Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук



Скачати 129.08 Kb.
Дата конвертації30.05.2017
Розмір129.08 Kb.

Грінченківські читання ІППО КУ імені Бориса Грінченка

7 грудня 2010 року
Оксана Євгеніївна Матвійчук,

викладач кафедри

методики гуманітарної освіти і виховання

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат історичних наук.

Внесок Марії Грінченко в українське книговидання


Поширення національної освіти через упровадження та розвиток мови, що здійснюються шляхом діяльності різноманітних просвітницьких установ – бібліотек і музеїв, видання книг для народу рідною мовою стало метою життя родини Грінченків – Бориса Дмитровича та Марії Миколаївни. Аналізуючи віхи біографії Б.Д.Грінченка, пересвідчуємось, що з молодих років він обрав педагогічно-просвітницьку місію. Уміння молодого вчителя вільно володіти словом та його знання педагогічної справи привернули увагу організаторів курсів для вчителів народних шкіл Харківщини у м.Змієві. Не залишилась байдужою і 20-річна вчителька з м. Богодухова Марія Гладиліна (пізніше стала українською письменницею Марією Загірньою).

Купецька дочка, росіянка за походженням, вона перейнялася проблемами українського народу, в її особі Борис Грінченко знайшов помічника і друга, маючи затишок для душі та людське тепло [13].

Спільна їхня діяльність розпочалася після одруження 1884 року. На багато років подружжя стало успішним професійним тандемом. Удвох почали від руки переписувати твори українських письменників, перекладати книжки зарубіжних авторів, упорядковувати збірки, таким чином побільшуючи бібліотеку, якою користувались учні та прості люди.

На сьогодні чимало зроблено для популяризації спадщини Бориса Грінченка і в тому числі як бібліографа, редактора, видавця. І Франко найбільше цінував Б Грінченка як популяризатора, видавця народно-просвітницьких книжок, бібліографа. Рецензуючи бібліографічну працю Б.Грінченка «Литература украинского фольклора 1777-1900 : Опыт библиографического указателя» І.Франко зазначає, що «зібрати і впорядкувати суцільно все, що було досі опубліковане з нашого народного словесного скарбу і що було писане з приводу його, – се один із дезидератів не тілько українського патріотизму, але загалом слов’янської науки» [11, 12].

Серед грунтовних досліджень, які висвітлюють редакторську та видавничу діяльність Бориса та Марії Грінченків, - дисертація Н.М.Зубкової «Бібліотека і архів Б.Д.Грінченка як джерело історії народної просвіти України кінця ХІХ - поч. ХХ ст.» (1994 р.), монографія за редакцією того ж автора «Архів і бібліотека видатного діяча українського просвітництва Б.Д.Грінченка» (2009 р.), публікації М.Низового, І.Квітко, С.Зворського та інші [7; 10;17].

Цінними є праці, у яких висвітлюється багатогранна й плідна діяльність Бориса Грінченка. Саме в літературі про нього (у працях А.Животенко-Піанків, А.Погрібного, О.Неживого та інших авторів колективної монографії «Мрії, вистраждані життям» [ 6; 15; 14] натрапляємо на згадки про М.Грінченко.

Безаперечною в дослідженні та популяризації життєвого та творчого доробку Б.Грінченка є діяльність Київського університету імені Бориса Грінченка (видання колективної монографії, статей, проведення конференцій, круглих столів, відкриття Університетського музею Бориса Грінченка, лабораторії грінченкознавства, наукова діяльність викладачів та студентів, спрямована на дослідження спадщини Б. Грінченка).

Разом з тим слід зазначити, що довгий час поза серйозною увагою дослідників залишалась діяльність Марії Грінченко. Упродовж 1990-х років з’явилися поодинокі розвідки про її літературну та освітню діяльність, і тільки за останні роки – два дослідження, які заслуговують на увагу, а саме: монографія Л.Неживої «Марія Загірня : літературний портрет», у якій комплексно проаналізовано літературну спадщину діячки в контексті культурно-громадського життя кінця ХІХ - поч. ХХ ст. [ 16], та дисертаційне дослідження Марії Думанської «Організаційно- видавничі та редакторські аспекти діяльності Марії Грінченко» [4 ], у якому окреслено головні напрями суспільно-культурної діяльності письменниці; основну ж увагу зосереджено на редакторсько-видавничій сфері її діяльності. Основний корпус джерел до даної теми використаний з фондів 1 і 170 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, зокрема проаналізовано кілька рукописів Марії та Бориса Грінченків; відтворено етапи їх створення та редагування.

Посилаючись на вище названі дослідження, зробимо спробу охарактеризувати постать цієї жінки. На сьогодні Марія Грінченко (1863-1928 р., найвідоміший її літературний псевдонім — Марія Загірня) — постать в історії української культури (чи радше навіть вужче — літератури), на жаль, надто однозначна. Вона — «дружина одного з найвизначніших наших письменників і діячів Бориса Грінченка», яка, «вийшовши заміж, щиро перейнялася ідеями свого чоловіка» [2; 3] і «стала помічницею і співробітницею в усіх літературних, громадських, видавничих та наукових справах» [2; 3; 4; 6] подвижника української ідеї. Вона — вірна і незмінна його соратниця, що поза Грінченковим контекстом практично позбавлена права на «наукове функціонування». Вона — ідеальна дружина і подруга, без якої неповним був би образ Грінченка. У найкращому випадку Марія Грінченко знана хіба як авторка творів для дітей і кількох оповідань з народного життя (власне як Марія Загірня) — письменниця, що сформувалася винятково під авторитетним чоловіковим впливом. Маловідомим залишається той факт, що Марія Грінченко, наприклад, провадила активну суспільно-громадську і просвітницьку роботу: організовувала хати-читальні, цілеспрямовано вивчала читацькі інтереси, співпрацювала з багатьма редакціями, видавничими спілками, друкарнями, бібліотеками; долучалася до діяльності громадських організацій і благодійних товариств, була членом «Просвіти» (промовистим, до слова, є той факт, що поліція вважала письменницю найнеблагонадійнішою серед жінок-«просвітянок» [3]); однією із засновниць Жіночої громади в Києві, основним завданням якої було виховання дітей у національному дусі й популяризування української літератури; керувала одним із п’яти секторів Союзу українок (мистецьким).

Чи не найбільш пріоритетним напрямом діяльності письменниці, пов’язаним із реалізацією її обширної освітньо-просвітницької програми, була редакторсько-видавнича робота. Важливо зазначити, що вона не була для Марії Грінченко «лубочною», — письменниця пройшла школу легальної видавничої діяльності в Петербурзі, в «Благотворительном обществе для издания общеполезных и дешевых книг». Ця підготовка, а також багаторічний педагогічний, літературний, популяризаторський та інший досвід пізніше дозволили Марії Грінченко мати справу з низкою видавничих органів та структур. У різний час вона співпрацювала, зокрема, із Всеукраїнським кооперативним видавничим союзом, Всеукраїнським учительським видавничим товариством, видавничим відділом Вукопспілки, видавничим товариством «Слово», видавництвами «Криниця», «Поступ», «Сіяч», «Друкар», «Час», «Рух», «Книгоспілка», «Український робітник», багатьма друкарнями, книгарнями, а впродовж 1910—1918 рр. керувала видавництвом ім. Б. Грінченка [3; 4]

Цікаво, що, провадячи роботу з малими та великими видавничими організаціями, Марія Грінченко завжди займала дуже активну позицію, цікавилась усіма організаційними дрібницями і наполегливо обстоювала свої інтереси та авторські права. «Сьогодні в книгарні я побачила свою книжку, яку видала Катеринославська філія Державного Видавництва: «Розум та почування у живої тварі». З книжки викинуто передмову Б. Грінченка і додано кільки сторінок иншого автора. Згоди не тільки на зміни, але й на видання в мене не запитувано, і через те Держвидавництво не довідалося про те, що в Київі ще єсть кільки тисяч примірників цієї книжки, а значить її можна було й не видавати. Ні гонорару, ні авторських примірників мені не вислано. Побачила я і другу свою книжку «Пригоди Тома Сойєра», видало її теж Держвид. (його одеська філія). На цій книжці чомусь не зазначено, що це мій переклад. Цю книжку Держвидавн., правда, видало з моєї згоди, але і за неї також я не одержала досі ні гонорару, ні авт. примірників. З оповісток довідалася, що ще Держ. друкує чотири книжки, на які я маю авторське право, а саме «Дядькова Томова хата», «Гек Фінн», «Ксеня» та «Без хліба». І за ці книжки гонорару я не одержала», — пише Марія Грінченко до Державного видавництва УРСР [3; 4].

Аналізуючи дану проблематику, М.Думанська зазначає, що багато архівних матеріалів (службове листування) свідчить про значну запотребованість письменниці тогочасними видавцями. Львівське видавництво «Світ дитини», звертається до Марії Грінченко: «Усе те [видавання часописів та книжкових серій] робило видавництво само, не маючи нізвідки орґанізованої підпори. Тому справа йшла туго й повільно. Та перші леди проламано, перешкоди поборено, видавництво скріпилося і тепер може звернутися й до наших найвизначнійших письменників і письменниць — узяти участь у співробітництві «Молодої України» або «Світа дитини», чи котрій-небудь бібліотечній серії — пам’ятаючи про те, що в інших народів навіть найвизначнійші письменники не відмовляються писати для молодіжи, яка має їх колись заступити» [3; 4]. «Звертаємось до Вас із пропозицією подати ДВУ зроблені вже Вами переклади з цього автора [Ібсена], а також просимо взяти на себе переклад решти творів Ібсена, що досі ще не видавалася укр. мовою. За перекладені Вами матеріяли, що були вже видрукувані і що Ви маєте їх остаточно зредагувати, пропонуємо Вам гонорар по 30 крб. арк., за переклад нових матеріялів — по 50 крб. арк. В разі Вашої згоди просимо як найшвидше повідомити Центр. Редвидав та надіслати готові вже рукописи, після чого з Вами негайно буде оформлено умову Київською філією ДВУ», — пише Марії Грінченко головний редактор Державного видавництва України (Харків) [3; 4]. Постійна Комісія для складання Біографічного словника діячів України при Українській академії наук просить письменницю надіслати біографічні та бібліографічні відомості про себе та свою діяльність, вважаючи її непересічною українською діячкою: «До цього Словника збираються матеріяли для біографій діячів усіх національностей і по всіх царинах наукової, политичної, громадської, військової, мистецької, артистичної й взагалі культурної діяльности, починаючи з давніх історичних часів і кінчаючи сучасним моментом, при одній лише умові, аби діяльність була зв’язаною з Україною» [3; 4].

Книжки Марії Грінченко розходилися блискавично («Дуже прохаю дать хлопцеві 200 пр. за Страшного ворога. Треба негайно, бо не хватає в замовлення. Коли зразу не можна буде дать 200 пр., то хоч сотню, а коли у Вас немає то напишіть дозвіл узять з Книгарні Київ. Старини» [3; 4]) — чи не тому 1919 р. правління Всеукраїнського кооперативного видавничого союзу укладає з нею довготривалу угоду на «придбання виключного права на видання і продаж її оригінальних і перекладних творів, написаних до 1 січня 1919 р., а також оригінальних і перекладних творів Бориса і Насті Грінченко, творів, перекладених і уложених під редакцією Бориса Грінченко іншими не поіменованими на творах особами, як з єдиною наслідницею авторських прав Бориса і Насті Грінченко» і бере на себе зобов’язання «дбати, аби на книжному ринкові завжди були видання творів... коли на перешкоді не стоятимуть непереможні технично-друкарські труднощі або відсутність паперу» [3; 4].

Наріжним каменем літературної та видавничо-редакторської діяльності Марії Грінченко передусім слід вважати турботу про читача, оцінку авторського тексту... з огляду на його доцільність, необхідність або ж навіть «зручність» для тієї аудиторії, що звернеться до книги» [3; 4]. Теоретичні міркування і узагальнення Марії Грінченко, які не втратили своєї актуальності і сьогодні, були не тільки, як у випадку переважної більшості видавців і редакторів того часу, результатом її багаторічної редакторської роботи, а й цілеспрямованих і продуманих досліджень читацьких інтересів. Висновки цих досліджень, які Марія та Борис Грінченки проводили особисто, збираючи матеріали по селах, у яких вчителювали й організовували читальні, були систематизовані в книзі «Перед широким світом» (Київ, 1907), що її сучасні дослідники називають «першим у нашому літературознавстві дослідженням соціології народного читання» [3; 7].

Турбота Марії Грінченко про читача стала настановою її професійної діяльності.

Письменниця реалізувала себе майже в усіх царинах літературної творчості: вона працювала з дитячою, науково-популярною, довідковою, науковою і навчальною літературою. Серед найбільш відомих науково-популярних оповідей М.Грінченко варто відзначити «Сонце», «Сонце, мороз та вітер» «Рис», «Найбільші на світі дерева», «Хліб на дереві росте», «Найбільші і найменші птахи», «Лисиця» (переклад М.Грінченко), «Київ», «Дніпро», Святки Різдвяні та Великодні. Клечельна неділя», «Хто будує будівлі», «Хто робить посуд», «Дні, години, тижні, місяці, рік», «З чого папір», «Про книжки» та інші засвідчують просвітницьку місію автора, написані доступною для читачів мовою. Серед художніх творів «Два брати»,. «Яких Сергіко грибів назбирав», «Батькова наука», «У гурті» та інші [1; 14; 16]. Народнопросвітні книги збагачують читача фактичним матеріалом, розширюють його світогляд, спонукають до подальшгих роздумів і пошуків.

Марія Грінченко проявила себе і у публіцистичній та перекладацькій діяльності, зокрема, перекладала твори світової літератури, які стали класикою і навіть входять до сучасної шкільної програми (наприклад, вона майстерно переклала казки Г. К. Андерсена, «Хатину дядька Тома» Г. Бічер-Стоу, «Пригоди Тома Сойєра» Марка Твена). Працюючи вчителькою по сільських школах вона достеменно знала читацькі запити учнів, тому бралася до перекладу художньої та науково-популярної літератури для дітей. Перекладені Марією Грінченко твори витримували по кілька превидань, що свідчило про їх популярність і затребуваність.

Окремим аспектом її діяльності було редагування як власних творів так і творів чоловіка. У кількох своїх рукописах авторка, зважаючи на те, що над текстом після неї працюватиме чоловік, час до часу пунктиром підкреслює слова, словосполуки або й цілі фрагменти тексту, у яких — судячи із виокремлень — не до кінця впевнена.

Тобто інколи Марія Грінченко залишає для доопрацювання Борису Грінченкові певні елементи в тексті: добирання влучніших відповідників, стилістичне відточення фраз, фактологічні доповнення, узагальнення тощо. Однак, як видно із правок, унесених у рукописи, про що зазначає дослідниця М.Думанська, після чоловікових корективів письменниця завжди ще раз наскрізно перечитує твори, покладаючи відповідальність за їх остаточний вигляд на себе.

У тих рукописах, які після авторки перечитує ще Борис Грінченко, письменниця часом передбачливо і цілеспрямовано залишає чоловікові «місця для маневру», поле для творчості, для подальшого опрацювання і вдосконалення книг. Наприклад, у тексті «Абрагама Лінкольна» вона нумерує розділи книги і залишає чисті місця для їхніх назв [3]). У «Сократові» після того, як описує грецьких богів (саме чоловічої статі), із нового речення зазначає: «Були й богині» — і, залишивши на аркуші кілька порожніх рядків, пише далі. Пізніше Борис Грінченко додає після цієї фрази: «…і богинь теж у кожної свое діло було. Богиня Атена була богиня над розумом, богиня Церера була богиня над хліборобством; богиня Афродита була богиня над коханням і всякі инші богині були» [3; 4]. У тому ж творі Марія Грінченко розповідає про Геракла, що зустрів якось двох жінок: одну скромну, непоказну — Праведність, іншу — розкішну, у пишних шатах, — Щастя. Спочатку до Геракла підходить Щастя і каже: «Мене звуть Щастя. Вороги звуть мене…». Тут письменниця завбачливо, оскільки, напевно, не знайшла одразу влучного слова чи фрази, пропускає рядок, який Борис Грінченко заповнює так: «Вороги звуть мене Пишністю. Це вони дражнють мене так» [3; 4].

Розгорнену характеристику популяризаторської творчостіі М.Загірньої, схвальні оцінки її творів подано в анотації до «Орлеанської дівчини Жанни д’Арк» - «Своевременно отмечая новые выпуски полезной и интересной серии книг для народного чтения на малоруском языке в Чернигове, мы всегда с особенным удовольствием останавливаемся на книгах, написанных талантливым популяризатором М.Загирней, как и две предыдущие книги этого автора «Добра порада», «Про Стефенсона» новая книга «Орлеанська дівчина» представляет из себя, без преувеличения можна сказать украшение всей серии изданий. Помимо высоко интереса самой темы очерка. – живое изображение бедствий тяжелой эпохи Столетней войны и прекрасного облика Орлеансокй девы в связи с прекрасным малорусским языком заставляют нас рекомендовать это новое издание для народного чтения. Таких полезных изданий не много встречается не только на сравнеительно бедном поле малорусской литературы, не много их и на русском языке [7; 8; 10].

Слід відмітити і бібліографічну діяльність Марії Грінченко. Вона складала реєстри, каталоги, покажчики книг. Зокрема «Список літературних праць творів Грінченка Б.Д.та М.М.» ( 1881-1892) , «Книжки, постачені сім’єю Грінченків 1883-1915», «Бібліотечне зібрання Б.Д.і М.М. Грінченків». Згідно до даного зібрання власних творів Марії Миколаївни - 69. [8; 9].

Залишившись сама ( після смерті доньки і чоловіка) М.Грінченко багато робить для популяризації творів чоловіка і доньки. У 1911 р. Марія Миколаївна почала видавати бібліотечну серію, що мала назву «Книжки пам’яті Насті Грінченко». У цій серії побачили світ науково-популярні брошури самої М.Грінченко під псевдонімом М. Загірня «Страшений ворог. Книжка про горілку» (1911 р.), «Про одруження на Вкраїні в давніші часи (1912 р.), «Про виборче право», ( 1917 р.), перевидавала книжки Б.Грінченка. У 1917 році видає книжку «Оповідання про дітей» де зібрала власні переклади і переклади чоловіка та доньки. У 1926-1927 році Марія Миколаївна була членом-редактором комісії Словника української живої мови (1919 р.). Також видала спогади про В.Самійленка [14]. Лише окремі аспекти її діяльності засвідчують її працелюбність, самовідданість у ставленні до роботи, значний внесок в українське книговидання.

17 липня 1928 р. під час похорон М.Грінченко С.Єфремов виголосив промову «В славу Грінченків своєю скромною рукою вписала ти нестерті письменна» [5].

Марія Грінченко – професійний видавець і редактор, автор і перекладач, просвітницька діячка. Запроваджені нею підходи і прийоми опрацювання авторських оригіналів не втратили своєї актуальності. Спільно з чоловіком вона спрямувала свою багатоаспектну діяльність на роботу з народними масами, тісно пов’язуючи суспільне і національне визволення із просвтництвом. Вивчення професійного життєпису видатної особи Марії Грінченко сприятиме поглибленню розвитку культури та видавничої справи.
Використана література:
1. Грінченко Б., Грінченко М. Рідне слово. Українська читанка. Перша після Граматки книга до читання / Б.Грінченко, М.Грінченко. - К.: Вид «Український учитель, 1912.- 167 с.

2. Думанська М. Марія Грінченко як видавець і редакторка : спроба комплексного дослідження / М.Думанська //Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Літературознавство. Журналістика.- Дніпропетровськ, 2007.- Вип. 9.- С.42-47

3. Думанська М. Незнана Марія Грінченко / М.Думанська // Збірник праць науково-дослідного Центру періодики /ЛНБ ім.В.Стефаника НАН України.- Львів, 2008.- Вип.1 (16).- С.434-444

4. Думанська М. Організаційно-видавничі та редакторські аспекти діяльності Марії Грінченко : автореф.дис.- Запоріжжя, 2010.- 18 с.

5. Єфремов С.О. Щоденники, 1923-1929 / С.О.Єфремов.- К.: ЗАТ»Газета Рада», 1997.- С.517

6. Животенко-Піанків А. Педагогічно-просвітницька праця Бориса Грінченка А. Животенко-Піанків .- К.: Вид.центр «Просвіта», 1999.- 176 с.

7. Зворський С.Л. Біля витоків з питань соціології читання на сторінках книги «Перед широким світом» / С.Зворський // Соціологічні дослідження в бібліотеках // НПБУ.- 1995.- Вип.13.- С.13-19

8. Зубкова Н.М. Бібліотека і архів Б.Д.Грінченка як джерело з історії народної просвіти України кін.19. поч.20 ст. /Н.М.Зубкова .: автореф.дис..- К., 1994.- 18 с.

9. Зубкова Н.М. Народно-просвітницька діяльність Б.Д.Грінченка : За матеріалами особового архівного фонду / Н.М.Зубкова // Рукописна та книжкова спадщина України.- К., 1994.- вип. 2.- С. 97-105

10. Квітко І.С. Борис Грінчекнко – видавець, редактор, автор популярних книжок для народу / І.С.Квітко // Теоретичні та організаційніф проблеми формування репертуару української книги та періодики : Доп. та повідомлення міжнар.наук.конф 25-26 серпня 1995 р.- Львів, 1996.- С.420-428

11. Козар Л. Марія Грінченко в історії української фольклористики / Л.Козар // Народна творчість та етнографія.- 2005.- № 6.- С.36-45

12. Козар Л. «Лицарі духа». Фольклористична діяльність Бориса Грінченка в оцінці І.Франка / Л. Козар // Слово і час.- 2006.- № 9.- С.10-13

13. Марія Миколаївна Грінченкова : 1863-1928 // Російсько-український словник / Гол.ред А.Кримський.- К.: ДВУ 1929.- Т.ІІ.- Вип.І.- С.3-6

14. «Мрії, вистраждані життям..» : ДО 145-ї річниці з дня народження Б.Д.Грінченка : Колективна монографія у двох частинах.- К, 2009

15. Неживий О., Нежива Л. На ниві добротворення // Дивослово.- 1998.- № 6.- С.13-15

16. Нежива Л.Л. Марія Загірня : Літературний портрет .- Луганськ: Знання, 2003.- 170 с.



17. Низовий М. Б.Д.Грінченко і статистика друку // Вісник Книжкової палати.- 1998.- № 8.- С.25-27

18. Погрібний А. Борис Грінченко. Нарис життя і творчості / А.Погрібний.- К., 1998
Каталог: files -> новини -> ОСТАННІ НОВИНИ 2010
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> З журналу «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах»
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> До найвищих вершин
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> Фрагменти уроку позакласного читання та розвитку мовлення 4 клас І. О. Большакова
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> План-конспект уроку Предметна сторінка класного журналу Календарно-тематичний план (заголовок)
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> Есе як вид роботи з розвитку писемного мовлення школярів
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> Навчання історії у профільних класах: теорія І практика
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> Методичні рекомендації щодо вивчення світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010-2011 навчальному році лист мон
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> Каденюк Леонід Костянтинович Герой України. Перший космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> З журналу «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах»
ОСТАННІ НОВИНИ 2010 -> З журналу «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах»


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук iconМіська науково-практична конференція іппо ку імені Бориса Грінченка для вчителів української мови та літератури
Подати широку картину розвитку світобачення, мистецького таланту творця — на це бракує часу (визначених 1-2 годин програмою мон)....
Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук iconУтвердженне прагнення людини до любові, добра в оповіданні Б. Грінченка "Каторжна"
Перу Бориса Грінченка належить чимало творів для дітей І про дітей. Орієнтуючись, насамперед, на творчість Л. Толстого та І. Франка,...
Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук icon«Цікаві сторінки життя Бориса Грінченка»

Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук iconХристиянське буття та любов як виміри етичних вартостей у творах бориса грінченка для дітей
Вагомим значеннєвим рівнем художнього вираження етнокультурної кореневості у літературі Б. Грінченка для дітей стає актуалізація...
Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук iconЦе лише початок легенди коротка біографія
Лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), всеукраїнських літературних премій імені Василя Симоненка, імені Бориса...
Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук iconПрограма видавничий проект: від задуму до втілення
Гуманітарного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка стартувала сертифікатна програма видавничий проект: від задуму...
Грінченківські читання іппо ку імені Бориса Грінченка 7 грудня 2010 року Оксана Євгеніївна Матвійчук iconКушнір Анна Олегівна викладач кафедри романської філології та порівняльно-типологічного мовознавства Інституту філології ку ім. Бориса Грінченка, робоча програма
Робоча програма Практика усного І писемного мовлення для студентів за напрямом підготовки 020303 Філологія. Мова І література (англійська),...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка