Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія



Сторінка4/6
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.45 Mb.
1   2   3   4   5   6

Оцінка розвитку українсько-польських економічних відносин
у сучасному політичному контексті

(Закінчення, початок у № 2–3)


Інвестиції. Крім торгівлі, польсько-українські економічні відносини розвиваються ще й у сфері інвестиційної діяльності. Причому в процесі, так би мовити, інвестиційного обміну між двома країнами Україна виступає нетто-реципієнтом польських інвестицій. Так, за даними Держстату України, станом на 1 жовтня 2017 р. сукупна вартість прямих інвестицій з Польщі в Україну становила 800,2 млн дол. США або ж 2,0 % від усіх прямих іноземних інвестицій в Україну на цю дату. До того ж протягом 2017 р. обсяг прямих інвестицій з Польщі в Україну зростав. Що ж стосується прямих інвестицій з України в Польщу, то, за даними Держстату України, протягом минулого року вони скорочувались і станом на 1 жовтня 2017 р. становили лише 11,5 млн дол., або 0,2 % від сукупної вартості офіційних прямих інвестицій з України до інших країн світу.

Така ситуація пояснюється, мабуть, насамперед прагненням польського бізнесу до експансії на українському ринку. Не дарма ж вагоме місце серед прямих польських інвестицій в Україні посідають інвестиції у банківський сектор. Зокрема, в Україні працюють такі великі фінансові установи з польським капіталом, як ПАТ «Ідея Банк» і ПАТ «Кредобанк». А за інформацією польських ЗМІ, до складу Міжнародного товариства польських підприємців в Україні входять 80 зареєстрованих на берегах Дніпра фірм із польським капіталом.



Зі свого боку, українські підприємці, вочевидь, поки не розглядають прямі інвестиції у польську економіку як один із пріоритетних напрямів свого бізнесу. Мабуть, це пов’язано як з більшою привабливістю для них інших географічних ринків, так і з відносно невисоким рівнем менеджменту багатьох українських підприємств у сфері міжнародних економічних відносин. Наприклад, нещодавно польські та українські ЗМІ повідомили, що наприкінці минулого року український агрохолдинг «Миронівський хлібопродукт» (МХП) відмовився від планів покупки польської птахофабрики Exdrob. Керівництво Exdrob заявило, що наприкінці листопада 2017 р. завод отримав лист, у якому кіпрська компанія Raftan Holding Ltd, яка належить «Миронівському хлібопродукту», повідомила, що «відмовляється від торгових переговорів з комерційних причин». При цьому оглядачі ЗМІ нагадують, що у 2016 р. ця українська компанія запустила завод з переробки м'яса птиці у Нідерландах. А інвестиції у цей проект становлять 3,5 млн дол. А в березні 2017 р. МХП відкрив підприємство з переробки м’яса птиці в Словаччині. Слід, однак, брати до уваги, що статистичні дані Держстату України про прямі іноземні інвестиції загалом і з України в Польщу, зокрема, стосуються великих підприємств. Водночас український дрібний бізнес у сфері послуг, як свідчать повідомлення ЗМІ, поступово освоює польський ринок. Повідомляється також про придбання українцями об’єктів нерухомості в Польщі.

Трудова міграція. Надзвичайно важливим напрямом сучасних українсько-польських економічних відносин є сфера трудової міграції, де Україна виступає донором, що у великих обсягах постачає дешеву робочу силу на польський ринок праці. Як влучно написало в заголовку своєї публікації у серпні минулого польське видання Rzeczpospolita, «Польський ринок поглинає українців як губка». Зокрема йшлося про те, що у 2017 р. збільшився запит на працівників з-за східного кордону Польщі. Так, у першому півріччі 2017 р. «польські роботодавці оформили 948 тисяч заяв про намір працевлаштування іноземного працівника. “Це майже на 50% більше, ніж в аналогічний період минулого року”, – пояснює газеті представник Міністерства сім’ї, праці і соціальної політики. А газета у свою чергу пише, у яких галузях найчастіше працевлаштовуються українські громадяни у Польщі: найбільше – 326 тисяч – працює у транспортній галузі та на складах; у торгівлі – 200 тисяч; туристичну галузь обслуговує 116 тисяч українських працівників; 15 тисяч українців знайшли працевлаштування у науковій та технічній галузях» (URL: http://www.polradio.pl/5/119/Artykul/320152). А за словами міністра сім’ї, праці та соціальної політики Е. Рафальської, загалом іноземці становлять 2,5–5 % на польському ринку праці. Громадяни інших держав найчастіше працюють у рільництві, будівництві, промисловій обробці, транспортній сфері, у торгівлі, гастрономії та у домашніх господарствах. Основний же контингент іноземної робочої сили в Польщі становлять українці. «Ми видаємо 85% дозволів на роботу та реєструємо 95% заяв про намір доручення роботи для громадян України», – заявила міністр
Е. Рафальська
. Вона також повідомила про велике збільшення кількості іноземців, котрі сплачують соціальні внески – у 2008 р. застрахованих іноземців у Польщі було 65 тис. осіб, а на кінець III кварталу 2017 р. –
423 тис. осіб.

Причому зацікавленість польської сторони в українській робочій силі ще зовсім недавно висловлювали представники польського уряду. Зокрема, минулого року, виступаючи на одній з панельних дискусій 27-го Економічного форуму в м. Криниці-Здруй, віце-міністр родини, праці і соціальної політики Польщі С. Швед заявив про те, що Польща й надалі зацікавлена в присутності на своїй території працівників з інших країн, у тому числі з України. Він нагадав, що кількість громадян України, які працюють у Польщі, оцінюється приблизно в 1 млн осіб, і додав, що працівники з України заповнюють місце, що залишилося на польському ринку внаслідок виїзду за кордон поляків. А нещодавно голова правління Національного банку Польщі А. Глапінський заявив, що робоча сила з України вкрай потрібна для забезпечення й збереження економічного зростання у Польщі. Керівник польського Національного банку зазначив, що «проблемними для польського ринку праці виявилися такі негативні тенденції як старіння населення і трудова міграція серед молодих поляків у багаті країни Західної Європи… Тому за таких умов хвиля дешевих робочих рук з України та Білорусі компенсує значний кадровий голод на ринку праці Польщі». В аналогічному плані висловлювались і деякі польські ЗМІ.

Узагалі масштаби трудової міграції вельми гостро поставили в Польщі на порядок денний питання оцінки чисельності трудових мігрантів, у тому числі й українських. Зокрема, нещодавно прем’єр-міністр Польщі
М. Моравецький, намагаючись відмовитись у рамках ЄС від прийому біженців з Близького Сходу й інших регіонів, заявляв, що Польща вже прийняла у себе 1,5 млн українців, принаймні частина яких є біженцями зі Сходу України. Тоді українські посадовці публічно заявляли, що згадувані польським прем’єр-міністром українці є не біженцями, а трудовими мігрантами, які своєю працею сприяють розвитку польської економіки (Детальніше див. «Україна: події, факти, коментарі». 2018. № 2). Хоча при цьому названа прем’єр-міністром М. Моравецьким чисельність українців у Польщі під сумнів не ставилась. А посол України у Польщі А. Дещиця в середині січня цього року заявив, що нині в цій країні працює понад 1 млн українських емігрантів.

А оглядач польського видання Rzeczpospolita П. Рожинський у листопаді 2017 р. наголошував, що «якби не майже два мільйони українських працівників, то віце-прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький (до минулорічної зміни прем’єр-міністра. – Ред.) змушений був би негайно припинити хвалитися швидким економічним зростанням. Будівництво, садівництво, ринок оренди квартир чи домашніх послуг – зупинився б. А можливо, навіть і дітей народжувалося б менше, попри славнозвісний фінансовий додаток у розмірі 500 злотих, бо, просто, елементарно, забракло би нянь». При цьому П. Рожинський прогнозував, що значення українців в економіці Польщі буде зростати (URL: http://www.polradio.pl/5/115/Artykul/334457). А деякі польські ЗМІ стверджують, що, за попередніми оцінками, кількість українців, які працювали в Польщі у 2017 р. – 2 млн осіб, а у 2018 р. ця цифра може досягти 3 млн осіб.

Як бачимо, оцінки загальної чисельності українських трудових мігрантів у Польщі коливаються у вельми широких межах. Хоча найбільш поширеною є експертна оцінка на рівні близько 1 млн осіб. Тому, як наголошують деякі експерти, одним із пріоритетних завдань нових правил сезонного працевлаштування іноземців у Польщі, що набрали чинності з 1 січня 2018 р., є налагодження ефективного обліку іноземної робочої сили загалом, яка надходить на польський ринок праці.

«Період виконання праці не може перевищувати 9 місяців протягом календарного року і його рахують від дати в’їзду іноземця до Польщі. Оплата за такий документ становитиме 30 злотих. Метою впровадження нових правил є, перш за все, адаптація державних норм до законодавства Європейського Союзу. Важливо також звернути увагу на ті елементи, що погано працювали під час процедури реєстрації заяв-доручень працедавців, – підкреслив директор Воєводського управління праці у Варшаві Т. Сєрадз. Він додав, що не було жодного контролю за порядком отримання роботи на підставі заяви про намір доручити роботу іноземцю, крім самого факту реєстрації. Не було відомо, у кого і на яких умовах працював у Польщі громадянин іншої держави. Це ускладнювало перевірку з боку прикордонників та Державної інспекції праці. Процедура дозволів на сезонну роботу діятиме у рільництві, садівництві, туризмі та гастрономії». Тобто, згідно зі змінами, крім дозволів на роботу, що можуть видавати воєводи терміном на три роки, будуть впроваджені дозволи на сезонну роботу, що видаватиме староста терміном на дев’ять місяців протягом календарного року.

Водночас слід наголосити, що загалом, серед поляків, вочевидь, переважає позитивне ставлення до українських трудових мігрантів. Звичайно, трапляються випадки ксенофобії, окремі конфлікти на етнічному підґрунті, але не вони визначають характер ставлення місцевого населення до української громади в Польщі. Про свою зацікавленість в українських трудових мігрантах публічно заявляють представники органів місцевої влади у Польщі й, зокрема, мери таких великих міст як Вроцлав і Гданськ. Наприклад, згідно з оцінками, сьогодні вже кожен шостий-сьомий мешканець Вроцлава походить з України. Тому мерія цього міста вирішила вийти назустріч викликам, які стоять перед мігрантами, і запровадила посаду уповноваженого мера Вроцлава в справах мешканців українського походження.

Утім, великий контингент українських трудових іммігрантів не лише сприяє належному забезпеченню польської економіки робочою силою, а й водночас виступає вельми потужним споживачем товарів і послуг на польському внутрішньому ринку. Причому до цієї категорії споживачів у польській економіці треба додати ще багатотисячне українське студентство, яке є найчисельнішим серед іноземних студентів у Польщі, а також українських туристів. І в останньому випадку йдеться не лише про, так званих, «човників», згадуваних вище.

Отже, українці, що перебувають у Польщі, роблять вагомий внесок у розвиток польської економіки, як споживачі товарів і послуг. Це стосується не лише придбаних українцями в Польщі вже за згадуваним вище правилом TAX FREE, а в цілому – про багатомільярдний регулярний споживчий попит з боку українців у польській економіці. Так, лише у ІІІ кварталі 2017 р. іноземці купили в Польщі товари і послуги на суму 11,7 млрд злотих, тобто понад 3,2 млрд американських доларів, – повідомило Головне статистичне управління Польщі. Порівняно з попереднім роком зафіксовано зростання цього показника на рівні 7,7%. І вагомий внесок у цей позитивний для розвитку польської економіки процес зроблено українцями.

Газова сфера. Водночас треба підкреслити, що в деяких сферах двосторонні українсько-польські економічні відносини набувають нового розвитку у контексті їх відносин із третіми державами. Зокрема, усе більшого значення у двосторонніх економічних відносинах України та Польщі набирають відносини в газовій сфері. Причому останнім часом відбулися суттєві зміни в цих відносинах. Це пов’язано як з кардинальними змінами українсько-російських відносин у газовій сфері через гібридну війну, яку Росія веде проти України, так і з процесом демонополізації газового ринку ЄС, який останнім часом переходить у нову якість. Саме завдяки цій гібридній агресії Польща стала одним з важливих постачальників природного газу в Україну. Наприклад, за інформацією Польського радіо, компанія Польське нафтогірництво і газівництво (PGNiG) є найбільшим польським експортером газу в Україну. За півтора року (серпень 2016 р. – грудень
2017 р.) вона поставила на український ринок більше 1 млрд куб. м газу. Причому з 19 жовтня 2017 р. PGNiG почала безпосередньо поставляти газ постачальникам в Україні завдяки доступу до українських газопроводів. До тих пір PGNiG поставляла газ тільки до кордону з Україною. Як зазначив віце-президент цієї компанії М. Возняк, «портфель газу в нашій пропозиції добре диверсифікований: він походить від нашого внутрішнього виробництва в Польщі і від різних напрямків імпорту».

Хоча, як свідчать фахові експертні оцінки, починаючи з 2014 р., з європейських країн до України надходить газ російського походження, який зі своїх запасів перепродають європейські компанії. Утім, польські ЗМІ повідомили, що в грудні 2017 р. в Україну вперше прийшов американський скраплений природний газ (СПГ), який був розвантажений через LNG-термінал в Польщі. Крім того, польські ЗМІ повідомили, що в лютому 2017 р. компанію PGNiG Technologie SA було обрано як підрядника будівництва газопроводу Страхоціна – Германович. Цей газопровід протяжністю 72 км стане елементом східної гілки європейського газотранспортного коридору Північ – Південь і важливий для інтеграції газотранспортних систем (ГТС) Польщі, Словаччини і України. Ці події започатковують розвиток вже якісно нової ситуації на газовому ринку країн Центральної та Східної Європи, коли, наприклад, у Польщі з’являється можливість стати доволі стабільним транзитером газу в Україну, отримуючи з цього відповідні доходи.

При цьому слід наголосити, що PGNiG – найбільша нафтогазова компанія Польщі, яка займається розробкою газових і нафтових родовищ, видобутком, зберіганням і транспортуванням енергоносіїв, а також будівництвом та розвитком нафтогазової транспортної мережі, експортом та імпортом газу, активно намагається закріпитись на українському ринку. Як пише польська газета Rzeczpospolita, цей «польський концерн клопочеться про отримання чергових контрактів на проведення розвідувальних робіт та добування сировини в Україні. Суб’єктом, який діє на українському ринку, є товариство Еxalo Drilling Ukraine LLC. Основний вид його діяльності – це буріння свердловин та їх випробування, послуги пов’язані з видобутком нафти і газу. Зараз компанія реалізує дотеперішні контракти, регулярно бере участь у тендерах в Україні та зустрічах з актуальними і потенційними клієнтами на українському ринку».

У контексті відносин із третіми державами Україна й Польща виступають, в основному, як союзники в протистоянні з російським монополістом «Газпромом». Як зазначали зовсім недавно деякі польські ЗМІ, перемога «Нафтогазу України» над «Газпромом» у Стокгольмському арбітражі означала б для Польщі збереження сприятливе статус-кво для постачання природного газу в Україну, з можливістю укладання нових контрактів, також за участі інших партнерів. Крім того, «перемога “Нафтогазу” також була б позитивним прецедентом для суперечки, яку польська нафтогазова компанія PGNiG веде з російським монополістом, пояснює експерт з питань енергетичної безпеки В. Якубік». І хоча останню крапку у спорі «Нафтогазу України» з російським «Газпромом» Стокгольмський арбітраж ще не поставив, але відмова суддів визнати чинним закладений у російсько-українському договорі 2009 р. на постачання газу принцип «бери або плати» і задовольнити на цій підставі багатомільярдні претензії «Газпрому» до «Нафтогазу України» вже посилили позитивні очікування польського газового бізнесу.



Єдині також Україна і Польща в протистоянні намаганням Росії збудувати новий магістральний газопровід «Північний потік – 2» з Росії до Німеччини дном Балтійського моря. Причому Польща в цій боротьбі проти будівництва газопроводу «Північний потік – 2» намагається використовувати свій статус держави-члена Європейського Союзу. До речі проти реалізації цього ж проекту виступає також й ряд інших країн-членів ЄС. Звичайно, Як бачимо, збіг економічних інтересів України та Польщі в газовій сфері доволі значний. А оскільки нинішні політичні суперечності двох держав не мають ніякого безпосереднього зв’язку з їх відносинами у газовій сфері, то й навряд чи ці політичні суперечності матимуть автоматичний вплив на їх відносини у газовій сфері. Звичайно, якщо на такий вплив не буде відповідного «політичного замовлення».

Висновки. Проведений аналіз показує, що у сфері двосторонніх економічних відносин Україна є для Польщі об’єктом товарної та інвестиційної експансії більшою мірою, ніж Польща для України за цими самими напрямами двосторонніх економічних відносин. Водночас нині Україна виступає як потужний донор робочої сили для польської економіки. Крім того, нові перспективи польсько-українських економічних відносин останнім часом відкриваються в газовій сфері. Тому, якщо узагальнити наведене вище, то можна дійти висновку, що на сьогодні обом державам, особливо Польщі, невигідно псувати двосторонні економічні відносини заради досягнення своїх внутрішніх політичних цілей. Це, звичайно, не виключає ймовірності якихось взаємних спроб інформаційно-психологічного впливу, дипломатичних демаршів тощо. Загалом, можна припустити, що найближчими роками польсько-українські політичні та економічні відносини будуть, так би мовити, «йти паралельним курсом». З іншого боку, ухвалення польським парламентом оновленого закону про Інститут національної пам’яті, згідно з яким, зокрема, запроваджується штраф або позбавлення волі до трьох років за заперечення «злочинів українських націоналістів та членів українських формацій, які колаборували з Третім Рейхом», скоєних проти поляків, може справити негативний вплив і на економічні, а не лише політичні, відносини України та Польщі. Особливо якщо практична реалізація положень цього закону польською стороною з української сторони буде офіційно визнана як недружня щодо України та її громадян (Статтю написано з використанням інформації таких джерел: Державна служба статистики (http://www.ukrstat.gov.ua); Національний банк України. Офіційне інтернет-представництво (http://www.bank.gov.ua); Главред (http://glavred.info). –2017. – 22.12; 2018. – 10, 11.01; Деловая столица (http://www.dsnews.ua ). – 2017. – 13.12; Дзеркало тижня. – 2017. – № 47; Дзеркало тижня (http:// dt.ua). – 2018. – 19.01; Економічна правда (https://www.epravda.com.ua). – 2017. – 11.09; Левый берег (http://Lb.ua). – 2017. – 4.12; Новое время (http://nv.ua). – 2017. –29.08; 5.10; 11.11; 21, 26.12; 2018. – 2, 9, 10, 17, 30; Подробности (http://podrobnosti.ua). – 2018. – 23.01; Польське радіо. – (http://www.polradio.pl). – 2017. – 24.05; 20.06; 9, 10, 16, 23. 11; 8, 11, 13, 14, 27, 28.12; 2018. – 3, 9–12, 15, 17, 21–25, 29, 31.01; РИА Новости Украина (https://rian.com.ua). – 2018. – 2018. 9.01; Телеграф (https://telegraf.com.ua). – 2018, – 4, 08.01; УНІАН (https://www.unian.ua). – 2017. – 29.11; 22.12; BBC Україна (http://www.bbc.com/ukrainian). – 2018. – 9, 15.01; Depo (https://www.depo.ua). – 2018. – 8.01; Deutsche Welle (http://dw.com/uk) – 2010. – 9.06; 7.12; 2012. – 30.10; 2016. – 14.12; 2017.– 24.05; 2018. – 9.01; Zaxid.net (https://zaxid.net). – 2018. – 11.01).

Наука – суспільству
До 100-річчя НАН України
Сучасні дослідження та розробки академічної науки
Про властивості речовини на нанорівні, завдання нанонауки й деякі приклади сучасних досягнень у галузі нанотехнологій вітчизняному науково-популярному ресурсові Sciences.in.UA розповів перший віце-президент Національної академії наук України, голова Секції фізико-технічних і математичних наук НАН України академік А. Наумовець.

«Нано» перекладається з давньогрецької як «карлик» і в сучасній науці позначає одну мільярдну частину. Наприклад, нанометр (1 нм) – мільярдна частина метра. Щоб краще уявити цей масштаб, можна співставити його з елементарними частинками речовини: скажімо, довжину 1 нм матиме ланцюжок із чотирьох атомів заліза.

Інтерес до досліджень у галузі нанонауки, нині надзвичайно поширений у світі, зумовлено тим, що властивості речовини на нанорівні суттєво відрізняються від її ж властивостей на макрорівні, звичному для нашого повсякденного життя, пояснює академік. Так, речовина, що перебуває в дисперсному (подрібненому) стані й поділена на величезну кількість нанорозмірних частинок, колосально збільшує свою площу. А от зміна її властивостей пояснюється зміною властивостей окремих атомів цієї речовини, спричиненою, в свою чергу, зміною зв’язків між ними. Нанопорошок (речовина, подрібнена на нанорозмірні частинки), демонструє високу хімічну активність: якщо її розмістити на відкритому повітрі, то в результаті окиснення почне виділятися багато енергії і, залежно від того, про яку речовину йдеться, може статися не лише її розігрівання, а й вибух.

Ці нові властивості, яких набувають речовини, можна використовувати для різноманітних потреб людства. Дослідженнями за цим напрямом займаються і вчені наукових установ НАН України. Фахівці Інституту газу НАН України, зокрема, створили наношаруватий сорбент – терморозширений графіт, здатний збирати нафту й нафтопродукти з водної поверхні. 1 кг такого порошкоподібного графіту зв’язує від 50 до 70 кг нафти. Далі з насиченого графіту нафту можна за допомогою нагрівання виділити й використати за призначенням. Застосування цього методу дасть змогу очищувати забруднені їхніми виливами водні екосистеми.

Надзвичайного широкого застосування нанотехнології набули в сучасній електроніці. Такі популярні нині комп’ютери й смартфони та іншу техніку оснащено польовими транзисторами – нанорозмірними електронними пристроями, що уможливлюють оброблення й запам’ятовування (запис) інформації.

Особливе значення для людства мають медичні нанотехнології. Одну з них – технологію спрямованого доправлення ліків за допомогою наночастинок, що мають магнітні властивості, – створили науковці Академії. Мета цієї розробки – забезпечити цільове застосування того чи іншого медичного препарату саме до того внутрішнього органу, який його потребує, мінімізувавши можливий небажаний вплив ліків на організм у цілому. Цей метод передбачає використання магнітного поля, за допомогою якого намагнічені нанорозмірні частинки лікарської речовини концентруються і діють у потрібному місці.

Як зауважив А. Наумовець, нанотехнології є надзвичайно перспективним напрямом наукових досліджень – у світі розроблюється величезна їхня кількість. Це демонструє досягнення сучасної науки. «Вчені навчилися дуже контрольовано виготовляти такі нанооб’єкти, нанопорошки, наночастинки й застосовувати їхні особливі властивості на користь людині», – говорить академік.

Більше дізнавайтеся з відеозапису за посиланням:https://youtu.be/zLhrBJEeEZU (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 5.02).

***

Про залученість українців до міграційних процесів, а також поступову зміну цінностей у нашому суспільстві в ефірі програми «Донбас. Реалії» української редакції інформаційної служби «Радіо Свобода» розповів заступник директора з наукової роботи Інституту соціології НАН України доктор філософських наук Є. Головаха.

На прохання журналістів учений прокоментував результати опитування, яке на замовлення видання «Дзеркало тижня» провів Київський міжнародний інститут соціології (КМІС). Ішлося, зокрема, про те, що згідно з цим дослідженням близько третини наших співгромадян розглядають для себе можливість виїхати з України – вже зараз або пізніше, за сприятливих обставин. За словами Є. Головахи, міграційні настрої українців у цілому не посилились, адже й раніше перебували приблизно на тому ж рівні. Крім того, як показує досвід, до реальних кроків у цьому напрямі вдається лише чверть потенційних мігрантів. Причому навіть це не означає, що вони справді виїдуть. З іншого боку, навіть така кількість є чималою для України, особливо на тлі нинішніх втрат, пов’язаних із багатьма внутрішніми проблемами, в тому числі демографічними – низькою народжуваністю, високою смертністю тощо. Така міграція населення є, радше, негативною для країни. Тому спільноти, котрі, як і Україна, втрачають кваліфіковану робочу силу, намагаються цьому запобігти. В Польщі й Румунії, наприклад, створюються державні програми, спрямовані як на стримування еміграції, так і на повернення тих, хто вже виїхав. На жаль, Україна має для цього не так багато можливостей, однак із урахуванням досвіду сусідів, конче необхідно вживати всіх заходів.

За словами Є. Головахи, дані, отримані під час проведення одного з нещодавніх опитувань вітчизняної соціологічної групи «Рейтинг», продемонстрували, що пошук заробітку не є головною причиною еміграції українців – він посідає лише третє місце в переліку спонук до виїзду. Першість отримало бажання жити комфортно, на другому місці – прагнення забезпечити майбутнє своїх дітей. На останній мотив варто звернути особливу увагу, стверджує Є. Головаха, оскільки він показує, що чимало українців не вірять навіть у те, що добре в Україні житимуть бодай їхні діти. З огляду на це, вже зараз потрібно створювати умови, які формуватимуть в українців оптимістичне бачення свого майбутнього на Батьківщині.

З іншого боку, останні соціологічні опитування засвідчують, що близько половини українців, які раніше вже працювали за кордоном, не мають наміру повторити цей досвід. Є. Головаха зазначає, що більшість наших співгромадян виїжджають на заробітки в двох напрямах – до Польщі та РФ. Але причини, котрі змушують їх повертатися додому, різняться. Якщо в Польщі українцям у цілому важко пристосуватися (колишні тамтешні українські мігранти відзначають зверхнє до себе ставлення місцевого населення – як до людей «другого ґатунку»), то в РФ виникають труднощі з пошуком житла. Крім того, відлякують проблеми з дотриманням прав і свобод людини.

Як зауважує Є. Головаха, взагалі не замислюються про еміграцію понад 60% опитаних. Проте міграційні настрої є досить відчутними серед молоді. Причина такого стану справ – наявність межі (або ж так званої «стелі») професійного зростання навіть для найкваліфікованіших фахівців (причому незалежно від галузі). Прагнучи до максимальної самореалізації, українська молодь обирає Європу та США, бо там такої межі немає, а попит на кваліфіковану робочу силу стабільно високий. Доки професійна «стеля» зберігатиметься, наша країна продовжуватиме втрачати свої найкращі кадри. Але ж і тут можна взяти на озброєння успішний зарубіжний досвід. Наприклад, після проведення медичної реформи та наближення зарплатні в галузі до європейського рівня в Грузії припинився процес масової еміграції лікарів.

Загалом, бажання жити на Батьківщині та приносити їй користь, стверджує Є. Головаха, є цілком природним, хоч у деяких випадках – і нераціональним (наприклад, за важких кліматичних умов). Його можна описати відомим прислів’ям «Де народився, там і знадобився». «За цим стоїть наступність: тут були батьки, тут були діди – і ти відчуваєш за собою величезну традицію. І тут будуть твої діти, які пам’ятатимуть про тебе. Покинути свою країну – дуже серйозна річ. Перше покоління мігрантів ніколи не стає повноцінними, у всіх відношеннях, громадянами [своєї нової країни], навіть якщо отримує громадянство. Вони до кінця життя почуваються «не такими». Лише друге покоління остаточно вписується в це середовище. Тому багато хто не хоче виїжджати. Це – перша причина. Друге, що дійсно є дуже важливим: та культура, в якій ти виріс, дає тобі величезні шанси на самореалізацію. В чужій культурі це – проблема, хоч є і окремі винятки», – підкреслює науковець.

Є. Головаха також розповів, що українська культура змінюється, попри те, що традиції й цінності демонструють найбільшу стійкість. Це засвідчують результати спрямованого на виявлення змін в українському суспільстві щорічного моніторингу, який уже 27 років проводить Інститут соціології НАН України. Зрушення, що торкнулися згаданої сфери, надзвичайно повільні, проте очевидні. Результати опитувань засвідчують, що цінності українців, як, зрештою, й практично в усьому світі, змінюються від традиційних (таких, як безпека, матеріальний добробут, родина) до постматеріальних (свободи, самореалізації, взаємодопомоги).

Аудіозапис радіопередачі можна прослухати за посиланням: https://www.radiosvoboda.org/a/28979599.html (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 13.02).


***

Про тишу в прямому (як сенсорна депривація) та переносному (як пригнічення експресії генів) значеннях в ефірі чергового випуску програми «Ранкова хвиля» радіостанції «Громадське радіо» розповів завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України доктор медичних наук, професор В. Досенко.

Тиша в прямому сенсі – як обмеження надходження звуків зовнішнього світу (так звана сенсорна депривація) – однозначно потрібна людині й нерідко виступає потужним лікувальним чинником. Це – досить добре вивчений сучасною медициною метод, який дає змогу нейронам зосередитися на обробленні вже наявної інформації й генеруванні на її основі образів, вражень, спогадів.

Проте стрімкий розвиток новітніх технологій, у тому числі комунікаційних, і їхнє дедалі ширше входження в повсякденне життя постійно перешкоджає усамітненню людини та концентрації її уваги на вирішенні важливих проблем. Крім того, успішність представників чималої кількості сучасних професій прямо залежить від кількості їхніх соціальних зв’язків і, відповідно, потребує регулярного спілкування з людьми в соціальних мережах – реальних і віртуальних. З іншого ж боку, людина належить до соціальних тварин, і її мозок не формується належним чином поза соціальним оточенням. Саме тому, наприклад, так звані діти-мауглі вкрай рідко можуть повноцінно адаптуватися до суспільного життя після перебування в дикій природі, адже при зупиненні розвитку мозку вони втрачають шанс опанувати людську мову і нездатні до навчання.

Мозок – це орган, котрий функціонує безперервно й ніколи не відпочиває. Але на якомусь етапі збільшення розмірів і маси мозку порівняно з іншими органами (який в теорії еволюції дістав назву цефалізації) виник сон – щоденний період тимчасового вимкнення центральної нервової системи, який є критично важливим для здоров’я і життя людини й інших ссавців. Як нагадав гість радіоефіру, Нобелівську премію в галузі фізіології і медицини 2017 р. було присуджено за відкриття молекулярних механізмів, що контролюють циркадні ритми. Учені продемонстрували, що в кожній клітині живого організму є своєрідний «біологічний годинник», синхронізований зі зміною освітлення (зміною дня та ночі), і продукування генами тих чи інших білків теж нерідко залежить від циркадних ритмів. Саме тому неспання вночі, особливо регулярне, може призводити до різних розладів і захворювань.

В. Досенко також зазначив, що на функціонування нервової системи справляють, як було вже неодноразово доведено раніше, помірні фізичні навантаження. Під час одного з нещодавніх досліджень було з’ясовано певні молекулярні механізми поліпшення роботи головного мозку внаслідок навантаження на м’язи. Виявилося, що під час активної роботи м’язів у них виділяється гормон іризин (названий на честь Іриди – давньогрецької богині веселки; ця назва, за задумом науковців, має символізувати зв’язок між м’язами і головним мозком – на зразок того, як веселка виступає образом поєднання землі з небом відповідно). Потрапляючи у кров, іризин транспортується до мозку і суттєво впливає на процеси нейрогенезу, запам’ятовування, на нейрональну пластичність, заспокоєння нервової системи й низку інших важливих функцій.

Проте в науці поняття тиші має також переносне значення. Терапією тишею (silence therapy), або РНК-інтерференцією, свого часу було названо метод цілеспрямованого пригнічення експресії обраного гену (сайленсинг, або ж приглушення гену) з лікувальною метою. До терапії тишею – за допомогою спеціальних генетичних конструкцій – вдаються тоді, коли певний ген демонструє надмірну активність або коли його активність є небажаною за певних умов. Одним із перших кандидатів на експериментальне «вимкнення» був ген ліпоксигеназа, що продукує однойменний білок, котрий містить, у тому числі, речовини-медіатори, які стимулюють запальні процеси. Але запалення, наприклад, при ішемічній хворобі серця, коли порушується кровопостачання серця, є вкрай небажаним і, за словами В. Досенка, шкодить організмові навіть більше, ніж, скажімо, інфаркт міокарду. Загалом ген ліпоксигеназа потрібен і його приглушують лише на певний час – доки не мине гостра фаза інфаркту міокарду. Для пригнічення експресії ліпоксигенази вчені Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України застосували синтезовані ними ж послідовності певних комплементарних нуклеотидів, тобто нуклеотидів, що специфічно впливають на матричну РНК виключно обраного гену. Під час доклінічних досліджень виявилося, що це дає змогу в 4 рази зменшити обшир інфаркту, і це був досить хороший результат. Наукову статтю про зазначений експеримент українські вчені опублікували ще 2009 р.

За підсумками подібних досліджень у світі вже створюється чимало медичних препаратів, які за своєю дією є надзвичайно вибірковими та дають довготривалий ефект. Якщо хімічні препарати потрібно вживати з певною періодичністю, аби підтримувати необхідну концентрацію діючої речовини в крові, то генетична конструкція, яка є основою препаратів для пригнічення експресії генів, може самовідтворюватися в організмі й, таким чином, діяти впродовж кількох тижнів. Зокрема, доведений науковцями Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України ефект від застосування подібного експериментального препарату на стадії доклінічних досліджень тривав 10 днів – при терапії артеріальної гіпертензії. Такі ліки можна буде застосовувати як внутрішньовенно, так і наносячи на поверхню шкіри та слизові оболонки. Цей напрям нині інтенсивно розвивається і вважається дуже перспективним у медицині, говорить В. Досенко. Крім того, передбачається, що в майбутньому створюватимуться засоби не лише для пригнічення експресії генів, а й для її стимулювання. Дослідження з цих проблем продовжуватиметься і в Інституті фізіології імені О. О. Богомольця НАН України.

Відеозапис радіопередачі доступний за посиланням:https://youtu.be/NmGbWrvrxJo (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 13.02).




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconТа роботи з обдарованою молоддю
Редакційна колегія: Митрофанова Т. Г. (головний редактор), Петроченко В. І. (відповідальний редактор), Ткачук А. Т, Ніколаєв О. С.,...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconШеф-редактор: Різун В. В., д-р філол наук, проф. Головний редактор

Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconБілявський Г. О. та ін. Б61 Основи екології: Підручник / Г. О. Білявський, Р. С фур-дуй, І. Ю. Костіков. 2-ге вид
Редакція літератури з природничих І технічних наук Головний редактор Т. В. Ковтуненко Редактор А. С. Мнишенко
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconЗакон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9
Этот законопроект многие депутаты пиарились на критике инициативы. То им казалось, что мало денег, то механизм перераспределения...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconБойко Ю. О. наук співроб. Нбув, канд. іст наук
Формування, систематизація, реконструкція, наукове використання та популяризація архівних матеріалів вченого дають змогу здійснити...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconРектори Харківського університету (1805—2014)
Редакційна колегія: В. С. Бакіров (голов ред.), І. К. Журавльова, І. І. Залюбовський, С. М. Куделко (наук ред.), С. І. Посохов
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconНаукові записки
Филипчук С. В., канд. іст наук, ст викл.; Цолін Д. В., канд філол наук, доц.; Шанюк В. І., канд філол наук, доц.; Шаправський С....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка