Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти



Сторінка1/18
Дата конвертації18.04.2017
Розмір3.67 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Харківський центр дослідницько-

експериментальної діяльності «Будинок учителя»

Харківської обласної ради»

Обласна військово-патріотична акція учнівської молоді

«Слобожанські дзвони Перемоги»
(матеріали акції)

Харків-2014

Комунальним закладом «Харківська обласна станція юних турисітв» Харківської обласної ради, проведено акцію «Слобожанські дзвони Перемоги», присвячену вшануванню громадян, які виконували військовий обов’язок на території інших держав та з нагоди 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.

Акція передбачає проведення збору конкурсних матеріалів, які містять спогади ветеранів локальних війн, свідків подій, встановлені імена загиблих, досвід роботи волонтерських загонів з надання допомоги рідним загиблих воїнів.

Всі матеріали подано в авторській редакції.

Упорядник збірника: Желєзнова І.В., методист Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради


Відповідальна за випуск: Редіна В.А., директор Комунального закладу «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради


Юний друже!

Знову настає травень і знову лунають «Слобожанські дзвони Перемоги». 2014 рік Указом Президента України оголошений Роком учасників бойових дій на території інших держав, тому обласна акція присвячена вшануванню воїнів-інтернаціоналістів.

Афганістан, Ірак, Чехословаччина…Ці назви викликають біль і гордість. Гордість за людей, які виконували свій військовий обов’язок. А біль за тих, хто віддав життя, назавжди залишившись молодим, повним сил і мрій. Не відболить це горе, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти загиблих синів України. Найбільше жертв забрав Афганістан – понад 15 тисяч осіб, кожен п’ятий з них – українець. По-різному можна оцінювати зараз події тих років, військові операції і накази. Але учасники бойових дій для нас завжди герої, бо це наші односельці, родичі, земляки.

Пам’ять… Людська пам’ять зберігає те, чого давно вже немає, що давно вже минулося, але свідомість відтворює давні спогади, навіть найстрашніші. Пам’яті загиблих, в ім’я живих – це той девіз, якому ми наслідуємо сьогодні і у майбутньому! Підростаюче покоління повинно знати і розуміти трагізм будь-якої війни, щоб людство нарешті змогло сказати раз і назавжди: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!»




ЗМІСТ

Абарнікова Вероніка, Афганістан… те, що болить
Адамська Анастасія, ВІЙНА ЇХ ВСІХ ЗРОБИЛА ІНШИМИ
Бабай Валерій, Кривенко Інна, Пискун Інна, АФГАНІСТАН - ЧИЯ У ТІМ ВИНА?
Бакановський Євген, УКРАЇНСЬКА АРМІЯ В МИРОТВОРЧІЙ МІСІЇ В ІРАЦІ
Баранченко Алина, АФГАНСКАЯ ВОЙНА… СРОКА ДАВНОСТИ – НЕТ
Бєсєдіна Злата, ДОЛЯ ВОЇНА-АФГАНЦЯ
Бєсєдіна Злата, МИНАЮТЬ РОКИ, А ПАМ'ЯТЬ ВІЧНА…
Білостоцька Юлія, ОБПАЛЕНІ ВОГНЕМ ВІЙНИ ЧУЖОЇ
Бондаренко Дар’я, Руденко Аліна, «НАШ ЗЕМЛЯК – УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ В АФГАНІСТАНІ»
Бублик Ірина, «АФГАНІСТАН БОЛИТЬ В МОЇЙ ДУШІ…»
Буланова Анастасія, НЕЗРИМІ СОЛДАТИ АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ СЕКРЕТНА МІСІЯ «КОБАЛЬТА»
Бутівченко Анна, Сорокін Валерій, Ляшенко Анжеліка, Хлівняк Євген, ВИПУСКНИКИ МОЄЇ ШКОЛИ – ВОЇНИ – ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТИ
Варжеленко Валерія,Спогади бойового офіцера
Вихованці гуртка «Географи-краєзнавці», КЗ «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради, учні Солоніцівського колегіуму Дергачівської районної ради Харківської області ДОКИ МИ ПАМ`ЯТАЄМО – МИ ЖИВЕМО
Вінніков Денис, Чаус Антон, СПОГОДИ ПРО ВІЙНУ
Власова Анастасия, Деменский Ярослав, Миронов Максим, ПРОСТАЯ МУЖСКАЯ РАБОТА
Гавриш Никита, Алфёров Богдан, ФОМИЧ ПОГИБ В АФГАНТСТАНЕ
Гайкевич Євгеній, Мурашко Віталій, Тишковець Христина, Біль Афгану навіки в душах «шураві» не замовкає…
Галайдич Дарина, Каракуця Вікторія, Хижняк Вікторія, Потапенко Яна, ТИ - ВІЧНИЙ БІЛЬ, АФГАНІСТАН…
Гиренко Карина, Любицкая Ольга, ВСЕМ СМЕРТЯМ НАЗЛО
Гнатченко Валерія, ЦІНОЮ ЖИТТЯ
Гончаров Иван, БИТВА ЗА ДЖАВАРУ
Григорян Валерий, МОЙ ПАПА ГЕРОЙ
Губська Анна, ПАМ’ЯТЬ БРАТСТВА БОЙОВОГО
Губська Анастасія, Губський Євгеній, АФГАНОМ ОБПАЛЕНІ ДОЛІ
Губська Наталія Віталіївна, ТИЖДЕНЬ ІСТОРІЇ ТА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Гурін Артем, СПОГАДИ ЖИВУТЬ У НАШІЙ СІМ

Гурток «Юні краєзнавці» Балаклійської станції юних натуралістів Балаклійської районної ради Харківської області, АФГАНІСТАН: 10 РОКІВ ВІЙНИ
Гурток «Навчання доблесті і слави» Ізюмської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 Ізюмської районної ради Харківської області, БОЙОВИЙ ШЛЯХ ВОЇНА-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТА СКОБЄЛЄВА ОЛЕКСАНДРА ОЛЕГОВИЧА
Дзюба Карина, Громакова Вікторія, НАГОРОДЖЕНІ ПОСМЕРТНО…
Дмитроченко Діана, ПАМ'ЯТАЮ ТЕБЕ, АФГАН

Долженко Ева, Толок Карина, Калиниченко Юлия, Лисин Никита, Мельник Василий, Курусь Дарья, Жейнов Максим, АФГАНИСТАН – НАША ПАМЯТЬ И БОЛЬ. ПОИСКОВАЯ ЭКСПЕДИЦИЯ «ПАТРИОТ»



Дроздик Галина, Макогон Олександр, Яковлєва Анастасія, Яковлєва Марина, Наші батьки – миротворці
Зацепіна Марина, СОЛДАТ ВІЙНИ НЕ ВИБИРАЄ
Зіборєва Наталія, «НАШІ КРАЯНИ – УЧАСНИКИ БОЙОВИХ ДІЙ В АФГАНІСТАНІ»
Злидень Іван, ВИПУСКНИКИ ЗАЧЕПИЛІВСЬКОЇ СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ –

УЧАСНИКИ ВІЙНИ В АФГАНІСТАНІ
Канделакі Тарас, Колесниченко Анастасія, КРІЗЬ ПЕКЛО АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ
Капуста Світлана, Празька весна Анатолія Капусти
Касьянова Анастасія, «Ти, вічний біль, Афганістан»
Келюх Юлия, Белякова Евгения, Гноевой Артем, Герои среди нас
Кисіль Олена, СПОГАДИ - ВИЖИТИ ПІСЛЯ ВІЙНИ
Клеменко Владислав, Пам’яті Миколи Ігнатка
Коваль Павло, БОЙОВИЙ ШЛЯХ КОВАЛЯ О. Г. ТА КОВАЛЬ (ОСТАПЕНКО)

Л. Г. ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНОГО обов’язку В АФГАНІСТАНІ
Козак Валерія, МІЙ ТАТО СЛУЖИВ В АФГАНІСТАНІ
Колективна робота учнів 6-го класу Вільшанської ЗОШ I-III ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, ГЕРОЇ ЖИВУТЬ ПОМІЖ НАС
Колективна робота учнів 6-го класу Рідкодубської ЗОШ I-II ступенів Дворічанської районної ради Харківської області, З АФГАНУ НЕ ПОВЕРНУВСЯ
Колотило Лідія, БІЛЬ ПАМ’ЯТІ
Корсікова Євгенія, БІЛЬ АФГАНІСТАНУ
Косенкова Екатерина, Курило Кирилл, «Афганистан – ты боль моей души!»
Краснова Олена, «ВІЙНА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ» (до 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан)
Кулакова Полина, Борзова Анастасия, Прокопенко Игорь, Зинчук Анна, МУЖЕСТВО – СУТЬ МУЖЧИНЫ
Кураксіна Юлія, СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ
Кучменко Вероніка, Куку Анастасія, НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТЕ
Левченко Вікторія, СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ВОЄННОГО ЛИХОЛІТТЯ
Любацький Артем, І ПАМ’ЯТЬ ВІЧНА ПРО АФГАНІСТАН
Ломов Дмитро, Бабаєв Максим, Перекупка Віктор, Соколов Олександр, Пєнцов Віталій, Байбарак Олександр, ДО ВІДЗНАЧЕННЯ У 2014 РОЦІ В УКРАЇНІ РОКУ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ
Луговой Олександр, Стерлєв Антон, ГЕРОЇ ЖИВУТЬ ПОРУЧ….
Максименко Владислав, МИРОТВОРЕЦ
Малікова Олена, «Харківянин – розвідник»
Маник Ілона, Бухтатий Богдан, Ти - вічний біль, Афганістан…
Микитенко Ольга, Афганістан болить в моїй душі…
Миргород Софія, «Музей Бойового братерства»
Місько Олександра, БРАННИЙ МАРШРУТ МОГО ДЯДЬКА ЛЯШЕНКА ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА
Мовчан Валерій, ПАМ'ЯТЬ – НАЙВИЩА НАГОРОДА
Назарова Альона, Федорова Оксана, МИНУЛЕ, ЯКЕ ТРИВОЖИТЬ ДУШУ
Наказненко Ольга, КВИТОК ДО РІДНОЇ ДОМІВКИ
Нечмоглод Анастасія, А СЕРЦЕ СПОКОЮ НЕ ЗНАЄ
Ніколаєва Крістіна, Интервью с Александром Голубом
Ніколаєнко Руслан, ВІДЛУННЯ АФГАНСЬКИХ ГІР.
Овер’янова Ганна, АФГАНСЬКА ВІЙНА В ІСТОРІЇ ПЕРШОЇ ШКОЛИ
Овчеренко Максим, «…МИ ВІЗЬМЕМО УСЕ НАЙКРАЩЕ В СЕБЕ…»
Одерій Ангеліна, Блудова Аліна, БІЛЬ АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ
Осика Ірина, ПРАЗЬКА ВЕСНА
Пахомов Владислав, Лобунець Костянтин, ЙОГО ВІТАВ ПАРИЖ
Попова Вікторія, СПОГАДИ
Пошукова група учнів Новопокровського НВК Чугуївської районної ради Харківської області, ПОБАЧИТИ САЛАНГ І ПОМЕРТИ
Рижикова Таїсія, ВІДЛУННЯ АФГАНІСТАНУ ЯК ПАМ'ЯТЬ ТА БІЛЬ СЕРЦЯ
Рищенко Дарина, ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ'ЯТЬ ПРО АФГАНІСТАН
Роженко Катерина, ЙОГО ПАМЯТАЄ НЕБО АФГАНУ
Севост’янова Аліса, ВЖЕ ДАЛЕКО АФГАН…
Севост'янова Аліса, ЇМ БУЛО У СЕРЕДНЬОМУ ПО ДВАДЦЯТЬ…
Семченко Віталій, «ВІЙНА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ» (до 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан)
Сендецький Андрій, «ВІЙНА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ» (до 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан)
Сидора Алёна, «Я ВЕРНУТЬСЯ ХОТЕЛ, НО УЗНАТЬ НЕ УСПЕЛ, ЧЕМ ЗАКОНЧИТСЯ ЭТА ЧУЖАЯ ВОЙНА…»
Синицький Євген, Спогади Гомана Олександра Миколайовича, учасника бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан
Ситник Максим, ПО СЛІДАХ ПАМ’ЯТІ АФГАНІСТАНУ
Скотаренко Олена, МІЙ ДЯДЯ – ВОЇН-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТ
Смірнова Юлія, Майдан Світлана, НАШ ЗЕМЛЯК НА АФГАНСЬКІЙ ЗЕМЛІ
Стародубова Аліна,СТЕЖКАМИ АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ (ПРО ВОЇНІВ-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТІВ БОРІВЩИНИ)
Супруненко Анастасія, Багрич Анастасія, Пінчунова Юлія, Тіхонова Юлія, Жилін Олексій, Жилін Анатолій, Тарасенко Владислав, Нестеренко Артем, Бутнік Анна, АФГАНІСТАН БОЛИТЬ В МОЇЙ ДУШІ
Телечкун Дмитрий, НИКТО НЕ СОЗДАН ДЛЯ ВОЙНЫ
Тищенко Галина, ДОЛЯ ВІДВЕЛА ЙОМУ 19 РОКІВ ЖИТТЯ…ПАМ’ЯТІ ВОЇНА-АФГАНЦЯ ВІТАЛІЯ ГАЛЕВСЬКОГО
Тімченко Інна, «МИ СЛАВИМ ХОРОБРІСТЬ І МУЖНІСТЬ БАТЬКІВ,

ЇХ ПОДВИГ БЕЗСМЕРТНИЙ НА ВІКИ ВІКІВ!»
Трегубов Ілля, «ВІЙНА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ» (до 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан)
Тур Катерина, ТІ СПОГАДИ - ТО ВІЧНИЙ СЕРЦЯ БІЛЬ
Тучкова Анастасія, ПАМ’ЯТІ ВАЛЕРІЯ ДАВИДОВА ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…
Удовиченко Владлена, Ніхто не забутий, ніщо не забуте
Устиченко Анастасія, Зінченко Юлія, У їх серцях відлунює війна…
Учнівський колектив старшокласників Федорівського навчально-виховного комплексу Великобурлуцької районної ради Харківської області, АФГАНСЬКІ ГОРИ СНЯТЬСЯ НАМ…
Федяй Юрій, УЧАСНИКИ ПОДІЙ В АФГАНІСТАНІ – МОЇ ЗЕМЛЯКИ
Філіппова Аліна, Афганістан – біль наших сердець
Чернуцька Анастасія, АФГАНІСТАН БОЛИТЬ В МОЇЙ ДУШІ
Чуприна Світлана, АФГАНІСТАН – НАШ БІЛЬ ТА ПАМ’ЯТЬ СЕРЦЯ
Шелепова Дарина, ЗНАЄТЕ ЯКИМ ХЛОПЦЕМ ВІН БУВ…
Шелудько Сергій, «БОЛЮЧИЙ СЛІД АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ»
Штепка Анастасія, РОЗПОВІДЬ ПРО ВОЇНА-ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТА
Шульга Влада, РУБЦОМ НА СЕРДЦЕ ЛЁГ АФГАН


Афганістан… те, що болить
Абарнікова Вероніка, учениця 8-А класу

Ізюмської ЗОШ I-III ступенів №5, вихованка гуртка «Географічне краєзнавство»

Ізюмського БДЮТ Ізюмської міської ради

Керівник: Казакова Ю. Г., вчитель географії, керівник гуртка


Ми вічно будем пам'ятати і вам забути не дамо! Саме з таким девізом розпочалася моя пошукова робота з приводу 25-ої річниці війни в Афганістані. Як швидко плине час! 25 років минуло з часу, як останній БТР 201-ї дивізії з командуючим 40-ї окремої армії генералом Борисом Громовим перетнув афгансько-узбецький кордон. Тоді тисячі матерів полегшено зітхнули, адже закінчилася війна, їх діти повернулися додому.

Афганістан приніс чимало смутку. Для 14 тисяч родин символом горя став «чорний тюльпан». Тільки з Харківщини на афганській війні загинуло 242 чоловіки, із них-десять Ізюмчан, 264 стали інвалідами. Війна зламала долі багатьом юнакам. Чи треба взагалі згадувати про війну? Я думаю, що треба. Треба до тих пір, поки людство не спроможне буде сказати: « Ми не тільки не хочемо війни, ми зробимо все, щоб її не було» Мені дуже цікаво, як склалася доля наших воїнів з Ізюмщини? Чим живуть « афганці» зараз? Про це та багато іншого я запитала у голови міської організації воїнів-інтернаціоналістів П. Т. Негматілоєва.

Запросивши до нашої школи на зустріч він розповів багато цікавого про ті важкі дні. 25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Для тисяч радянських солдатів, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася кривава жорстока війна в Афганістані.

Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. В ім'я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – життя. Багатьом з них не судилося повернутися до рідної хати, побачити рідних своїх.

В ході бойових дій загинуло 10 жителів нашого міста і району. Про них – короткі розповіді, як і короткими були їхні життєві шляхи. Вічна їм пам’ять тим, хто згорів у афганському пеклі, чесно виконуючи свій військовий обов’язок…

Майор О. Р. Блажко (27.06.1949 – 13.06.1981). Батьківщина Олександра Блажка – село Яремівка. Радник 43-го гірського піхотного полку в афганській армії – посада відповідальна і важка. На бойових виходах у провінції Калах та Кандагар Олександр Блажко проявив себе як здібний офіцер. Похований на батьківщині дружини – в селі Левківка, де його іменем названа вулиця.



Старший сержант С. Г. Воротний (3.02.1962 – 8.03 1982). У травні 1980 року надійшла Сергію повістка з військкомату.І Сергій Воротний незабаром ступив на афганську землю. Став командиром розвідувального відділення. Старший сержант Сергій Воротний похований на Гнидівському кладовищі. А тиха зелена вулиця, на якій виріс воїн – афганець, носить його ім'я.

Молодший сержант Ю, В. Таран (10.09.1965 – 13.02.1984). Виріс у селі Крамарівка, вчився в Ізюмській середній школі робітничої молоді №2. Здобув професію тракториста і сумлінно працював на підприємстві по виробництву свинини. Місце служби – Кабул, мотострілецький полк. Бойова спеціальність у Юрія – механік – водій БМП. Коли Юрій поспішав на нову позицію, його наздогнала бандитська куля. Могила Юрія в Ізюмі. Ім'я Юрія Тарана носить вулиця міста, воно у списку почесних учнів школи №2. Єфрейтор Ю. С. Байков ( 11.12.1964 – 26.06.1984). Місце народження Юрія Байкова – місто Горлівка. А середню школу хлопець закінчив у селі Куньє. Сапер Байков став справним кулеметником. На бойових виходах поводився впевнено і мужньо. Чергове бойове завдання сапери отримали 4 березня 1984 року. Їм належало розмінувати відкриту ділянку місцевості перед входом у Панджшерську долину. Сапери зайнялися своєю справою. По них відкрили сильний вогонь. Єфрейтор Байков знайшов чотири міни і фугас. І враз – вибух : рвонула міна …Похований Байков у селі Куньє. Рядовий В. І. Роменський (4.06.1964 – 16.07.1984). 18 жовтня 1982 року проводжали Віктора до армії. Навчання молодий воїн проходив на кордоні з Іраном – прикордонна застава, а звідти 18 лютого 1983 року у складі десантно – штурмової групи солдат відбув до Афганістану. Загинув Віктор під час обстрілу нашої групи в кишлаку Калай-Куф. Похований Віктор Роменський у Сулигівці. Його ім'я в списках почесних учнів школи. Рядовий О. М. Молчанов (29.05.1965 – 18.07.1984). Народився Олександр на Донеччині, виростав в Ізюмі. Середня школа № 12, оптико-механічний завод, де токарював. 30 квітня 1983 року – перший день у солдатському житті, а в грудні, після короткої підготовки, він уже в Афганістані: механік-водій гусеничного тягача. Підрозділ в дорозі потрапив у засаду. Похований в Ізюмі. Рядовий С. О. Сикало (19.01 – 24.07.1984). Сергій Сикало - уродженець Крамарівки. Шкільні та юнацькі літа його пройшли в Ізюмі. Під спекотне афганське небо потрапив 25 червня. Наметове містечко мотострілецького полку піл Кабулом. Сергій стріляв із снайперської гвинтівки. В ході бою виніс у безпечне місце товариша. Але сам загинув Рядовий Г. В. Курило ( 13.03.1964-11.09.1984). Після закінчення школи №5 працював слюсарем на приладобудівному заводі. 30 вересня 1982 року проводили хлопця на ратну службу. Геннадій помер від рани. Похований в Ізюмі. Ім'я воїна-інтернаціоналіста в списку почесних учнів школи №5. Рядовий А. О. Заєць ( 7.02.1965-11.09.1984). Народився Анатолій у Комарівці. Учився у сільській школі та СПТУ. До війська йшов з бажанням. Став механіком-водієм. В афганістані сів за важелі потужного тягача. В Панджшерській долині тягач рядового Зайця входив до складу групи, яка забезпечувала водою підрозділи на висотах. І от рвонула під гусеницею душманська міна. Похований Анатолій Заєць у рідному селі. Рядовий О. О. Скобелєв (10.07.1965 – 24.09.1984). Школа №5. Приладобудівний завод-слюсар. 30 вересня 1983 року – день призову Олександра до армії. В Афганістані – з 21 грудня 1983-го. Полк під Кундузом : механік-водій, а коли виникла потреба-номер гарматної обслуги.. У складі артилерійського підрозділу рядовий Скобелєв чотири рази виходив на бойові операції. На бойовому виході в провінцію Балх від прямого влучання бандитської гранати в машину загорілась боєукладка снарядів. Олександр з товаришами намагався збити вогонь, але пролунав вибух … Похований на центральному цвинтарі в Ізюмі.

Після закінчення нашої зустрічі голова Ізюмської організації воїнів – інтернаціоналістів П. Т. Негматілоєв, побажав всім пам'ятати і поважати наших земляків, які поклали своє життя за для миру на нашій Землі !!!


ВІЙНА ЇХ ВСІХ ЗРОБИЛА ІНШИМИ
Адамська Анастасія, учениця 8-В класу Валківського ліцею імені О.Масельського,

член гуртка «Юні музеєзнавці» Валківського районного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Валківської районної ради Харківської області

Керівник: Губська Наталія Віталіївна,вчитель історії, спеціаліст І категорії, керівник Зразкового Музею Бойової Слави Валківського ліцею імені Олександра Масельського,

керівник гуртка «Юні музеєзнавці»


Ця війна кваліфікувалася як локальна, йшла за тисячі кілометрів від нашої Батьківщини, і участь у ній брав, як тоді говорилося, обмежений контингент військ. Та попри все це вона забрала стільки людських життів, скалічила стільки доль, що й зараз, більш як через більш ніж два десятиліття після її закінчення, біль від пережитого не притупився, не затих. Бо «обмежений контингент» - то лише на папері. Насправді ж - не знайти в Україні району, а, може, й села, уродженці яких не воювали б в Афганістані.

Випала така доля і уродженцям с.Баранове Валківського району Володимиру Петровичу Онищенку та Олексію Володимировичу Мізяку. Звичайні сільські хлопці, вони ще до армії встигли набути спеціальності, які були тоді всюди потрібні. Володимир оволодів механізаторською та водійською справою, навчаючись у сільському профтехучилищі. Олексій одержав права водія, закінчивши курси при обласному ДТСААФі.

Служити їм довелося з різницею в три роки – на той час, коли Олексія призвали в армію, Володимир вже встиг і повоювати, і контузію отримати. Восени 1984-го проводжали рідні й друзі В.Онищенка на службу. З облвійськокомату Володимира разом з іншими новобранцями направили в Таджикістан, у прикордонне місто Пяндж. Усього три з половиною місяці тривало там їх навчання, тож хоч як старалися командири дати хлопцям хорошу військову підготовку, та за такий строк воювати не навчиш. Справжніми солдатами їх зробила війна, взявши дорогу ціну за цю науку.

Місцем служби Володимира Онищенка стало невелике афганське містечко Імам-Сахіб, на околиці якого розмістився їх військовий підрозділ. Містечко тихе й на перший погляд спокійне. Та тільки в розташуванні підрозділу Володимир і його товариші по службі надовго не затримувалися. Головним їх завданням був супровід автоколон, які доставляли в наші підрозділи продовольство, боєприпаси, інші вантажі. Перший рік В.Онищенко служив на БТРі навідником кулемета, потім, коли водій бойової машини був звільнений у запас, замінив його.

На все життя запам’яталися Володимиру афганські дороги. Доводилося їздити і голою, всім вітрам відкритою пустелею, і вузькими ущелинами, де гори закривають небо. Мало який рейс обходився без бою. В тих боях, під прицільним обстрілом, під вогнем гранатометів їм потрібно було в лічені хвилини обрати правильну тактику – тільки так можна було захистити колону і залишитися в живих самим.

У таких ситуаціях хлопці і досвід військовий набували, і дорослішали швидко. Хоча вже не всі вони потім могли скористатися тим досвідом… Ось як після того бою під Тулуканом. Разом з бойовими товаришами В.Онищенко супроводжував велику колону автомобілів з пальним та іншими вантажами. Колона здолала більшу частину шляху, все було спокійно. На небі – ні хмаринки, спека неймовірна, тож десантники, які були в їх машині, трохи підняли люк, і один з них примостився там, ловлячи розпашілим обличчям вітер.

І раптом – колону накрив вогненний шквал. Душмани вели обстріл із засідки, колона проглядалася, як на долоні. Наші солдати відразу ж відкрили вогонь у відповідь, БТРи надійно прикрили колону. Бій був коротким, але жорстоким. Для кілкох наших солдатів він став останнім. Загинув і бойовий товариш Володимира – десантник, що сидів біля отвору люка. Сам Володимир отримав контузію і був відправлений літаком у Душанбе на лікування.

Довелося йому послужити й після госпіталя. Ще не раз потрапляв у небезпечні ситуації, та військова удача не відверталася від нього, дослужив належний термін благополучно. А в грудні 1986-го звільнився в запас, і перед самим Новим роком вже був вдома.

Олексія Мізяка призвали на військову службу навесні 1987-го. Навчання проходив у Туркменії, в одному з прикордонних міст. Хлопці здогадувалися, що служити доведеться в Афганістані, та, як згадує Олексій, страху ні в кого не було, навпаки, всі почувалися готовими до виконання найскладніших завдань. Тоді ще всі вірили, що це потрібно афганському народу, що Афганістан чекає їх допомоги…

Як виявилося, їх чекала тільки безкінечна засідкова війна, коли не знаєш,, звідки чекати наступного удару, нічні напади, обстріли, міни-розтяжки на дорогах… Служив Олексій в роті матеріального забезпечення водієм автомобіля. З нашої бази на кордоні їх автоколона доставляла боєприпаси, продовольство і навіть вугілля та дрова в наші військові підрозділи.

І хоч колону посилено охороняли і БТРи, і вертольоти, та без втрат не обходилося. Особливо були дороги через пустелю Вітер заносив піском колію, і під цим піском ховалися міни-розтяжки. Тож їхали тільки вдень, не завжди могли помітити їх.

Та, незважаючи на небезпеку, автоколона йшла від однієї військової «точки» до іншої, доставляючи вантаж, який там так чекали. І стільки радості було, коли хлопці зустрічали на цих «точках» своїх земляків. Тоді й Афганістан не здавався вже таким чужим. Пам’ятає Олексій, як залишилися вони на ніч в одному з військових підрозділів у Гераті. І там раптом побачив він свого земляка Володю Індика з Нового Мерчика. Мало не до ранку просиділи вони тоді вдвох, згадували рідні села, спільних знайомих, говорили, говорили… І хоч потрібно було відпочити перед дорогою, та командир нічого не сказав Олексію. Взагалі в Афганістані стосунки і між солдатами, і між підлеглими та командирами були іншими, ніж в армії на Батьківщині. Кожен бачив у товаришеві по службі друга, який, можливо, завтра прикриє його в бою…

Олексію випало служити в останній період афганської війни. І в пам’яті його назавжди залишився той день виведення наших військ. Одна частина цих військ виходила через перевал Саланг, інша, в тому числі й артполк, в якому служив О.Мізяк, - через прикордонну річку біля міста Кушки.

То були справді хвилюючі, довгождані хвилини. Позаду залишалася чужа земля, для якої вони так і не стали друзями, війна, яка так багато чому навчила їх. Та тоді ніхто з них не думав про це. Головне – живі, здорові повертатися додому, попереду було все життя, в якому вони обов’язково знайдуть своє місце, своє щастя. Бо інакше і бути не могло, якщо вціліли вони в цій війні, війні, що зробила їх всіх іншими – сильнішими, готовими здолати, здолати будь-які небезпеки і перешкоди. А все пережите, здавалось тоді, вони забудуть, як страшний сон.

І Володимир Петрович Онищенко, і Олексій Володимирович Мізяк зробили всі для того, щоб так і сталося. Обидва реалізували себе в житті, обидва – шановані в селі люди, мають хороші сім’ї. Володимир Петрович працює водієм в «Міськелектротранспорті» Харкова, Олексій Володимирович займається підприємництвом. Все, про що мріялось там, на афганській землі, вдалося. Крім, хіба що, одного – забути Афганістан…



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Схожі:

Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconХарківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconХарківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconУкраїна івано-франківська обласна державна адміністрація департамент освіти, науки, сім’Ї, молоді та спорту

Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconУкраїна чернігівська обласна державна адміністрація департамент економічного розвитку
Департамент економічного розвитку облдержадміністрації повідомляє про конкурс талантів видавництва
Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconДепартамент науки І освіти Харківської обласної державної адміністрації комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів»
Комунальний заклад «Харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconДепартамент науки І освіти харківської обласної державної адміністрації
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconЧернігівська обласна державна адміністрація

Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconЧернігівська обласна державна адміністрація

Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconЧернігівська обласна державна адміністрація

Харківська обласна державна адміністрація департамент науки І освіти iconЧернігівська обласна державна адміністрація



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка