Глибинний екологічний опір



Сторінка1/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33



ГЛИБИННИЙ
ЕКОЛОГІЧНИЙ
ОПІР:
СТРАТЕГІЯ
СПАСІННЯ ПЛАНЕТИ

Деррік Дженсен, Льєр Кіт, Арік Макбей



ПЕРЕДМОВА

shape 2shape 3shape 4shape 5shape 6

ДЕРРІК ДЖЕНСЕН
“Комусь, зрештою, потрібно було бути першим. В те, про що ми говоримо і пишемо, вірять багато людей. Просто


  • них не вистачає сміливості сказати про це так само від-крито, як це робимо ми.”


Софі Шу, спільнота “Білої троянди”

Ця книга про те, як боротися і чинити опір. Панівна культура – цивілізація – вбиває планету, і ті, кому небайдуже життя на Землі, вже давно повинні щось зробити, щоб не дати змоги цій культурі вбити все живе.


Нам всім відома сучасна статистика і тенденція: Світовий океан вже був позбавлений 90% вели-кої риби, пластику в ньому в 10 раз більше, ніж фітопланктону, 97% пралісів – вирубані, 98% цілини розорані, стрімко зменшуються популяції земноводних, перелітні співочі птахи зникають, популя-ції молюсків різко скорочуються… Щоденно безслідно зникають двісті видів живих істот. А якщо ці факти і тренди нам ще невідомі, то це слід виправити.
Цивілізація руйнує природу Землі, її здатність підтримувати життя. Якщо згадати Ірак, то перше, що спадає на думку, це кедрові ліси, які були настільки густими, що промені сонця не могли проби-тися крізь гілки дерев. Один з давніх міфів був про те, як Гільгамеш вирубав ліси на пагорбах і доли-нах Іраку, аби збудувати велике місто. Аравійський півострів колись був дубовою саваною. Близь-кий Схід був весь густо вкритий лісами (ми всі чули про ліванські кедри). Греція була дуже лісистою. І Північна Африка також.
Повторимо: цивілізація знищує природу. І вона не припинить цього робити, навіть якщо ми ввіч-ливо попросимо.



2

Ми не живемо в демократії. І перш ніж ви обуритеся через нахабство цього твердження, запитай-те себе: кому служить уряд – корпораціям чи життю на Землі? Чи виносять суди вироки керманичам корпорацій за їх вбивчі, руйнівні дії?
Ось пара не дуже веселих загадок.
Питання: що вийде від поєднання закоренілої наркоманії, шаленої вдачі та пістолета?
Відповідь: подвійне вбивство і позбавлення волі як мінімум на 11 років.
Питання: що дасть комбінація з двох держав, гігантської корпорації, сорока тонн отрути і, щонай-менше 18 тисяч людських трупів?
Відповідь: велика пенсія та бонуси (Уоррен Андерсон, голова Юніон Карбід, який вбив масу людей в Бхопалі).
Заможні відповідають перед законом так само, як ви і я? Життя на Землі отримує в суді такий са-мий захист, як і корпорації?
Всі ми знаємо відповіді на ці запитання. Ми чудово розуміємо – і розумом, і серцем, – що ця куль-тура добровільно не трансформується, не почне здоровий, стійкий2 спосіб життя. Ми – Ерік, Льєр і Деррік – запитали у тисяч представників різних прошарків населення та професій, від активістів до випадкових знайомих, чи вони вірять, що ця культура зможе добровільно трансформуватися. Майже ніхто не сказав «так».
Якщо вам небайдуже життя на Землі, якщо ви вважаєте, що ця культура добровільно не перестане знищувати природу, то як це переконання впливає на ваші методи опору? Багато хто цього не знає, тому що мало хто про це говорить.
Книга, що ти її тримаєш в руках, присвячена саме цьому – зміні тактики та стратегії. Вона про те, як чинити опір.
Ми повинні пліч-о-пліч встати між індустріальною системою і життям на планеті. Нам слід завда-ти удар у відповідь. Ті, хто прийдуть після нас, коли цю культуру буде зупинено, ті, кому у спадок ді-стануться залишки планети, коли ця культура зникне, судитимуть про нас по здоров’ю земель, по то-му, що ми залишимо після себе.
Їм буде неважливо, як я або ви прожили своє життя.
Їм буде неважливо, наскільки важко ми працювали.
Їм буде неважливо, чи приємними людьми ми були.
Їм буде неважливо, чи вдавалися ми до насильства.
Їм буде неважливо, чи оплакували ми вбивство планети.
Їм буде неважливо, чи були ми освіченими.
Їм буде неважливо, які виправдання ми знаходили нашій бездіяльності (як-от: «я занадто вто-мився», «у мене стрес, і я не можу думати про це», «це так складно, і я боюсь» або «влада вб’є нас, якщо ми будемо боротися ефективно», або «застосування сили, робить нас такими самими, як і во-ни», або «я ж сортую сміття», або будь-яке із тисячі інших виправдань).
Їм буде неважливо, наскільки мало ми споживали.
Їм буде неважливо, за кого ми голосували: за демократів, націоналістів, лібералів, «зелених»; і чи голосували ми взагалі. Неважливо, чи були ми самі втіленням того життя, яке хотіли бачити.
Їм буде байдуже «співчуття» до керманичів корпорацій і політиків, що керують вбивчою систе-мою.
Їм буде важливо лише одне: чи зможуть вони дихати повітрям і пити воду. Ми можемо скільки за-


вгодно фантазувати про якусь грандіозну подію, яка все змінить, але, якщо люди та інші живі істоти3







не зможуть дихати повітрям і пити воду, то це все неважливо.

3













  1. Тут і далі поняття «стійкий» відноситься до екологічної стійкості, так як до властивості явищ, продуктів, процесів, яке означає, що їх існування, ви-робництво, доставка, розподілення, використання, утилізація не вичерпують непоправні ресурси.

  • кожним новим дослідженням виявляється, що глобальне потепління насувається ще швидше, ніж вважалось раніше. Поважні вчені, і з досить консервативно налаштованих, пророкують реальну можливість смерті мільярдів людей від Кліматичного Голокосту. За даними нещодавнього досліджен-ня до 2100 року температура зросте на 6 °C (30 °F).

Ми говоримо не про те, що сучасна цивілізація вб’є людей (а, по суті, і всю планету) не в якомусь далекому майбутньому. Це майбутнє, яке побачать народжені сьогодні діти, і в якому вони стражда-тимуть. Задумайтесь, чи варта наша культура більше, ніж життя наших дітей?




    • книзі «Нацистські лікарі» Роберт Джей Ліфтон (Robert Jay Lifton) досліджував, як люди, що да-ли клятву Гіппократа, застосовували свої навички у концтаборах, де ув’язнених змушували працюва-ти до повного виснаження і смерті на робочих лініях. Він виявив, що багато лікарів щиро піклували-ся про своїх підопічних і робили все, що було в їх силах (але, по суті, мізерно мало), щоб полегшити життя в’язнів. Наприклад, якщо ув’язнений хворів, то вони могли дати йому полизати аспірин. Во-ни могли прописати ув’язненому постільний режим на один-два дні, але не більше, адже таких мо-гли відібрати на знищення. Якщо у пацієнта виявлялось інфекційне захворювання, лікарі могли вби-ти його, щоб не дати хворобі розповсюдитись. Все це мало сенс у межах реальності Аушвіцу. Знову




  • таки, лікарі робили усе можливе, щоб допомогти ув’язненим, окрім найголовнішого: вони жодно-го разу не поставили під сумнів саме існування Аушвіцу. Вони сприймали як належне виснажливу та вбивчу працю ув’язнених. Вони не замислювались, чому ці люди знаходяться у неволі, відчувають голод і піддаються тортурам. Вони не піддавали сумніву існування тієї культури, яка призводила до цих звірств. Вони ніколи не сперечались із логікою, що незмінно вела до електричних парканів, газо-вих камер та прострілених черепів.

Захисники навколишнього середовища, по суті, займаються тим самим. Ми боремося з усіх сил, намагаємось захистити те, що ми любимо, використовуємо інструменти економічної та соціальної систем, що вбивають вимучений грабіжництвом світ. І при цьому ми не робимо найважливішого: не сумніваємося у самому існуванні цієї смертоносної культури. Ми не ставимо питання про сутність економічної і соціальної систем, що вбивають цей світ, позбавляють свободи, ґвалтують його. Ми не критикуємо саму логіку, що обов’язково призводить до масової вирубки лісів, мертвих океанів та ґрунтів, придушених дамбами річок, отруєних водоносних горизонтів.


І, звісно ж, ми нічого не робимо, замість того, щоб прагнути припинити цей жах.
Як зупинити глобальне потепління, що його в основному спричиняє спалення нафти та газу? Якщо спитати про це у нормально розвиненої семирічної дитини, то вона дасть очевидну відповідь. Але якщо задати питання в міру освіченому 35-річному консультанту, що працює на високотехноло-гічну «зелену» компанію, то, швидше за все, ви отримаєте відповідь, яка вигідна самій компанії, але не реальному фізичному світу.
Коли більшість сучасних людей питають: як нам зупинити глобальне потепління, вони насправ-ді тільки прикидаються, наче їх хвилює ця проблема. Насправді їх хвилює, як зупинити глобальне по-тепління та не припинити спалювати нафту і газ, не зупинити промисловість, не припинити роботу цієї вбивчої системи? Відповідь: це неможливо.


  • все ж, є ще один погляд на усе це: щоб ми зробили, якби інопланетяни захопили планету та по-чали спустошувати океани, заживо здирати покрови лісів, встановлювати дамби на кожній річці, змі-нювати клімат, отруювати діоксином та десятками канцерогенів материнське молоко кожної матері, плоть наших дітей, коханих, батьків, братів, сестер? Ви б стали чинити опір? А якби існував рух опо-ру, приєдналися б до нього? Якщо ні, то чому? Наскільки руйнівними мають бути завдані збитки, щоб ви вирішили зупинити тих, хто вбиває нашу планету, наших коханих і нас самих?




У світовому океані уже зникло 90% великої риби. Коли ви почнете чинити опір?

4













  1. Тут автори використовують термін nonhuman people, тобто люди, які не відносяться до виду homo sapiens, спеціально описуючи інших живих істот як людей, що робить їх не менш важливими, ніж люди, та протиставляється антропоцентризму.

Коли ці показники досягнуть 91%? 92? 93? 94? Почекаєте, поки не знищать 95%? 96? 97? 98? 99? Як щодо 100%? Тоді ви дасте відсіч?
Коли ми ставимо ці питання, то не маємо на увазі, що люди не повинні намагатися загальмувати руйнівність системи, працюючи всередині неї. Зараз ведуча енергетична корпорація, федеральна вла-да і влада американських штатів, місцеві племена американських індіанців (а ще купа різних соціаль-них груп – від природоохоронних до рибалок і фермерів), ведуть переговори стосовно ліквідації у найближчі 15 років п’яти дамб на річці Кламат (Klamath) (чи виживе лосось, залишається під питан-ням). Це вже щось. Але в одних лише США існує 2 мільйона дамб, з яких 60 тисяч вище 4 метрів, а 70 тисяч – близько 2 метрів. Якщо ми будемо прибирати по 70 тисяч дамб в день, то нам потрібно буде 200 років на їх повне знищення. Ні у лососевих, ні в осетрових немає стільки часу. Якби лосось вий-шов на демонстрацію, що б він зробив?
Ця книга про те, як дати відсіч. Що ми маємо на увазі, коли говоримо «дати відсіч»? Далі ми де-тально проаналізуємо, чому потрібно перш за все навчитися відчувати і думати самостійно, зро-зуміти, що і кого ми любимо, як їх захистити, використовуючи необхідні й адекватні методи. Стра-тегія Екологічного Опору [3], починається з визнання та прийняття того факту, що життя на нашій планеті опинилось у жахливій ситуації, що була спровокована промисловими лобі. Мета ГЕО – поз-бавити заможних можливості грабувати бідних, позбавити можновладців можливості знищувати планету. Окрім того, це означає захист і відновлення справедливих та стійких громад людей, що про-живають на відновлених землях. Це грандіозна ініціатива, але це можливо. Промислову цивілізацію можна зупинити.
Люди регулярно звертаються до нас, авторів цієї книги, – Еріка, Льєр і Деріка, і розповідають про те, як надія та відчай злились у їхніх серцях у щось єдине. Вони більше не хочуть робити все, що в їх-ніх силах, щоб захищати те, що вони люблять, при чому під «всім» вони не мають на увазі знищення самої культури. Вони хочуть перейти із оборони в атаку. Вони хочуть зупинити діяльність доміную-чої культури, але не знають, як це зробити. Наша книга про те, як створити культуру опору. А також про організацію самого опору. По прочитанню її ви дізнаєтесь, як зробити так, щоб лосось повернув-ся у річки, співочі птахи – до лісів, земноводні – у свій осередок життя. Ця книга про те, як дати від-січ. Ця книга про те, як перемогти.
Прямі атаки проти стратегічних вузлів інфраструктури – це основна тактика як військових, так і повстанців у всьому світі. Причина цього проста: ефективність. Але самі по собі такі дії є недостат-німи для того, аби їх наслідком була перемога справедливості. Це означає, що будь-яка стратегія, на-цілена на досягнення справедливого майбутнього, має зараховувати заклик до побудови прямої де-мократії на основі прав людини і стійкої матеріальної культури (тобто культури, яка не залежить від використання обмежених ресурсів). Різноманітні підрозділи руху опору мають працювати злагод-жено: відкриті і підпільні, воєнізовані та мирні, активісти на передовій, а також активісти культури. Нам потрібні усі.


  • нам потрібно бути мужніми. У багатьох мовах слово «мужність» походить від слова «серце». Нам потрібна буде уся мужність, на яку здатне людське серце, що стало і мечем, і щитом на захист того, що ще залишилось від планети. А сама суть мужності – це, звісно ж, любов.




  • хоча ця книга про те, як дати відсіч, вона, зрештою, про любов. Співучим птахам і лососю потріб-ні наші серця, і неважливо, наскільки вони понівечені, адже навіть розбите серце зіткано із любові. Їм потрібне твоє серце тому, що вони зникають, вислизають в нескінченну ніч небуття, а спротиву ні-де не видно. Нам потрібно створити спротив із усього, що трапиться: шепіт і молитви, історії та мрії, сміливі слова і сміливі справи. Буде важко. Доведеться заплатити свою ціну. І не раз у невблаганному заході сонця або в безпросвітній нічній темряві світанок здаватиметься неможливим. Але ми повин-ні зробити це, чого б не трапилося. Тому укріпи своє серце і стань на сторону всіх живих істот. Якщо




нами керує любов, то невже можлива поразка?

5










ЧАСТИНА І:

shape 8shape 9shape 10shape 11shape 7

РУХ ОПОРУ
РОЗДІЛ 1: ПРОБЛЕМА
ЛЬЄР КІТ
«Неможливо жити політичним, етичним життям, якщо ви не готові відкрити очі та дивитися на світ із любов’ю. Ро-здивіться принаймні частину несправедливості, що відбувається в ньому. Спробуйте зрозуміти те, що від-бувається в світі. А коли зрозумієте, у вас з’явиться відпо-відальність діяти.»
Біл Айєрс, Співзасновник Підпілля погоди
Чорна крячка важить близько 50 грам. Маючи запас енергії, що дорівнює маленькій упаковці M&M’s4, і крила розмахом 30 сантиметрів, вона пролітає тисячі кілометрів у пошуках боліт, де може виростити потомство. З кожним роком її подорож стає все довшою і довшою, оскільки болота осушу-ються заради людських потреб. Із року в рік крячка, відчайдушна і голодна, програє, тоді як цивіліза-ція, нескінченна та кривава, перемагає.
Нормальна вага білої ведмедиці 300 кг. Їй потрібен запас енергії, щоб протягом дев’яти довгих тем-них місяців виносити ведмежат у барлозі, а згодом, у ході вигодовування їх молоком, віддати рештки, що вичерпуються, голодним ротам продовжувачів її роду. Проте в деяких регіонах вага самки до від-ходу в сплячку вже впала до 230 кг. А між тим, льоду не залишилося, так як і боліт. І коли вона проки-дається, води простягаються неможливо далеко, і нема в неї ведмежого Бога, який би розсунув для неї ті води, як для Авраама. Равлики Альдабра (Rhachistia aldabrae) повинні хоч трохи важити, але ваги в них залишилися лише на скелети – шматочки шкаралупи кольору апельсину та індиго.
Цей равлик не просто зник, його було проголошено першою жертвою глобального потепління. У засушливі періоди равлик впадав у сплячку. Молоді особини завжди більш уразливі, тому що в них менше запасів. В цьому випадку репродуктивна «перемога» дорослих особин була «гучною поразкою». Простіше кажучи, діти вмирали і вмирали, а від виду, якому мільйони років, залишилися лише шка-ралупи їх раковин.
Скільки особисто ви зможете витримати суму, гніву і відчаю? Сьогодні зникнення складає 200 видів на день. Або 73 тисячі на рік. Наша культура не помічає їхнього зникнення, вважає, що їй належать всі ніші вимерлих видів і у вечірніх новинах ніхто не зачитує списки загиблих. У хвилі цунамі, яка змітає все живе, є ім’я: момент вимирання Голоцен. Цього разу не буде астероїда, тільки поведінка людей, поведінка, яку ми можемо за бажання зупинити. Адольф Айхман виправдовував себе тим, ніби ніхто не сказав йому, що концентраційні табори – це погано. Ми всі бачили фотографії білих ведмедів, що тонуть. Невже ми настільки морально стали грубими, що нам потрібно казати, що це – погано?

6
4. Цукерки фірми M&M’s.


Люди стурбовані, навіть гостро переживають за тяжке становище планети, виривання з її лону цілих видів живих істот. «Тільки абсолютне зупинення викидів може запобігти потеплінню на пла-неті», оголосила одна пара кліматологів. Джеймс Лавок (James Lovelock), батько гіпотези Гайя (The Gaia hypothesis), прямо заявляє, що глобальне потепління перейшло критичну відмітку, що відшкоду-вання вуглеводу – блеф, а зміна способу життя окремих людей5 – «маячня». Це все правда, до того ж – очевидна. «Просте життя6» повинне починатися з простого спостереження: якщо спалення корисних копалин вбиває планету, тоді їх потрібно припинити спалювати.
Але такий висновок, попри його кристальну простоту, не для всіх очевидний. Як тільки «відпо-відальні особи» починають озвучувати способи вирішення проблеми, вони одразу ж припиняють го-ворити правду, незручну або якусь ще.
Спитайте Google про вирішення проблеми глобального потепління (global warming solutions). Пер-ше платне оголошення в 2010 році, Campaign Earth надихає: «Геть паніку і відчай! Хіба може депресія допомогти вам? Ми готові надихнучти вас дієвими прийомами та історіями успіху». Під «дієвими» вони не мали на увазі вирішення, що дійсно відповідають масштабу проблеми. Мається на увазі зви-чайні сумки з тканини для шопінгу, кружки замість пластикових стаканчиків, необачні поради з хар-чування... Словом, все те, що жодним чином не зупинить «святу» трійцю – індустріалізацію, капіталізм


  • патріархат, – що заживо здирає шкіру з нашої планети. Як вже відмітив Деррік Дженсен, навіть, якщо би кожен американець виконав усі дії, які рекомендує Ел Ґор (Al Gore), то це б знизило викиди парни-кових газів на 21 відсоток6. Таким же чином, навіть якщо б завдяки «простому життю» і ретельній вто-ринній переробці вдалося скоротити об’єм пластикового сміття на 750 кілограм на кожного жителя, то питома частка в промисловому смітті США залишилася би на рівні 26 тонн на рік на людину. А це в 33 рази більше сміття, ніж усі 100% видимого споживачу сміття7.

Для радикальних змін повинна зупинитися промисловість як така. І не існує якоїсь кращої, більш зеленої версії промисловості, що магічним чином збереже нам життєздатну планету. Простіше кажу-чи, індустріалізація – це процес перетворення цілих живих спільнот в товари та мертві поля, ріки, океани, болота… Чи можна зробити цей процес більш «ефективним»? Звісно, ми могли б використати трошки менше паливних копалин, але кінець той самий: звалище на землях, сміття у воді, дим на небі. Ми можемо протягнути ще років двадцять, але планета все одно помирає. Прослідкуйте за кожним артефактом промисловості до його створення (що досить неважко зробити, оскільки залишаються криваві сліди) і ви знайдете таке саме розорення: здобич копалин, суцільна вирубка лісу, дамби, про-мислове землеробство. А зараз ще і гудронні піски, знесення гірських вершин, вітрові електростанції (які було б краще назвати станціями мертвих птахів і кажанів). Нема такої кількості відновлюваних ресурсів, яка компенсує використання паливних копалин або змінить саму суть здобичі, бо обидва цих явища обов’язкові для панівного способу життя. Ні паливні копалини, ні будь-які ресурси не є екологічно стійкими, а їх кількість за визначенням обмежено. Гудронні піски не зупинити ні полот-няною сумкою для походів магазинами, ні рекламним взуттям проти глобального потепління. Але оскільки ці дії, в свою чергу, не принесуть незручностей жодній людині, то вони можуть бути сприй-няті як дієві, так і успішні.


На одному сайті в розділі «Берись до справи» є рекомендації побутового характеру: купуйте енер-гозберігальні лампи, накачуйте шини, повністю завантажуйте посудомийку, проводьте менше часу в душі та переставте стільці біля столу. Окрім того, пропонуються життєво важливі браслети «Зупини-мо глобальне потепління» і, що ще важливіше, шльопанці. Вау! Білі ведмеді плачуть від щастя.
Перший некомерційний сайт – Союз Занепокоєних Вчених (Union of Concerned Scientists). Як і пе-редбачалося, ніяких знаків оклику. Замість них чітке твердження: «Спалювання одних лише паливних копалин (нафти, вугілля і природного газу ) призводить до викиду 75% річних обсягів СО2». Потім ідуть П’ять Розумних Кроків. Крок перший? Ні, не припинення спалювання паливних копалин, а «Виробля-ти машини кращої якості». Не звертатимемо увагу на той факт, що машини самі по собі є джерелом забруднення, при цьому вимагають місця, швидкості та палива – а це повна протилежність до потреб


як спільноти людей, так і живої природи.

7









5.Тут і далі йдеться про так названі «вирішення» глобальних проблем за рахунок змін у споживацьких перевагах на індивідуальному рівні (англ. Lifestyle solutions): використання енергозберігальних лампочок, багаторазових сумок замість пластикових пакетів, паперової упаковки і перероблених матеріалів. 6.Просте життя – термін, який описує спосіб життя, що характеризується зниженим споживанням, мінімізацією нав’язаних рекламою потреб.


Як і всі інші, вчені відмовляються ставити під питання саму промислову цивілізацію. Адже ми мо-жемо жити на життєздатній планеті та одночасно споживати, винищуючи її, чи не так?
Тут принцип дуже простий. Як писав Дерік, «будь-яка соціальна система, що базується на невід-новлювальних ресурсах, не є сталою за визначенням». Внесемо ясність, невідновлювальні ресурси – це ті, що рано чи пізно закінчаться. Як тільки розумієш цю складну ідею, можеш переходити на новий рівень: «будь-яка культура, що заснована на невідновлюваному використанні відновлюваних ресурсів, настільки ж нестійка». Дерева відновлювані. Але ми використовуємо їх швидше, ніж вони ростуть, і ліси перетворюються у пустелі. Саме цим цивілізація і займалась протягом усього свого існування три-валістю в 10 000 років. Від ґрунтів до річок, від лісів і металів до вугілля і нафти. А зараз океани майже мертві, кількість планктону зменшується, позбавляючи океани їжі, а планету – кисню. Що наповнить наші легені, коли не стане кисню? Пластик, що індустріальна цивілізація замінює ним планктон? У деяких районах Тихого океану співвідношення пластикового сміття і планктону перевищує 48 до 1. Уявіть, що це ваше серце, ваша кров, переповнена токсичними матеріалами, і не просто матеріалами, а фізичним сміттям, та ще й так сильно, що цього сміття в 10 раз більше, ніж вас самих. З чим іще можна порівняти помираючий планктон? Рак? Задуха? Розп’яття?
Але океанам не потрібні наші метафори. Їм потрібні вчинки. Їм потрібно, щоб промислова цивіліза-ція перестала руйнувати і спустошувати. Іншими словами, їм потрібно, щоб ми зупинили цивілізацію.
Саме тому ми написали цю книгу. Більшість людей, принаймні більшість з тих, у кого б’ється сер-це, вже помножили два на два, додали в рівняння нахабство, садизм, тупість, заперечення7 і зробили висновок: мертва планета. Дехто з нас тягне на собі цей висновок, як важкий труп. У інших від такого результату серце перетворюється на купку тліючих вуглинок. Але відчай і лють уже давно стали при-хованими та незрозумілими почуттями в серцях «духовних воїнів», які наполягають, що вони вряту-ють планету, «зцілюючи» самих себе. Як така діяльність на ділі зупинить викиди парникових газів і ви-рубування лісів, ніхто пояснити не готовий. Відповідь лежить десь там, посередині між тими змінами, що ми хочемо бачити і надією на «соту мавпу8», яка більше схожа на дитячі сподівання на диво, ніж на реальну можливість.
Враховуючи те, що культура розвинених країн базується на індивідуалізмі та наскрізь просочена привілейованістю, не дивно, що кінцевим продуктом є нарцисизм. Соціальні повстання шістдесятих роздробилися кривими лініями відповідальності та гедонізму, справедливості й егоїзму, жертовності та привілей. Нам у спадок залишилась альтернативна культура, невеликий світ перетворених, задо-волених лише своїм існуванням що контрастує на тлі заразної попси. Тут можна знайти і тренінги зі «свідомості бідності», так, ніби бідність – це стан розуму, а не основа капіталізму. Ця культура майже не готує нас до кризи, що невідворотно насувається на нас і в результаті знищить життя на усій пла-неті. Факти не сприяють захопленому подиву. Щоб сприйняти правду як дорослі люди, а не штуч-но вирощені діти, потрібна зріла сила і мужність, що спираються на дорослу відповідальність перед світом. Потрібна тому, що ситуація жахлива, і жити з такою правдою боляче. Між іншим, мені вдалося побувати на тренінгах, де глобальне потепління розглядалось як можливість для особистого росту, і ніхто з присутніх, окрім мене, не вбачав у цьому жодної проблеми.
Слова «екологічний» або “сталий” – це щось на кшталт «Возвеличемо Ісуса!» для еко-оптимістів: слугує найгіршим прикладом тенденцій альтернативної культури. Це слово – трюк корпоративних маркетологів, ретельно спланований підйом «зелених» почуттів у поєднанні з незмінним заперечен-ням в середовищі привілейованих. Я важко переношу це слово, настільки сильно його затаскали оп-тимістичні віщуни майбутнього технотропного царства споживання. Потрібно поставити під сумнів цю розмиту обіцянку, яка сьогодні вже надійно пустила корені у нашому світі. Обіцянка, що ми нібито можемо зберегти і наші автомобілі, і корпорації, і споживання, і планету також – це нісенітниця, зруч-на для емоційного комфорту більшості прогресистів. Але ось питання: ми хочемо добре почуватися чи бути ефективними? Ми сентименталісти чи воїни?


7. Заперечення (англ. Denial) - усвідомлене або неусвідомлене витісненя, ігнорування якогось повністю або частково усвідомлюваного образу, ідеї. Є ме-

8

тодом компенсації когнітивного дисонансу.




  1. Теорія про «соту мавпу» передбачає, що якась навичка здатна поширюватися в популяції і з часом може стати основою нового способу життя, мислен-ня. Пропонується сподіватися на цей механізм, як на шлях до корінних змін домінуючої культури, яку автори цієї книги визначають, як «промислова цивілізація».

Для того, аби слово «екологічний» (тобто «екологічно сталий») мало принаймні якийсь сенс, ми маємо прийняти, а згодом відстояти просту істину: планета – перш за все. Копітка робота мільйонів видів, що створює життя – це і є земля, повітря, вода… Все те, від чого ми залежимо. Нема такої діяль-ності людини, ні звичайної, ні піднесеної, яка означала би більше, ніж робота цієї мережі життя. І, коли вже на те пішло, ця праця мережі життя має більшу цінність, ніж будь-яке людське життя. Якщо ми говоримо «екологічний», а маємо на увазі щось інше, тоді ми брехуни найвищого ступеню, ті, хто своєю бездіяльністю заохочують жорстокість.


Навіть якби ми мали можливість достукатись до нарцисів, на це все одно немає часу. Якщо ми виз-наємо, що потрібно рухатись вперед без них, то це вихід з розбещеного дитинства лівої політики з її рожевими окулярами, це доросле сприйняття фактів. При всій повазі до Yeats «Знання зобов’язують». Цією книгою ми звертаємося до вас, зрілі, охоплені смутком і гнівом.
Переважна більшість людей не стане робити нічого, якщо їх не вести, не впрошувати і не приму-шувати. Якщо структурно все побудовано так, що люди повинні жити, не завдаючи нікому шкоди, наприклад, як у племенах мисливців і збирачів з поважними старійшинами, тоді так усе і вийде. А якщо все навколо створено для машин, освіта промислового стандарту обов’язкова, несплата податків на війну приводить до в’язниці, їжа доступна лише завдяки гігантським корпораціям, які усюди на-саджують корпоративну деградацію, жінконенависницька порнографія є в доступі цілодобово, то тоді ласкаво просимо у пекло. Ця культура, по суті, проводить масовий експеримент Мілгрема над нами, от тільки електрошок реальний, він вбиває планету, один вид живих істот за іншим.
Але там, де пригнічення, там і спротив. Так було завжди. Опір будується з дуже небагатьох, стій-ких бійців, сміливих, рішучих, готових противитися владі та суспільній цензурі. Ми прогнозуємо, що масового руху не буде, у будь-якому разі, не так швидко, щоб врятувати планету, наш дім. Але навіть жмені свідомих і згуртованих громадян, як писала Маргарет Мід9, вдавалось у минулому змінити як культурну самосвідомість, так і основи влади в бік справедливості.
Розумно бажати масового руху, однак незалежно від того, наскільки сильним є бажання, ми ро-зуміємо, що в цьому випадку сподіваємося на диво. Теоретично, людство могло б тверезо оцінити існуючу ситуацію і прийняти якісь рішення, непрості рішення, але чесні, які могли б рівномірно і справедливо розподілити ресурси з урахуванням їх обмеженості. Але жодна з організацій чи спільнот, які керують нашим життям, від економічних до релігійних, не виступає за справедливість і екологічну стійкість. Теоретично, ці суспільні інститути можна змусити змінитися. Історія кожного руху, що бо - ровся за права людини, стала свідченням того, як мужність і самопожертва здатні зруйнувати владу і відновити справедливість. Але знову-ж таки, потрібен час. Якби у нас в запасі була тисяча років, або хоча б сотня, то ми, як рух, ставили б перед собою мету змінити чинну систему управління. Але у за-хідних чорних носорогів немає часу. У золотої жаби, у карликового кролика також немає часу. Ніхто їх не врятує, окрім нас.
Так які ж у нас є варіанти? Звичайний підхід, тобто, повільні інституційні зміни, закритий для нас,


  • багато хто з нас знає про це. За замовчуванням, захисники навколишнього середовища обирають «стратегію» персонального вибору. Це дуже передбачувано, так як ідеально вписується у систему капіталізму, а особливо в ту його версію, де кожен порив людини перетворюється у прибуток. Але неможливо відвернути екологічну кризу споживанням, адже саме споживання і є проблемою. Нам можна пробачити те, що ми спочатку піддаємося на вмовляння про «просте життя», як передбачуване рішення проблеми споживання, особливо враховуючи, що провідні природоохоронні організації та медіа оголосили зміни в способі життя нашою Першою Заповіддю. Ви повірили в енергозберігальні лампочки, як в Вашого особистого спасителя? Ось тільки справа в тому, що зміни способу життя не є розв’язанням проблеми, тому що не зачіпають джерело проблеми.

Ми вірили таким сміхотворним рішенням тому, що наше бачення було затуманене запереченням і




відчаєм.

9













  1. Один з перекладів відомої цитати Маргарет Мід такий: «Ніколи не сумнівайтеся в тому, що невелика група мислячих, самовідданих людей здатна змі-нити світ. Насправді, тільки вони його і змінюють».

Подібні почуття зрозумілі, і я нікого не намагаюсь переконати. Але чого ж ми хочемо: розробити стратегію керування нашим емоційним станом чи врятувати планету? Ми повірили в «рішення» через зміну способу життя тому, що всі навколо запевняють, що вона працює: зомбування постійним повто-рюванням слів «відновлюваний», «вторинна переробка», – так нас тупо втягують в загальну віру. Як і Айхману, нам ніхто не сказав, що це помилка.
Але все це уже в минулому. Зараз настав той момент, коли тобі потрібно вирішити: ти хочеш брати участь в серйозному проекті з порятунку планети? Не в масштабному колективному самообмані, не в рішучій спробі почувати себе краще, а в реальній стратегії, яка зупинить руйнування усього, що заслу-говує на любов? Якщо твоя відповідь така ж однозначна, як інстинкт, то читай далі.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка