Харків: знайомий та незнайомий



Скачати 150.13 Kb.
Дата конвертації11.03.2018
Розмір150.13 Kb.

Тема : Харків: знайомий та незнайомий.


Мета :

  • виконати проект «Знайомство з Харковом»

  • познайомити учнів з основними етапами розвитку м. Харкова, охарактеризувати досягнення харків’ян в галузі науки, літератури, мистецтва; скласти історичні портрети видатних харків’ян .

  • розвивати вміння учнів працювати в групі, знаходити необхідну інформацію до теми, створювати електронну презентацію до теми та виступати з презентацією.

  • виховувати любов та пошану до історії рідного міста.

Очікуваний результат.


Після уроку учні мають

Знати :

  • Рік та умови виникнення м. Харкова

Вміти:

- Характеризувати внесок видатних харків’ян у розвиток світової культури.

- Виступати з самостійно створеною електронною презентацією.

Використовувати набуті знання на інших предметах.

Сформувати своє відношення до історії, культури рідного краю.
Тип уроку: інтегрований урок (Історія , Харківщинознавство, Художня культура) в інтерактивній формі.
Хід уроку.

І. Організаційний момент.


ІІ. Мотивація. Повідомлення теми уроку.
Відкритий мікрофон.

Учитель пропонує учням запитання:

- Ми живемо в м. Харкові, і кожний з нас по-своєму його любить. За що ви любите наше місто? Які ваші улюблені місця в Харкові?

(Відповіді дітей)

Учитель: Сьогодні на уроці ми познайомимося з рідним містом, його історією та культурою.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Вчитель об’єднує учнів у групи і дає завдання. Виконану роботу учні презентують на уроці.



Завдання групам.

І група. Підготувати матеріал про заснування міста Харкова за планом:

1.Дата заснування Харкова.

2. Походження назви міста.

3.Заснування харківської фортеці.


ІІ група. Підготувати матеріал за темою «Харків – перший», в якому показати, в яких галузях науки, культури, економіки першість належить нашому місту.

ІІІ група. Підготувати доповідь за темою «7 чудес Харкова», в якій охарактеризувати досягнення архітектури м. Харкова.

ІV група. Охарактеризувати внесок Рєпіна, Васильківського, Бекетова, Сковороди в розвиток світової культури.

V група. Розкрити тему « Історія моєї сімї в історії мого міста», відповідаючи на запитання:

1. Де, коли народилися ваші батьки, рідні.

2. Коли вони переїхали в місто Харків? З якими історичними подіями це було пов’язане?

3. Де вони працюють зараз?

4.Складіть свій родовід. Розкажіть про традиції вашої сімї.
Кожна група оформлює підсумки своєї роботи у вигляді електронної презентації.
Учні презентують виконану роботу.

ІV. Підсумок


Відкритий мікрофон. Учитель пропонує запитання.

1. Що нового для себе ви дізнались про наше місто?

2. Наше місто вже має багату історію .А що б ви побажали нашому місту на подальші роки?

Електронні презентації, зроблені учнями, об’єднуються в єдиний проект «Знайомство з Харковом»


V. Оцінювання роботи учнів


Матеріал до уроку
Заснування міста Харкова
Назва нашого міста походить від річки Харків . Археологічні розкопи на території Харкова доводять, що тут було поселення вже за бронзової доби у 2 тисячолітті до н.е. Є також знахідки зі скіфського (6-3 ст. ст. до н.е.) та сарматського (2-1 ст. ст. до н.е.) періодів. В околицях Xаркова знайдено ранньослов’янські сліди Черняхівської культури (2-6 ст. ст.) та слов’янське городище Донецьке з княжої доби. Проте, в 12-17 ст. теперішня територія Харкова належала до Дикого Поля, що його опановували половці, а згодом татари.

Формально Харківщина належала з поч. 17 ст. до Московської держави, але тут не було жодної влади й осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Поставали перші поселення — слободи з російських поселенців, а ще численніші українські поселення втікачів з Гетьманщини й Правобережжя. У середині 17 ст. вони заснували ряд українських поселень.

В 1655 році ватага українських козаків під проводом «осадчого» І.Каркача оселилася поблизу харківського укріплення. 1655-1656 pp. вважають датою заснування Харкова . Козаки збудували оселю довкола фортеці, що вже існувала раніше на височині між р. Харковом і Лопанню, оточеній лісами і болотами. Московський воєвода Селіфонтов поширив на них свою владу, але у внутрішні справи козацьких поселенців не втручався, і вони рядили свої справи за «черкаським звичаєм». Українські поселенці допомогли збудувати нове укріплення та несли оборонну військову службу. 1655 р. у Xаркові жило близько 600 служилих людей, а всього населення понад 2000 чоловік . Взагалі Xарків у 17 ст. був військово-оборонним форпостом та хліборобським містом. Частина мешканців займалася ремеслом і торгівлею і жила на території укріплення, але більшість оселювалася в слободах навколо укріплення й займалася хліборобством. Селяни мали право користуватися землею, займалися ремеслами і зберігали козацькі вольності.


Мапа полків Слобідської України в 1764 році

Харківська фортеця

Сім чудес Харкова
 1. Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятник Т. Шевченку було зведено у 1935 році біля входу в сад імені Тараса Шевченка. Пам'ятник вважається найкращим серед більш ніж 250 інших пам'ятників Тарасові Шевченку в усьому світі. Знадобилося понад рік, щоб створити цей витвір мистецтва. 16,5-метровий пам'ятник включає в себе бронзову статую Шевченка (5,5 метра), що стоїть на круглому постаменті з природного силікату, який оточують 16 менших за розміром постаментів з бронзи, що відображають історію України та героїв з творів Тараса Шевченка.


2. Фонтан «Дзеркальний струмінь»

Фонтан «Дзеркальний струмінь» – одна з найвидатніших архітектурних споруд в Харкові, перебуває під захистом ЮНЕСКО. .

Цей фонтан було побудовано в 1947 році на честь перемоги у Другій світовій війні.

Дзеркальний струмінь є одним з найулюбленіших місць для зустрічей і відпочинку харків’ян.

3. Покровський собор

На території монастиря знаходиться декілька будівель: Покровський собор, церква в ім’я Озерянської Божої Матері, Харківська архієрейська резиденція і духовна семінарія. Його засновниками були козаки, які звели собор у 1689 році як частину укріплень. У XVI столітті приміщення Покровського Собору використовували для занять студентів Харківського коледжу, де у 1759-1764 роках викладав видатний український педагог, поет і філософ Григорій Сковорода. На цей момент Покровський собор є найстарішим кам'яним пам'ятником архітектури національного значення в Харкові.


4. Благовіщенський собор
Цю церкву, яскравий приклад неовізантійської архітектури з 80-метровою дзвіницею, було побудовано між 1889 і 1901 роками за проектом місцевого архітектора Михайла Ловцова. Cобор здатний вмістити 4 тисячі чоловік. Церква є кафедральним собором Харківської єпархії. Католицький Патріарх Афанасій III та кілька святих єпископів поховані в соборі.
5. Успенський собор

Собор стоїть на Університетському пагорбі на березі річки Лопань; його можна побачити з будь-якого куточка центра міста. Дзвіницю Собору, яку виконано у неокласичному стилі, побудували в 1820-1830-х роках, а висота всієї будівлі сягає 90 метрів. До ХХІ століття собор вважався найвищою будівлею у місті. Після реставрації 1980 року у соборі відкрили Будинок органної та камерної музики; для цього там було встановлено орган, який виготовили в Чехословаччині




6. Держпром (Будинок державної промисловості)

Будівля Держпрому є першою висотною залізобетонною каркасною спорудою в усьому Радянському Союзі. Проект Держпрому  розробили ленінградські архітектори С. Серафімов, С. Кравець, М. Фельгерт. Величезну навіть за сучасними стандартами багатоповерхову каркасну конструкцію з бетону, де нараховується 4500 віконних прорізів і 17 гектарів скла,  звели у винятково короткий строк: 1925-1928 роки.

7. Житловий будинок зі шпилем

Житловий будинок зі шпилем займає цілий квартал. Висота – 7-11 поверхів. Збудований за проектом


П. I. Арєшкіна у 1954 році.

Геннадій КЕРНЕС


Харків – перший
Наше місто стало батьківщиною багатьох наукових і технічних відкриттів завдяки тому, що воно мало високорозвинену науку, економіку, промисловість, культуру. Харкову належить першість у багатьох відкриттях і досягненнях світового і вітчизняного рівня.
1805 р. – відкрито перший в Україні університет.

1886 р. – відкрито першу в Росії публічну бібліотеку.

1918 р. – проголошення першої столиці України.

1929 р. – збудована перша в Україні висотна залізобетонна споруда – Держпром.

1932 р. – почала працювати перша в Україні радіостанція.

1935 р.- відкрито перший у СРСР Палац піонерів.

1940 р.- здійснено першу в Європі штучну реакцію розщеплення атомного ядра.

1940 р.- сконструйовано найвідоміший у світі танк Т- 34.

1955р.- відкрито першу в Україні студію телевізійного мовлення.

2002р.- почав діяти перший в Україні швидкісний експрес Харків – Київ Х

Григорій Сковорода


Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи , що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині. Після здобуття початкової освіти в сільській школі, з 1734 року навчався у Киево–Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому. Протягом навчання в Академії вивчив латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку й інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних. У 1741 р. Григорія забрали до Петербурга для співу в придворній капелі, звідки він повернувся у 1744-му. Згодом, в 17451750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості великого мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських трактатів. Про стиль його життя з харківського періоду його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав». («Житіє Сковороди»).Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи селянин хотів його побачити й почути. Тож аудиторія його була дуже численна і різнорідна, і всі розуміли його — речника великої правди.

Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і цариця Катерина II, і забажала його побачити. Через Потьомкіна вона послала Сковороді запрошення переселитись з України в Петербург. Післанець цариці застав Сковороду на краю дороги, де він відпочивав і грав на флейті, а недалеко нього паслась вівця того господаря, в якого філософ затримався.

Післанець передав йому запрошення цариці, але Сковорода, просто й спокійно дивлячись в очі післанцеві, заявив: «Скажіть цариці, що я не покину України — мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».

Приятель і життєписець Сковороди Ковалинський теж засвідчував: „Коли писав Сковорода для свого краю, то і вживав деколи української мови та правопису, вживаного в українському виговорі. Він любив завжди свою природжену мову. Дуже любив свій рідний край, свою любу Україну й коли відлучався за її межі, обов'язково прагнув скоріше туди повернутися і бажав там померти. Він висловлює це в багатьох місцях своїх творів.



Бекетов Олексій Миколайович

Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941) – український радянський архітектор і педагог, професор, академік С.-Петербурзької імператорської Академії мистецтв, дійсний член Академії Архітектури СРСР, Заслужений діяч мистецтв УРСР, один із засновників Спілки радянських архітекторів УРСР.

Бекетов О. М. народився 03.03.1862 р. у родині вченого-хіміка, професора Харківського університету М. М. Бекетова. У 1882 р. – закінчив Харківське реальне училище.

У 1888 р. з відзнакою закінчив С.-Петербурзьку Академію мистецтв.

З 1892 по 1911 рр. О. М. Бекетов був делегатом 5 з’їздів російських зодчих у С.-Петербурзі і Москві.

У 1894 р. С.-Петербурзькою Академією мистецтв йому надано вчений ступінь академіка архітектури за проект «Публічні бібліотеки на 2 млн. томів».

З 1889 р. – викладає у Харківському технологічному інституті, Харківському інженерно-будівельному інституті, Харківському інституті комунального господарства.

До 1917 р. працював у власному проектному бюро.

У 1919–1926 рр. – керував проектним відділом цивільних споруд при тресті «Донвугілля», співпрацював з організаціями  «Держпроконт», «Укрцивільбудпроект».

У 1939 р. О. М. Бекетова обрано дійсним членом Академії архітектури СРСР.

У 1941 р. – присвоєно Почесне звання «Заслужений архітектор УРСР».

Помер 23.11.1941 р. у м. Харкові.

Бекетов О. М. – автор близько 70 архітектурних проектів у стилях неоренесансу і неокласицизму, модерну, неоросійського стилю, з них 40 призначалися для м. Харкова. Як викладач читав лекції з архітектурного проектування, креслення, будівельного мистецтва, історії архітектури. Одним із перших у педагогічній практиці запровадив системне вивчення архітектурних форм і стилів.


 




Васильківський Сергій Іванович



Сергій Іванович Васильківський народився 7жовтня 1854 року у мальовничому місті Ізюм Харківської губернії в сім'ї писаря. Середовище і оточення, в якому зростав майбутній художник на Слобожанщини було особливо благодатним для формування його творчої особистості. Його дід-чумак, який походив з козацького роду, привив молодому Сергієві інтерес до української старовини, а мати — любов до народних пісень і фольклору

1861 року батьки Сергія переїхали до Харкова, головного культурного центру Слобожанщини. Перші навички в мистецтві Васильківський одержав у Харківській гімназії від учня Карла Брюллова у Петербурзькій Академії мистецтв — Дмитра Безперчого. В роки навчання молодий митець мав змогу користуватися бібліотекою свого родича, поета Володимира Александрова, в якій були твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, що справили на нього глибоке враження.

У 18761885 роках Васильківський навчався у пейзажному класі Петербурзької Академії Мистецтв у Михайла Клодта (18321902) і Володимира Орловського (18421914). Успішне навчання доповнювалося враженнями від виставок передвижників та поїздок на батьківщину.



1879 року за етюд з натури Васильківський одержав першу академічну нагороду — малу срібну медаль. 1881 року Васильківський здобув другу малу срібну медаль.

Молодий Сергій часто подорожував Україною і створив низку відомих пейзажів «Весна в Україні», «Влітку», «Кам'яна балка», «На околиці», що дозволили йому взяти участь у конкурсі на золоту медаль та всеросійській академічній виставці. За пейзажні етюди, в яких художник передавав мальовничість української природи, він отримав 5 срібних і одну малу золоту медаль, а за картину «На Дінці» (1885, не збереглася) — велику золоту і право на зарубіжну поїздку для фахового вдосконалення. У березні 1886 року Васильківський виїхав за кордон. Він жив у Франції і подорожував Англією, Іспанією, Італією, Південною Африкою та Німеччиною, де познайомився з колекціями художніх музеїв. Художник удосконалив майстерність, користуючись порадами В. Орловського та І. Похитонова, які жили в той час у Парижі. Васильківський багато працював і виставляв свої твори у Паризькому салоні.

Перебування за кордоном укріпило рішення майстра спрямувати свій талант на розвиток пейзажного жанру в українському мистецтві. Васильківський мандрував пішки Харківщиною і Полтавщиною, спускався Дніпром до Запоріжжя. Художник малював українські праліси та левади, сільські хати і вулиці в різні пори року, часто з невибагливими жанровими мотивами, що органічно вписувалися в природу. Уникаючи спрощення, він поглиблював тональну просторовість і структуру образотворення. В канву сучасних образів української землі впліталися ліричні відступи, історичні пейзажі на козацьку тематику, які передавали дух минулої епохи.

Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва — майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула в роки Другої світової війни); зараз в музеях і приватних збірках нараховують близько 500 його творів.



Ілля Репін

Народився у Чугуєві в Україні, походить з родини військового поселенця. Одним із його предків був український козак Ріпа. Хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. В 20 років подався до столиці Російської імперії - Санкт-Петербургу.

З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. Кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож Італії і Франції.

За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» Рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

Рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873- 1876 рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. Більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в Паризькому Салоні, незважаючи на заборону Петербурзької академії. Сам малював відносно мало. Для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «Садко у підводному царстві» (1876). За пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди Монмартру та Веля. Далі був період насичений подорожами по Росії та створенням декількох відомих картин. Художник відвідав рідний Чугуїв, де збирав матеріали до майбутніх картин. Серед них - «Бурлаки на Волзі», «Дочка Віра в дитинстві», «Хресна хода в Курській губернії», «Царівна Софія». Саме в Чугуєві створене полотно «Протодиякон» зі складним образом православного священика, що викликав суперечливі відгуки через суперечливість самої особи. Значну історичну драму розв'язує й полотно «Цар Іван убиває свого сина» (1885).

З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до1907 року); член товариства Передвижників (з 1878 року) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890 року). З ініціативи Великого князя Сергія Олександровича - Рєпін прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування учбового закладу. А майстерня художника була найбільш популярною серед учнів того часу.



Рєпін помер в своїй садибі «Пенати», яка після розпаду Російської імперії опинилася на території, відведеної для Фінляндії. За заповітом, тіло поховали в парку садиби без труни. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила збережена.

арківський міськи

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Харків: знайомий та незнайомий icon«Знайомий і незнайомий Т. Шевченко» Стаднік Марина Анатоліївна
Гомер І шекспір, Пушкін І толстой, Гете І байрон, Шіллер І гейне, Бальзак І гюго, Міцкевич І бернс, Руставелі І нізамі, чия мистецька...
Харків: знайомий та незнайомий iconЗнайомий І незнайомий Павло Тичина (До 120 річниці від дня народження) Для учнів 7-9 класів
Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх...
Харків: знайомий та незнайомий iconОлександер семененко харків, харків…
Календар показує якийсь день серпня 1922 року. Кінчається літо. Ось-ось почнеться наша довга, суха й тепла осінь
Харків: знайомий та незнайомий iconОсвіта. Виховання. Навчання актуальні питання освіти
Україна, Харків, 10-11 листоп., 2015 р. / Нац акад. Національної гвардії України; [редкол. Дмитренко Т. О. та ін.]. Харків : хогокз,...
Харків: знайомий та незнайомий iconКнижкова палата україни імені івана федорова
Рубан Ігор Вікторович; Нац аерокосм ун-т ім. М. Є. Жуковського "Харків авіац. ін-т", [Харків ун-т Повітр сил ім. І. Кожедуба]. —...
Харків: знайомий та незнайомий iconРева Лариса Григорівна (Київ). Роде наш красний: жіноча лінія родини Реви
Харкова –– пізнають один одного відразу. Киянин є киянином за своєю суттю. А харків’яни обов’язково завжди живильна сила своєї неповторної...
Харків: знайомий та незнайомий icon8. План роботи кабінету фізики на рік
Місто розташоване на півдорозі залізничної колії Київ – Харків, за 105 км від Полтави, на березі річки Хорол. Миргород – єдина, крім...
Харків: знайомий та незнайомий iconКласика української літератури. М. М. Коцюбинський – знайомий незнайомець
«Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею». М. Коцюбинський
Харків: знайомий та незнайомий iconКонспект лекцій для студентів технічних спеціальностей Харків
України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....
Харків: знайомий та незнайомий iconНі слова правди
В тиші ранкової аврори почувся скрип сходинок. Схоже, що жінка обережно підіймалася на другий поверх до оселі знадвору. Старий навіть...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка