Григорій михайлович курас



Сторінка3/6
Дата конвертації29.01.2018
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4   5   6

НЬЮ-ЙОРК ОЧИМА ВАЛЕНТИНА ШУГАЄВСЬКОГО

Чимало унікальних відомостей про життя, працю, наукові здобутки українців за океаном можна знайти в епістолярній спадщині колишніх скитальців. На превеликий жаль, листи свідомо чи ні нищаться і лише невелика їх частина зберігається в нащадків або трухлявіє в архівах. Вивчаючи життя та наукову діяльність найбільшого українського нумізмата, археолога, музейного діяча Валентина Андрійовича Шугаєвського (1884-1966), натрапив на його лист до Володимира Міяковського в табір Ді-Пі Сомме-Казерне (Авгсбург) з 16-18 травня 1948 р. На цьому місці подаю найважливіше з цього напрочуд цікавого листа.


Наприкінці вересня 1943 р., разом з іншими вченими, В. Шугаєвський залишив Київ. Шлях його проліг до Львова, а потім до Праги. Але спочатку перебув місяць у німецькому переходовому таборі у Верхньому Шлезьку. На початку 1946 р. втікача запроторили під конвоєм до радянського табору в Дейвице. І хоча йому вдалося досить швидко “отжаловать”, нечемно не лишивши адреси, життя в Празі ставало небезпечним. Радянські репатріаційні комісії полювали за біженцями, шукали і Шугаєвського. Деякий час доводилося переховуватися у знайомого чеха. З часом пощастило дістати за цигарки добрі документи старих емігрантів. А один добродій з поліції допоміг із закордонними паспортами. Брат посилено клопотався у Вашингтоні щодо візи. Подолавши цілу низку проблем, подружжя Шугаєвських з донькою через Францію й Англію вирушили до Америки.

І ось, нарешті, 25-го серпня 1947 р. – Нью-Йорк. Втікачів з Європи зустрів брат з дружиною, і незабаром вони опинилися в маленькій напівтемній кімнатці. Доводилося з цим миритись, бо на той час в Нью-Йорку була квартирна криза і знайти щось пристойне було тяжко. В. Шугаєвський відверто зізнавався, що загальне враження, і то майже у всіх, хто приїздили до міста, негативне. Надзвичайно поганий клімат – спека влітку, а у вересні просто нестерпна, в супроводі вогкості, дуже різкі зміни температури, навіть протягом одного дня, міцні гострі вітри, які збивають з ніг і ламають парасольки під час дощу. Особливо вразила старого скитальця забрудненість міста. Незвичний для вихідців з Європи бруд на вулицях, завалених шматтям, газетами, великою кількістю окурків, залишків їжі, кісток, помаранчевих шкірок, битого скла, картонів від коробок тощо. Взимку деякі вулиці просто перетворювалися на помийниці. Публіка, за спостереженнями В. Шугаєвського, досить груба, невитримана, особливо негри та напівнегри. В районах, де живуть негри, білі не живуть, бо там просто небезпечно жити. На праці чималий визиск, причому робітники нефізичної праці діставали значно меншу платню. Канцелярські або канторські службовці діставали на тижень 30-60 доларів, робітники ж 50-100 та вище. Людині за 50 років, особливо інтелігентній, майже неможливо дістати будь-яку працю (навіть американцю), бо він вважається вже “нездібним до праці”. А в 65 років просто звільняють з праці, нвіть фахівців (за винятком найвидатніших). Досвід праці на малих підприємствах отримала дружина вченого – Поліна Григорівна. Вона пробувала шити в кравецьких майстернях, але через два місяці змушена була кинути, не витримавши напруження.

Зрозуміло, що через свій вік та незнання англійської мови В. Шугаєвський навіть не робив спроб шукати собі якоїсь праці в американських установах, бо вважав це цілком безнадійною справою. Він звернувся до проф. Миколи Чубатого, який був представником головного допомогового комітету. Але той нічим не допоміг, бо жодних українських установ не було, і взагалі якоїсь “інтелігентної” праці – теж. Єдине, що було запропоновано старому вченому, - це праця прибиральника десь на фабриці, переважно вночі. Але на пропозицію, зі зрозумілих причин, він не пристав. Досить цікаві спостереження і висновки В. Шугаєвського щодо наукового і культурного життя українців в місті. Вкупі з головою товариства “Самопоміч” інженером Красноносом він розіслав проспекти науково-популярних лекцій багатьом українським організаціям (майже всі мали клубний характер), але відповідь була отримана від… двох! Незабаром утворилася філія Наукового Товариства ім. Шевченка, і майже кожної суботи відбувалися лекції на різні теми. Принагідно зазначу, що і зараз гарне приміщення НТШ на 4-й авеню привітно запрошує фактично кожної суботи на засідання і конференції усіх, хто не байдужий до української історії й культури. Правда, в перші роки його існування публіка відвідувала ці лекції дуже неохоче. Скажімо, на лекції Шугаєвського було осіб 50, і це був чи не аншлаг, хоча в Нью-Йорку жили в той час десятки тисяч українців, а про лекції було кілька оголошень в “Свободі”. Публіка взагалі сіра й некультурна, “улаштувались, мають свої “бізнеси” або добру працю, понабудували будинків, їдять, п’ють, танцюють – от і все…” – писав у листі старий учений.

Деякі речі він просив В. Міяковського тримати при собі, але враховуючи відстань більше ніж 50 років від тих часів, дозволю собі оприлюднити їх. В. Шугаєвський помічав, що інтелігенція – головно галичани – не дбала і не дбає про серйозну культурну роботу, а тепер, як йому стало відомо, просто палки втикає, бо боїться, що новоприбулі потягнуть маси за собою, і вони, старі емігранти, головно галичани, позбавляться свого впливу на маси й своїх теплих місць. І хоча Шугаєвський не міг твердити, що це дійсно так, але, безсумнівно була глуха, а іноді й відверта ворожість галичан до наддніпрянців, яких всіляко підтримувало уніатське духівництво. На думку вченого, непорозуміння між УВАН і НТШ були не боротьбою двох установ, а боротьбою наддніпрянців і галичан. У нього склалося враження, що останні хочуть вести перед, хоч для цього не мають достатніх підстав. Між іншим, і теж конфіденційно, повідомляв автор листа про ставлення М. Чубатого до УВАН. Останній з іронією відзначав: “Яка там Академія Наук може бути на еміграції! Іграшки…” і додавав: “Там науковці не мають жодної праці, не знають, що робити, а до праці звикли. От і вдарилися до науки…” Справжній учений, який все свідоме життя присвятив науці, Шугаєвський з обуренням відзначав таку точку зору на науку, підкреслюючи, що то є точка зору галичанина на науку. На цьому місці мушу констатувати, що деякі, можливо, не принципові протиріччя між двома найбільшими українськими науковими установами, на жаль, не канули в Лету.

Між іншим, В. Шугаєвський сповіщав про один красномовний факт. У великому універсальному магазині Gimbels (зараз не існує. – Г.К.) він бачив кілька десятків монет в конвертиках з написами рукою М.Г. Захаревича, який визначив ці монети наприкінці 20-х рр. Колишній завідувач нумізматичного відділу Лаврського музею, зрозуміло, був вражений цією знахідкою. Як потрапили ці монети до Нью-Йорка? Скільки їх тут було і що з іншими збірками? Не володіючи англійською мовою, старий фахівець міг лише дізнатися, що їх було куплено у Вашингтоні, здається на аукціоні. Від себе додам: доля українських історичних та культурних цінностей в той час (і не тільки) була не менш трагічна від долі людей.

Зі свого боку вчений намагався щось зробити для розгортання в Нью-Йорку українських наукових осередків. Пробував підняти питання про організацію Українського музею, знайшов співчуття у декого із заможних людей, які обіцяли матеріальну підтримку. В листі він просив надіслати устав Музею-Архіву при УВАН, який би допоміг йому в організації тут музею, а існування його, навіть у бідолашних бездомних біженців, на думку Шугаєвського, мало справити враження на декого з тих людей, у кого серце ще не зовсім заплило жиром і збереглася певна національна самосвідомість. На перешкоді більш плідної організаційної роботи вченого було те, що мешкав він досить далеко від місць, де купчилися українці, практично вся хатня робота лежала на ньому, доводилося чимало часу витрачати на вивчення англійської мови, писати листи й, звичайно, продовжувати наукову працю. Істориків чи археологів на той час в Нью-Йорку не було, окрім Чубатого, в якого не знаходив співчуття та й особливого бажання до науково-громадських справ.

І все ж життя йшло вперед. Згодом В. Шугаєвський очолив філію Музею-Архіву УВАН у Нью-Йорку, яка підготувала грунт для переїзду сюди УВАН з Німеччини у 1950 р. Сам учений отримав працю заступника редактора українського відділу “Голосу Америки”. І до кінця життя продовжував досліджувати проблеми нумізматики. Помер Валентин Шугаєвський у Нью-Йорку 2 листопада 1966 року.

Міст (Торонто). – 2003. – 30 жовт.

АРНОЛЬД МАРГОЛІН ТА ІЛЛЯ ШРАГ:

невідома сторінка українсько-єврейських взаємин




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6

Схожі:

Григорій михайлович курас iconКосинка Григорій Михайлович (1899 1934)
Григо́рій Миха́йлович Стрілець- український письменник-новеліст. Перекладач. Жертва сталінізму
Григорій михайлович курас iconАндрій Михайлович Патрус-Карпатський – поет, прозаїк
Андрій Михайлович Патрус-Карпатськпй (справжнє прізвище Патрус) народився 29 березня 1917 р в с. Тереблі на Закарпатті
Григорій михайлович курас iconГригорій Квітка-Основ’яненко – основоположник української прози
Григорій Квітка народився 29 листопада 1778 р під Харковом у родовому маєтку Основа
Григорій михайлович курас iconГригорій Квітка-Основ’яненко – основоположник української прози
Григорій Квітка народився 29 листопада 1778 р під Харковом у родовому маєтку Основа
Григорій михайлович курас iconГригорій Савич Сковорода 1722-1794
Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині
Григорій михайлович курас icon18 лютого 1890 р. – у м. Катеринославі народився Володимир Михайлович Корецький
Катеринославі народився Володимир Михайлович Корецький, видатний український вчений-юрист, Герой Соціалістичної праці. Помер 25 липня...
Григорій михайлович курас iconМ. В. Коваль (головний редактор), В. М. Вол­ковинський
С. В. Кульчицький, І. Ф. Курас, Ю. О. Курносов, О. О. Кучер, Л. О. Лещенко, М. Б. Озерова (відлов, секре­­тар), В. Ф. Панібудьласка,...
Григорій михайлович курас iconСковорода Григорій (1722—1794)
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака
Григорій михайлович курас icon16 травня 1885 р. – (4 травня – за ст ст.) у Катеринославі народився Микола Михайлович Стасюк
Катеринославі народився Микола Михайлович Стасюк – член першого українського уряду та Центральної ради, видатний кооператор, письменник...
Григорій михайлович курас iconГригорій Квітка-Основ’яненко Григорій Квітка-Основ'яненко
Через діатез у п'ятирічному віці хлопчик осліп. Зір повернувся до нього знов після відвідування Озерянського храму. Юний Квітка побачив...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка