Глибинний екологічний опір



Сторінка6/33
Дата конвертації15.03.2018
Розмір6.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

ДУХОВНІСТЬ
Позиція неучасників часто є сумішшю лібералізму і відчаю. Лібералізм пропонує рішення лише на особистому рівні, а відчай загрожує відсутністю рішень. Такі системи гноблення, як капіталізм і па-тріархат, можуть здаватися непереможними в їх розмаху і жорстокості. Приємно тішити себе ілюзією, що стратегія змін на рівні окремо взятих людей зможе стати політичною зміною. Зрозуміла прива-бливість такого мислення, особливо тому, що план дій, хоча і не завжди легкий, зазвичай є зрозумілим. По суті, все життя, включаючи розуміння самого себе, можна побудувати навколо таких дій. Так ліки від відчаю, засновані на вірі, а не на стратегії, залишаються рішенням емоційним, але не матеріальним.
Нам треба думати, виходячи за рамки наших емоційних потреб. Рішення проблем, заснованих на вірі, не витримують перевірки логікою. Якщо ставити під сумнів віру адептів, то вони відчуватимуть себе в небезпеці і змушені будуть відступити під захист затертих банальностей і обнадійливої компанії однодумців. Саме таку позицію займає більшість прогресивних спільнот. І нині існує ціла субкультура неучасників, які досягли справжнього міленаризму (хіліазму).
Міленаризм – це будь-який релігійний рух, який пророкує крах звичного нам світового порядку


  • подальший перехід до «тисячолітнього царства», періоду справедливості, рівності, порятунку та ін. Рухи міленаристів вважаються крайнім випадком використання релігії для «втечі» від соціальних по-трясінь і подальшої аномії?.

Сумним прикладом міленаризму був культ вбивства худоби народом зоза. Проживаючі в Південній Африці зоза займалися скотарством. Їх перша зустріч з європейською культурою відбулася на початку XVIII століття. Події за все наступне століття були цілком передбачувані: випровадження зі спокон-вічних земель, опір, війна. Після стількох років стресу в 1854 році почався мор худоби від легеневого захворювання, через що люди стали ще більш уразливі.




  • квітні 1856 року 15-річна дівчинка на ім’я Нонгкавузе розповіла про своє видіння, під час якого їй було сказано, що зоза повинні вбити свою худобу, знищити врожай, викинути запаси їжі, а також зламати своє кухонне приладдя і садові інструменти. Якщо так вчинити, то мертві повернуться, зник-нуть старість і хвороби, їжа буде сама рости з землі, матеріалізується відгодована худоба, а вся гро-мада повстане з мертвих, щоб вигнати британців. Чутки про пророцтво поширилися дуже швидко. Ватажок зоза Сархілі повірив розповідям дівчинки і наказав заколоти худобу. У міру того як чутка про пророцтво поширювалась, у інших людей теж почалися видіння, під час яких вони бачили, як мертві повставали з моря і висіли в повітрі. Це мотивувало людей знищувати все більше худоби та запасів їжі. Було винищено стільки тварин, що стерв’ятники не встигали їх поїдати і трупи тварин гнили. Всього було зарізано близько 400 тисяч тварин. Зоза побудували великі нові хліва для обіцяної худоби і зшили величезні шкіряні хутра для переробки молока.

Настав перший передбачений термін – і нічого не сталося. Дату перенесли. І знову нічого. Розча-ровані в своїх надіях люди передбачувано накинулися на невірних: залишки худоби, необхідної для повсякденних потреб, повинні бути знищені. І вони були знищені. Але знову ніякого дива не сталося.




Не забарився масовий голод з властивою йому жорстокістю і канібалізмом.

46

Люди їли фураж, траву і своїх дітей. Віряни так і не відмовилися від своїх переконань, вони в усьому звинувачували скептиків. Голод і хвороби, які його супроводжували, зменшили чисельність населен-ня з 106 тисяч до 26–ти. Багато з тих, хто вижив були змушені виїхати. За 150 років імперіалізм так і не зміг знищити народ зоза, а ось два роки міленарної гарячки майже впоралися з цим завданням.


  • схожий приклад з іншого континенту: рух під назвою «Суспільство праведної гармонії», також відоме як Повстання боксерів. Це була таємна релігійна секта в Північному Китаї, адепти якої вірили, що поєднання бойових мистецтв, дієти і молитви дасть їм здатність літати і захистить від куль і мечів. Крім того, вони вірили в армію «небесних воїнів», яка прожене чужинців. Одночасні потопи і посуха стали причиною негараздів і голоду серед фермерів і біженців, а зневірені люди легко стають адептами. Природно, загальним контекстом того, що відбувалося був британський імперіалізм, експлуатація, що наростала і приниження внаслідок опіумних війн, вимушена торгівля, втрата Гонконгу.

Члени «Товариства праведної гармонії» (ТПГ) зуміли зробити козлами відпущення китайських хри-стиян і європейських християнських місіонерів, звинувативши їх в голодоморі. Пристрасті досягли апогею в момент Тайванської різанини, коли боксери убили понад 18 тисяч китайських християн. У червні 1900 члени ТПГ сконцентрувалися в Пекіні, щоб взяти в облогу закордонні посольства. Блокада дипломатичного кварталу призвела до того, що в Пекін прибули міжнародні війська шести європейсь-ких держав, а також війська Росії і Японії, всього близько 20 тисяч солдат, так званий альянс восьми країн. Облога була знята, Пекін окупували, а імператор змушений був виплачувати репарації. Солдати більшості країн вели себе огидно, мародерствували і ґвалтували, підбадьорені своїми командирами. Як завжди, пани сваряться, а у селян чуби тріщать.


Нас в цій історії цікавить те, що члени ТПГ не отримали допомогу з боку «духовних воїнів», так і не навчилися літати і не стали куленепробивним. Тисячі людей хотіли в це вірити, але ця віра привела лише до безглуздої жорстокості і до їх власної смерті.
Міленарні культи регулярно виникають навіть серед людей, які не переживають стрес переселення і геноциду. Мілеріти, наприклад, вірили у друге пришестя Христа і кілька разів встановлювали дату. Це стало маною: люди відмовилися від посівної, вони трощили власні меблі, роздавали цінні речі. За всім цим прийшло так зване «велике розчарування» – Христос не прийшов. Ті, хто ще зберіг надію, вийшли


  • руху мілеритів і назвалися адвентистами сьомого дня. Вони вірять, що пришестя Христа вже близько, але мудро утримуються від вказівки конкретної дати. Ще один вектор руху мілеритів – Свідки Єгови, які обрали послідовність дат: тисяча вісімсот сімдесят чотири, 1878, 1881, 1910, 1914, 1920, 1925... Друга світова війна була настільки однозначно сприйнята як Армагедон, що люди, навіть не дивлячись на зубний біль, відмовлялися від послуг дантистів: так сильно вони вірили в те, що незабаром здіймуться на небеса. Один з колишніх членів цього релігійного культу писав: «До сих пір запах гвоздики [засіб від зубного болю] нагадує мені про катастрофу, що наближається».




    • 1970-х «Сторожова Вежа», офіційна організація Свідків Єгови, оприлюднила чергову дату прише-стя Христа – 1975 рік. Одна з членів організації згадувала, як її брат роздавав свої пожитки і вчив своїх маленьких дітей, куди їм ховатися, якщо вони почують крики. Коли друге пришестя так і не відбулося, її брат був госпіталізований з діагнозом суїцидальна депресія.

Леон Фестінгер, разом з колегами Генрі Рікеном і Стенлі Шахтарем, сформулювали поняття ког-нітивного дисонансу, щоб пояснити поведінку людей, які продовжують вірити в міленаризм (хіліазм) і залишаються адептами сект навіть після того, як передбачена катастрофа чи утопія не реалізовується. Їх книга «Пророцтва не збуваються» – це психологічне дослідження культу, що виник навколо Маріан Кетч, жінки, що заявляла, нібито вона перебувала в контакті з прибульцями. Згадані прибульці перед-бачали катаклізми і пропонували порятунок в обмін на віру. Коли пророцтво не збулося, віряни ще сильніше вхопилися за свою систему вірувань, що зазвичай і відбувається в середовищі розчарованих послідовників. Для пояснення такого феномену Фестингер і запропонував термін «когнітивний дисо-




нанс». Коли люди намагаються вірити в такі поняття, що суперечать один одному, то наступний

47

дискомфорт вимагає вирішення. Чим сильніше переконання, тим сильніша мотивація до залагод-ження конфлікту. Дозвіл внутрішнього конфлікту часто виражається в активному проповідуванні. Фестінгер пояснював це таким чином: «Дисонанс занадто важливий, і, хоча вони можуть спробува-ти його приховати навіть від самих себе, віряни знають, що пророцтво – брехня, і що всі їхні при-готування були марні. Дисонанс неможливо повністю усунути запереченням або раціоналізацією не підтвердження пророцтва. Але є спосіб ослаблення залишкового дисонансу. Якщо переконати якомога більше людей у правильності ідей, які породили дисонанс, то вони, звичайно ж, повинні бути правиль-ними. Розглянемо крайній випадок: якщо всі люди на землі повірять у щось, то не буде ніяких сумнівів


  • правильності переконання. Саме з цієї причини ми спостерігаємо зростання проповідництва після непідтвердження. Якщо проповідництво проходить успішно, то акумуляція більшого числа адептів і оточення себе одновірцями допомагає вірянину послабити дисонанс до терпимого рівня. Це звичайний психологічний процес, і нам корисно його чітко позначати і протистояти йому, якщо він буде охоплю-вати наші громади.»

Коли чума лютувала по всій Європі, ще ніхто не бачив мікроба. Середньовічних людей можна про-бачити за віру в те, що наближається Судний день. У нас таких виправдань немає. Ми знаємо, що є причиною масового зникнення видів і катастрофічної зміни клімату. Так, ці системи величезні, все-сильні і небезпечні, але на відміну від Yersinia pestis їх видно неозброєним поглядом. Швидше за все, саме тому міленарні вчення лівих політичних рухів схиляються до рішень, а не до пояснень. Ми будемо врятовані, але не завдяки другому пришестю. З’являться сили Всесвіту, як в стародавніх міфах племен. «Століття Водолія» згасло, але його оживив Гармонійний Собор в 1987 році, коли вісім планет, так само як і всі люди, які оголосили себе друїдами, вишикувалися згідно з календарем майя, оголошуючи Невизначений Новий Світ надзвичайного світу, світла і усвідомленості. От тільки нічого не сталося. Наступні за цим пророцтва стосувалися вже неповторного 2000 року. Деякі мої друзі буквально лю-тували від того, що я не запасаються їжею і водою. Одна жінка з моїх далеких контактів в соцмережах роздала всю свою власність і навіть прилаштувала свого кота: настільки вона була впевнена щодо своєї швидкої смерті. Знову ж таки, нічого не сталося. Але не бійтеся: ще один кінець світу настане за календарем майя в 2012 році.


На сьогоднішній день міленаризм Нового Століття (Нью Ейдж) не принесе так багато мук, як про-дуктові склади для військових. Але в глобальному масштабі духовний підхід альтернативної культури шкодить нашому руху. Замість того, щоб підводити людей до усвідомлення реальності гноблення і нищення довкілля, замість того щоб давати їм духовну і емоційну підтримку в боротьбі опору, пропо-нується повірити в ряд героїчних образів і знакових подій, які з божественної волі врятують планету.
Ось приклад з життя. В ході цілком раціонального обговорення глобального потепління за обідом, один з гостей намагається найсерйознішим чином переконати навколишніх в тому, що Істоти з рівни-ни Акаша ніколи не дозволять цьому статися. «Раптове мовчання перериває чоловік з густою сивою бородою: «Я не хочу рятувати китів», – говорить він, – «це їх карма». У нього була вроджена вада або пошкоджені синапси? Забудемо про його совість.
Ще один чоловік підключився до обговорення. Своїм солодким голосом, який мав означати духов-не просвітлення, він сказав: «Нам призначено бути свідомістю планети. Зараз етап дитинства. Якщо люди не доростуть до чистих намірів, то Святі заступляться». Перший зі згаданих співрозмовників повів розмову так, що вона в культурному сенсі пішла на дно: «Ах так! Хіба ви не чули про пророцтва корінних народів Америки?».
Міленарні переконання здатні руйнувати громади і заодно заводити піддатливих людей в глухі кути. На щастя, мало хто чув про істот з Акаші. Але що коли учасники того обіду спиралися лише на той контекст, який я знала, на те єдине місце, куди я приношу мою відчайдушну любов до життя. Історії та міфи культури стають основою можливого. І тільки видатні особистості вириваються за межі прилеглого до них контексту.

48


  • існує останній рівень складності – довести божественне керівництво неможливо. Містичні видін-ня переконливі і є індивідуальними переживаннями. Обидві ці характеристики роблять світ місти-ки потенційно небезпечним для містики і для людей в товаристві. Переконливі, надреальні релігійні бачення породжують беззастережну вірність по відношенню до провидця або провидиці, а вірність наділяє спокусливою харизмою кого завгодно. Якщо джерелом видінь є хвороба, а не «дружній всес-віт», то наслідки можуть бути жахливими. Індивідуальність видінь означає, що отримане керівництво не можна перевірити, а можна тільки відчути на собі. Але якщо велика кількість людей пережива-ють однакові бачення, то їх істинність не потребує доказів. Підтверджується лише те, що мозок лю-дини здатний генерувати екстаз. Одержимість релігією поширена, наприклад, серед шизофреників, а психічні захворювання ще ніколи не ставали здоровою основою для політичної стратегії. Таким чи-ном, містичні видіння є протиріччям, де людина повинна застосувати логіку до свого, по суті, нелогіч-ного переживання.

Три наступні приклади з історії того самого руху вказують як на надії, так і на провали містицизму: Джон Браун, Нет Тернер і Геріет Табмен. Браун був лідером рейду на Харперс Феррі. Він і його послі-довники напали на склад зброї США в спробі озброїти поневолених і підняти повстання. Браун вірив, що бог сказав йому зробити рейд і що йому буде даний божественний захист. Але якщо бог обіцяв йому захист, то бог збрехав, оскільки рейд закінчився невтішно. Така ж історія сталася і з людиною на ім’я Нет Тернер. Раб, який підняв людей на повстання, був полум’яним проповідником, якому його послідовники дали прізвисько «Пророк». Він чув голоси, мав видіння і заявляв, що друге пришестя Христа покладе край рабству. Деякі історики цілком обґрунтовано вважають його шизофреніком. Вва - жаючи, що затемнення Сонця було знаком від бога, він повів 75 осіб проти армії. Це повстання, як і рейд на паром Харперс, завершилося трагічно. Тернер був схоплений і повішений, а натовпи білих били, катували, а потім убили 200 чорних. У південних штатах були прийняті закони, що забороняли




збори чорних, як рабів, так і вільних, а також інші обмеження громадянських прав.




Протилежністю цих прикладів виступає Геріет Табмен. У підлітковому віці вона отримала серйозну




травму голови, коли намагалася захистити рабів-утікачів. Травма привела до того, що у неї все життя




були видіння, спазми і гіперсомнія. Геріет запевняла, що видіння і сни у неї від бога. Деякі історики




вважають, що у неї була епілепсія скроневої частки. Але ніхто не може заперечувати її неймовірний




успіх. Вона 11 років пропрацювала в Підземці і вивела на свободу 300 рабів, включаючи свого батька-




інваліда, якого вона тягла на нашвидкуруч заклепаному саморобному возі через болота. Вона жодного




разу не була схоплена і не втратила жодного пасажира. Вона також служила скаутом і шпигуном під




час Громадянської війни, керувала успішним рейдом на річці Комбаї, в результаті якого були звільнені




700 рабів. Коли їй потрібні були підказки-пророцтва, вона лягала і втрачала свідомість на 10 хвилин,




вона це називала «порадитися з богом». Її бачення, навіть на перший погляд нелогічні, ніколи її не




підводили.




Духовні прагнення і сила справжньої духовної практики можуть відігравати важливу роль у суспіль-




них рухах. Можливо, існує керівництво з інших вимірів, але ґрунт тут хиткий: ще ніхто не розробив




простий список ознак, який дозволив би відрізнити містицизм від відчаю і психічного захворювання.




Незважаючи на столітні страждання геноциду і депресію, жоден «духовний воїн» так і не з’явився на




спасіння. Повторюю: ЖОДНОГО РАЗУ! Жодне особливе вбрання не рятувало від куль, крім кевлара,




подарунка Пентагону. І я вважаю, що вони не Святі Духи. Скільки б віряни не молилися, пригнічення




не полегшало ні на грам. Не існує дієти, яка могла б дати нам особливі сили. Єдине диво, яке нас може




врятувати – це ми самі.




Чотири основні категорії дії, які ми тут обговорювали, – пряма дія, юридичні заходи, неучасть і




духовність – можуть бути частиною плану як лібералів, так і радикалів. Радикальними або лібераль-




ними ці дії стають в залежності від того, як вони застосовуються. Стратегічне використання прийомів




продиктовано кінцевою метою, а вона може бути або радикальною, або ліберальною. Основна теза цієї




глави полягає в тому, що, оскільки в історії переважав лібералізм, ми отримали в спадок певний набір




прийомів, які врізають наші можливості, хоча могли б їх розширювати.

49

Всі чотири перераховані категорії діяльності можуть бути реалізовані при поваленні цивілізації і ство-ренні справедливої і стійкої культури, але лише за умови, що їх сильні і слабкі сторони будуть зро-зумілі і прийняті. Таке розуміння прийде тільки тоді, коли ми приймемо те, чого нас вчить радикалізм.
Пам’ятайте, що лібералізм – це поєднання ідеалізму і індивідуалізму. З погляду лібералів, суспіль-ство складається з окремих особистостей, що для них робить суспільство, по суті, інтелектуальним явищем. Пригнічення полягає не в конкретних системах влади, а в ідеях і ставлення до них. Тому на порядку денному стоять тільки освіта і моральні аргументи. Це завело лівих активістів в гущавину тактичних прийомів, палітра яких варіює від неефективних до смішних. Всім начхати, чи запалює-мо ми свічки, щоб зупинити глобальне потепління: ввічливі прохання не будуть почуті. Такого роду благання також змушують нас вічно залишатися в стані залежних дітей. Якщо ми ведемо себе добре, слухняні, тихі і старанні, то хтось владний прислухається і подбає. А між тим, владним плювати. Влада реагує лише тоді, коли їй щось загрожує. При цьому жодна з стратегій лівих не несе в собі ніякої загро-


зи саме тому, що лібералізм неправильно розуміє природу влади.




Давайте розглянемо спектр «політичних акцій», який нам пропонують. Спершу юридичні дії, зви-




чайні петиції, демонстрації, позови на захист тих шматочків світу, які система дозволяє захищати.




Багато людей присвятили свої життя порятунку тварин, річок, різних регіонів, когось або чогось, що




вони мають мужність любити і люблять досить сильно, щоб захищати. Я зовсім не хочу образити їх




почуття або посміятися над їх пристрастю. Але це не дає результату – планета вмирає. Ми робимо що




можемо, а планета продовжує вмирати. Але що ж ми можемо зробити? Дороги, відкриті для нас – пе-




тиції, позови, не кидають виклик основним процесам цивілізації: руйнувальній і видобувній діяльно-




сті, від яких залежить цей спосіб життя. Саме цього бачення позбавлені активісти завдяки не тільки




владі та нескінченній пропаганді, а й субкультурі лівих.




Пряму дію, навіть ненасильницьку, теж пустили під укіс лібералізмом. Я народилася в 1964 році. У




рік, коли був прийнятий Акт про громадянські права. Через 25 років я дивилася по телевізору, як люди




розбирали Берлінську стіну. Ненасильство – це теж форма опору, але воно ефективно тільки тоді, коли




розумієш його правильно.




Джин Шарп – видатний вчений, який вивчає ненасильницький опір. Його тритомник «Політика не-




насильницької дії» повинен бути обов’язковим до прочитання, як введення в суть політичної бороть-




би. Він починає з роз’яснення: «Широко поширена думка, що будь–яка політична дія повинна бути




чітко насильницькою або ненасильницькою. Цей простий дуалізм веде до серйозних перекручувань ре-




альності, і найголовніше з них те, що деякі люди називають «ненасильницьким» що завгодно, що вони




сприймають позитивно, а «насильницьким» все те, що сприймається негативно. Наступне істотне




спотворення – це коли люди помилково приймають ненасильство за пасивність, так як і в тому, і в




іншому випадку не використовується фізичне насильство. Ретельний аналіз фактичних відгуків на




громадські і політичні конфлікти вимагає вихідного поділу всіх відгуків на конфліктні ситуації на дві




категорії: «дії» і «бездіяльність», а не на насильницькі та ненасильницькі. При такому розподілі нена-




сильницька дія займе своє законне місце як один з видів активного відгуку».




Ненасильницька пряма дія – це вид боротьби, який використовує політичний, економічний і со-




ціальний тиск, щоб змусити структури влади до змін, аж до повного їх усунення. Шарп продовжує:




«Деякі письменники вказували на загальні подібності ненасильницької дії і громадянської війни. Нена-




сильницька дія – це спосіб бою, такий самий, як і війна. Потрібне порівняння сил і ведення «баталій»,




потрібна мудра стратегія і тактика. Потрібна мужність «вояків», дисципліна і самопожертва. Такий




погляд на ненасильницьку дію, як на активний бій, діаметрально протилежний поширеним припущен-




ням, ніби ненасильницька дія спирається на переконання противника розумними доводами, найчасті-




ше він полягає в пасивному підпорядкуванні».




Якщо ви з тих, хто вибирає етику ненасильства, то вам потрібно зрозуміти, яким чином техніка




ненасильницької прямої дії приносить плоди за умови правильного її застосування.

50

Радикальний аналіз приведе вас до висновку, що справедливість можна завоювати тільки в бороть-бі; пригнічення – це не помилка, і розумні прохання не здатні його зупинити. Як говорив Фредерік Даглас, «влада нічого і ніколи не віддає без вимоги, не віддавала і не віддасть». Як тільки ми це зро-зуміємо, завданням активіста стає одна проста стратегія: владу треба примусити силою. Як найкраще застосувати силу?
іві політичні сили спиралися на елегантну сентиментальну віру в те, що ненасильство працює за до-помогою особистого, морального прикладу. Не працює. Отже, існує якесь моральне ядро, яке історич-но було корисним в епізодах ненасильницької боротьби. Коли борці дотримуються ненасильства в той час, коли їх атакує поліція або військові, часто в суспільстві піднімається хвиля потужної підтримки. Шарп називає цей феномен таким собі політичним джиу-джитсу. Якщо ви будуєте масовий рух, то вже


  • цієї причини правило ненасильства – хороша техніка. Але нам не можна випускати з уваги справжню природу влади і природу боротьби для її зміни. Проти влади працює тільки сила. Прогресисти не раз відмовлялися це розуміти, починаючи від аболіціоністів, які думали, що прийдешнє духовне просвіт-лення покладе край рабству, Ганді, який написав лист Гітлеру з проханням зупинитися (потім він був шокований, що нічого не вийшло), і закінчуючи білими і чорними в русі за цивільні права, які думали, що буденні страйки були занадто жорстким методом боротьби.

Зараз культура здебільшого лівих сил оголосила табу на будь-яку дію, крім «ненасильницької», що навіть не обговорюється. Я пишу «ненасильницька» в лапках тому, що переважна більшість людей не розуміє техніку ненасильницької прямої дії. Правильніше було б називати їх пацифістами – людьми, які з моральних і духовних причин «противляться війні як способу вирішення суперечок». Звичайно ж,




  • цьому розумінні я пацифістка, оскільки я проти війни як способу вирішення суперечок. Але тут мене хвилюють не суперечки, а глобальні системи гноблення, особливо система під назвою «цивілізація», яка пожирає нашу планету заживо. Між іншим, я чула від деяких прихильників так званого ненасиль-ства, що висловлювання від першої особи носять насильницький характер. Це просто смішно.

Індивідуальна прихильність заперечення насильства може бути гідною і осмисленою дією. Але якщо така дія веде до нездатності прямо подивитися на те, що з себе представляють системи влади з її насильством, безкомпромісністю, соціопатичною деструктивністю по відношенню до всього і всіх на




  • шляху, і, якщо ця дія веде до нездатності зрозуміти, що потрібно для зміни цих систем, тоді повне прийняття такого пацифізму буде лише підривати нашу здатність до завоювання справедливості і по-рятунку залишків нашої планети. На системи влади не можна вплинути моральними закликами. Їм плювати, наскільки добре ви себе ведете, чи вірите в силу зцілення або як сильно ви хочете, щоб дити-на всередині злочинців і глав корпорацій відчула любов, яку вона нібито ніколи не отримувала. Їх вну-трішня дитина – соціопат. А в реальному зовнішньому світі вони направляють брандспойти і німець-ких вівчарок на ваших реальних дітей. Ненасильницьких протестантів холоднокровно розстрілювали, катували, гноїли в тюрмах. Навіть короткий екскурс в історію будь-якого політичного опору покаже жорстоку правду. Кривава неділя на площі Тяньаньмень тому наочний урок: ненасильницькі методи не працюють переконанням, і не надають захист. Лівим потрібно забути про слізну впевненість з при-воду першого і другого. Застосовувати ненасильство потрібно не з цих двох причин.

Ненасильство працює завдяки ясному розумінню природи гноблення, виявлення його стовпів і використання прямої дії для припинення потоку влади і, можливо, навіть знищення якоїсь частини




  • фундаменту. Замість зброї, техніка використовує людей, зазвичай велике число людей готових на пряме зіткнення з владою, що означає, що вони ризикують померти. Чим швидше ліві зрозуміють реальність цієї загрози, тим краще ми встигнемо підготуватися до стратегічних і тактичних рішень особисто і колективно. Різні види неучасті – ще одна поширена пропозиція лівих. Більшою мірою вона стосується особистого «зростання». Один американський буддист пише: «Що я роблю для світу і справедливості, так це колю дрова». Оголошувати таке політичною дією – це божевільний рівень нарцисизму. Ти – не світ. І вгадай ось що: те, як ти себе почуваєш, світ не змінить.




    • не важливо, як багато дров ти нарубаєш і наскільки спокійним будеш відчувати себе в процесі їх




рубки.

51

Надмірний індивідуалізм робить цей метод марним. Для ефективної неучасті потрібні маси людей. Нам потрібно думати про створення громадських інститутів, а не про особистісні зміни, що дуже чіт-ко розмежовує лібералів і радикалів. Альтернативні соціальні інститути, такі як місцеві мережі щодо забезпечення їжею, комунальні дитсадки, непромислова освіта, пряма демократія, патрулювання дру-жинами і суспільне правосуддя, принципово важливі як для культури опору, так і для виживання в світі після нафти. Якщо одна людина стане купувати один продукт замість іншого, то результату не буде майже ніякого. По суті, вибір споживача нічого не змінює: виробництво етанолу вимагає більше енерговитрат, ніж він сам дає енергії, а сонячні панелі вимагають більше енергії на їх виробництво, ніж вони заощадять за термін своєї експлуатації. І знову ж таки, індивідуалізм ліберального мислення стає на шляху серйозної політичної стратегії.
Нам рекомендують споживчі рішення у всьому – від дієти і «зелених весіль» до приміських еко-сіл, які використовують трохи менше ресурсів, але при цьому все одно витрачають чимало. Знову ж таки, це, по суті своїй, підхід неучасті. Все це аж ніяк не кидає виклик системам влади, які активно розчле-новують нашу планету. Пам’ятайте: не існує жодного індивідуального рішення політичних проблем, жодного. У кращому випадку, ці спроби сповнені благих намірів, хоча вони і помилкові. У гіршому випадку, вони присипляють реальну заклопотаність і відчай будь–кого, хто хоча б наполовину проки-нувся, даючи йому помилкове відчуття надії.
Духовність, остання категорія, яку ми обговорюємо, відігравала важливу роль у багатьох рухах за соціальні зміни. Так, церкви чорних називають колискою руху за громадянські права; теологія виз-волення грала центральну роль в боротьбі за демократію в Латинській Америці, а християнські свя-щеники допомагали усунути систему каст в Керала, залишивши після себе живу і понині спадщину у вигляді прав людини. Але духовність в опорі може пропонувати і абсолютно протилежне тому, про що говорив вищезгаданий американський буддист. По-перше, духовність стає морально-міфічною осно-вою для холоднокровного і зухвалого подолання влади, як це було з виходом євреїв з Єгипту або як Ісус вигнав торговців з храму. Навпаки, гіперіндівідуалістічний «світ всередині» в якості кінцевої мети не пропонує нічого, крім моральної і політичної відмежованості. По-друге, духовність в опорі дає зв’язок


  • чимось набагато більшим, ніж ми самі. Назвіть це як хочете – Велике Таїнство, Богиня, Вища Сила, але це джерело сили здатне допомогти нам знайти шлях від наших страждань, втрат і виснаження і да-рувати нам силу і мужність, щоб боротися за справедливість. Ключові слова тут – це «набагато більше, ніж ми самі». Це не означає, що наші власні страждання повинні залишитися без уваги, навпаки, такі обставини, як депресія, пристрасті, посттравматичний синдром, можуть загрожувати життю, а люди, що страждають в наших громадах, потребують нашого співчуття і допомоги. При цьому духовна сис-тема, гідна називатися духовною, повинна вивести нас з такої ситуації, а не завести в неї, оскільки вона дає переживання любові і благодаті, що виходять за межі нашого індивідуального болю, вона з’єднує нас з великим світом – зі світом людей, світом планети, зі світом Всесвіту, які закликають нас до дії.

Ґрунтовна стратегія порятунку планети повинна враховувати кожен з можливих напрямків роботи. Давайте ще раз чітко скажемо: НАША ПЛАНЕТА ПОМИРАЄ. Не може бути більш сильного заклику до відповідальності, ніж заклик припинити знищення життя. Щира віра в доброту людини – це не політична стратегія. Духовне зростання і моральна чистота теж не замінюють стратегію. Нам потрібно лише вирішити, які дії робити можна, а які не можна. Як в будь-якій гідній справі, тут слово «не мож-на» абсолютне. Це має бути само собою зрозумілим. Існує можливість, а по суті і необхідність, брати участь в цьому проекті на будь-якому рівні. Час перестати прикидатися і вірити в ілюзії з приводу загроз нашій планеті, адекватних заходів проти цих загроз, мужності і самопожертви, які потрібні для




обвалення системи.




Отже, реально зупинити промислову цивілізацію? Теоретично, в цьому немає нічого складного.




Індустріалізація залежить від дуже крихкої інфраструктури, вона вимагає значних обсягів горючих




копалин, що надходять з нечисленних джерел і централізовано доставляються в великі порти або на




обробні підприємства, а потім транспортуються по вразливих каналах постачання, включаючи транс-




портну систему.

52

Промислова цивілізація повністю залежить від електрики, а електромережі простягаються на мі-льйони вразливих кілометрів. Система також залежить від Інтернету: глобалізація неможлива без організованої системи переміщення інформації та капіталу. І нарешті, є сам капітал, який щодня пе-ретікає по двадцяти основних фондових ринках – ось це точно не багато об’єктів.
Будь–який з цих елементів може бути підданий атаці безліччю способів. Серйозні активісти мо-жуть блокувати порти, переробні підприємства, фондові ринки, основні магістралі навколо великих міст. У Манхеттен, наприклад, ведуть всього 16 основних мостів. Для тривалого блокування системи потрібні були б безліч людей, готових змиритися з наслідками. Чи є у нас так багато людей? Ні? Скіль-ки часу нам буде потрібно, щоб знайти достатню кількість таких людей, скільки доведеться вкласти в їх політичне утворення? У що обійдеться підвищення їх свідомості на тлі солодко одурманеного сну конформізму і дешевих товарів споживання? Чи можна розраховувати на настільки повільне змуж-ніння, при тому що планета продовжує втрачати живі організми і з кожною хвилиною все більше нагрівається.
Людству в цілому не завадила б адекватна оцінка руйнувань обов’язкових для цивілізації, і, взаємопов’язаного з ними значно роздутого народонаселення. Ми могли б прийняти ряд серйозних рішень, реорганізувати наші суспільства економічно, духовно, політично, сексуально, відновивши тим самим наше скромне становище серед живих біомів і інших видів, воскреснувши з монокультури асфальту і землеробства. Індія і Китай, навпаки, кинулися в індустріалізацію з усією швидкістю ви-добутку вугілля, а США і далі насолоджується привілеєм неперевершеності, виробляючи по 1800 кг сталі на кожного громадянина плюс витрачаючи газ на її перевезення. Ми розташовані не на порозі «Великого Повороту», а зависли над прірвою.
Подібним же чином можна було б використовувати ненасильницьку пряму дію, щоб знищити про-мисловість. Але чи станеться це, якщо більшість екологів відмовляються розуміти основи політичної влади і, отже, принципи, на які спирається стратегія? До того ж, набагато важливіше мати у своєму розпорядженні значні людські ресурси, необхідні для досягнення результату. Скільки ж видів живих істот зникло з тих пір, коли ти відкрив цю книгу? Мені хотілося б, щоб надія спиралася на щось більш значуще, ніж фундаменталістська завзятість. Мені потрібний доказ того, що або значна частина люд-ства готова відмовитися від благ цивілізації негайно, або є достатня кількість людей, які бажають ри-зикувати життями для повалення цивілізації ненасильницькими методами. Реальність свідчить про протилежне. Це означає, що ми стоїмо перед рішенням, кожен з нас і всі ми, як рух опору. Небагато людей здатні атакувати інфраструктуру, а ще менше готові проявити наполегливість і, хоча б теоре-тично, її зруйнувати.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Схожі:

Глибинний екологічний опір iconЛекція №1 Тема Наука про опір матеріалів. Основні гіпотези І передумови. Предмет І завдання науки про опір матеріалів
Опір матеріалів – це наука про інженерні методи розрахунку на міцність, жорсткість І стійкість елементів машин І споруд
Глибинний екологічний опір iconТема. Культура І духовне життя в Україні в роки непу
Політика більшовиків у царині культури. “Українізація”. Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник. Опір “українізації”
Глибинний екологічний опір iconЖиття, віддане словесності
Максима Рильського нсп україни. Подвижник Франківського взірця, всеосяжний гуманітарій, науковець, перекладач, критик та історик...
Глибинний екологічний опір iconКурс лекцій до виконання самостійної роботи студентів з кредитного модуля «екологічний моніторинг»
«Комп'ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля»
Глибинний екологічний опір iconВиховний захід «планета захворіла» (екологічний журнал) Мета
Землі, плакати «Природа – наш спільний дім»; вислів М. Пришвіна про природу «Рибі – вода, птиці – повітря, звірю ліси, степи, гори....
Глибинний екологічний опір iconК. Д. Ушинського “шхуна “колумб”: поетика закритого твору
Лахтак”, “Шхуна Колумб”, “Мандрівники”, згодом роман “Глибинний шлях”. Молодого письменника насамперед турбувало питання якісного...
Глибинний екологічний опір iconНаказ №1072 Про проведення міського освітнього проекту «Екологічний марафон»
На виконання Програми охорони навколишнього природного середовища м. Суми на 2016-2018 роки, з метою проведення освітньо-інформаційних...
Глибинний екологічний опір iconОсвітній проект «в світі дерев»
Представляємо до вашої уваги освітній екологічний проект «В світі дерев» алгоритм роботи щодо ознайомлення з деревами найближчого...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...
Глибинний екологічний опір iconЗалишенець. Чорний ворон Василь Шкляр
Армія унр опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка