Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с



Сторінка2/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.92 Mb.
1   2   3   4

1894, 22 липня – 120 років тому на Закарпатті у священичій сімї народився Микола Долинай - лікар-психіатр, активний громадський діяч. Закінчив медичний факультет Будапештського університету, доктор медицини. Наприкінці 20-х років був секретарем Першої Руської (Української) Центральної Ради в Ужгороді. Працював лікарем в Хусті, після проголошення Закарпатської України був обраний послом до першого сойму Карпатської України, став державним секретарем уряду Закарпатської України, був одним із радників Августина Волошина, 15 березня 1939 р. призначений міністром охорони здоров'я в останньому складі уряду Карпатської України. Заарештований НКВД (1945) відбував ув’язнення в Сибірі в концтаборах ГУЛАГу, після звільнення повернув до Праги. Помер 30 березня 1970 р.


1784, 29 липня - 230 років тому у Херсоні Данило Самойлович, який прибув до Херсону для організації боротьби з епідемією чуми, заснував "Зібрання медичне в Херсоні" - перше на українських землях і в Російській імперії науково-медичне товариство, яке відограло роль у становленні соціальної медицини в Україні; в ньому брали участь 10 лікарів; було оголошено конкурс на кращу роботу про хвороби на Херсонщині. Після від’їзду Д.Самойловича в кінці серпня 1784 р. робота товариства припинилася.


Серпень
1829, 1 (13) серпня – 185 років тому в Симбірській губернії у дворянській сімї народився Іван Михайлович Сєченов – видатний російський фізіолог, засновник першої всеросійської фізіологічної наукової школи. Закінчив медичний факультет Петербурзького університету (1856), займався фізіологією в закордонних лабораторіях Берліна, Лейпцига, Відня, Гейдельберга (у Й.Мюллера, Е.Дюбуа-Реймона, Ф. Хоппе-Зейлера, Е.Вебера, К.Людвіга, Г.Гельмгольца та ін.). працював у Медико-хірургічній академії; на українських землях завідував кафедрою фізіології Одеського (Новоросійського) університету (1871-76), в цей час почав дослідження розчинності вуглекислоти та заклав підвалини фізіологічної психології; професор Московського університету, почесний член Імператорської академії (1904), автор праці «Рефлекси головного мозку». та ін. Помер - 2 (15) листопада 1905 р.

1904, 5 серпня - 110 років тому у Полтаві народився Олексій Олексійович Мінх – радянський гігієніст, академік АМН СРСР, керівник кафедри загальної гігієни Московського медичного стоматологічного інституту. Все життя працював у Росії. Помер 1984 р.

1764, 9 серпня – 250 років тому в с. Понорниці на Чернігівщині в сім’ї священика народився Петро Андрійович Загорський - видатний анатом і фізіолог, академік, засновник першої анатомічної школи. Закінчив Чернігівський колегіум, в Санкт-Петербурзі отримав завання лікаря, деякий час працював полковим лікарем в Хоролі, згодом - у Москві та в Петербурзькій медико-хірургічній академії, де очолив кафедру анатомії та фізіології. Відкрив ядра відвідного, додаткового і під`язикового черепномозкових нервів; написав перший в країні підручник анатомії російською мовою „Скорочена анатомія”, автор понад 100 наукових праць, першим в Росії заклав основи експериментальної та порівняльної фізіології. Помер 20 березня 1846 р.

1909, 9 серпня – 105 років тому в Кракові в українській сім’ї народився Степан Зощук - лікар-хірург, автор наукових і науково-популярних книжок і статей, мандрівник. Закінчив Познанський університет (1939) та Академію фізичного виховання, отримав диплом лікаря та грамоту лікаря зі спорту. Спеціалізувався у хірургічній клініці Віденського університету (1941), доктор медицини (1948). Працював з 1956 р. в Сірії, Ефіопії та Кенії більше 25 років, брав участь в зїзді лікарів арабських країн в Багдаді (1962), відвідав давні святині, церкви, пам’ятки Магомета. В Ефіопії головний хірург лікарні військових з’єднань цісаря Хайлє Селассіє 1; директор лікарні-осередку для прокажених в Гамбо. Відзначався відданістю лікарській професії, ерудицією, знанням мов - крім 5 європейських також низки мов країн Азії і Африки. Приїздив до Риму лікувати патріарха Йосипа Сліпого, підтримував зв’язки з архімандритом Л. Гузарем. У 70 років повернувся до Австрії, де знаходилася його родина, зайнявся публіцистичною і журналістською діяльністю, на запрошення приятеля перебував у Торонто, багато працював у бібліотеках. Активний популяризатор наукових знань, в справі здорового харчування (книжка «Який харч таке й здоров’я”, 1985), спортивної медицини, автор понад 50 статей в науково-популярних і масових виданнях українською та іншими мовами. Як український патріот опублікував (1935–87) кілька десятків публіцистичних статей на актуальні теми українського життя. Різко засуджував голодомор в Україні, опублікував статтю «Україна – Індія – на хвилях часу» (1984), в якій порівнює колонізацію Індії Британською імперією та поневолення України Російською імперією. Помер 12 квітня 2002 р., похований у Відні.

1914, 14 серпня - 100 років тому в с. Нове Село на Тернопільщині народилася Катерина Зарицька-Сорока – організатор і керівник підпільного Українського Червоного Хреста в роки визвольної боротьби (1942-47). Навчалася у Львові в Музичному інституті ім. М. Лисенка та в Політехніці. Працювала у підпіллі ОУН, у Варшавському (1935) та Львівському (1935) процесах засуджена на 8 років ув’язнення. Звільнена у 1939 р., арештована НКВС (1940), на волі 1941 р., співпрацівниця журналу «Ідея і чин». У роки Другої світової війни у підпільній боротьбі, зв’язкова центрального проводу ОУН, організувала підпільну жіночу мережу, що лягла в основу Українського Червоного Хреста. Організувала медично-санітарну службу УПА в складі понад 100 лікарів, біля 250 студентів-медиків; діяли 4 відділи - організаційний, медичний, фармацевтичний і харитативний; проводила підготовку персоналу (лікарів, медсестер, санітарів і санітарок), дбала про постачання повстанців медикаментами. Займалася політичною пропагандою, опублікувала низку статей. Схоплена НКВС 1947 р., засуджена на 25 років ув’язнення, перебувала у Верхньоуральській в’язниці, Мордовському концтаборі. Після звільнення (1972) дозволено проживати у Хмельницькій обл. Померла 29 серпня 1986 р., перепохована 1991 р. на Личаківському цвинтарі у Львові на полі заслужених діячів України.

1869, 15 серпня - 145 років тому у Вілянові біля Варшави народився Бронислав Козловський - хірург і лікар широкого профілю, директор шпиталю в м. Дрогобичі (1902-35), закінчив медичний факультет Львівського університету (1892), проявив себе талановитим хірургом і діагностом в усіх галузях медицини, зафундував будову інфекційного корпусу, фінансував розвиток курорту Трускавець, проводив безоплатний прийом убогих хворих, добре ставився до українців і представників різних націй, поларував велику кількість медичної літератури. Помер 16 лютого 1935 року. Його ім’я надано вулиці біля лікарні.

1874, 18 серпня –140 років тому у Львові у польській сім`ї народився Вітольд Кароль Зємбіцкі – професор-терапевт та перший професор історії медицини у Львівському університеті (1929–44), на українських землях взагалі. Президент Львівського лікарського товариства (1927-28), дійсний член Краківської АН (1948). Закінчив медичний факультет Львівського університету (1900), працював у клініці внутрішніх хвороб. Протягом року перебував у закордонних клініках Цюриху, Страсбургу і Парижу; працював асистентом кафедри внутрішніх хвороб, завідував терапевтичним відділенням (1910-35) та був директором (1918-19) Львівського загального шпиталю. 1917 р. заснував часопис «Боротьба за здоров`я», був редактором «Польської лікарської газети». З 1929 р. почав викладання історії медицини, завідував кафедрою історії і філософії медицини (1934-43), викладав історію медицини після встановлення радянської влади і на медико-природничих фахових курсах. Досліджував діабетологію, гельмінтологію, бальнеологію, особливо обширно - історію медицини, описував захворювання видатних осіб Польщі, історію розвитку медичної науки та освіти; опублікував понад 500 праць, автор монографії про курорт Моршин, бібліографічних та біографічних праць, співавтор «Польського біографічного словника». У 1945 р. виїхав до Кракова і Вроцлавського університету, де очолював кафедру історії і філософії медицини. Власну велику бібліотеку, яка -нараховувала біля 15 000 томів, передав медичному факультетові Вроцлавського університету. Помер 19 жовтня 1950 р.

1859, 19 (31) серпня - у Києві народився Олександр Васильович Кисель (Кисіль) - професор-педіатр. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1883), студентом організував Клінічне товариство студентів-медиків і був його головою; почав працювати в Петербурзі у дитячій клініці Військово-медичної академії, захистив докторську дисертацію (1886). Ординатор Ольгинської дитячої лікарні (1890), професор клініки дитячих хвороб Московських вищих жіночих курсів (1910), завідувач кафедри в 3 медичному інституті (1921-24). Вивчав малярію, туберкульоз, ревматизм у дітей, вроджені вади серця; розвивав профілактичний напрямок у педіатрії, першим впровадив поняття хронічної туберкульозної інтоксикації (1918), що знайшло підтвердження через пів-століття, коли вдосконалили методи діагностики. Виділив п’ять “абсолютних ознак ревматизму”, що в доповненому виді дістали назву критеріїв Киселя-Джонса– Нестерова. Помер 8 березня 1938 р.

1769, 29 серпня (9 вересня) - 245 років тому в Полтаві народився Іван Котляревський – видатний український письменник, автор знаменитої «Енеїди», з 1810 р. працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». був одним з перших «попечителів богоугодних закладів» (благодійно-лікувальних) на Полтавщині, приділяв багато уваги і сил організації медичної допомоги населенню. Помер 29 жовтня (10 листопада) 1838 р.

1914, серпень – у перші тижні війни Австро-Угорщини і Росії Українською національною радою почато формування на Львівщин легіона Українських січових стрільців (УСС), у ряди УСС вступили, як бойовики студенти-медики Богдан Гарасимів, Роман Гаванський, Богдан Гнатевич, Омелян Волосянський, Юліян Кордюк, Лесь Перфецький, Володимир Свідерський та інші; сотні, які першими відійшли на фронт, були без лікаря і санітарного обладнання; пізніше перший захист для «хворих усусів» було засновано в Городні та Замковій Полянці на Закарпатті, лікаря заступав молодший медик Володимир Скоморовський.


Вересень
1914, 4 вересня – 100 років тому в Австро-Угорщині біля підніжжя Альп (12 км. від Відня) влада відкрила неймовірно жорстокий Талергофський концентраційний табір, один з найперших у світовій історії XX сторіччя, в ньому ув’язнювали головним чином українців з Лемківщини і Галичини (підозрюваних у підтримці наступу російської армії), 1200 чоловік загинули від епідемії сипного тифу, в селах почався голод і епідемії, вмирало багато селян; після виступів Я.Окуневського та інших діячів табір 10 травня 1917 р. закрито.

1894, 9 вересня - 120 років тому до Львова спеціально прибув з Відня голова Австро-Угорської держави імператор Франц Йосиф І та в присутності численних гостей здійснив урочисте відкриття Лікарського виділу (факультету) університету; на вул. Пекарській закінчено будівництво першого корпусу (анатомії і фізіології) нового університетського медичного містечка; навчання на факультеті почалося у жовтні 1894 р.

1874, 17 вересня - 140 років тому в м. Нови Сонч (Польща) народився Станіслав Міхал Прогульскі – педіатр, асистент, доцент, професор кафедри педіатрії Львівського університету/інституту (1904-41). Закінчив Львівський університет (1902), спеціалізувався в Берліні та Відні (1902-04). Автор близько 50 наукових праць, підручника. Досліджував етіопатогенез, клініку та лікування у дітей апендициту, туберкульозу, менінгоенцефаліту, вродженого сифілісу, поліоміеліту; проблеми гігієни немовлят, лікування дифтерії, впровадження щеплення дітей проти віспи, запропонував оригінальну модель інкубатора для недоношених дітей. Загинув таємно страчений 4 липня 1941 р. фашистськими окупантами з групою польських вчених.

1904, 21 вересня –110 років тому у Києві народився Ростислав Всеволодович Чаговець – український біохімік, професор біохімії Київського медичного інституту (1932-50), науковий співробітник, керівник відділу біохімії вітамінів Інституту біохімії АН УРСР, академік АН УРСР (1967), член Президії АН та академік-секретар Відділення біохімії, фізіології та теоретичної медицини. Автор 190 праць з біохімії м’язів, експериментальних основ вітамінотерапії, біохімії вітаміновмісних ферментів. Помер 11 вересня 1982 р.


Жовтень
1869, 1 жовтня – 145 років тому у Галичині почала діяти Фармакопея Австро-Угорщини, подавала відомості про ліки та їх складники.

1784, 2 жовтня - 230 років тому у с. Вільшанка на Київщині в сім‘ї священика народився Євстахій Петрович Рудиковський (псевдонім – Остап Київський) - лікар Київського військового шпиталю та цивільних лікарень, один з перших хірургів, проводив складні операції. Навчався у Києво-Могилянській Академії (1806), закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію (1810), був військовим лікарем, учасником війни 1812 р. Вивчав український фольклор, публікував епіграми та байки в «Київській старовині». Помер у Києві 1851 р.

1854, 6 жовтня (за іншими даними 12 жовтня) - 160 років тому в сім’ї дворян в с. Кролівець Чернігівської губернії (тепер Кролевець на Сумщині) народився Сергі́й Петро́вич Томаше́вський – дермато-венеролог. Закінчив Петербурзьку Медико-хірургічну академію (1876), доктор медицини (1883), завідувач клінічного відділення нашкірних і сифілітичних хвороб військового шпиталю, професор сифілідології і дерматології в Університеті св. Володимсира (1897-1916), засновник Київського дерматологічного та сифілідологічного товариства (1900) і його голова (1900-15), один з організаторів і директор жіночого медичного відділу при Вищих Жіночих Курсах у Києві (1907), який 1913 перетворено на Жіночий Медичний Інститут, очолював його. Почесний член Паризького і Віденського дерматосифілідологічних товариств, автор наукових праць з теоретичних і практичних проблем дерматовенерології. Помер 8 березня 1916 р.

1869, 20 жовтня 145 років тому в Києві в сім’ї лікаря народився Олександр Васильович – Леонтович - видатний український фізіолог та нейрогістолог, завідувач відділу Інституту клінічної фізіології АН УРСР (з 1936 р.), академік ВУАН (1939). Закінчив Університет св. Володимира (1893), захистив докторську дисертацію «Новые данные о кожном чувстве» (1900), отримав звання приват-доц. кафедри фізіології (1904), у Відні і Ростоку знайомився з фізіологічними лабораторіями. 1911 був під негласним наглядом поліції за співчуття страйкуючим київським студентам, деякий час працював у Москві. Основні наукові праці присвячені фізіології і гістології вегетативної нервової системи, експериментально встановив подвійну іннервацію шкіри (1900), розробив оригінальний метод фарбування і фіксації нервових структур, з допомогою якого виявив автономне периферичне нервове сплетення («сплетення Леонтовича»). Висунув гіпотезу про нейрон як джерело змінного електричного струму, розробив питання фізіологічної регенерації нервової системи. Помер у Москві 15 грудня 1943 р.

1894, 20 жовтня –120 років тому у м.Крижополі на Вінничині у сім’ї священика народився Сергій Авраамович Верхратський – хірург та історик медицини, професор, завідувач кафедри шпитальної хірургії Івано-Франківського медичного інституту (1946–1971), виховав покоління хірургів на Прикарпатті. Навчався у Варшавському та Одеському університетах, був учасником Визвольних змагань, організував медичну допомогу воякам армії С.Петлюри. Працював лікарем на Полтавщині, асистентом Донецького медінституту. Людина енциклопедичної ерудиції, автор багатьох наукових праць з різних питань хірургії. Дослідник народної медицини та історії медицини; написав ряд праць (деякі з них досі неопубліковані) з історії української медицини, за що його звинувачували в “ярому націоналізмі”. Докторська дисертація – «Матеріали з історії медицини на Україні до часів уведення земства» (1945), праці «Медичний фольклор на Україні». Автор підручника з історії медицини українською мовою, значно скорочений цензурою, який видавався 4 рази (1964, 1974, 1983, 1991), перевиданий 5-й раз (1911). Написав спогади про визвольні змагання 1918-19 рр. Помер 23 лютого 1988 р.

1899, 20 жовтня – 115 років тому у Харкові народився Георгій Григорович Караванов – радянський хірург, професор, завідувач кафедри факультетської хірургії Львівського медичного інституту (1944-1973). Закінчив Харківський медичний інститут (1925), доктор медичних наук (1939). Опрацював методи хірургічного лікуваня слоновості, надниркових залоз, жовчних шляхів і підшлункової залози, автор і співавтор понад 300 наукових праць, серед них 10 монографій і посібників. Довголітній керівник Львівського наукового товариства хірургів, підготував багато докторів і кандидатів наук, з них ряд із корінного населення. Викладання проводив завжди російською мовою. Помер 4 січня 1982 р.

1884, 26 жовтня (7 листопада) – 130 років тому у м. Остері на Чернігівщині в сім’ї службовця народився Михайло Васильович Птуха - видатний український демограф, одним з перших став розвивати українську медичну статистику, дійсний член (академік) ВУАН, член-кор. АН СРСР, член Міжнародного статистичного інституту. Закінчив Петербурзький університет (1910), вдосконалював свої знання в Берліні та Лондоні. Створив у Києві Інститут демографії в складі ВУАН (1919), розробив (разом з О.Корчак-Чепурківським) унікальні таблиці смертності для України, підготував понад 1200 праць. З його школи вийшло багато відомих фахівців соціальної гігієни та статистики. Згодом Інститут демографії закрито (1938), його арештовано (1940), ув’язнено на 2 роки. Пізніше очолював відділ статистики Інституту економіки АН УРСР до 1950 р., брав участь в переписі населення. Помер 3 жовтня 1961 р.

1874, 29 жовтня – 140 років тому у Львові в польській сім’ї народився Юзеф Антоній Марковскі – професор, керівник кафедри нормальної і топографічної анатомії Львівського університету/інституту (1913-44).Закінчив Львівський університет (1900), стажувався в Неаполі, Трієсті, Інсбруку (1905-07), працював 2 роки в Познаньскому університеті. У Львові працював хірургом у Червоному Хресті (1914), у відділі виробництва вакцин проти сказу, віспи, черевного тифу і холери (1915-18), пофесор (1913), дійсний член АМН Польщі (1922), дійсний член Краківської АН (1930). Заснував на кафедрі мікро-, макро- та рентгенофотографічні лабораторії (1923-28), розширив анатомічний музей Львівського університету. Вивчав анатомію та фізіологію центральної нервової та серцево-судинної систем, остеологію, ембріогенез, остеогенез і морфологію грудини в людини, гістогенез твердої мозкової оболонки, токсичний вплив нікотину. 1944 р. виїхав до Польщі, помер 29 травня 1947 р.

1899, 30 жовтня - 115 років тому в с. Сельці на Рівненщині народився Іван Вікторович Базилевич - терапевт і клінічний фізіолог, професор, завідувач кафедри шпитальної терапії 2-го Київського медичного інституту (1938-1941). Учень М.Стражеска та О.Богомольця, започаткував роботи з клінічної фізіології, у Інституті фізіології АН УРСР провів перші геронтологічні дослідження довгожителів, заснував першу в країні геріатричну клініку, опублікував монографію “Синдром нормального старіння”, якою заклав основи української геронтології. Автор монографії “Клінічна ферментологія”, з якої почався розвиток української ензимології. 1930 р. був репресований органами ГПУ. З 1943 р. на еміграції, директор геріатричного відділу шпиталю в Говард, Род Айленд (США). Автор біля 100 праць українською і англійською мовами. Помер 11 грудня 1965 р. В УРСР замовчуваний.
Листопад
1844, 1 листопада – 170 років тому урочисто відкрито в новозбудованому головному (червоному) корпусі Університету св. Володимира на 1-му поверсі 3 клініки медичного факультету: терапії (16 ліжок), хірургії (16 ліжок) та акушерську (8 ліжок); пізніше (1884) їх перенесено з не зовсім відповідних приміщень в новий корпус на Бібіковському бульварі (бульв. Шевченка, 17).

1869, 3 листопада – 145 років тому у Кракові народився Адам Беднарскі – лікар, професор, керівник кафедри офтальмології (1922-41), декан медичного факультету (1921) Львівського університету. Закінчив Краківський університет (1894), спеціалізувався з очних хвороб у Познані, Кракові (1895-98), з 1898 р. у Львівському університеті - асистент, доцент, професор (1909-22), керівник кафедри офтальмології. Лікар в очному відділенні дитячого шпиталю св. Софії, головний редактор журналу «Lwowski tygodnik lekarski», Президент Львівського лікарського товариства (1913), автор понад 60 праць з різних розділів офтальмології та історії медицини, вперше описав зміни диску зорового нерва при різній рефракції ока, опрацьовував лікування атрофії очного яблука, атрофії сітківки, запропонував операції при ураженні зорового нерва. Помер 11 квітня 1941 р.

1744, 7 листопада - 270 років тому у с. Веприк Гадяцького полку на Полтавщині в сім’ї священика народився Нестор Максимович Максимович-Амбодик (Амбодик- Максимович) - доктор медицини Страсбурзького університету, вчений-енциклопедист і просвітитель, випускник Києво-Могилянської академії. Очолив акушерську школу в Петербурзі (1781), перший професор акушерства в країні, видатний лікар свого часу, якого називали “батьком російського акушерства”, впровадив у акушерську практику ряд хірургічних інструментів, уклав перший підручник з акушерства і педіатрії, написав праці з фармакології, фітотерапії, автор першого посібника з лікознавства (1783), а також трьох словників з латинськими, французькими і російськими термінами. Помер у Петербурзі 24 липня 1812 р.

1854, 10 листопада - 160 років тому в Миргороді народився Михайло Володимирович Яновський – професор-терапевт, керівник кафедри діагностики і загальної терапії Військово-медичної академії в Петербурзі. Помер 1927 р.

1744, 11 листопада – 270 років тому у містечку Бєляни поблизу Кетів у Краківському воєводстві в багатодітній сім`ї збіднілого шляхтича Юзефа Крупинського народився Андрій (Анджей) Крупіньскі - доктор медицини Віденського університету (1772), перший “протомедик” (головний лікар) Галичини, організатор і перший директор та професор “Медичного колегіуму” у Львові, одружений з дочкою вірменського купця Анною Бернатович. Автор низки праць, надрукованих польською та латинською мовами у Львові та Почаєві, в тому числі підручників медицини, як “Описання хвороб”, “Спланхнологія або наука про нутрощі”; багато зробив для підготовки медичних кадрів та підвищення рівня медичної допомоги в Україні та Польщі, автор трактатів про гарячку (латинською мовою, 567 с.), про причини виникнення гарячки та її лікування (німецькою мовою, 350 с.); досліджував води курорту у Шклі, робив заходи для відкриття у Львові університету з медичним факультетом. Зібрав унікальну бібліотеку праць корифеїв, видатних вчених медичних, природничих та гуманітарних наук стародавніми та європейськими мовами, яка налічувала понад 6000 томів. Помер 27 квітня 1783 р. Заснована ним школа діє як Львівський державний медичний коледж ім. А.Крупинського.

1889, 13 листопада - 125 років тому на хуторі Чечва біля містечка Грунь (нині Сумської обл.) в селянській сім’ї народився Павло Михайлович Губенко («Остап Вишня») – медик, видатний український письменник-гуморист. Закінчив військово-фельдшерську школу в Києві (1907), працював фельдшером у 168-му Миргородському піхотному полку, в часи УНР перейшов працювати в санітарну управу (1917), вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Мобілізований до Армії УНР, став начальником медично-санітарного управління Міністерства залізниць УНР (1919), почав публікувати гумористичні статті. Арештований радянськими органами і засуджений (1920), звільнений 1921 р., публікував гуморески, фейлетони, оповідання, сатиричні мініатюри, «усмішки» за підписом «Остап Вишня». Арештований ДПУ (1934), засуджений до розстрілу, замінено на 10 років ув’язнення в концтаборах в Ухті. Після звільнення (1943) повернено його до Києва, де знову багато писав, видав низку збірок. Успішно розвивав традиції світової сатиричної літератури і української народної творчості, його твори зібрано у 7 томах. Помер 28 вересня 1956 р.

1784, 16 листопада – 230 років тому у Львові, згідно з дипломом імператора Австро-Угорщини Йосифа ІІ (від 21 жовтня), урочисто відкрито (відновлено) Львівський Університет з чотирма факультетами: теології, права, філософським та медичним. Медичним відділом керував Вавжинець Прессен. Фізіологію і “медичну матерію” викладав Якуб Костшевський, акушерство і хірургію – Ян Вальтц, анатомію - Антоні Маргер, хірургію – Августин Крігль, патологію- Альойзи Капуано, хімію і ботаніку – Свіберт Шіверек. Навчання на медичному факультеті тривало 4 роки, на 1-му році із спеціальних предметів вивчали анатомію; на 2-му – фізіологію і хірургію; на 3-му – патологію, акушерство і “матерію медичну”; на 4-му – клініку. Викладання провадили латиною, частково – німецькою і польською мовами. Факультет розширено у 1791 р., відкрито нові кафедри, прийшли нові професори. Однак не було відповідних приміщень, бракувало коштів, професори не могли знайти між собою спільної мови, студентів-медиків було всього від кількох до кількох десятків, в результаті в кінці 1805 р. Львівський університет закрито і приєднано до Краківського університету.

1859, 19 листопада – 155 років тому у Петербурзі народився Микола Петрович Трінклер – доктор медицини, видатний харківський хірург, професор кафедри хірургічної патології, а опісля – завідувач факультетської хірургічної клініки Харківського університету (1905-20), професор ХМІ (1921-25). Закінчив Харківський університет (1884), доктор медицини (1899). Автор біля 80 наукових праць з різних питань хірургії, написав монографію «Основи сучасного лікування ран», опрацював спосіб дренування мозкових шлуночків, одним з перших у світі застосував рентгенівську терапію в онкології. Створив одну з найпередовіших в країні клінік, мав великий міжнародний авторитет, йому пропонували очолювати кафедри в Росії та Західній Європі. Підготував низку кваліфікованих хірургів, у нього вчився Б.Андрієвський. Володів дванадцятьма мовами, був художником і музикантом, одним іх засновників Харківського музичного товариства. В роки УНР заснував і редагував журнал «Врачебное дело». Помер 10 серпня 1925 р.

1889, 27 листопада – 125 років тому в Артемівці на Катеринославщині (нині Дніпропетровськ) народився Дмитро Лаврінович Горбенко – лікар і громадський діяч. Після закінчення Університету св. Володимира працював лікарем у с. Левада біля Кам’янця-Подільського, з 1923 р. – у Харківській залізничній лікарні фтизіатором, асистентом хірургічного відділення Українського ктуберкульознорго інституту, ординатором туберкульозного диспансеру, входив до складу медичної секції Всеукраїнського товариства культурного зв’язку із закордоном. В період УНР брав участь у формування медико-санітарної служби, був членом Військово-санітарної місії УЧХ в Німеччині, очолював Віденську філію місії. Заарештовувався 1921 р. 1933 р., 26 лютого 1938 р. заарештований вдруге одночасно з лікарем-фтизіатором А.Журавлем. Розстріляний у жовтні 1938 р. (за даними НКВС помер13 квітня 1938 р.)
Грудень
1899, 1 грудня - 115 років тому у Самарі (Росія) в сім`ї лікаря народився Ростислав Євгенович Кавецький – радянський патофізіолог і онколог, академік АН УРСР (1951), директор Інституту клінічної фізіології АН (1946-52), організатор і директор Інституту експериментальної і клінічної онкології МОЗ УРСР (1960-71), опісля – Інституту проблем онкології. Закінчив Самарський університет; автор праць з проблем реактивності організму, теоретичних і практичних проблем онкології; визначив роль нервово-ендокринної регуляції, обміну речовин і стану сполучної тканини в розвитку пухлин. Помер 12 жовтня 1978 р.

1869, 2 грудня - 145 років тому поблизу Глухова на Сумщині народився Олександр Іванович Ющенко – український психіатр, перший президент Української психоневрологічної академії в Харкові (1932-36), академік ВУАН (1934). Закінчив Харківський університет (1893), працював у Вінниці, Варшаві, Воронежі, Ростові-на-Дону, в Петербурзі у В.М.Бехтєрєва та І.П.Павлова. З 1929 р. у Харкові в Інституті вдосконалення лікарів, директор Українського інституту клінічної психіатрії і соціальної психогігієни. Один з основоположників біохімічного напряму в психіатрії, автор монографії «Суть душевних хвороб та біолого-хімічні дослідження їх» (1912). Опублікував 120 робіт, 7 монографій, зробив внесок у вивчення прогресивного паралічу, травматичного неврозу, запропонував свою класифікацію типів конституції людини. Обраний членом Британської психоневрологічної асоціації (1931). Помер 13 червня 1936 р. Його ім’я надано Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні.

1824, 5 грудня - 190 років тому в Чехії народився Вілем Душан Лямбль – професор нормальної і патологічної анатомії Харківського університету (1960-71), чех. Закінчив Празький університет, відкрив паразити лямблії, названі так на його честь (1888), описав хворобу лямбліоз, уперше описав вусоподібні вирости на клапанах серця у людей похилого віку (нарости Лямбля); був президентом і віцепрезидентом Харківського медичного товариства, згодом працював у Варшаві. Помер 12 лютого 1895 р.

1864, 5 грудня –150 років тому в м. Оломоуц (Чехія) народився Вінцентій Йозеф Арнольд - професор-інфекціоніст, керівник клініки інфекційних хвороб Львівського університету (1897-1926). Закінчив Краківський університет (1890). Працював раніше заступником головного лікаря відділення інфекційних хвороб (1894-97), член-кор. Польської АМН (1922), член-кор. Краківської АН (1930), автор близько 30 наукових праць в галузі клініки, діагностики та лікування інфекційних хвороб, опрацював способи кількісного визначення білірубіну та ацетилоцтової кислоти в сечі, описав розвиток гематопорфіринурії при черевному тифі, ураження зорового нерва при менінгоенцефаліті та висипному тифів, зробив видатний внесок у диференціальну діагностику інфекційних хвороб. Помер 1942 р. у Львові.

1869, 9 грудня - 145 років тому в с. Мазепинці Васильківського повіту Київської губернії народився Олександр Григорович Черняхівський – видатний український вчений, професор-гістолог, завідувач кафедри гістології з ембріологією Київського (1919-29) та Донецького (1930-34) медичних інститутів, багатолітній голова Медичної секції ВУАН, автор оригінальних праць з гістології нервової системи і злоякісних пухлин, вчений світової слави. Закінчив Університет св. Володимира (1893), доктор медицини (1901), організатор Українського народного університету в Києві і його медичного факультету (1917). Арештований ГПУ в процесі масового репресування українців (1929) та засуджений у сфабрикованій справі «СВУ», висланий у м. Сталіно (тепер Донецьк). Після повернення у Київ (1934) продовжував дослідження в Інституті клінічної фізіології АН УРСР. Автор праць з розвитку і становлення центральної та периферичної нервової системи, одним із перших в Україні використав імпрегнацію сріблом по Гольджі-Кахалю. Дослідив інервацію злоякісних пухлин, уперше описав рецепторні закінчення на ракових епітеліальних клітинах. Член «Товариства Тарасівців», замолоду співпрацював з НТШ у Львові, друкував в Галичині свої праці українською мовою, автор і видавець перших в Наддніпрянщині наукових медичних праць українською мовою, одним з перших почав опрацьовувати українську наукову медичну термінологію, співавтор анатомічного словника, переклав українською мовою підручники з гістології та ембріології. Його дружина Людмила Старицька-Черняхівська та дочка Вероніка загинули в катівнях НКВД. Помер в Києві 21 грудня 1939 р.

1914, 14 грудня - 100 років тому з початком війни в Миколаєві відкрито госпіталь для поранених і хворих воїнів на 400 ліжок.

1894, 15 грудня 120 років тому у Харкові народився Данило Овсійович Альперн – радянський патофізіолог, з 1930 р. професор Харківського медичного інституту, член.-кор. АН УРСР (з 1939 р.), завідувач відділів патофізіології Українського пихоневрологічного інституту (1923-1955) і Українського інституту експериментальної медицини (1934-1941). Автор біля 200 наукових праць (виключно російською мовою) з проблеми реактивності організму та її регуляції в патології, кількох монографій, підручника патфізіології (перекладеного на болгарську, румунську, китайську, німецьку та англійську мови – тільки не на українську). Помер 24 серпня 1968 р.

1914, 27-30 грудня - 100 років тому у Харкові відбувся 5-й Всеросійський з’їзд гінекологів і акушерів.

1909, 30 грудня – 105 років тому у м. Рожнятові на Прикарпатті народилася Марія Ясеницька – лікар-педіатр, асистент кафедри фізіології Львівського медінституту (1944-1945), заарештована і заслана в табори ГУЛАГу. Навчалася в Краківському університеті, за підпільну діяльність ув’язнена польською владою у Березі Картузькій. В період війни член Українського Червоного Хреста в Кракові та в Києві, опікувалася полоненими. З 1955 р. на практичній роботі у Львові та області, в час Угорського повстання (1956) вислана до Караганди. Реабілітована у 1969 р. Померла 19 березня 1993 р.

Визначні персоналії та події, відомі за роками
1019 – 995 років тому у повісті «Временних літ” Нестора Літописця згадується про здоров’я, хвороби і лікування хворих, описано розумову недугу і смерть князя Святополка, деякі санітарно-гігієнічні заходи.

1114 –900 років тому помер чернець Києво-Печерської лаври Алімпій – перший лічець-дерматолог, перший іконописець; фарбами, якими писав ікони, лікував шкірні хвороби, виліковував хворих на проказу; дата його народження невідома.

1169 - 845 років тому захоплення Києва суздальським князем Андрієм Боголюбським, надзвичайне грабування і нищення його протягом 3-х днів привело до трагічної втрати надовго державності князівської Русі-України, занепаду допомоги лічців, монахів, знахарів.

1239 – 775 років тому продовжувалася монго́ло-тата́рська (ординська) нава́ла на зе́млі Русі́ (1237–1241), хан Батий із загоном кочовиків здобув Переяслав, Чернігів, опісля Київ, Волинську і Галицьку землі; безжальні кочовики винищували тисячі людей, міцних молодих людей перетворювали на рабів; навала принесла смерть і неймовірні нещастя давньоруській землі, ординське іго загальмувало політичний, економічний і етнокультурний розвиток, відкинуло Русь на кілька століть назад, загинуло багато лічців і знахарів, ослабла їх допомога.

1349 - 665 років тому в Європі та на землях України після розпаду Галицько-Волинської держави поширилася епідемія чуми, що лютувала близько двох років, від неї у великих містах вимерло від половини до ¾ населення.

1364 – 650 років тому в Кракові відкрито Ягеллонський університет, в якому навчалися окремі українці, професором його став пізніше Юрій Дрогобич (1487-1494); із закінченням Княжої доби, яка тривала близько 5 століть, під час руйнування Києва татаро-монголами у ХІІІ-ХІV ст. та татарського іга настали великі втрати, падіння духовних надбань Київської та Галицько-Волинської держави; українські землі увійшли в склад Великого князівства Литовського та Литовсько-Польської держави.

1404 – 610 років тому у Львові під владою Польського королівства збудовано лікарню св. Станіслава, за проектом будівничого Ганаша почато спорудження водогону, першого на українських землях, питну воду доставляли в центр міста з допомогою мідних, дерев’яних та гончарних труб; після падіння Галицько-Волинської держави, переходу Галичини, західної Волині та Холмщини до Польщі в охороні здоров’я зростали західноєвропейські впливи та значення польської культури.

1434 – 580 років тому Микола Булев переклав із німецької мови на старослов’янську книгу «Сад здоров’я» (Вертоград), видану раніше в Любеку; містила відомості про лікарські рослини, їх застосування при різних хворобах; цими книгами користувалися нечисленні українські грамотні лічці.

1464 – 550 років тому у Львові, що став належати до Литовсько-Польської держави, спалахнула епідемія чуми; тривала до 1467 р.

1499 – 515 років тому на українських землях установлено перше звичаєве право міського самоуправління, що торкалося також питань лічництва.

1534 – 480 років тому український лічець Стефан Фалімир (С.Русин) видав у Кракові польською мовою Могунцький гербарій – травник-лікувальник «Гербарій - про зілля та його силу» (яка у 1484 р. була видана латинською мовою у Франкфурті-на-Майні), що містить на 870 сторінках описання понад 500 лікарських засобів, лікувальних трав, настоїв, олій, заморських рослин, мінералів, а також способи діагностики, лікування і попередження хвороб; примірник книги зберігається у відділі рідкісної книги Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України; пізніше (1588) книгу перекладено українською мовою, її використовували українські лікарі та лічці як популярну енциклопедію.

1569 - 445 років тому ухвалою Люблінської унії закінчився більш як двохсотлітній період литовсько-руської доби в історії України, майже всі українські землі (Київщина, Брацлавщина, Волинь, Поділля, Галичина, Холмщина, Підляшшя) потрапили під владу Польщі, ще більше зросли польські впливи та утиски українського народу; Житомир зі складу Литовського князівства потрапив під владу польських магнатів, в ньому не було жодного державного органу керівництва охороною здоров'я, населення здебільшого зверталося до знахарів, використовуючи їх методи лікування - нашіптування і замовляння.

1589 – 425 років тому у Кам’янці-Подільському існувала приватна аптека, яка належала Ісаю Дзегелинському, що був радним магістрату, власником значного майна.

1594 - 420 років тому право університету на українських землях надано Замойській академії, першій вищій школі, яка була відкрита за Польської Держави на захід від Львова, ближче Холма і Володимира Волинського; Папа Римський Климент VІІІ затвердив Статут Академії з правом присуджувати ступені докторів філософії, права та медицини; серед перших викладачів були вихідці зі Львова Ян Урсин та Симон Бирковський.

1609 - 405 років тому народився Єпіфаній (ім’я прийняте при постригу в Києво-Печерській лаврі) Славинецький – випускник і професор Києво-Могилянського колегіуму, викладач латинської, грецької та церковно-слав’янської мов у Києво-Могилянській академії, перший ректор греко-латинської школи в Чудовому монастирі, автор біля 150 праць освітницього спрямування, поряд з богословськими текстами переклав з латинської на давньоукраїнську мову найвагоміший медичний твір того часу – працю Андреаса Везалія «Врачевська анатомія» (про будову людського тіла), яка започаткувала проникнення західноєвропейського просвітництва на українські та російські землі, її використовували у викладанні анатомії. Помер у Москві 19 листопада 1675 р.

1609 - ректором Замойської Академії обрано Симона Бирковського, уродженця Львова, ступінь доктора медицини здобув у Краківському університеті, читав курси анатомії і сифілідології.

- у Львові видано латинською мовою Аптекарську ординацію «Lekta digna», в якій описано права і обов’язки фармацевтів, про накладення податків на продаж ліків.

1614 – 400 років тому пожежа книгосховища Богоявленської школи започаткувала довголітнє знищення пам’яток української історії ХІІІ-ХІV століть, судячи із даних пізніших рукописних травників та лікарських порадників “Лічебники” і “Вертогради” на той період народна медицина становила собою складний сплав раціонального та ірраціонального, в якому поєднувались позитивні емпіричні знання і засоби лікувальної магії, народна традиція і костоправство, застосовувались різноманітні методи і способи лікування, були закладені основи практичної епідеміології.

1624 – 390 років тому припинила існування найстарша українська школа – Острозька академія, заснована в Острозі на Волині князем Костянтином Острозьким (1578), мала шпиталь і медичний клас, в якому вивчали медицину.

– у Львові засуджено до кари смерті аптекаря О. Лянга, який продав одній жінці отруту для отруєння чоловіка.

1629 – 385 років тому у Києві на ґрунті, який подарувала Гальшка Гулевичівна, засновано Братство милосердя, котре заснувало церкву і влаштувало при ній шпиталь для убогих людей, старих і «уломних» (калік), як духовних, так і світських.

1634 - 380 років тому польський король Владислав ІV звільнив шпиталь м. Дрогобича від оподаткування, віддав йому у власність зі своїх володінь два стави і город.

1649 – 365 років тому в період Гетьманщини російський цар Олексій Михайлович забрав з КМА низку викладачів, що добре володіли грецькою та латинською мовами, для перекладу книг, зокрема з медицини; серед них були Єпіфаній Славинецький (заснував в Москві греко-латинську-слов’янську школу), Арсеній Сатановський.

1654 - 360 років тому між військом Запорозьким і Московською державою укладено Переяславську угоду про протекторат Московського царства, а згодом Російської імперії; Павло Алепський із Сірії, подорожуючи Україною, описав спосіб життя українців та деякі їхні медичні практики, із здивуванням відзначав, що в усіх українських містах і навіть селах існують шпиталі і лазні (купальні), які «в козацькому краю в кожнім місті та кожнім селі побудовані для бідних і сиріт».

1664 - 350 років тому в історії України настав період Руїни (до 1687 р.), за Андрусівською угодою (1667) Росія передала Польщі Правобережну Україну і Київ, що мало вплив на розвиток заходів охорони здоров’я; остаточно зруйнований Трахтемирівський шпиталь-притулок, який був неодноразово грабований польсько-шляхетськьть каральними загонами під час придушення селянсько-козацьких повстань.

1669 – 345 років тому польський король Міхал Корибут надав Замойській академії всі права університетів і і наказав «вважати її єдиним університетом для всієї Руси», медичні кафедри очолювали Б.Монегін та Т.Ортинський, у цій академії навчалися поляки, українці, литовці та ін., охоче в ній училися кияни; в Академії була спеціальна «руська» (українська) група.

1684 - 330 років тому у Львові єдиний у місті магістр фармації Матвій Зінткевич заснував аптеку «Під золотим оленем»; його родина володіла цією аптекою упродовж 275 років.

- у м. Дрогобичі при церкві Воздвиження Чесного Хреста поставлено будинок -“шпиталь».

1694 - 320 років тому в добу козацько-гетьманської держави Києво-Могилянський Колегіум, якому раніше договором між Гетьманшиною і Річчю Посполитою було надано статус академії і підтверджено рівні права з Ягеллонським (Краківським) університетом, завдяки ста­ранням гетьмана Івана Мазепи був підтверджений грамотою російського царя Івана у статусі Києво-Могилянської Академії, настав період розквіту її діяльності; готувалося багато майбутніх медиків.

1704 – 310 років тому французький дипломат Жан Балюз, який відвідав гетьмана І.Мазепу в Батурині, писав; «При дворі І.Мазепи є два лікарі-німці, з якими гетьман розмовляє їхньою мовою».

1709 - 305 років тому в Києві на Печерську відкрито одну з перших аптек для мешканців міста, довгий час її очолював провізор І.В.Чекалов.

1734 - 280 років тому в період Гетьманщини на території Великого Лугу за Дніпровими порогами (сучасний Нікопольський район) заснували Запорізьку Підпільненську Січ, існувала на своєму місці до 1775 року, допомогу пораненим і хворим надавали костоправи, цирульники, «майстри лікарських справ».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconКалендар знаменних І пам'ятних дат по Чернігівському району на 2014 рік
Знаменні І пам’ятні дати по Чернігівському району на 2014 рік : календар / Центральна бібліотека цбс чернігівського району; уклад....
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconНа науково-педагогічна бібліотека україни імені в. О. Сухомлинського календар знаменних І пам’ятних дат у галузі освіти І педагогічної науки на 2015 рік Київ 2014

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconЗарічне 2014 ббк 91 к 17 Календар знаменних та пам’ятних дат Зарічненщини на 2015 рік
Календар знаменних та пам’ятних дат Зарічненщини на 2015 рік : рекомендаційний бібліографічний покажчик / Зарічненська црб, методично-бібліографічний...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconПідсумки методичної роботи за 2013-2014 навчальний рік та завдання на наступний 2014-2015 н р
В 2013-2014 н р педагогічний колектив продовжив роботу над реалізацією нової науково-методичної проблеми «Впровадження інформаційно-комунікаційних...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconЗвіт директора про свою діяльність за 2013-2014 н р
Шановні присутні! Закінчився ще один навчальний рік, І тому ми зібралися сьогодні, щоб зробити певні підсумки роботи колективу школи...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconКалендар словесника: 2014 – рік Тараса Шевченка 14 – 15 березня 2013 року проведена міжрегіональна науково-практична конференція «Творчість Тараса Шевченка у світовому контексті»
Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, Всеукраїнської громадської організації...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconРозділ основні підсумки діяльності школи у 2013/2014 навчальному році та завдання на 2014/2015 навчальний рік

Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconПлан роботи Новоселівського навчально-виховного комплексу
Аналіз роботи новоселівського нвк за 2013/2014 навчальний рік та завдання на 2014/2015 навчальний рік
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconКалейдоскоп знаменних дат
Калейдоскоп знаменних дат на 2014 рік : І півріччя / уклад. Н. Гуцул, С. Настенко; ред. С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич; дз «Держ...
Ганіткевич Я. Український медичний календар на 2014 рік/ Ярослав Ганіткевич – Київ, 2013. 84 с iconІ пам’ятних дат Сумщини на 2014 рік
«Календар знаменних І пам’ятних дат Сумщини на… рік» бібліотека видає з початку 60-х років ХХ століття


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка