Його пам’яті присвячено 6-й Міжнародний гомеопатичний конгрес в Києві.



Березень
1844, 1 березня – 170 років тому – в м. Прилуки, тоді Полтавської губернії, народився Віктор Андрійович Субботін - доктор медицини, перший в Україні професор гігієни. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1867), захистив докторську дисертацію "Материалы для физиологии жировой ткании” (1869), удосконалювався з проблем гігієни в М.Петтенкофера і К.Фойта. Заснував першу в Україні самостійну кафедру гігієни, медичної поліції, медичної географії і статистики (1871-93), обраний деканом медичного факультету Університету св. Володимира (1884-87). Брав активну участь в боротьбі з епідеміями холери та тифів у Києві. Учасник Товариства київських лікарів, один із засновників Російського товариства охорони здоров'я (1887). Автор посібників з гігієни (1882-83), понад 40 наукових праць з фізіології харчування, праці, комунальної гігієни, дезинфекції, епідеміології, викладання гігієни. Створив санітарну організацію в Києві. Помер 17 вересня 1898 р.

1854, 2 березня - 160 років тому в м. Гайсині на Поділлі у польській родині ветеринарного лікаря народився Володимир Костянтинович Високович - доктор медицини, професор патологоанатом, бактеріолог і епідеміолог, завідувач кафедри патологічної анатомії Університету св. Володимира (1885-1912). Закінчив Харківський університет (1876), автор близько 90 наукових праць з патологічної анатомії, бактеріології та епідеміології; половина з них опубліковані німецькою мовою, разом з І.І.Мєчніковим створив вчення про ретикуло-ендотеліальну систему. Йому належать пріоритетні праці про менінгококову інфекцію і туберкульоз. Одним з перших у світі виготовив вакцину проти черевного тифу. Неодноразово організував боротьбу з епідеміями чуми і холери в країні та за кордоном, очолював експедицію до Індії для вивчення епідемії чуми та розробки способів боротьби з нею; один із засновників Харківського бактеріологічного інституту. З 1895 р. в Київському університеті, його називали “королем патологів”. Помер в Києві 13 травня 1912 р.

1814, 9 березня– 200 років тому народився Тарас Шевченнко - геніальний поет і художник, народний Кобзар, вічний Пророк і «Провідник Української Нації»; в його житті мали вагоме значення лікарі, з якими підтримував зв’язки, обмінювався літературою; лікував важко хворого поета і дружив з ним Андрій Козачковський; мав теплі зв’язки з лікарями Михайлом Александрійським, Дмитром Мін, лікував і приятелював з ним Фердинад Фішер, лікували його Олександр Бланк, Дмитро Ван-Путерен, Петро Фон Майдель, допомагав йому в житті Август Ґартвіґ, дарував книги лікар Микола Кетчер, лікував в кінці життя Едвард Бері.

1909, 15 березня – 105 років тому в м. Стрий на Прикарпатті народився Богдан Антонович Собчук - український біохімік, довголітній завідувач кафедри біохімії Львівського медичного інституту (1944-73), засновник львівської української біохімічної школи. Закінчив медичний факультет Львівського університету (1933), кандидат медичних (1946), доктор біологічних наук (1960). Працював у Львівській академії ветеринарної медицини, Політехнічному інституті, провадив приватну практику в Тернополі. Асистент (1933-36), з 1942 р. - доцент, професор кафедри біохімії Львівського медичного інституту. Автор близько 60 наукових праць, вивчав обмін вуглеводів, вплив ксантоптерину на експериментальні пухлини, дію оксиду вуглецю на гемові білки. Помер 9 квітня 1974 р.

1829, 17 (29) березня – 185 років тому в Могильовській губернії у дворянській сім’ї народився Іван Павлович Лазаревич – видатний акушер, професор кафедри акушерства, гінекології та дитячих хвороб Харківського університету (з 1862 р.), організатор Повивального інституту (1869) для підготовки акушерок, винахідник низки акушерських та гінекологічних інструментів (зокрема – щипців Лазаревича). Закінчив Університет св. Володимира (1853), доктор медицини (1957), першим виявив зв’язок між станом матки і діяльністю серця плода, опрацював профілактику еклампсії, діагностику захворювань органів малого таза, зробив першу в Україні оваріотомію, винайшов різноманітні акушерські та гінекологічні інструменти (щипці Лазаревича), видав общирний підручник по акушерству, опублікував німецькою, англійською, французькою і російською мовами близько 100 наукових праць, що зробило його ім’я широко відомим у Європі; засновник школи акушерів і гінекологів в країні, розвинув акушерську науку як самостійну галузь медицини. Помер 23 лютого (10 березня) 1902 р.

1839, 18 березня – 175 років тому у Львові народився Оскар Відман – професор-терапевт. Закінчив Краківський університет (1866). Працював лікарем Львівського загального шпиталю та асистентом клініки внутрішніх хвороб Львівського медико-хірургічного інституту (1867-70), керівником клініки внутрішніх хвороб Львівського загального шпиталю (1871-1900), доцентом (1896-98) та професором (1898-1900) кафедри внутрішніх хвороб Львівського університету; президент Львівського лікарського товариства (1877, 1884), член Львівської крайової ради здоров’я (1889-1900), автор двох монографій, наукових праць в польських та німецьких виданнях, опрацьовував діагностику і лікування хвороб серця і магістральних судин, фіброзне запалення легень, питання боротьби з епідемією інфлюенци у Львові. Помер 1900 р.

1869, 19 (31) березня - 145 років тому в Одесі народився Микола Сергійович Бокаріус – доктор медицини, професор, завідувач кафедри судової медицини Харківського університету (1910) та Харківського медичного інституту (1921-31). головний державний судово-лікарський експерт (1928-31). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1895), заклав в Україні основи судової медицини і криміналістики, заснував перший в Україні НДІ судових експертиз у Харкові (1926), названий його ім’ям, автор 130 наукових праць, запропонував спермову пробу, мікроскопічне дослідження зашемленої борозни, норми розвитку зародка і способи обслідування речових доказів, редактор журналу «Питання криміналістики та науково-судової експертизи» українською мовою. Помер 23 грудня 1931 р.

1909, 19 березня - 105 років тому у м. Козелець на Чернігівщині у сім’ї вчителів народився Володимир Олександрович Неговський – радянський видатний патофізіолог, академік АМН СРСР, організатор і керівник Лабораторії експериментальної фізіології з оживлення організму АМН СРСР, основоположник реаніматології, творець першого в світі науково-дослідного інституту загальної реаніматології (1985). Розробив методи відновлення життєвих функцій організму, що знаходиться в стані агонії або клінічної смерті, очолив створення апаратури для штучного дихання, автор понад 10 книг, більше 400 наукових статей. Помер 2 серпня 2003 р.

1869, 21 березня –145 років тому у Тернополі народився Владислав Шимоновіч – професор, організатор і керівник кафедри гістології та ембріології (1897-1937), декан медичного факультету (1905-07) Львівського університету. Закінчив Краківський університет (1893), стажувався в Берліні (1895-96). Працював спочатку у Краківському університеті. З 1897 р. у Львівському університеті, професор (1897), дійсний член Краківської АН (1933), почесний професор Львівського університету (1937). Автор близько 40 праць, підручника з гістології, який 11 разів перевидавали (1901-30) німецькою, англійською, польською, іспанською та італійською мовами. Досліджував гістологію наднирників, травної системи, ембріогенез чутливих людини, ссавців і птахів; вперше описав нервові закінчення волосяних фолікулів, у тільцях Меркеля «петлі Шимоновіча», виявив структурні особливості зуба ссавців. Помер 10 березня 1939 р.

1889, 25 березня – 125 років тому в українській козацькій родині на Кубані народився Іван Опанасович Соколянський – видатний український вчений світового визнання, професор психоневролог і дефектолог, організатор і керівник Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Закінчив Петербурзький психоневрологічний інститут (1913), працював в Олександрівську, Умані, Києві, Харкові. Організатор і перший керівник Інституту дефектології в Харкові, професор, декан факультету Харківського інституту народної освіти. Автор робіт і винаходів з тифлотехніки, сконструював машину для читання сліпим, винайшов оригінальну методику навчання сліпоглухонімих, яка дозволила їм здобувати освіту, навіть вищу, отримала визнання в усьому світі. Професор Харківського медичного інституту, завідувач клініки сліпоглухонімих Українського інституту експериментальної медицини. Арештований ДПУ два рази (1933, 1937), змушений залишити Україну, працював біля Москви в Загорську. Помер у Москві 27 листопада 1960 р. У 1980 р. посмертно нагороджений Державною премією СРСР.

1839, 25 березня - 175 років тому у м. Тукумі в Латвії народився Леонард Леопольдович Гіршман – доктор медицини, засновник першої в Україні самостійної очної клініки (1870), організатор і професор кафедри очних хвороб Харківського університету, почесний голова Харківського медичного товариства, ініціатор створення у Харкові училища для сліпих, очної лікарні з амбулаторією. Закінчив Харківський університет, вдосконалювався в лабораторіях Е.Дюбуа-Реймона, Г.Гельмгольца, працював в клініці А.Грефе. Досліджував сприймання кольорів, лікування трахоми, хвороб сітківки, відомий як лікар-гуманіст; лікував безплатно близько мільйона незаможних хворих. Помер 3 січня 1921 р. Його ім’я надане українському НДІ очних хвороб.

Квітень
1909, 2-5 квітня - 105 років тому у Києві відбувся 3-й з’їзд російських гінекологів і акушерів

1894, 9 квітня - 120 років тому у Львові першим професором відновленого лікарського виділу (факультету) університету призначено Генрика Кадия, керівника кафедри описової анатомії, ініціатора і організатора будівництва медичного містечка.

1914, 10 квітня - 100 років тому у Києві відбувся 3-й Російський з’їзд отоларингологів.

1899, 11 квітня – 115 років тому в с. Софіївці на Чернігівщині у сім`ї селянина народився Федір Якович Примак - лікар-терапевт, професор кафедри факультетської терапії (1947-52), завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб (1952-1973) Київського медичного інституту. Закінчив КМІ (1924), автор понад 180 праць з проблем туберкульозу, гіпертонічної хвороби, ангіології, гіпоксії, раневого сепсису, гіпоксидозів. Докторську дисертацію «Термінальні набряки м`язів» (1938) та деякі пізніші праці написав українською мовою. Помер 9 вересня 1981 р.

1834, 14 квітня - 180 років тому в с. Татарівщина, передмістя Остра, Чернігівської губернії у дворянській сім’ї народився Володимир Олексійович Бец – видатний анатом, доктор медицини, професор анатомії Університету св. Володимира, (1868-90). Автор близько 40 наукових праць, описав (1874) великі пірамідні клітини кори головного мозку, відомі в світі як «клітини Беца»; склав один з перших атласів мікроскопічної анатомії головного мозку людини, основоположник вчення про архітектоніку кори головного мозку. Помер 30 вересня 1894 р

1914, 15 квітня - 100 років тому у м. Коломия в Галичині в родині професора гімназії народився Олег-Мирослав Волянський – видатний лікар-психіатр на еміграції, директор психіатричних шпиталів у штаті Нью-Йорк (США), громадський діяч. Закінчив медичні студії в Познані (Польща), нострифікував диплом в Берлінському університеті (1943), надавав медичну допомогу українським скитальцям; з 1950 року в США, медичний управитель та клініцист в штаті Нью-Йорк (до 1980 р.), реформував лікування психічнохворих і слабоумних; належав до НТШ-А, УВАН, керував хором і компонував пісні; президент УЛТПА (1971-73), автор багатьох наукових праць і публіцистичних статей українською і англійською мовами, відзначений дипломом як “Визначний американець українського походження”. Активно виступав проти надуживання психіатрії для придушення інакодумства в СРСР та УРСР. Помер 9 березня 2004 року в Кергонксоні (Штат Нью-Йорк).

1889, 17 квітня – 125 років тому в с. Ляшки Королівські Перемишлянського повіту на Львівщині в родині управителя школи народився Євген Вертипорох – доктор хімії, професор фармації у Львові, Мюнхені і Торонто, учасник національно-визвольної боротьби, голова Українського технічного товариства. Навчався у Львові в Українському (таємному) університеті, закінчив Ґданську високу технічну школу (1926). Працював у Ґданську, Львові, Варшаві, Кракові, очолював відділ фармацевтичної фабрики, очолив виробництво інсуліну у Львові (1938). У 1942 р. на Медичних фахових курсах у Львові став деканом фармацевтичного відділу. Пізніше працював професором університету УНРРА в Мюнхені, професором та деканом фармацевтичного факультету УТГІ. З 1948 р. в Канаді, професор технологічного інституту в Торонто, заснував та очолив відділ НТШ, очолював Українську наукову раду Канади, належав до УЛТПА. Автор близько 30 наукових праць англійською, українською, німецькою та польською мовами. Помер 12 січня 1973 р.

1904, 18 квітня - 110 років тому в Одесі при міській лікарні відкрито прозекторій, збудований при консультуванні прозектора Ч.Хенцинського, за найновішими вимогами гігієни і будівничого мистецтва, який називали "Мертвий білий палац Хенцинського"; вважався найкращим прозекторієм в Російській імперії.

1739, 19 квітня - 275 років тому в Харкові назначено першого цивільного міського лікаря.

1854, 20 квітня - 160 років тому у Петербурзі народився Георгій Єрмолайович Рейн - акушер-гінеколог, професор кафедри акушерства і жіночих хвороб Університету св. Володимира (1883–1900). Закінчив Медико-хірургічну академію (1874), захистив докторську дисертацію (1876). Працював хірургом в діючій армії, приват-доцентом кафедри акушерства і жіночих хвороб Академії, удосконалювався в клініках Європи. В Університеті св. Володимира (1883-1900) вперше добивався виділення самостійної кафедри та клініки дитячих хвороб, впроваджував принципи асептики і антисептики, розробляв питання бактеріології і патології в акушерстві. Він уперше в Україні створив Київське Акушерсько-гінекологічне товариство, яке очолював 14 років (1886-1900), видав 12 томів праць товариства, розробив заходи для зменшення летальності при пологовій гарячці. Пізніше працював у Петербурзі, брав участь в управління державною охороною здоров’я, обирався членом Державної думи, академіком Російської академії наук (1901), згодом членом академій 16 країн Європи й Америки. Після революції у 1918 р. емігрував до Європи, працював у Болгарії, з 1926 р. жив у Франції (Ніцца), помер 4 грудня 1942 р.

1914, 21 квітня - 100 років тому у Києві відбулося останнє перед початком Першої світової війни засідання Медичної секції УНТ, на якому обговорено підготовку до видання 4-ої книги «Збірника медичної секції УНТ»; книга вийшла друком у 1918 р. після проголошення УНР.

Травень
1869, 1 (15) травня - у Києві в родині агронома народився Микола Васильович Країнський – професор-психіатр; закінчив 2-у Харківську гімназію (1888) медичний факультет Харківського університету (1893), захистив у Московському університеті докторську дисертацію “До вчення по патологію епілепсії», працював старшим лікарем Харківської психіатричної лікарні (Сабурова дача), покращив ставлення до хворих, ліквідував гамівні сорочки; побудував (1910) найкращий на той час в Росії корпус психіатричної лікарні, обладнаний водопроводом, електроосвітленням, паровою кухнею, бальнеологічною лікарнею та рентгенкабінетом; поза психіатрією знав добре фізику, біохімію, електрофізіологію, математику, опублікував книги «Педагогічний садизм» (1912), «Енергетика нервового процеса» (1914), автор понад 200 праць; став приват-доцентом кафедри психіатрії Університету св. Володимира (1917); хворий висипним тифом (1918) потрапив до Криму, пізніше до Греції, працював професором психіатрії в Загребі (1921), Белграді, Відні; у війну допомагав у таборах переміщених осіб; в 1949 р. йому дозволено повернутися в УРСР, у віці 80 років став працювати у Харківському психоневрологічному інституті, науковим консультантом 2-ої психіатричної лікарні; володів іноземними мовами, багато читав, любив і добре грав на віолончелі, до нього тяглися лікарі і співробітники лікарні, влаштовували поетично-музикальні вечори. Помер 19 липня 1951 р.

1894, 2 травня – 120 років тому у Харкові народився Олександр Ілліч Черкес – фармаколог і токсиколог, академік АМН СРСР (1960), завідувач кафедри фармакології Харківського (1930-1944) та Київського (1944-1971) медичних інститутів. Автор понад 150 праць з біохімічної фармакології серцево-судинних засобів та біохімічної токсикології, розробив теорію трофічної дії серцевих глікозидів, створив класифікацію токсичних гіпоксій, запропонував нові серцево-судинні засоби, видав ряд посібників. Помер 25 вересня 1974 р.

1829, 6 травня – 185 років тому в с. Понори на Чернігівщині в старовинній козацькій родині власника маєтку народився Степан Данилович Ніс (літ. псевдонім С.Волошин) - український лікар, етнограф-фольклорист і письменник. Закінчив Університет св. Володимира (1854), працював земським лікарем у містах України, Росії та Болгарії; був активним членом Чернігівської української громади, вивчав умови життя та побуту українськимх селян, їх захворюваність. Автор праць з етнографії, про народну медицину, лікування горицвітом, написав і видав перші на Наддніпрянщині науково-популярні книжечки на медичні теми українською мовою («Про хвороби і як їм запобігти», Київ, 1874), друкував оповідання в журналі “Основа”. За поширення українських книжок був засланий до Білозерська. Помер 28 грудня 1900 р.

1899, 13 травня - 115 років тому в Одесі в сім’ї лікаря народився Михайло Олександрович Ясиновський - визначний радянський терапевт, дійсний член АМН СРСР (1963), професор, завідувач кафедр шпитальної та факультетської терапії Одеського медичного інституту (1934-1972). В роки війни був головним терапевтом Чорноморського флоту. Керівник відділу ревматології Українського НДІ курортології; вивчав проблеми вірусного гепатиту, ревматизму, захворювання кровотворних органів, розробив систему профілактики ревматизму; один з основоположників військово-морської терапії, автор і співавтор понад 240 праць, 10 монографій. Помер 29 серпня 1972 р.

1684 15 травня – 330 років тому в Києві, при пануванні російської влади, царський генерал Гордон, який займався будівництвом фортеці, звернувся до столичний властей з проханням надіслати до Києва лікаря з аптекою.

1854, 15 травня – 160 років тому у с. Зарубинці біля Тернополя у сім’ї священика народився Іван Горбачевський - видатний лікар і хімік, професор кафедри фізіологічної хімії Карлового університету в Празі. Був деканом медичного факультету і ректором університету, першим Міністром охорони здоров’я в уряді Австро-Угорщини, членом Найвищої ради здоров’я у Відні. Засновник і довголітній ректор Українського вільного університету в Празі, професор хімії Українського технічно-господарського інституту в Подєбрадах, академік ВУАН (1925), дійсний член НТШ, почесний член УЛТ. Автор біля 50 наукових праць з біологічної хімії; вперше описав синтез сечової кислоти, підготував українською мовою два томи підручника органічної та неорганічної хімії, публікував праці в збірниках НТШ у Львові. Разом з І.Пулюєм організував у Празі “Українську громаду”, заснував фонд допомоги українським студентам, ініціював створення в Празі Музею визвольної боротьби України і став його головою. Помер 25 травня 1942 р. в Празі. Його ім`я присвоєно Тернопільському державному медичному університету.

1869, 15 травня - 145 років тому у с. Сердечівцях на Черкащині народився Марко Петрович Нещадименко – видатний український вчений-мікробіолог, доктор медицини, професор, член ВУАН (1929), засновник і керівник першої в Україні кафедри мікробіології (1919-41) та кафедри епідеміології (1933-39), засновник і багатолітній директор Київського бактеріологічного інституту (1919-31), керівник науково-дослідної кафедри теоретичної медицини при ВУАН (1925), голова Київського медичного товариства (1928). Один із творців української науково-медичної літератури, активний учасник Медичної секції УНТ в Києві, в роки визвольних змагань один із організаторів першого українського медичного факультету. Автор близько 50 наукових праць з актуальних питань мікробіології, монографій про цереброспінальний менінгіт, дифтерію і стрептококи, запровадив в Україні вакцинацію БЦЖ. Виховав багато учнів, заклав основи української школи мікробіологів і епідеміологів. Викладав і публікував праці українською мовою, один із професорів української лектури. Був репресований більшовиками, його ім’я за тоталітарного режиму замовчувано. Помер у забутті 1 жовтня 1942 р.

1874, 23 травня – 140 років тому в українській сім’ї народився Олександр Мойсейович Тижненко – вчений дерматолог-венеролог, професор, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб Київського медичного інституту (1921-41), декан лікувального факультету (1926-36), засновник і голова Українського товариства дерматовенерологів. Закінчив Петербурзьку військово-медичну академію, доктор медицини (1909). Автор численних наукових праць українською мовою про рак і туберкульоз шкіри, вовчак, псоріаз; першим описав ряд дерматозів, опрацював лікування сифілісу. Виховав плеяду талановитих клініцистів, заклав основи української національної школи дерматовенерологів. В роки УНР брав активну участь в організації й роботі медичних фахових товариств. Під час війни виїхав на Захід. Помер у 1944 р. За тоталітарного режиму був у числі заборонених вчених.

1914, 23 травня - 100 років тому у Празі відбувся Зїзд чеських лікарів і природознавців, який від Українського лікарського товариства та Львівської «Просвіти» вітав д-р Євген Озаркевич.

1859, 26 травня – 155 років тому року в сім’ї Івана Соловія, адміністратора маєтку графа Дідушицького в с. Поториця Сокальського повіту на Львівщині народився Адам Іван Соловій (в червні охрещений в греко-католицькому віросповіданні) - професор акушерства і гінекології, директор Львівської акушерської школи (1919-30), «примарій» (завідувач) акушерсько-гінекологічного відділу Львівського загального шпиталю (1910-30); один з найкращих спеціалістів у своїй галузі того часу, єдиний на той час професор-українець серед медиків Львова. Закінчив медичний факультет Ягелонського (Краківського) університету (1884), спеціалізувався з акушерства та гінекології у відомих європейської слави фахівців Віденського університету (1884-1887), 10 років провадив приватну практику в Братиславі. Після відновлення у Львові медичного факультету працював асистентом Львівської акушерської школи (1897-1901), опублікував статтю в Лікарському збірнику НТШ (1898), президент Львівського лікарського товариства (1902-1903). З 1901 р. почалася його 30-річна діяльність у Львівському університеті на кафедрі акушерства і гінекології, професор (1908), керівник кафедри (1919-21). Автор близько 50 наукових праць, підручника акушерства (1911,1921), двох монографій про лікування хронічних запальних процесів матки. 4 липня 1941 р. таємно розстріляний фашистами разом з онуком і групою польських вчених.

1889, 29 травня - 125 років тому у Харкові народився Олександр Григорович Єлецький - ортопед-травматолог, керівник кафедри ортопедії і травматології Київського медичного інституту (1932 – 1963). Закінчив Харківський університет (1911), одним із перших в країні виконав велике число операцій артропластики на колінному і кульшовому суглобах, вдосконалив методику операцій при застарілих вивихах і анкілозах кульшового і плечевого суглобів. Помер 2 грудня 1969 р.

Червень
1894, 1 червня - 120 років тому на Поділлі народився Павло Юхимович Заблудовський - радянський історик медицини, професор, завідувач кафедри історії медицини Центрального інституту вдосконалення лікарів у Москві (з 1940), автор підручника з історії медицини (1953). Навчався в Одеському і Київському університетах, працював військовим лікарем. Вніс вклад у вивчення розвитку і лікування хвороб стравоходу, шлунку і печінки, співавтор монографІЇ про серцево-судинну систему при старінні, першого підручника для терапевтів з геріатрії. В підручниках та в статтях історію медицини представляв з позицій марксизму, відповідно до партійних лозунгів; існування і праць українських вчених-медиків та фактів з розвитку української медицини не визнавав. До підручника С.А.Верхратського додав описання «Лікарі – жертви сталінських репресій» (1991). Помер 18 вересня 1993 р.

1899, 1 червня - 115 років тому у Львові відбулися перші вибори дійсних членів НТШ, з лікарів обрано Є.Озаркевича, Щ.Сельського (Львів), О.Черняхівського (Київ), В.М.Бехтєрєва (Петербург).

1894, 5 червня - 120 років тому у Варшаві в сім’ї старовинного шляхетського роду з України народився Михайло Миколайович Ціборовський – видатний лікар-гомеопат у Києві, організатор охорони здоров’я, науковець і культуролог, бібліофіл. Спочатку навчався на природничому відділенні Українського народного університету в Києві, закінчив КМІ (1930), працював у Василькові, в Києві, лікар-гомеопат у поліклініках Червоного Хреста. Потрапивши під час війни в полон створив і очолив гомеопатичну поліклініку. Працював у системі залізничної медико-санітарної служби, викладав у Київській фельдшерській школі, брав участь в роботі гомеопатичного товариства. Зібрав з родиною одну з найбільших приватних бібліотек з історії України і Києва, світового мистецтва, філософії та релігії, географії, природознавства, гомеопатії та ін., біля 10 000 томів. Помер 30 грудня 1972 р.

1909, 10-17 червня - у Києві відбувся 2-й Всеросійський з’їзд фельдшерів, фельдшериць та акушерок.

1884, 16 (28) червня -130 років тому у Києві народився Микола Аполлінарійович Рожанський – радянський фізіолог, академік АМН СРСР. У 1909 закінчив Київський університет. Працював в лабораторії І.П.Павлова, в Московському університеті (1910-16). З 1916 р. в Ростовському університеті, професор (1921), досліджував фізіологію травлення, кровообігу, сну, фізіологію праці і харчування; Особливу увагу приділяв функціям підкіркових вузлів головного мозку. Помер 25 листопада 1957 р.

1879, 25 червня – 135 років тому у дворянській сім’ї народився Федір Олександрович Цешківський – український вчений-анатом, професор, завідувач кафедри анатомії Київського медичного Інституту (1922-1924). Навчався у Варшавському та Дерптському університетах, закінчив останній 1906 р. Разом з О.Черняхівським підготував «Анатомічний словник» (1925). Трагічно помер в Києві 16 червня 1924 р. Ім’я і доробок вченого в УРСР переважно замовчували.



Липень
1909, 1 липня - 105 років тому у Тернополі народився Леонтій-Людомир Дмоховський - лікар, дослідник раку, професор вірусології Колумбійського та Техаського університетів. Закінчив Львівський університет (1933), доктор медицини у Варшавському університеті (1937). З 1951 р. — у США, проводив дослідження у галузі імунології, серології пухлин, вірусології, генетики і ендокринології, автор 450 наукових праць з імунології, серології пухлин, ендокринології, генетики і вірусології. Одним з перших відкрив вірусне походження злоякісних пухлин тварин і людини, лауреат низки міжнародних нагород, дійсний член НТШ, член УЛТПА. Помер 26 серпня 1981 р.

1904, 3 липня - 110 років тому в м. Конотопі (тепер Сумської обл.) народився Арон Михайлович Утєвський – радянський професор-біохімік, завідувач кафедри біохімії Харківського медичного інституту (з 1939 р.), член – кор. АН УРСР (1939). Автор праць про внутріклітинний обмін, біохімію ферментів і гормонів, розробив нові методи дослідження катехоламінів. Помер 3 вересня 1988 р.

1904, 5 липня – у с. Опішні на Полтавщині народився Іван Якович Дейнека – радянський хірург, ректор Вінницького медінституту (1944–1951), професор, завідувач кафедри (1951–1970) і ректор (1951–1967) Одеського медичного інституту. Працював завідувачем кафедри Курського медінституту (1938-1944). Автор понад 130 праць з проблем передракових станів, хірургії щитовидної залози, судин, ехінокока, опублікував українською мовою “Короткі нариси з історії хірургії в Українській РСР” (співавт.- Ф.С.Мар’єнко). Помер 5 січня 1970 р.

1789, 7 липня - 225 років тому в с. Вороб’ївцях на Чернігівщині в сім’ї священика сімнадцятою дитиною народився Ілля Васильович Буяльський - талановитий хірург, академік, професор анатомії Петербурзької медико-хірургічної академії та Академії мистецтв, засновник пластичної анатомії, вчений європейського рівня. Після закінчення Чернігівської семінарії його, як багатьох українців, забрали в Петербург. Був як чудовим анатомом, так і блискучим хірургом, ще до впровадження асептики й антисептики пропагував спеціальне миття рук і знезараження ран. Опублікував близько 100 наукових праць, його атласом «Анатомо-хірургічні таблиці» (1828, 1835, 1852) багато років користувалися хірурги Європи і Америки. Розробив метод заморожування трупів, низку хірургічних операцій. До М.І.Пирогова був першим хірургом країни. Помер 20 грудня 1866 р.

1889, 15 липня - 125 років тому у Львові в бідній міщанській родині народився Максим Максимович Музика - лікар-мікробіолог, доктор медицини, доцент (1947), довголітній керівник кафедри мікробіології Львівського медичного інституту (1944-1964), голова УЛТ у Львові (1925-30). Закінчив Львівський університет (1913), працював військовим лікарем. В роки визвольних змагань директор санітарно-бактеріологічного інституту УГА в Станіславові, очолював бактеріологічно-хімічний інститут НТШ (1919-39), професор і декан Українського (таємного) університету (1920-24). Під час війни працював в евакуації. Сформував у Львові центр вивчення склероми, проводив на собі експерименти з зараженням склеромою, опублікував понад 50 праць, засновник Львівської української школи мікробіологів. У перші роки радянської влади був короткий час (1939-41, 1944-48) заступником директора Львівського медичного інституту, викладання завжди провадив українською мовою. Зазнав з родиною переслідувань тоталітарного режиму, дружину художницю Ярославу Музику арештували і заслали до концтаборів. Незважаючи на великий науковий авторитет і педагогічний досвід звання професора йому не надали. Помер 24 травня 1972 р.

1889, 16 липня – у Полтаві в єврейській родині народився Віктор Мойсейович Коган- Ясний - терапевт і науковець, професор Харківського медичного інституту (з 1930 р.). Закінчив Харківський університет (1913), разом з В.Я.Данілевським організував у Харкові Український органотерапевтичний інститут (1919), першу в країні ендокринологічну клініку (1930), Український інститут харчування (1931). Вперше в країні отримав (1923) і впровадив у практику інсулін. Помер 20 липня 1958 р.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconКалендар знаменних І пам'ятних дат по Чернігівському району на 2014 рік
Знаменні І пам’ятні дати по Чернігівському району на 2014 рік : календар / Центральна бібліотека цбс чернігівського району; уклад....
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconНа науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського календар знаменних І пам’ятних дат у галузі освіти І педагогічної науки на 2015 рік Київ 2014

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconЗарічне 2014 ббк 91 к 17 Календар знаменних та пам’ятних дат Зарічненщини на 2015 рік
Календар знаменних та пам’ятних дат Зарічненщини на 2015 рік : рекомендаційний бібліографічний покажчик / Зарічненська црб, методично-бібліографічний...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconПідсумки методичної роботи за 2013-2014 навчальний рік та завдання на наступний 2014-2015 н р
В 2013-2014 н р педагогічний колектив продовжив роботу над реалізацією нової науково-методичної проблеми «Впровадження інформаційно-комунікаційних...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconЗвіт директора про свою діяльність за 2013-2014 н р
Шановні присутні! Закінчився ще один навчальний рік, І тому ми зібралися сьогодні, щоб зробити певні підсумки роботи колективу школи...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconКалендар словесника: 2014 – рік Тараса Шевченка 14 – 15 березня 2013 року проведена міжрегіональна науково-практична конференція «Творчість Тараса Шевченка у світовому контексті»
Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, Всеукраїнської громадської організації...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconРозділ основні підсумки діяльності школи у 2013/2014 навчальному році та завдання на 2014/2015 навчальний рік

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconПлан роботи Новоселівського навчально-виховного комплексу
Аналіз роботи новоселівського нвк за 2013/2014 навчальний рік та завдання на 2014/2015 навчальний рік
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconКалейдоскоп знаменних дат
Калейдоскоп знаменних дат на 2014 рік : І півріччя / уклад. Н. Гуцул, С. Настенко; ред. С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич; дз «Держ...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2014 рік
«Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на… рік» бібліотека видає з початку 60-х років ХХ століття


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка