Глибинний екологічний опір



Сторінка32/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

зґвалтування носили спорадичний, опортуністичний характер». Історія жорстокості військових про-ти цивільного населення – це історія, вона не повсюдна і не неминуча. Ельштейн продовжує: «Війна
це не вільний прояв жорстокості, а скоріше боротьба, обмежена цілями війни, стратегіями і до-зволеними тактичними прийомами. Якби війна була просто некерованим викидом насильства, то війни були б ще більш руйнівними, ніж вони і так є». Західні країни за сотні років зібрали зведення неписаних правил для військових, відомі як «звичаї ведення війни», які були спробою обмежити стра-ждання солдатів і захистити цивільних. В результаті вони трансформувалися в Гаазьку конвенцію но-мер 4 1907 року і Женевську конвенцію 1949 року. Ці акти намагалися обмежити грабіж і знищення власності, а також захистити цивільних. Єдиний військовий кодекс чітко вказує, що зґвалтування є неприйнятним і навіть уточнює деталі того, чому «згода» на секс з озброєним насильником є, по суті, безглуздою. Ельштейн також зазначає, що «максимальне покарання за зґвалтування – смерть. Отже, зґвалтування карається вищою мірою покарання згідно з Єдиним військовим кодексом, на відміну від більшості звичайних кодексів».
Наступним кроком потрібно змусити командну структуру сприймати зґвалтування серйозно. Як зазначає Ельштейн, «привести злочинців до суду важко, якщо самі лідери збройних сил не налаштовані рішуче на вишукування і покарання солдатів, що заподіюють населенню страждання. Немає сенсу го-ворити, що якщо сама стратегія полягає в муках для населення, то ґвалтівники ніколи не постануть перед судом». Саме засновникам нових спільнот і їх посадовим особам належить встановити норми


  • зробити ці норми феміністськими з самого початку. Перелічені нижче заходи в дуже значній мірі допоможуть сформувати справжню народну міліцію, а не просто організацію, що складається з оз-броєних бандитів, які будуть «освоювати цілину» – жінок і дівчаток, які страждають, коли чоловіки б’ються за владу.

Офіцери-жінки. Жінки повинні бути в положенні сили від початку і їх авторитет вимагає абсолют-ної поваги з боку офіцерів-чоловіків. Освітня програма, що складається з вивчення фемінізму, дина-міки насильства, кодексу поведінки, який робить наголос на захист, на відстоювання прав людини. Нульова толерантність до жінконенависницького нехтування, сексуальних домагань і агресії серед всіх членів спільноти. Чітка політика щодо заяв про порушення й однозначність щодо наслідків. Пе-ревірки минулого, щоб виключити потрапляння ґвалтівників і жорстоких людей в міліцію. Жорстокі наслідки за будь-яке насильство над цивільними.


Народна міліція повинна отримати широку підтримку, йдучи шляхом долучення всієї спільноти, як це зробили Чорні Пантери зі своєю програмою безкоштовних сніданків. Крім простої діяльності, як тренування зі зброєю і військові маневри, ополчення зможе допомагати навколишній спільноті з такими послугами, які завжди цінуються: постачання дров для літніх людей, лагодження даху почат-кової школи тощо. Сама ідея народної міліції може спричинити деяким людям тривогу, але поважний персонал і комунітарні відносини допоможуть подолати опір.
6. Глибинний Екологічний Опір визнає необхідність збройної боротьби.
Якби у нас був масовий рух або достатньо часу, щоб його побудувати, то ми змогли б припинити ті види діяльності, які знищують нашу планету, використовуючи при цьому тільки фізичну присутність рішучих людей. Люди, озброєні одною лише мужністю, припинили сегрегацію в Південних Штатах, а інші – зруйнували Берлінську стіну. Достатня кількість людей могла б закрити нафтопереробні заводи та вугільні ТЕЦ, припинити жах бітумінозних пісків, відкритих кар’єрів і суцільної вирубки. Восени 2010 року французькі робітники вийшли на страйк, щоб протестувати проти запропонованого підви-щення пенсійного віку.
Протестувальники використовували вантажівки, палаючі шини і стояли живим ланцюгом, щоб блокувати нафтобази і закрити всі 12 нафтопереробних заводів Франції. Головний нафтовий термінал не працював 3 тижні, затримуючи 30 танкерів.

250


Коли держава спробувала відкрити держрезерви, протестувальники заблокували ще 20 терміналів. За кілька тижнів вся економіка почала буксувати через нестачу палива. Навіть після того, як автоци-стерни добиралися до терміналів, для відновлення дистрибуції бензину було потрібно декілька днів, оскільки транспортний та інші страйки перешкоджали дистрибуції на кожному кроці. [29] Як сказав Жан Луї Шілянскі, президент Французької нафтової асоціації, «у нас є помітні вузькі місця».
Страйкувальники робили те, що роблять всі військові та повстанці: вони порушували роботу клю-чових вузлів інфраструктури. Вони вже серйозно просунулися в справі повної зупинки економіки,


  • вони домоглися цього ненасильницькими методами. Я була б дуже рада вести боротьбу ненасиль-ницькими методами. Як показав французький страйк, це реально. Якби у нас було достатньо людей, то ми змогли б уже до півночі прикрити цю лавочку за допомогою блокад людьми. Але пристрасне бажання не допомагає зібрати потрібну чисельність активістів. І вже минули ті часи, коли можна було потішити себе міленаризмом. Ось питання, від якого, можливо, залежить доля світу: чи готовий ти прийняти останню з залишених нам стратегій? Чи готовий ти залишити позаду останню пристрасну мрію про повстання мільйонів сильних духом? Я знаю, про що прохаю. Серце людини бажає надії як повітря. Але існування цих мільйонів сміливих – порожня надія зневірених, і вони не прийдуть нас врятувати.Є лише кілька сотень і називаються вони MEND. Вони – прямі нащадки Кена Саро-Віва і увісьмох вирішили воювати своїми життями, як єдиною зброєю. Їх життя закінчилися в тугій петлі жорстокої влади, в путах військових, які вбивали в ім’я всесвітньо багатих.

Але їх боротьба не закінчилась. у той сумний день влада не перемогла. Тому що MEND хоче сказати нафтовій промисловості: «Підіть з нашої землі або помріть у ній». Чи готовий ти зробити те ж саме? Сказати: «Покиньте наші гори, наші болота, наші останні стародавні дерева. Дайте спокій нашим пер-натим і волохатим братам, які щомиті з живого світу перетворюються в спогади». Чи готові ми боро-тися за нашу планету? Чорні Пантери хотіли зробити національні збори, але їм ніде було їх провести. Квакери Філадельфійської громади, незважаючи на серйозні та глибокі розбіжності з питання нена-сильства, запропонували свій найбільший будинок зборів. Більш того, вони оточили будинок живою барикадою, щоб захистити Чорних Пантер від поліції, як акт надзвичайної солідарності, поставивши




свої життя між владою і опором.




Чи запропонуєш ти свій будинок для зборів? Білим ведмедям і чорноногим тхорам, бізонам і лосо-




севі потрібно безпечне місце. Що ти будеш захищати своїм життям? Запропонуєш ти місце зустрічей?




Опору теж потрібно місце, де вони зможуть зібрати свої сили, знайти мужність і кинутися в останню




битву. Вуглець роздувається, планета нагрівається, річки марніють, а десь чорна крячка здається в




виснаженні. Та ж сама петля, яка відібрала у нас Кена Саро-Віва, затягується, а часу залишилося на




останній подих. Чи заплющиш ти очі? Дозволиш Землі пасти в огидному трепеті вмираючих видів,




лісів і річок? Або ти будеш боротися?




Що б ти не любив, воно в небезпеці. Любов – це дієслово. Так що зроби цей останній подих і бо-




рись.




ЛЕГЕНДА




Все це ні до чого не приведе без прямої дії проти інфраструктури, без, власне, опору. Дисидентство




ніколи ще не скидало систему влади і ніколи не зможе. Ми знаємо, що станеться без опору: це вже від-




бувається, коли гори падають від жахливої жадібності, а день цей зійшов над спустошеними океанами




з підвищеною кислотністю.




Отже, легенда. Вона починається не зі слів, «колись, в незапам’ятні часи», тому що це не давня подія.




Це історія з майбутнього, майбутнього настільки крихкого, яким крихким може бути тільки перший




проблиск світанку. Наші герої – не творіння з крові та плоті. Вони зіткані зі слів, зібраних пошепки і




мріями. Відчай заперечує власну есхатологію. Тому що життя хоче жити: це і надійний факт, і мрія, яка




ростить свої крила. Життя хоче жити: наше причастя та наш бойовий клич.

251

Наша історія починається в день, схожий на сьогоднішній день. Десь трапляється питання: ти зі мною? Питання ризикове, але цей ризик оцінюється на тлі хворобливого розпачу ще 200 видів і 29 градусів спеки, ризик прийнятий. Тест розумової згоди і довіри характеру вже буде пройдений. Зали-шилося лише комусь запитати: ти зі мною?
Питання звучить ще й ще раз, шість разів, десять разів. Перша зустріч, обговорення тактики, роз-поділ завдань. А чиясь робота – продовжувати ставити те саме питання, шукати інших, множитися поки не буде достатньо. Досить – це не тільки про числа. Достатньо важать треновані тіла, підкон-трольні звички, надійна поведінка, непохитний моральний стрижень. Відсутність мети – не наша сила,


  • наш глибокий провал, а ця революція не заради процесу. Достатньо важать мужність і прийняття того, що майбутнє візьме в жертву. Достатньо важить детальне розуміння стратегії, яку ми пропонує-мо.

Ми не Підпілля Погоди і не Фракція Червоної Армії. Джеремі Варон, описуючи історію обох, пише: «в 1960 році радикалами рухав апокаліптичний імпульс, що йшов з ланцюжка припущень: існуючий по-рядок повністю корумпований і повинен бути знищений, його знищення поступиться для шляху чогось радикально нового і кращого, а трансцендентна природа цього стрибка робила майбутнє здебільшого чистим аркушем неймовірної утопії». ГЕО – це не світський міленаризм. Революція не наближається, загальний хаос її не породить, а по суті символічні атаки на людей і власність – стратегічно марні. Ви-креслюємо ці атаки зі списку зараз: все. Це так і неважливо, яка мета атак: великі або навіть монумен-тальні, або маленькі і доступні. ГЕО – не заклик атакувати все навколо. Якщо це боротьба з против-ником, у якого на порядку стратегія випаленої землі, тоді наша стратегія повинна цілитися вище вікон найближчого корпоративного аванпосту. Так що заховайте ваші цеглини та балончики з фарбою: це не зброя серйозних. З цього моменту і надалі, наша мета – бути ефективними.




  • раз наші наклепники будуть впевнені в хибному: ГЕО – це не заклик до збройного повстання. Така ідея абсурдна. Нові радикальні екологи ніколи в житті не здолають армію США. Стратегія ГЕО не має на меті ні лютих зіткнень, ні «дати по зубах першому ліпшому копу» в стилі Теодора Росзака. Наша мета – не повалення уряду США або будь-якого іншого уряду. Галузь всебічних змін і політичної трансформації нехай краще буде в руках легальних груп, які працюють на всіх рівнях: від місцевого до міжнародного. Подібні кампанії вимагають масового руху і, вочевидь, ненасильницької тактики, і тому є повчальні приклади з усього світу.

ГЕО – це боротьба проти одного ворога: промислової цивілізації. Це відрізняє нас від будь-якого іншого руху минулого. Він трохи подібний до руху лудитів (увага, новина: вони мали рацію). Він та-кож перетинається зі спробами корінних народів попередити вигнання – зникнення – через загати та кар’єри. Але корінні народи змушені боротися, тому що вони прив’язані до місця, захищають свою землю та своє виживання. Вони не можуть в гострому зіткненні перемогти армії, що стоять на службі




  • прибутків капіталістів. MEND пропонує ГЕО більш успішну модель, використовуючи гнучкість і елемент несподіванки – сильні сторони партизанської стратегії.

Але одначе наш ворог не військовий, нам викручують руки етичні дилеми. Якщо між нами і наши-ми цілями стоять люди, то вони – не солдати. Ми можемо сказати, що цивілізація – це війна проти життя, але це не відповідь на моральну дилему, яку створює ризик для життя. У мене немає відповіді – лише невідкладність розміром з землю, море і небо. Я ніколи не просилася опинитися в такому стано-вищі. Стверджувати, що нібито десь ще залишилася можливість на догоду всім привести цивілізацію до добровільної трансформації, значить навмисно заперечувати всі факти, а я не можу перемкнути мою моральну відповідальність на полегшення моєї моральної агонії. Я змушена класти на одну чашу терезів той факт, що дії мають наслідки (часто непередбачувані та драматичні), а на іншу – слова Окс-фам про кліматичний зсув: «Сотні мільйонів людей мають дуже сумні перспективи, здебільшого в най-бідніших частинах світу». [12]


Чи не я створила цю дилему? У цю дилему нас кинула історія. А я намагаюся її вирішити всіма до-


ступними мені способами.

252










  • не можу поставити моє бажання емоційного комфорту та безтурботності вище невідкладності про-блеми для людей і життя, вище проблеми, якою нас наділила історія. І все, що я можу зробити, так це просити людей, які можливо читають цю книгу: благаю, робіть все можливе, щоб пощадити розумне життя.

Для тих з вас, хто качає головою від жаху: чи є у вас достатньо тіл, щоб закрити третину нафтової індустрії і вигнати Брітіш Петролеум з цієї землі? А як щодо всієї промисловості та знесення вершин гір на додачу? Я також знаю, що якщо послабити наші базові моральні принципи, то будуть наслідки, особливо якщо вони перемішані з молодістю, фанатизмом і маскулінністю. Бомбардування для спо-гадів – ця подія залишила слід в дуже багатьох. 8 листопада 1987 року ІРА підірвала бомбу в Енніскіл-лен (графство Ферманн, Північна Ірландія) під час церемонії на честь ветеранів, які воювали в британ-ській армії під час Першої світової. Загинуло 11 людей, здебільшого жінки похилого віку, 63 людини отримали поранення. Денні Моррісон, представник Сінна Фейна, сказав: «Я був вражений, і я думаю багато хто з наших прихильників теж, виявивши, що в цьому була замішана ІРА». [13] Друга бомба,




  • чотири рази більша, на щастя не вибухнула на ще одній церемонії, на цей на церемонії Boys ‘and Girls’ Brigades. Стратегія ІРА, як стверджується в їх керівництві з підготовки «Зелена Книга», включає війну на виснаження проти персоналу ворога ». А це стосується британської армії, а не Girls ‘Brigade. Піднялася «загальна хвиля гніву і огиди» поряд з обуреними заявами політиків в Ірландській Респу-бліці. 14 Сінну Фенн відновив рівень політичної підтримки тільки через 14 років. Лідери ІРА зняли з себе відповідальність за вибух, а вся бригада Ферманаха була розформована. За вибухом стояли три підрозділи ІРА, а в установці вибухівки приймати участь аж тридцять добровольців. І серед усіх цих людей невже нікому і в голову не прийшло змусити інших задуматися?




    • своєму комюніке ІРА заявляло, що мало намір атакувати британських армійців і королівських констеблів. Але ніхто не прийняв їх логіки. Ця акція не була помилковою, вона була помилкою. Ні навмисні атаки проти цивільних, ні така черства байдужість до супутніх втрат не є морально прий-нятними. Ми повертаємося до діаграми 13-3: ця акція не була ні справедливою, ні стратегічною. Немає причин, згідно з якими опору потрібно здійснювати подібні помилки. Але навіть пишучи ці рядки, я згадую одного коментатора подій в Енніскіллені, який говорив про «нещадно метафізичний тон де-батів про смерть ... який намагається розрізнити справедливі та несправедливі політичні вбивства». Я знаю всі можливі варіанти все зіпсувати, наскільки легко екстремізм йде з причалу без компаса мо-ральності. І я знаю, що моя планета вмирає, а найбільш вразливі завжди гинуть першими.

Жодна людина, яка не відчуває тягар моральних ризиків серйозних дій, не повинна приймати та-ких рішень. Екстремізм лоскоче нерви і викликає залежність, маскуліність занадто легко підживлює мачизм, а серце людини дуже вміло виправдовує жорстокість. А ще я знаю, що рішення, рішення, які стосуються життя і смерті, потрібно приймати, відчайдушні рішення. Якщо комусь не вистачає витримки, то нехай вичікує. Але для відчайдушних: виберіть лідера за характером, а не за харизмою,




  • ніколи не забувайте про мету, стратегії і справжні цілі атак. Як мені одного разу сказав лісник, «як тільки ти перестаєш боятися бензопили, тобі пора перестати нею користуватися». Пам’ятайте про вибухівку, заготовленої для Girls ‘Brigade: як тільки ти перестаєш розуміти моральність, ти перестаєш приймати моральні рішення.




ГЕО ставить перед собою зовсім іншу мету, не таку як антиколоніальна боротьба. «Зелена книга»,




наприклад, чітко визначає мету антиколоніальної боротьби: «Зробити шість країн непідвладними ні-




чому, крім колоніального військового правління». Тут немає аналогії зі стратегією Рішучою Екологіч-




ною Війною, яку ми описуємо, жодної. РЕВ, по суті, ставить перед собою лише одну мету: зупинити




і зруйнувати промислову цивілізацію і, отже, відібрати у влади можливість експлуатувати безсилих і




знищувати планету.




Наші бойові активісти не намагаються вплинути на совість. Вони не женуться за галасом в пресі.




Їм не потрібен новий уряд або місце в політичному діалозі. Вони намагаються зупинити спалювання




горючих копалин в промислових масштабах і знищення систем життєзабезпечення всієї планети. Ось




яка мета ГЕО. І РЕВ – їхня стратегія.

253

Інфраструктура промислової цивілізації не тільки вразлива і доступна мета, проте екологічний рух не звик мислити поняттями інфраструктури. Це мова війни, а не петицій. І давно пора з’явитися другій стороні в цій війні. На сьогоднішній день екологічні рухи не пропонували обговорюваний тут рівень залученості, хоча в довгі години між північчю і світанком хтось інший про таку залученість бажав. І звичайно, є хтось, хто не просто хоче, а ще й вірить. Якщо вони почнуть мислити, як опір, то це стане можливим. Створювані підпільні осередки навряд чи зілл’ються в єдину мережу, враховуючи реалії тотального стеження і автоматизованого сучасного життя. Але кілька мереж розміром з MEND можна досить легко побудувати та підкріпити групами однодумців (соратників). Подібні мережі й осередки будуть серйозно сприймати тренування, безпеку і своїх лідерів. Опір – це не гра оптимістичних дітей або збуджених підлітків будь-якого віку. Перш за все, ці групи будуть розуміти велику стратегію РЕВ.
Опір, швидше за все, буде роздробленим. Незв’язані мережі не зможуть координуватися між собою, але все ж зможуть діяти спільно та примножувати зусилля один одного. Але вони зможуть це зробити, тільки якщо розумітимуть загальну стратегію РЕВ, і саме тому стратегія – це найголовніше в навчанні бойових активістів. Інфраструктура нафтової економіки буде їх першим пріоритетом, а найкритич-ніші для її роботи вузли будуть їх кращими цілями. Ці цілі потрібно оцінювати за двома критеріями. Перший – доступність: наскільки легко атакувати мету? А другий – моральність: чи варто це робити? Чи є прийнятні ризики для розумного життя? І що вважається неприйнятним?
Найзаповітніше бажання моєї стомленої душі, щоб це питання саме знайшло собі відповідь у про-стому слові «ніколи», що означає, що жодна ризикова дія не буде навіть розглядатися як можливість. Я розумію тих, кому потрібна така відповідь і з повагою ставлюся до того, що наші рішення можуть бути болючими і не збігатися. Я також знаю, що стратегія, яка полегшує біль, не зможе допомогти нашій планеті в час, що залишився їй, час, який відміряє 200 видів на день.
Десять хвилин пошуку в Інтернеті покажуть, звідки береться нафта, де швартуються танкери, де


  • прибережних чагарниках блищать нафтопереробні заводи. Все це – очевидна і легкодоступна гро-мадськості інформація. А зараз, якраз, коли я це пишу, глибоководний горизонт Брітіш Петролеум продовжує виливати в океан нафту, яка стає породженням пекла. Перший морський птах, коричневий пелікан, недавно вилучений з Червоної книги, був знайдений весь покритий нафтою; перша шкіряста черепаха була виявлена в спробах хоч якось дихати. До моменту, коли ця книга виявиться в ваших руках, хто знає, як багато накопичиться жертв, супутні втрати супроводжують цю культуру кожен день.А ось факти, про які ніхто не говорить, факти, які нічого не значать, бо екологічні рухи не вміють думати як опір: через рік після урагану «Катріна» 12% виробництва нафти і 9,5% виробництва при-родного газу зупинилися назавжди. Заводи не були поновлені, бо залишків запасів занадто мало, щоб покрити витрати на будівництво. Але ви та ваші уявні друзі розумієте: акції проти інфраструктури ставатимуть все менш систематичними з року в рік.




    • нашій історії як закони фізики, так і економічні реалії залишаються незмінними. Ще кілька хви-лин досліджень покажуть карти нафто- і газопроводів, залізничні гілки, що ведуть від вугільних шахт. Ще кілька хвилин, і стануть відомі адреси штаб-квартир корпорацій. Ще один пошук дасть список компаній, які виробляють жахливе обладнання для знесення цілих гірських вершин. Знову-таки, ці підприємства можна закрити з використанням громадянської непокори, але, якщо немає багатотисяч-ної армії незгодних, ви і ваші друзі зможете здійснити лише символічну акцію на півдня. Мислячи як опір, двадцять друзів можуть зупинити знесення гірських вершин.




Чи зможуть вони побудувати все заново? Багато чого – так. Але рух опору знову все знесе, тому




що саме цим і займається рух опору. Чи буде когось схоплено? Можливо, але є інші, готові зайняти




їхнє місце. Чи будуть наслідки і побічні ефекти? Так. Якщо випустити норок з європейських хутряних




ферм, то будуть розорені гнізда птахів, які низько селяться. Хтось більш освічений міг би це передба-




чити, а їх визволителі цього не знали. РЕВ потребує людей, які не просто боротимуться, а ще й вивча-




тимуть, оцінюватимуть, думатимуть. Але, врешті-решт, все планування на світі не врятує активістів




ГЕО від моральних страждань і дорослої печалі, укладених у нашій відповідальності.

254

Якими можуть бути небажані наслідки промислового саботажу. Паливні матеріали не завжди до-бре реагують з іншими, значить атакувати нафтогазові об’єкти потрібно з граничною обережністю. Для навколишнього середовища наслідки можуть бути мінімальними, оскільки трубопроводи мають клапани, які автоматично відключають подачу. Наприклад, штат Вашингтон вимагає системи визна-чення витоків, яка може визначати зниження потоку на 8% від максимального за 15 хвилин і менше. У деяких місцях цифра дорівнює двом.
Враження вузлів Інтернету вимагає спеціалізованих навичок, і тому їх доступність обмежена, але ці цілі не несуть ризиків для розумних істот. Давайте на чистоту: Інтернет потрібен не для того, щоб народ лайкав одне одного в Фейсбуці. Він був початково створений для військових і швидко взятий на озброєння корпораціями. Він робить можливим швидкий оборот капіталів і без нього не було б глобалізації. А у електромереж є 300 000 кілометрів критичних вразливостей. Навіть тимчасові від-ключення можуть привести промислову цивілізацію до майже повної зупинки. А кожен день такої зупинки – це набагато менше вуглецю, викинутого в небо, набагато більше місця для бізона та крячки, набагато більше шансів, що бідні всього світу не переживуть те, як їх землю і життя потрошать зброєю


  • влади і багатства. Бідні люди голодні, бо їм мало американського імпорту. Їх зганяють з їхньої землі в злиденний голод тим, що скидають їм дешеві сільськогосподарські товари. Жменька корпорацій, по суті, контролюють постачання їжі в усьому світі, вони знищили самодостатні місцеві економіки в усьому світі. Чим швидше припиниться імпорт зерна від зернових картелів, тим більша ймовірність, що бідні зможуть повернути собі землю і свій спосіб життя. Пам’ятайте, що бідні стали бідними тому, що їх грабують багаті. На нашій планеті сьогодні найбагатші 20% населення (це, можливо, і ми з вами) споживають 76,6% товарів. Найбіднішій п’ятій частині населення дістається лише 1,5% [17]. Авторів цієї книги часто звинувачували в тому, що вони пропонують геноцид, але, насправді, геноцид вже відбувається прямо зараз. Все, що може зупинити багатих, буде лише полегшувати тягар бідних, вра-ховуючи тягар недоїдання і голоду.




    • кожне порушення в житті багатих країн допомагає ламати неправдиву переконаність, ніби наш спосіб життя перманентний і стабільний. Пам’ятайте, кінець неминучий: все, що мотивує людей по-чати готуватися, полегшить нам шлях у життя з меншим споживанням енергії, зменшить страждання. Жодна з дій наших борців не повалить промислову цивілізацію за 24 години. РЕВ не стане причиною раптового масового голоду ні тут, ні за океаном. Вона стане причиною порушень в роботі, і, якщо вий-де, ці порушення стануть все більш регулярними за кілька років.

Порушення роботи системи через дії в рамках стратегії РЕВ дадуть багатим світу зрозуміти, на-скільки вразливою є їх залежність від індустріальної цивілізації і почнуть будувати стійкі товариства




  • русі Перехідних міст. Потреба в локальній економіці і локальній демократії стає нагальною через реальність нафтової кризи і кліматичного зсуву, що вже нависає над нами. Чим швидше захищені промисловістю відчують цю невідкладність, тим більше у них буде часу підготуватися. Щоб навчи-тися вирощувати їжу, накопичити навички та побудувати необхідну інфраструктуру потрібен час. А щоб побудувати функціональну демократію, потрібно ще більше навичок. І ніколи не забувайте, що в цей самий момент іншим людям причиняють біль, людям, у яких немає вибору щодо нафти, газу або дорогих телефонів, починаючи з коричневого пелікана та шкірястої черепахи. Вони мають право не давитися шламом, у них є право на майбутнє і на потомство. У них немає вибору між запереченням і підготовкою, немає способу перейти до життя на планеті, де температура буде набагато вищою, ніж їхні предки колись зазнали.




    • нашій історії перший прямий удар по промисловій цивілізації буде, швидше за все, більш пра-гматичним і не таким сміливим: наприклад, по електромережі. Наші бійці все спланували добре. Пам’ятайте чотири критерії вибору мети: мережа доступна, вразлива, критична і, хоча вона й віднов-лювальна, надлишок відповідності першим трьом умовам може потенційно зробити цю відновлюваль-ність більш теоретичною, ніж практичною. Підпільні мережі можуть вражати кілька вузлів за раз, а не пов’язані з ними групи однодумців, які добре ввібрали РЕВ і велику стратегію ГЕО, можуть додати свої




удари по цілях, до яких у них є доступ.

255

Перше відключення енергії завдяки діям ГЕО може тривати кілька днів або навіть тижнів. Дуже багато чому можна навчитися, розглянувши північно-східне відключення електроенергії в 2003 році. 14 серпня гігантський стрибок енергії викликав каскадне відключення електромереж по всьому пів-нічному сході США і Канади, що вплинуло на життя 55 мільйонів людей. Ця подія залишила після себе розуміння того, наскільки вразливі мережі електроенергії. З огляду на те, що електроенергію зберігати неможливо, її потрібно споживати в той момент, коли її виробляють. Інакше її скидають. Споживання і попит мають точно відповідати, бо тоді дорога інфраструктура може бути серйозно пошкоджена через надлишок або нестачу потужності. У мережі є захисні реле, щоб захищати її від іскрового перекриття, яке оберігає її від раптових стрибків струму. Дивно, що хтось взагалі покладається на електрику при таких складних умовах стабільності.
14 серпня відбулося каскадне відключення, яке почалося з дугових розрядів між декількома ви-соковольтними лініями і деякими деревами на північному заході Огайо. До моменту, коли мережа перестала подавати ознаки життя, всі електростанції відключилися і настало повне відключення. Було відключено всього 256 електростанції, а вироблення електрики впало на 80%. Однак вираз «каскад-не відключення» можна застосувати до набагато більш широкого кола явищ, ніж електромережа. Не працювали ПНЗ (нафтопереробні заводи) і 9 атомних електростанцій в регіоні. Газоперегонні пункти не могли качати газ. Фінансові центри Чикаго і Манхеттена опинилися паралізовані, а Уолл Стріт не працювала зовсім. Інтернет був доступний тільки модемним підключенням через телефонну мережу


  • лише до того моменту, поки не вичерпався заряд акумуляторів [18]. Більшій частині промисловості довелося зупинитися, багато хто не працював аж до 22 серпня. Цей останній момент зачепив також і авто індустрію. Навіть найбільші ефірні і кабельні оператори телемереж виходили на зв’язок з пере-рвами. У Нью-Йорк Сіті як ресторани, так і люди в районах приготували їжу з усіх запасів і роздавали безкоштовно продукти, що швидко псуються, які скоро повинні піти на смітник. А між тим, концерт Indigo Girls пройшов, як і було заплановано, в Центральному парку. А платна дорога в Нью-Джерсі перестала брати кошти за проїзд.

Не знаю як ви, але я тут не бачу ніяких недоліків. Каскадне відключення було широким і глибоким, хіба що тільки коротким. Використання ПММ різко впало; АЕС виявилися марними; в Нью Джерсі ніхто не переганяв нафту (моє дитяче сприйняття цього – Мордор на тлі останніх зітхань боліт); багаті не можуть грабувати бідних, потік брехні та злоби перестає спустошувати наші серця, наших дітей, і нашу культуру протягом недовгого вечора. А крім того люди зустрічалися з сусідами та робили вечір-ки. Активістів РЕВ суворо засуджуватимуть, і не тільки більшість, але й великі еко-організації і навіть активісти низової самоорганізації. Цього треба було очікувати. Наші бійці повинні приготуватися до цього емоційно, соціально й організаційно. Тут нічого не поробиш. Пам’ятайте мету: зупинити і зруй-нувати промислову цивілізацію. Якщо судити з цієї мети, то перша атака на електромережі виявилася гучним успіхом.




  • ніщо не породжує успіху так, як сам успіх. Формується більше груп, більше підрозділів в мережі. Може навіть ціла гілка присвячує себе атакам на енергомережі, а решта переходять до інших цілей. Наприклад, бітумінозні піски. Трубопроводи, які несуть бітумінозні піски від Альберти до узбережжя розтягнуті на 80 км. Саботувати їх легко. А між тим, обладнання для великомасштабного видобутку бітумінозних пісків майже неймовірне: висотою в 20 поверхів і вище. Деякі частини обладнання дово-диться перевозити вантажівками на 90 шинах і 24 осях загальною вагою в 416 000 тон, причому вага така, що ще дві вантажівки повинні допомагати штовхати [19]. У таких вантажівок є особливі доку-менти і їм можна пересуватися тільки протягом світлового дня.




Наша історія прискорюється. Перемога бригади бітумінозних пісків настає в ніч, коли згорають




драглайни, а деякі фабрики, що виробляють їх, перетворюються на попіл. Чи отримає Suncor Energy




ще й добавку? Так. Вони згорять теж, десь на уразливому ділянці між точкою доставки в Беллінгема




(штат Вашингтон) і пунктом відправлення у Форт МакМюррей (штат Альберта). Знову-таки, великі




нафтові та вугільні компанії, великі екологічні організації засуджують активістів. Громадськість нена-




видить їх лютою ненавистю.

256

Але на річці Антабаска північна щука і тундрові лебеді люблять їх. Купується більше обладнання. Наші борці відповідають тим, що обладнання тоне, не досягнувши берега, а як додатковий розчерк пера знищується парочка корпоративних штаб-квартир. Корінні в Анатабаска старійшини Чіпевьян і Мікісом Кріі посміхаються весь тиждень. Воїни, тим часом, ставлять запитання: ти прийдеш і станеш разом зі мною? Саме їм належить вирішувати, чи будуть вони переходити з оборони своєї громади в напад. Молоді, звісно, скажуть: «Так!». А коли прокотиться наступна хвиля відключень від ГЕО сере-диною континенту, вночі пролунає раптовий вибух і обрушиться головний міст на Provincial Route 63. Спробуй-но перевезти півмільйона тонн обладнання через річку тепер. На цьому етапі залучена лише сотня людей. Є три мережі: одна на північному сході, інша – на тихоокеанському північному заході,


  • одна менша – на середньому північному заході. Також є згуртовані групи однодумців у Ванкувері, Ашвілі, Бурлінгтоні, Остіні, Гулефі, Монреалі та деякі войовничі товариства розвинених країн світу.




    • в цій історії, є люди, до яких ти хочеш приєднатися, але не можеш. Вони приймають ті рішення, які змушені приймати, але роблять те, що можуть. Вони перекладають скорочену версію цієї книги, її душу, її серце, на хінді, іспанську, китайську та самі. Глибокий Екологічний Опір стає La Résistance Ecologique Profonde, а потім – Molaskaskwi Aaodwgan, йдучи південніше і стаючи Resistencia Ecologica Radical, перетинаючи океани і стаючи Djupur Grann Motspyrna, Tiefenökologischer Widerstand, Morktgront Motstand, Paglaban Malalim Berde. Питання змінює форму, але не суть: K’widzawidzi nia? Ti unirai a me? Kayo ay sumali sa akin? Питання ставиться, ставиться і ставиться. Його шепочуть як молитву і в цей момент серце переходить від прохань до вдячності: ти станеш поруч зі мною? Поки «я» не стане «ми», щоб опір нарешті набрав хід. Опір ніколи не втрачає з уваги свої цілі, хоча через це воно може втратити своїх членів. Краще мати трохи надійних, чим багато нестабільних, особливо, коли мова йде про небезпечну діяльність. Цілі для атак не змінюються: горючі копалини, промислове землеробство, і промисловий капіталізм.

Промислова вирубка лісу вириває легені у нашої планети, а людей – з їхніх будинків. Джунглі Ама-зонки колись були будинком для десяти мільйонів корінних жителів, а сьогодні їх менше 200 000. Якщо хочете обговорити геноцид, то дорога сліз і крові веде до істинних винуватців: Mitsubishi, Georgia-Pacific, Unocal (нині Chevron). Unocal будуть показові в своїй діяльності. Unocal, наприклад, отримав позов від місцевих жителів у Бірмі за співучасть в зґвалтуваннях, катуваннях, примусі до праці та вбивствах – все це насильство обрушилося на людей, коли Unocal побудував трубопровід. Їх також насильно переселили, а «хеппі енд» цієї історії повторюється з разу в раз.


ГЕО вимагає тотальної солідарності, що захищає як бар’єр, як непереборну стіну рішучості чинити опір агресії промисловості. Наші бійці провели цю лінію навколо кожного острівця джунглів і кож-ного з решти ділянок пралісу, та вони побудували цей бар’єр переводячи кошти, передаючи навички


  • ресурси. Вони збудувати його ризиком і мужністю, оскільки промислова інфраструктура доступна громадянам США та Канади, особливо білим, що добре одягаються і носіям англійської мови. Проми-слова вирубка вимагає вертикальної структури підпорядкування, потоку капіталу, спеціалізованого обладнання, транспортних шляхів і пунктів приймання в промзонах. Кожен пункт у цьому списку звучить як команда для старшого офіцера. Наші бійці, підковані стратегією, розуміють, що потрібно робити, а деякі ельфи виходять з дерев, щоб допомогти їм, і беруть до рук зброю цієї війни. Проми-словий вилов риби можливий завдяки гігантським траулерам висотою в три поверхи, які тягнуть по дну сталеві трали. Трали знищують все живе, починаючи з океанських лісів – коралів. Коралові рифи

– найстаріші з живих спільнот планети, деяким з них більше 50 000 000 років. Вони є домом для чверті океанського життя.


Промисел – це вбивство океанів разом з людьми, які виживають на його берегах. Це вбивство – жорстокі троси, нелюдські руйнівні мережі, мовчазне згасання життя – це невідкладність, яка перевер-шує всі метафори. Океани здаються нам чимось великим, невимовним, вічним. Але велич спустошу-ють, невимовне йде за гроші, а вічне – 50 000 000 років вічного – розмелюють на порох. Все це вбивство спирається на свою інфраструктуру, точно, як лісозаготівля – на нафту і вугілля. Командують цим з невеликої купки командних центрів, знаряддя вбивства виробляють лише кілька виробників, всього 257

кілька винуватців, і лічені канали постачання. Кожен удар РЕВ проти горючих копалин і енергоме-режі побічно сповільнить цю промисловість, а прямі атаки знесуть її швидше. Пам’ятайте: колись в Середземному морі були кити. Чи взнають наші діти, що колись в океанах була риба? Пам’ятайте ось ще що: два з трьох подихів тварин можливі завдяки планктону, завдяки кисню, який він виробляє. Ми зобов’язані всім цим маленьким створінням, створінням, чий водний будинок окислюється повсяк-часним горінням пекла індустріалізації. Якщо океани помруть, разом з ними помремо і ми.


Промислове сільське господарство може представляти із себе кілька цілей, але ці цілі мають критич-не значення для риби, лісів і останніх залишків степів. Вони також важливі для продовольчої безпеки і культурного виживання більшої частини світу. Рибам агропром загрожує, відбираючи у них воду, осо-бливо для врожаїв Зеленої Революції, і цю воду або викачують з водоносних пластів, або загороджують дамбами річки. Перегороджена дамбою річка – мертва річка, і першою вмирає риба. Наступними вми-рають дерева, яким потрібні принесені рибами поживні речовини. Деревам також потрібна вода, яка вже пішла на сотні кілька кілометрів у глибину, викачана заради бавовни та рису. Інженерні споруди на річці роблять її повною протилежністю водно-болотним угіддям, які колись були найбільшими за кількістю видів, що населяли планету. На водно-болотних просторах немає птахів. Річки, по суті, кров планети, яку качає серце паводків і відлиг. Їх вени були спустошені заради дешевих сільгосптоварів, які дуже легко перетворюються у владу і багатство.
Багато дамб є особливо важливими об’єктами промислової інфраструктури. Міссісіпі закували в бетон не тільки заради води для урожаїв, а ще і тому, щоб водний шлях можна було використовувати як транспортний коридор. Величезні баржі, що йдуть вниз за течією, з затоки, по всьому світу, в той час як нафта йде в зворотному напрямку. Усунення дамб теж має критичну важливість для виживан-ня біомів, а усунення дамб буде каскадним успіхом для птахів, риб, водно-болотних угідь і лісів, для зникаючого гирла річок і блідим проблиском надії для степів. У нашій історії на цих залитих рівнинах


  • будинки, що існували колись і будинки, які з’являться в майбутньому. Наші бійці попереджають лю-дей, тому що РЕВ – серйозний захід. Це не символічні атаки, розраховані на увагу преси. Це останній шанс для довгого, повільного, спливаючого кров’ю пульсу життя всієї планети.

Кінець агропрому може бути початком серйозної роботи культури опору. Хтось повинен почати відновлення степів. Вуглець, викинутий промисловістю, потрібно секвеструвати, а бобрів потрібно повернути додому, щоб вони допомогли. Політична міграція в Канзас одного разу вже сталася і немає причин не повторити її. Люди відчували невідкладність проблеми рабства і знали, що весь Захід міг би впасти, якби Канзас не зберіг незалежність. Тисячі аболіціоністів переїхали в повністю безлюдні місця, на край культурного світу з погляду бостонських містян, щоб зупинити рабство, і їм це вдалося. Ах, якби екологічні активісти тільки зрозуміли, що степи відчайдушно хочуть повернутися і робити свою роботу, а все, що їм потрібно, так це люди, готові допомогти їм, і тоді надія, гектар за гектаром, змогла би вкоренитися в землі. Молоді й ідеалістичні хотіли перемогти фашизм в Іспанії, збирати уро-жай цукру на Кубі, збирати каву в Нікарагуа. Зараз вони потрібні, щоб відновити степи, але ніхто їх не




кличе.




Нехай це буде першим закликом: виправ, віднови, приєднайся. Виправте зломлені річки і висна-




жений ґрунт. Відновіть трави і товариства тварин. Приєднайтесь як учасники, щоб ніколи більше не




домінувати. Припиніть купувати ледь їстівні промислові продукти харчування, вироблені з сої, і поч-




ніть мріяти про степи. Сама по собі земля – дешева. Зрозумійте, що корпорації не володіють землею.




Цілком очевидно, що якби вони володіли землею, то їм довелося б платити фермерам зарплати, як най-




маним працівникам. А сьогодні вони можуть опускати ціни нижче собівартості, а федеральний уряд




покриває різницю. Фермерство, згідно з Департаментом праці США, статистично незначна галузь. На




Середньому Заході є цілі міста-привиди, де недостатньо дітей, щоб набрати команду з бейсболу, не




кажучи вже про середню школу. І точно, як MEND фінансово незалежні, фермери, у яких бізнес ґрун-




тується на траві, можуть отримати прибутки в перший рік такої діяльності.




Так що зберіть своїх друзів, своє глибоке екологічне бачення і їдьте. Тисячі людей зробили це в 1854




році. Ще тисячі зробили це разом з Хеленою і Скоттом Нірінг у Вермонті.

258

Ідіть за сон-травою, яка першою розкриває свої квіти навесні, йдіть за зубром. Їх краса та сувора витонченість можуть покликати за собою ціле покоління. Індіанці Дакоти співають, коли цвіте сон-трава, щоб розквітало й все інше. Нехай твій перший гектар степів стане першою квіткою, нехай твоя сильна пісня стане його пробудженням. За останні два покоління спостерігався відтік населення із сіл


  • міста, як в США так по всьому світу. За цим переселенням, викликаним економічним пресингом, врешті-решт варто застосування горючих копалин в рамках цивілізації. Ці переселення – ріки сліз в хвилях людських культур і сердець. Коли вік нафти здригнеться і згасне, ці переселення повернуться назад, якщо це буде можливо. Люди йдуть туди, де надія, особливо, якщо це надія на найбільш необ-хідне для виживання.

Але я кажу «якщо це буде можливо», тому що в багатьох ними залишених місцях земля перетво-рилася на соляні пустелі та пісок. Але немає нічого, що не можна відновити. Життя хоче жити, і їх відновлення може зажадати ресурсів і часу, яких у голодуючих людей немає, поряд з демократичним самоврядуванням в корумпованих селах. Легко здогадатися, що з цього вийде: жахлива гонка між си-лами, які борються за життя і накопичену владою привілеями. Зелений Пояс Кенії – це сила 45 мільй-онів дерев і однієї Нобелівської премії. І спирається вона на демократію і фемінізм, оскільки вона – у знову зеленіючих схилах гір. «Бездіяльність зараз обернеться катастрофою. Це означає, що ми єдине покоління людей здатних ефективно впоратися з кинутим нам викликом», говорить Нобелівський лауреат, засновник Вангарі Маатаї. [40] А тим часом пилові бурі з Китаю вплинули на якість повітря в Колорадо, 94% землі в Ірані деградовані, третина земель у Пакистані ризикують стати пустелею. [41] Все це показує наскільки абсолютно необхідні один одному відкриті активісти і підпільні бійці. Одна тільки РЕВ не спроможна зупинити процеси опустелювання, а всі найвідданіші зусилля активістів, що борються за права людини і демократію, не можуть реалізувати істотні зміни у відміряні нашій планеті




терміни.




Обвалення глобальної економіки могло б легко означати, що в світі бідної більшості сільські бід-




няки зможуть залишитися вдома, а міські бідняки зможуть повернутися додому. Що стосується світу




меншини, де живуть багаті і владні, Європа знаходиться в зовсім іншій ситуації, ніж США і Канада, бо




Європа створила свій простір задовго до століття автомобіля, створила його пропорційно самій лю-




дині, в його масштабі. І вони дуже добре попрацювали, захищаючи фермерські угіддя за межами міст.




Наприклад, в Швеції торгові центри заборонені. Той, хто запропонує подібне в США, буде або відда-




ний під суд за держзраду, або спалений, як єретик. Кожна порція їжі в США проробляє шлях рівний в




середньому 3 000 км, почасти тому, що земля навколо міст розорена асфальтом – жертвопринесенням




Богу Нафти. Як висловився неповторний Говард Кунстлер, передмістя – «спосіб організації життя, у




якого немає майбутнього». Це майбутнє вже майже прийшло, і містяни США та Канади повинні виз-




нати це зараз, до того, як закони поставлять їх перед фактом. І це так, незалежно від того, чи посліду-




ють серйозні дії бійців ГЕО, чи ні.




Прийдешнє зниження енергетики і обвал біоти, якими б не були масштаби, не обов’язково повинні




означати масовий голод. Висловлюючись дуже просто, чи будемо ми голодувати, чи ні – залежить від




нас самих. Чи залишиться нашому суспільству енергія, витрачена на ще більшу кількість непотрібного




мотлоху для багатих або на перевезення простих продуктів харчування (від фермерів), на тлі того, як




локальні економіки намагаються закріпитися в об’єктивній реальності? Чи готові ми сказати багатіям,




що вони не мають права на гори електронного сміття, при тому що ми не маємо їжі? Сьогодні субсидії




зерновим картелям роблять товари агропрому найдешевшими калоріями на ринку. Пропозиція в га-




лузі продуктів харчування структурована на користь прибутків корпорацій. Так усуньте цю структуру.




Ми всі разом будемо винні, коли ми залишимося голодні, якщо не відберемо у них нашу владу. Наше




заперечення 63, словами Кюнстлер, «повністю несумісне з чимось подібним колективній відповідально-




сті перед майбутнім». [42]




Ця відповідальність має на увазі останню мету – корпоративний капітал. Всього 1400 осіб контр-




олюють економіку усього світу. Тут все просто: у них багатство, і ми хочемо його відібрати. Знову-таки,




тут потрібні відданість справі як легальних активістів, так і озброєних бійців.

259

Руйнування фізичної інфраструктури капіталізму – це тільки тимчасовий напівзахід, який буде працювати до тих пір, поки законодавчі структури не організують крадіжку повторно, а ця крадіжка спирається на силову підтримку. А активізм та ініціативи, спрямовані на переорієнтацію економіки на людські потреби, зазнають поразки. Такі ініціативи потребують підтримки. Створення загрози ін-фраструктурі світового капіталізму вимагає невеликого ризику для людського життя. Існує всього 20 найбільших фондових біржі. Всі вони тотально залежать від електрики. Всі вони закриваються на ніч. Всі вони знаходяться у великих містах і вимагають перевезення мільйонів приїжджих з передмість.


  • знову-таки: без Інтернету глобалізація була б неможлива. Віра в те, що бідні залежать від багатих,

– це лише свіжа версія «Тягаря білої людини» Редьярда Кіплінга. Їм не потрібне американське зерно, ГМО, технології або корпорації. Їм точно не потрібно, щоб багаті основу їхнього життя – землю, річки, дерева, рибу, нафту, сонячне світло або працю – забирали і потім позичали їм це багатство. Чим ефек-тивніше нашим бійцям вдасться перервати потік капіталу, тим більше залишиться місця для дихання тендітних корінців справедливості.




    • ось в нашій історії настав момент емоційної напруги. Нашим бійцям потрібно йти вперед, не сходячи з тонкої грані між необхідністю діяти і необхідною підготовкою. Привабливість критично важливих цілей протиставлена моральному вантажу можливих жертв. Відчайдушна необхідність у серйозних ударах веде до моральної дилеми, закладеної в невизначених наслідках. Але ж буде ще так багато дилем, причому деякі з них вимагатимуть рішень і не даватимуть часу ні на що, крім жалю.

РЕВ вимагає жертв, деякі з них будуть неприємним і незворотними. Наші бійці можуть віддати перевагу цій роботі любові, родині, друзям. Їм доведеться підійти до вербування серйозно, а до пору-шень культури безпеки – ще серйозніше. Їм, можливо, доведеться провести півжиття в тюрмі, щоб не видати товаришів. Їм доведеться ризикувати своїми життями і, що ще важче, життями інших. Чи не буде вшанування героїв, ні для кого, крім вихідців з корінних народів. Буде секретність, травми і зра-ди, і все це доведе їх до знемоги. Але раз це наша найбільша надія, є і можливість перемоги. Страйки будуть вирішальними, а перемога буде більше схожа на повільне блукання коренів у ґрунті. З поверхні здається, ніби зі вчора нічого не змінилося, але коріння не здаються – ні сьогодні, ні завтра, ні після-завтра. Поки ніжні волокна не знайдуть воду, і тоді багато що стає можливим. Якщо відповідь «так», то вода знайдеться. Буде ще більше води, якщо буде ще шість разів «так», які зберуться, щоб намалювати карту можливого, список завдань – стрілу, націлену в серце пекла. Сила – лише тільки частина натягу. Заспокой свої руки, коли цілишся. На постріл піде кілька місяців. Але перша стріла буде оперена кри-лами мандрівних голубів і безкрилої гагарки, і все, що літає захоче повернутися додому.


Через шість місяців вас буде більше, а хтось піде, але ви будете готові до більшої чисельності. Біль-ше означає, що ваш успіх зробив ставку на вербування і невелика мережа вже існує. Через дев’ять місяців вони вже натреновані. Через десять надходить сухий наказ, деталі якого знають тільки ті, хто повинен знати. Через два дні вимикається електромережа, руйнується міст, тоне чи згорає у темряві ночі якесь обладнання. Ви виграли для життя на цій планеті – від сталої крихітної зеленої цяточки планктону до терплячої грації зубра – ще кілька годин, а, може, і день.
Заперечення – спосіб психологічного захисту, при якому людина, що його застосовує, заперечує події або інформацію, яку не може прийняти. І несподівано – радість: по всьому континенту, або десь за океаном, хтось ще теж відповідає «так» на зрозумілій мові опору. Люди, яких ти ніколи не зустрі-неш, гасять світло Берліна і Бангкока, запалюють нічні вогні в Форт Мюрреї, рубають комп’ютери на Бомбейській фондовій біржі. Війна почалася! Ви двічі «поклали» енергомережі. Лісові бригади знищи-ли обладнання і дороги, дві фабрики і добрий шматок корпоративної штаб-квартири Plum Creek’s. А команда Захист Риб зняла Лебединий Водоспад і дамбу Міндока: 12 загинули, троє схоплені. І відпо-відь можновладців була швидкою, жорстокою і глушили вони людей без розбору. Двісті людей зникли безвісти, викрадені поліцією або головорізами корпорацій. Деякі з них, можливо, були бійцями, деякі
– легальними активістами. А деякі взагалі не мали до опору ніякого відношення. Троє схоплених мов-чать і приходить звісточка, що вони вже не заговорять. Залишається лише сумувати в хвилини між


сном і рухом. Прийде день – і ти зможеш зламатися, і тоді потечуть сльози.

260

Але поки рано. Зараз вся увага на майбутньому. Пройде ще три місяці, і раптом по всіх каналах нови-на – три драглайни в Західній Вірджинії згоріли дотла. «Залиште наші гори або помріть у них» – єдине комюніке. Ти не знаєш цих активістів, але ти відчуваєш ритм їхніх сердець. Бригада Нафти поїхала до Луїзіани, маючи намір взятися за бурові – отруйна подоба лісу, здіймається над морем, загиджених нафтою ось уже двадцять років. Дамби на Міссісіпі піддаються атакам, одна за одною. Потім цілий осе-редок заарештовують на Середньому Заході: вісім людей потрапили в облаву. Параноя поширюється як чума – чутки, чищення. Твоя мережа тримається, тому що ти побудував її саме для цього. Тільки відданих запросили, і вони були навчені. І вони принесли клятву – всі, що вважають священним збері-гати дисципліну та чинити гідно.


  • відкритому суспільстві, головні екологічні організації та громадські діячі екологічного руху не можуть сказати нічого доброго ні про вас, ні про ваших товаришів, з якими ви не знайомі. Але це не важливо. Під поверхнею люди говорять, а молоді і завжди безстрашні хочуть приєднатися. І це не важ-ливо, тому що важлива мета, стратегія, і цілі для враження. Переконання читачів журналу Yes! в план ніколи не входило.

До кінця другого року на мережу вже ніхто не покладається. Економіка тріщить по швах, а амери-канська публіка готова пити вашу кров. Але десь чорна крячка вигодовує своє потомство, а коли воно оперяться, то понесе надію всього свого виду на своїх маленьких крилах. У Бірмі і в Амазонці лише кілька старійшин говорять на своїй мові, повній слів, що описують рослини, дощ і духів. Відразу за межами міста Боулдер, Лінкольн і Де-Муан, знову з’являється бізон і кілька сміливих гектарів бага-торічних трав. Підземний тунель на трасі I-70 прикрашений написом: «Ви у вільному місті Лоуренс! Бе-режіть природу або помріть!». Тоненький струмочок відновлювачів дістався сюди з Балтімора, Сіетла




  • Окленда, наповнюючи дикою природою не тільки свої уми, але і світ. Перші вчать садити, дбайливо витрачати воду методом Йеомана, поки приймається трава, як шанобливо доглядати за самкою бізона, поки вона виношує своє потомство. І вони навчають еволюції, контролю народжуваності, демократії в своїй альтернативній школі.

На третій рік ціна на нафту доходить до 200 доларів за барель, потім 210, 220. Ще трохи вище і систе-ма починає руйнуватися під власною вагою. Вуглець – на позначці 400, і зростає. Мережа опору зі схо-ду шле партії матеріалів домашнього виготовлення на південь. У людей тепер на озброєнні більше ніж стріли і списи. Дамба Біло Монте більше не існує: 20 000 людей і ліс можуть залишатися у себе вдома. Народна міліція в сільських районах Вісконсіна і Мейн налагоджує доставку хмизу для літніх людей взимку. Вермонт стає незалежним після голосування з перевагою лише в 2%. До розмови долучається рух за політичний захист біорегіонов каскаду. Фермери в Бенгалі влаштовують Бенгальське чаювання, викидаючи дешеві товари з США в затоку, а потім блокуючи дороги до портів. Ненасильницькі активі-сти повністю блокують зустріч Великої Двадцятки цього року. Різні штати в Америці приймають по-правку до Конституції усуваючи поняття індивідуальної корпорації (corporate personhood). Частуван-ня з сої на обідах у складчину викликає подив і поблажливі посмішки. Лас Вегас марніє, і навіть ті, хто тебе ненавидять, змушені посміхатися. У Нью-Йорку, Атланті й Вашингтоні немає кондиціонування повітря, дерев давно немає, а літо стало найгарячішим у історії планети. Слабкі і старі під ударом. На




полицях супермаркетів все більшими стають просвіти порожніх полиць.




Але розведення курей в містах полегшило прихід туди кіз і свиней. Галявини стають пасовищами;




люди вчаться обчислювати поглинання вуглецю на своїх маленьких ділянках багаторічних культур.




Рух Перехідних Міст переписують свою платформу, третє покоління маніфесту Перехідних Міст, на




підставі прямої демократії, права людини, фемінізму, стабільної локальної економіки. Деякі висувають




свої кандидатури на посади в місцевій владі та деякі перемагають. А Юджині, Медісоні та Піттсбур-




зі робляться колосальні зусилля з підвищення громадянської грамотності, а потім – зі встановлення




демократії прямої участі. У Берклі корпорації стають незаконними. Жіночий рух опору проти побу-




тового насильства Гулаб Генгс виникає в Бостоні, Ітаці, а потім в Лондоні, Амстердамі та Мехіко. Генгс




розсилає книги в школи для дівчат в Пакистані і Судані, а протизаплідні таблетки видають за дитячий




аспірин. Ходять чутки, що вони також відправляють пістолети.

261

Відновлювачі дикої природи викуповують все більше врожайних рівнин річки Міссісіпі, гектар за гектаром. І раз її нинішнє населення більше не отримує страховку на випадок катаклізмів, деякі з них продають землю. Інші заінтриговані, аналізують свою бухгалтерію і записуються на літні стажу-вання. Команда юніорської ліги «Пеорія Чіфс» ( «Ватажки» м. Пеорія) стають «Степовими Собаками Пеорії». Зубрів бачать уздовж транс-Канадської траси I-90. Твоя команда освоїла швидкісні човни та розташування океанських нафтовидобувних платформ, інфраструктуру нафтопроводів і ви легко ви-словлюється на мові мегават. Цілі ділянки незайманого лісу все ще стоять, але удобрені кров’ю твоїх друзів. У Лімі та Ченнаї, а також в передмісті Міннеаполіса, є шістнадцятирічні підлітки, відчайдушно спраглі сказати «так». Ваша чисельність зростає, але зростає і концентрація вуглецю. Це сумна гонка до самого кінця.


  • цього моменту історія розмита. Я не можу її завершити. Тільки ти. Яким би не було твоє покли-кання, світ не може більше чекати. Влада, у всіх своїх тупих, дурних і садистських обличчях занесла со-киру над усіма живими істотами, що залишилися. Якщо ми злякаємося - вони переможуть. Збери всю свою мужність і серце в кулак, створи з любові непохитну стрілу та приціл. Приєднаєшся ти до мене? Чи станеш зі мною поруч? Відлік часу пішов. Як тільки ти випустиш цю книгу з рук і задумаєшся серй-озніше ніж будь-коли: «кого я можу попросити приєднатися до мене?» Наші годинники відраховують не секунди, а види живих істот і вуглець. Скільки їх пішло з тих пір, поки ти почав читати? Чи станеш ти зі мною? За час, який потрібен, щоб написати це питання, ще одна земноводна тварина впала в прірву небуття, ще одна квітка зігнулася і зів’яла назавжди, ще один старійшина племені забрав з со-бою на той світ мову природи. А поки ти будеш вимовляти своє «так», все ще залишається час зробити можливе реальним. Все ще є час для амфібій як класу, залишився час, щоб справедливість перемогла владу і її гірке задоволення домінування. Станеш ти поруч зі мною?

Нехай це питання переходить не з вуст у вуха, а з серця в серце. Його доведеться шепотіти, але воно може горіти. K’widzawidzi nia? Te joindras-tu a moi? Ndicele undincede? Apni ki amar sathey jog deben? Нехай воно іде по світу, поки не повернеться назад: ти встанеш зі мною? Так, це все ще можливо. Але «так», як слово «любов», має бути дієсловом, нашою найкращою і єдиною надією. Нехай «так» веде тебе. Потім відпусти його на волю.


262



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка