Глибинний екологічний опір



Сторінка31/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

ТАКТИКА «АДЕКВАТНОЇ ТЕХНІКИ»


    • ще один, останній аргумент, який прийняли активісти опору на користь розтрощення економіки




  • цілому і проти нерішучих напівзаходів: ворога потрібно застати зненацька. Вони визнали, що розріз-нені акції саботажу відбирають у жертви елемент раптовості і дозволяють ворогу перегрупуватися і розробити методи подолання та попередження майбутніх акцій саботажу. Вони визнали, що іноді такі методи бажані для опору (наприклад, перехід до менш потужних локальних джерел енергії), а іноді не-бажані (наприклад, відрядження аварійних ремонтних бригад, повітряне спостереження радіокерова-ними літаками, військовий стан). Опір погодився з тим, щоб компенсувати передбачуваність деяких з їх тактичних прийомів за рахунок проведення серії рішучих і несподіваних операцій в рамках більшої наростаючої боротьби.

З іншого боку, в цьому сценарії опір розумів, що виконання стратегії DEW залежало від відносно простої тактики «адекватної технології» (як відкритої, так і підпільної). Вона залежала від найменших груп і була скоріше простою, ніж складною. Не було значного обсягу тактичної інформації, яку можна було видати ворогові. По суті, ескалація боротьби на основі очевидної тактики принесла користь опо-ру. Аналітик John Robb обговорював це, вивчаючи повстання в таких країнах як Ірак. Велика частина повстанських технік не така складна, але групи опору можуть постійно вчитися на прикладах, на


238

успіхах та невдачах інших груп в «бардаку» повстання. Децентралізовані осередки були здатні помі-чати успіхи інших осередків, з якими у них не було прямого зв’язку, і оскільки тактика була відносно проста, вони могли швидко повторити успішні прийоми і застосувати їх до своїх власних ресурсів і обставин. Таким чином, успішні тактичні прийоми швидко проникають в нові групи навіть при міні-мальній комунікації в підпіллі.


Гіпотетичні історики, озираючись у минуле, можливо помітили б ще один потенційний недолік стратегії РЕВ (рішучої екологічної війни): вона вимагала занадто багато людей залучених в ризиковані дії і при організаціях опору бракувало чисельності та логістичної стійкості потрібних для підтриман-ня довгої боротьби. Це було виправдане побоювання і такий недолік був подоланий на ранніх етапах завдяки розвитку ефективних мереж підтримки. Звичайно ж, інші стратегії – такі як будь-якого роду масовий рух, – вимагали набагато більше людей і набагато більші мережі підтримки опору. Багато під-пільних мереж працювали майже без фінансування: хоча їм необхідне спецобладнання, вони зазвичай вимагали набагато менше ресурсів, ніж масові рухи.
Французький опір. Успіх – невизначений. Як ми помітили в розділі «Психологія опору», Французь-кий опір охоплював можливо лише 1% дорослого населення або приблизно 200 000 чоловік. [26] Після-воєнний уряд офіційно визнав 220,000 членами опору [27] (хоча один з істориків вважає, що насправді активну участь в опорі взяли 400,000 людей [28]). Крім активних учасників опору було можливо ще 300,000 людей, які були досить сильно залучені. [29] Якщо включити всіх людей, які бажали взяти на себе ризик читання підпільних газет, то маса населення, що симпатизує, зростає до 10% дорослого населення, що становить два мільйони людей. [30] Загальне населення Франції в 1940 становило при-близно 42 мільйони, так що в опорі брало участь по 1 людині на кожні 200-ті душ населення.
Ірландська Республіканська Армія. Досягла успіху. На піку ірландського опору британському правлінню, під час ірландської війни за незалежність (яка накопичила вже 700 років культури опору), ІРА мала в своїх рядах приблизно 100 000 членів (трохи більше 2% 4,5 мільйонного населення), близь-ко 15.000 з яких брали участь в партизанській війні, а 3000 з яких постійно боролися. Найважливіші і рішучі борці були «Дванадцять учнів»: маленька групка людей, які змінили хід війни. На той момент населення окупаційної Англії становило 25 мільйонів, плюс ще 7,5 мільйона в Шотландії та Уельсі. Тобто, доводилося по 1 учаснику опору на кожні 40 ірландців і по 1 на кожні 365 громадян Сполучено-го Королівства [31].
Антиокупаційне повстання в Іраку – невизначений успіх. Скільки повстанців в Іраку? Оцінки різняться дуже сильно, і вони мають політичне підґрунтя, тому що цифри використовують, щоб пока-зати, як успіх окупації, так і щоб виправдати військові невдачі. В районі 2006 року армія США заявляла про приблизно 8 000 - 20 000 учасників опору. [32] Оцінки розвідки Іраку вищі. Загальне населення
– 31 мільйон при території близько 438 000 км2. Якщо існують 20,000 повстанців, тоді доводиться по одному на кожні 1,550 населення.
Африканський національний конгрес. Успіх. Скільки було членів АНК? Близько 1979 року народ-ження, «формальне політичне підпілля» включало від 300 до 500 людей, здебільшого у великих містах.

  1. Південноафриканське населення на той момент складало близько 28 мільйонів, але дані переписів населення надзвичайно ненадійні через відсутність співпраці. Це означає, що на одного члена опору в 1979 року припадали 56 000 цивільних.


Підпілля Погоди (The Weather Underground). Невдача. На початку – кілька сотень членів, з часом число впало. У 1970 році населення США становило 179 мільйонів, так що їх було буквально по одному на мільйон.
Чорні пантери. Невизначений успіх. Найбільше членів було в кінці 60-х понад 2 000 членів у бага-тьох містах. [34] Пропорція – приблизно 1 на 100,000.


239

Північно-В’єтнамський комуністичний союз під час Другої Індокитайської війни. Успішний. Мав у своєму розпорядженні сили приблизно півмільйона в 1968 році проти 1,2 мільйона антикомуні-стичних солдатів. Одна з оцінок армії Єт-Конга в 1964 – 1 мільйон чоловік. [35] Важко точно з’ясувати число всіх, хто бився і не бився в цій війні, через широку логістичну підтримку в багатьох регіонах. Населення в 1960 дорівнювало приблизно 40 мільйонам (як на півночі, так і на півдні), так що в 1968, 1 з 80-ти в’єтнамців на комуністів.
Іспанські революціонери в іспанській громадянській війні – як успіх, так і невдача. Національна Конфедерація Праці (CNT) в Іспанії досягала в своєму розмірі 3 мільйонів. Найвизначнішою силою в CNT була анархістська FAI, розосереджені сили воєнізованих груп. Іберійська Федерація Анархістів (FAI) мала приблизно від 5 000 до 30 000 незадовго до революції, і це число значно зросло з настанням війни. CNT і FAI вдалося зробити революцію в частині Іспанії, але пізніше вони були переможені фа-шистами на рівні країни. Населення Іспанії становило 26 мільйонів. Так що один з дев’яти іспанців був членом CNT і (з огляду на зростання участі) приблизно один на кожні 870 іспанців був членом FAI.
Опір поголовному податку, введеного Маргарет Тетчер в 1990 році. Успішно. Були мобілізовані близько 14 мільйонів людей. При населенні близько 57 мільйонів це близько чверті населення, які про-сто відмовилися платити новий податок.
Британські суфражистки (боролися за надання жінкам виборчих прав) – успіх. Важко підрахува-ти загальну кількість членів руху. Однак налічувалося близько 600 невойовничих жіночих товариств. Були й войовничі, 100 з яких опинилися за ґратами. Войовничі групи сприяли зростанню чисельності


  • тих, і інших груп. Спираючись на дані про населення Британії в ті часи, на 15 000 жінок припадала одна з мирної жіночої спільноти, а на кожну представницю мілітаристського суфражизму – було 25 000 жінок. [36]


Повстання в концтаборі Собібор. Успішне. Менше дюжини ключових організаторів і змовників. Велика частина людей вирвалися з табору і табір був закритий. До цього моменту чверть мільйона людей були вбиті в цьому таборі. Організатори складали одну шістдесяту частину єврейського «насе-лення» табору і на кожного з них припадало приблизно по 25 000 убитих в цьому таборі до них.
Очевидно, що невелика група розумних, відданих і сміливих людей може бути досить ефективною навіть якщо їх чисельність становить 1: 1000 або 1: 10000 або навіть 1: 100000. Але вони ефективні в основному через те, що здатні мобілізувати великі сили, чи то соціальні рухи (кампанії-співпраці, як наприклад несплата поголовного податку), або блокування промисловості в уразливих місцях. Крім того, ясно, що якщо основна група лідерів зберігає укріплення, то вона здатна в результаті розшири-тися і перемогти.
За результатами всього згаданого, історики майбутнього, обговорюючи цей сценарій, відзначать, що стратегія рішучої екологічної війни (РЕВ) була розроблена таким чином, щоб максимально ефек-тивно використовувати невеликі групи людей, а не щоб сподіватися, що численні групи матеріалізу-ються з нізвідки якраз до моменту рішучих дій. Якби для діяльності мало доступ більше людей, то стратегія стала б ще більш ефективною. Більш того, вони можливо відзначать, що по цій стратегії була здійснена спроба мобілізувати найрізноманітніші верстви населення усіма доступними засобами; опір не спирався лише на бійців (що виключило б значну кількість людей), або на символічні підходи (що спровокувало б цинізм через ураження).
Тактика. Тактики, потрібні для стратегії РЕВ були відносно прості і доступні; багато з них пов’язані


  • малим ризиком. Вони відповідали масштабу і серйозності мети або проблеми. До початку реалізації стратегії РЕВ, необхідні тактичні прийоми не реалізовувалися через брак загальної стратегії і розвит-ку як відкритої організації, так і підпілля. Однак, ту стратегію і організацію було нескладно розвивати в технічному плані – головні перешкоди були ідеологічними.


240

Ризик. В оцінці ризиків члени опору і майбутні історики враховували як ризики дій, так і ризики бездіяльності: ризики застосування конкретних стратегій і ризики, пов’язані з невжиттям таких. У їхньому випадку, невиконання ефективних стратегій призвело б до руйнування планети і втрати до-сягнутих за століття соціальних норм. Невиконання ефективної стратегії або бездіяльність як таке вбило б мільярди людей і безліч інших живих істот. У рішучих діях були значні ризики, ризики, які змушували більшу частину людей вдаватися до символічних дій. Але наслідки бездіяльності були на-багато більш значущими і неминущим.
Своєчасність. При правильному застосуванні, рішуча екологічна війна була здатна досягти своєї мети в прийнятний термін та в розумній послідовності. Згідно РЕВ, рішучі дії наростали настільки швидко наскільки це було можливо з опорою на поточну мережу підтримки, логістики. Точний мо-мент незворотного зміни клімату був неясний, але якщо в гіпотетичному майбутньому є які-небудь історики або взагалі живі істоти, то стратегія РЕВ і інші заходи змогли відвернути той рівень кліма-тичних змін. Будь-які інші запропоновані заходи навіть не намагалися реально вплинути на ситуацію.
Простота і логічність. Хоча для виконання цієї стратегії потрібні великі знання і умови, в її серці лежала простота і логічність. Вона була досить міцною, щоб впоратися з несподіванками, і її можна було пояснити простими словами без спеціальних термінів. Ця стратегія була досить гнучкою, щоб її можна було застосувати в різних ситуаціях і місцевостях.
Наслідки. Як дії так і бездіяльність мають серйозні наслідки.
Значний колапс (можливо зі значними стражданнями людей) лякав багатьох. Учасники опору в цьому альтернативному майбутньому вірили насамперед і найбільше в неминучість жахливого ре-зультату, і що вони могли дійсно змінити те, як буде розгортатися майбутнє.


241

ЧАСТИНА 4: МАЙБУТНЄ

shape 88shape 89shape 90shape 91shape 92

РОЗДІЛ 15

НАША НАЙБІЛЬША НАДІЯ ЛЬЄР КІТ
«Казки кажуть правду. Але не тому, що вони говорять нам, що дракони існують, а тому, що вони говорять нам, що їх можна перемогти.»
Дж. К. Честертон


  • ІРА був Сінн Фенн. У руху аболіціоністів була Підземка, Нет Тернер, Джон Браун і Бладі Кензес. Суфражистки мали організації, які лобіювали і навчали, а потім працювали з бойовим WSPU, який пі-дривав залізничні станції і спалював поля для гольфу. В перших американських патріотів були друкарі, фермери, і ткачі домотканого одягу. А також сини Свободи, які були готові своїми тілами зупиняти судову систему. Рух за громадянські права спирався на нове розуміння слова «чорний», що виходи-ло з Гарлемського ренесансу, а також на надійність, честь і дух єдності провідників Пуллмана, а по-тім чотирьох студентів, готових сидіти на прилавку перед озлобленим натовпом. Вся історія сповнена подібними прикладами. Радикальний рух росте з культури опору, як насіння з ґрунту. І точно як ґрунт потребує колиски з коренів і ковдри з рослинного покрову, так і без справжнього опору жодна громада не завоює справедливість або права людини в боротьбі проти системи гноблення.

Наша найбільша надія ніколи не буде спиратися на індивідуальне виживання. Те ж саме стосується малих груп, які готуються до найгіршого. Наша найбільша надія – в русі опору, який готовий повер-нутися обличчям до розмаху жаху, зібратися з силами і битися щосили за все, що нам дороге. Отже, такими є принципи Глибинного Екологічного Опору.




  1. Глибинний Екологічний Опір визнає нинішню культуру божевільною.

Рух ГЕО визнає, що влада – соціопатична і, отже, переходу до сталого способу життя не буде. Пода-вати «приклади» екологічно стійкого способу життя має сенс, лише коли конкретний проект націле-ний на особливу групу людей, стурбованих своїм виживанням. Однак, такі проекти не є комплекс-ними рішеннями проблем, які створює культура, пристрасть до влади і домінування. З тих пір, як ця культура як вірус поширилася з долин Тібру і Євфрату, вона зустріла на своєму шляху безліч сталих спільнот, деякі з яких були глибоко егалітарними і мирними. Але реакцією цієї культури було стерти чужих з лиця землі з незрозумілим садизмом. Як один з мільйонів прикладів, згадаємо, що солдати Христофора Колумба воліли ґвалтувати тих жертв, яким було приблизно 10-12 років. Все це шаблон-но повторюється скрізь і завжди, де повстає цивілізація. Цивілізація вимагає імперій і колоній, над яким вона буде панувати і які буде потрошити. Домінування вимагає стабільного припливу ієрархії, об’єктивізації людини і насильства. Як сказала Еллен Гебріел, одна з учасниць повстання Ока, «ми бо-ролися з чимось, що не мало духу ... вони були як роботи». Результат – тортури, зґвалтування і геноцид.




  • дно цього пекла – авторитарна особистість, побудована навколо маскулінності, з її характерною прихильністю своїм привілеям та імперативом до порушення кордонів. Лунд Банкрофт, описуючи ментальність чоловіків-насильників, пише: «Корінь [насильства] - власництво, стовбур - привілейо-ваність, а гілки - контроль». Більш чіткого опису останніх 10 000 років терору цивілізації підібрати




неможливо.

242

2. Глибинний Екологічний Опір приймає необхідність політичної боротьби.
ГЕО – не ліберальний рух. Пригнічення – це не помилка; спроба міняти мислення і серця окремих людей – не є реалістичною стратегією. Політична боротьба повинна вестися на всіх рівнях, щоб нам вдалося відвернути найгірші екологічні катастрофи і створити культуру, гідну називатися культурою. Під словами «політична боротьба», я маю на увазі конкретно організаційні, інституційні зміни в су-спільстві, досяжні через реформу, зміщення, або обома способами. Саме інститути суспільства фор-мують розум і серця. Проект досягнення змін через індивідуальні зміни в способі життя зайняв би ба-гато поколінь і можливо не спрацював би взагалі. Окрема людина ніколи не була метою боротьби руху звільнення з однієї простої причини: це стратегія, що не працює, як вже було розкрито в попередніх розділах. Боротьба з несправедливістю ніколи не була легкою. Історія повідомляє нам, що сила влади завжди буде націлена на будь-який потенційний опір; тиск насильства і садизму спеціально існує, щоб зломити мужніх і всіх, хто може подумати до них приєднатися. Саме це роблять чоловіки-ґвалтівни-ки, коли жінки, які перебувають під їхнім контролем, дають відсіч. Саме це роблять рабовласники з рабами. Саме це роблять імперські армії з колонізованими, а цивілізовані – з корінними народами. І той факт, що буде відплата, не є причиною здаватися ще до того, як ми почнемо чинити опір. Ці реалії потрібно прийняти, щоб приготуватися до них.
Необхідність політичної боротьби особливо означає зіткнення і протиріччя з тими лівими політич-ними силами, які говорять, що опір даремний. Таким людям не місце в русі за справедливість. Для активістів, які ухвалять рішення працювати у відкритій (легальній) організації, подібне зіткнення з наклепниками – а ці очорнителі відкидають опір будь-якого сорту – це одна з невеликих і постій-них дій, які ви можете зробити. Захищайте ідею того, що опір можливий; наполягайте на моральному зобов’язанні воювати за нашу планету, і виступайте за пряму дію проти винуватців. Незважаючи на те, яку ідеологію зараз прийняли ліві сили, ми не всі в рівній мірі відповідальні. Є кілька корпорацій, які перетворили планету в мертвий товар заради приватного капіталу, знищуючи по ходу і культу-ри людей. Як ми вже сказали, їх інфраструктури, – політичні, економічні, фізичні – насправді, дуже, дуже вразливі. Можливо, що золотим стандартом опору проти індустріальної цивілізації є MEND (the Movement for the Emancipation of the Niger Delta – Рух за звільнення дельти Нігера). Нафтова проми-словість заробила буквально десятки мільярдів доларів, добуваючи нігерійську нафту. Сьогодні країна отримує 3 млрд. доларів в місяць від видобутку нафти, що відповідає 40% її ВВП.
Дельта Нігеру – найбільша болотиста територія в світі, але сьогодні її можна прямо назвати най-більшою в світі калюжею шламу (залишки нафти після буріння). Корінні жителі були здатні забезпе-чувати себе, ловлячи рибу і займаючись фермерством. Це вже неможливо. Тепер вони стоять по коліна


  • відходах нафтової промисловості. Популяція риби була винищена, а люди хворіють і голодують. 4 На зорі опору, на чолі MOSOP стояв поет і активіст Кен Саро-Віва. Вони вели ненасильницьку кампанію проти Royal Dutch/Shell і військового режиму. Кен Саро-Віва був страчений разом з вісьмома іншими, незважаючи на обурення в усьому світі, не дивлячись на ненасильницький характер їхньої діяльності. MEND – це друге покоління опору. Вони ведуть прямі атаки проти робітників, мостів, офісних буді-вель, сховищ, бурових вишок, нафтопроводів і допоміжних суден. Вони знизили видобуток нафти в Нігерії на чудові 35% [5]. Однією лише атакою вони зупинили 10% виробничих потужностей країни. А 22 грудня 2010 року MEND тимчасово зупинила три з чотирьох нафтопереробних заводів, пошко-дивши нафтопроводи, які вели до них [6]. Їхня основна тактика – використання швидкісних катерів в ході раптових атак проти кількох цілей одночасно, спрямованих на порушення роботи всієї системи виробництва.

На думку Намді к. Обасі, старшого аналітика Міжнародної Антикризової групи в Західній Африці, «створюється враження, ніби у MEND більш просвітлений і витончений лідер, ніж у більшості груп минулого» [7]. У них університетські освіти і вони вивчали інші збройні рухи опору. Їхня бойова підго-товка настільки професійна, що вони воювали і перемагали в сутичках як з приватною армією Шелл, так і з елітними бойовими загонами Нігерії. Вони також завоювали широку підтримку в суспільстві дельти Нігера» [8]. Ця симпатія допомогла їм зберегти таємниці і безпеку, оскільки місцеве населення




не видавало їх. Це не озброєні бандити, а справжній опір. І їх всього кілька сотень.

243

Зрозумійте, лише кілька сотень людей, добре навчених і організованих, зуміли знизити видобуток нафти в Нігерії на третину. MEND сказали: «Вам повинно бути очевидно, що Нігерійський уряд не може захистити ваших робочих і активи. Покиньте нашу землю поки можете або помріть в ній. ... Наша мета – повністю знищити здатність нігерійського уряду експортувати нафту». [9] Я впевнена, що 98% людей, які читають цю книгу, мають у своєму розпорядженні більші ресурси кожен окремо, ніж вся організація MEND разом узята на початку своєї діяльності. Опір не просто теоретично можливий. Він вже відбувається. Питання в одному: чи приєднаємося ми одне за одним?
3. Глибинний Екологічний Опір повинен бути багаторівневим.
Потрібно виконувати роботу – дуже-дуже потрібну роботу – як легальну, так і підпільну, в галузі юридичної, економічної діяльності, локально і на міжнародному рівні. Нас не повинні розділяти чва-ри між реформізмом і радикалізмом. Знову-таки: найбільш військова стратегія не завжди найради-кальніша або не завжди найефективніша. Різниця між озброєною і мирною стратегіями не повинна знищувати можливість спільної боротьби. Свідомі люди можуть не погодитися. Вони також можуть шанобливо обрати роботу в інших сферах, де потрібна інша тактика. Я не можу навіть уявити собі сценарій, при якому програма по забезпеченню шкіл органічними продуктами, вирощеними на траві безпосередньо від локальних фермерів може зажадати використання вибухівки. Навпаки, проект з порятунку лосося міг би вдало скористатися такою технікою.
Кожен рух за справедливість впирається в цей момент. Насильство, враховуючи руйнування влас-ності, не повинно робитися без серйозного обдумування і етичного, навіть духовного дослідження. Краще прийняти, що як окремі особистості – ми прийдемо до різних відповідей, але, разом ми побу-дуємо успішний рух опору, незважаючи на відмінності. Це не повинно бути важко, з огляду на те, що замінити потрібно всю культуру. Нам буде потрібна дієвість на всіх рівнях, пристрасть в кожній дії. Іспанські анархісти являють собою чудовий приклад широкого і глибокого проекту, націленого на трансформацію всього суспільства. Мюррей Букчин пише, що «Переважна більшість цих (згуртова-них) груп не брали участі в терористичних діях. Їх діяльність була здебільшого пов’язана із загальною пропагандою і з хворобливою, але необхідною працею по перевихованню окремих людей» [10]. Усі їхні проповіді та обговорення відбувалися в кафе, точно так як це відбувалося у ірландців в ІРА. Анархісти Барселони захопили залізниці, фабрики, громадські служби, оптовий і роздрібний бізнес і управляли цим всім через робочі комітети. Вони також створили свою поліцію, щоб патрулювати свої квартали


  • революційні трибунали для дотримання справедливості. До перемоги фашистів, анархісти Андалусії створили громадське управління землею, припинили використовувати гроші для внутрішнього обмі-ну товарами і встановили народні збори, засновані на прямій демократії, як формі правління. Вони також заснували близько п’ятдесяти альтернативних шкіл по всій країні. Їх освітні ідеї поширилися по всій Європі, і дійшли до Англії, де їх перейняв Олександр Ніл у своїй знаменитій школі Саммерхіл. Звідти концепція вільної школи мігрувала в США. Якщо ви стикалися з альтернативним утворенням, яким керують самі учні, то тут є прямий зв’язок з Іспанськими анархістами.

Кожна установа нашої культури має бути перетворена чи замінена людьми, чия вірність планеті і справедливості абсолютна. Рух ГЕО розуміє необхідність як відкритої/легальної роботи, так і підпіль-ної діяльності для зіткнення з несправедливими установами, а також побудови альтернативних інсти-тутів, для будь-якої спроби перетворення в політичній, економічній і соціальній галузях нинішнь-ої культури. Яким би не було твоє покликання, це потрібна справа. Малоймовірно, що політичний кандидат національного та регіонального рівня переможе на виборах з правдивою платформою: вже




точно не в США.




Промисловому світу потрібно знизити споживання енергії до рівня Бразилії або Шрі-Ланки. Не-




минучість такого зниження не робить його ні на грам більше легшим для середньостатистичного аме-




риканця, який «однозначно попрощається зі своїми привілеями тільки тоді, коли їх вирвуть з його




холодних мертвих пальців». На місцевому рівні, політичний процес може бути більш схильний до




радикальної правди, особливо в прогресивних анклавах.

244

Для людей, що володіють досвідом і бажанням, вибори на пост у місцевій владі можуть бути ви-правданням його зусиль. І тут можливе зростання в напрямку інших спільнот. Якого роду інституцій-ні зміни можна зробити на місцевому рівні – гідне питання. Ззовні, щоб зупинити видобуток нафти й інших ресурсів, потрібний величезний тиск. Законодавчі ініціативи, бойкоти, прямі дії і громадянська непокора – повинні бути найпершими пріоритетами. Нам потрібно формувати такі групи як Climate Camp, яка народилася в 2006 з освітніх і протестних заходів на вугільній ТЕЦ в Вест-Йоркширі, в Англії. Вони організували блокаду Європейського Обміну вуглецю в Лондоні, протестували проти розширення аеропорту Хітроу, і діють проти Брітіш Петролеум по бітумінозних пісках.
Як вони самі кажуть, «Кліматичну кризу неможливо вирішити, покладаючись на уряди, великі ком-панії з їх «технічними дивами» та інші ринкові підходи ... отже, ми повинні взяти на себе відповідаль-ність за запобігання кліматичних зрушень, індивідуально та колективно впливати на корінь проблеми


  • розвинути наші власні, дійсно стійкі та соціально справедливі рішення. Ми маємо діяти спільно і в солідарності з робітниками, фермерами, корінними народами та багатьма іншими – в Британії, і по всьому світу». Якщо референдуми, рішення судів і ринкові рішення не допоможуть, якщо громадянсь-ка непокора і блокади не вирішать проблему, то Глибинний Екологічний Опір хоче зробити подальші кроки, щоб зупинити винуватців.




    • Сполученому Королівстві хтось відчуває нагальність питання. 12 квітня 2010 роки машина на вугільному кар’єрі Мейншіл була зіпсована, машина за своєю руйнівною силою рівня Мордору: 170-ти тонний екскаватор. Потік вугілля на ТЕЦ в Дрексе, на найбільш забруднювальній електростанції Ан-глії, був зупинений. Відповідно до їхніх комюніке, саботаж проти вугільної промисловості триватиме, поки її експансія не буде зупинена. Це проста клятва, коротке «Я роблю», звернене до всього живого. Глибинний Екологічний Опір пам’ятає, що «любов» – це іменник, іменник, який закликає до дії.




4. Глибинний Екологічний Опір вимагає відновлення планети.




Цей принцип уже сам по собі має на увазі, що знищення потрібно припинити. Спалювання го-




рючих копалин має припинитися. Подібним же чином повинні припинитися і промисловий вилов




риби, промислова вирубка лісу і промислове землеробство. Данія та Нова Зеландія заборонили вугіль-




ні електростанції: немає жодної причини, з якої за ними не може слідувати весь світ. Щоб припинити




руйнування, потрібно чесно поглянути на культуру, яку може підтримувати справжня сонячна еконо-




міка. Нам потрібна нова історія, але нам не потрібні казки, залишки вітрових ферм і біопалива додому




нас не приведуть.




Щоб активно відновлювати планету, потрібно розуміти в чому полягає завдана їй шкода. Необхідне




відновлення полягає в поверненні лісів і степів, луків і боліт; і може відбутися за реалістичні 50-100 ро-




ків, якщо нам вдасться добровільно знизити населення. Це не технічна проблема: ми насправді знаємо




звідки беруться діти і існує маса способів убезпечити себе. Як вже обговорювалося в Частині 1, перена-




селення – це соціальна проблема, що виникла через нашарування патріархату, цивілізації і капіталізму.




Людям, як і раніше, бракує правильної інформації. Зараз наші магазини повні. У бідних районах так




звані продуктові пустелі можуть бути наповнені дешевими вуглеводами і рослинною олією, але вони




все-таки наповнені. А скількох людей може нескінченно, стійко годувати земля в окрузі насправді?




Якою б не була наша чисельність, її потрібно написати як ікону в усіх громадських місцях, і зрозуміти




цю цифру як основу нашої культури, яка витісняє все живе. Наша нова історія повинна завершитися




словами: «І жили вони довго і щасливо чисельністю 20 000 людей звідси і до підніжжя пагорба».




Ця робота призначається перехідному і пермакультурному крилу, але поки вони розуміють все не-




правильно. «Спецкоманда з нафтової кризи» з Блумінгтона, Індіана, наприклад, опублікувала звіт під




назвою «Нове визначення процвітання: падіння енергетики і стійкість товариств». Звіт визнає, що в




регіоні не вистачає землі, щоб прогодувати населення. Однак, вони заявляють, що в місті досить зем-




лі, щоб трудомісткими методами вирощувати досить їжі, щоб прогодувати всіх на «простій, хоча і на




вегетаріанській дієті». [14]

245

Проблема в тому, що вони не розуміють, що ґрунт – це не просто якийсь бруд. Це не мляве сере-довище, якому нічого не потрібно, щоб продовжувати виробляти їжу для людей. Ґрунт – це живий організм. Його життя залежить від вічних полікультур – лісів і степів. Постійний покрив захищає його від сонця, дощу і вітру; постійний вплив відмерлої трави і листя додає туди вуглець і поживні речови-ни, коренева система гранично важлива для виживання ґрунту, тому що вона стає домом для мікро-фауни, яка є основою життя землі.
Вічні полікультури, такі як дерева і трави, глибоко вкорінені. Однорічні – ні. Ці корені сягають глибоко та дістають до каменів, які формують підкладку планети і витягають на поверхню мінерали необхідні для дихання життя. Без таких заходів, світ рано чи пізно виснажить запаси мінералів. А од-норічні рослини буквально викачують ресурси з ґрунту, витягаючи мінерали без можливості замінити їх. Кожна партія овочів з ферми – це переміщення мінералів, які потрібно замінити. Це ключовий мо-мент, який багато авторів книг про стійкість не розуміють: органіку, азот, мінерали – все це потрібно заміщати, оскільки однорічні врожаї виснажують їх. Джон Джівонс, наприклад, заявляє, що вирощує величезну кількість продуктів харчування, використовуючи лише овочевий компост як доданий ком-понент на демо-ділянці під назвою Common Ground. [15] Однак один зі спостерігачів пише: «Стійкий Лейтонвіль» відвідали Common Ground. Сади можуть дати лише один прийом їжі в день, тому що вони не мають достатньо компосту. Помилка біоінтенсивного (біодинамічного) або пермакультурного зем-леробства в тому, що у всіх цих випадках потрібен кам’яний фосфат або кам’яний пил тощо. Немож-ливо отримати вічну родючість і врожаї, при цьому заміщати втрачені поживні речовини «відходами» їх культивованої площі ... навіть якщо людська сеча, кал і кістки повернуться в цю землю». [16]


  • створила чудовий ґрунт для саду, темний як шоколад і з не менш глибоким запахом, викори-стовуючи листя, гниле сіно, компост і послід курей. Але в результаті, мені довелося визнати просту арифметику того, що мої розрахунки мали недоліки. Я зміщувала родючість, але не створювала його. Листя і трава були викинуті гордими своїми лужками фетишистами і фермерами, але то були поживні речовині потрібні тій землі, звідки вони були взяті. Приміський сад за будинком, що створював листя, потребував їх. Якщо я використовувала листя, то власник того будинку використовував магазинне до-бриво. Гранично важливо додавати продукти тваринного походження (гній, кров, кісткове борошно), щоб заміщати азот і мінерали, матеріали, яких дуже сильно не вистачає в бачених мною розрахунках по самостійному забезпеченні харчуванням. Більшість людей, неважливо наскільки хороші у них на-міри, поняття не мають про те, що ґрунту і рослинам теж потрібно харчуватися.

Однорічні врожаї виснажують органіку ґрунту, а багаторічні культури – створюють її. Переорю-вання і подвійне перекопування не тільки руйнують ґрунт механічно, а ще й додають до нього кисень, що підвищує біологічну активність. Це призводить до викиду як вуглецю, так і метану. Одна стаття в Science доводила, що всі системи обробітку землі сприяють глобальному потеплінню, причому пше-ниця і соя – найгірші з них. [17] Саме тому сільське господарство стало початком глобального поте-пління. І навпаки, саме робота багаторічних культур створює органіку, вони фіксують вуглець і метан: більше тонни на гектар. [18] І, звісно, живі ліси та степи не виживуть без тварин, без всієї родини в




зборі.




Так що ставитеся обережно до заяв про те, скільки людей можна нагодувати з одного гектара в




міських умовах. Справа не тільки в гектарах. Якщо ви вирішите зробити такі підрахунки, то врахуйте,




що ґрунтам в садах потрібно бути постійно прикритим. Звідки з’явиться мульча? Ґрунту потрібне хар-




чування: звідки з’явиться органіка і мінерали? І людям треба їсти. Ми не здатні вижити на незначних




калоріях овочів, якими б органічними вони б не були, що вам підтвердять 50 000 кубинців з пошкод-




женими нервами.




Поки що перехідні (Transitioners), нехай навіть у багатьох з них є пермакультурна освіта, здається,




не відають про обмеження ґрунту і рослин, які, врешті-решт, все ж є живими істотами з фізіологічни-




ми потребами. Зрештою, єдині замкнуті цикли – це ті, які організовуються природним чином, тобто




ті спільноти, які знищило землеробство. Але, як ми вже говорили, сади біля будинків мало співвідно-




сяться з долею планети. Овочі займають близько 4% сільськогосподарської землі.

246

Ось що дійсно визначає наше майбутнє, так це однорічні культури, які лежать в основі харчування населення світу. Сільське господарство є підставою цивілізації. Саме цю втрату потрібно відшкодува-ти. Гектар за гектаром, живі утворення лісів, лук, боліт і степів повинні отримати дозвіл повернутися додому. Ми повинні любити їх до такої міри, щоб сумувати за ним, а нудьгувати так, щоб відновлювати їх. Краща надія нашої планети – в їх відновленні. Багаторічні культури створюють ґрунт, і цеглинками цієї будови є вуглець. Зростання органіки в ґрунті на нікчемні 0,5% – що під силу навіть простенькій траві – розподілені по 75% відкритих площ (4,5 млрд гектарів) будуть дорівнювати 150 мільярдам тонн вуглецю, вилученого з атмосфери. Нинішня концентрація вуглецю – 390 часток на мільйон. [19] Розра-хунки Пітера Бейна показують, що відновлення лугів східніше Дакоти моментально перетворило б США в країну, яка поглинає, а не викидає вуглець в атмосферу. [20]
Фермери Doniga Markegard і Susan Osofsky висловилися про це дуже елегантно: «Як видно, нам по-трібно перейти від сільськогосподарських викидів вуглецю до сільського господарства, яке фіксує ву-глець». [21] Такого роду відновлення природи має бути головною метою природоохоронного руху. На відміну від Неіснуючої Країни повної чудових «рішень» Дон Кіхотів, у нас є технологія для відновлен-ня лісів і степів, і ми вміємо нею користуватися. Майже всі напрями природоохоронних рухів ідеоло-гічно прив’язані до рослинної їжі. Подібна прихильність серйозно заважає нам конкретно вказати на проблему і почати працювати над очевидними рішеннями. Роб Хопкінс, засновник Перехідних міст пише: «Зниження поголів’я худоби також буде неминучим, оскільки виробництво м’яса промисловими методами і масштабами є абсурдним і нестійким розбазарюванням ресурсів». Вирощування худоби в промислових умовах (операції з концентрованої відгодівлі худоби – CAFO) і годування її кукурудзою
– це абсурдно і жорстоко. Але тварини – обов’язкові учасники біологічних товариств, що допомагають створювати єдині стійкі системи забезпечення їжею, які коли-небудь реально працювали: ліси, степи, луки і болота. В цілому – живу планету.
Та ж сама ідеологічна прихильність – єдине виправдання сліпоти до страждань кубинців і виправ-дання коментарів про 30% кубинців, які «все ще страждають ожирінням». Передбачається, що ця цифра повинна нас підбадьорити: мовляв, дивіться, ніхто не страждає від такого режиму. Але такі коментарі лише оголюють тотальне незнання біології людини. Дієта, заснована на вуглеводах, змусить значну частку населення набрати вагу. Вживання в їжу будь-яких вуглеводів викликає різке підви-щення рівня інсуліну, щоб контролювати рівень глюкози в крові. Наш мозок здатний діяти тільки у вузькому коридорі значень концентрації глюкози. Інсулін – екстрена допомога на випадок необхід-ності видалення цукру з крові на зберігання в клітини. Інсулін має прізвисько: «гормон накопичення жиру», тому що це одна з його основних функцій. Його протилежність – глюкагон – навпаки активує збережену енергію. Але в присутності інсуліну глюкагон не може отримати доступ до запасів енергії. Саме тому бідняки всіх країн схильні до повноти: їм в їжу дістаються лише дешеві вуглеводи, які запу-скають ожиріння. Якби захисники рослинної дієти знали основи біології людини, то знали, що набір ваги – явний показник неповноцінного харчування, а не свідчення зворотного. Повні люди – можливо найбільш виснажені на планеті, оскільки вони щохвилини не отримують доступу до надлишку енергії, необхідної для нормального життя. Замість розуміння, представники всього спектру політичних пере-конань звертають до них моральне судження і громадський осуд.


  • не хочу навіть найменшої участі в культурі, яка прирікає кого-небудь на подібну жорстокість і приниження. Шон Чемберлін пише: «Сприйняття м’ясоїдів можна поміняти так само, як змінилося сприйняття водіїв великих машин». [21] Навіть якщо він мав рацію щодо м’яса як глибинної пробле-ми, подібне присоромлення людей за просте тваринне бажання їсти є просто огидним. Половина насе-лення – жіноча половина – вже ненавидять себе за кожну ложку з’їденого, чим би воно не було, як би мало не лежало на тарілці. Питання харчування – не місце для такого роду соціального пресингу, вже точно не в культурі, що орієнтується на картинки, і наскрізь просочена жінконенависництвом. Їжа по-винна бути поживною, а підживлення – частиною культури, враховуючи нашу культуру опору. Якщо Чамберлін хоче прийнятну жертву для громадського осуду, він може почати з чоловіків-ґвалтівників, чоловіків, які б’ють жінок, а потім він може переходити до чоловіків, які відмовляються від вазектомії




– це буде більш коректним додатком його морального схвалення.

247

Якщо подолати ідеологічну прихильність, то це також додасть ясності цьому здивованому спогля-данню таких «радикальних» письменників, коли вони спостерігають поведінку людей відносно до їжі. Якщо прийняти як факт те, що у людей є фізіологічна потреба в їжі, насиченій поживними речови-нами, то більше не буде дивним те, що, отримуючи більше грошей, люди купуватимуть більше м’яса. Нас не може по-справжньому задовольнити чудова поживність рослинної їжі. Ідеологія – рідка кашка


  • насаджування її хронічно голодним людям не тільки морально підозріла, вона просто не спрацює. А якби ми дотримувалися стародавньої дієти, то ми б не розорили нашу планету.

Відновлення лугів з сільськогосподарських угідь з правильними видами жуйних тварин має без-ліч переваг, окрім фіксації вуглецю. Так вимальовується кінець епохи загонів і кліток. Це здоровіше для людей. Так зникає необхідність у всіх добривах і пестицидах, що усунуло б мертві зони океанів біля гирла річок по всьому світу. Наприклад, мертва зона в Мексиканській затоці має розмір штату Нью-Джерсі. Так припиняться катастрофічні повені, які є результатом врожаїв зернових, повені, які




  • очевидним наслідком знищення боліт і лугів. І масштаби можна нарощувати моментально. Ферме-ри можуть вийти на прибутковість в перший рік вирощування худоби на траві. Все це дуже сильно виділяється на тлі вирощування на сої, кукурудзі та пшениці, від яких вони ніколи не можуть отри-мати прибутку. Сьогодні шість корпорацій, враховуючи Монсанто і Каргіл, контролюють постачання продуктів у всьому світі. Завдяки монополії вони можуть опускати ціни нижче собівартості. Єдина причина, з якої фермери все ще працюють – в тому, що платники податків США виплачують різницю, яка досягає мільярдів доларів на рік. Фермери, по суті, є кріпаками в служінні зернових картелів, за-лежними від дотацій федерального уряду. А яловичина, вирощена на траві, та бізони можуть звільни-ти їх за один рік. Нам навіть не потрібні рішення уряду, щоб почати з основного у відновленні нашої планети. Нам потрібно просто створити попит та інфраструктуру: місто за містом, регіон за регіоном.

Земля, при нормальному дощі, може давати чотири голови худоби з гектара. Але виростити їх мож-на двома способами. Можна знищити трави, посадити кукурудзу, згодувати цю кукурудзу коровам в жахливих умовах, одночасно відбираючи здоров’я у них і у людей-споживачів м’яса. Або можна про-пустити тортури нафтою, знищення біоценозів, створення мертвих зон, які були раніше затоками й океанами, і просто дозволити худобі їсти траву.


Будь-який з методів дає однакову кількість їжі людям, але один з них руйнує коло життя, а інший
– бере участь у вирі життя. Я можу впевнено сказати, за яку їжу проголосували б червононогі жаби і чорноногі тхори: дайте ви їм їсти траву. Відновлення лугів також докорінно допоможе створенню умов для повернення дикої природи. Навіть якби всі вищезгадані причини не мали значення, то таке відновлення було б все одно необхідним. Абревіатура HANPP означає «захоплення людиною чистого первинного виробництва». Це міра того, наскільки багато виробленої планетою біомаси щорічно ви-користовується людиною. На сьогодні 83% земної біосфери знаходиться під прямим впливом людини, а 36% біологічно продуктивної поверхні Землі повністю під її контролем! [14] Як не оцінюй, це наба-гато більше, ніж наша частка. Люди не мають права знищувати чужі будинки, 200 видів за раз. Наша відповідальність – не просто зупинити це, але і виправити. Цивілізації, зрештою, – культури людських привілеїв, і вони відібрали собі все можливе.


5. Глибинний Екологічний Опір означає відновлення людської культури.




Таке відновлення повинно, за словами Андреа Дворкін, ґрунтуватися на «одному абсолютному




стандарті людської гідності». Починається воно з тотальної поваги фізичних кордонів всіх людей і їх




сексуальної цілісності. Продовжується воно харчуванням, покровом, охороною здоров’я та впевненіс-




тю в тому, що наші основні потреби забезпечені. А розкривається воно в демократії, де всі люди мають




право голосу в рішеннях, що стосуються їх. Це включає як політичні, так і економічні рішення. Немає




сенсу в цивільній демократії, якщо економіка ієрархічна і багаті можуть правити своїми грошима.




Люди повинні мати вирішальний голос в питаннях, що стосуються їх матеріальної культури і ресурсів




для виживання. Протягом більшої частини часу нашого перебування на цій планеті у нас це все було.




Було багато соціальних, юридичних та релігійних обмежень, які захищали людей і суспільство від на-




копичення багатства.

248

Існує безліч ідей про те, як перетворити наші спільноти з тих, що накопичують багатства і доміну-ючих, на справедливі та людяні. У нас не бракує ні аналізу, ні ідей. Нам бракує лише рішучості бачити їх наскрізь. Нам також потрібна міф, який цінують так багато Перехідних. Важливо визнати, що не всі втратили свої давні міфи. Існують корінні народи, які все ще зберігають їх. На думку Еліс Манн, «кон-траст між західним патріархатом і ірокезьким матріархатом абсолютно очевидний... Я не вважаю за можливе досліджувати справжні рушійні сили матріархату, якщо ми сміливо не підійдемо до духовних основ його систем. Таким же чином, ми не зможемо звільнитися від шкоди, що завдається патріарха-том, якщо не навчимося цінувати те, чому віддані духовні цінності матріархату».
Ірокези навіть не доводять той факт, що дух дає знання і фундамент всім нашим соціальним, еко-номічним і урядовим структурам. Кожна рада будь-якого старійшини починається з подяки, тобто передачі енергії, щоб усередині зборів панувала енергія Спільного Здорового Розуму і Одностайності. Якщо рада проходить погано, то люди припускають, що відповідальний за церемонію погано зробив роботу з її відкриття в тій частині, де він здійснював подяку. У промові подяки, збираються і згадують-ся всі духи Землі та Неба, а в кінці приймається, що Загальний Здоровий Розум і Одностайність вима-гає активної участі не тільки еліти, а й усіх членів громади. Такий основний погляд всього матріархату.


  1. Вона описує культуру, де «все вершиться радою, а не декретом», ґрунтуючись на духовному ро-зумінні загальної участі у всесвіті, а не на «параноїдальній ізоляції», принесеній спалахами гніву соціо-патичних богів. Ось у чому різниця культур матріархату та патріархату, егалітарності й домінування, участі та влади.

Подібні легенди потрібно розповідати, але, крім того, їх потрібно закладати в основу інститутів суспільства. Всі легенди світу ні на що не придатні, якщо залишаться легендами на устах. Один гро-мадський інститут заслуговує серйозного розгляду: справжня народна міліція. Сьогодні в США тільки праві організовуються в збройні сили. У 2009 році антиурядові ополчення, описані Південним Цент-ром Законів Бідності як «Парамілітарне крило Патріотичного руху», виросли в три рази: їх було 42, а стало 127. [17] Нам потрібно давати зброю в руки тим, хто вірить в права людини, хто присягнув захи-щати їх, а не в руки тих, хто відчуває загрозу через те, що у нас чорний президент. Расистські бандити у високих чоботях можуть ставати все більш параноїдальними і зливатися в єдиний організований рух, що орієнтований на захоплення політичної влади. Але нам не потрібно знову пережити 1936 рік, щоб зрозуміти куди це заведе, особливо коли триває енергетична криза і занепад економіки. Одночасно




  • ополченням корисно вміти робити масові акції громадянської непокори, щоб скидати нелегітимні уряди або лідерів переворотів, якщо таке трапиться. «Громадянська Оборона» Джина Шарпа пояс-нює, як ця техніка працює, і наводить історичні приклади. Його книга повинна стати частиною списку обов’язкових до прочитання книг для руху Перехідних Міст.

Однак якщо люди, що володіють поганими якостями, виявляться озброєними, то ми про це сильно пошкодуємо. Саме за цю ідею повинні вхопитися прогресивні та радикальні сили. Величезна і дуже гідна частина лівих вірить у ненасильницькі методи, вірить так, що для багатьох це досягає ступеня духовного покликання. Але суспільства, давні та сучасні, дегенерували, стали дрібними тиранами і змагаються в жорстокості. Мені мало захисту у вигляді особистої віри у вроджену доброту людини. Істинне народне ополчення має прийняти присягу прав людини, враховуючи права жінки. Жахи ми-нулого нараховують масові прояви садизму з боку чоловіків. Жінки дуже обґрунтовано бояться чо-ловіків зі зброєю. Зґвалтування не неминучі. Це поведінка, яка походить від соціальних норм, тих норм, які культура опору може викривати і яким може протистояти, є у нас народна міліція чи ні. Нам потрібна політика нульової терпимості до жорстокості, особливо сексуального насильства. Військові організації, як будь-яка інша культура, можуть заохочувати зґвалтування або забороняти.




    • ході історії солдатам, особливо найманцям, давалося «право» грабувати і ґвалтувати як части-на оплати. Інші військові організації займали принципову позицію проти зґвалтувань. Джин Бельтке Ельштайн пише: «Ізраїльські військові ... наполегливо забороняють солдатам ґвалтувати. Британська




  • американська армії також не були арміями, де зґвалтування були регулярно «дозволені», коли офіцери дивилися в сторону, хоча британські та американські солдати здійснювали зґвалтування за слушної




нагоди. Навіть під час в’єтнамської війни, коли виникали випадки насильства, тортур і різанини,

249


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка