Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни



Сторінка3/14
Дата конвертації16.03.2018
Розмір2.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

КОНЦЕПТ “ПАМ’ЯТЬ ПРО ЖЕРТВИ БІЛЬШОВИЗМУ”

В КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ МІЖЕТНІЧНОЇ ІНТЕРАКЦІЇ

В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ НІМЕЦЬКО-РАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
На основі опрацювання значного масиву джерельного матеріалу є достатні підстави говорити про домінування маніпулятивно-пропагандистського вектора міжетнічної інтеракції в Західній Україні на початковому етапі німецько-радянської війни, чільне місце в якій відігравав концепт “пам’ять про жертви більшовизму”, який не стільки був спрямований на вшанування пам’яті жертв радянської репресивно-каральної системи, як на підтримання та ескалацію через відчуття страху, гніву, помсти, міжетнічної конфліктної взаємодії на території краю в окреслений історичний період.

Ключові слова: Західна Україна, німецько-радянська війна, концепт пам’яті, міжетнічна конфліктна взаємодія.
Гулай В. В. Концепт “память о жертвах большевизма” в коммуникативном пространстве межэтнической интеракции в Западной Украине на начальном этапе немецко-советской войны

На основании обработки значительного материала источников существуют достаточные основания говорить о доминировании манипулятивно-пропагандистского вектора межэтнической интеракции в Западной Украине на начальном этапе немецко-советской войны, значительное место в которой играл концепт “память о жертвах большевизма”, который был направлен не столько на уважение памяти жертв советской репрессивно-карательной системы, как на поддержание и эскалацию через чувства страха, гнева, мести, межэтнического конфликтного взаимодействия в крае в указанный исторический период.

Ключевые слова: Западная Украина, немецко-советская война, концепт памяти, межэтническое конфликтное взаимодействие.
Hulay V. V. The concept of “Memory of the victims of Bolshevism” in the communicative space of interethnic interaction in Western Ukraine in the early stage of the German-Soviet War.

The choice of the proposed research topic caused by the need to analyze the prevailing concepts of ethnic interaction in Western Ukraine during World War II, developing proposals to overcome the tragic experience of previous escalation of Polish-Ukrainian and Ukrainian-Jewish relations with the advanced technology of communication analysis. Considering the types of collective memory of the members of ethno-political community at critical period of its existence, the article focuses on communicative memory, where memories of participants focused on recent past and reinforced by the practice of everyday intercourse. The most powerful source of inter-ethnic communication in Western Ukraine were the events of late June – early July 1941. Position of the German military and civilian occupation administration about abuse, torture and destruction of thousands local residents, especially Ukrainian, in time when Western Ukraine was under the control of the Stalin's regime, was in mass circulation on the pages of Ukrainian legal periodicals. The speech of German propaganda minister Joseph Goebbels about the “brutal massacre of Judeo-Bolshevik executioners” of Western prisoners and corresponding photographs of the victims was placed on the pages of legal journals in July 1941. Following this, the Jews were accused that they have sought in various ways to show that among tortured in prisons were their “sopleminnyky” even buried Ukrainian peasants in the guise of Jewish funerals to “create a fantastic legend of Jewish suffering and “zlahidnyty” hatred for the horrible consequences of Judeo-communist rule in Ukraine". Based on the study of large source material there are reasonable grounds to speak about dominance manipulative propaganda vector of ethnic interaction in Western Ukraine in the early stage of the German-Soviet war, where the prominent concept is “The memory of the victims of Bolshevism”, which was directed not so much to commemorate the victims of Soviet repressive system as to maintain and escalate through fear, anger, revenge, ethnic conflict interaction in the region outlined in the historical period.

Key words: Western Ukraine, German-Soviet War, concept of remembrance, ethnic conflict interaction.
Постановка наукової проблеми та її значення. Вибір теми статті зумовлений потребою аналізу домінуючих концептів міжетнічної взаємодії в Західній Україні в роки Другої світової війни, виробленням пропозицій щодо подолання рецидивів попереднього трагічного досвіду ескалації українсько-польських та українсько-єврейських відносин із використанням новітніх напрацювань зарубіжної та вітчизняної соціогуманітаристики. Теоретичні та прикладні результати розробки домінуючих концептів пам’яті також можуть бути використані в навчальному процесі, науково-просвітницькій діяльності тощо.

Аналіз попередніх досліджень. Науково-теоретична розробка окресленої проблеми ще не стала предметом окремої уваги вітчизняних істориків, а з-поміж їх публікацій варто відзначити ґрунтовні історико-бібліографічні дослідження львівського історика К. Курилишина [21; 22; 23]. Джерельну базу дослідження становлять публікації періодичних видань, що почали виходити в Західній Україні на початковому етапі німецько-радянської війни, більшість з яких вперше запроваджено до наукового обігу. При цьому слід вказати на недостатність етнополітологічних інтерпретацій даної проблематики, зокрема аналізу одного з домінуючих в процесі міжетнічної конфліктно-конфронтаційної взаємодії концептів пам’яті української етнополітичної спільноти краю. Стаття є також спробою аналізу актуальних і невирішених раніше питань, що піднімалися в попередніх публікаціях автора на новій теоретико-методологічній та джерельній базі [8; 9; 10; 11].

Метою пропонованої статті є політологічна характеристика місця та ролі концепту “пам’ять про жертви більшовизму” в комунікативному просторі міжетнічної інтеракції в Західінй Україні на початковому етапі німецько-радянської війни.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань: визначення теоретико-методологічних підходів до вивчення проблеми соціальної пам’яті; характеристика причин появи в періодичних виданнях Західної України літа-осені 1941 р. концепту “пам’ять про жертви більшовизму”; аналіз комунікативних складових пропаганди концепту “пам’ять про жертви більшовизму”; виявлення векторів трансформації міжетнічної конфліктно-конфронтаційної взаємодії в Західінй Україні в умовах відступу Червної армії та встановлення гітлерівської військової й цивільної окупаційної адміністрації.

Виклад основного матеріалу. Характеризуючи напрацювання західної соціогуманітаристики в окресленій галузі, О. Фостачук слушно зауважує, що репрезентація минулого складається виходячи з обставин і проблем сучасного стану змінної соціальної системи [34, с. 5] .

У суспільстві можуть паралельно співіснувати два види пам’яті – “соціальна” (“комунікативна“) та “культурна”. Соціальна пам’ять твориться через щоденний неформальний контакт та обмін інформацією між різними групами, в той час як культурна є радше продуктом нормативної діяльності держави. Дуже часто між різними політичними силами точиться запекла боротьба за володіння саме цим ресурсом для здійснення своєї політики пам’яті [30, с. 54].

На думку Я. Ассмана, основними складовими колективної пам’яті є культурна та комунікативна пам’яті. Зокрема, під останньою розуміються спогади учасників подій, орієнтовані на нещодовнє минуле, що транслюються в межах кількох поколінь і підсилюються практикою щоденного спілкування. Комунікативна пам’ять, яка реалізується на рівні спілкування індивіда та соціаьних груп, не тільки постачає критерії для повсякденного життя, які регулюють, що саме треба запам’ятати, а про що забути, але й справляє певний вплив на сприйняття сучасних подій. Ця пам’ять відображає власні уявлення членів групи про те, що вони вважають своїм минулим, і на цій основі консолідує групу. Це жива пам’ять, критерії істинності якої безпосередньо випливають з індивідуальної та групової потреби в ідентифікації [7, с. 34].



Важливим напрямом змістового наповнення підокупаційної преси Західної України літа-осені 1941 р. була антирадянська проблематика. Публікації цієї тематики становили обов’язкову складову змісту часописів і використовувалися нацистською пропагандою як доказова база антинародності радянської системи влади, зокрема з метою завоювати довіру народу, який перебував на окупованій території [23, с. 124].

В окремих публікаціях робились спроби з’ясування причин, що призвели до поразки українських національно-визвольних змагань та новітнього поділу українських змель, зокрема вказувалось, що внутрішня незгода призвела до того, що на “Україні взяли верх комуністи-більшовики і двадцять два роки мучили, катували наш нарід” [24, с. 1], але “прийшла скрутна й остаточна година й на жидо-комуну”, коли “Німецька армія скоро, єдиним ударом, розбила головорізів та людців” [25, с. 2].

Запропонувати, як на нашу думку, далеко не переконливу аргументацію окупації Західної України гітлерівськими військами та їх союзниками, подати її як діяння “зісланого Богом Вождя Німеччини”, коли “народи складають жертви крови, щоб урятувати світ увесь від жертв, які могли б падати коли небудь і денебудь від куль жидівських “енкаведистів” [31, с. 1], мала констатація того, що “цілий світ приглядався тортурам українського народу”, а “сам нарід працював на своїх катів і мріяв про самостійну Україні” [12, с. 2]. У першому номері костопільської “Самостійності” йшлося, що “Німецькі й Союзі війська звільняють український нарід від московсько-жидівського терору”, а народ “...з ентузіазмом витає цей тріумфальний похід” [4, с. 1].

Можемо погодитись з О. Фостачук, що комеморація здійснюється як “реакція на відсутність”, тобто запам’ятовуванню в першу чергу підлягають “ексклюзиви” соціальної реальності, що є значущими в межах всієї спільноти або групи [34, с. 9].

До певної міри вихідним положенням концепту ”пам’ять про жертви більшовизму” може слугувати теза: “Червона Москва з її жидівською комісарщиною мала одну-єдину програму в “Радянській Україні”: знищити фізично ненависне українське плем’я” [13, с. 1]. Тому не дивно, що україномовна преса висловлювала виправдане задоволення з того, що “не вдалось червоним ... виконати наказ великого вождя джінгіс-Сталіна “мордувати і мордувати” [2, с. 2].

Найпотужнішим джерелом екстремізації міжетнічної комунікації в Західній Україні стали події кінця червня – початку липня 1941 р. Позиція німецької військової та цивільної окупаційної адміністрації щодо знущань, тортур та знищення тисяч місцевих мешканців, особливо українців, в часі перебування Західної України під контролем сталінського режиму масово тиражувалася на сторінках легальних україномовних періодичних видань. Загальну картину винищення українців по тюрмах найповніше представляли львівські “Українські щоденні вісті”, у яких, окрім публікації відповідних матеріалів, була запроваджена спеціальна рубрика “Українські Гекатомби”, де подавалася інформація про конкретних осіб [23, с. 125]. Повітові часописи Галичини відтворювали події на місцях.

Переважна більшість публікацій на окреслену тематику були анонімними, а з тих, де вказувався автор, наведемо уривок, який, як на наше переконання, в новому ракурсі показує відомого українського географа, який від 1940 р. очолював колаборантську структуру – Український Центральний Комітет в Генеральному губернаторстві окупованих польських земель, куди як окремий дистрикт незабаром нацистською окупаційною владою було приєднано Галичину, В. Кубійовича: “Здається, що сам сатана керував тими звірствами в людському тілі, що цілу свою, роками плекану злобу, переводили в діло” [28, с. 1].

Поряд з передруком вказаної вище статі В. Кубійовича з “Краківських Вістей” в багатьох галицьких виданнях було розміщено статтю одного із очільників нацистської окупаційної влади у краї державного секретаря І. Білєра з “Кракауер Цайтунг”, де не тільки повторювалась теза про жертви гітлерівців в боротьбі за “... визволення Галичини з діявольского режиму Сталіна”, але висловлювався жаль з приводу жертв “галицького населення, з рядів якого жидівсько-більшовицьке садистичне опяніння видерло також криваві жертви” [20, с. 1].

Перед цим на шпальтах легальних перідичних видань у липні 1941 р. була вміщена промова німецького міністра пропаганди Й. Геббельса з приводу “нелюдської розправи жидо-більшовицьких катів” над в’язнями західноукраїнських тюрем і відповідні фотознімки жертв [19, с. 569]. Як покарання за співучасть представників єврейства в злочинах радянських репресивно-каральних органів саме вони виносили трупи жертв із в’язниць, як, наприклад, в Умані [33, с. 1]. Слідом за цим євреїв звинувачували в тому, що вони в різний спосіб прагнули показати, що серед закатованих у тюрмах були їхні соплемінники, навіть хоронили українських селян під виглядом похоронів євреїв, щоб “створити фантастичні легенди жидівських страждань і тим злагіднити ненависть за жахливі наслідки жидо-комуністичного панування в Україні” [3, с. 4].

Після цього викривально-звинувачувальна риторика стає домінуючою у місцевій пресі [5, с. 2; 32, с. 1–2].

Ілюстрацією персональних звинувачень євреїв в організації катувань та вбивств українського населення в перші тижні німецько-радянської війни може слугувати, наприклад, опис подій в Лопатинському районі на Львівщині [26, с. 1]

Загальну картину винищення українців по тюрмах найповніше представляли львівські “Українські щоденні вісті”, у яких, окрім публікації відповідних матеріалів, була запроваджена спеціальна рубрика “Українські Гекатомби”, де подавалася інформація про конкретних осіб (прізвище, коли і за що заарештована, в який спосіб убита) [23, с. 125]. Повітові часописи Галичини відтворювали події на місцях. Так, вже в перших числах “Жовківських вістей” під рубрикою “З краю” друкувались описили катувань та розстрілів у в’язницях Львова, Самбора, Стрия, Луцька [16, с. 3], Станіслава, Буська, Золочева та інших міст [17, с. 3].

Посилити віктимізацію простору міжетнічної конфліктно-конфронтаційної інтеракції на початковому етапі німецької окупації Західної України мали не просто згадки про жертви, а опис їх жахливих страждань та кривавої смерті [27, с. 1]. Акцентуалізація на кровній жертві мала спонукати до кровної помсти представниками етнополітичних спільнот, що її проливали [18, с. 3].

Окремий вектор ескалації міжетнічного конфлікту місцева україномовна преса спрямовувала на поляків, наполягаючи, що “... в останніх масакрах Москви на наших землях брав активну участь крім жидів і ще один наш відвічний ворог, що видав з поміж таких кривавих садистів як Дзєржинський, Костка, Бєрнацький і ін.”, а тому “Щоб цього ніхто не забув!” [6, с. 1].

Перше число “Стрийських вістей” в редакційній статті із символічною назвою “За нове життя” не тільки повідомляло, що “сотні тюрем розкрила непереможна Німецька Армія, а в тих тюрмах не сотні, а тисячі замордованих Українців”, а закликало до помсти за жертви радянського режиму, бо “їх муки тяжкою карою впадуть на голови катів” [15, с. 1]. Опис жахливих картин з відкритих в’язниць та інших місць масових страт відступаючими органами НКВС та НКДБ нерідко завершувався неприхованими закликами до помсти на міжетнічному ґрунті [1, с. 1], хоча й відразу робились, як на нашу думку, не надто переконливі з огляду на військово-політичну ситуацію та рівень міжетнічної конфронтації в краї застереження, що “... не йде тут про якусь поганську жадобу помсти, але тільки про тверду справедливість, продиктовану святим правом оборони життєвих інтересів Рідної Нації” [1, с. 1].

Візію обґрунтування майбутнього моноетнічного характеру краю подавали не тільки галицькі часописи, багато з яких на початках були засновані представниками одного того чи іншого відламу ОУН, які, опанувати, в тому числі, через контроль над пресою тимчасових органів влади та управління, котрі постали більшості місцевостей края в часі відступу Червоної армії, а, наприклад, орган Костопільської окружної управи на Волині із пропагандою гасла “Україна для Українців” [4, с. 1].

Психоемоційний дисонанс від почуттів радості та жалю передає публікація в станіславській “Самостійній України” [18, с. 3].

Один з перших описів вшанування пам’яті тих, котрі “погинули під катуванням жидівсько-більшовицьких гицлів”, подає орган українських націоналістів “Жовківські війсті” (за місяць вони вже стали одним із типових видань, легалізованих нацистськими окупантами, без посилання на ОУН – прим. В. Гулай) [29, с. 3].

В численних публікаціях про жертви більшовицького режиму, особливо періоду останніх тижнів червня – початку липня 1941 р., утверджувалась ідея мученицької смерті, мучеництва тисяч українців загалом, коли “...ніхто не зможе описати тих несамовитих вражінь, що їх очевидці переживали перед маєстатом масової мученицької смерті закатованих по тюрмах українців” [27, с. 1].

Для посилання емоційного враження від жахливих розправ над тисячами галичан та волинян місцеві часописи подавали опис “зали тортур” [23, с. 128–129].

Галичани гинули не тільки в тюрмах своїх рідних міст. Зокрема, “Краківські вісті” 5 жовтня 1941 р. повідомили, що перед війною до Умані привезли понад 2000 в’язнів з Галичини [23, с. 129].

Українські щоденні вісті” повідомляли і про масові винищення українських політичних в’язнів у тюрмах волинських міст [23, с. 131]. Описуючи розправу у луцькій в’язниці, один з повітових часописів Галичини переконував своїх читачів, що ці події “...наглядно показали пекельні методи жидівсько-більшовицької влади, які не змінилися від 1917 р.” та “...показують... проти якої дикості та варварства піднявся німецький нарід, з метою знищення цієї азійської зарази і встановлення нового справедливого порядку в Европі” [16, с. 3].



Про жертви розправ органів НКВС та НКДБ на території Волині не могли не писати місцеві видання, коли в “... калюжах крови глибиною понад 20 см. пливали невинні жертви комуністичного садизму й нечуваної жорстокості, тіла заканих були так змаскровані, що годі їх будо упізнати” [4, с. 1]

Згаданий один із кращих знавців досліджуваної проблематики К. Курилишин цілком слушно пише, що при формуванні текстів подібних повідомлень їх автори намагалися добирати такі слова, які би найяскравіше представили мучеництво українців і жорстокість енкаведистів: “закатовані”, “закопані живцем”, “жахлива масова різня”, “найжахливіші обряди”, “масові поховання”, “звірська розправа”, “садистично-звірські методи”, “совєтські кати”, “садизм енкаведистів”, “червоні кати”, “світова опінія під враженням”, а картину доповнювали описи катувань у подробицях [23, с. 131].

Від себе додамо, що окреслений пропагандистккий вектор вміло підігравало військове командування гітлерівських військ. Так, перше публічне звернення коменданта Львова генерал-лейтенанта Генца завершувалось не тільки визнанням жалю жертвам українського населення, але й твердженням, що “пам’ять про ці мученицькі жертви ставить перед народом перше завдання: єдністю, працею та безумовним послухом німецьким військам покласти тривкі підвалини волі” [14, с. 1].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, опрацювання значного масиву джерельного матеріалу дозволяє зробити обґрунтований висновок про активне використання нацистською окупаційною владою підконтрольних українських періодичних видань у власній пропагандистській кампанії. Масштабність пропагандистського впливу поєднувалася із широким арсеналом маніпулятивних інструментів міжетнічної конфліктної взаємодії на території краю в окреслений історичний період. Домінуюче місце в описаній моделі інтеракції відігравав концепт “пам’ять про жертви більшовизму”, який не стільки був спрямований на вшанування пам’яті жертв радянської репресивно-каральної системи, як на посилення відчуттів страху, гніву, помсти стосовно представників єврейської та польської спільнот Галичини й Волині. Перспективним напрямом подальших студій може стати вивчення місця та ролі інших концептів пам’яті в комунікативних стратегіях й тактиках українсько-польської, українсько-єврейської та польсько-єврейської міжетнічної інтеракції.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  1. Більшовизм, поневолені ним народи і ми // Жовківські вісті. – Жовква. – 1941. – Ч. 6 (27 липня). – С. 1.

  2. Бісик О. Втікала орда червона / О. Бісик // Рогатинське Слово. – Рогатин. – 1941. – Ч. 2 (26 липня). – С. 2.

  3. Большевицький погром у Буську // Українські щоденні вісти. Орган управи міста Львова. – Львів. – 1941. – Ч. 9 (16 липня). – С. 4.

  4. Валиться червона Москва // Самостійність. – Костопіль. – 1941. – № 1 (19 липня). – С. 1.

  5. В ім’я культури знищити большевицьку потвору // Українські щоденні вісти. – Львів. – 1941. – Ч. 4 (10 липня). – С. 2.

  6. Герої нерівної боротьби // Бучацькі вісті. – Бучач. – 1941. – Ч. 5 (21 вересня). – С. 1–2.

  7. Грінченко Г. Г. Між визволенням і визнанням: примусова праця в нацистській Німеччині в політиці пам’яті СРСР і ФРН часів “холодної війни” / Г. Г. Грінченко. – Х. : НТМТ, 2010. – 336 с.

  8. Гулай В. В. Інституційно-процедурні механізми реалізації курсу ОУН(б) на встановлення тотального контролю над західноукраїнською етнополітичною спільнотою в умовах розгортання Другої світової війни / В. В. Гулай // Панорама політологічних студій: науковий вісник Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне : РДГУ, 2013. – Вип. 10. – С. 221–228.

  9. Гулай В. Інтенція боротьби за владу як характеристика дискурсу міжетнічної комунікаційної взаємодії в Західній Україні (весна-літа 1941 р.) / В. Гулай // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2013. – Т. 25–26. – С. 198–202.

  10. Гулай В. В. Комунікативні технології ескалації міжетнічної конфліктно-комунікативної взаємодії (на матеріалах періодичних видань Західної України літа-осені 1941 р.) / В. В. Гулай // Прикарпатський вісник НТШ. Думка. – 2013. – № 3. – Івано-Франківськ, 2013. – С. 251–259.

  11. Гулай В. В. Преса як інструмент артикуляції претензій на тотальний контроль над західноукраїнською етнополітичною спільнотою (червень-серпень 1941 р.) // Слов’янський вісник: збірник наукових праць. Серія «Історичні та політичні науки» / Рівненський державний гуманітарний університет, Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету. – Вип. 15. – Рівне, 2013. – С. 10–13 .

  12. Доля України // Воля. – Копичинці. – 1941. – Ч. 7 (7 вересня). – С. 2.

  13. До праці // Воля. – Копичинці. – 1941. – Ч. 2.(3 серпня). – С. 1.

  14. Заклик Команданта міста Львова // Українські Щоденні Вісти. – Львів. – 1941. – Ч.1 (5 липня). – С. 1.

  15. За нове життя // Стрийські вісті. – 1941. – № 1 (18 липня). – С. 1.

  16. З краю // Жовківські вісті. – Жовква. – 1941. – Ч. 3 (15 липня). – С. 3.

  17. З краю // Жовківські вісті. – Жовква. – 1941. – Ч. 4 (20 липня). – С. 3.

  18. З червоних жнив // Самостійна Україна. – Станиславів. – 1941. – Ч. 4 (12 липня). – С. 3.

  19. Ільюшин І. Українці і поляки на територіях спільного проживанн: політичне та війсьове протистоння / І. Ільюшин // Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХ ст. Історичні нариси. У двох книгах / Ред. кол: В. А. Смолій (гол. редкол.), О. Є. Лисенко (відп. ред.) та ін. – К. : Наукова думка, 2010. – С. 567–594.

  20. Історична хвилина Галичина // Жовківські вісті. – Жовква. – 1941. – Ч. 8 (10 серпня). – С. 1.

  21. Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.) Історико-бібліогафічне дослідження / НАН України. ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ україніки. Відділення «НДЦ періодики» ; наук. ред. – консульт. М. М. Романюк ; відп. ред. Л. В. Сніцарчук: У 2 т. / К. Курилишин. – Львів, 2007. – Т. 1: А-М. – 640 с.

  22. Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупцаії (1939–1944 рр.) Історико-бібліографічне дослідження / НАН України. ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ україніки. Відділення «НДЦ періодики» ; наук. ред. – консульт. М. М. Романюк ; відп. ред. Л. В. Сніцарчук: У 2 т. / К. Курилишин. – Львів, 2007. – Т. 2: Н-Я. – 592 с.

  23. Курилишин К. Українське життя в умовах німецької окупації (1939–1944 рр.): за матеріалами україномовної легальної періодики: монографія / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського / К. Курилишин. – Львів, 2010. – 328 с.

  24. Наші хиби й помилки // Рогатинське Слово. – Рогатин. – 1941. – Ч. 3 (30 липня). – С. 1.

  25. Несторко М. Мої переломові хвилини / М. Несторко // Рогатинське Слово. – Рогатин. – 1941. – Ч. 6 (9 серпня). – С. 2.

  26. Об’єднали нас політично, навернули до Церкви // Українські Щоденні Вісти. – Львів. – 1941. – Ч. 1 ( 5 липня). – С. 1.

  27. Поголоски? // Воля. – Копичинці. – 1941. – Ч. 4 (14 серпня). – С. 1.

  28. Перед маєстатом неповинної крові // Жовківські вісті. – Жовква. – 1941. – Ч. 6 (27 липня). – С. 1.

  29. Перше свято звільненого народу // Жовківські вісті. – Жовква. – 1941. – Ч. 3 (15 липня). – С. 3.

  30. Расевич В. Політика пам’яті і подолання міжнаціональних стереотипів в сучасній Україні / В. Расевич // Історичні міфи і стереотипи та міжнаціональні відносини в сучасній Україні: кол. монографія ; за ред. Л. Зашкільняка. – Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2009. – С. 53–71.

  31. Свята війна // Турчанські вісти. Турка. – 1941. – № 3 (24 липня). – С. 1.

  32. С. К. Більшовицько-жидівські злочинці / С. К. // Львівські вісті. – Львів. – 1941. – Ч. 8 (17/18 серпня). – С. 1–2.

  33. Уманські жертви // Воля. – Копичинці. – 1941. – Ч. 12 (12 жовтня). – С. 1.

  34. Фостачук О. О. Соціальна пам’ть як соціокультурний феномен : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціолог. наук : спец. 22.00.04 «Спеціальні та галузеві соціології» / О. О. Фостачук; Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2005. – 19 с.

УДК 327.33



Максимець Б. В.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Схожі:

Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconУ нашій пам’яті вони назавжди залишились Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні Прапор України, надписи «Герої не вмирають»
Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ...
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconКнига пам`яті 70-м роковинам страхітливого голодомору 1932-1933 років, пам`яті невинно
Ч-75 Чорна тінь голодомору 1932—1933 років над Тернопіллям: Книга пам`яті / Вступ ст.; упоряд.: Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р....
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconУрок «Кантата пам’яті»
Музично-літературний урок «Кантата пам’яті» до 175 річчя від дня народження М. Лисенка для 5-7 класів
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconМузично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження І популяризації Матеріали Наукових читань до Дня пам’яті Соломії Крушельницької, Львів
Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження І популяризації : Матеріали Наукових читань до Дня...
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconУрок пам'яті В. А. Чабаненка «Про сина вірного шумить Великий Луг»
Чабаненка українського мовознавця, лексикографа, фольклориста, доктора філологічних наук, професора, заслуженого діяча науки І техніки...
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconРекомендаційний пізнавально-довідковий матеріал, присвячений Дню пам’яті Героїв Небесної Сотні
Указ №69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні»
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconВони назавжди залишились у нашій пам’яті
Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання...
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconРозпорядження обласної державної адміністрації Про проведення у Чернівецькій області заходів у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів
...
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconНаказ №18 м. Олександрія Про вшанування пам’яті Івана Яковича Франка
Кіровоградської обласної державної адміністрації від 12. 01. 2016 року №6 «Про вшанування пам’яті Івана Франка у навчальних закладах...
Гон М. М. Голодомор, голокост І пораймос у політиці пам’яті україни iconСценарій мітингу пам’яті «Велика Перемога»
Сценарій мітингу пам’яті «Велика Перемога», присвяченого 65 річчю Перемоги у роки Великої Вітчизняної війни


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка