Глибинний екологічний опір



Сторінка12/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   33
РОЗДІЛ 5:

shape 29shape 30shape 31shape 32shape 28


ІНШІ ПЛАНИ
ЛЬЄР КІТ
“Ми знаємо, що, спираючись лише на аргументи, ми блукали політичною пустелею 40 років. Ми знаємо, що аргументів недостатньо. Потрібна політична сила.”
Крістабел Пенкхерст, суфражистка
Вже пізно. Занадто пізно для тих створінь, які зникли сьогодні. Десь маленька зелена жаба заспівала пісню свого виду востаннє. Маленька пташка не знайшла собі пару і її останнє яйце в яєчнику стало нічим всередині неї. Ще 81 мільйон тонн вуглецю додалися до ніжної ковдри нашої атмосфери, відко-тивши ту роботу, яку наші добрі зелені предки зробили заради життя тварин. Каскадні хвилі голоду знову напружили харчові ланцюжки: від планктону до лосося і бурого ведмедя. Кожному зрозуміло, скільки це все ще протримається.
Наше дослідження інших планів перетворення суспільства ґрунтується не на розмитій утопічній надії на духовну трансформацію, що перетікає з бібліотеки в наклейки на бамперах; не на вірі в гли-боко заховану в серці доброту людей; не вельми на вірі в божество, яке колись знаходилось в Акахаші. Простіше кажучи, реалістичний план вимагає припинення руйнування, яким є цивілізація, активного відновлення після збитку, завданого біологічним спільнотам по всьому світу, і відновлення і зцілення воістину стійких людських культур – все це на основі переконань про права людини. Технічно це не складно. Соціально, політично, психологічно і навіть духовно – ось це важко. Дуже. Але легко зро-зуміти, що потрібно зробити, щоб врятувати нашу планету.
Спалювання викопного палива повинно припинитись. Вплив такого спалювання – це насування пекла, його видобуток – від буріння нафтових свердловин до видобутку вугілля – дає суцільне за-бруднення і руйнування, які вже не усунути в прийнятні терміни, а енергія, що виділяється зробить можливими всі інші жахи промислової цивілізації. Будь-яка діяльність, що руйнує живі спільноти, повинна припинитися назавжди. У тому числі суцільна вирубка лісів, розорювання степів, надмірний випас на луках, осушення боліт, перегороджування річок дамбами, варварський вилов риби в океанах, відкрита і закрита розробки родовищ. А ще сільське господарство і життя в містах. Всі ці види діяль-ності укладені в одному слові «цивілізація». Замість цього, люди повинні отримувати їжу як учасники недоторканних біотичних угрупувань, а не як їх руйнівники.
Люди повинні знизити споживання, причому дуже різко. Оскільки саме на найбагатші країни при-падає більша частина споживання, необхідно протистояти цьому і позбавити багатих можливості кра-сти у бідних. Належна їм сучасна система перерозподілу багатств організована як система під назвою «капіталізм» і узаконена по всьому світу. Закони, звичайно ж, підкріплені військовою міццю держави. Зрозуміти це – не дуже складна інтелектуальна задача. Але оскільки капіталізм є домінуючою релігією планети, то це кидає виклик в психологічному і політичному плані. Ми повинні прийняти цей виклик, якщо у нашої планети залишилися хоча б найменші шанси на виживання.

94


Населення планети має зменшитись. Якщо ми не зробимо цього добровільно, то світ зробить це за нас. Навіть якщо ми опинимося в кам’яному віці і будемо споживати тільки те, що дає сонце, то нас все одно на кілька мільярдів більше, ніж планета може прогодувати. Надія для нашої стомленої планети існує, але, щоб вважатися надією, їй потрібно прийняти реальність. Без реалістичності, надія - це лише казка для дорослих дітей. Люди, залежні від споживання тварин, рослин і мінералів, не мають права на розкіш всіляких казок. Привілейовані споживачі, судячи з усього, задоволені обіцянками типу «і жили вони довго і щасливо», закладеним у вітровій і сонячній енергії, а також – в переробці пластикових пакетів. Можновладці задоволені тим, що ніхто не загрожує їх діяльності з переробки біномів, які за-лишилися живими, в їх власне приватне багатство. Надія, справжня надія, вона для мужніх, тому що єдина справжня мета цієї надії – бути тією самою загрозою.
Без сміливих і активних і без реальної діяльності в повній відповідності з масштабами проблеми, нам залишаються лише фальшиві рішення, які не врятують нашу планету. Ці альтернативні «рішення» підрозділяються на три основні категорії:
«ДОН КІХОТИ»
Нападають на уявних ворогів – це техноутопісти, які не мають наміру що-небудь робити з засиллям промисловості та капіталізму, замінювати копалини паливних ресурсів на вітрові, сонячні, геотер-мальні тощо – так звані поновлювані джерела енергії. Лестер Браун і Ел Гор – яскраві тому приклади. Вони згодні з необхідністю структурних змін, але прагнуть перемкнути культуру промисловості на поновлювані джерела енергії, незважаючи на те, що вона продовжує поглинати планету.
«ТІ, ЩО СПУСКАЮТЬСЯ»


  • своїй книзі «Довгий спуск» Джон Майкл Грейєр висловлює думку, що за кілька поколінь нафтова економіка повністю зупиниться. Тим, хто спускається, особливо нема чого боятися і не треба нічого робити, крім як готувати місцеві громади і себе до зниження рівня доступної енергії. Дивним чином в книзі повністю відсутні і катаклізми кліматичних змін, і обвалення екосистем, а опір, звичайно ж, не згадується взагалі.


«ТІ, ЩО ПІДІЙМАЮТЬСЯ»
Вони визнають факт вичерпання ресурсів, зниження рівня доступної енергії, руйнівну приро-ду промислової цивілізації і насування екологічної катастрофи глобального потепління, але для них структурні, кардинальні зміни неможливі і опір не рекомендований, навіть якщо він і розглядається. Вони просувають зміни способу життя і ідею «рятувальних шлюпок» як єдине можливе рішення.
ДОН КІХОТИ
Тут проблема в тому, що вони не бажають нічого робити з індустріалізацією, капіталізмом і з цивілі-зацією взагалі. Всі ці явища – трагедія для планети і для прав людини. Вони переконують нас, що ми всі


  • рівній мірі відповідальні за руйнування планети. Цивілізація – це руйнування світу живої природи, а індустріалізація – прискорення цього процесу. Використовуючи енергію, доступну з горючих копалин, ми різко підсилюємо як швидкість, так і масштаб руйнування. Жителям острова Пасхи було потрібно декілька сотень років, щоб вирубати кам’яними сокирами 16 тисяч гектарів лісу. З бензопилою мож-на впоратися за пару тижнів. Капіталізм додає ще один прискорювач – багатство. Давайте уточнимо: кажучи «капіталізм», ми маємо на увазі не ринкову економіку, а економічні системи, створені для на-копичення приватного капіталу. Читачів може здивувати порівняльна свіжість цього поняття в історії людських взаємин.




Як вказує Тед Трейнер: «Майже у всіх минулих періодах історії економічна діяльність визначалася,




перш за все, соціальними нормами і звичаями, але не ринком. Що людина виробляла, скільки їй

95

платили, ціна продукту, скільки вона працювала і для кого – все це визначалося традиціями і звичая-ми. Велика частина виробництва і дистрибуції орієнтувалися не так на отримання максимального прибутку, як на правила, встановлені традиціями, церквами і гільдіями. Ці неринкові процедури вста-новлювали «чесні ціни». Праця, земля і капітал не продавалися. Їх обмінювали, але домовленості досяга-лися не пошуком того, хто заплатить більше, а соціальними ролями. «Моральні» міркування впливали на виробництво і дистрибуцію. Тому було б помилкою вважати, що людей завжди мотивувала вигода, чи економіка завжди була ринковою, або що ринкова економіка – це природний і єдиних спосіб організ-увати економічні взаємодії. Насправді всі суспільства до нас характеризувалися філософією економіки, цілком протилежною нашій».


    • розділі 3 «Ліберали і радикали» коротко описана історія того, як торгові барони побудували аме-риканську конституцію таким чином, щоб вона сприяла накопиченню багатства, в тому числі завдяки законодавчій силі контрактів. Конституція зміцнювала права класу торговців, що посилювався тоді, на тлі традиційних для того часу обмежень на накопичення багатства і захисту такої суспільної влас-ності, як ліси, річки... Ці громадські багатства систематично знищували, щоб перетворювати їх на при-ватне багатство. У графстві, де я живу, остання міграція лосося – виду, який живив ліси 40 мільйонів років – склала лише 500 особин: слабкий шепіт, готовий перетворитися в спогад. Справа в тому, що недостатньо біологічного різноманіття, і це лише слабка надія на харчування для лісу, що складається




  • дерев висотою 350 футів. Лісозаготівельні компанії мають право на знищення міграції лосося, тому що закон оголошує дерева власністю компаній, а не суспільним надбанням.

Капіталізм – це економічна система, заснована на вилученні та накопиченні багатства, а не на забез-печенні потреб людини. Фрітц Капра пише: «До XVII століття позичання грошей під відсотки вважа-лося аморальним. Передбачалося, що ціни повинні бути «справедливими», особиста вигода і накопичен-ня вважалися неприйнятними, праця призначалася для «благодаті душі» і для виробництва товарів локального споживання, а не для прибутку. Протягом довшого періоду історії їжа, одяг, житло та інші основні ресурси вироблялись для задоволення попиту, а розподіл здійснювався усередині племені або гру-пи за принципом взаємності. В основному, мотивація до накопичення через економічну діяльність була відсутня, а сама по собі спрага наживи, не кажучи вже про лихварство, була нечувана або заборонена».


Критика капіталізму рясніє, так само як і пропозиції різних економічних систем, які повинні забе-зпечити людей і їх права. Однак тут ми торкнемося лише основних проблем капіталізму. Капіталізм ґрунтується на нескінченному зростанні. У нашій економічній системі інвестори вкладають гроші за-ради прибутку. Як вказує Трейнер, проблема в тому, що «в ході отримання прибутку їх капітал зро-стає і вони вже не можуть вигідно вкласти гроші, якщо не збільшаться виробництво і споживання». Економіка повинна рости, інакше система завалиться. Однак наша планета скінченна. Ми не можемо споживати все більше і більше – дерев, риби, ґрунту, і потім мати хоч щось в залишку. Капіталістичні інвестиції не забезпечують такі потреби людей, як їжа, житло і охорона здоров’я, а йдуть туди, де ін-вестори отримують хороший прибуток. Виробляється те, чого хочуть багаті. А те, чого хочуть бідні...
ну, краще б їм померти і знизити зайвий вантаж населення, як сказав найвідоміший капіталіст в історії англійської літератури. У масштабах планети тільки одна п’ята населення отримує левову частку ре-сурсів, включаючи горючі копалини, їжу і навіть землю.
Капіталізм знищує демократію і права людини. Будь-який суспільний устрій, де незначна части-на населення споживає велику частину ресурсів, вимагає насильства. Люди добровільно не віддадуть джерело свого багатства. З цього насильства виткана кожна футболка з великої мережі супермаркетів: від річок, висохлих заради бавовни, до фермерів, доведених до самогубства корпораціями, що руйну-ють їх засоби виживання, і до дітей, яким мало що лишається, окрім переселення в найближчі нетрі, де рабська праця в нелюдських умовах – кращий з варіантів.
Мій друг – професор. Його студенти підробляють в модних магазинах і регулярно знаходять захо-вані у вироблених в Азії модних джинсах записки: «Будь ласка, допоможіть нам».

96


Як в багатих країнах, так і в бідних, влада сконцентрованого багатства спотворює і знищує демо-кратичні процеси. Багаті, якщо захочуть, можуть купити закони, суди, уряд, а всі інші не мають до цього, за великим рахунком, ніякого доступу. Приватизація суспільного надбання і розвал локальних економік залишають людям «вибір», який зводиться до «торгів» з корпораціями заради виживання. Тільки фундаменталісти, фанатично вірять у вільний ринок, можуть вірити в «свободу» таких торгів.
Ось що «Дон Кіхоти» не можуть усвідомити: якщо залишити капіталізм, то ніколи не вийде ство-рити справедливий і стійкий світ. Економічна система, заснована на необмеженому зростанні, продов-жить перетворювати живі істоти в мертві товари, трансформувати локальні самодостатні економіки в корпоративні колонії кріпаків, а демократії – в товари споживання. Хто може хотіти, щоб ця система жила і далі? А ось «Дон Кіхоти» хочуть. Теда Тренера хочеться цитувати без зупинки. Він пише в стилі «вибачення перед зеленими людьми»: «Стале і справедливе суспільство не може бути суспільством споживання, ним не можуть рухати сили ринку, воно повинно складатися з відносно невеликих локаль-них економік і показувати нульовий економічний ріст, а його головними цінностями не можуть бути конкуренція і жага наживи. При цьому питання тут не в тому, досягнемо ми цього чи ні, а в тому, що

  • розумінням наших «обмежень зростання» неможливо навіть думати про існування будь-якого іншого справедливого і сталого суспільства. Обговорення цих тем надзвичайно важливе, але мало хто з «зе-лених» говорить про це, практично, ніхто навіть не згадує. Оптімісти-«техноутопісти», жахливу частину яких можна виявити на полях відновлюваної енергії, заслуговують на таку ж критику. Незва-жаючи на безперечно бажані технології, які всі ці люди розробляють, вони працюють на диявола. якщо насправді справедливий і сталий світ неможливий без переходу від споживчого товариства до чогось простішого, то цей перехід підривають люди, які зміцнюють віру в те, що технологічні досягнення усунуть будь-яку потребу в тому, щоб навіть думати про такий перехід».




    • Лестера Брауна є план, нині оновлений до версії 4.0. Він відкрито визнає, що планета знаходиться у вкрай скрутному становищі. Він точно так само чесно визнає, що надмірне споживання веде до руй-нування. Він відверто говорить про перенаселення, що часто є суперечливим моментом для прогре-систів. Але він прагне врятувати те, що повинно бути зупинено – саму цивілізацію. У Брауна є План Б: Мобілізація для Порятунку Цивілізації, який складається з наступних пунктів: зниження викидів вуглецю на 80% до 2020 року; стабілізація населення планети на рівні 8 млрд; усунення бідності; ком-пенсація збитку, нанесеного живим співтовариствам, включаючи завдану шкоду ґрунтам, водоносним шарам, лісам, лугам і рибним запасам».




    • його плані є здорове розуміння того, що проблеми системні та взаємопов’язані. Він пише: «Швид-ше за все, ми не зможемо стабілізувати зростання населення, якщо не викорінимо бідність. Простіше кажучи, ми не зможемо відновити природні системи без стабілізації населення і клімату, а клімат навряд чи вдасться стабілізувати без стабілізації населення. І усунення бідності неможливе без від-новлення природних екосистем». У Плані Б є проблема: в ньому не врахований прискорений розвиток капіталізму, індустріалізації і цивілізації. Це ключовий момент в єресі «Дон Кіхотів», навіть при тому, що вони визнають, що щось не так з ринковими силами. Браун пише: «Ми покладаємося на ринок так суттєво, бо що він є неймовірною у багатьох розуміннях установою. Він розпоряджається ресурсами з такою ефективністю, що ніяке централізоване планування не може з ним зрівнятися, він легко балан-сує попит і пропозицію...».

Кому ринок надає ресурси? Тим, хто має кошти на їх придбання. А те, що капіталізм називає «ре-сурсами», інші люди вважають своїми цінностями, і навіть своїми життями. Як визнає Браун, «ринок не бере до уваги несущу здатність (допустиму ємність) природних систем. Наприклад, якщо проми-словий вилов риби буде постійно надмірним, то вилов колись знизиться, ціни піднімуться, це прости-мулює інвестиції в більш дорогі рибальські траулери. Неминучим результатом буде зниження уловів і




смерть індустрії».




Але рішення, запропоноване «Дон Кіхотами», полягає не в усуненні механізмів капіталізму, інду-




стріалізації або цивілізації.

97

Їх рішення передбачають заміну ринку горючих копалин на поновлювані джерела енергії під батогом штрафів і за пряник субвенцій. Податок на вуглеводи і торгівля квотами – улюблені їх пропозиції. Під торгівлею квотами мається на увазі, що контролююча організація встановлює допустимі обмеження на конкретний вид діяльності, а потім квоти продаються тим, хто заплатить більше. В цілому, це зви-чайна капіталістична піраміда: хто багатший, той і купує дозвіл. Якщо уряд дозволяє викидати обме-жений обсяг вуглеводів в рік, то чому тільки багаті мають на це право? Чому квоти не нараховуються на всіх людей порівну?
На практиці програми торгівлі квотами опинилися щонайменше неробочими, а за великим рахун-ком шкідливими. На думку адвокатів, які працюють з питаннями навколишнього середовища, Лорі Ві-льямс і Адама Забеля, проблем не злічити. Вони прямо заявляють: «Ми не вважаємо, що досить надій-на і точна система обліку викидів може бути реалізована в прийнятні терміни». В Європі занижені звіти щодо викидів зробили Кіотський протокол неефективним. По суті, торгівля квотами створює ще один спосіб отримання багатства – вуглець, який, традиційно, продають дорожче. Європейський ри-нок вуглецю лише «збагатив забруднювальні галузі промисловості та їх консультантів, що призвело до незначних зменшень їхніх викидів».
Спочатку обмеження викидів і торгівля квотами задумувалися як спосіб змусити ринок відійти від горючих копалин і вибрати (імовірно дешевші) поновлювані джерела енергії, але не позбутися ка-піталізму. Початково, ідея має на увазі, що цивілізація і капіталізм – це хороші способи організації людської спільноти і їх можна врятувати простим переходом на поновлювані джерела і що така заміна можлива. Ми вже обговорювали, чому капіталізм і індустріалізація базуються на домінуванні і руйну-ванні. Але питання поновлюваних джерел заслуговує більш детального розгляду. Відновлюване (еко-логічне) – це земля обітована для прогресистів, де мегавати течуть ріками меду і молока. Вони можуть живити все: споживчі товари, передмістя, сільське господарство, і у нас навіть залишиться прийнятна атмосфера. Нам залишається лише направити ринок в сторону якоїсь комбінації сонячної, вітрової, геотермальної та біогазової енергетики, і ми будемо ситі, а планета ціла.
Але об’єктивна дійсність вносить жорсткі коригування, особливо коли люди ставлять свій емоцій-ний спокій і своє майбутнє в залежність від необґрунтованих надій. «Дон Кіхоти» – ці наукові мілена-ристи – вірять, що зійде новий, більш світлий день над нашими сонячними панелями, особливо якщо ми очистимося і всі увіруємо. Але вірою математику і фізику не зміниш. Для прикладу, вітрова енергія
– це центральний елемент браунівского Плану Б, версії 4.0. Він стверджує, що якщо освоїти 25% на-явного на планеті вітру, то кількість цієї енергії буде в 7 разів перевищувати поточне споживання на всій планеті. Він пропонує побудувати вітрові ферми потужністю 3000 гігават, що покриє приблизно 40% світового попиту. Саме такі твердження надійно заколисують стривожених. Вітрова енергія має серйозні проблеми, які ігноруються Брауном та іншими «Дон Кіхотами», а під загрозою знаходиться вся планета.
Як роз’яснює Тед Трейнер, «навіть в місцях з хорошим вітром вдасться покрити лише малу ча-стину потреби». Перша велика проблема – уривчастість. Так, в деяких місцях потенційний «урожай» енергії може навіть перекривати попит, але більша частина цього потенціалу повністю марна, оскільки вітер – сила мінлива. Вітрові «ферми» видають сплески енергії, даючи то все, то нічого. Якщо вітри сильні і турбіни працюють на повну потужність, мережа буде перевантажена. Більшу частину енергії доведеться не пускати в мережу, щоб вона не згоріла. То чому ж не відключитися від горючих копалин


  • не використовувати вітер як джерело? Бо на підключення-відключення мереж на основі паливних ко-палин потрібно 12-24 години. Проблему можна було б вирішити зберіганням енергії, але в реальності зберігати електроенергію неможливо.

Невід’ємна мінливість потоку енергії означає, що для виробництва звичної для індустріального су-спільства кількості енергії на частку горючих копалин в енергетиці має припадати хоча б половина. Без підтримки, при використанні тільки вітру, потужність вітрових установок повинна приблизно в 20 разів перевищувати попит. Кількість необхідних для цього турбін виявиться неможливо великою».98

Європейський досвід показав, що мінливість вже на рівні 5% віддачі заподіює «значні труднощі інтеграції в загальну мережу». Данія часто наводиться як позитивний приклад, оскільки проблеми не виникають до тих пір, поки вироблення енергії від вітру не досягає 18%. Це щасливе число не про-ходить перевірку на істинність, оскільки більшу частину виробленої енергії експортують. А залишок скидають. Насправді, лише 4% енергії, виробленої вітром, витрачається в мережі Данії. Є дві причини, за якими Данія може експортувати надлишок енергії: її сусіди не використовують вітрову енергію і, отже, мають трохи більш гнучку енергетичну систему. Крім того, Данія – маленька, в порівнянні з су-сідами, країна і генерує в цілому мало енергії.
Найстрашніше, на думку одного з дослідників, те, що використання енергії вітру призведе до збіль-шення використання паливних копалин в порівнянні з ситуацією, коли вітрові станції не будуються взагалі. Трейнер пояснює: «Все тому, що найбільш ефективна газова електростанція на турбінах ком-бінованого циклу повинна працювати на постійній потужності, а електростанції, здатні варіювати потужність, на порядок менш ефективні. Крім того, постійні перемикання потужності вкорочують термін служби газових турбін». Деякі «Дон Кіхоти» закохані у водень, як у спосіб зберігання енергії. Однак найбільш сприятливі умови дозволяють отримати приблизно 25% тієї енергії, що вкладається


  • водневі паливні комірки. Це дуже неефективний спосіб зберігати енергію. Беремо раніше згадане

20-кратне середнє споживання, множимо цифру на три, щоб отримати необхідну кількість вітрових установок. Це не реально. З найщирішими вибаченнями перед Бобом Діланом, скажімо: вирішення питання в подиху вітру немає.


Сонячна енергія обходиться трохи дешевше. Браун знову проповідує техноміленаризм, стверджу-ючи, що «на південному сході США ресурсів сонячної термальної енергії в 4 рази більше, ніж потрібно всім США». Майбутнього не варто боятися, досить повірити в священну технологію. Але якщо дослі-дити глибше, то виявиться, що дива, обіцяні сонячною енергією, розпадаються на частини як магія фокусника. Як і у випадку з вітром, зберігання і інтеграція енергії роблять сонячну енергію більш придатною як допоміжне джерело енергії, ніж в якості основного її джерела. Сонячна енергія коштує в 7,5 раз більше енергії вугілля. Сонячні панелі можуть коштувати в 13 разів дорожче. Зима є неперебор-ною проблемою, змушуючи деяких, включаючи і Брауна, пропонувати Північну Африку як найкраще місце для забезпечення електрики Європи. Одне ємне висловлювання з бамперної наклейки говорить: «Як це наша нафта була опинилася під їх пісками?» У «відновлюваній» версії можна запитати: «Як це наше сонячне світло падає на їх землі?» Прийнятним це рішення є тільки якщо Ви, як і Браун , все ще виступаєте за неоліберальну глобалізацію: бідні країни повинні залучати капітал багатих і ставати ча-стиною глобального ринку, продаючи будь-які доступні «ресурси». З погляду експлуатації, новий світ поновлюваних ресурсів буде виглядати точно так само, як і старий.
Але навіть якщо не брати до уваги проблему справедливості, проста фізика робить цю схему нежит-тєздатною, оскільки має на увазі неймовірно довгі лінії електропередач, що включає їх часткове про-ходження під Середземним морем. Розташована північніше Європа з її хмарами і снігом не може по-крити сонячною енергією попит, що забезпечується спалюванням горючих копалин. У США ситуація подібна: найзручніші для генерації сонячної енергії місця – це населений південний захід. Живлення населених центрів потребує зберігання і довгих ліній передач з властивими їм «паразитними втрата-ми, енерговитратами, втратами при передачі та витратами на резервні мережі». Теплова сонячна енер-гія має перевагу у вигляді можливості зберігати енергію (мастило, розплавлений пісок або мелений камінь). На сьогоднішній день досягли 12 годин зберігання. Але дані показують, що хмарність може триматися кілька днів навіть в найкращих місцях, вимагаючи резервних потужностей. Фотоелектрич-ні системи характеризуються тими ж проблемами мінливості і вартості зберігання, що і вітрова енер-гія. Вони точно так само дорогі. Дані Трейнера показують, що як домашні, так і промислові генератори повинні пропрацювати від 150 до 294 років, щоб окупити витрати на них. Він аналізує цифри по до-машнім системам і приходить до висновку, що «якби електрику, що виробляється, купували за ціною


енергії, отриманої від вугілля, то треба було б 452 роки, щоб все окупити». Як він стверджує, «ці довгі




періоди повернення інвестицій вказують на те, до якого масштабу повинні зрости ціни на електрику,




щоб економіка, заснована тільки на поновлюваних джерелах енергії, стала прийнятною».

99

Трейнер досліджує проект фотоелектричної установки на 1000 мВт, яка цілодобово забезпечує спо-живачів енергією. Проект, що розрахований на хороше розташування та передбачає зберігання енергії


  • водневих осередках, може обійтися в 34 рази дорожче вугільної електростанції. Настане момент, і промислова економіка не витримає зростання вартості енергії. У авторів цієї книги даний факт не ви-кликає жодного занепокоєння.

Але «Дон Кіхоти» яро виступають за «поновлюване», прагнучи відкласти цю саму можливість. Ці витрати, звичайно ж, засновані на поки ще дешевій енергії, що надходить з горючих копалин. Вітрові генератори, сонячні панелі, як, втім, і сама мережа, виготовляються з використанням цієї дуже де-шевої енергії. Коли почнуть підніматися ціни на викопні енергоносії, дорогі промислові вироби ста-нуть просто фантастичними проектами – така доля «поновлюваного». Елементи, необхідні для деяких ключових технологічних процесів (галій, індій, телурій), просто не існують в достатніх кількостях для забезпечення планети потрібною кількістю електрики. Основні інгредієнти для поновлюваних джерел енергії дуже часто зустрічаються в промислових продуктах: цементі, алюмінії. Ніхто не зможе виро-бляти цемент в будь-якій кількості без легкодоступних горючих копалин: виробництво цементу ви-магає так багато енергії, що на кожен кілограм продукту припадає кілограм вуглецю, викинутого в атмосферу.




  • алюміній? Один тільки видобуток компонентів для його виробництва є токсичним кошмаром, від якого прибережні спільноти зможуть відновитися лише через кілька геологічних епох. Як і у випадку з цементом, виробництво алюмінію дуже енерговитратне. На таких інгредієнтах неможливо побудувати стійкий спосіб життя. Їх видобуток залишає після себе мертві річки, їх очищення вимагає пекельних температур, а застосовують ці інгредієнти для того, щоб створювати все більше того ж самого – про-довження пожирання планети. Вже один той факт, що мені потрібно торкатися теми біопалива, озна-чає, що мейнстрім екологічного руху витає в хмарах фантазії, що базується на розкоші півтора тонн сталі на людину.

Етанол з кукурудзи, можливо, взагалі не дає енергії. А якщо і дає, то дуже-дуже мало. Набагато важливіше, що на кожен гектар посадженої заради етанолу кукурудзи десь в іншому місці повинні вирубати гектар лісу, щоб заповнити втрату продуктів харчування. А єдине десь ще, яке залишилося, це тропіки. Команда дослідників Прінстонського університету склала цифри: біопаливо на основі ви-рубки лісів різко підвищує викиди парникових газів. Одне дослідження в журналі «Наука» поставило біопаливу «вуглецевий борг» з коефіцієнтом 37. Зрозумійте: перетворення лугів або лісів в кукуруд-зу, сою або пальмова олія на біопаливо призводить до викидів вуглецю, які в 37 разів перевищують виграш від переходу з горючих копалин на біопаливо. За словами Трейнера, «обмеженість рідкого па-лива пов’язана перш за все не з коефіцієнтом повернення енергії при виробництві палива з біомаси. Обмеження пов’язані з площами доступної землі та прогнозованими врожаями». Землі більше немає, і, відверто кажучи, якби вона і була, то рослини і тварини, що живуть там, абсолютно точно воліли




  • жити в спільнотах, а не в монокультурі. Багаторічні культури не дадуть більшого результату, ніж однорічні: постійний покіс всього целюлозного матеріалу (як це передбачено технологією біопалива) швидко виснажить землю.

Знову бачимо повне нерозуміння найпростіших законів життя, відсутність знань, обов’язкових для сільськогосподарського товариства. Ґрунт – живий організм, причому дуже і дуже живий. Це не інерт-ний матеріал, яким люди можуть маніпулювати і користуватися, таке ставлення до ґрунту привело нас до кінця світу. Тому що ґрунт живе, йому потрібно харчуватися. Постійно прибираючи рослинний матеріал, ми змушуємо ґрунт голодувати. На голодуючому ґрунті почнуть голодувати і рослини. До-давання азоту разом з виробленими з нафти добривами тимчасово дає рослинам можливість рости, але як мінеральний вміст, так і саме тіло ґрунту при цьому зникає і псується. Ці добрива, звичайно ж,




  • частиною процесу виснаження запасів горючих копалин і накопичення парникових газів. Лауреат Нобелівської премії, Пол Крутцен виявив, що оксиди азоту, які виділяються з нафтохімічних добрив, необхідних для кукурудзи та ріпаку, зводять нанівець будь-яку економію викидів вуглецю. Біопаливо




– це просто ще одна сільськогосподарська атака на планету.

100

Дорога в пекло вистелена паливними копалинами. І не існує жодного іншого джерела енергії для промислової культури. «Дон Кіхоти» повинні подивитися правді в очі: сонце, річки, вітер і дерева мо-жуть стати нашим будинком. Вони не можуть стати нашим персональним джерелом енергії, не більше ніж на кілька поколінь, останнє з яких вже народилося.


    • «Дон Кіхотів» є багато пропозицій, але це такі ідеї, які стануть пилом під ногами моральності, якщо на них пролл’ється світло дня. Вони обіцяють, що ми зможемо залишити собі наші автомобілі, якщо вони будуть електричними. Виявляється, що виробництво електромобіля вимагає в п’ять разів менших витрат енергії в порівнянні зі звичайним. Для моделі Prius запам’ятайте таку цифру: на 142% більше енергії протягом усього періоду служби машини. Насправді, гібриди споживають більше енер-гії, ніж позашляховики. За словами Річарда Ньюмана, енергетичні витрати на кілометр за час служби Prius на 40% вище енерговитрат середньої машини в США. Лестер Браун пропонує енергозберігальні пристрої, здатні «говорити» з мережею. А скільки енергії зашито в складну електроніку? А тим часом ми точно знаємо, скільки енергії укладено в холодному підвалі або льосі, в їжі, яку виробляють щодня




  • локально: нуль. Ніхто не наважується пропонувати інший спосіб життя, ніхто не опускає ні меч, ні рало – смертельні знаряддя цивілізації.

Ще одна істотна поразка «Дон Кіхотів» – це їх оцінки перенаселення. Добре, що багато «Дон Кіхо-тів» хоча б згодні говорити на такі теми і висловлювати ці непрості істини. Населення планети – це не-проста тема для тих, кому важливі права людини. Так уже склалося, що деякі дуже нехороші люди ви-користовували проблему перенаселення як виправдання для прихованої ідеології расизму: проблема в тому, що коричневі занадто тупі або занадто сексуальні, щоб себе стримувати. Ті з нас, хто підходить до питання перенаселення з точки зору вичерпання ресурсів, прав людини і фемінізму, зобов’язані виділятися на тлі вплетеної в цю історію ідеології расизму. Коли ми говоримо «перенаселення», ми повинні визначити, що саме ми маємо на увазі і чому це важливо.


Особисто я під цим словом розумію те, що планета – це сфера з обмеженими ресурсами. Планета не нескінченна. Є абсолютний ліміт кількості людей і видів, яких навколишнє середовище може забе-зпечити протягом необмеженого періоду. Коли з’являється занадто багато особин одного виду і вони вичерпують певні ресурси, роблять землю непридатною для себе і для інших видів живих істот, цей вид, швидше за все, вимирає. Це фізична реальність. Протягом більшої частини історії людства ми усвідомлювали обмеження спільноти живої природи, що нас оточує. Мисливці та збирачі знають, яка потрібна пропорція дорослих, щоб прогодуватися і не вганяти громаду в голод і не знищити природні спільноти. Все від утримання до травних методів аборту йде в хід, і дітовбивство розглядається як за-пасний варіант. Ескімоска, яка втратила чоловіка, повинна була вбити всіх своїх дітей до трьох років. Арктичний клімат жорсткий і дуже велика кількість утриманців означає, що вся громада постраждає. Це вірно і по відношенню до людських спільнот, але з ще більш вимогливим навколишнім середови-щем, негативні наслідки (голод) через перекіс у співвідношенні виробник-утриманець будуть відчутні негайно.
Саме сільське господарство зруйнувало ці культурні взаємини. Пускаючи на витрати цілі екоси-стеми, люди змогли дивовижним чином розростися числом. Пам’ятайте, що сільське господарство


  • це заміна біологічних спільнот на монокультурні насадження для людей. Сільське господарство дало можливість накопичити більшу кількість ресурсів – сонячного світла, дощу, ґрунту – для більшої кіль-кості людей. Зараз, коли закінчується ресурс ґрунту, монокультури удобрюють нафтою і газом. Якщо ти їси зернові, ти їси нафту на стеблині. Зараз, коли висихають річки і падають водоносні горизон-ти, врожаї зрошуються з невідновлюваних водних ресурсів минулих геологічних епох. Вода настільки недоступна, що для її видобутку потрібно обладнання для буріння нафти. Гігантські ділянки нашої планети, колись покриті густими лісами, сьогодні є лише брудом і сіллю. Цьогорічна кількість людей забезпечується саме цим залишком ресурсів.




Отже, ось вона, проблема в дискурсі про цю дилему. Багато письменників приймають нинішній




рівень споживання за безумовну відправну точку.

101

Вони вважають, що кількість вироблених зернових може залишатися незмінною нескінченно. Це не так. Вона ґрунтується на виснаженні ресурсів, на довгостроковому знищенні цілих континентів, зни-щенні, яке зовсім скоро поглине все без винятку.


Мені подобається, як Браун розуміє це в історичному плані: те, як знищення ґрунту і його засо-лення стали причиною падіння минулих цивілізацій, і те, що така похмура перспектива очікує і нас. ООН пророкує зростання населення планети до 9,2 млрд. до 2050 року. Браун говорить про це прямо: «Я не думаю, що населення світу коли-небудь досягне 9,2 млрд... Земельні та інші ресурси знижуються, поширюється голод. Простіше кажучи, багато систем забезпечення вже наближаються до свого кінця,


  • деякі знаходяться в фазі обвалення. Питання не в тому, чи зупиниться зростання населення ще до досягнувши рівня 9,2 млрд, а в тому, чому це станеться: тому що сім’ї стануть маленькими або тому що така зміна не відбудеться і зростання населення зупинить зростання смертності».

Чітко, як сигнал про небезпеку, він стверджує: «Якщо ми не зможемо стабілізувати населення і клімат, то не буде ніякої екосистеми на планеті, яка нас врятує». Точно з такою ж чіткістю Браун говорить про підвищення статусу жінки і про усунення бідності як про ключові фактори зниження народжуваності. Він пише: «Якщо наша мета – викорінення голоду та безграмотності, то наш ви-бір обмежений до обов’язкового зниження кількості людей ». Для досягнення цілей він включає в план основних дій списання боргів, загальнодоступну систему охорони здоров’я, доступ до початкової ос-віти, особливо для дівчат, доступ до сімейного планування. Заради всього цього варто боротися. Всі згадані заходи допоможуть нам рухатися до більш сталого майбутнього. Але цього недостатньо.


Капіталізм, особливо в його корпоративній версії, повинен бути знищений і замінений економіка-ми, підконтрольними демократичним суспільствам. Якщо мається на увазі ринкова економіка, то рин-ки повинні спиратися на систему споживчого господарства50. «Дон Кіхоти» типу Брауна здатні визна-чити бідність як фактор, що визначає перенаселення, але вони не визначають капіталізм як основну причину бідності. Рішення Брауна полягає в тому, щоб крім сонячного світла, «економіки з низьким доходом» продавали всі так звані ресурси, що залишилися у них. Браун радить фінансувати розвиток здатності країн третього світу «розвивати нереалізований потенціал у виробництві продуктів харчу-вання, даючи їм можливість експортувати більше зернових». Брауна хвилює, що зниження вироблен-ня нафти може перервати «потік сировини між країнами». А такі потоки сировини прирекли більшу частину світу на бідність, а Землю на смерть. Ця «сировина» має залишатися тим, чим вона є: живими лісами, луками, річками, тобто спільнотами, що творять ґрунт, основою життя. А людям, як членам цих живих спільнот, потрібне полегшення в ситуації постійного нападу глобального капіталу.
Але найбільше планеті потрібно позбутися безперестанного зґвалтування землеробством. Як і майже всі наші сучасники, «Дон Кіхоти» не усвідомлюють, що землеробство – це біологічна чистка51, знищення видів, екосистем, ґрунту для тимчасового збільшення потенційної ємності екосистеми для людей. Саме в цьому полягає загальна помилка, прихована в заявах, ніби якщо давати зернові не тва-ринам, а людям, то це вирішить глобальну проблему голоду: зернові з нами лише тимчасово.
Браун пропонує нарощувати виробництво їжі за рахунок збільшення продуктивності землі: добри-ва, зрошення, врожайні сорти. У мене голова тріщить від таких дисонансів в мисленні. Він знає, що люди руйнують кліматичний баланс горючими копалинами, і при цьому його «рішення» залежать від зростання споживання горючих копалин. Добрива робляться з газу і нафти, а їх час вже минув. Зро-шення вбиває ґрунт засоленням, що завело в могилу чимало доіндустріальних цивілізацій. Воно також відбирає життя у річок разом з відбором води: риба без води – мертва риба. Для прикладу, 80% річок


  • Китаї сьогодні позбавлені життя. Зрошення до того ж знищує навколишні луки і болота: найгустіше заселені видами біоми вже стали рідкісними острівцями життя з історичною значимістю. Підземні води пішли так глибоко, що половина вручну викопаних колодязів в Індії вже сухі, що витісняє лю-дей в міські нетрі. Землеробство завдає свою останню образу, коли рівень підземних вод падає нижче доступу коренів дерев. Дерева – основа життя в біологічних спільнотах: без них світ перетвориться в монокультуру пилу. Далі для видобутку води потрібно обладнання, яке зазвичай використовується




для буріння покладів нафти і яке споживає енергію з дешевих горючих копалин.

102




  1. Мається на увазі господарство, яке працює заради забезпечення людей, а не заради прибутку.




  1. Термін схожий до поняття «етнічна чистка»

Браун також пропонує землеробство без скопування. Десь між рядків він визнає, що розорюван-ня завдає шкоди. Деякі методи неорної обробки землі вимагають спеціального обладнання, здатного проникати під землю через залишки рослин, обладнання, яке може бути зроблене тільки промисловим способом і обов’язково дорогим. Інші методи неорної обробки використовують гербіциди замість ме-ханічних способів усунення бур’янів, тобто тих самих рослин, які не залишають відчайдушних спроб зцілити світ. Залишимо осторонь той факт, що такі методи роблять людей залежними від промислової інфраструктури, роблять їх придатком фінансової системи і рабами в ієрархічних структурах обох систем: мені дійсно потрібно пояснювати, що наповнювати світ токсинами – це погана ідея? У цих рекомендаціях немає майбутнього ні для людей, ні для ґрунту, ні для крилатих і хвостатих і вже точно немає того майбутнього, яке варто терпіти. Якщо ми глянемо в очі правді про перенаселення, то з ним доведеться мати справу.


Жодне з рішень, що спираються на землеробство, що не буде реальним вирішенням проблем. Ґрунт продовжить перетворюватися на млявий пил. Зрошення, останні сльози річок, останні подихи сухих водоносних шарів, задушать землю солями. Тваринам, від мегафауни до мікроскопічних ракоподіб-них сіноїдів (їх майже неможливо розгледіти, але вони складають найбільшу біомасу на планеті), буде нікуди йти, окрім як в прірву забуття, причому ці види ідуть від нас не по двоє, а по 200 видів за раз. Ось що таке землеробство: спускання буйного і багатообіцяючого життя біомів в монокультурні на-садження для людей. Процес уже майже завершено. Ми чуємо лебедину пісню про трагічну невдачу колись живої планети.
Незважаючи на заяви у чомусь популярній книзі52, світ не був створений для нас. Жодна, хоча б тро-хи розумна людина не може вірити в це безумство. Будучи хижаками на вершині харчової піраміди, ми тотально залежні від роботи мільйонів інших творінь, які перетворюють холодні камені в комфортний будинок. «Ідіть і розмножуйтеся» – такий гучний заклик до несправедливого отримання благ53. Ми не маємо права на частку більшу, ніж наша. Нам не врятувати планету до тих пір, поки існує землеробст-во і його релігії, його психологія і його привілеї.
Вісім мільярдів людей сплять, ось тільки сон їх більше схожий на кошмар. Отже, скільки людей може підтримувати Земля постійно і без шкоди? У 1800 році, на початку ери горючих копалин, нас було 1 мільярд. Багато авторів, які пишуть про вичерпання ресурсів, беруть цю цифру за відправну точку. Ці письменники взяли дуже нелегку правду, але вони не дійшли до самої глибини цієї проблеми. У 1800 році величезні території планети вже були знищені землеробством і перенаселені людьми. Насправді екологічно стійка чисельність людського населення 300-600 мільйонів. Можливо, це прозвучить як щось нездійсненне, можливо, це дійсно нереально, враховуючи відведений нам час. З іншого боку, по-трібно задіяти одні й ті ж політичні та соціальні процеси, якщо метою є зниження населення до 8 млрд, 1 млрд або 300 мільйонів. Якщо нам це взагалі вдасться, то, можливо, вийде зробити це правильно.
Абсолютно вірно те, що будь-хто, хто живе, колись помре. Якщо відтворення населення не буде перекривати смертність, то проблема вирішиться сама собою. І навіть не особливо багато часу буде потрібно. Якщо на одну жінку припадає трохи більше 2 дітей, то населення продовжує зростати через кількість дітей, яким ще належить досягти репродуктивного віку. Однак якщо на одну жінку припа-датиме одна дитина, то до 2110 року населення планети знизиться до 1 млрд. Така ж цифра досяжна і за 50 років, якщо в три рази зросте смертність дорослих, а рід людський переживав в минулому і набагато гірші рівні смертності. У деяких місцях смертність вже підвищилася, і, хоча з цим пов’язані страждання окремо взятих людей, суспільство в цілому не зануриться в бардак беззаконня через зни-ження населення (див. наше обговорення Росії нижче). Сьогодні існує 75 країн з мінімальним рівнем відтворення (2,1 дитина на одну жінку). У 33 країнах показник зростання населення негативний. У деяких випадках причиною є високий рівень життя і рівень громадянських прав жінок, а обидва ці чинники мають величезний вплив на зростання населення. Однак в інших країнах причини суто нега-тивні: хвороби (особливо ВІЛ), соціальна напруженість через війну і бідність, екологічні катастрофи.
103


  1. Мається на увазі Біблія.




  1. Тут і всюди в книзі автори використовують слово entitlement для опису незаслужених привілеїв, несправедливих переваг, якими самі себе наділяють чоловіки, білі, багаті і людство в цілому як вид по відношенню до слабших, мирних.

Своїм значним контрастом ці факти показують нам можливі варіанти майбутнього: ми або самі добровільно і мирно вплинемо на соціальні фактори, що стоять за перенаселенням, або природа зро-бить це за нас. Населення світу. Сценарій ООН: народжуваність знижується від 2,6 у 2004 році до тро-хи більше 2 дітей на жінку в 2050-му.
Сценарій, за яким у однієї жінки одна дитина. Ми повинні з відповідальністю підійти до наступних питань: сприймемо ми – вид, що населяє всю планету – цю ситуацію як проблему? Чи стануть уряди та інші світові організації проводити відповідну політику? І чи витримає планета зміну влади і напруги, поки наша чисельність не почне знижуватися?

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка