Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді



Скачати 12.18 Mb.
Сторінка37/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.18 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   61

ЛЮДИНА СТВОРЕНА ДЛЯ ЩАСТЯ

Мирошниченко Роман, учень 8класу Тростянецького НВК

Полтавського району Полтавської області. Керівник: Драч Наталія Володимирівна, вчитель історії та правознавства вищої категорії Тростянецького НВК

Полтавського району Полтавської області, «Вчитель – методист»
Щастя - стан найвищого внутрішнього задоволення людини умовами свого буття, повнотою і осмисленістю життя, реалізацією свого людського призначення.

«Щастя, - на думку Дж. Локка, - у своєму повному обсязі є найвище задоволення, на яке ми здатні, а нещастя - найвище страждання». Можна жити змістовним, творчим життям і не переживати такого інтенсивного почуття, яким є почуття щастя. Проте бути щасливим без нього не можна. Це свідчить про істотність суб'єктивного начала в щасті.

“Людина створена для щастя, як птах для польоту” - в цих словах В. Короленка зафіксовано ту обставину, що щастя відноситься до глибинних сторін людського існуванні. Вже мислителями старовини ставилося питання про співвідношення щастя і добродійної поведінки. Польський філософ В. Татаркевич в своїй книзі “Про щастя і досконалість людини ” приводить декілька різновидів вживання слова “щастя ”: як задоволення, насолода, як везіння, успіх, як доля, як володіння значними благами тощо.

Щастя є достатньо сильне переживання повноти буття, стан вищої задоволеності своїм життям. Для появи подібного стану зовсім не обов’язково мати успіх у всіх сферах життєдіяльності людини. Важливо його досягнення в головному, визначаючому.

В періоди щастя індивід інакше сприймає світ. В переживанні щастя достатньо повно виявляються специфічні риси моралі. Перш за все, в щасті завжди присутня оцінка вчинку, ситуації через призму вищих моральних цінностей, а не з позиції дріб’язкового егоїзму. Фактори щастя умовно можна розділити на дві групи: об’єктивні, які в основному не залежать від свідомості і волі людини, і суб’єктивні, які значною мірою створюються самою людиною.

Народна мудрість, афоризми, висловлювання великих людей, допомагають зробити набутком кожного загальні правила та закономірності щасливого життя.

Щастя дістається тому, хто багато трудиться, говорив Леонардо да Вінчі, підкреслюючи тим самим зв'язок щастя та праці. Дбаючи про щастя інших, ми знаходимо своє власне, стверджував філософ Платон, вважаючи, що для особистого щастя необхідне спілкування з іншими людьми, зв'язок особистого щастя зі щастям інших. Аналізуючи думки про щастя, підкреслимо їхній гуманістичний пафос. Усі люди однаково прагнуть щастя й мають на це право. Але досягнення щастя, боротьба за нього невіддільні від піклування про щастя інших. Прагнучи щастя, необхідно чини ти опір усім проявам нещастя. Моральна порядність, вірна дружба, некорисливе кохання - все це те, без чого щастя неможливе.

Так само, як і сенс життя, щастя є найвищою соціальною потребою. В ієрархії моральних цінностей йому належить провідне місце. Як писав Арістотель, щастя — це така мета дій, яку «ніхто не вибирає ні заради (благ), ні заради чогось іншого». Це, «очевидно, щось досконале... (повне, кінцеве) й самодостатнє» '. Якщо сенс життя організовує діяльність людини, спрямовує її устремління, то щастя означає виконання цих устремлінь, певною мірою характеризує діяльність людини як процес закінчений (момент збігу стану буття людини з її уявленнями про те, яким воно має бути). Щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу.

Ідея щастя як загальної мети, як найвищого блага виникає в тісному зв'язку з ідеями свободи, рівності, справедливості, гуманізму.

Здатність людини переживати почуття щастя і характер цього переживання залежать як від її світогляду (ідеалів, розуміння смислу життя, призначення людини), так і від багатьох інших суб'єктивних чинників (темпераменту, характеру, життєвого досвіду, здібностей, які вона може реалізувати). Люди веселої вдачі інакше сприймають своє життя, ніж похмурі. Це стосується вразливих і незворушних натур. Завищені амбіції і нездатність їх реалізувати породжують незадоволеність собою. Не є корисною і занижена самооцінка.

Пізнання сутності щастя пов'язують із з'ясуванням того, чим воно є для людини — метою чи результатом. Як правило, це наслідок невиправданого ототожнення реального щастя (результату) з уявленням про щастя, яке пов'язують з досягненням певної мети. Таке уявлення може супроводжуватися інтенсивними переживаннями передчуття щастя, що істотно впливає на досягнення життєвих цілей, активізує діяльність людини. А власне щастя, щастя як результат успішної діяльності нерідко робить людину пасивною, принаймні на якийсь час.

«Навчити людину бути щасливою не можна, — писав А. С. Макаренко, - але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна».Г. Сковорода з ним, мабуть, не погодився б, він намагався вчити людей саме бути щасливими, але не такі вже протилежні ці думки: мандрівний філософ передбачав у досягненні щастя момент самопізнання і навіть самовиховання. У підґрунті щастя, на його думку, лежать душевність, сердечність, простота, скромність, але не приниженість, і, дуже важливо, вміння розуміти власні бажання і посідати місце в житті, відповідне внутрішнім здібностям. Але останньому вчитись було важко, хоча ідея ніби проста. Не кожен здатен дивитись у власну душу

Для мене щастя – це розуміти, що ти комусь потрібний, що ти можеш приносити користь і допомагати іншим. І я впевнений, що кожен з нас створений для щастя, треба тільки навчитися його бачити не тільки у великих вчинках, а й у маленьких подіях, які кожен день відбуваються у нашому житті. А про яке щастя мрію я сьогодні? Закінчити наший навчально-виховний комплекс, вступити до інституту, вивчитись, а потім займатися справою, що мені подобається. Звісно, і достаток у домі був би не зайвий, але це не головне. Я більше хочу мати вірних друзів. Хочу, щоб мене поважали. Щоб було мирне небо, світило сонце і зеленіли сади.
МОЄ БАЧЕННЯ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ

Мороз Іванна, учениця 10 класу Великомедведівського НВК «ЗНЗ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

Шепетівський район Хмельницька область



Керівник: Борилюк Дмитро Петрович, вчитель історії.
Що вподобав, на те й перетворився.

Григорій Сковорода

Вічні слова відомого українського мислителя та філософа. Ми дуже часто робимо неправильні вчинки, дії; гонимось за модою чи просто копіюємо стиль життя або поведінку інших людей. І у більшості випадків це призводить до того, що ми потім жалкуємо за зробленим, розкаюємось. І це створює для нас проблеми. Отже, які ж сучасні головні проблеми я можу виокремити у нашому суспільстві?

«Більша частина проблем або не має рішення, або має декілька рішень. Лише дуже небагато проблем мають тільки одне рішення.» - писав Едмунд Берклі. Звичайно ж, у кожної людини протягом життя, та навіть і щодня, є проблеми. Більшість з них – це прості побутові незручності, певні завдання, що вимагають від нас конкретних рішень. Набагато складнішими є глобальні проблеми, тобто, ті «речі», які стосуються кожного, або майже кожного з нас. На мою думку, глобальних проблем є чимало, але в даному ракурсі хочу виокремити найбільш «глобальніші» (якщо так можна висловитись) як на мене.

Перш за все, вважаю, що це є демографічна проблема. Але це теж свого роду «палка з двома кінцями». Тому що, наприклад, у Китаї чи Індії ми спостерігаємо катастрофічне перенаселення; де є свого роду боротьба за кожен клаптик землі. В цих державах населення стрімко зростає (незважаючи на спеціальні програми регулювання народжуваності), що призводить не лише до незручностей, а й до кризи та бід й нещасть. Натомість, у нас в Україні, демографічна проблема розглядається з іншої точки зору. В нас населення стрімко скорочується і факт збільшення смертності над народжуваністю є загальновідомим. Яке ж рішення, на мою думку, має бути вжито у нас в державі? Гадаю, що головним у цьому випадку має бути чітка позиція влади та проведення політики, спрямованої на збільшення числа українців. Тобто, насамперед має бути гідне соціальне забезпечення, фінансування, доплати, субсидії при народженні діток. Молоді батьки мають бути впевнені у майбутньому власної дитини, у її вихованні, освіті, медичному обслуговуванню. Така моя думка.

По друге, хочу виокремити екологічну проблему та описати її на прикладі мого рідного села. «У природі ніщо не пропадає, крім самої природи.» - так писав українець А. Крижанівський. Наша природа несе на собі великий тягар людської діяльності. Напевно, на Землі вже не лишилося абсолютно чистих та недоторканих районів, де б не ступала нога людини. І в переважній більшості наш вплив на довкілля несе в собі негативний аспект. Ми губимо, плюндруємо все живе. І це дійсно трагедія.

Ось, взяти хоча б моє село. Буквально, за декілька років природний ландшафт у ньому значно змінився. На окраїні села в нас є свого роду природний парк, який ми називаємо «Огрудок». Але тепер там можна побачити згубний вплив людини: майже половина дерев вже зрізані, доріжки розбиті колесами від тракторів; багато видів рослин там вже зникли взагалі; всюди валяється сміття, пакетики, пусті пляшки… Така сумна правда.

Чи є рішення цієї проблеми? Я гадаю, що будь-яку проблему можна вирішити, проте в даному випадку потрібно пробудити свідомість кожної людини, що усі зрозуміли одне: слід зупинитися, задуматись й почати реально щось міняти по відношенню до природи, оскільки незабаром може бути вже запізно.

По-третє, по-моєму, ще однією з важливих глобальних проблем сучасності є енергетична. «Енергія» - це багатозначне поняття, та в даному випадку ми розуміємо, що це є ті ресурси, які людство використовує для своїх потреб (освітлення, опалення, промислове використання). Я вважаю, що наразі людство не має універсального замінника для природних, вичерпних джерел енергії. Дерево, вугілля, природний газ, нафта – все це не вічне, швидкоплинне й невідновлюване. Щодо діяльності АЕС, то ви краще за мене знаєте, яку загрозу всім нам несе атомна енергетика (варто вжити лише одне слово – «Чорнобиль» і все стає зрозуміло). Чи можливо прямо зараз вирішити подану проблему? Впевнена, що ні. Але зі стрімким розвитком прогресу та щогодинними винаходами у різних галузях знань, думаю, що людству вдасться знайти альтернативу та уникнути енергетичної кризи.

І наостанок, висловити кілька фраз щодо деяких проблем сучасної молоді, моїх однолітків. Їх теж є чимало, проте декілька мають глобальні масштаби й при їхньому ігноруванні можуть принести багато нещасть. Як сказав Вольтер: «Молодість підвищує ціну талантів». На жаль, у нас в Україні спостерігається прямо протилежна тенденція. А саме, я можу назвати це як «вимирання талантів» у середовищі молоді. А чому? Нікотин, алкоголь, наркотики, розпуста, злочинність – ось неповний список страшних речей, які оточують молоде покоління. Навіть серед моїх ровесників, у моїй рідній школі є молоді люди, які зловживають вищезгаданими речами. І це страшно, навіть дуже; це змушує задуматись і в моїй уяві вимальовуються нерадісні картини майбутнього. І що ж буде далі? Знаєте, мені самій важко відповісти на це. Звичайно, не вся молодь є такою, але із загальної маси переважна більшість втрачають або вже втратили моральний образ, культуру, філософію та пам’ять про предковічні традиції.

«Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас». Золоті слова Л. Костенко. І нам, як ніколи, потрібно саме сьогодні зробити усе можливе, аби ми, наші батьки, рідні, а також ті, що будуть після нас, могли жити краще, вільніше, багатше (і матеріально, і духовно). Щоб не було такого виразу як «глобальні проблеми». Знаю, це зробити важко, але кожна велика справа починається з маленького кроку. Кожен з нам здатен хоч трішки змінити світ на краще: словом, хорошим вчинком, власним твором чи намальованою картиною. І я щиро вірю, що майбутнє все ж таки буде світлим та прекрасним.



ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ

Муратова Анастасія, Арсенкіна Олександра, учениці Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 157 Харківської міської ради Харківської області

Керівник: Юдко.В.М., вчитель історії


Одна з характерних особливостей сучасного світу - загострення глобальних проблем, які за своїм характером виходять за рамки інтересів різних класів і суспільних систем.

Поняття «глобальні проблеми» походить (від лат. Globus) – земна куля.

Отже, це проблеми, що охоплюють всю планету. В сучасній літературі під глобальними проблемами розуміють сукупність життєвоважливих проблем людства, від розв’язання яких залежить майбутнє, більше того саме існування людства!

Глобальні проблеми з'явилися результатом: з одногобоку величезних масштабів людської діяльності, радикально змінює природу, суспільство, спосіб життя людей; з іншого боку нездатності людини раціонально розпорядитися цією могутньою силою.

Екологічна проблема.

Усвідомлення екогологічних проблем як глобальних почалося з середини ХХ ст. Це означає, що людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування. Підвищення температури поверхні Землі внаслідок затримки вуглекислим газом тепла розігрітої Сонцем земної поверхні може спричинити багато небажаних для існуючих екосистем, у тому числі для людини, наслідків. Один з них – підвищення рівня Світового океану внаслідок танення льодовиків Антарктиди. Саме це потягне за собою затоплення величезних прибережних територій. За даними спеціалістів, за останнє століття рівень Світового океану підвищився на 10-12 см. Нині цей процес прискорився в декілька разів.

Дуже небезпечним для життя на Землі є руйнація озонового шару. Розуміючи необхідність негайних спільних дій, 28 держав-виробників фреону уклали в 1985 р. Віденську конвенцію з охорони озонового шару. У 1987 р. відбулася Монреальська конференція, рішення якої були підтримані понад 50 державами, які вважали за необхідне змінити виробництво озоноруйнівних речовин таким чином, щоб у 1998 р. їх вироблялося все на 50 % менше, а потім поступово вони були повністю замінені на безпечні сполуки. Важким є екологічний стан Світового океану, який в умовах техногенної цивілізації ризикує загинути як глобальна екологічна система.

Також глобальною проблемою є проблема забезпечення людства прісною водою. Сьогодні її споживання на одну людину становить 200 – 400 л на добу. Величезну кількість водних ресурсів споживає промисловість. За останнє століття споживання води зросло майже в 7 разів. Жахливим є те, що в наш мільйони жителів Землі не мають доступу до питної води, а 1,7 млрд людей вживають забруднену воду, що не відповідає санітарним нормам. За підрахунками фахівців, для того щоб людство могло вживати нормальну воду,потрібно витрачати на її очищення приблизно 60 млрд доларів на рік.

Життя людей нашій планеті безпосередньо залежить від стану родючих ґрунтів. В умовах техногенної цивілізації прогресують процеси ерозії та засолення ґрунтів.

Однією з найбільш гострих екологічних проблем у наш час є забруднення навколишнього природного середовища відходами виробництва і споживання і насамперед небезпечними відходами. Сконцентровані у відвалах, териконах, несанкціонованих звалищах відходи є джерелом забруднення атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, грунтів і рослинності.

СНІД

Також однією з глобальних проблем людства є СНІД. Це патологічний стан, при якому внаслідок ураження імунної системи послаблюються захисні сили організму. Найбільш характерним для ВІЛ-інфекції є захворювання, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Відомий з кінця 1970-х рр.,реєструється у всіх країнах світу. І до сьогоднішнього дня лікування цієї інфекції поки що, залишається малоефективним.



ВІН – ГЕРОЙ, ВІН У БОЮ ПОЛІГ

Назарко Людмила, учениця 11 класу Великобудищанської

спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів, Гадяцький район,

Полтавська область. Керівник Козороз Наталія Іванівна,

учитель української мови та літератури

Здавна Україна дуже дорога і цінна земля, яка манила до себе різних загарбників, адже за її волю і незалежність полягло стільки людей, було стільки воїн і трагедій! Всього звідав наш народ, та ніколи не ставав на коліна, ніколи не корився, і ніхто не міг його здолати. Але доля ставить нам нові випробування - війна на Сході, іменована офіційно АТО, «за демократію, за європейський вибір, за державну незалежність» [2, с.3].

Вона змінила свідомість та явила приклади героїзму і самовідданості, мужності і відваги, безкорисливості і самопожертви, величі духу і стійкості. Але, як не боляче, вона забирає найдорожче – життя українців, серед яких і наші гадячани.

Тож ставимо за мету: на прикладі життєвого шляху уродженця села Великі Будища, що на Гадяччині, – Миколи Васильовича Прудія показати дієвий патріотизм справжнього громадянина, відданого сина України, донести до громадськості думку про те, що саме з таких особистостей, складається наша нація. Ця теза, яка арґументується відповідно до загальноприйнятих в усьому цивілізованому світі моральних норм: кожна людина є неповторною, сприймається, справді, як доказ про нашого героя, і є найбільшою цінністю і складовою монолітного поняття «український народ». Тож нам хочеться, щоб про цього простого хлопця-героя знали всі. Так, «він –герой, він у бою поліг».

Для реалізації мети ми накреслили завдання, серед яких виокремили головні:

створити куточок «Герої України не вмирають»; ознайомитися з матеріалами періодичних видань і літературою про АТО та послуговуватися ними в роботі; відвідати рідних та знайомих Миколи Прудія з метою дізнатися про факти життя; зібрати світлини з особистого архіву матері юного героя; взяти участь у мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки Прудію Миколі Васильовичу.

Таким чином, об’єктом нашого дослідження є події на Сході, проведення АТО, предметом – героїчна особистість нашого односельця М. Прудія, який мужньо загинув, виконавши свій конституційний обов’язок перед українським народом, перед державою.



Актуальність роботи очевидна. Вона зумовлена важливістю патріотичного виховання у житті підростаючого покоління. Згідно з Концепцією національно-патріотичного виховання найважливішим пріоритетом є «формування цінного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації» [4] і має суспільний резонанс, адже немає тепер, мабуть, такого українця, котрий був би байдужим до подій на Сході, котрого б не турбувала доля України.

Новизна полягає в тому, що в роботі зібрано та систематизовано матеріали, що відслідковують життєвий шлях нашого юного героя як особистості і водночас як невід’ємної частини українського народу, його ментальності; знайомлять із фактичними документами.

Практичне значення пошукового дослідження, гадаємо, неоціненне. Хоч і носить місцевий характер, проте збільшить загалом арсенал матеріалу про події на Сході і, безумовно, поповнить експозиції шкільного та сільського музеїв, а також стане у великій нагоді вчителям, класним керівникам, усім тим, хто займається патріотичним вихованням і, звісно, усім, кому небайдужа доля нації.

Робота пройшла апробацію: матеріалами дослідження послуговувалися при проведенні урочистостей «Україно моя, ти не в силі цього хлопця забути!» з нагоди відкриття меморіальної дошки Прудію Миколі Васильовичу (29.09.2015), при участі в обласному етапі ХY Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Гуртуймося, Братове-Українці! Лиш через терни шлях веде до змін» у номінації «Література», за що учениця посіла ІІІ місце.

Серед тих, хто загинув у буремних подіях на Донбасі, і гадячани: Юрій Кириєнко, Анатолій Лифар, Руслан Пономаренко, Ігор Жадько, Сергій Ільченко, Олег Перепелятник, Сергій Павлюченко та односелець і випускник нашої школи Микола Прудій.

Йому накувала зозуля лише 19 років. І хоч рано згоріла його свічка життя, проте полишила неабиякий слід: він виконав свій конституційний обов’язок.

Микола народився 22 травня 1995 року. У мальовничому селі Великі Будища, що розташоване на тихоплинному потічку Фіалка, пройшло його дитинство. Життя не пестило хлопчину. Воно рано підготувало хлопцеві різні випробування. І одне з них – смерть батька. Але це стало, в якійсь мірі, і загартуванням. Із дитинства допомагав по господарству матері Дудці Олені Юріївні, бавив маленьких братиків і сестричку разом зі своєю старшою сестрою Оленою. А у вільний час відпочивав, гуляв зі своїми товаришами. Виростав біля мальовничого ставка Майданський (подвір’я знаходилося зовсім близько), тому більшість вільного часу ще змалечку проводив на ньому. Його улюбленим заняттям була рибалка. Він годинами міг сидіти над водоймищем, милуватися ним, купатися і, звісно, рибалити.

З 1 вересня 2001 року пішов до 1 класу Великобудищанської спеціалізованої школи І – ІІІ ступенів. Перша вчителька Деркач Катерина Яківна згадує: «Був жвавим і життєрадісним, хоч і найменшим. Сидів за першою партою. Був допитливим, здібним, але особливої старанності в навчанні не проявляв. Був активним у громадському життя класу, брав участь у різних виховних заходах» [7, 2].

Семенюта Валентина Микитівна, учитель початкових класів говорить: «Саме прізвище Прудій говорить само про себе: був метким, прудким, непосидючим, здібним, але увагу зосередити на одному і тому довго не міг» [7, 5].

Про те, що Микола був гарним учнем говорили й інші вчителі школи. «Коля мав гарну пам’ять, - кажуть вчитель світової літератури Світлана Іванівна та вчитель географії Наталія Дмитрівна. – Ввічливий і відзивчивий. Мав гарні стосунки з однокласниками. Навіть після закінчення школи, частенько заходив до нас, цікавився шкільним життям, співчуваємо і сумуємо разом із Миколиними рідними [3, с.15].

Як і інші однокласники любив бешкетувати на перервах, грати у «війну», не задумуючись, що колись доведеться віч-на-віч зустрітись з цим страховіттям.

Однокласники та друзі зі щирою любов’ю згадують про Колю. Кажуть, що «з ним можна було піти в розвідку», він «ніколи не продасть», «не закладе», завжди намагався бути справедливим [7- 1,4, 6].

Після 9 класу вступив до Синівського ліцею, а потім продовжив навчання в Гадяцькому професійному аграрному ліцеї за спеціальністю шофер-тракторист.

«Коля у нас навчався два роки, - з сумом говорить директор Гадяцького вищого професійного аграрного училища Олекcандр Мигаль. – Що я можу сказати як директор? Коли у навчальному закладі 500-600 учнів, зрозуміло, що не можеш запам’ятати їхні прізвища, хоча в лице знаєш кожного. Та Колю у нас пам’ятають. До нього відносилися як до рідної дитини. Він завжди був дуже чуйним. Часто залишався у гуртожитку на вихідні. І якщо потрібно було допомогти, там чи сніг розчистити, чи в їдальню дров, чи інше, він ніколи не відмовлявся. Був розумним і талановитим учнем. Складний екзамен здав без всякої допомоги. Він дійсно був справжньою чуйною людиною» [3, с.15]

Микола весь час мріяв про військові погони. Свою долю вирішив поєднати з армією, тому і пішов служити до армії за контрактом через Гадяцький РВК Полтавської області. На військову службу призваний 29 листопада 2013 року. Військова частина А0666, в якій служив Микола, дислокувалася у селищі міського типу Чорноморське Комінтернівського району Одеської області.

Військову присягу на вірність народу України прийняв 28 грудня 2013 року.

Разом зі своїми колегами – курсантами механізованої бригади пройшов успішно навчання на бойовому полігоні та з 29 листопада 2013 року по 16 серпня 2014 року – водій 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини А0666.

Під час написання підготовки до конференції ми зверталися за допомогою до Гадяцького районного військкомату, а також до матері, друзів, знайомих.

Нам вдалося відстежити бойовий шлях юного героя і з’ясувати, що Прудій Микола Васильович з 6 липня 2014 року знаходився в АТО, як і вся 28 окрема механізована бригада.

16 липня під Мар’їнкою потрапили під обстріл потужної установки «ГРАД» з боку сепаратистів. Понесли перші втрати побратимів. На жаль, змушені були відступити. Далі були Старобешево, Амвросіївка, Петровське.

Як не було тяжко, проте Микола ніколи не скаржився на долю матері, сестрі, друзям, знайомим.

Микола закінчив свій земний шлях 16 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання поблизу села Благодатне Амвросіївського району Донецької області в районі проведення антитерористичної операції внаслідок військових дій в складі підрозділів військової частини А0666. Потужні установки «ГРАД» обстріляли наші позиції і нанесли незліченних втрат. Унаслідок численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів від вибухів та осколків він загинув. Попрощатися з юним героєм 21 серпня 2014 року прийшло все село, військові з його частини та адміністрація району.

Тож схилімо голови низько-низько перед пам’яттю і подвигом усіх синів України – героїв антитерористичної операції, серед яких і наш Микола Прудій, якого Указом Президента України №270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно). Також наш земляк Микола Прудій занесений до Книги пошани Полтавської обласної ради.

У результаті проведеної пошукової роботи вдалося з’ясувати основні віхи короткого життя земляка та відстежити його бойових шлях. Життя Миколи Прудія є яскравим прикладом служіння Україні, відданості народу, мужності та справжнього патріотизму.

Ми з певністю можемо сказати, що саме такі особистості, як наш земляк (хай і невідомий на всю Україну), можуть слугувати життєвим прикладом для молоді. На превеликий жаль, Миколи Прудія немає вже з нами. Та свічка його життя горітиме для односельчан вічно, а душа – героїчним жовто-блакитним полум’ям.

Вважаємо, що нам вдалося досягти мети, проте будемо продовжувати збір матеріалів, які слугуватимуть для інших науково-дослідницьких розвідок.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   61

Схожі:

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconVіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconХіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрям „Духовна спадщина мого народу ” Пошуково-дослідницька робота
Брат за брата
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconЗакарпатський центр туризму, краєзнавства,екскурсій І спорту учнівської молоді діяльність освітянських музеїв як спосіб формування національної свідомості учнівської молоді ужгород 2017 зміст
Завдання музеїв при закладах освіти на сучасному етапі по формуванню національної свідомості учнівської молоді
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconІсторико-краєзнавча спадщина Івана Крип’якевича
У статті розглядається краєзнавча діяльність відомого історика Івана Крип’якевича в Східній Галичині першої половині ХХ ст. Розглядаються...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconПро підсумки обласного сходження учнівської молоді Львівщини на гору Високий Верх Сколівського району, присвяченого 160-й річниці від дня народження І. Франка
«Львівський обласний Центр краєзнавства, екскурсій І туризму учнівської молоді» (надалі – кз лор лоцкетум) 0 вересня – жовтня 2016...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді icon15 грудня 2015 року в Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику буде проведена науково-практична конференція «Корсунщина в історії України»
Видатні постаті Корсунщини та їх роль у вітчизняній та світовій історії І культурі. Історико-біографічні напрями дослідження історії...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconНовопетрівська зош І-ІІІ ступенів «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка