Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді



Скачати 12.18 Mb.
Сторінка13/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.18 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   61









Роль особистості в історії людства


Григорова Валерія, учениця 9 класу Куп’янської гімназіі №1 Куп’янської міської ради

Харківської області. Керівник: Вербицька Н. В., учитель зарубіжної літератури


В історії діють безліч людей. Деякі з них залишили в ній значний слід, наклали свій відбиток на хід історичних подій та їх результати.

Французький письменник Ж.Леметр писав, що всі люди беруть участь у творенні історії. Стало бути, кожен з нас хоча б в самій незначною частці зобов'язаний сприяти її красі і не давати їй бути дуже потворною.



Окрема людина, ставши на чолі держави, політичної партії, може значно вплинути на хід подій суспільного життя в тому випадку, якщо він краще за інших розуміє назрілі суспільні проблеми, ясно бачить ті соціальні верстви, які покликані їх вирішити, і притому сам володіє задатками лідера, організатора, здатного згуртовувати людей і вести їх за собою. Під харизмою розуміють виняткову обдарованість людини. Харизматичним лідером називають того, хто як пророк, проповідник або політичний діяч володіє надзвичайною здатністю впливати на людей, переконувати їх у правильності того шляху, який він пропонує.

Питання про особистості в історичному процесі хвилювало вчених в усі часи, і в даний час залишається актуальним. Життя не стоїть на місці, історія рухається вперед, відбувається постійний розвиток людського суспільства і на історичну арену виходять значущі особистості, змінюючи тих, хто залишається в минулому.

Будь-яка, навіть сама яскрава і талановита особистість, діє в певних умовах і не здатна скасувати їх за своїм розсудом. Особливості особистості полководця, політичного лідера, творця нової релігії, видатного вченого чи митця впливають на форму перебігу відповідних процесів. Але навіть геній не здатний здійснити те, що суперечить законам природи або докорінно розходиться з історичним досвідом людей, їх прагненнями, очікуваннями і можливостями

Величезний внесок в історичний процес, вносять не тільки державні діячі, але і геніальні особистості, які творять у сфері науки, техніки, філософії, літератури, мистецтва, релігійної думки. Людство завжди буде шанувати імена Платона і Арістотеля, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Ньютона і Менделєєва, Шекспіра і Пушкіна, Бетховена і Чайковського. Їх творчість залишила глибокий слід в історії світової культури.

Історія вчить, що жоден клас, жодна соціальна сила не досягає панування, якщо не висуває своїх політичних лідерів. Але адже талантів особистості недостатньо. Необхідно, щоб у ході розвитку суспільства стали на порядок денний завдання, які може вирішувати та чи інша особистість.

Сучасні дослідники відзначають, що особистість не є простим «зліпком» з суспільства. Навпаки, суспільство і особистість активно взаємовпливають один на одного. Способів організації суспільства багато, а отже, багато буде і варіантів прояву особистості. Таким чином, історична роль особистості може коливатися від самої непомітною до величезною.

Безліч подій в історії завжди знаменувалася проявом діяльності різними особистостями: геніальними або тупоумними, талановитими або посередніми; вольовими або безвольними, прогресивними або реакційними

Я дуже б хотіла, щоб на хід історії впливали тільки позитивні особистості.

Толстой писал в "Войне и мире": «Отдельная личность - это не более чем отдельная личность. На ход истории влияет совокупность целого ряда факторов, случаев, чьих-то действий, совпадений».

І навіть якщо в ході цього історичного руху виділяється якась особистість, то тільки тому, що саме так склалися обставини. І особистість в будь-якому випадку не впливає на хід історії, вона служить не більше ніж провідником. Створюється враження, видимість, що та чи інша історична подія - вплив особистості, а найчастіше такий вплив і зовсім приписується істориками.

Якщо особистість слабка в сформованих обставинах і необхідності історії,то ніякі умови їй не допоможуть. І навпаки - сильна особистість може використовувати для реалізації і не надто сприятливі умови,змінить їх собі на користь.
«Дитячий фольклор як складова частина народознавства»

Громницька Кристина, учениця групи П-31 Харківського вищого професійного училища швейного виробництва та побуту Української інженерно-педагогічної академії

Керівник Даніленко О . М . викладач українськоі мови та літератури Харківського вищого професійногоучилища швейного виробництва та побуту Української інженерно-педагогічної академії.


Фольклор – колективна уснопоетична творчість, що в досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, історію, побут, думки, прагнення й погляди народу.

Сьогодні дитячий фольклор – велика, специфічна, багатоскладова область народної творчості. Це минуле у майбутньому, жива традиція, яка незмінно зберігала ланцюжок спадкоємності поколінь, тому тема відродження дитячого фольклору є дуже важливою та актуальною. Вшановувати, зберігати народні традиції та впроваджувати їх в повсякденне життя є важливим для кожного з нас.



Мета дослідження – вивчити поняття та класифікацію дитячого фольклору, його жанрові різновиди.

Об’єкт дослідження - жанри дитячого фольклору.

Предметом дослідження є дитячий фольклор як джерело формування світогляду дитини.

Для досягнення поставленої мети вирішивалась низка завдань:



  • дати загальну характеристику дитячого фольклору;

  • простежити історію збирання і вивчення дитячого фольклору;

  • розглянути класифікацію дитячого фольклору;

  • проаналізувати особливості жанрових різновидів дитячого фольклору.

Висновки: У висновках відзначено, що дитячий фольклор є особливим жанром, який позначений високим світосприйняттям, багатством образів. Любов до своєї землі, свого народу зароджувалась в душі кожної дитини ще з молоком матері, а потім міцніла у її становленні як громадянина.

Образна система творів дитячого фольклору досить стійка і спирається на глибину образної інформації дитини. Дитячий фольклор формується під впливом низки чинників. Серед них — вплив різних соціальних структур і вікових груп, їх фольклору, масової культури, існуючих уявлень тощо. Дитячий фольклор допомагає дітям зрозуміти життєві ситуації, стереотипи поведінки, а також сприяє соціальній адаптації. Ґрунтом для такого «дорослішання» є готовність дітей отримувати й засвоювати інформаційну складову фольклорного тексту.



Практичне значення: робота може знадобитися всім, хто цікавиться українським фольклором, матеріали дослідження можуть бути використані у позаурочній виховній роботі, у роботі гуртків з вивчення народознавства.
І. І. КУЧУГУРА-КУЧЕРЕНКО – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ КОБЗАР

Грубнік Анюта, учениця 11 класу Олексіівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів

Краснокутської районної ради Харківської області

Науковий керівник: Свистун Юрій Миколайович, учитель історії,

спеціаліст вищої категорії Олексіівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів

Краснокутської районної ради Харківської області
Історія кобзарства, а саме вивчення діяльності окремих кобзарів, належить до тем, які дозволяють розширити базу для національної самоідентифікації українців. Повернення із небуття знакових особистостей, вивчення їх життя та творчості дає можливість не тільки дослідити історію окремої людини, а й розширити уявлення про історичну епоху, в якій вона жила. На прикладі видатного кобзаря початку ХХ століття Івана Іовича Кучугури-Кучеренка можна побачити ставлення радянської влади до кобзарства, зрозуміти сутність репресивної політики тоталітарної держави. Крім того, актуальність цього дослідження полягає у необхідності узагальнити знання про життя та творчість І. І. Кучугури-Кучеренка, привернути увагу громадськості до особистості українського кобзаря.

Метою роботи є вивчення біографії І. І. Кучугури-Кучеренка, аналіз кримінальної справи кобзаря.

Завдання дослідження:


  • вивчити й узагальнити існуючий матеріал про І. І. Кучугуру-Кучеренка;

  • здійснити періодизацію життя та творчості кобзаря;

  • дослідити матеріали кримінальної справи кобзаря;

  • забезпечити введення до наукового обігу невідомих документів кримінальної справи І. І.Кучугури-Кучеренка.

У результаті дослідження отримано такі результати:

  • здійснено опис життєвого шляху кобзаря, запропоновано періодизацію життя та творчості І. І. Кучугури-Кучеренка;

  • проведено ґрунтовний аналіз кримінальної справи І. І.Кучугури-Кучеренка;

  • забезпечено введення до наукового обігу раніше невідомих архівних документів, що надають уявлення про репресії у 30-х роках ХХ століття.

Автором на основі матеріалів дослідження вперше запропоновано періодизацію життя та творчості І.І,Кучугури – Кучеренка:

  • перший період «Дитинство та навчання грі на бандурі»: від народження (7 липня 1878 р.) до початку кобзарського життя (1896 р.);

  • другий період «Початок кобзарського життя»: від 1896 р. до ХІІ Всеукраїнського Археологічного з’їзду (серпень 1902 р.);

  • третій період «Визначення І.І.Кучугури – Кучеренка одним із провідних кобзарів початку ХХ століття, початок активної концертної діяльності»: від ХІІ Всеукраїнського Археологічного з’їзду (серпень 1902 р.) до Жовтневого перевороту (1917 р.);

  • четвертий період «Період Української революції»: від 1917 – до встановлення радянської влади в України у 1920 р..

  • п’ятий період «Радянський, або період поступового забуття»: від 1920 р. – до серпня 1937 р..

  • шостий період «Арешт і вбивство»: серпень – листопад 1937 р.;

  • сьомий період «Реабілітація»: березень 1956 р. до січня 1958 р..

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від народження І. І. Кучугури-Кучеренка (7 липня 1878 року) до реабілітації у січні 1958 року.

Практичне значення роботи: результати дослідження можуть бути використані в експозиціях шкільних, сільських, районних музеїв, під час проведення навчально-виховного процесу з учнями освітніх закладів, особливо під час занять з вивчення історії рідного краю. Матеріали роботи стали підставою для звернення до Краснокутської районної ради, Харківської обласної ради з проханням про оголошення 2017 року роком пам’яті видатного українського кобзаря Івана Іовича Кучугури-Кучеренка на районному і обласному рівнях. Також направлено звернення до комітету з питань культури та духовності Верховної Ради України з проханням передбачити у 2017-2018 роках заходи щодо вшанування пам’яті кобзаря. У газеті Краснокутського району «Промінь» з 26 листопада 2016 року розпочато публікацію циклу матеріалів за результатами дослідження.

Головним джерелом роботи є архівні матеріали Харківського державного обласного архіву. Крім того, опрацьовано роботи дослідників історії кобзарства В. Мішалова, Д. Данилевського, Ф. Лаврова, І. Шаповала, Ф. Колесса. Значну увагу творчості І. І. Кучугури-Кучеренка приділив український бандурист, композитор, мистецтвознавець, активний громадський та політичний діяч Гнат Мартинович Хоткевич. У дослідженні використано його «Спомини про мої зустрічі зі сліпими» та «Твори в двох томах». Із сучасних дослідників опрацьовано роботи харківського бандуриста, громадського діяча Костянтина Петровича Черемського («Повернення традицій», «Кобзарство у визвольних змаганнях 1917-1921 рр.», «З історії нищення українського кобзарства»). У роботі використано матеріали особистого архіву краснокутського краєзнавця Людмили Олексіївни Мірошник.

Апробація результатів дослідження здійснюється шляхом направлення матеріалів для участі у науково-практичній конференції «Різдвяні читання» 27 січня 2017 року (секція «Краєзнавство»), а також у Всеукраїнській філософській історико-краєзнавчій конференції учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід», яка відбудеться 23-25 лютого 2017 р. (секція «Духовні скарби мого краю»).

Робота структурно складається зі вступу, двох розділів, висновків та додатків.
ГОЛОСИ РІДНОГО КРАЮ

Гусар Анастасія, 8 - Б клас, Комунальний заклад «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 імені Бориса Серги Полтавської міської ради Полтавської області»

Керівник: Давиденко Наталія Миколаївна, учитель української мови та літератури, Комунальний заклад «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 імені Бориса Серги Полтавської міської ради Полтавської області»


Українська земля особлива. У першу чергу це пов’язано з людьми, які живуть, жили, чия доля вирішувалася у цьому славному краї. Кожен українець свято береже Батьківщину. А місце, де народився, вважає заповітним.

Я горда тим, що живу в серці України, в осередку культурної пам’яті віків. Полтава не перестає дивувати мене своїми безцінними духовними скарбами. На трьох горбах височить моє місто, омите хвилями Ворскли та древньої Полтавки. Цікавлячись минулим своєї Полтави, дізнаюся про дивовижні факти та легендарних особистостей, які створили імідж моєї малої Батьківщини. Багато імен та подій замовчувалось, але поступово відроджується справжня, невигадана історія краю – цікава, славна, неповторна. Мені б хотілося знати кожне пам’ятне місце Полтави, кожну стежину, де ступала нога Панаса Мирного, Леоніда Глібова, Володимира Короленка чи полковника Келіна.

Особливо розкрита душа Полтавського краю у його народних піснях. У них – і спогади про минуле, і роздуми про сучасне, і мрії та сподівання про щасливе майбутнє.

Із сивої давнини і до сьогодні линуть до нас голоси легендарних земляків. У Полтаві на вулиці Раїси Кириченко знаходиться пам’ятник народній артистці України, Герою України, Лауреату Державної премії України ім. Т. Г.Шевченка Раїсі Опанасівни Кириченко. Висока, красива і горда… Вона уособлювала красу української жінки, її вдачу, мудрість і доброту. Як же Раїса Опанасівна гарно і проникливо співала!

Моя Україно, червона калина,

Журба журавлина - це земля моя.



Моя Україна - червона калина

Надія єдина - це любов моя.

Берегиня української пісні, «козачка», Чураївна! Так називають співачку вдячні земляки. Вона, як і інша славна полтавка Маруся Чурай, знала, що щира пісня лікує, допомагає витримати негаразди, розрадити душу.

Часом із дивного серпанку виринає образ народної поетеси Марусі Чурай. Вона з’явилася на світ для кохання, але не зазнала його щирих почуттів. Усі сподівання свого закоханого серця по краплині вилила в жагучу пісню.

Майже чотири століття тому народилася Маруся Чурай, напівлегендарна піснетворка. Напівлегендарна – бо під час пожежі 1658 року згоріли усі документи, які могли б засвідчити справжність цієї постаті. Але для мене вона – найсправжнісінька! Я вірю в те, що дівчина існувала, що з її піснями на устах Полтавський полк виходив у похід. Образ Марусі Чурай асоціюється з образом України тому, що в авторці пісень втілені кращі риси українського народу, його найвищі злети. Чураївна причетна до вагомих подій в історії українського народу середини 17 століття. Мужнє лицарство було впевнене, що її пісні допомагають зібратися, заспокоїтися, зосередити увагу на головному.

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися

Та за свого миленького

Богу помолися.

Коли Марусю звинуватили у вбивстві і присудили до страти, сам Богдан Хмельницький звелів помилувати дівчину за її заслуги та подвиги її батька, Гордія Чурая. За словами героя роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко Івана Іскри, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах», — каже козак.

Вічно молодими, нев’янучими залишаються пісні Марусі Чурай. Її творчість – приклад того, коли суто особисте стає всезагальним, а краса почуттів сприймається на найвищому рівні.

Славне ім’я співачки пережило віки, уособивши вірність, патріотизм, красу і талант. Зараз у центрі міста, біля музично – драматичного театру ім. М.В.Гоголя, встановлено пам’ятник українській пісні в образі Марусі Чурай.

У міському парку є джерельце під барельєфом із зображенням дівчини у віночку та напівстертим написом «200-річчя…». Розповідають, що саме з нього брала воду Маруся. Воно жебонить, даруючи людям животворну вологу. Вода тут чиста та смачна. Історія гласить, що під час облоги міста шведами, коли річка Полтавка (Тарапунька) міліла, полтавців рятували навколишні джерела. І оце теж… І, може, пила з нього воду Маруся, виспівуючи свої невмирущі пісні та даруючи собі й нам найкращі сподівання на майбутнє…

Через велику любов до народної пісні плекалося почуття любові до рідної землі і у Григорія Сковороди. З дитинства слухав хлопець співи кобзарів, бандуристів, лірників. Він мрія разом із піснею помандрувати невідомими світами.



Котилися вози з гори, та в долині стали, 
Любилися, кохалися, та вже перестали. 
Любилися, кохалися, щоб мати не знала, 
Не дай Боже розійтися, як та чорна хмара.

Сковорода не розлучався з музикою протягом життя. Письменник завбачував, що пісні, написані для простих людей, надихатимуть їх на прекрасні й щирі почуття. І поет був правий, бо народні співаки рознесли по Україні твори мудрого філософа.

Хай же не зітреться, усупереч будь-яким перепонам, народна пам’ять, нехай вона береже минуле для прийдешнього!

Усе наше життя, уся наша історія увіковічена в пісні. Інколи мої однолітки ігнорують красу народної пісні, бо частіше віддають перевагу поп-виконавцям.

Я вважаю, що народна пісня особливо актуальна сьогодні. Вона піднімає дух українців у нелегкий час, вселяє віру. Недарма ж Ліна Костенко сказала у своєму творі, що українська історія написана «плугом, шаблею, мечем, піснями». Саме піснями.

Народні пісні – це здобуток багатьох поколінь нашого народу. Приходять нові часи, утверджується міць і непереможність українців. По-новому звучать сьогодні і народні пісні, які, як ніколи, запалюють наші серця.

Хай п'є земля вкраїнськая із криниці воду,

Хай не буде переводу козацькому роду!

Хай не буде переводу козацькому роду!
ЛІТЕРАТУРА

1.Антологія краєзнавства Полтавщини. Науково-методичний посібник/ За ред. П.І.Матвієнка. Полтава. ПОІППО, 2002.- 316.

2.Полтавський краєзнавчий музей: Збірник наукових статей. Випуск 5. – Полтава,2010. – С. 473.

3.Оніщенко В. Благословенна піснею Раїса Кириченко// Полтавський вісник.-2016.-№48.

«ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВОДОЙМИЩ КАЗАНКИ»

Двадненко Костянтин, вихованець гуртка «Мій рідний край» Казанківського Будинку дитячої та юнацької творчості, Казанківської районної ради, Миколаївської області

Керівник: Матвєєвич Валентина Георгіївна, методист з туристсько-краєзнавчої роботи, керівник гуртка «Мій рідний край» Казанківського Будинку дитячої та юнацької творчості


Людина – частина природи, й найбільш небезпечні для нашої планети катастрофи й забруднення навколишнього середовища пов’язані саме з нею.

Сьогодні немає необхідності доводити гостроту і масштабність, а значить і небезпечність екологічної ситуації, що склалася в світі.

У своїй роботі я маю за мету проаналізувати екологічні уроки, які виникли не сьогодні і не вчора, розкрити суть глобальних екологічних проблем водних ресурсів Казанки і можливі варіанти їх вирішення.

Людство здолало рубіж ХХІ століття. Україна у співтоваристві з іншими європейськими країнами зустріла нове тисячоліття незалежною державою. Основний закон держави, що діє, - Конституція України – в 50 статті гарантує кожному громадянинові безпеку довкілля.

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов'язана з навколишнім світом. Але з тих пір, як з'явилося високо індустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився об’єм цього втручання, що загрожує стати глобальною небезпекою для людства. Людині доводиться все більше втручатися в господарство біосфери – в ту частину нашої планети, в якій існує життя. Біосфера Землі з давніх часів піддається наростаючій антропогенній дії. При цьому можна виділити декілька найбільш істотних процесів, будь-який з них не покращує екологічну ситуацію на планеті. Одним із процесів є забруднення природних вод (річок та ставків).

Саме тому існує «Водний кодекс України», який спрямований на охорону всіх типів водних об’єктів в нашій державі.

Водоймища для Казанки та інших населених пунктів – це один з найважливіших елементів природного середовища. З метою вивчення стану водних ресурсів смт. Казанки ми проводили дослідження річки Висунь та деяких ставків розташованих на території селища, протягом декількох років.

Висунь (Вулсу́нь або Ісун) – річка, що протікає по  території  Казанківського, Снігурівського та Березнегуватського районів Миколаївської області. Ця ріка є правою притокою р. Інгулець, яка у свою чергу впадає у Дніпро, має довжину 195 км. Долина у верхів'ї симетрична, у нижній течії терасована, асиметрична; її ширина до 3 км. 

Гідрологічний режим степових річок України характеризується весняною повінню, низькою літньою меженню з окремими дощовими паводками, незначним осіннім підвищенням водності, низькою зимовою меженню, яка часто порушується паводками під час відлиги. За весняну повінь проходить від 40 до 80%, а на деяких річках – до 90% і навіть 100% річного стоку. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання.

Річка Висунь є головною річкою смт. Казанки. Напевно, теперішній її стан можна прирівнювати до «екологічного лиха». Називати цей водний об’єкт річкою дуже складно, тому що кількість води в річці мінімальна, велику кількість часу вона взагалі пересихає, наповнюється водою лише тоді, коли навесні тане велика кількість снігу, літом – випадають опади та коли з ставків спускають воду, в неї природні джерела вже давно замулились, тому даний тип живлення відсутній, з кожним роком річка стає бруднішою та меншою.

Назва річки має давнє  походження. Слово «Висунь» вміщує поняття «вис» – вода, або водний потік. Цим словом  венеди – західні слов’яни називали деякі річки. Так в Польщі збереглась назва річки Вісли, однієї з найбільших річок  Європи з притокою Віслок.  

    Річка Висунь не завжди була такою, як зараз. Багато років тому назад вона мала зовсім інший вигляд. Коли поринути в минуле, то ми б побачили, як у далекі часи тече глибоководна і примхлива ріка, яка поповнюється водою не тільки за рахунок танення снігів, а із підземних джерел, чи як їх ще інколи називають – «ключів». У багатьох балках вода б'є прямо з-під землі фонтанами і, немов би, кипить, віддаючи свою життєдайність степовому краю. Обабіч річки по обох її берегах ростуть великі гарні дерева, кучеряві верболози, дубові гаї, дикі груші, а також ліщина, осики, кущі шипшини, тернові чагарники. Але людська діяльність все більше впливає на стан річки, на її березі в багатьох місцях ми можемо бачити смітники, які створюють самі жителі селища, не задумуючись над тим, якої шкоди вони наносять навколишньому середовищу, їм, напевно, приємно кожного дня дивитися на них, бо сміттєзвалищ з'являється все більше і більше. Ба більше, жителі селища почали переорювати пересохле русло річки для сільськогосподарських робіт.

Поверхневі води Казанки також представлені каскадом ставків. Без них ми не можемо уявити нашого селища. Кращі роки нашого дитинства ми проводили на берегах, купаючись в їх водах. Проаналізувавши стан ставків за декілька років ми зробили висновок що не лише річка Висунь потерпає від людської діяльності, а й ставкам Казанківщини також необхідна допомога.

Наприклад, розглянемо стан ставка РТС, який знаходиться неподалік від нашої школи. Ще 4 роки тому він мав більшу площу, аніж цього року, а також був набагато чистішим і сміття навколо не було. Минулого року на берегах ставка з'явились сміттєзвалища і площа ставка зменшилася. Але цього року стан став ще гіршим, окрім сміття, кількість якого з кожним роком лише збільшується, істотно зменшилася площа ставка, а вода не лише брудна, але ще й «зацвіла», що говорить про складний екологічний стан даного водного об’єкта.

Аналіз сучасного стану річок показав, що при їх маловодні і великої нерівномірності річкового стоку інтенсивне водокористування призводить до виснаження та погіршення якості водних ресурсів. У Миколаївській області створено міжвідомчу раду з комплексного використання і охорони водних ресурсів у басейнах річок Синюхи, Сланцю, Висуні„ Інгулу. Велике значення для охорони річок має боротьба з водною ерозією та замуленням, охорона прируслових джерел, створення водоохоронних зон лісонасаджень та природних кормових угідь, систематичне очищення русел, збереження болотних масивів у долинах річок, будівництво гребель, ставків та невеликих водосховищ, які б регулювали стік. Відродження річок може бути досягнуте шляхом усунення причин їхньої деградації і здійснення комплексу спеціальних організаційних агротехнічних, лісомеліоративних і інших відбудовних водоохоронних заходів на основі аналізу раціональності господарського використання водних ресурсів і земель водозбірної площі. Селища, що розташовані по берегах річок є джерелами їх забруднення і для покращення екологічного стану необхідно нейтралізувати забруднені потоки, що рухаються в напрямку до русла. Виділені для охорони річок кошти використовуються не завжди ефективно, тому що впроваджувані природоохоронні заходи розробляються без обліку особливостей руслових і заплавних процесів, аналізу причин погіршення стану екосистем малих річок, і тому, не можуть бути прийняті необхідні заходи для усунення цих причин.

Але найбільше уваги треба приділити роботи з місцевим населенням, яке смітить там де живе, залишаючи своїм нащадкам купи сміття та отруєні річки.

Глобальна проблема екологічного забруднення буде існувати до тих пір, поки все людство не об'єднається для її вирішення, тому що від цього залежить майбутнє наступних поколінь. Як говорить древня індійська сентенція: «Природа - це не те, що ми отримали у спадщину від пращурів, а те, що ми взяли у позику від нащадків».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   61

Схожі:

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconVіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconХіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрям „Духовна спадщина мого народу ” Пошуково-дослідницька робота
Брат за брата
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconЗакарпатський центр туризму, краєзнавства,екскурсій І спорту учнівської молоді діяльність освітянських музеїв як спосіб формування національної свідомості учнівської молоді ужгород 2017 зміст
Завдання музеїв при закладах освіти на сучасному етапі по формуванню національної свідомості учнівської молоді
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconІсторико-краєзнавча спадщина Івана Крип’якевича
У статті розглядається краєзнавча діяльність відомого історика Івана Крип’якевича в Східній Галичині першої половині ХХ ст. Розглядаються...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconПро підсумки обласного сходження учнівської молоді Львівщини на гору Високий Верх Сколівського району, присвяченого 160-й річниці від дня народження І. Франка
«Львівський обласний Центр краєзнавства, екскурсій І туризму учнівської молоді» (надалі – кз лор лоцкетум) 0 вересня – жовтня 2016...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді icon15 грудня 2015 року в Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику буде проведена науково-практична конференція «Корсунщина в історії України»
Видатні постаті Корсунщини та їх роль у вітчизняній та світовій історії І культурі. Історико-біографічні напрями дослідження історії...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconНовопетрівська зош І-ІІІ ступенів «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка