Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія



Сторінка5/6
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.45 Mb.
1   2   3   4   5   6

Аспекти миру та безпеки в діяльності НАН України
З яких методів починався аналіз небезпек і як далеко за цим напрямом просунулася наука? Що ускладнює прогнозування надзвичайних ситуацій? Чому неактуальним стало вивчення галузевих типів безпеки? Про це науково-популярному ресурсові Sciences.in.UA розповів відомий вітчизняний фахівець із супутникових спостережень, геоінформатики та статистики, експерт із питань безпеки й ризиків, провідний науковий співробітник відділу енергомасообміну в геосистемах Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України доктор фізико-математичних наук Ю. Костюченко.

За словами Ю. Костюченка, наука є важливим комунікаційним інструментом і, водночас, комунікаційним середовищем, завдяки якому людство розвивається. Вирішення проблем оцінювання небезпек і ризиків теж не могло обійтися без використання відповідних наукових методів, яке впродовж останніх ста років визначалося кількома парадигмами – від «побачити все» до «впливати на майбутнє».

На першому етапі йшлося про авіаційні методи. Так, авіаційний інженер і авіатор П. Нестеров, відомий виконаною ним фігурою найвищого пілотажу – «мертвої петлі», що дістала також назву «петля Нестерова», у 1911–1912 рр. розробив і пропонував для застосування (на жаль, безрезультатно) методи управління військовими з’єднаннями за допомогою авіаційних спостережень. Після смерті авіатора в 1914 р. на теренах Російської імперії впродовж певного часу цим питанням не займалися. Проте зазначені методи розвивалися в інших країнах. 1918 р. за допомогою авіаційних спостережень британські й австралійські пілоти виконали зйомку частини турецького фронту. «Це було, фактично, перше велике використання авіаційних методів для управління військовою безпекою. І це був апогей методу «побачити все». Відтоді цей метод розвивався лише кількісно, тобто уточнювалися мапи, вдосконалювалися методи картування», – говорить
Ю. Костюченко. Авіаційні методи було покладено в основі сучасного методу геоінформаційного аналізу, започаткованого британським медиком Дж. Сноу ще 1854 р. під час великої епідемії холери. Власне, за словами вченого, тут ідеться навіть не про аналіз ризиків, а тільки про картування небезпек. Коли ж фахівці прагнуть проаналізувати ризики, то зосереджують увагу на ймовірності небезпек, а також можливих втратах. А для цього (не лише «бачення», а й «розуміння» небезпек) був потрібен принципово інший підхід, методологічний прорив, яким став вихід людства за межі досліджуваної системи – в космос.

Перше позаземне зображення поверхні нашої планети в 1946 р. за допомогою німецької ракети отримали американці. Пізніше на орбіту було запущено перший штучний супутник, створено програми системного спостереження земної поверхні. Це послугувало потужним поштовхом розвитку інструментів спостереження, методів оброблення даних тощо – всього, на чому нині ґрунтується аналіз небезпек і ризиків. Перед людством відкрилися можливості отримання, накопичування й вивчення даних різного геометричного та просторового розрізнення, масштабу, різної періодичності. Комбінуючи ці розрізнення, можна спостерігати явища й процеси в різних середовищах нашої планети, на її поверхні та в невеликому шарі під поверхнею. Отримувані дані, наприклад, дають змогу, не лише бачити рослинний покрив на тій чи іншій ділянці земної поверхні, а й за допомогою відомих закономірностей розподілу хлорофілу в рослинності визначати врожайність; не лише фіксувати наявність снігу та певній території, а й визначати його розподіл і щільність, а також кількість вологи в ньому та обчислювати швидкість танення цього снігу за різних метеорологічних умов і складати різні сценарії підтоплення. Тобто на цьому етапі вже не тільки визначалися небезпеки, а й обраховувалися ризики: фахівці будували моделі спостережуваної системи, шукали та контролювали індикатори небезпек і визначали небезпечні зміни.

Проте для того, щоб впливати на систему, а не лише мати знання про неї, вчергове мала відбутися зміна парадигми вивчення ризиків. Річ у тім, що завдяки застосуванню наявних методологічних інструментів було накопичено надзвичайно багато різноманітної інформації, на основі якої обчислювалися виключно середні розподіли. Однак найбільш руйнівні й, водночас, найбільш рідкісні явища, катастрофи виходять за межі середніх значень і стандартних статистик. Тому усереднення розподілів отримуваних даних не влаштовувало фахівців – були потрібні додаткові дані. Виникла необхідність у побудові моделей даних, які дали б змогу зменшувати невизначеності в розподілах великих обсягів даних. Працюючи над вирішенням цієї проблеми, фахівці враховували те, що, по-перше, людство суттєвим чином вплинуло на середовище свого проживання, і, по-друге, всі елементи глобальної системи є складно й нелінійно взаємопов’язаними, і зміни будь-якого її периферійного компоненту призводять до змін у всій системі (наприклад, невелика техногенна аварія можне спричинити екологічну катастрофу в цілому регіоні). Так виникло поняття про якісно інші ризики – системні. Якщо раніше науковці ставили перед собою завдання фільтрування інформації та вибору інформативних індикаторів, то нині –  навпаки: потрібно отримати весь комплекс інформації та працювати з усією множиною даних. З наукової точки зору, це – серйозний виклик, стверджує Ю. Костюченко. Наразі все ще досить важко передбачати катастрофи, і йдеться навіть не про те, щоби, передбачивши, впливати на них – це неможливо, а про те, щоб змінити реакцію людей на них. Тобто, по суті, аналіз ризиків є діяльністю, спрямованою на вироблення управлінських рішень із метою зменшення збитків унаслідок певної небажаної, але неминучої події. Ця діяльність може мати різні вияви (наприклад, втілюватися в конкретні проекти з укріплення берегів водойм, переміщення людей тощо), а отже, теж впливає на систему, адже поінформованість про загрозу змінює початкові умови, а до вже наявних ризиків додаються нові – пов’язані зі зворотними зв’язками, зумовленими впливом людства на спостережувану ним систему. І цей чинник науковці так само мають враховувати у своїх моделях ризиків.

Ю. Костюченко також зауважив, що безпеку фахівці тепер розглядають як цілісну галузь, тому що за умов, коли кожен елемент здатен суттєво впливати на функціонування системи, до якої належить, уже немає сенсу поділяти ризики на екологічні, соціальні, воєнні й інші: «Якщо ми, наприклад, впливаємо на сільське господарство, то ми одночасно впливаємо на енергетику, водні ресурси, на вразливість населення. Тобто не існує окремих галузевих типів безпеки».

Докладніше дізнавайтеся з відеозапису за посиланням: https://youtu.be/3Yjur98DiOU (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 15.02).

Наукові видання НАН України
Світ побачило нове спільне видання вчених Київського університету права (КУП) НАН України та Гданського університету (Республіка Польща) – колективна монографія «Актуальні проблеми сучасного конституціоналізму» (на прикладі України та Республіки Польща).

Праця присвячується проблемам розвитку конституціоналізму у двох країнах в Україні та Республіці Польща на сучасному етапі. Окреслено як спільні, так і притаманні кожній із країн проблеми в організації державної влади й реалізації чинного законодавства, універсалізації правового забезпечення євроінтеграційних процесів.

Монографію підготовлено за загальною редакцією ректора КУП НАН України професора Ю. Бошицького та декана факультету права й адміністрування Гданського університету, завідувача кафедри трудового права професора Я. Стеліни, який запропонував продовжити спільне дослідження актуальних проблем європейського права та спільно видати другу колективну монографію науковців двох вищих навчальних закладів уже Гданським університетом – у жовтні 2018 р.

У березні поточного року видану книгу планується презентувати під час засідання вченої ради факультету права та управління Гданського університету, а в квітні – на базі КУП НАН України (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 14.02).



Міжнародне співробітництво в галузі науки і освіти
Інститут народознавства НАН України спільно з фахівцями із Литви розпочав роботу над реалізацією дослідницького проекту «Орнаментика етнографічного текстилю Західної України та Литви: універсальні й унікальні параметри».

23–25 січня 2018 р. в Інституті народознавства НАН України (м. Львів) відбулася перша зустріч учасників цього спільного українсько-литовського проекту.

Українську сторону під час заходу представляли співробітники відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України – український керівник проекту доктор мистецтвознавства О. Никорак, завідувач цього відділу кандидат мистецтвознавства Л. Герус, кандидат мистецтвознавства
О. Федорчук, докторант відділу кандидат мистецтвознавства О. Болюк, кандидат мистецтвознавства О. Козакевич, Т. Куцир. На зустріч із українськими колегами з Литви прибули викладачі Каунаського технологічного університету – керівник проекту з литовського боку доктор технічних наук, доцент Е. Кумпікайтє, доктор технічних наук Д. Мілашенє, доктор технічних наук Ж. Рукуйженє, докторант кафедри матеріалознавства Г. Лаурецкенє і старший науковий співробітник Музею-скансену народного побуту Литви в с. Румшішкєс етнограф Е. Ненартавічютє.

У межах зустрічі було проведено робочий семінар щодо спільної роботи в музеях України та Литви на 2018 р., а також узгоджено результати дослідження за названою програмою, за якими передбачено публікацію семи наукових статей (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 02.02).


***

18 січня 2018 р. ректора Київського університету права (КУП) НАН України професора Ю. Бошицького було відзначено найвищою нагородою факультету права та управління Гданського університету (Республіка Польща) – Золотою медаллю.

Церемонія нагородження відбулася під час робочого візиту професора Ю. Бошицького до Польщі – на запрошення керівництва Гданського університету, зокрема ректора цього вищого навчального закладу професора П. Ґвіздали. Слід зазначити, що два університети плідно співпрацюють уже впродовж багатьох років і вважають один одного надійними партнерами.

Професор Ю. Бошицький здійснив цей візит, аби обговорити із зарубіжними колегами нові напрями співробітництва у сфері реалізації освітньо-наукових проектів із факультетом права та управління Гданського університету. Основними серед таких напрямів є: проведення спільних наукових заходів (міжнародних науково-практичних конференцій, круглих столів тощо); спільне видання монографії й інших наукових праць, підготовлених ученими двох університетів; спільний пошук грантових проектів і програм на дослідження актуальної правової, суспільно-політичної, освітньо-наукової проблематики; організація та проведення літніх мовних шкіл.

Декан факультету права та управління Гданського університету професор Я. Стеліна й завідувач кафедри конституційного права та політичних інститутів професор А. Шмит представили українському гостеві факультет, його багату наукову бібліотеку, кафедри, іменні аудиторії видатних правників, а також ознайомили з організацією роботи факультету. Професор Я. Стеліна запропонував колезі продовжити спільне дослідження актуальних проблем європейського права та видати другу колективну монографію авторства науковців КУП НАН України і факультету права та управління Гданського університету (інформацію про першу монографію дізнавайтеся в одному з наших попередніх матеріалів).

Потому в залі урочистих подій Гданського університету в присутності адміністрації, деканів факультетів і почесних гостей професорові Ю. Бошицькому було урочисто вручено найвищу нагороду факультету права та управління Гданського університету – Золоту медаль. Нею польські колеги відзначили багаторічну діяльність професора у справі зміцнення й поглиблення наукових і освітніх зв’язків між Україною та Польщею, організації спільних конференцій та видання спільних публікацій і монографій, його особистий внесок у розвиток та розширення міжуніверситетських відносин у галузі юриспруденції.

Щиро вітаємо професора Ю. Бошицького з почесною нагородою! (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 15.02).



Загальна характеристика наукової і науково-технічної діяльності
14 лютого 2018 р. під головуванням президента Національної академії наук України академіка Б. Патона відбулося чергове засідання Президії НАН України.

Учасники заходу заслухали й обговорили дві наукові доповіді. Про виконання комплексної науково-технічної програми НАН України «Сенсорні прилади для медико-екологічних та промислово-технологічних потреб: метрологічне забезпечення та дослідна експлуатація» (2013–2017 рр.) розповіла директор Інституту молекулярної біології і генетики НАН України академік Г. Єльська.

Директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік М. Жулинський поінформував присутніх про підготовку до видання «Української літературної енциклопедії» у 5 томах.

У межах зібрання було також розглянуто низку поточних питань, зокрема про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2017 р., присудження премій НАН України для молодих учених і студентів за кращі наукові роботи за підсумками конкурсу 2017 р., продовження фінансування проектів науково-дослідних робіт молодих учених НАН України у 2018 р. (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 14.02).


***

31 січня 2018 р. Інтернет-видання Update.com.uaопублікувало інтерв’ю зі співкоординаторами науково-популяризаційного проекту «Дні науки» – науковим співробітником відділу нервово-м’язової фізіології Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України, головою Ради молодих вчених цього інституту кандидатом біологічних наук
О. Болдирєвим і молодшим науковим співробітником відділу загальної та молекулярної патофізіології зазначеної академічної наукової установи
С. Гончаровим.

Звідки бере початок науково-популяризаційний проект «Дні науки», хто його ініціював і як пройшов перший захід у його межах? Відвідувачів яких вікових категорій можуть зацікавити лекції, демонстрації й екскурсії, двічі на рік безкоштовно організовувані вченими? Чи є в нашій країні наукова освіта та в якому стані вона нині перебуває? Які труднощі й обмеження перешкоджають вітчизняній науці працювати ефективніше? Докладніше про це та інше дізнавайтеся за посиланням:http://update.com.ua/istorii_tag924/iak-tce-pratciu-rozpovdati-pro-nauku-tak-shchob--rozumli_n3885 (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 5.02).



Перспективні напрями розвитку української науки
Про функції фізіологічного болю в живому організмі та деякі сучасні наукові досягнення в лікуванні хронічного болю розповіла платформі «Дім інновацій» завідувач відділу сенсорної сигналізації Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України доктор біологічних наук, професор Н. Войтенко.

Як фізіологічна здатність реагувати на зовнішні чинники біль є надзвичайно корисною функцією живого організму. Вона дає йому змогу нормально існувати, захищаючись від шкідливих впливів середовища. Іншими словами, біль сигналізує про наявність певних небезпек, що загрожують цілісності організму. Те саме стосується й внутрішнього болю, виникнення якого свідчить про певні негаразди. «Коли ми торкаємося чогось гарячого чи гострого, то рефлекторно відсмикуємо руку, й ніхто не має сумніву, що слід чинити саме так. На жаль, коли щось болить усередині, це не завжди сприймається як сигнал, на який потрібно реагувати. Але в такому разі необхідно йти до лікаря і з’ясовувати причину болю. Інакше він може перейти у хронічний стан. І, крім того, що невстановленим залишиться механізм, котрий зумовив цей біль, можливе настання й серйозніших наслідків – аж до летального випадку. Сам по собі біль – як емоція – шкідливий, і з хронічним болем людина не може жити повноцінно. У випадках невиліковних захворювань сильний біль може бути причиною для застосування евтаназії – в країнах, де це дозволено. З постійним, хронічним болем потрібно боротися», – пояснює вчена. Однак ліків проти цього досі не створено, а нинішні анальгетики, по-перше, дають лише короткочасний ефект, по-друге, є неспецифічними (тобто впливають не лише на причину больових відчуттів, а на організм у цілому; звідси й цілий спектр побічних ефектів – сонливість, запаморочення, нудота, блювота, посилене потовиділення тощо), і, по-третє, звикання до таких препаратів відбувається дуже швидко, і на термінальних (останніх) стадіях невиліковних захворювань лікарі змушені вдаватися до використання наркотичних речовин – морфінів, які шкідливо впливають на організм, пришвидшуючи його загибель. Усунення болю за будь-яку ціну є завданням паліативної медицини. Її засоби використовуються в двох основних видах випадків – тоді, коли походження болю не з’ясовано, видимих причин його виникнення немає, патологічні зміни не спостерігаються, і тоді, коли причину встановлено, але захворювання є важко виліковним (наприклад, ускладнення діабету, вірусні інфекції). Паліативна медицина дає змогу полегшити стан пацієнта, поліпшити якість його життя і лише потому взятися безпосередньо за лікування патологій, котрі супроводжувалися больовими відчуттями. Трапляються випадки, коли нейрохірурги – за відсутності іншого способу усунення болю – змушені навіть перерізати шляхи, якими больовий сигнал потрапляє від периферії до головного мозку.

Наразі ж найбільшою проблемою, що стоїть перед науковцями й медиками, є визначення молекулярного механізму в ланцюжку сенсорної передачі (в тому числі больової), який зазнав змін при виникненні того чи іншого типу болю. Це – перший крок на шляху створення знеболювальних препаратів майбутнього.

Певні здобутки за цим напрямом мають і вчені Інституту фізіології імені О. О. Богомольця НАН України. На початку 1970-х рр. там було вперше у світі здійснено діаліз нервової клітини – заміну її природного внутрішньоклітинного середовища на штучне. Результати виконаної роботи дали дослідникам змогу суттєво просунутися в розробленні електрофізіологічних методів, призначених для вивчення сигналізації сенсорних нейронів, залучених до передачі болю, тобто вимірюванні струмів, що проходять крізь мембрану цих клітин, і генерованих нейронами сигналів. Дещо пізніше фахівці установи здійснили ще кілька видатних відкриттів. На початку 1980-х рр. під керівництвом нинішнього директора Інституту академіка О. Кришталя було відкрито два надзвичайно важливі молекулярні механізми, що відіграють ключову роль у передачі больового сигналу. Ідеться про рецептори, чутливі до протонів, а також про рецептори АТФ (аденозитрифосфату). Перші задіяні в процесах, пов’язаних із локальною зміною концентрації протонів при станах, що супроводжуються генеруванням сигналів, які потім сприймаються як больові сигнали. Так відбувається при переломах, інсультах, пухлинних процесах тощо. Другі реагують на потрапляння АТФ – молекули, яка за звичайних умов розміщується всередині клітини й забезпечує організм необхідною енергією, – в міжклітинне середовище внаслідок порушення цілісності клітини. Тоді АТФ дифундує до інших, не пошкоджених, клітин, впливаючи на відповідні рецептори, і далі центральною нервовою системою здорові клітини передають сигнал про те, що на периферії щось негаразд. На сьогодні вже з’ясовано структуру згаданих рецепторів, відкрито цілі родини їхніх типів, а науковці збагнули, що, впливаючи на конкретні молекулярні механізми, можна локально, на периферії нервової системи, запобігати тим чи іншим больовим станам або усувати їх. Чимало фармацевтичних компаній зараз активно працюють над створенням лікарських препаратів, що базувалися б на застосуванні специфічних блокаторів певних типів цих рецепторів.



Практично тоді ж, у 1980-х рр., в Інституті фізіології імені
О. О. Богомольця НАН України під керівництвом академіка
М. Веселовського (нині – заступник директора з наукової роботи цього інституту) було відкрито важливий тип кальцієвих каналів, що беруть участь у синаптичній передачі. Зовсім нещодавно з’ясувалося, що вони відіграють значну роль у передачі больових сигналів, і, впливаючи на ці канали, так само можна змінювати характер больових відчуттів, зокрема при хронічних формах болю. Цей напрям роботи продовжують розвивати нинішні співробітники інституту, а саме – відділу фізико-хімічної біології клітинних мембран, відділу сенсорної сигналізації та відділу молекулярної біофізики, – вивчаючи, серед іншого, зміну функцій кальцієвих каналів при різних захворюваннях, а також механізми зміни функцій та особливості активності глутаматних рецепторів для різних больових станів і можливості відновлення нормальної больової чутливості. Нещодавно у відділі сенсорної сигналізації було проведено дослідження змін молекулярних механізмів, що виникають у певних нейронах при травмі спинного мозку. Імпульсу цим дослідженням надала пропозиція колег із Інституту нейрохірургії імені академіка Ромоданова НАМН України: вони прагнули з’ясувати молекулярний механізм, що лежить в основі так званого спастичного синдрому, котрий спостерігається при ушкодженнях спинного мозку в дітей (наприклад, при дитячому церебральному паралічі) та дорослих. Суть цього синдрому полягає у тому, що кінцівка не лише більшою мірою втрачає рухливість, а й постійно перебуває в сильному напруженні, підвищеному тонусі, зсудомленості. Однак головна проблема при цьому – серйозний хронічний біль невідомого походження. Здійснивши експерименти, вчені створили модель такої спастичності, а, дослідивши функції різних видів інтернейронів, або ж вставкових нейронів (вони з’єднують мотонейрони (нейрони, що керують м’язами) та сенсорні нейрони), показали, як передаються сигнали в складних нейронних мережах спинного мозку, продемонстрували розбалансованість системи збудження й гальмування в них при вищезгаданих ушкодженнях і з’ясували молекулярні механізми, залучені до перебудови нейромережі сенсорної частини спинного мозку внаслідок збудження мотонейронів. Як встановили науковці, активну участь в аналізованих ними процесах беруть рецептори глутамату – основного нейромедіатора збуджувальної нейропередачі у спинному мозку. При вхідному больовому сигналі ці рецептори змінюють свою провідність і, вбудовуючись у синапси або навіть перебуваючи поза ними (і тоді їх називають позасинаптичними рецепторами), можуть його посилювати – завдяки тому, що пропускають крізь себе більше кальцію (тобто перетворюються на більш кальційпровідні) і, таким чином, підвищують збудливість нейронів. «Це все, звичайно, досить складні фізіологічні процеси, але досліджувати їх дуже важливо. Ми вже зрозуміли, які рецептори беруть у них участь, зрозуміли, в яких типах нейронів це відбувається. Наступний крок – вигадати спосіб таргетного доправлення речовин, які могли б, залежно від потреби, або блокувати ці рецептори, або, навпаки, активувати їх. Вирішивши цю проблему, ми зможемо без побічних ефектів перемогти конкретний тип болю», – говорить Н. Войтенко. Результати здійснених досліджень учені НАН України та НАМН України виклали у статті, яку минулого року опублікувало престижне міжнародне фахове наукове видання Scientific Reports, що входить до видавничої групи Nature Publishing Group. Статтю також розміщено у відкритому онлайн-доступі, і безкоштовно ознайомитися з нею можуть усі зацікавлені дослідники – фармакологи, хіміки, біоінженери, медики, генетики. В іншій же публікації українські науковці описали спосіб доведеного блокування гіперактивності рецепторів глутамату, їхньої нормалізації і, відповідно, усунення больового синдрому за допомогою коротких ланцюжків ДНК (деякі дослідники пропонують використовувати для цього вірусні оболонки).

Як наголошує Н. Войтенко, знайти способи усунення досі не виліковних болів  вдасться лише в тісній міждисциплінарній співпраці.

Більше дізнавайтеся з відеозапису: https://youtu.be/UUqk1KDnWDA (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 13.02).



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconТа роботи з обдарованою молоддю
Редакційна колегія: Митрофанова Т. Г. (головний редактор), Петроченко В. І. (відповідальний редактор), Ткачук А. Т, Ніколаєв О. С.,...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconШеф-редактор: Різун В. В., д-р філол наук, проф. Головний редактор

Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconБілявський Г. О. та ін. Б61 Основи екології: Підручник / Г. О. Білявський, Р. С фур-дуй, І. Ю. Костіков. 2-ге вид
Редакція літератури з природничих І технічних наук Головний редактор Т. В. Ковтуненко Редактор А. С. Мнишенко
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconЗакон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9
Этот законопроект многие депутаты пиарились на критике инициативы. То им казалось, что мало денег, то механизм перераспределения...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconБойко Ю. О. наук співроб. Нбув, канд. іст наук
Формування, систематизація, реконструкція, наукове використання та популяризація архівних матеріалів вченого дають змогу здійснити...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconРектори Харківського університету (1805—2014)
Редакційна колегія: В. С. Бакіров (голов ред.), І. К. Журавльова, І. І. Залюбовський, С. М. Куделко (наук ред.), С. І. Посохов
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconНаукові записки
Филипчук С. В., канд. іст наук, ст викл.; Цолін Д. В., канд філол наук, доц.; Шанюк В. І., канд філол наук, доц.; Шаправський С....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка