Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія



Сторінка6/6
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.45 Mb.
1   2   3   4   5   6

Діяльність науково-дослідних установ
Задля наповнення бази сучасних польових матеріалів 17–19 січня 2018 р. Інститут мистецтвознавства, фольклористки та етнології імені М.Т. Рильського НАН України (ІМФЕ) спорядив етнографічну експедицію на північ Тернопільщини.

Участь у роботі експедиції взяли молодший науковий співробітник відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» кандидат історичних наук Б. Сауляк, молодший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» кандидат історичних наук В. Щибря та провідний етнолог відділу «Український етнологічний центр» О. Головко.

Дослідження, що проводилося за кущовим принципом, охопило Шумський, Кременецький та Збаразький райони. Місцем базування дослідників стало м. Кременець, з якого вони виїжджали до населених пунктів, розташованих на відстані 15–30 км.

Серед широкого кола пошукових зацікавлень учасників експедиції особливу увагу було приділено питанням господарської культури населення регіону (рільництву, городництву, садівництву, тваринництву, збиральництву, бджільництву, мисливству, рибальству), ремеслам і промислам (деревообробці, ковальству, гончарству, кушнірству, кравецтву, ткацтву, прядінню) та матеріальним основам життєзабезпечення (традиційному вбранню, архітектурі). Спорадично траплялися й змістовні усні наративи, пов’язані, зокрема, зі специфікою діяльності ОУН-УПА на теренах цього краю, а також цікаві інтерпретації топонімічних назв (іменувань сіл, кутків, хуторів, криниць, полів тощо), якими ділилися старожили.

Упродовж трьох днів етнологи відвідали шість населених пунктів – сс. Горинка, Кушлин і Плоске Кременецького району, с. Тилявка й Угорськ Шумського району та с. Великий Кунинець Збаразького району. Вдалося поспілкуватися з респондентами 1920–1950-х рр. народження, від яких було зафіксовано понад 15 годин цифрових аудіозаписів. Крім того, в їхніх господарствах науковці сфотографували чимало речових зразків: рамкових вуликів, сільськогосподарських знарядь і транспорту (плугів, розпашників, борін; дерев’яних саней), окремих складових традиційного комплексу вбрання (сорочок, запасок тощо). Подорожуючи селами, дослідники також спостерігали й фіксували на світлинах цікаві зразки житлової архітектури та господарських приміщень, особливості сільських вулиць, логіку їхньої забудови й адаптації до умов ландшафту.

Перебуваючи на теренах Тернопільської Волині, науковці не оминули увагою й місцеві музейні осередки. Так, у с. Тилявка Шумського району вони відвідали літературно-меморіальний музей У. Самчука, в експозиції якого представлено етнографічну кімнату з ретельно підібраними й інвентаризованими предметами селянського побуту кінця ХІХ – середини ХХ ст.

Крім того, досить продуктивною виявилася робота в Кременецькому краєзнавчому музеї, котрий вирізняється багатством фондів народознавчого спрямування, а також ініціативністю співробітників у справі збереження й популяризації культурної спадщини краю. Директор Музею А. В. Левчук, під егідою якого в установі відбуваються сотні майстер-класів із традиційних ремесел (писанкарства, гончарства, лозо- та рогозоплетіння тощо), висловив готовність до конструктивної співпраці з ІМФЕ.

За результативну експедицію її учасники щиро вдячні всім небайдужим людям, без допомоги яких вона б не відбулася:

– заступникові директора з наукової роботи ІМФЕ кандидату історичних наук Н. Стішовій та мешканці м. Кременець О. Ципишевій – за поради та підтримку на етапі планування поїздки, вибору населених пунктів, попереднього пошуку інформаторів;

– керівникам вищеназваних музеїв А. Левчуку і П. Панасюку – за цікаві розповіді, можливість ознайомитися з експозицією та фондами установ;

– співробітникам сільрад відвіданих населених пунктів – за всебічне сприяння проведенню експедиції.

Особливу шану науковці віддають своїм респондентам – носіям традиції, які, попри святкові клопоти у дні Голодної куті й Водохреща, охоче зголошувалися на інтерв’ю, ділилися досвідом, радили співрозмовників, демонстрували свою щедрість і гостинність (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 14.02).



Кадрова політика НАН України
1 лютого 2018 р. у будівлі Президії НАН України відбулася зустріч керівництва Академії в особах першого віце-президента академіка
А. Наумовця, віце-президента академіка В. Кошечка, віце-президента академіка С. Пирожкова, головного вченого секретаря академіка
В. Богданова із Президією Центрального комітету (ЦК) профспілки працівників НАН України – головою профспілки А. Широковим, заступником голови профспілки В. Столяровим, членами Президії ЦК профспілки.
На зустріч було також запрошено представників профактиву – членів ЦК профспілки працівників НАН України й голів низки первинних організацій м. Києва, а також керівників підрозділів апарату Президії НАН України.

Перший віце-президент НАН України академік А. Наумовець і голова профспілки працівників НАН України А. Широков звернулися до присутніх зі вступними словами, окресливши нинішнє становище Академії та проблемні питання, з якими стикаються НАН України і її наукові установи.

Головний учений секретар академік НАН України академік В. Богданов у своєму виступі зосередився на фінансовому забезпеченні Академії в Державному бюджеті України на 2018 р.

Потому учасникам зустрічі з боку профспілки було надано можливість висловити свою позицію з тієї або іншої проблеми, а також поставити запитання, нерідко досить гострі, керівництву Академії. Найчастіше порушувалися такі проблеми:

– невиконання державною владою норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

– недостатність базового фінансування Академії за КПКВК 6541030 протягом трьох останніх років і, як наслідок, дефіцит фонду оплати праці та режим неповної зайнятості в більшості наукових установ;

– негативні наслідки значного скорочення наукових установ і відтік наукової молоді;

– причини відсутності перегляду термінів і обсягів планових тем за умов неповного робочого тижня;

– режим роботи адміністрації установ і Президії НАН України;

– фінансування НАН України за новим КПКВК 6541230 і принцип розподілу цих коштів;

– оцінювання діяльності наукових установ та його співвідношення з державною атестацією;

– першочергові й невідкладні кроки для поліпшення ситуації із зайнятістю й оплатою праці;

– принципи розподілу базового фінансування.

Керівництво Академії та відповідних підрозділів Президії НАН України надало змістовні відповіді на питання.

Підбиваючи підсумки зустрічі, голова профспілки працівників НАН України А. Широков запропонував:

1) у стислі терміни проаналізувати кошториси доходів і видатків та штатні розписи наукових установ; узагальнити реальний дефіцит фонду оплати праці при стовідсотковій зарплаті у режимі повної зайнятості;

2) для вирішення цієї проблеми спільним листом звернутися до Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України, парламентських комітетів і фракцій політичних партій із обґрунтуванням збільшення фінансування НАН України на відповідну суму під час перегляду Державного бюджету України на 2018 р. за підсумками першого кварталу;

3) зробити все залежне від НАН України для максимального пришвидшення фінансування за КПКВК 6541230.

А. Широков також проінформував керівництво Академії, що ЦК профспілки готує позов до Кабінету Міністрів України з приводу невиконання останнім Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

На завершення голова профспілки подякував керівництву Академії за проведення зустрічі та запропонував зробити такі заходи регулярнішими (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 15.02).



Здобутки української археології
Про досягнення вітчизняних археологів і перешкоди, які гальмують розвиток цієї галузі наукових досліджень, в ефірі чергового випуску програми «Наука ХХІ» парламентського телеканалу «Рада» розповів директор Інституту археології НАН України член-кореспондент НАН України В. Чабай.

«Археологія – це комплексна наука, головною метою якої є відтворення історичних процесів минулого на основі аналізу залишків матеріальної культури (від періоду палеоліту до Нового часу), що перебувають як під землею, так і у воді. До певної міри, наша робота нагадує роботу слідчого, який робить реконструкцію злочину за рештками на місці події», – пояснює вчений.

Провідною вітчизняною науковою установою, що виконує дослідження в цій галузі, є Інститут археології НАН України – один із найбільш знаних і авторитетних наукових центрів Східної Європи. Структура інституту визначається одночасно за хронологічними й територіальними критеріями – більшість відділів спеціалізуються на певних історичних епохах (від кам’яної доби до Середньовіччя), проте функціонують також відділи археології Києва і археології Північно-Західного Причорномор’я та Криму.

За словами В. Чабая, вік переважної більшості знахідок (особливо для найбільш ранніх етапів історії людства) ідентифікується за допомогою спеціальних радіометричних методів датування. Для визначення віку того чи іншого культурного шару застосовуються також геологічні методи. Крім того, виявлені рештки матеріальної культури деяких періодів порівнюються з інформацією, що міститься в писемних джерелах – літописах, хроніках тощо. Археологам вдається відтворювати чимало різних процесів, пов’язаних із господарською діяльністю людини, зокрема технології розщеплення кременю, виготовлення кераміки, виготовлення й оброблення заліза й інших металів, ведення землеробства, тваринництва, полювання.

Одна з найцікавіших і найяскравіших археологічних історій пов’язана з коригуванням гіпотези про антропогенез, тобто про походження людини сучасного антропологічного типу, говорить В. Чабай. Ще років зо тридцять тому вважалося, що неандертальці й сапієнси існували послідовно і перші змінили других. Однак результати археологічних розкопок, які проводилися наприкінці 1980 – на початку 1990-х рр. (зокрема й роботи українських археологів у Криму), засвідчили, що насправді ці дві лінії еволюції людини співіснували (впродовж періоду приблизно від 38 до 30 тис. років тому) і суттєво відрізнялися за структурою ДНК. Як виявили дослідники, у ґрунті шари з неандертальськими артефактами перебували вище, ніж шари з артефактами, котрі належали сапієнсам. Пізніше з’ясувалося, що сапієнси з’явилися на території Африки 200 тис. років тому (а близько 40 тис. років тому вони мігрували до Європи), неандертальців же на цьому континенті не зафіксовано взагалі. Таким чином, результати археологічних розкопок змусили суттєво переглянути первинну наукову гіпотезу, оскільки нові дані пізніше неодноразово отримували підтвердження за підсумками досліджень на Балканському й Піренейському півостровах.

Проте вагомими здобутками відзначається не лише минуле, а й сьогодення вітчизняної археології. Одним із найпомітніших результатів 2000-х рр. є виявлені в Гінцях (на Полтавщині) знахідки, вік яких складає близько 1 млн років (так звана Гінцівська стоянка). У зазначеній місцевості фахівці Інституту археології НАН України реконструювали верхньопалеолітичне поселення, помешкання якого зроблено з кісток мамонтів. На щастя дослідників це поселення надзвичайно добре збереглося – його, що дуже рідко трапляється, не пошкодили ані природні чинники, ні людська діяльність.

2014 р. археологи Академії здійснили розвідкові дослідження в Межигір’ї – на території колишньої резиденції Президента України – і знайшли там поселення від епохи бронзи до часів Київської Русі та пізнього Середньовіччя. В 2017 р. учасники однієї з археологічних експедицій, що працювала в Київській області, на прохання місцевого населення виїхали на об’єкт, який почасти встигли розграбувати «чорні копачі» (вчені воліють не називати їх чорними археологами, бо останні, по суті, нищать національну археологічну спадщину), та виявили там (а саме – на річці Рось) унікальний за своїм багатством могильник балтів ХІ ст. Учені припускають, що йдеться, найімовірніше, про групу балтського населення, яких, згідно з літописними джерелами, за доби правління князя Я. Мудрого було переселено для захисту південного рубежу Київщини. На момент прибуття співробітників Інституту археології НАН України грабіжники забрали з ґрунту певну кількість металевих виробів (в тому числі з кольорових металів), проте чимало інших артефактів (зокрема, зброї та прикрас) залишилося. Дослідивши могильник, учені відзначили дохристиянський тип поховання в ньому. Про знахідку археологи поінформували українські державні органи та Міністерство закордонних справ Литовської Республіки, оскільки виявлений об’єкт належить і до литовської культурно-історичної спадщини, та сподіваються в майбутньому отримати міжнародний грант на продовження робіт у цій місцевості.

Стурбованість української археологічної громади викликає стан охорони пам’яток в анексованому Криму, на території якого вчені Академії не працюють від 2014 р. Між тим, з дозволу окупаційної влади там проводять величезні обсяги розкопок, і доля виявлених артефактів (а там чимало й поселень, і курганів) невідома. Незаконними археологічними дослідженнями супроводжуються, зокрема, будівництво мосту через Керченську протоку та розширення дороги між Севастополем і Керчю.

Відповідаючи на запитання ведучої, В. Чабай зазначив, що вітчизняні науковці при плануванні досліджень користуються надбаннями своїх попередників (археологію як окрему наукову дисципліну на українських теренах було започатковано ще наприкінці ХІХ ст.), звітними матеріалами, що зберігаються в архівах. Однак більшість пам’яток знаходять при ландшафтних змінах унаслідок будівельних робіт. Частими є й випадкові знахідки, про які археологам повідомляють місцеві мешканці.

Як наголосив гість телепередачі, необхідно терміново усувати прогалини законодавства, через які в нашій країні вже кілька років поспіль руйнуються та втрачаються археологічні пам’ятки. Наприкінці 2003 р. Україна ратифікувала переглянуту Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини 1992 р., знану як Мальтійська конвенція – головний для нас міжнародно-правовий акт у сфері охорони археологічної спадщини. На підставі конвенції у 2004 р. було прийнято Закон України «Про охорону археологічної спадщини» та внесено системні зміни до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Згідно з положеннями цих документів потенційно шкідливим для археологічної спадщини проектам господарського освоєння територій мали передувати необхідні археологічні дослідження, оплачувані коштом замовників зазначених проектів. Однак починаючи з
2011 р. парламент ухвалив Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та низку інших актів, якими, всупереч міжнародним зобов’язанням України, було практично скасовано відповідні археологічні наукові процедури. Тепер забудовник, фактично, на власний розсуд, вирішує, чи слід проводити дослідження перед початком робіт. У цей час в інших країнах Європи сьогодні, внаслідок впровадження Мальтійської конвенції, археологічне дослідження загрожених пам’яток вже стало справою не лише науковців, а й усього суспільства. Археологія стає різновидом публічної служби. Це комплексне явище отримало назву превентивної археології. Саме така практика археологічних досліджень і має зараз слугувати зразком для України, стверджує В. Чабай. Адже, виїжджаючи працювати на місця з порушеним людиною ландшафтом, археологи в абсолютній більшості випадків мають справу з уже пошкодженими пам’ятками. Крім того, при складенні загальнодержавного кадастру земель потрібно буде визначати припустиме цільове призначення окремих ділянок, ґрунт яких може містити культурні шари (так, на ділянках із порівняно неглибоким заляганням культурного шару слід заборонити певні види сільськогосподарських робіт, що передбачають глибоку оранку).

В. Чабай також пояснив, що археологи не завжди вдаються до руйнівних методів досліджень (тобто таких, по завершенні яких на ділянці не лишається культурного шару): частина робіт потребує реконструкційного підходу – розкопування об’єкта з метою його подальшої музеєфікації. Проте такі дослідження доволі коштовні й тривають значно довше. Особливо проблематичним їхнє проведення видається з огляду на хронічне недофінансування галузі та дедалі відчутніший брак кваліфікованих кадрів. Усього в Україні налічується близько 300 фахових археологів. Однак цієї кількості недостатньо: в сусідній Польщі, котра суттєво поступається Україні за площею своєї території, працюють майже 3 тис. археологів, але навіть їхніх зусиль виявилося недостатньо під час масштабної реконструкції автомобільних доріг, і державі доводилося запрошувати зарубіжних фахівців, зокрема й українських. Наразі, крім бюджетних коштів, вітчизняну археологію утримують міжнародні гранти (яких, як підкреслює В. Чабай, не так багато, як, скажімо, грантів для науковців-природничників, і які надзвичайно важко виграти), приватні кошти (переважно від забудовників), а також кошти з бюджетів місцевих громад (надходження з останнього джерела уможливила адміністративно-територіальна реформа, більш відома як децентралізація). В цілому ж, ситуація в галузі, на жаль, невтішна: «Ми ще тримаємося на старих кадрах і здобутках, але це буде дуже недовго. І ця проблема не є специфічною проблемою української археології. Поки буде таке жахливе недофінансування, ми втрачатимемо не лише в археології, а й у всій українській науці», – говорить В. Чабай.

Відеозапис телепрограми доступний за посиланням: https://youtu.be/8SrCRI4f3Rk (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 14.02).

Інноваційні розробки та технології
2 лютого 2018 р. газета «Урядовий кур’єр» (№ 23 (6139)) опублікувала статтю директора Інституту економіки природокористування та сталого розвитку (ІЕПСР) НАН України доктора економічних наук, професора, академіка НААН України
М. Хвесика та завідувача відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів цього інституту доктора економічних наук А. Сундука, присвячену можливостям галузі природокористування як платформи для підприємництва й інвестицій.


«…Природні ресурси в умовах постіндустріальної економіки набувають нових рис і властивостей. Як показує досвід, у період індустріальної економіки інтерес до цих ресурсів полягав у тому, що вони задовольняли потреби споживачів в аграрній продукції, водопостачанні, важливою була продукція з деревини тощо. Такий підхід значною мірою зумовив надмірний пресинг на природні ресурси та екологічні проблеми. <…> Але поступово (і це позитив) почало змінюватися розуміння ресурсу з джерела задоволення споживчих потреб до ринкового активу, здатного формувати прибуток. Формувалися нові ринки і виникали можливості використання ресурсів. Поступово з’явилися тенденції входження природного ресурсу у зони ринку. Економісти це пояснюють феноменом зближення природоресурсного і ринкового циклів, у зоні контакту яких формуються можливості їхньої взаємодії», – пишуть науковці, зазначаючи, водночас, що навіть у цьому випадку залишаються певні ризики для довкілля, нівелювати які можна завдяки відповідальності інвестора й дотриманню ним законодавства, і наголошують: «З одного боку, через те, що використання природних ресурсів зміщується зі споживчого бачення до активізації ринкових характеристик (можливість залучення до діяльності компаній, формування платежів за використання тощо), зменшується тиск на ресурси. З іншого – маємо пам’ятати, що природокористування – не просто чергова й звичайна галузь діяльності ринку, а унікальне середовище з унікальними властивостями, які треба примножити через взаємодії».

«Зближуючись із ЄС та втілюючи проголошені реформи, Україна має імплементувати передовий західний досвід зокрема й використання природноресурсного потенціалу. Це сприятиме поступовій інтеграції ресурсів у ринок для кращого задоволення потреб споживачів. За таких умов природні ресурси та їх використання стануть платформами для підприємництва та інвестування, що сприятиме розвитку галузі й держави», – підсумовують автори.

Якою сумою оцінюється загальна вартість залучених в обіг природних ресурсів України і що є основою нашого національного природного багатства? Чи є перспективи для успішного державно-приватного партнерства в сфері природокористування, зокрема на рівні місцевих громад? Як у нашій країні розвивається альтернативна енергетика і чи зростають інвестиції в цю галузь? Який корисний європейський досвід Україні варто було б запозичити? Докладніше про все це дізнавайтеся з повного тексту публікації: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/formuyutsya-novi-galuzi-biznesu/ (Національна академія наук України (http://www.nas.gov.ua). – 2018. – 13.02).



До уваги держслужбовця
Т. Гришина, мол. наук. співроб. НБУВ
Актуальні питання етнонаціональної політики в Україні
(за фондами Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 2012–2017 рр.)
(Початок, закінчення у № 5)
Етнонаціональна політика у загальнодержавному контексті
1 Андріяш В. І. Державна етнополітика України в умовах глобалізації : монографія / В. І. Андріяш ; М-во освіти і науки України, Чорномор. держ. ун-т ім. П. Могили. – Миколаїв, 2013. – 324 с. : табл. – Бібліогр.: с. 283–324.

Вс56408
2 Горєлов М. Є. Українська етнічна нація / М. Є. Горєлов, О. П. Моця, О. О. Рафальський. – Київ : Еко-Продакшн, 2012. – 192 с.

Ва759973
3 Діденко О. Г. Формування і реалізація державної політики національно-патріотичного виховання молоді в умовах соціокультурних трансформацій в Україні : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Діденко Олег Григорович ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. –Київ, 2014. – 20 с.

Ра412304
4 Етнонаціональна політика в теорії та практиці українського націоналізму: історія і сьогодення : матеріали V всеукр. наук. конф. з міжнар. участю (Івано-Франківськ, 14–15 черв. 2013 р.) / Івано-Франків. обл. рада, Ін-т політ. освіти ВО «Свобода», Каф. політології Ін-ту історії, політології і міжнар. відносин Прикарп. нац. ун-ту ім. В. Стефаника [та ін.] ; наук. ред.


О. М. Сич. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2013. – 485 с. – Назва обкл. : Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови Української держави.

Ва774940
5 Євсєєва Г. П. Державна мовна політика в контексті української національної ідеї: теоретико-методологічні засади : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 / Євсєєва Галина Петрівна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харків. регіон. ін-т держ. упр. – Харків, 2012. – 42 с.

Ра390168
6 Євсєєва Г. П. Державна мовна політика в контексті української національної ідеї: теоретико-методологічні засади : дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01 / Євсєєва Галина Петрівна ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Дніпропетр. регіон. ін-т держ. упр. – Дніпропетровськ, 2012. – 493, [9] арк. – Бібліогр.: арк. 423–477.

Дс131293
7 Здіорук С. І. Культурна політика України: національна модель у європейському контексті : аналіт. доп. / С. І. Здіорук, О. М Литвиненко,


О. П. Розумна ; за ред. С. І. Здіорука ; Нац. ін-т стратег. дослідж. – Київ, 2012. – 57 с.

Ва764056
8 Ірхін О. А. Моделі інтеграції євразійського простору та національні інтереси України : автореф. дис. ... д-ра політ. наук : 23.00.04 / Ірхін Олександр Анатолійович ; НАН України, Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. – Київ, 2012. – 36 с.

Ра387467
9 Караваєв В. С. Концептуальні засади державної політики формування української національної ідентичності : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 21.01.01 / Караваєв Вадим Сергійович ; Нац. ін-т стратег. дослідж. – Київ, 2013. – 17 с.

Ра398851
10 Кривицька О. В. Демаркаційні лінії в етнополітичному просторі України : монографія / О. В. Кривицька ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – Київ, 2015. – 325 с.

Ва791514
11 Лєсєв І. В. Етнонаціональний чинник у становленні громадянського суспільства в Україні (українознав. контекст) : автореф. дис. ... канд. філос. наук : 09.00.12 / Лєсєв Ігор Васильович ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2013. – 18 с.

Ра397200
12 Луцишин Г. І. Національна консолідація України в умовах сучасного політичного процесу : монографія / Г. І. Луцишин ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів, 2012. – 361 с.

Ва757580
13 Національне питання в Україні ХХ – початку ХХІ ст.: іст. нариси : кол. монографія / О. Г. Аркуша, В. Ф. Верстюк, С. В. Віднянський [та ін.] ; відп. ред. В. А. Смолій ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ : Ніка-Центр, 2012. – 590 с. : табл.

Вс53817
14 Пальшков К. Є. Політична система України: національний фрагмент реформування в контексті трансформаційних процесів Центрально-Східної Європи та СНД : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Пальшков Костянтин Євгенович ; Південноукр. нац. пед. ун-т


ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2013. – 16 с.

Ра402420
15 Пивоваров Ю. А. Вплив етнонаціонального чинника на процеси демократичної трансформації в Україні : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Пивоваров Юрій Анатолійович ; Чернів. нац. ун-т


ім. Ю. Федьковича. – Чернівці, 2012. – 20 с.

Ра390032
16 Пивоваров Ю. А. Вплив етнонаціонального чинника на процеси демократичної трансформації в Україні : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Пивоваров Юрій Анатолійович ; Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2012. – 226 арк. : табл. – Бібліогр.: арк. 183–219.

Дс130690
17 Політико-правові засади етнокультурної консолідації українського суспільства : наук. зап. / І. О. Кресіна, Л. І. Лойко, В. А. Явір [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ, 2013. – 155 с. : табл.

Ва780270
18 Політичні технології регулювання міжетнічної та міжконфесійної взаємодії у новітніх українських реаліях : аналіт. доп. / С. Ю. Римаренко,


Ю. Ж. Шайгородський, В. В. Бушанський [та ін.] ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – Київ, 2014. – 186 с.

Ва791512


19 Правові механізми врегулювання етнополітичних конфліктів в Україні : наук. зап. / І. О. Кресіна, О. Н. Кубальський, С. В. Стоєцький [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького – Київ, 2011. –
104 с.

Ва758835
20 Рафальський І. О. Національно-державне самовизначення України: внутрішні чинники та зовнішні впливи : автореф. дис. ... д-ра політ. наук : 23.00.05 / Рафальський Ігор Олексійович ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ, 2017. – 36 с.

Ра427245
21 Рафальський І. О. Національно-державне самовизначення України: внутрішні чинники та зовнішні впливи : монографія / І. О. Рафальський ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – Київ ; Ніжин : Лисенко М. М., 2016. – 478 с. : табл. – Бібліогр.: с. 424–478.

Ва811245
22 Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні : матеріали парламент. слухань у Верхов. Раді України 11 берез. 2015 р. / Верхов. Рада України, Ком. з питань прав людини, нац. меншин і міжнац. відносин. – Київ : Парламент. вид-во, 2015. – 204 с. – (Парламентські слухання).

Ва798453
23 Рубльов О. Органи етнополітичного регулювання в контексті політики коренізації: український досвід / О. Рубльов, Л. Якубова ; відп. ред. С. В. Кульчицький ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ, 2014. – 405 с.

Вс58122
24 Скловський І. З. Метафізика української ідеї в контексті її етнонаціональних змін на межі тисячоліть : автореф. дис. ... д-ра філос. наук : 19.00.03 / Скловський Ігор Зіновійович ; Південноукр. нац. пед. ун-т


ім. К. Д. Ушинського. – Одеса, 2013. – 27 с.

Ра402797
25 Тимофєєв С. П. Удосконалення механізмів державного регулювання етнонаціональних відносин в Україні : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Тимофєєв Сергій Павлович ; Чорномор. держ. ун-т ім. П. Могили. – Миколаїв, 2012. – 20 с. : рис.

Ра388537
26 Тимофєєв С. П. Удосконалення механізмів державного регулювання етнонаціональних відносин в Україні : дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Тимофєєв Сергій Павлович ; Чорномор. держ. ун-т
ім. П. Могили. – Миколаїв, 2012. – 225 арк. – Бібліогр.: арк. 186–225.

Дс131031
27 Хрящевська Л. М. Етнонаціональна політика в Україні в період незалежності : навч. посіб. для студентів ВНЗ / Л. М. Хрящевська ; Миколаїв. нац. ун-т ім. В. О. Сухомлинського, Навч.-наук. ін-т історії, політології та права. – Миколаїв : Гельветика, 2016. – 207 с.

Ва799406
28 Вєдєнєєв Д. В. Наукове забезпечення формування політики національної пам’яті в Україні: до питання про визначення принципів, змісту і механізмів реалізації [Електронний ресурс] / Д. В. Вєдєнєєв // Нац. та іст. пам’ять. – 2013. – Вип. 6. – С. 208–216. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ntip_2013_6_22.
29 Іжнін І. Проблема трактування національних інтересів та інформаційна політика держави на сучасному етапі [Електронний ресурс] /
І. Іжнін //
Вісн. Львів. ун-ту. Серія : Міжнародні відносини. – 2012. – Вип. 31. – С. 3–8. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VLNU_Mv_2012_31_3.
30 Оржель О. Європейська політика згуртування 2007–2013 років: вироблення та впровадження на національному рівні [Електронний ресурс] / О. Оржель // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2012. – Вип. 1. – С. 120–130. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua
/UJRN/Vnadu_2012_1_15
.
31 Розумний М. М. «Громадянське суспільство» vs «політична нація» [Електронний ресурс] / М. М. Розумний // Стратег. пріоритети. – 2013. – № 2. – С. 5–11. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spa_2013_2_3.
32 Трач Н. Національна ідентичність як основа для ефективної мовної політики [Електронний ресурс] / Н. Трач // Мова і сусп-во. – 2012. – Вип. 3. – С. 189–195. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mis_2012_3_24.

Етнонаціональні проблеми та їх розв’язання: регіональний аспект
33 Балагура О. В. Исторические особенности и современные проблемы этнокультурных и этнополитических процессов в Крыму : [монография] /
О. В. Балагура, Д. А. Прохоров, В. Г. Тур. – Симферополь : Антиква, 2012. – 154 с. – Библиогр.: с. 133–152.

Ва761866


34 Галагуз І. В. Етнонаціональна мобілізація українців та етнічних меншин Центрального Полісся (1990-ті –2012 рр.) : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.05 / Галагуз Ірина Вікторівна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2013. – 16 с.

Ра399253
35 Донбас в етнополітичному вимірі / авт. кол.: В. Котигоренко (керівник), Л. Ковач, О. Рафальський [та ін.] ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – Київ, 2014. – 584 с.

Ва798488
36 Мелеганич Г. І. Реалізація етнонаціональної політики в контексті розбудови громадянського суспільства в Україні (на прикладі Закарп. обл.) : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Мелеганич Ганна Ігорівна ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2012. – 20 с.

Ра393038
37 Модель етнонаціональної політики для реінтеграції Донбасу і Криму : наук. зап. / І. О. Кресіна, В. П. Горбатенко, В. А. Явір [та ін.] ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – Київ, 2016. – 103 с.

Ва811883
38 Національна безпека України: кримський вектор : зб. док. і матеріалів (1917–2014 рр.) : [у 5 ч.] / упоряд.: Л. Рябошапко, І. Вдовичин,
В. Гринчак [та ін.] ; Івано-Франків. ун-т права ім. короля Данила Галицького [та ін.]. – Івано-Франківськ ; Львів : Ліга-Прес, 2015.

Ч. 5 : (Листопад 2013 – грудень 2014 рр.). – 769 с.

В355947/5
39 Смолій В. Донбас і Крим в економічному, суспільно-політичному та етнокультурному просторі України: історичний досвід, модерні виклики, перспективи : (аналіт. доп.) / В. Смолій, С. Кульчицький, Л. Якубова ; відп. ред. Г. Боряк ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ, 2016. – 615 с.

Вс62647
40 Якубова Л. Д. Етнонаціональна історія Донбасу: тенденції, суперечності, перспективи в світлі сучасного етапу українського націотворення / Л. Д. Якубова ; НАН України, Ін-т історії України. – Київ, 2014. – 109 с. – (Студії з регіональної історії. Степова Україна).



Ва789940
41 Агарков О. А. Організація соціальної роботи з національними меншинами: регіональний аспект [Електронний ресурс] / О. А. Агарков // Грані. – 2014. – № 4. – С. 81–85. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Grani_2014_4_17.
42 Гопич М. К. Проблеми реалізації права національних меншин на самоорганізацію на регіональному рівні [Електронний ресурс] / М. К. Гопич // Південноукр. правн. часопис. – 2014. – № 3. – С. 13–15. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pupch_2014_3_6.
43 Орос І. Забезпечення розвитку освіти засобами національно-культурних традицій національних меншин у Закарпатській області [Електронний ресурс] / І. Орос // Освіт. простір України. – 2014. – Вип. 1. –
С. 72–81. – Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/opu_2014_1_13.
44 Остапець Ю. О. Участь національних меншин у виборчих процесах: світовий досвід та українська політична практика (на прикладі Закарпатської області) [Електронний ресурс] / Ю. О. Остапець // Політикус. – 2016. – Вип. 2. – С. 105–109. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/polit_2016_2_24.
45 Семікін М. Стан та проблеми реалізації етнонаціональної державної політики щодо вивчення та збереження рідних мов (на прикладі національних меншин Запорізької області) [Електронний ресурс] /
М. Семікін //
Українознав. альм. – 2012. – Вип. 9. – С. 353–355. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2012_9_101.
46 Слабкий Г. О. Стан здоров’я і медичного обслуговування національних меншин України на прикладі румунів і молдован Чернівецької області [Електронний ресурс] / Г. О. Слабкий, О. М. Ціборовський,
В. М. Сорока, С. І. Леонець //
Україна. Здоров’я нації. – 2013. – № 1. – С. 41–49. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uzn_2013_1_8.
47 Халавка Т. Формування інтеграційної моделі державної етнонаціональної політики на прикладі Чернівецької області [Електронний ресурс] / Т. Халавка // Актуал. проблеми держ. упр. – 2015. – Вип. 1. –
С. 135–138. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2015_1_32.
48 Шайхатдінов А. З. Мовна політика держави як фактор збереження національної культури етнічних меншин Донбасу [Електронний ресурс] /
А. З. Шайхатдінов //
Вісн. Маріуп. держ. ун-ту. Серія : Філософія, культурологія, соціологія. – 2013. – Вип. 6. – С. 113–119. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vmdu_fks_2013_6_20.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconТа роботи з обдарованою молоддю
Редакційна колегія: Митрофанова Т. Г. (головний редактор), Петроченко В. І. (відповідальний редактор), Ткачук А. Т, Ніколаєв О. С.,...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconШеф-редактор: Різун В. В., д-р філол наук, проф. Головний редактор

Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconВ. Горовий. Редакційна колегія
Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році. Видається...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconБілявський Г. О. та ін. Б61 Основи екології: Підручник / Г. О. Білявський, Р. С фур-дуй, І. Ю. Костіков. 2-ге вид
Редакція літератури з природничих І технічних наук Головний редактор Т. В. Ковтуненко Редактор А. С. Мнишенко
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconЗакон України «Про освіту» аналітичний ракурс с. Закірова, канд. іст наук, ст наук співроб. Нюб нбув «Reforma sądownictwa» як віддзеркалення внутрішніх І зовнішніх політичних викликів у Польщі 2 О. Кривецький, голов ред. Нюб нбув 9
Этот законопроект многие депутаты пиарились на критике инициативы. То им казалось, что мало денег, то механизм перераспределения...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconБойко Ю. О. наук співроб. Нбув, канд. іст наук
Формування, систематизація, реконструкція, наукове використання та популяризація архівних матеріалів вченого дають змогу здійснити...
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconРектори Харківського університету (1805—2014)
Редакційна колегія: В. С. Бакіров (голов ред.), І. К. Журавльова, І. І. Залюбовський, С. М. Куделко (наук ред.), С. І. Посохов
Головний редактор В. Горовий, д-р іст наук, проф., заст гендиректора нбув. Редакційна колегія iconНаукові записки
Филипчук С. В., канд. іст наук, ст викл.; Цолін Д. В., канд філол наук, доц.; Шанюк В. І., канд філол наук, доц.; Шаправський С....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка