Глибинний екологічний опір



Сторінка4/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

ІЄРАРХІЯ:
Ієрархія означає, що існує «група нагорі і група внизу». Група «внизу» має менше прав, ресурсів і вважається «нижчою» за статусом.
МАТЕРІАЛІЗАЦІЯ:
«Матеріалізація відбувається тоді, коли людину за допомогою громадських інструментів позбав-ляють людських властивостей, перетворюють на річ, товар, продають, купують... Ті, кого можна використовувати так, ніби вони не цілком люди, з точки зору суспільства не є повноцінними людьми».33


  1. Мається на увазі влада, як фізично існуючий апарат гноблення, насильства над слабкими і бідними. Автори завжди вкладають в слово «влада» саме цей сенс. Отже, ліберали «не бачать» ні гноблення, ні його системних причин.

ПІДПОРЯДКУВАННЯ:
Якщо ти стоїш нижче інших і тебе зробили річчю, то підпорядкування обов’язкове для виживання... Підпорядкування, до якого примушують нижчі матеріалізовані групи людей за допомогою ієрархії і матеріалізації, вважається доказом (іманентною) неповноцінності, нижчого положення як внутрішнь-ого характеру і занадто слабких для нормальної людини здібностей.
НАСИЛЬСТВО:
Здійснюється членами вищої групи. Насильство «систематичне і досить поширене, щоб бути не-помітним і нормальним, зазвичай сприймається як невід’ємне право того, хто чинить насильство». Всі чотири елементи працюють спільно, створюючи майже герметично ізольований світ – як психоло-гічно, так і політично, – де пригнічення є нормальним і важливим, як повітря. Будь-який прояв опору наштовхується на цілий спектр впливів: від осміяння до грубої сили. І все ж опір існує. Незважаючи ні на що, люди вперто наполягають на тому, що вони люди.
Набуття політичної усвідомленості – НЕ безболісне. Щоб подолати заперечення, потрібно кожен день бачити жорстокість всього суспільства, яка вже стала нормальною. Суспільства, що складається


  • мільйонів людей, які беруть участь в цій жорстокості, нехай навіть не активно, але з вигодою. Одна моя подруга, яка виросла в тотальній убогості, згадувала свою політизацію в перший рік коледжу – рік нестерпного болю від усвідомлення простого факту, що «є бідні і багаті, і між ними є зв’язок». Мож-ливо, і вам доведеться випробувати хворобливі переживання, яких ви уникали, щоб вижити, і навіть приниження від своєї власної таємної згоди. Але розуміння гноблення починається з повного усві-домлення того, що пригнічення – це погано, а опір є можливим. Отриманий досвід аналізу допоможе звільнитися психологічно і навіть духовно.

Як тільки приходить розуміння факту гноблення, у більшості людей з’являється спонукальний мо-тив до дії. В цілому, існують чотири види дії: юридичні рішення, пряма дія, неучасть і духовність. Ці категорії можуть поєднуватися в сприятливий або навіть визначальний для руху опору спосіб. Але та-кож вони можуть стати і глухими кутами відчаю. Дуже важливий момент: всі ці види дії можуть бути як ліберальними, так і радикальними.


ЮРИДИЧНІ ЗАХОДИ
Велика частина груп активістів зосереджена навколо законних (юридичних) рішень конкретних проблем. І у них є на це вагомі причини. Як вказує Катарін МакКіннон, «закон організує владу». За-конодавчі ініціативи та судові розгляди можуть бути широкою палітрою: від недолугого благання до потенційних структурних змін. Радикали без роздумів відкидають такий вид дії, як реформістський за своєю суттю. Дійсно, здебільшого юридичні заходи є реформістськими, а основна мета цієї книги – запропонувати активістам методи, що виходять за рамки звичайного юридичного процесу. Але якщо ми хочемо розподілити владу егалітарно, нам доведеться вступити в сутичку з законом. І фокус в тому, щоб радикально відповісти на наступні питання:
– ця юридична процедура націлена на перерозподіл влади або просто на заміщення однієї людини іншою на вершині піраміди?
– чи відбираємо ми владу у гнобителів і повертаємо права пригнобленим?
– чи даємо ми людям більший контроль над матеріальними умовами свого життя?
– чи визначаємо ми конкретне джерело зла і викорінюємо його?
Ми можемо стояти осторонь з найрадикальнішим на світлі ставленням, але така позиція не допо-може жодному лососеві, який задихається, жодній зґвалтованій дівчинці. Це не заклик поводитися добре і просити по–доброму. Я впевнена, що порушувати закон потрібно, оскільки вся ця колосальна система підтримується конституцією, на якій і ґрунтується розбещена система влади. Конституція була написана білими чоловіками, які володіли білими жінками як кріпаками і неграми обох статей 34

як рабами, а конституція була потрібна їм як спосіб захисту своєї влади. У нас немає ніяких моральних зобов’язань поважати її, скоріше навпаки. Я також певна, що нам потрібно скинути всю цю будову


– повірте мені, інакше я б не стала співавтором цієї книги. Крім того, існують законодавчі перемоги і рішення судів, такі як «Акт про громадянські права» 1964 року і «Справа Роя проти Уейда», які по-вернули владу в сторону справедливості. Подальший перехід до прямої демократії, побудованої як на підставі прав людини, так і на людській участі в житті планети, теоретично складним не є. Закон існує не тільки для лібералів. Питання лише в тому, які дії потрібні, щоб нинішню ситуацію трансформува-ти в бажану. Ні зневажливі насмішки, ні відчай не довели своєї ефективності. Радикальним бути легко, але одного лише стану люті недостатньо. Повинні відбутися структурні зміни. Радикальний аналіз починається з усвідомлення саме цього факту. Як змусити систему до змін? Ось стратегічне питання.
ПРЯМА ДІЯ
Дехто з активістів ігнорує юридичні методи і концентрується на прямій дії. Часом вони поєдну-ють пряму дію з юридичними заходами, як, наприклад, у випадку, коли акти громадянської непокори відбуваються з метою вплинути на законодавців в конкретному питанні. Скільки жінок приковували себе до огорожі Білого Дому або випробували на собі тортури насильницького годування в тюрмі Холлоуей, щоб домогтися права голосувати? Автобусний бойкот в Монтгомері – наочний приклад за-стосування економічних методів тиску замість політичних. Як і у випадку з законодавчими заходами, цілі прямої дії можуть бути як радикальними, так і ліберальними.
Жодна окремо взята дія ні всередині, ні ззовні системи влади не буде вирішальною. І серйозний рух опору це прекрасно розуміє. Замість того щоб блокувати цілі сектори владних організацій, успішний рух цілиться в слабкі місця з урахуванням наявних ресурсів. Активісти, що знаходяться як у середині системи, так і поза нею, повинні сприймати свою спільну діяльність як частину роботи по досягненню глобальної мети. Потрібні і перші, і другі. Багато людей «зовні» системи за все своє життя так нічого путнього і не роблять, ціла субкультура таких людей оголошує зміни свого особистого способу жит-тя і стилю мислення власною політичною стратегією, а «робота» у них – це відвідування семінарів з особистісного росту. Більш ліберального погляду годі й шукати. Хотілося б підкреслити, що робота всередині системи і поза нею не є тією точкою, в якій діяльність стає радикальною або ліберальною (оскільки радикальною або ліберальною може бути як робота всередині системи, так і зовні). Так само помилково було б вважати, що найбільш войовничі стратегії є найбільш радикальними. Це не так: найбільш войовничі стратегії – просто найбільш войовничі. Я кажу так не через моє добропорядне прагнення до ненасильства.


  • книзі «Ендшпіль» Деррік 900 сторінок присвятив спростуванню пацифістських аргументів, ши-роко поширених серед лівих сил, та й більша частина цієї книги написана, щоб надихнути читача на серйозний мілітаризований підхід. Але ми повинні піддати заклики до насильства ретельному аналізу фемінізму, який критично ставиться до маскулінності. Багато войовничих груп є лише виправданням, коли чоловіки насолоджуються дешевим адреналіном, який годує чоловіче его, звільнене від соціаль-них обмежень наявністю великих і потужних «гармат» для справжніх чоловіків. У поєднанні з неефек-тивною стратегією, а часто і з несамовито маскулінною поведінкою, такі групи «захлопуються» в ході перестрілок між її членами. Майкла Колінза вбили свої ж ірландські націоналісти, Троцького – сталін-ські найманці, а Малькольма Ікса – чорні мусульмани.




Ліві революціонери часто наділяли владою харизматичного диктатора і переходили на новий рі-




вень божевільної жорстокості. Соціалісти і анархісти, багато з яких вірили в СРСР як в прийдешній




рай на землі, були в шоці від угоди між Сталіном і Гітлером, та геноцидом з боку Йосипа Сталіна, що




відбувся опісля. Насильство в поганих руках ні в якому разі не скидає систему гноблення, а навпаки,




відновлює в ній патріархат. Теодор Росзак зазначає, що «ця фракція чоловіків лівих переконань прий-




має насильство як самореалізацію». Часто посилаються на книгу «Мерзенні землі» Франца Фенона або




на передмову до неї, написану Сартром, де насильство вважається не тільки потенційним прийомом,




його наполегливо рекомендують як психологічну необхідність для пригніченої мужності.

35

«І тут, – пише Росзак, – все стає не просто жахливим, а ще й дурним. Раптово тотальна переко-наність перетворюється в абсолютну ефективність, з якою людина лізе в бійку з першим-ліпшим полі-цейським». Такий підхід нічим не краще біганини по тренінгам: мета – внутрішнє емоційне вдоволен-ня (яке ні від чого особливо не звільняє), а не суспільство, побудоване на принципах рівності, або рух опору, здатний нас до нього привести. Привілей жінконенависницької поведінки, яким себе наділяють чоловіки, призвів до відродження фемінізму в 1960-х. Жінки навчилися мислити політично, беручи участь в рухах за права людини, за мир, в студентських рухах, і потім проаналізували ситуацію, що склалася. Поведінка їх соратників-чоловіків нічим не відрізнялася від поведінки чоловіків із істебліш-менту – вона не була «ні на грам менш подавляючою, ні на йоту менш сковуючою», як писали троє з ветеранів руху «Студенти за демократичне суспільство».
Це стосувалося всіх без винятку рухів радикального спрямування. Колишня «Жінка Погоди» Кеті Вілкерсон писала, що багато жінок покидали рух за мир через сексизм: «лівий рух був непроникний, як кам’яна стіна». Історик Джеремі Верон зазначив, що «частиною цієї сумнозвісної кампанії проти моногамії був наказ Везермена розлучитися тим парам, в яких виявлялася неприпустимо власницька


  • егоїстична близькість». В результаті почалася насильницька ротація статевих партнерів, що визна-чалася лідерами здебільшого з ідеологічних підстав, але, як підозрювали, були присутні і особисті мо-тиви (звинувачення полягало в тому, що чоловіки–лідери переводили окремих жінок з групи в групу, щоб спати з ними), траплялися і спалахи групового сексу, під час яких на тлі лібідної наснаги пору-шувалися різні табу. Для кого вони були натхненними – ось питання, на яке Варон відповідає надмір-но акуратним спостереженням: «життя в колективі могло бути дуже важким для жінок ... і також сприяло сексуальній експлуатації жінок в організації». Колективи «Підпілля Погоди» були «психологіч-но жорсткими і винагороджували самовпевнених і навіть агресивних, при цьому з’їдали з нутрощами менш впевнених в собі і більш беззахисних». Навіть професійні активістки «пізнали вимушену муж-ність мачизму», що, як і очікувалось, «не сприяло ні істинній автономії, ні солідарності між жінками».

Підпільні газети типу Free Press, Berkeley Barb і Rat заробляли на рекламі із застосуванням зобра-жень жінок як об’єктів, продавали жіночу зовнішність як товар. Уже в 1969 році на конференції Син-дикату Підпільної Преси жінки запропонували підтримати резолюцію, згідно з якою газетам забо-ронялося використовувати зображення упредметнених жінок для продажу аудіозаписів та інших товарів, а також реклами сексу, оскільки використання сексу як товару сильно пригнічує жінок. В результаті особливо відвертий у своїй жорстокості і повний порнографії випуск Rat зі статтями, що зневажають жінок, настільки розлютив співробітниць видання, що вони, об’єднавшись з іншими гру-пами феміністів, взяли журнал під свій контроль. Робін Морган була учасницею перевороту в редак-ції. Її фундаментальна стаття «Прощавай все це», повна обґрунтованої люті і розчарування, була опу-блікована в оновленому Rat. Нові ліві сили виглядали як зовсім новий патріархат, що, по суті, лише




посилює проблему лівих сил, оскільки вони прийняли порнографію як частину свободи.




Свобода для кого? Свобода для чого? Свобода чия? – ось три незручних питання, на які ліві чоло-




віки–активісти не хотіли відповідати. Фактично цілий клас жінок піддавався жорстокому поводжен-




ню і знаходився на прислуговуванні, що різко суперечило будь–яким заявам, які ліві висловлювали




на захист загальних прав людини. Наочні приклади такого протиріччя продемонстрували лідери руху




«Сили Чорних». Елдрідж Клівер відкрито писав, що зґвалтування чорних жінок було «тренуванням»




перед зґвалтуванням білих. В результаті його заарештували і посадили і за те, і за інше. Хьюї Ньютон,




співзасновник «Чорних Пантер» і їх міністр оборони, ґвалтував багатьох жінок за підтримки своїх




озброєних громил. За його словами, «зґвалтування бувають двох видів: в першому випадку ти просто




опановуєш її тілом, а в другому – робиш так, щоб вона насолоджувалася своїм зґвалтуванням». Він був




заарештований і засуджений за розтрату грошей «Чорних Пантер», призначених на шкільну освіту і




харчування, які, швидше за все, були витрачені ним на наркотики. Другий раз його судили за вбив-




ство 17–річної повії Кетлін Сміт. Малькольм Ікс був ненабагато краще. Він бив своїх повій і жахливо




ставився до лесбіянок, а потім прийняв іслам. Згодом він сформував свою ідеологію про перевагу чо-




ловіків в рамках мусульманських принципів для чорних мусульманських сімей, що давало чоловікам




повну впевненість в тому, що домінування над жінкою – план всевишнього.

36

Важливо відзначити, що і в той час і сьогодні були чоловіки і жінки, які відкидали подібну поведінку як експлуататорську і неприйнятну. Радикальна група «Молоді лорди» з Пуерто-Ріко чудовий приклад цього. З самого початку лідерами в групі були тільки чоловіки, а головним постулатом їх платформи було «Мачизм повинен бути революційним». Ірис Моралес згадує, що «чоловіки на керівних позиціях зловживали своїм становищем і новобранці серед жінок повинні були спати з ними. Таких жінок по-винно було бути дві або три, оскільки вони, звичайно ж, були супермачо і вважали, що це дуже круто. Коли оприлюднили список їх товаришів, які особливо відзначилися, ми були обурені і жінки разом


  • нами». Жінки почали проводити свої зібрання окремо від чоловіків і виступили зі списком вимог. Він включав в себе підвищення статусу для жінок, догляд за дітьми на зустрічах і їх участь в міністер-стві оборони. Жінки отримали підтримку найбільш прогресивних чоловіків, тому що ті «розуміли, що революція без жінок неможлива». Протягом приголомшливих шести місяців були задоволені всі їхні вимоги і навіть прийняте гасло «Геть мачизм!». Фемінізм був сприйнятий настільки серйозно, що «майже всі члени центрального комітету були понижені на посаді за шовінізм і їм довелося змінити спосіб життя, навіть голові організації». Для обговорення проблеми мачизму чоловіки навіть заснува-ли своє окреме зібрання. Ця трансформація була задокументована в фільмі Моралеса «Паланте, знову Паланте».

Моралес також розповідає і про «сумну сторінку в історії руху», яка розбила серця у безлічі рухів. «Були одна-дві жінки, які всіх старанно уникали, а пізніше нахабно скористалися рухом, за який ми так боролися. Це важливий урок, тому що не кожна жінка мені сестра, не кожна пуерториканка моя се-стра». Солідарність між людьми – це дуже цінна річ, і трапляється вона набагато рідше, ніж загальний опір проти гнобителів. Внутрішня ворожнеча в русі перемагає рух без зусиль гнобителя. Вираз «ре-акційний чорний націоналізм» належить Норму Р. Аллену. Він використовував його для опису «фана-тизму, нетерпимості, ненависті, сексизму та гомофобії», відкинути які він просив товариство чорних. Марк Антоні Ніл написав працю «Новий чорний чоловік», яка представляє собою захоплювальний зразок моральної місії і побудови спільноти в умовах гноблення (він афроамериканець) і привілеї (він також гетеросексуал і чоловік). Навіть в настільки короткій дискусії складність проблеми насильства стає очевидною. Зрозуміло, що люди, для яких важлива справедливість, хочуть відкинути насильст-во, і багато хто з нас пережив його. Всі ми дуже добре знаємо, наскільки привілейованими вважають себе чоловіки і як вони використовують таку свою психологію проти жінок. Яким би не був життєвий досвід кожного з нас, ми все ж бачимо жорстокість як плід імперіалізму, расизму і жінконенависницт-ва, що призвели до бездумного знищення і травмування протягом нескінченних, виснажливих тися-чоліть. Багато людей усвідомлено дотримуються етики ненасильства з дуже вагомих причин.


Насильство – широке поняття, і нам потрібно чітко визначити, про що конкретно ми говоримо, обговорюючи його як рух. Я б хотіла розділити такі поняття: насильство ієрархії і насильство самоза-хисту, насильство проти людей і насильство проти власності, насильство як спосіб самоствердитися


  • насильство в політичному опорі. Важко зустріти людину, яка була б противником всіх і кожного з цих явищ. Якщо чітко роз’яснити в контексті, то абстрактне поняття «насильство» розпадається на конкретні дії, що різняться між собою. Можливо, деякі люди колись відкинуть всі види насильства, це наша прерогатива, оскільки у нас є моральність. Але солідарність все ж можлива і навіть є необхідніс-тю, з огляду на серйозність і невідкладність проблеми. Кожного разу, коли стикаєшся з проблемою на-сильства, вкрай важливо розуміти і приймати його потенційну користь у досягненні наших спільних радикальних і феміністських цілей.




НАСИЛЬСТВО ІЄРАРХІЇ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА САМОЗАХИСТУ




Насильство ієрархії – це насильство, яке влада використовує проти бідних, щоб тримати їх в по-




корі. Наприклад, насильство, скоєне заради наживи, залишається невидимим для суспільства або від-




бувається досить далеко, щоб люди, які мають зиск, не знали про нього. Цей тип насильства є виз-




начальним фактором будь–якої імперіалістичної війни за «природні ресурси» для корпорацій, які




перетворюють їх в дешеві товари споживання, що лежать в основі способу життя розвинених країн.




Людей, які воюють, намагаючись захистити себе і свою землю, вбивають. І це мало хто помічає.

37

  • влади є армії, суди, в’язниці та зручне оподаткування. Вони також володіють світовими ЗМІ, а тому контролюють не тільки інформацію, але і саме інформаційне поле. У привілейованих свої «зручності і витонченості» (як висловився один із захисників рабства), якими вони в тій чи іншій мірі наділені богом, і розкішшю невідання. Вся структура глобального капіталізму побудована на насильстві (на-сильство – ще один вид викопного палива?). Насильство, яке використовується владою для збережен-ня ієрархії, – це одне з тих явищ, які ми, можливо, разом вважатимемо неправильними.

Протилежністю можна вважати насильство самозахисту, тобто набір дій, які використовуються, коли завдали болю - проти агресора. Кожен має право захищати своє життя від нападника. Бага-то лівих розширюють поняття самозахисту до права цілого народу на оборону. Наприклад, багато політичних активістів підтримували сандиністів в Нікарагуа, навіть ризикуючи собою, співпрацю-ючи в будівництві шкіл або зборі кави. Деякі люди навіть відмовляються називати цей колективний самозахист «насильством», вважаючи насильством тільки ті жорстокі дії, які підтримують ієрархію. Вважаю, що буде чесніше назвати це насильством і прийняти, що не всяке насильство однакове або однаково погано.


НАСИЛЛЯ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ І НАСИЛЬСТВО ПРОТИ ЛЮДЕЙ
Знову ж таки, багато людей відкинуть визначення знищення власності як насильство. Оскільки предмети не відчувають болю, то такі інструменти, як фарба в балончиках і запальнички, не можуть вважатися зброєю, а їх використання не повинно бути насильницьким? Вважаю, що різниця між істо-тами, які відчувають, і неживими об’єктами надзвичайно важлива. Отже, знищення власності – це насильство чи ні? Це питання є як практичним (треба ж дати якесь визначення), так і експеримен-тальним. Зруйнувати власність, можна не завдаючи шкоди жодній істоті та при цьому завдати значної шкоди несправедливій системі. Чи стане хтось заперечувати проти того, що французький Опір підри-вав залізничні колії і мости, щоб зупинити нацистів?
Але насильство проти власності також може бути використане для залякування. Саме з цієї при-чини багато прогресистів і радикалів з важким серцем думають про руйнування власності. Якщо ви піддавалися таким загрозам, то ви знаєте, наскільки це ефективно. По суті, якби насильство проти власності не було настільки ефективним, то до нього б ніхто не вдавався, щоб вселити страх і при-гноблення. Якщо розбити всі тарілки об підлогу, то результат буде аналогічним. Одна подруга, яка дізналася на власному досвіді, що таке напад терористів правого спрямування на будівлю, де вона пра-цювала, була госпіталізована з діагнозом гострий посттравматичний синдром. Руйнування власності може сильно травмувати людину.
Яке б ми не дали визначення руйнуванню власності, нам потрібно зважати на наслідки і стратегічні вигоди, щоб прийняти обдумане рішення. Знову ж таки, «насильство» – це не погане слово, а описове. Очевидно, що більшість людей більш лояльно сприймуть атаку на вітрину, стіну або порожню будів-лю, ніж насильство проти людини, саме так і повинно бути. Але якими б не були ваші особисті пере-конання в даному питанні, фундаментальна повага один до одного і до нашого руху в цілому вимагає визнання відмінностей між людьми і власністю в питаннях насильства.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка