Глибинний екологічний опір



Сторінка21/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   33

Питання: Що відрізняє антицивілізаційний рух від інших народних рухів, які були успішно по-валені шпигунами і підбурювачами? Є нові стратегії і тактики, які здатні протистояти цим новим системам і технологіям?
Деррік Дженсен: Відверто кажучи, немає. Сьогодні у активістів є величезні утруднення порівняно


  • минулим, ми живемо в час тотального стеження. Можливості спостереження і вбивства на відстані істотно зросли порівняно з минулим. Порівняти, наприклад, силу держави нацистської Німеччини. Технологія відбитка пальця була для них новою. У них навіть близько не було такої можливості сте-ження, яку мають у своєму розпорядженні сучасні держави. У них були тільки примітивні комп’ютери. Вони не мали програм, які розпізнають голос, у них не було програм взагалі. Отже, можновладці ма-ють величезні переваги по відношенню до народних рухів.

Корінні народи і традиційні рухи опору мали свої безпечні села. Вони мали необжиті місця. Сьогод-ні такого немає. Індіанці сьогодні, звісно, мають перевагу того, що вони не виділяються серед натовпу, як 500 років тому. Текумсех не зміг би ходити Філадельфією і не бути впізнаним. Така перевага сьогодні




  • Але найбільша перевага, яку сьогодні має в своєму розпорядженні народ, - це те, що достатку кінець.

Століття дешевої нафти минуло. Імперії на шляху до розвалу. Раніше здавалося, ніби під час розпаду


цивілізації будь-хто, хто навіть трохи чинить опір їй, буде негайно приставлений до стінки. Але зараз здається, ніби з розвалом цивілізації, її імператори не можуть доставити пошту, і вже, тим більше, не можуть зберігати той рівень пригнічення, яким їм вдавалося утримувати від ворогів імперії. Згадайте
про розвал Радянського Союзу, він просто розвалився, замість того, щоб проводити чистки і репресії. У СРСР не було ресурсів.
Навіть США розвалюються. Держава не може тримати доладні водопровід і дороги. Уряди штатів і федеральний уряд більше не можуть оплачувати коледжі. Можновладці не мають грошей, не мають ре-сурсів, ці ресурси ніколи не повернуться. Якби хтось раніше знищив важливий вузол інфраструктури, то люди при владі змогли б це виправити. Але сьогодні урядам світу не вистачає грошей. Чим більше грошей вони витрачають на відновлення, тим менше первинної шкоди природі вони приносять.

172


ЧАСТИНА 3: СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА

shape 69shape 70shape 71shape 72shape 73


РОЗДІЛ 12

ВВЕДЕННЯ В СТРАТЕГІЮ АРІК МАКБІЛ
«Я не хочу вбивати і не хочу бути вбитим, але я можу пе-редбачити обставини, в яких я не зможу уникнути ні пер-шого, ні другого. Ми зберігаємо так званий мир в нашому суспільстві, щодня здійснюючи дрібні злочини. Подивіться на кийок поліцейського і його наручники! Подивіться на в’язницю! Подивіться на шибениці! Подивіться на капела-на полку! Ми лише сподіваємося жити в безпеці на око-лицях цієї умовної армії. Так що ми захищаємо себе і наші курники, і підтримуємо рабство.»
Генрі Девід Торо «Благання за капітана Джона Брауна»
Анархіст Майкл Альберт в своїх мемуарах «Згадуючи завтра: від СДС до життя після капіталіз-му», пише: «Прагнучи до змін в суспільстві, я натрапив на найбільшу проблему – те, що активісти були недостатньо стратегічні». При тому, що це так, він зауважує, що різні прогресивні рухи «іноді втілювали погану стратегію» і з його досвіду «часто взагалі не мали стратегії». Було б применшенням сказати, що така спадщина – величезна проблема для груп опору. Існує безліч способів пояснити це явище. Оскільки ми іноді не проговорюємо чітку стратегію через те, що ми в меншості, стратегічне мислення душать кризи і безпосередні загрози, так що ми ніяк не можемо перемкнутися на мислення в довгострокових категоріях.
Або це відбувається внаслідок роздробленості груп, при тому що розробка стратегії вимагає такого рівня узгодженості діяльності, якого ми не можемо показати. Або причиною може бути те, що біль-шість з нас не розуміють різницю між стратегією і метою чи бажанням. Або справа може бути втому, що ми не навчаємо себе і навколишніх стратегічного мислення. А може люди просто діють як незгодні (дисиденти), а не борці опору. А може наша, так звана, стратегія зводиться до того, щоб попросити когось зробити щось замість нас. А ще ми, можливо, недостатньо намагаємося. Основна причина не-дорозвиненості стратегії опору в тому, що мислителі і стратеги, які формулюють стратегії, часто підда-ються за це нападкам. Люди завжди знайдуть з чим не погодитися.

173


Це особливо вірно, коли одна стратегія пропонується, як рішення всіх проблем і як нейтралізація всіх причин тих проблем, на які вказують прогресисти. Якщо рух більше залежить від своєї ідеологіч-ної чистоти, а не від своїх досягнень, то внутрішні сектантські чвари з легкістю стануть важливішими, ніж досягнення наміченого. Набагато легше атакувати стратегів опору в поривах горизонтальної во-рожнечі , ніж досягати поставлених цілей і атакувати можновладців.
Гарна новина полягає в тому, що ми можемо вчитися у тих небагатьох груп опору, у яких є успішні


  • добре сформульовані стратегії. Вивчення самої стратегії велося дуже інтенсивно і протягом століть. Основи стратегії є фундаментальними знаннями для офіцерів армії, і повинні такими бути для учас-ників опору і його лідерів.


Принципи війни і стратегія. Польове керівництво Армії США під назвою «Операції» вводить 9 «Принципів війни». Автори підкреслюють, що це не контрольний список обов’язкових елементів, і вони не застосовуються в усіх ситуаціях. Навпаки, вони характеризують успішні операції, якщо їх використовують в аналізі збройних конфліктів минулого як «потужні інструменти аналізу». Дев’ять ключових принципів такі:
Мета. «Направляй кожну військову операцію на досягнення чітко визначеної і досяжної мети, яка має вирішальне значення». Чітка мета – обов’язкова для вибору стратегії. І її не вистачає багатьом гру-пам. Друга і третя вимога (значимість і досяжність) також заслуговують на особливу увагу. Значимість (вирішальне значення) – це характеристика мети, яка має чіткий вплив на хід реалізації більш мас-штабної стратегії і всієї боротьби. Немає сенсу боротися за щось сумнівне або незначне. І, звичайно ж, мета повинна бути досяжною, тому що інакше зусилля витрачені в ході операції стануть марною тратою часу, енергії і непотрібним ризиком!
Напад. «Захопи, утримуй і використовуй ініціативу». Перехопити ініціативу – означає визначити хід бою, місце і суть конфлікту. Втратити ініціативу – означає дозволити ворогові визначити все це. Групи опору, особливо ті, що займаються лобіюванням і вимогами, аж надто часто віддають ініціативу на користь можновладців. Потрібно контролювати ініціативу в боротьбі на наших умовах, змушувати ворога реагувати на нас. Операції, в ході яких перехоплюється ініціатива, зазвичай носять нападниць-кий характер.
Маса. «Концентруй бойову міць в вирішальний час і у вирішальний момент». Там, де підручник го-ворить «бойова міць», ми говоримо «сила» в більш узагальненому сенсі. Саме про це говорив генерал конфедератів Натан Бедфорд Форрест, коли сказав «дістатися туди першими і масово». Ми повинні вступати в бій з можновладцями там, де вони слабкі, а ми сильні. Ми повинні завдавати ударів, коли у нас є сили, що переважають, і маневрувати, коли перевага в силі на їхню користь. У нас обмежені сили і чисельність, так що ми повинні застосовувати їх тільки там і тоді, коли це буде найбільш ефективним.
Економія сили. «Кидай якомога менше сил на вторинні завдання». Щоб досягти переваги в силі у вирішальних операціях, зазвичай потрібно перемкнути сили і ресурси з менш термінових і менш зна-чущих операцій. Економія сили вимагає, щоб весь персонал виконував важливі завдання, незалежно від того, зайняті вони у вирішальній операції чи ні.
Маневр. «Гнучко застосовуй бойову міць, щоб твій ворог виявився в невигідному становищі». Це залежить від мобільності і гнучкості, які є основою асиметричної боротьби. Чим менша чисельність групи, тим рухливішою і мобільнішою вона повинна бути. Це може означати, що потрібно концент-рувати сили, розсіювати їх, переміщати їх, або ховати. Це потрібно, щоб виводити ворога з рівноваги і робити дії групи непередбачуваними.
Єдиноначальність. «По кожній цілі повинен бути один відповідальний командир». Ось тут деякі анархістські течії намагаються придумати альтернативу тисячоліттями напрацьованій практиці. Ми

вже обговорювали це в розділі про методи прийняття рішень і не тільки, але це варто повторити.

174










Жодну стратегію неможливо реалізувати, приймаючи рішення на основі консенсусу в небезпеці або в екстремальній ситуації. Прийняття рішень на основі загальної участі несумісне з високоризи-ковими і невідкладними операціями. Саме з цієї причини колони анархістів за часів іспанської гро-мадянської війни очолювалися офіцерами, хоча вони і зневажали правителів. Група може прийти до будь-якої стратегії з використанням будь-якого зручного методу прийняття рішень, але, коли справа доходить до практики, для більш серйозних дій потрібна ієрархія і підпорядкування.
Безпека. «Ніколи не дозволяй ворогові знайти несподівану перевагу». Коли боротьба ведеться в умо-вах тотального стеження, цей принцип стає особливо важливим. Безпека – основа як стратегії, так і організації.
Раптовість. «Наноси ворогові удари в такий час і місце, де він найменш підготовлений». Це клю - човий момент ведення асиметричного конфлікту, який знову ж таки не дуже сумісний з відкритим і загальним процесом прийняття рішень. Рухи опору майже завжди є меншістю, що означає, що вони зобов’язані наносити ворогові швидкі і раптові удари домагаючись свого ще до того, як можновладці зможуть нанести удар у відповідь.
Простота. «Підготуй чіткий і простий план, ясні і короткі накази, щоб забезпечити ретельне ро-зуміння». План повинен бути чітким і прямим, так щоб всі його розуміли, чим простіший план, тим надійніше будуть його втілювати різні групи.
Багато з цих основних принципів суперечать улюбленим діям дисидентів. Марші протестів, пети-ції, написання листів і т.д. часто позбавлені вирішальної (значущої) і досяжної мети; віддають мож-новладцям ініціативу, не намагаються сконцентрувати зусилля, атакуючи критично важливий вузол, витрачають сили на вторинні цілі, обмежують здатність до маневрування, позбавлені централізовано-го командування для операції в досягненні мети (якщо така є), мають змішаний набір заходів безпеки і зазвичай не діють раптово. Але плани у них і правда прості, хоча розради в цьому мало.
Що стосується більшості (ліберальних) протестів, то ці стратегічні принципи можуть з’являтися


  • іншого виміру. Все тому, що військовий стратег бачить перед собою таку саму широку мету, як і ра-дикальний стратег: використовувати рішуче застосування сили для виконання завдання. У жодного з цих стратегів немає ілюзії, ніби опонент виправить «помилку» якщо ворог збере достатньо інформації або що це можна вирішити простим переконанням і без силової політичної підтримки. Більш того, обидва здатні чітко позначити свого ворога. Якщо ти бачиш себе на стороні можновладців, то ти ніко-ли не будеш здатний дати відсіч. Опозиційна культура визначає себе як щось відмінне від можновлад-ців. У цьому визначальна відмінність культури опору. Без ясного розуміння того, хто твій ворог, ти або борешся з усіма (класична горизонтальна ворожнеча), або ні з ким, і в будь-якому випадку боротьба приречена на провал.




    • підручнику з партизанської боротьби «Спецоперації» автори йдуть далі простого опису загаль-них принципів війни і виявляються настільки добрими, що описують особливі властивості успішного асиметричного конфлікту. «Операції з озброєними зіткненнями партизанських сил (а я б додав до пар-тизанів ще й опір, і взагалі будь-які асиметричні сили) мають особливі характеристики, які вимага-ють розуміння» [2]. Шість ключових особливостей повинні характеризувати операції опору:


Планування. «Ретельне і детальне планування атак проти обраних цілей і наступних операцій, здійснюваних для того, щоб скористатися отриманими перевагами... Крім того, підлеглим підгрупам пропонуються атаки на змінні (альтернативні) цілі, що дає перевагу раптових змін тактичної си-туації». Іншими словами, важливо застосовувати маневрування і гнучке застосування бойової сили. Важливо підкреслити, що планування полягає не в формулюванні конкретної або складної схеми дій. Сенс планування в тому, щоб зробити все настільки добре, щоб залишався простір для імпровізації. Це може здаватися нелогічним, але метою планування є створення адаптивного плану, який дає багато можливостей для ефективних дій, зробити які можна на льоту.
175

Розвідка. «Основа планування – точна і свіжа розвідка ситуації. До вступу в операцію бойового зіткнення робляться зусилля для збору розвідданих в зоні ймовірних дій. Ці зусилля доповнюють зви-чайний потік розвідувальної інформації ». Це стратегічна і оперативна розвідка. На рівні тактики «пе-редбачається можливість спостереження за об’єктом або ціллю аж до моменту атаки».
Децентралізоване виконання. «Партизанські бойові операції мають під собою на увазі централізо-ване планування і децентралізоване виконання». Необхідно мати узгоджений план, а сам план повинен включати фактор несподіванки, його деталі часто потрібно тримати в секреті. Централізований план дозволяє окремим осередкам працювати незалежно, але при цьому все ж досягати більшого завдяки координації та роботі на довгострокові цілі. Децентралізоване виконання необхідне, якщо воно по-трібне для досягнення множинних цілей в групі позбавленої загального командування та ієрархічної вертикалі.
Раптовість. «Атаки виконуються в несподівані моменти і в несподіваних місцях. Партизани нама-гаються уникати шаблонних дій. Атакують найслабші місця ворога, отримуючи максимальну перева-гу». При плануванні військової операції борці опору не оголошують, де саме це буде відбуватися і коли. Сенс не в заяві, а в нанесенні системам влади значної матеріальної шкоди. Тут можливе нарощування ефективності завдяки координації багатьох осередків. «Ефект несподіванки можна посилити тільки проведенням одночасних відволікаючих маневрів».
Короткотривалі операції. «Зазвичай бойові операції партизанських сил відрізняються короткою тривалістю атаки наміченої мети і наступним швидким відведенням атакуючої сили. Тривалого про-тистояння в позиційній боротьбі уникають». У груп опору немає ні достатньої чисельності бійців, ні логістичних можливостей для проведення триваліших або інтенсивніших боїв. Якщо вони спробують сконцентрувати зіткнення в одному місці, то можновладці зможуть мобілізувати проти них сили, що значно перевершують їх. З цієї причини підпільні групи опору з’являються, швидко виконують намі-чене і знову зникають.
Множинні атаки. «Ще одна характеристика партизанських бойових операцій – застосування мно-жинних атак на великому просторі, які здійснюють малі групи з індивідуальними завданнями». Тут знову потрібна координація. «Подібного роду діяльність вводить ворога в оману стосовно фактичного розташування бази партизан, змушує переоцінювати їх силу, і розпорошувати власні сили на забезпе-чення безпеки тилу і протидиверсійні заходи». Тобто коли можновладці не знають, куди буде націле-на атака, вони змушені докладати зусиль для захисту всіх потенційних цілей, що означає їх охорону, зростання вартості страхових полісів, або закриття вразливих об’єктів. А коли сили розсіюються для охорони розкиданої і вразливої інфраструктури, їх присутність стає менш концентрованою і, отже, кожен об’єкт являє собою більш легку мішень.
Інші письменники, що торкалися теми боротьби опору, поділяли таке бачення. Че Гевара окреслив подібну стратегію і тактику у своїй книзі «Партизанська Війна» (1961), що повторювало книгу Мао Цзедуна 1937 року, написаної на ту ж тему. Коллін Габбінз, колишній глава Британського бюро спе-цоперацій, написав дві брошури на цю тему для застосування в окупованій Європі (незабаром після книги Мао). Ці памфлети «Підручник для командира партизанів» і «Мистецтво партизанської війни» частково базуються на тому, що британці засвоїли від Т. Є. Лоуренса, а також з власних спроб приду-шити війну опору в Ірландії, Палестині і в інших місцях.


  • «Підручнику для командира партизанів» Габбінз торкається елемента несподіванки («найваж-ливіше в будь-якій діяльності»), мобільності, скритності і ретельного планування. «Весь сенс такого роду війни – наносити противнику удари, зникати без сліду, а потім наносити удар десь ще і зникати знову. Так ворог ніколи не знатиме, де буде атакований наступного разу», писав він. Габбінз також спонукав борців опору «ніколи не вплутуватися в операцію, якщо немає впевненості в позитивному результаті». Невеликі загони опору не мають ні чисельності, ні моральної витримки, щоб пережити




втрати.

176










Групи опору повинні вступати в сутичку з ворогом тільки при таких обставинах, коли вони во-лодіють значною перевагою. Насамперед, ще до початку операції, потрібно спланувати безпечний від-хід і «припинити операцію, як тільки з’ясовується, що її продовження небезпечне». Новостворена група часто позбавлена досвіду і навичок, щоб оцінити ризик ситуації, в разі чого Габбінз рекомендує поми-лятися в сторону обережності. Краще вчитися поступово і будувати успіх на позитивних досягненнях, ніж пережити провал і бути схопленим в ході занадто складної і непідйомної операції. Запам’ятайте одне: успішний рух опору обережно вибирає собі битви.
Точно так само як успішні асиметричні стратегії повинні володіти певними характеристиками, у них є і певні обмеження. Сили опору зазвичай мають на озброєнні «обмежені можливості в статичній обороні і в операціях утримання». Вони часто хочуть утримати позиції, стояти і боротися. Але коли вони намагаються, то вони часто гинуть, крім тих випадків, коли вони витратили роки на розвиток широкої соціальної та військової мережі підтримки і спираються на велику силу народної підтрим-ки. Ще одне обмеження полягає в тому, що особливо на початку, сили опору не мають «нормального навчання, оснащення, зброї та боєприпасів», які могли б їм дозволити робити масштабні операції. Це можна поступово виправити завдяки постійному вербуванню та навчанню, хорошій логістиці, політи-ці безпеки і обережності, які потрібні, щоб мінімізувати втрати через зношування кадрів. Проте сили опору часто залежать від допомоги місцевих жителів і допоміжного персоналу, а також можливо і від зовнішніх спонсорів з точки зору приписів та екіпіровки. Якщо вони не знайдуть такої підтримки, то вони напевно програють.
Комунікації є ще одним видом обмежень. Комунікації підпільних груп часто повільні, обмежені


  • складні. Це стосується організаційної вертикалі: чим більше децентралізованою є організація, тим більше часу потрібно, щоб поширити рішення, накази та іншу інформацію. А оскільки у підпільних груп мало ресурсів і учасників, то «весь проект залежить від точної та своєчасної розвідки».


Розробка стратегії
Незважаючи на обмеження, що накладаються малою чисельністю, рухи опору мають у своєму роз-порядженні можливості вибирати стратегію: від узагальнених її ознак до детального тактичного опра-цювання. Давайте підемо далі звичайної палітри варіантів. Борці опору можуть і повинні вести бо-ротьбу краще, ніж припускають панівні погляди на стратегію.


  • борців опору обмежена кількість можливих варіантів дій, обмежений час і ресурси. Не існує іде-альних акцій. Домінуючі догми змушують незгодних шукати творчі рішення, які повинні влаштовува-ти всіх, включаючи можновладців і незгодних, які могли б зупинити знищення планети, але дозволити звичному способу життя, з його непомірним споживанням, тривати. Якщо борці опору піддадуться цим переконанням, якщо вони візьмуть їх абсурдні передумови, то вони вже свідомо творять власну поразку. Якщо борці опору вірять в таке, то вони приймають на себе всю провину за дії можновладців, приймають всі наявні проблеми як наслідки власних дій і думають, ніби виною всьому недолік «інно-вативності» їх власних дій, а не вина можновладців, які навмисно знищують планету заради самозба-гачення.

На найвищому стратегічному рівні, будь-який рух опору розробляє стратегію, ґрунтуючись на декількох шаблонах. Він може вибрати війну стримування, в ході якої він намагається сповільнити во-рога або зупинити його просування. Він може вибрати диверсійну війну, в ході якої опір буде підрива-ти системи влади. Він може вибрати війну громадських думок намагаючись залучити на свою сторону думку громадськості. Але основна стратегія лівих політичних сил і пов’язаних з ним рухів завжди була війною на виснаження, війною, де стратеги постійно намагаються перемогти, потроху відбираючи у ворога бійців і ресурси, таким чином зношуючи вбивчі структури влади і громадської опозиції, щоб вони змінювалися швидше, ніж самі ці сили знищують наші спільноти, швидше, ніж вони поглинуть біологічне різноманіття, швидше, ніж вони спалять залишки горючих копалин. І звичайно ж ця стра-




тегія завжди була зневажено програшною.

177










Стратегія боротьби на виснаження працює тільки тоді, коли є нескінченний запас часу для манев-рування, щоб продовжити конфлікт або відкласти його. У нашій ситуації, це явно не варіант, тому що стан справ неухильно погіршується і потребує негайної реакції. Крім того, щоб виграти у війні на виснаження, опір має виснажувати ворога швидше, ніж ворог виснажує опір. А система влади, знову-таки, взагалі не страждає від виснаження (крім як у тому сенсі, що виснажуються ресурси, які необ-хідні для збереження влади). Крім того, рух опору, який веде війну на виснаження, повинен мати під-стави вважати, що він в майбутньому виявиться в кращому, ніж сьогоднішнє, положенні. Однак, хто насправді вірить, що ми (що б це «ми» не означало) рухаємося вперед до більш вигідно стратегічної ситуації? А щоб рухатися вперед у війні на виснаження, опору потрібно більше витратних ресурсів, ніж його опонентам.
Ще одним ключовим елементом виснаження є надійне вербування і зростання. Неважливо, скільки одна група може знищити мостів, якщо ворог може будувати їх швидше, ніж вони можуть бути зни-щені. На будь-якому рівні цивілізація вербує і росте швидше, ніж опір. Щоб не відставати, борці опору повинні знищувати дамби швидше, ніж їх будують, набирати прихильників швидше, ніж капіталізм закохує в себе дітей і т.д. Принаймі поки що цього не відбувається. Звичайно, ми не перебуваємо в стані двосторонньої війни на виснаження. Можновладці не стримують зусиль, але і не атакують ак-тивно. А борці опору навіть ще й не починали чітко позначену війну на виснаження, а скоріше ведуть моральну війну на виснаження. Замість того, щоб підривати матеріальну основу влади, ми поки лише сподіваємось, що вона рано чи пізно вичерпає список можливих злодіянь, і можливо пізніше прийде до нашого способу мислення.
Рух, що прагне до перемоги має бути розумнішим і більш стратегічним. Він повинен відкинути ідею боротьби на виснаження. Він повинен визначити найбільш вразливі цілі, які мають можновладці. Він повинен прямо і рішуче нанести удар по їх фізичній, політичній та економічній інфраструктурі і роби-ти це зараз, поки планета ще жива.
Стратегія і тактика – це дві частини загального спектру: не існує чіткого між ними поділу. Таким чином, обговорювані в наступному розділі тактики визначають стратегію і навпаки стратегія диктує тактичні прийоми. Однак стратегія формує базис. Якщо уявити опір як дерево, то тактика – це сума безлічі окремих гілок і листя, а стратегія – стовбур, що дає стабільність, зв’язність і вкоріненість. Якщо борці опору ігнорують необхідність і цінність стратегії, як це роблять багато груп, які прагнуть вес-ти боротьбу опору, то у них немає дерева, а лише купа сухих гілок, які вітер хилить то туди, то сюди. Концептуально, стратегія – проста справа. Спочатку потрібно зрозуміти контекст: де ми, в чому наша проблема? Потім потрібно розробити цілі: де ми хочемо опинитися? Визначити пріоритети. Тепер виз-начити, які дії потрібні, щоб з точки А прийти в точку Б. І, нарешті, визначити необхідні ресурси і людей, конкретні операції для виконання необхідних дій.
Ось приклад. Уявімо, що Ви любите лосося. Ось обставина: лосось практично зник в Північній Америці через дамби, промислову вирубку лісу, промисловий вилов риби, сільськогосподарську про-мисловість, вбивства життя в океанах і глобальне потепління. Мета - НЕ тільки припинити падіння популяції лосося, а ще й забезпечити її зростання. Різниця між світом, де лосось зникає, і світом, де ВІН процвітає, зводиться до шести перешкод. Подолання цих перешкод стане пріоритетом будь-якої успішної стратегії порятунку лосося.
Які дії потрібні, щоб вони на практиці відповідали пріоритетам? Припинити промислову вирубку лісу, промислову риболовлю і агропромисловість. Припинити масове виробництво пластикових ви-робів і відповідного сміття. Припинити глобальне потепління, що означає припинення спалювання горючих копалин. У всіх цих випадках для досягнення мети, всі існуючі структури і діяльність повинні бути знищені.
Тепер зміни в порядку до оперативної і тактичної сторони цієї стратегії.

178


Згідно вказівок польового підручника армії США всі операції поділяються на три «всеохопні» кате-горії: вирішальні, підтримувальні та визначальні.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка