Глибинний екологічний опір



Сторінка27/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   33

Питання: Що сталося з тими, хто намагався використовувати насильство? Фред Хемптон (Fred Hampton), Лора Вайтхорн (Laura Whitehorn) і Сюзан Розенберг (Susan Rosenberg) - це лише деякі


  • тих, хто вдався до сили і в результаті загинули, були підставлені або опинилися у в’язниці або загнані в кут. Ви говорите, що у кожного є роль. Що ви думаєте про те, що ви пропонуєте іншим те, чого самі робити не будете?


Деррік Дженсен: Брати участь в легальній або підпільній діяльності це не питання більшого або меншого ризику. Коли репресії стануть неприкритими, саме учасники відкритого руху будуть під уда-ром влади. Еріх Мюзам (Erich Mühsam) діяв легально. І Кен Саро-Віва (Ken Saro-wiwa) теж. Як і багато письменників. Це наша роль. Наша справа - начепити собі на груди здоровенні мішені, щоб надати до-помогу культурі опору. Наша роль - бути на виду. І, звичайно ж, якщо ти на виду, то ти не можеш бути


  • в підпіллі теж; між відкритою та підпільною організаціями та їх роботою повинен бути непроникний бар’єр. Це основа культури безпеки. Ми нікого не просимо робити те, чого вони не хочуть. Ми взагалі не просимо нікого робити що-небудь конкретне. Кожному з нас потрібно знайти свою власну роль, виходячи зі своєї самостійної оцінки ризиків та наявних схильностей і талантів.

Влада буде тиснути. якщо ми будемо чинити опір. І неважливо: чи буде опір насильницьким чи не-




насильницьким. Саме опір несе собою ризик і помсту влади. Нашій планеті потрібен саме опір.

213

Питання: Якщо ми зруйнуємо цивілізацію, хіба це не вб’є мільйони міських жителів? Що буде з ними?
Деррік Дженсен: Що б ти не робив, твої руки будуть по лікоть в крові. Якщо ти береш участь в гло-бальній економіці, то твої руки по лікоть в крові, тому що світова економічна система вбиває людей

  • живі істоти всюди. Півмільйона дітей помирають щороку як прямий результат так званих «виплат боргів» зі сторони не індустріалізованих країн розвиненим країнам. 60,000 людей в день вмирають від забруднення навколишнього середовища. А як щодо тих, кого виганяють з їхніх земель? Багато людей вже вмирають. Бездіяльність перед лицем жорстокості - це не рішення. Сумна правда полягає в тому, що як зниження рівня доступної енергії, так і обвалення біологічного різноманіття будуть ще більш жорстокими, якщо домінуюча культура продовжить руйнувати основу життя на цій планеті. Деякі люди скажуть, що ті, хто пропонує зруйнувати цивілізацію, по суті пропонують масовий геноцид в величезних масштабах. Білі ведмеді і лосось з цим не погодяться. Корінні народи теж будуть не згодні. Люди, яким дістанеться те, що залишиться після нашої культури, теж не погодяться. Я не згоден.

Моє визначення руйнування цивілізації таке: позбавити багатих можливості красти у бідних, і поз-бавити владних можливості руйнувати планету. Ніхто, крім капіталістів і соціопатів (прикинемося ніби є різниця), не зміг би заперечити цього. Багато років тому я запитав у Анурадха Міттала (Anuradha Mittal), колишнього керівника компанії Food First, «Люди в Індії, хіба не було б їм краще, якби глобальна економіка завтра просто зникла?» І він сказав: «Звичайно, бідні люди по всьому світу зажили б краще, якби світова економіка обвалилася». Сьогодні існують колишні зернові сільськогосподарські підпри-ємства, які зараз змушені постачати корм для собак і тюльпани в Європу. Сільська біднота - жертви експлуатації цією системою. Чи було б краще без неї? А як щодо індійських фермерів, яких виганяють




  • їхніх земель, щоб вода дісталася Кока-Колі? Як щодо людей, які накладають на себе руки через Мон-санто? Значна частина людей у світі не мають доступу до електрики. Чи стане їм гірше після краху? Ні, їм стане краще - причому негайно. Як щодо корінних народів Перу, які борються з розробкою нафто-вих родовищ компанією Hunt Oil на їх же землі, яка дозволена через угоди між Перу і США?

Коли хтось говорить «багато людей помруть» потрібно зрозуміти, хто саме помре. Люди по всьому світу вже змучені голодом, але здебільшого вони помирають не через голод, а через колоніалізм, тому що у них вкрали їх землю і їх економіку. Ми постійно чуємо, що світові запаси прісної води виснажу-ються. А води скільки було стільки і залишилося, просто 90% використовуваної людьми води йде на сільське господарство і промисловість. Люди вмирають від спраги, бо їх воду крадуть. Коли я запитав члена перуанської повстанської групи MRTA, Tupacameristas, «Чого ви хочете для народу Перу?» Його відповідь була: «Ми хочемо лише можливості самостійно вирощувати свої продукти харчування і по-ширювати їх. Ми вже вміємо це робити. Нам потрібно, щоб нам це дали робити.» Ось і все, за що йде боротьба.


Вірно те, що міським жителям буде спочатку важко, тому що домінуюча культура, як будь-яка ефек-тивна система насильства, ставить своїх жертв в тотальну залежність від себе. Так чинять насильники, чи то п’янички, що б’ють дружин або злочинці державного масштабу. Так працюють рабовласники: вони роблять своїх рабів залежними у всьому. Одне з найрозумніших досягнень цієї культури - це те, що вона стала між нами і нашою самодостатністю, між нами і джерелом усього життя - природою. Отже, ми приходимо до переконання, що забезпечує нас система, а не реальний світ. Так, спочатку життя стане набагато складніше. Але в довгостроковій перспективі, міській бідноті буде краще. Вели-ка частина міської бідноти - це люди, які живуть в халупах країн третього світу. Це близько мільярда людей. Якщо тренд продовжиться, то ця цифра подвоїться за 20 років. Багато з них - це люди, яких витіснили із землі, яка належала їм довгі покоління. Бідняки зможуть забрати свої землі, якщо уряди країн світу більше не зможуть підтримувати експлуататорський колоніальний режим.


  • мене є ще одна відповідь. При падінні цієї культури багато горя принесуть спроби багатих збе-регти свій спосіб життя. У продовженні колапсу експлуататори продовжать експлуатацію. Не будемо звинувачувати тих, хто хоче зупинити цю експлуатацію. Давайте спочатку зупинимо експлуатацію, яка




вбиває людей.

214

Автори цієї книги не просто недбало запитують, хто помре. А як мінімум для одного з них відпо-відь: «Я помру». У мене хвороба Крона, і моє життя залежить від високотехнологічних ліків. Без цих ліків я помру. Але важливе не життя однієї людини. Виживання планети важливіше життя кожного з нас, включаючи мене.
Оскільки промислова цивілізація систематично руйнує екологічну інфраструктуру планети, то чим швидше обрушиться цивілізація, тим більше життя залишиться після того, щоб забезпечувати людей і тваринний світ. Ми можемо забезпечити виживання людей під час екологічного та економічної кризи


  • після неї готуючи людей до життя в локальних спільнотах, а не в глобалізованому світі. Ми може-мо зірвати асфальт на парковках, щоб перетворити їх з місцеві сади, піти навчити людей виявленню їстівних трав, щоб люди не голодували, коли в магазинах не стане їжі. Ми можемо почати формувати народні ради районів для прийняття рішень, залагодження конфліктів і взаємодопомоги.

215


Розділ 14

shape 83shape 84shape 85shape 86shape 87

РІШУЧА ЕКОЛОГІЧНА ВІЙНА АРІК МАКБІЛ
«Настає момент, і робота машини стає настільки огидною, настільки нудотною, що вже неможливо брати в цьому участь, бути навіть пасивною частиною процесу, і просто потрібно покласти власне тіло на шестерні і на колеса, на важелі, на механізми, і зупинити її!»
Марія Савіо, рух за свободу слова Берклі
«Щоб мати те, що дійсно варто мати, можливо, потрібно втратити решту.»
Бернадет Девлін, ірландський політик і активістка
Знесення: Сценарії обвалу


  • поточний момент історії не існує хороших короткострокових перспектив для людства. Деякі кра-щі, деякі гірші, а деякі довготривалі перспективи дуже хороші, але короткострокових перспектив у нас немає взагалі: ми приречені. Я не хочу брехати: час для підбадьорення і надій пройшов. Єдиний спосіб знайти кращий варіант – це повернутися обличчям до жаху поточної ситуації і не відволікати себе марними надіями.

Людське суспільство – особливо через цивілізацію, – загнане у глухий кут. Як біологічний вид, ми сьогодні залежимо від споживання обмежених невідновлювальних ресурсів: нафти, ґрунту і води. Ін-дустріальне сільське господарство (і обробка зернових культур в річному циклі до того) пустило нас по розпусному колу зростання населення та надмірного споживання. Ми вже давно перевищили по-тенційну ємність екологічної системи, і породження цивілізації руйнують цю саму ємність прямо на очах. Здебільшого в цьому винні люди при владі, найбагатші держави і корпорації. Але наслідки – і зобов’язання з ними справлятися, – лягають на всіх нас, включаючи не тільки людей.


Чисто фізично, ще не пізно запустити авральний план зниження народжуваності, щоб скоротити населення, врізати споживання горючих копалин до нуля, замінити монокультурні поля споконвіч-ними полікультурними (пермакультура), припинити безмірний рибний вилов та індустріальне вторг-нення (і руйнування) в на острівці дикої природи, яка ще залишилась. Немає жодної фізичної причини не зробити цього вже завтра, припинити хід глобального потепління, запустити зворотній цикл над-мірного споживання, ерозії, пересихання водоносних шарів ґрунту і повернути до життя види і біоми, які стоять на порозі зникнення. Немає жодної причини, з якої ми не можемо зібратися всі разом і вести себе по-дорослому, тобто вирішувати ці проблеми. Це не суперечить законам фізики.


216

Але соціально і політично, це лише нездійсненні мрії. Існують фізично втілені системи влади, які роблять подібні зміни неможливими доти, поки ці системи є недоторканними. Можновладці отри-мують занадто багато грошей і привілеїв за руйнування планети. Нам не вдасться врятувати планету чи наше власне виживання як виду без конфлікту, без боротьби, без опору. Що є реалістичним? Які варіанти дій і які наслідки нам доступні? Те, що написано нижче – це три приблизних сценарії: в од-ному немає істотного і рішучого опору, в іншому описаний обмежений опір і відносно довгий колапс,


  • третьому розглянутий рішуче жорсткий опір, який веде до падіння цивілізації і глобальної інду-стріальної інфраструктури.


ОПОРУ НЕМАЄ
Якщо істотного опору не буде, то швидше за все економічна машина зможе пропрацювати ще кіль-ка років в звичайному режимі, хоча криза може тільки посилюватись, а невдоволення тільки зростати. Згідно найточніших даних, спад видобутку нафти почне бити по економіці між 2011 і 2015 роками, що призведе до стрімкого зниження доступності енергії [1]. Також можливо, що це станеться ще пізніше, але наполегливі спроби витягти залишки горючих копалин тільки продовжать неминуче, погіршать ситуацію глобального потепління і зроблять подальше падіння ще більш різким і болючим. Як тільки почнеться спад у виробництві нафти, зростаючі витрати і зниження запасів енергії підірвуть вироб-ництво і транспорт, особливо в глобальному масштабі.
Спад в енергетиці призведе до заворушень через економічні чинники і станеться самоприскорю-вальний цикл економічного спаду. Підприємства не зможуть платити працівникам, працівники не зможуть купувати, і все більше компаній скоротяться або взагалі підуть з бізнесу (і не зможуть плати-ти працівникам). Будучи нездатними оплатити борги або іпотеку, власники компаній, будинків і на-віть цілі держави збанкрутують (можливо, цей процес уже почався). Міжнародна торгівля піде в круте піке через глобальну депресію і зростаючу вартість виробництва та транспорту. Хоча можливо, що ціна нафти збільшиться і це призведе до зниженого попиту на нафту, а це в свою чергу знизить ціну. Це іронічно, однак більш низька ціна нафти може обмежити інвестиції в нафтову інфраструктуру.
Спочатку обвал буде нагадувати звичайну кризу і депресію. Потім постраждають бідні, яких най-більше зачепить подорожчання основних продуктів, електрики і тепла в холодних кліматичних зонах. За кілька років фінансові обмеження стануть фізичними; велике енергоємне виробництво стане не тільки невигідним, а й неможливим. Прямим наслідком цього стане обвал промислового землероб-ства. Будучи залежним від величезних витрат енергії у вигляді палива для тракторів, синтезованих пестицидів і добрив, іригації, обігріву теплиць, пакування і транспорту, глобальне промислове зем-леробство натрапить на жорсткі обмеження у виробництві (насамперед через конкуренцію за енер-гоносії з іншими секторами економіки). Ситуацію погіршать виснаження підземних вод і руйнуван-ня поверхневих водоносних шарів, довга історія ерозії ґрунтів і початкова стадія кліматичного зсуву. Спочатку криза економіки і продовольства позначиться на бідних. Згодом ситуація погіршиться і про-мислове землеробство перестане покривати потреби зростаючого населення.
Передбачаються три основних відповіді на брак їжі. У деяких регіонах люди повернуться до виро-щування власної їжі і створять місцеві джерела продовольства. Це буде позитивний знак, але залучен-ня громадськості прийде із запізненням і буде неадекватним. Здебільшого, люди не зрозуміють, що криза остаточна, а не тимчасова, і тому не захочуть вирощувати свою їжу. Крім того, масова урбаніза-ція минулого сторіччя зробить такий перехід ще більш важким через розорення земель і кліматичні зміни. При цьому, велика частина етносів, які займаються сталим землеробством будуть знищені або вигнані зі своїх земель – нерівність у використанні земель завадить людям ростити власну їжу (саме це відбувається в усьому світі). Без добре організованого опору реформа землі не відбудеться, а вигнані люди не отримають доступу до землі. Як результат, епідемія голоду охопить багато частин світу і буде погіршуватися в роки поганих урожаїв. Нестача енергії для промислового землеробства стане причи-ною повернення до рабовласництва і феодалізму.


217

Рабство неможливе в політичному вакуумі. Під загрозою енергетичної та екологічної криз, деякі уряди впадуть і з’являться полеглі держави. Військова хунта встановиться на таких руїнах при повній відсутності конкуренції. Інші, відчайдушно намагаючись зберегти владу, незважаючи на знахабнілих сепаратистів і масові заворушення, вдадуться до авторитарних форм правління. У світі критично важ-ливих та стрімко танучих ресурсів, уряди стануть меншими і жорсткішими. Ми побачимо відроджен-ня авторитарності в сучасних формах: технофашизм і корпоративний феодалізм. Багаті все більше бу-дуть переміщатися в закриті захищені анклави. Їх земля не буде виглядати апокаліптично, екологічно вона буде як сади Едему, доглянуті органічні сади, чисті приватні озера і резервації дикої природи. У деяких випадках анклави будуть маленькими, в інших випадках вони будуть займати цілі країни.
Тим часом, становище бідних буде тільки погіршуватися. Мільйони біженців будуть переміщатися через енергетичні та економічні обвали, але вони не будуть нікому потрібні. У деяких слабких регіонах наплив біженців перекриє можливості їх обслуговування і призведе до локальних криз, що, в свою чергу, призведе до ще більшого розтікання біженців від епіцентрів обвалів і катастроф. У деяких ре-гіонах навалу біженців розвернуть силою зброї. В інших расизм і дискримінація вийдуть на перший план як виправдання автократів, щоб виставити маргіналів і дисидентів в «особливі поселення», за-лишаючи більше ресурсів для привілейованих [2]. Відчайдушні люди стануть єдиними кандидатами на брудну ручну роботу за підтримки індустрії, яка залишилася без енергії. Тому можновладці будуть вважати автономні і стійкі товариства загрозою їхньому припливу робочої сили, і будуть придушува-ти та знищувати їх.
Незважаючи на все це, технічний «прогрес» не зупиниться. Деякий час він триватиме ривками, хоча людство буде розділене на все більш різноманітні групи. Ті, хто будуть знизу, не зможуть забезпечити навіть базові потреби, а ті, хто нагорі, будуть намагатися жити привілеями минулого. Багато досягнень науково-технічного прогресу сприятимуть зміцненню переваги владних в усе більш переповненому і ворожому світі. Технофашисти розроблять і відточать технології масового контролю (які зараз знахо-дяться на ранніх етапах розробки): автономні дрони для спостереження і вбивства; СВЧ пристрої для контролю натовпу; МРТ сканування мозку, що дозволяє надійно визначати брехню в 100% випадків, можливо – читання думок і тортури. У цьому сценарії не буде ніякого організованого опору, але з кожним роком, що минає, технофашисти ставатимуть все більш здатними на подолання опору навіть


  • найменших проявах. Тим часом, час для організації опору швидко зникає. Технофашисти на початку і до середини XXI століття отримають технології примусу і нагляду, на фоні яких найжорстокіші пра-цівники Штазі і СС виглядатимуть як жалюгідні любителі. Їх здатність позбавляти людину людяності зробить їх попередників святими в порівнянні з ними.

Звичайно ж, не всі уряди вдадуться до цього. Але авторитарні уряди, ті, які продовжать безжально експлуатувати людей, не дивлячись на будь-які наслідки, матимуть більше нахабства і сили, і заберуть ресурси у своїх сусідів та країн-невдах на власний розсуд. Нікому буде їх зупинити. Тоді буде абсолют-но не важливо, наскільки екологічним є твоє поселення, якщо ти живеш поруч з постійно спраглою до ресурсів фашистською державою.


У ситуації, коли індустріальні сили все сильніше відчувають потребу в енергії, жалюгідні залишки екологічних і соціальних обмежень будуть відкинуті геть. Найгірше те, що такі прийоми як буріння у відкритих морях і заповідниках дикої природи, вибухи цілих гірських вершин – все це стане повсюд-ним. Це будуть лише залишки стародавніх викопних енергоносіїв. Буріння продовжить життя інду-стріальної цивілізації на місяці або роки, але шкода навколишньому середовищу буде довготривалою і незворотньою (що зараз і відбувається з Arctic National Wildlife Refuge). Оскільки в цьому нашому сценарії немає ніякого істотного опору, процесу ніхто не завадить. Також будуть мати місце інвестиції у відновлювану енергетику. Однак вони будуть запізнілими і їм зашкодить економічна криза, банкрут-ства урядів і урізання бюджетів [3]. Більш того, передача енергії на великі відстані виявиться недо-статньою і ненадійною через старіння обладнання. Оновлення інфраструктури виявиться складним і дорогим. Отже, навіть якщо вони і будуть створені, джерела відновлюваної енергії заповнять лише малу частину енергії, виробленої завдяки нафті. Цією електроенергії буде недостатньо, щоб працюва-ли трактори, вантажівки, інші види транспорту і подібна інфраструктура.
218

Як наслідок, відновлювальна енергія тільки трохи пом’якшить спад в енергетичній кризі. Насправ-ді, енергія, закладена в нову інфраструктуру, повернеться тільки через роки генерації енергії. Масивні реконструкції інфраструктури тільки посилять різке зниження кількості енергії, доступної для по-всякденних потреб. Матиме місце постійна боротьба за розподіл обмежених енергетичних ресурсів в низці криз. Будуть пайки для запобігання бунтів, але велика частина енергії (незалежно від її джерела) надійде уряду, військовим, корпораціям і багатим.


Обмеження в енергії унеможливлять такі повномасштабні технологічні трансформації як введення водневої економіки (яка все одно не вирішить проблему). Біопаливо стане популярним в деяких ре-гіонах, не зважаючи на те, що воно має погане співвідношення витраченої і отриманої енергії (EROEI). Показник EROEI буде дещо кращим в тропічних країнах, і залишок тропічних лісів буде вирубаний і розораний під виробництво біопалива (часто будуть просто вирубувати ліси заради отримання па-лива з деревини), важка техніка стане недоступною для більшості плантацій і працювати там будуть слуги авторитарних урядів і раби корпоративного феодалізму (сьогодні рабство використовується для ручної вирубки лісів і виробництва деревного вугілля для сталеваріння в Бразилії). [4]. Наслідками збільшення виробництва біопалива буде подорожчання продуктів харчування, погіршення ситуації з водою і іригацією, погіршення ерозії ґрунтів. Так чи інакше, виробництво біопалива забезпечить люд-ство лише малою частиною рідких вуглеводнів доступних на піку цивілізації.
Та все це буде мати негайні екологічні наслідки. Океани, розорені зростаючим виловом (як компен-сація нестачі їжі), кислотністю через глобальне потепління і вимиранням коралів, будуть здебільшо-го мертві. Експансія біопалива зруйнує багато диких територій і біологічне різноманіття обвалиться. Тропічні ліси Амазонки виробляють вологий клімат (який потрібен самим цим лісам, через випаро-вування вологи на величезній площі), та через заготівлю лісу і промислове землеробство зменшать випаровування і усунуть баланс на користь постійної посухи. Навіть там, де ліс не знищений, сухості місцевого клімату буде достатньо, щоб його вбити. Амазонка перетвориться на пустелю та інші тро-пічні ліси підуть за нею. Прогнози різняться, але майже напевно видобуток і спалювання більшої ча-стини викопного палива призведе до катастрофічного і самопідтримуваного глобального потепління.


  • будь-якому випадку, найгірші наслідки ми відчуємо за кілька десятиліть, після того як більшість горючих копалин буде спалена. На той час, у людства залишиться дуже мало енергії або виробничих можливостей, щоб компенсувати парниковий ефект.

До того ж, в моменти різких кліматичних змін, порятунок через екологічні полікультури і висад-жування лісів стане неможливими. Спека і посуха перетворять ліс на джерело вуглецю. Коли північні ліси будуть гинути від спеки, шкідників і хвороб, і потім горіти в континентальних пожежах, історичні пожежі XXI століття будуть здаватися нам дрібницями [5]. Навіть якщо залишаться не зачеплені па-совища, вони не переживуть високих температур, коли вуглець буде буквально випалюватися з родю-чих ґрунтів. Ядерні війни за ресурси також вірогідні. Імовірність буде напевно нижчою, ніж за часів Холодної війни, але висхідні сили, такі як Китай, захочуть свій шматок в пирозі світових ресурсів. Ядерні держави, такі як Індія і Пакистан, будуть густо населені та екологічно занедбані; зміна клімату висушить головні річки, які раніше живилися льодовиками, а сотні мільйонів людей в Східній Азії опиняться в лічених метрах від рівня моря. При нестачі ресурсів, щоб оснастити і мобілізувати ме-ханізовану армію або ВВС, зневірені країни будуть сприймати ядерну зброю, як все більш ефективний інструмент.


Якщо конфлікти за ресурси стануть ядерними війнами, то наслідки будуть жорстокими, навіть в разі «невеликої» ядерної війни між такими країнами як Індія і Пакистан. Навіть, якщо кожна країна використовує лише 50 бомб, як у Хіросімі, в якості повітряних вибухів над великими містами, то на-слідком буде ядерна зима. [6] І хоча смертельні опади тривають лише тиждень, екологічні наслідки будуть набагато страшнішими. П’ять мегатон диму можуть затьмарити небо над усім світом. Перегрів стратосфери зруйнує залишки озонового шару [7]. На противагу домінуючому тренду до потепління, почнеться невеликий «льодовиковий період» і триватиме кілька років. Протягом цього періоду, тем-ператури в більшості землеробських регіонів будуть постійно опускатися нижче нуля влітку. Масовий голод миттєво пошириться по всьому світу.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка