Глибинний екологічний опір



Сторінка26/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   33

ВИРІШАЛЬНІ ОПЕРАЦІЇ В ПІДПІЛЛІ
Люди, що працюють в підпіллі, концентруються насамперед на маломасштабних актах саботажу і підривній діяльності, які максимально задіюють їх навички і можливості. У ситуації, коли у них немає мереж підтримки, що дозволяють ховатися від влади, і, якщо вони повинні діяти по ситуації і кори-стуватися першими ліпшими можливостями, то в ідеалі їх дії повинні бути невловимими і сприймати-ся як нещасні випадки, крім випадків, коли потрібно зворотне.
Окремі саботажники будуть діяти більш ефективно, якщо будуть знаходитися в неофіційній коор-динації, коли, наприклад, призначається один день для безлічі атак. Також корисно, коли окремі люди вхопившись за можливість вступають в справу в момент, коли можновладці втрачають контроль або відступають, як наприклад дівчатка-підлітки саботували поїзда, що перевозили німецькі танки після висадки союзників, що послабило реакцію Німеччини.
Один індивідуальний борець опору, який зробив спробу воістину вирішальної дії, Георг Ельзер, тесля німецького походження, з самого початку був противником Гітлера. Коли Гітлер почав війну в 1939 році, Ельзер прийняв рішення вбити Гітлера. Він щовечора проводив по кілька годин, шкрябаю-чи непомітну нішу в пивниці, де Гітлер виступав з промовою в річницю невдалого перевороту. Ельзер скористався знаннями, отриманими на годинниковому заводі, щоб побудувати таймер, і заклав бомбу


  • прихованій ніші. Бомба вибухнула вчасно, але завдяки збігу обставин Гітлер покинув пивницю рані-ше і вижив. Коли Ельзера схопили, гестапівці катували його, щоб добути інформацію і відмовлялися вірити, що одна людина з початковою освітою могла настільки наблизитися до вбивства Гітлера без сторонньої допомоги. Але Ельзер насправді працював наодинці.

Підпільні мережі здатні виконувати вирішальні операції, що вимагають високого ступеня коорди-нації, велику чисельність бійців і географічне охоплення. Це має критичне значення. Координація в організації великого масштабу – наприклад, простий саботаж - може перетворитися в приголомшливо вирішальну подію. І підпільні саботери Французького Опору і АНК покладалися на прості техніки, ін-струменти домашнього виготовлення і «адекватної технології». Якщо діяти синхронно, то навіть мала кількість груп єдиної мережі можуть зупинити всю економіку. Різниця не просто кількісна, а скоріше якісна. Добре скоординовані дії різних груп докорінно відрізняються від нескоординованих дій тих же груп. Складні системи реагують нелінійно. Вони можуть підлаштовуватися і зберігати рівновагу при невеликих ударах, незначних пошкодженнях. Але перейшовши певну позначку, наростаючі атаки пі-дривають всю систему і завдають загальне обвалення системи. З цієї причини координація - найпере-конливіший аргумент на користь підпільної мережі проти більш ізольованих осередків. У наступному




розділі розкриємо тему координації дій більш детально.




ПІДТРИМУЮЧІ ОПЕРАЦІЇ В ПІДПІЛЛІ




Оскільки окремо взяті люди в підпіллі працюють по великому рахунку на самоті, у них є дуже мало




варіантів підтримуючих операцій. Вони можуть потенційно завербувати або натренувати інших лю-




дей, щоб сформувати підпільний осередок. Або вони можуть спробувати увійти в контакт з іншими




людьми або групами (як відкритими, так і підпільними), щоб працювати в ролі допоміжного персо-




налу, щоб стати джерелом інформації з боку уряду або корпорацій. Але створення подібних зв’язків




найчастіше кидає виклик.

208

Втеча окремих людей і ухилення також можуть бути вирішальними і підтримуючими операціями, як мінімум при роботі в малих масштабах. Приклади цього дає нам довоєнна історія американської боротьби проти рабства. Обговорюючи повстання рабів історик Дебора Грей Уайт пояснює: «Індиві-дуальний спротив не скидав рабство, але він можливо мотивував рабовласників на створення більш терпимих умов довшого служіння. І все ж, для багатьох афроамериканців, індивідуальні повстання про-ти влади рабовласників виконували практично ту ж саму функцію, що і родина рабів, християнство і народна релігія: вони створювали фізичний простір, який давав чорним можливість вижити. » 6
Історик Джон Майкл Влах спостерігає: «Південні плантації фактично стали тренувальним та-бором для тих, хто найбільше прагнув свободи». Раби часто тікали на короткі періоди для короткого перепочинку від примусової праці, а потім поверталися на плантації, а рабовласники часто допускали подібне. Такі втечі давали можливість побудувати табір або навіть вкрасти і скласти запаси провізії для іншої втечі. Іноді раби використовували свої тимчасові втечі як спосіб спонукати власників план-тацій на кращу поведінку [7]. Так чи інакше, ці втечі і невеликі крадіжки допомагали побудувати куль-туру опору, кидаючи виклик всемогутності рабовласників і даючи рабам трохи автономії і свободи.
Окремо взяті люди можуть відстоювати свою владу, але вербування - ключ до проведення підтри-муючих підпільних операцій. Один осередок може зібрати або вкрасти обладнання для самого себе, але він не може взяти участь у більш масштабних операціях, якщо не сформує мережу завдяки вер-буванню на організаційному рівні, навчання нових членів і допоміжного персоналу, а також створення нових осередків. Щоб створити підпільну мережу, потрібен лише один осередок. Найважче - знайти перших найбільш довірених товаришів, розвинути комунікації і систему зв’язку. Потім можна фор-мувати нові осередки на основі тих же патернів, а членів існуючого осередку можна використовувати, щоб вербувати, фільтрувати і тренувати нових членів. Навіть незважаючи на те, що підпільну гру-пу за визначенням складно координувати, підпільний осередок може надати публічним (відкритим) активістам допомогу у вигляді підтримуючих операцій. Саме підпільна група «Громадянська Комісія розслідування ФБР» розкрила суть програми COINTELPRO і дала можливість багатьом відкритим ак-тивістам зрозуміти і протидіяти прихованим атакам ФБР. А продумане використання саботажу могло


  • виграти час, щоб відкриті групи змогли мобілізуватися для конкретної кампанії до настання небажа-них незворотних змін.

Однозначно існують кампанії, в яких відкриті групи не мають ніякого бажання отримувати допо-могу з підпілля, так що в цьому випадку підпіллю краще сфокусувати свої зусилля на інших проектах. Однак і ті, й інші могли б працювати спільно в рамках єдиної стратегії без прямої координації. Якщо народна кампанія проти будівництва величезного торгового центру або небажаного заводу зазнає не-вдачі через корумпованих чиновників, то підпільна група завжди може перехопити естафету і упо-вільнити будівництво або знищити об’єкт, що будується. Іноді люди кажуть, що немає ніякого сенсу саботувати що б там не було, тому що можновладці просто відбудують це все знову. Але може прийти день, коли можновладці скажуть: «Немає сенсу будувати, тому що вони все знову спалять ».


Підпільні осередки також можуть тримати конспіративну квартиру або кілька для себе і для союз-ників. Окремі осередки не можуть побудувати справжню Підземку, але навіть окремі конспіративні квартири мають високу цінність на тлі репресій і переслідувань. Ключова проблема з підпільними шляхами втечі і ухиленням в тому, що втікачам потрібно вступати в контакт з підпільниками і при ць - ому не видати їх владі. Великі, більш «формалізовані» підпільні мережі можуть мати особливі методи і персонал спеціально для цієї мети, а окремі осередки - ні. Якщо підпільний осередок працює сумлінно, то лише його члени будуть знати про існування конспіративної квартири, що покладає тягар встанов-лення зв’язку з переслідуваними на них самих.


  • історії досить часто траплялися масові переслідування і репресії, щоб у нас сьогодні було безліч прикладів доречного застосування цих прийомів. Широко відомо інтернування канадців японського походження під час Другої світової війни. Менш відомо інтернування (каторга) сотень лівих радикалів




і трудових активістів починаючи з 1940 року.

209

Провідні активісти, асоційовані з певними етнічними організаціями (особливо українськими), з робочим рухом, і з Комуністичною партією були арештовані, і відправлені в ізольовані робочі табори


  • різних місцях по всій Канаді. Трохи вдалося сховатися хоча б тимчасово, а більшість були схоплені і відправлені в табори, де деякі померли. У подібній ситуації, підпільна осередок могла б надати укриття переслідуваним публічним активістам на підставі рекомендацій і при цьому не видавати себе.

Багато з подібних операцій взаємно доповнюють одна одну. Мережі опору від SOE до ANC кори-стувалися прихованими комунікаціями і шляхами втечі, щоб переправляти своїх рекрутів в дружні регіони для тренування, а потім інфільтровувати їх назад на окуповану територію, щоб вони вели там боротьбу. Підпільні мережі можуть бути досить великими, щоб створити «зони опору», де вони мали




  • помітний вплив і розвинули підпільну інфраструктуру, засновану на культурі опору. Якщо підпіль-на мережа досягне критичної маси в певному регіоні, то вона може в значній мірі порушити системи управління і контролю влади, дозволити, як відкритим, так і підпільним активістам певний розмах дій.

Існує ряд прикладів рухів опору, які успішно створили зони стійкого опору. Сапатістас в Мехіко мали значний вплив в Чапас, причому настільки, що вони могли розміщувати вуличні знаки. Один типовий знак проголошував: «Ви перебуваєте на території повстанців сапатисти». «Тут командують люди, а уряд кориться.» Знаки також попереджають про незаконність провезення алкоголю і наркоти-ків і нелегального продажу лісу. «Ні знищенню природи!». Інші руху опору Латинської Америки, такі як FMLN в Ель Сальвадор і Сандиністи в Нікарагуа, створили зони стійкого опору в Латинській Аме-риці в кінці 20-го століття. Хамас в Палестині і Хезболла в Лівані теж встановили подібні зони стійкого опору на Близькому Сході.


ВИЗНАЧАЮЧІ ОПЕРАЦІЇ ПІДПІЛЛЯ


  • огляду на те, що підпільна робота небезпечна і важка, ефективні борці опору насамперед приділя-ють увагу вирішальним і підтримуючим операціями, які виправдовують ризики. Але все ж, підпілля може займатися визначаючими операціями. У цю категорію потрапляють контррозвідка і робота з безпеки. Вишукати і усунути інформаторів і впроваджених агентів - ключовий крок, що дозволяє ор-ганізації опору рости, і забезпечує успіх стратегій опору. Ні АНК, ні ІРА не могли перемогти, поки не застосували до подібних людей адекватні заходи.

Підпільні осередки також можуть виконувати особливі операції з пропаганди. За вже нами роз-глянутими причинами, пропагандою найкраще займатися публічним групам, але є винятки. В умовах особливо репресивних режимів найпростіші операції пропаганди і освіти вимушено виконуються під-пільно, щоб забезпечити шанси на продовження роботи і захист учасників. Підпільні газети і піратські радіостанції - показові приклади такої діяльності. За таким принципом були побудовані великі мережі.




  • радянській Росії самвидав таємно копіював і поширював нелегальні, не цензуровані тексти. Очіку-валося, що людина, яка отримала копію нелегального видання, скажімо «Влада безвладних» Вацлава Гавела, зробить кілька копій і передасть їх іншим. У ті часи в країні, де всі копіри і друкарські верстати знаходилися під контролем держави, це часто означало важку працю переписування книг вручну або на друкарській машинці.

Підпільні групи також можливо захочуть виконувати деякі яскраві, показові «демонстративні» ак-ції, щоб показати, що підпільно опір можливий і запропонувати іншим повторювати за ними викори-стання конкретної тактики або атаки на певні цілі. Демонстративні акції безумовно можуть бути цін-ними, але вони також можуть деградувати до символізму заради символізму. Безліч підпільних груп, включаючи Підпілля Погоди, сподівалися своїми акціями «запалити вогонь революції». Але в цілому, особливо коли від «мас» нерозумно очікувати приєднання до боротьби, підпільним групам варто бо-ротися максимально рішучими способами.


ВИБІР ЦІЛЕЙ

210


Хороша тактика в застосуванні до поганої мети дає слабкий результат. «Польове керівництво по партизанській боротьбі» визначає чотири «важливі критерії оцінки мети для її остаточного вибору»


  1. Ці критерії стосуються саме тих цілей, роботу яких потрібно порушити або які потрібно знищи-ти, і які не обов’язково стосуються вибору тих цілей, за якими потрібно зібрати розвіддані або погли-бити розвідку. Ось ці чотири критерії:


Критичність. Наскільки мета важлива для ворога і його операцій? «Мета є критичною, коли її руй-нування або нанесення їй пошкоджень завдає значної шкоди здатності ворога проводити і забезпе-чувати операції. Такі цілі як мости, тунелі, каньйони і гірські перевали мають критичну важливість для ліній комунікації; локомотиви, залізничні вузли і склади ПММ (паливно-мастильних матеріалів) мають критичне значення для транспорту. Кожну мету оцінюють щодо інших елементів враженої си-стеми. » Рухи опору (і військові теж), коли вибирають мету, шукають вузькі місця. І вони обов’язково намагаються мислити масштабно, а не просто в рамках окремої мети. Які цілі можуть бути вражені або зруйновані для нанесення максимальної шкоди всій системі ворога? Множинні одночасні атаки з елементом раптовості є ідеальними для рухів опору і можуть викликати каскадну відмову систем.
Вразливість. Наскільки важко вразити ціль? «Вразливість - це чутливість мети до атак з боку сил, що знаходяться в розпорядженні опору. Вразливість визначається характером вражати об’єкти, тобто його розміром, типом, розташуванням і складом. »У військовій термінології, « м’яка мета » - відносно легковражаюча, та « жорстка мета » - добре захищена і укріплена. М’якою метою може бути чутливе електронне обладнання, склад легкозаймистих матеріалів або людина. Жорсткою метою може бути дорога, бетонний бункер або розташування військової частини. Для враження жорстких цілей по-трібна чисельність або озброєння. У бойового танку може бути низька вразливість проти повстанця з коктейлем Молотова, але висока вразливість проти людини з РПГ.
Доступність. Наскільки легко підійти до мети? «Доступність вимірюється здатністю атакуючого проникнути в зону враження цілі. Вивчаючи доступність мети, враховують методи забезпечення без-пеки навколо мети, розташування цілі і способи проникнення». Важливо чітко розрізняти доступ-ність і вразливість. Борцю опору в окупованій Франції склад пального, що добре охороняється може бути дуже вразливим до підпалу, але не дуже доступним. Для опору окупованій німцями Варшави, товста стіна варшавського гетто було дуже доступною, але не особливо вразливою, якщо тільки вони не мали потужної вибухівки. Гарна розвідка і розпізнання - ключові фактори для визначення і обходу перешкод.
Відновлювальність. Наскільки багато зусиль буде потрібно докласти, щоб заново побудувати і від-новити ціль? «Відновлювальність - це здатність ворога повернути пошкоджений об’єкт до його робо-чого стану. Факторами тут виступають можливість відновлення пошкоджених компонентів об’єкта».
Унікальне або рідкісне обладнання, рідкісні деталі або людей з унікальними навичками замінити дуже важко. Цілі, що складаються зі звичайних або масово вироблених компонентів, виявляться не-ефективними для ураження цілей, якщо дивитися з точки зору відновлювальності. Підірвати віднов-лювальність об’єктів ворога можна хорошим плануванням і множинними атаками: саботажники SOE були натреновані завдавати шкоди найважливішим частинам на кожному з локомотивів. Якщо вони знищували одні й ті ж деталі локомотивів, то запобігали можливості лагодження за рахунок взаємо-замінних деталей.


  • цієї точки зору, ідеальна мета - висококритична (тобто її ураження призвело б до каскадної відмо-ви систем), високовразлива, легкодоступна і вимагає дуже довгого і складного лагодження або заміни. Найгірша ціль - ціль низької для діяльності ворога важливості, укріплена, недоступна і легкозамінна. Зауважте, що такої категорії як «символічна значущість» для ворога тут немає, тому що ті, хто писав посібник не відчували інтересу до символічних цілей. Вони постійно підкреслюють, що успішні опера-ції підривають бойовий дух супротивника і підвищують бойовий дух опору і їх прихильників.

211


Мета - здійснити ефективну вирішальну операцію знаючи, що така операція дасть емоційні переваги своєму боку, не братися за операції, які здаються емоційно привабливими, сподіваючись, що такий вибір призведе до ефективної акції.
Додатковий критерій, який ми не обговорювали вище - руйнівність. Наскільки руйнівним для лю-дей і інших живих істот є існування мети? Електростанція, що працює на природному газі може вия-витися більш цінною з точки зору вищеописаних критеріїв, але вугільна ТЕС буде більш руйнівною і це зробить її більш пріоритетною метою з практичної і символічної точок зору. Ідеальні цілі рідкісні. Швидше за все, вибір цілей передбачає компроміси. Більш віддалений об’єкт ворожої інфраструкту-ри може бути більш вразливим, але він може також виявитися більш важкодоступним і можливо не таким важливим для ворога. Великі за розміром, більш критичні об’єкти часто краще охороняються і менш вразливі. Рішення щодо цілей потрібно приймати в контексті великої стратегії, беручи до уваги тактику і можливості організації.
Одна з причин, по яким ELF (Фронт звільнення Землі) має обмежений вирішальний успіх, полягає


  • тому, що його цілі мають низьку критичну цінність і легко відновлюються. Нові передмістя одноз-начно є злочинами проти екології, але недобудовані будинки не дуже важливі для можновладців і відносно легко замінюються. Ефект тут радше символічний, і досить складно виявити той випадок, коли в результаті дій ELF проект будівництва не був реалізований, хоча багато їх проектів виявилися набагато більш дорогими. Найчастіше створюється враження, ніби цілі опору в Північній Америці ви-бираються за критерієм доступності, а не критичності. Легко підійти до вітрини Уолмарт і розбити її в нічній темряві або знищити розкішний магазин по ходу маршу протесту. Агресивні символічні атаки дійсно привертають увагу, якщо головним індикатором для людини є скандал в ранкових новинах, то швидше за все підпал МакДональдса дозволить досягти наміченого. Але рішучий удар проти системи влади і її систем підтримки виміряти важче. Якщо можновладці розумні, вони стануть применшувати нанесену системі шкоду, щоб виставити себе невразливими, але при цьому будуть несамовито крича-ти про розбиту вітрину, щоб накрутити громадську думку. І хіба не саме це відбувається в новинах? Офіс біотехнічної компанії знищений, ніхто не постраждав, а корпоративні журналісти і експерти проповідують це як «насильство» і «тероризм». А якщо дюжину американських солдатів розриває на шматки бомба іракських повстанців, то прес-секретар Білого Дому знову і знову спокійно твердить, ніби «Америка» перемагає, а ці випадки - лише незначні невдачі.

Чорна Визвольна Армія (BLA) - це приклад того, як група вибирає цілі у відповідності зі своїми цілями. BLA сформувалася як відгалуження (а деякі скажуть, що це було паралельний перебіг) Партії Чорних Пантер. BLA цікавили не символічні цілі. Їх цілями були безпосередньо ті, хто гнобив коль-орових людей. Історик Ден Бергер пише: «Програма BLA включала три компоненти: помста за на-сильство поліції проти чорних; усунення наркотиків і наркоторговців з чорних спільнот; допомога ув’язненим членам BLA при втечі з в’язниці». BLA фактично вірили, що публічний активізм чорних був приречений через жорстоку тактику в стилі COINTELPRO і через те, що Чорні Пантери стали реформістською організацією. Вони вважали, що «суть реформізму - в безпринципну класовому кола-бораціонізмі з нашим ворогом» [12]. Частково тому, що вони безпосередньо на собі пережили жорстокі репресії з боку держави, вони не зволікаючи вбивали білих офіцерів поліції, розплачуючись за напади на чорні спільноти.


ІРА теж були безжальні у виборі цілей, хоча у них і були значні обмеження у виборі варіантів атак проти окупантів. До розпалу Другої світової війни у борців опору вже був великий вибір об’єктів для саботажу: залізниця, лінії телеграфу, а подальша індустріалізація лише збільшила число критично важливих механічних цілей, а століття тому Ірландія була майже зовсім не механізована. Саме тому Майкл Коллінз коректно вказав на британських агентів розвідки як на найкритичніші і важкозамін-ні з доступних цілей. До того ж, його мережі шпигунів і вбивць робили цих агентів будучи і без того м’якими цілями, легкодоступними. Вони були ідеальним вибором зі всіх чотирьох критеріїв. Доречно зауважити, що ці чотири критерії застосовні не тільки до цілей, що підлягають знищенню. Ті ж самі


критерії використовуються, щоб вибрати «больові точки» для програми будь-якої політичної сили

212










  • будь-якої стратегії опору, навіть виражено ненасильницької. Ефективні страйки або акти громадян-ської непокори можуть мати більшу політичну міць, ніж порушення роботи більш критично важливих і найбільш незахищених, причому чим доступніше, тим краще.

Ці критерії вибору цілей працюють і в зворотному напрямку. Наші власні групи опору є цілями для можновладців, і важливо розуміти, що наші організації є потенційними цілями. Лідерів часто ата-кували тому, що вони мають ключове значення для організації. Лідери менш доступні, але потенцій-но більш вразливі, якщо їх ізолювати від підтримуючого середовища. А відкриті групи часто краще справляються із заміною втраченого, тому що в їх розпорядженні велика цільова аудиторія і не такі суворі вимоги по тренуванню. Згадайте як знову і знову виникали хвилі активістів, готових бути заа-рештованими в Бірмінгемі, Алабама.


Будь-хто, поєднавши свою долю з рухом опору, повинен приготуватися до відплати. Причому від-плата буде незалежно від того, чи буде активіст працювати відкрито або в підпіллі, чи діятиме насиль-ницьки або ненасильницьки. Багато активістів, особливо з привілейованих верств, наївно вважають, що чесна боротьба здатна якимось дивом змусити можновладців теж боротися чесно. Ніщо не може бути так далеко від правди. Як тільки структура влади відчуває загрозу, вона відповідає насильством. Вона готова катувати буддистів і черниць, направляти брандспойти на школярів і вбивати невинних цивільних. Коротке занурення в сайт Amnesty International познайомить вас з мирними протестуваль-никами по всьому світу, яких позбавили волі, катували або які пропали безвісти за прості дії типу написання листів і мирні демонстрації.
Така правда, з якою повинні примиритися привілейовані люди, а то будь-який рух ризикує розколо-тися в момент, коли влада натисне на активістів. Подібні акти відплати відбуваються не з чиєїсь вини: їх варто очікувати. Будь-який серйозне рух опору має інтелектуально і емоційно підготуватися до від-повіді владній структурі. Коли влада завдає удару у відповідь, людей заарештовують, утримують під вартою і вбивають у величезних кількостях. Кидаючи виклик владі, ви повинні стати обличчям до на-слідків, а деякі з наслідків будуть нелюдяно жорстокими. Чим швидше все це сприйметься, тим краще ми навчимося з цим справлятися. Отже, після обговорення того, що робить стратегію хорошою, того, як відбувається ефективна організація в групах опору, і яка культура опору повинна їм допомагати, нам прийшла пора зробити глибокий вдих. Дуже глибокий. Нинішня культура знищує нашу планету. Вона систематично відбирає можливість існування у стійких культур корінних народів. Нестримне глобальне потепління (і інші токсичні наслідки цієї культури) можуть легко призвести до мільярдів людських смертей, і більш того, до фактичного знищення здатності нашої планети підтримувати жит-тя. Залишається одне питання: що робити?

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка