Глибинний екологічний опір



Сторінка25/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   33

ПІДТРИМУЮЧІ ВІДКРИТІ ОПЕРАЦІЇ
Підтримуючі операції надають опору безпосередню підтримку, що означає пошук нових членів серед друзів і знайомих (персональна вербування) або матеріальну або моральну підтримку іншим групам. Однак персональна робота по залученню нових членів може бути важкою (хоча легше, якщо рекрутер має сильну мотивацію, харизматичний, добре організований, переконливий і т.д.). Групи од-нодумців, маючи в своєму розпорядженні більше за чисельністю потенційних кандидатів для подаль-шої фільтрації та тренування здатні дуже ефективно залучати нових членів і вводити їх в культуру.
Відкриті підтримуючі операції в основному зосереджені на солідарності, на підтримці, як мораль-ній, так і матеріальній. Юридична підтримка та підтримка ув’язнених - важливі способи надання під-тримки прямої дії, так само як і інші види матеріальної підтримки, збір коштів і логістична допомога. Труднощами тут є побудова взаємин між людьми, що формують мережу підтримки і бійцями. Соціаль-ні та культурні бар’єри можуть розділяти підтримуючих (скажімо, активісти солідарні з поселенцями)


  • людей на передовій (борці опору з корінного населення). Бійці з корінних племен можуть втомитися від того, що білі люди постійно говорять їм як краще захищатися або можливо просто підозріло став-ляться до тих, кого не знають або не довіряють.

Пропаганда або агітація на підтримку певної кампанії чи боротьби з конкретної проблеми часто




  • важливими підтримуючими акціями. Боротьба за звільнення як в Південній Африці або Палестині отримали міжнародну словесну підтримку активістів і підтримку організаторів. Ця пропаганда поси-лила підтримку таких напрямків боротьби (як моральну, так і матеріальну) і поставила перешкоди для репресій влади проти опору. Організації більшого розміру можуть вдатися до таких підтримуючих операцій як масштабний збір коштів і набір членів. Великі організації краще впораються з такими зав-даннями як навчання та прищеплення культури опору. Невелика група однодумців має свої переваги, але вона може бути замкнутим колом активістів, культурно - купкою людей, які зібралися разом тому, що вони вірять в одне і те ж. Якщо людина є членом великої мережі, то це може означати, що новий член отримає більш повноцінний досвід. Звичайно, може відбуватися і зворотне: дисфункціональні групи можуть пригнічувати ідеологічну різноманітність. Часто це означає, що в «легітимних» групах душать більш радикальні, войовничі або суперечливі переконання на користь невинного, ліберально-го підходу.

Зворотня проблема - розподіл на фракції. Одна справа вирішувати внутрішній діалог і незгоду, і зовсім інше - допускати запеклі внутрішні конфлікти (як Чорні Пантери або СДС). Чим більша органі-зація, тим складніше зберігати її єдність і берегти її від розколів (особливо, коли агенти COINTELPRO щосили намагаються знищити будь-яку здатність до ефективної дії). Організації великих розмірів здатні на більш сильні підтримуючі операції (і вирішальні операції теж, якщо вже про це мова), ніж окремі люди і малі групи, але вони рідко застосовують цю здатність ефективно. Внутрішні конфлік-ти обмежують операції до найслабшої ланки: найменший ризик, найменший рівень внутрішніх су-перечностей і найменший рівень ефективності. Значні ліві і значущі екологічні організації дійдуть максимум до розмахування плакатами і організації прес-конференцій. Тим часом, корінні народи, які намагаються боротися (найчастіше під дулом пістолета), щоб захистити і повернути собі свої землі, 202



  • їх ігнорують, якщо вони діють поза урядовою програмою земельних вимог. Великі екологічні ор-ганізації ігнорують людей, що сидять на деревах (щоб їх не вирубували), навіть поклялися вести себе ненасильницько, коли поліція або лісоруби приходять їх атакувати. Великі організації майже завжди виявляються нездатні застосувати свої ресурси там, де вони потрібні найбільше. На моральному рівні це дуже сумно. На стратегічному рівні - це неймовірно тупо. З точки зору виживання виду і планети - це самогубство.




    • звичайно ж, справи не обов’язково повинні складатися так. Ефективні рухи опору зазвичай скла-даються зі зрізу безлічі різних організацій різних масштабів, що виконують різні найбільш слушні для кожної з них завдання, а великі організації - важлива частина цього всього. Історія показала, що великі організації здатні працювати розсудливо і солідарно. Навіть якщо вони не виконують вирішальні опе-рації самі, великі легальні (відкриті) організації надають неймовірно велику підтримку.


ВІДКРИТІ ВИЗНАЧАЮЧІ ОПЕРАЦІЇ
Велика частина дій відкритого опору - визначаючі операції того чи іншого виду. Але багато акцій можуть бути вирішальними і підтримуючими в залежності від контексту. Споруда великого замісько-го будинку з солом’яних тюків може вважатися визначаючою операцією, якщо будинок будується за-ради спорудження будинку як такого. Якщо ця будівля буде використовуватися як тренінговий центр для опору, то така операція може вважатися підтримуючою операцією. Подивимося на Чорних Пан-тер. Безкоштовні сніданки для дітей - була акція, абсолютно позбавлена політичного змісту і швидше за все потрапляла б у категорію благодійності або взаємодопомоги. Як частина великої політичної стратегії, агітації і вербування, програма безкоштовних сніданків стала підтримуючою операцією (а також загрозою державі).
Одна з найважливіших визначаючих операцій - побудова культури опору. На індивідуальному рівні це може означати формування, культивування революційного характеру, навчання на прикладі борців минулого, і перетворення їх уроків в звички заради формування психологічних і аналітичних інстру-ментів, необхідних для ефективної діяльності. Побудова культури опору йде пліч-о-пліч з освітньою діяльністю, підвищенням усвідомленості народу і пропагандою. Вона також виражається в допоміж-ній роботі і побудові альтернатив, особливо конкретних політичних і соціальних альтернатив ниніш-ній ситуації. Як завжди, будь-яка дія має бути прив’язана до більшої стратегії опору.
Велика частина організацій приділяють увагу визначаючим операціями, але не стежать за тим, щоб вони були прив’язані до більшої стратегії. Вони намагаються підвищити усвідомленість народу в надії, що це побічно призведе до змін. Це може бути витонченим кроком, якщо зробити його навмисно і з розумом. Але я думаю, що більшість прогресивних організацій цураються вирішальних і підтриму-ючих операцій просто тому, що самі не вважають себе організаціями опору; вони асоціюють себе з можновладцями і з культурою, яка нищить планету. Вони продовжують спроби переконати можнов-ладців, дуже просячи їх змінитися, і це не працює, і вони все одно не змінюють своєї тактики. Планета продовжує вмирати, люди залишають ряди прогресивістів тисячами, тому що їхня тактика не працює.


  • нас просто більше немає на це часу. Нам потрібна планета, яка здатна жити, а на даному етапі, щоб планета зберегла здатність жити, їй потрібен рух опору. Деякі тактики можна застосовувати з підпілля. Такі як загальні завдання, як організація боротьби за звільнення і пропаганда - їх набагато ефективні-ше виконувати відкрито. Там, де свобода слова є небезпечною, такого роду прийоми йдуть у підпілля відповідно до ситуації. Африканський Національний конгрес, в ході боротьби за права людини, пови-нен був мати можливість працювати відкрито, але це було неможливо в умовах репресій апартеїду в Південній Африці.

Також існують тактики, допустимі тільки для підпільного застосування.




  • Саботаж і атаки на запаси ресурсів




  • Атаки на персонал




  • Загрози і залякування




• Вбивство

203

Саботаж і атаки на ресурси - перетинаються між собою. Найчастіше, саботаж - тонше завдання. Наприклад, машини можна пошкодити таким чином, щоб це не можна було сприйняти за саботаж. Атаки на склади матеріалів швидше за все виявляться більш відкритими спробами знищення і приве-дення в непридатність обладнання та ресурси ворога. Так чи інакше ці дві форми боротьби є частиною одного спектру, де саботаж знаходиться на стороні більш прихованих варіантів дії.
Очевидно, що саботаж здатний завдавати шкоди, і що саботаж може бути формою насильства. Але якщо дозволити машині продовжувати свою роботу, то це може бути ще більшою жорстокістю, ніж сам саботаж. Візьмемо для прикладу дрейфуючу сітку. Скільки живих істот гинуть від дрейфуючої сітки, поки вона перетинає океан, незалежно від того чи використовується вона для рибного вилову чи ні? Якщо знищити сітку або саботувати човен, який здатен її виставляти, то можна врятувати не-зліченні життя. Саботування риболовецької сітки є однозначно мирним (ненасильницьким) актом. Однак, простіше кажучи, невчинення саботажу проти сітки - глибоко насильницький акт. Причому насильницький не тільки по відношенню до окремо взятих істот, але і насильницький у величезних, екологічних масштабах. Дрейфуюча сітка - очевидний приклад, але ми могли б привести подібний (хоча не такий короткий і прямий) аргумент на користь будь-якого промислового агрегату. Ви проти насильства? Тоді де ваш лом?
Саботаж не обов’язково є насильством, але наступні кілька категорій підпільної діяльності можуть мати на увазі насильство з боку опору. Напади на персонал, загрози і залякування, а також подібні до них методи успішно використовувалися безліччю рухів опору в минулому. Від вбивства офіцерів СС для втечі з концтаборів до вбивства рабовласників повсталими рабами і вбивства британських мучи-телів дванадцятьма апостолами Майкла Коллінза, вибіркове застосування насильства було принципо-во важливим для успіху безлічі рухів опору і звільнення.
Атаки на персонал поширені там, де політично усвідомлене населення живе в умовах відкритої військової окупації. У цих ситуаціях часто одягнені у форму військові, поліція і урядові воєнізовані формування мало чим різняться (як чорні і коричневі міліцени). Насильство має бути вторинним. Іноді борці опору намагаються захопити обладнання, документи або дані розвідки. Наскільки багато партизан почали з того, що вбивали солдатів-окупантів заради зброї? Іноді атака націлена на те, щоб змусити ворога збільшити свої гарнізони або відійти з віддалених районів на більш безпечні позиції. Іноді, мета - продемонструвати силу і здатність опору населення окупантам. Іноді, мета в тому, щоб дійсно знищити солдатів ворога і послабити силу окупантів. Іноді солдати - лише вартові або охорон-ці, а первинною метою є будівля ворога або обладнання.
Звичайно, щоб всі ці атаки пройшли успішно, вони повинні бути проведені у відповідності з основ-ними правилами асиметричного конфлікту і хорошою загальною стратегією. Полюючи за зброєю по поліцейських дільницях, ІРА проводили рейди по віддалених місцях, які погано охоронялися. Парти-зани люблять нападати на місця, де є лише один-два охоронці, а будь-яка атака на ці маленькі об’єкти ставлять окупанта перед непростим вибором: покинути аванпост через його слабку захищеність або підвищити його безпеку, подвоївши кількість охоронців. Будь-який з варіантів йде на користь опору


  • виснажує ресурси окупанта. Незважаючи на те, що в промислових конфліктах часто ефективним є знищення ресурсів і порушення логістики, цього часто недостатньо. Візьмемо, наприклад, участь аме-риканців у В’єтнамській війні. Витрати американців з точки зору матеріалів були величезними, вар-тість війни в перерахунку на сучасні долари наближається до 500 мільярдів. Але не витрати на заміну вертольотів або заправки конвоїв налаштували Америку проти війни, а зростаючий потік мертвих тіл, які поверталися літаками додому в трунах.




Між боротьбою проти окупації іноземним урядом і боротьбою проти власного уряду існує вели-




чезна різниця. У психології опору є щось, що міцніше об’єднує людей проти зовнішнього ворога. Біль-




шість людей не можуть розрізнити громадян своєї країни і уряд своєї країни, і саме з цієї причини




можна почути в новинах фразу типу «Америка виходить з переговорів щодо охорони навколишнього




середовища», коли мова йде про уряд США.

204

Саме ці психологічні механізми лежали в основі збройного опору в’єтнамців проти американської окупації, і лише маленька купка американців взяла в руки зброю проти цього вторгнення (деякі з них були солдатами, які ранили своїх офіцерів, а деякі - групами типу Підпілля Погоди, які пішли з їх дороги , щоб не завдати каліцтва людям, спалювали в’єтнамських селян живцем десятками тисяч). Психологія пояснює чому деякі з патріотів, які боролися у Французькому опорі пізніше катували бор-ців Алжирського опору. І пояснює, чому більшість німців не підтримували ідею навіть теоретичного опору проти Гітлера і через 10 років після закінчення війни.
Це не віщує нічого доброго для опору в світі меншини, де живуть багаті і владні. Люди в бідніших країнах можуть збиратися в групи боротьби проти іноземних корпорацій і колоніальних диктаторів, проте жителі центру імперії кидають виклик структурам влади, які більшість вважає природними, звичними і навіть дружніми. Але ці внутрішні інститути влади - чи то корпоративні, чи то урядові


  • настільки ж іноземні, настільки й руйнівні, як армія загарбників. Вони можуть перебувати в тому самому географічному регіоні де і ми, але вони нам настільки ж далекі, як зелені человічки- іноплане-тяни або роботи.

Залякування - ще одна тактика, пов’язана з насильством, зазвичай, здійснюється з підпілля. До цьо-го прийому вдається «Гулаб Генг» (також звана Бандою Рожевих Сарі) в індійському штаті Уттар Пра-деш [4]. Її лідер Сампат Пам Деві називає свою банду «банда за справедливість». Гулаб Генг сформува-лася як відповідь на глибоко вкорінений і насильницький патріархат (особливо його прояви у вигляді домашнього та сексуального насильства), а також дискримінації на основі касти. Члени формування використовують в боротьбі за права жінок ряд тактик, їх «вігілантне насильство» (протикримінальна поведінка пильних громадян) отримало всесвітню увагу. Маючи чисельність 500 членів, вони на бага-то що здатні. Вони били чоловіків, які практикували домашнє насильство. Вони припинили практику дитячих шлюбів. Члени формування лупили поліцейських по обличчю, поки вони не підпорядкову-валися і погоджувалися реєструвати злочини проти касти недоторканних. Вони викрадали цілі ван-тажівки з їжею, що призначалася для продажу заради прибутку корумпованих чиновників. Сотні їх членів практикують самооборону за допомогою латхі - традиційні індійські кийки.


Багато з цих злочинів переступають побудований нами бар’єр між відкритим опором і підпіллям. Коли боротьба проти системи патріархату складається в тісному союзі з урядом і поліцією (а це, до речі, стосується практично всіх систем патріархату), змушує групи жінок використовувати насиль-ство або загрозу насильства, то їм доводиться діяти потай як мінімум іноді. Одночасно з цим, на-слідки самозахисту повинні бути видатними і отримувати широкий розголос. Вбивство насильника однозначно знижує його шанси ґвалтувати і бити надалі. Але більш широкий вплив надасть загроза насильства проти чоловіків, проти тих, хто тільки ще може стати ґвалтівниками. Ця загроза покаже їм можливі наслідки поведінки. Гулаб Генг настільки популярна і ефективна тому, що вони відкрито кидають виклик зловживанням чоловічої влади, так що наслідки як для чоловіків, так і для жінок дуже значні. Їх відкритий виклик владі чоловіків отримує більше підтримки, ніж можна було б, якби вони стали причиною смерті чоловіків-ґвалтівників в ряді таємничих зникнень. Чорні Пантери були також популярні, тому що вони щодня кидали виклик насильницького придушення з боку поліції. Відкрито носячи зброю, вони лякали поліцію і інших людей (таких як наркоторговці) і змушували їх зменшити зловживання владою.
Залякування можновладців має межі. Найбільш владні люди найбільше фізично ізольовані: у них можуть бути охоронці і охоронні системи будинку. В їх руках є набагато більш жорстка сила, ніж у будь-якого руху опору. З цієї причини, історично, рухи опору застосовували залякування бюрократів низького рівня і колаборантів, які за запитом давали інформацію можновладцям, або до тих, хто спів-працював з ними більш обмеженим чином.
Важливо визнати відмінність між залякуванням і тероризмом. Тероризм полягає в насильницьких атаках проти цивільного населення. Залякування з боку опору направлене конкретно проти тих, хто відповідальний за справи гноблення і експлуатації, а також проти структур влади, щоб ці люди ро-


зуміли, що у їхніх дій є наслідки.

205










Причина, з якої люди так зляться, використання насильства (або загрози насильства), яке йде вгору по піраміді ієрархії. Але опір застосовує погрози для зниження рівня насильства. Такі групи, як Гу-лаб Генг, б’ють чоловіків, але не вбивають їх. Існує розумний рівень ескалації, що дозволяє чоловікам припинити чинити злочини і ясно показує їм наслідки подальших злочинів. Зґвалтування і побої - це тероризм, вони - безглузді акти насильства проти неозброєних цивільних, існуючі для загрози жінкам (і чоловікам), залякування їх до послуху. Залякування, спрямоване проти ґвалтівників, - це тактика, якою можна скористатися для припинення насильства, застосовуючи мінімум насильства.
Не існує жодного руху опору, яке хотіло б обмінюватися з владою ударами в нескінченному потоці насильства і відплати. Однак відмова від адекватного застосування насильницьких тактик по ситуації, швидше за все, призведе до ескалації насильства. Багато аболіціоністів не підтримали Джона Брауна, бо вважали його план оборонного звільнення занадто насильницьким, однак поразка Брауна призвела до неминуче довгої і страшної Громадянської війни, а також подальшим рокам кривавого рабства, до наслідків, насильство яких було на кілька порядків вище, ніж насильство, закладене в плані Брауна.
Це веде нас до останньої із значущих підпільних тактик - вбивства. Говорячи про вбивство (або про будь-які атаки проти людей взагалі) в контексті спротиву, потрібно задавати собі два ключових питання. По-перше, чи є акт стратегічним, тобто чи просунеться група в реалізації своєї стратегії? По-друге, чи є такий акт морально виправданим щодо конкретної людини? (Проблема справедливості обов’язково повинна зачіпати мету і передбачається, що велика стратегія націлена на досягнення біль-шої справедливості.) Як показано в таблиці всіх можливих комбінацій (див. рис. 13-3), вбивство може бути стратегічним і справедливим, стратегічним і несправедливим, нестратегічним, але справедливим, або ані стратегічним, ані справедливим.




Рис. 13.3




Очевидно, що будь-які дії з останньої категорії взагалі повинні бути виключені. Будь-яка страте-




гічна і справедлива дія може зайняти гідне місце в планах опору. А ось з двома іншими категоріями




питання складніше. Гітлер є прикладом різних комбінацій стратегічності і справедливості в різні




періоди часу. З точки зору моральності, дуже важко відповісти, чи було б розумно повернувшись в




минуле вбити Гітлера ще дитиною, при наявності машини часу. Є чималі шанси, що це відвело б Дру-




гу світову війну і Голокост, що було б жирною «галочкою» в колонці «стратегічно».




Проблема - несправедливості, з точки зору більшості людей, вбивсто невинної дитини, якому




тільки ще належить зробити злочин, так що прямо справедливою цю дію назвати складно. Однак, як




тільки Гітлер прийшов до влади в кінці 1930-х, його мета була ясна, оскільки він вже і до того розпа-




лював ненависть і розширював контроль над нацистською Німеччиною.

206

На той момент було б стратегічно і справедливо знищити його. Насправді, деякі підрозділи Вермах-ту (армії) і Абверу (розвідки) розглядали такий варіант, тому що знали, що мав намір зробити Гітлер. На жаль, вони були нерішучими і не реалізували план. Гітлер незабаром почав втручатися в сусідні країни, і коли його популярність злетіла, план вбивства поклали в архів. Пройшли роки перед тим, як внутрішні сили зробили спробу вбивства.
Знаменитий замах стався і провалився 20 липня 1944 року [5]. Що цікаво, так це те, що союзники також розглядали можливість замаху на життя Гітлера, яке вони назвали «Операція Фокслі». Вони знали, що Гітлер часто прогулювався у віддалених місцях, і розробили план, згідно з яким двоє людей, переодягнених у німецьких офіцерів, повинні були висадитися з парашутами, а один з них, снайпер, повинен був застрелити Гітлера, коли той проходив повз. План так і не був задіяний через внутрішні незгоди. Багато людей в рядах спецслужб і британського уряду вважали, що Гітлер був поганим страте-гом, маніяком, переоцінював свої сили і прирікає себе на крах. Якби він був убитий, то його замінили


  • більш компетентним лідером, а це затягнуло б війну і посилило б втрати союзників. На думку союз-ників, вбивство Гітлера було безумовно справедливим, але вже не було стратегічно благодатним (див. рис. 13-4).




Рис. 13.4




Існує більш ніж достатньо ситуацій, коли вбивство було б справедливим, але сумнівно стратегіч-




ним. Групи опору, які замислюють вбивство, ставлять перед собою безліч питань, намагаючись зро-




зуміти стратегічну цінність своїх планів. Наскільки цінною є потенційна мета для ворога? Чи є ця лю-




дина винятковою особистістю або його вплив визначається його роллю в організації? Хто замінить цю




людину і чи не буде заміна погіршувати ситуацію? Чи змінить вбивство щось в масштабах організації




або потенційна жертва - лише легко замінний гвинтик в системі? Унікальна цінність окремих людей




робить їх унікальними цілями для бійців опору.




Крім цього, переваги повинні переважувати витрати або побічні ефекти. Членів опору можуть схо-




пити або вбити при замаху. Крім того, вбивство викликає серйозну відплату, тому що воно є прямою




атакою проти можновладців. Коли глава СС Рейнхард Гайдріх ( «м’ясник Праги») був убитий в 1942,




нацисти помстилися вбивством понад 1000 чехів. У Канаді військовий стан (методом Акту про Війсь-




кові Заходи) оголошувався всього три рази: під час Першої світової війни, Другої світової війни та пі-




сля вбивства віце-прем’єра Квебека Фронтом Визволення Квебеку. Пам’ятайте, що відкриті активісти




можуть понести на собі тяжбу відплати за вбивство, а відплата може бути різноманітною: від введення




воєнного стану до каральних операцій поліції, масових арештів та навіть страт. Є важлива відмінність




між вбивством як ідеологічною тактикою і як військовою тактикою.

207

Як військова тактика, воно застосовувалося незліченними снайперами в ході всіх недавніх воєн. Вбивство найрішучішим чином послаблює ворога, знищуючи людей з цінним досвідом, талантами і послаблюючи організацію в цілому. Вбивство як ідеологічна тактика - це усунення видатних постатей через ідеологічні розбіжності, і закінчується таке швидко і неприємно. Є мало більш ефективних спо-собів створити мучеників і запустити хвилі насильства, нічого принципового при цьому не досягаю-чи. Вбивство Майкла Коллінза його колишніми союзниками, наприклад, призвело лише до кривавої громадянської війни.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка