Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді



Скачати 12.18 Mb.
Сторінка45/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.18 Mb.
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   61

Література:

1. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. Упор. М. Москаленко. – К.:Дніпро. – 1988. – 296 с.

2. Знаки. 155 стародавніх українських вишивок. – Бібл. журн. «Соняшник». – К., 1992. – 72 с.

3. Козацький рушник. Національна Спілка майстрів народного мистецтва України Запорізький художній музей. Україна. Запоріжжя 2003.

4. Матеріали фондів історико-краєзнавчого музею «Перевесло» Рушникової світлиці села Хитці.

ПРОБЛЕМА СЕНСУ ЖИТТЯ

Романович Катерина, учениця 9 класу Куп’янської гімназії №1

Куп’янської міської ради Харківської області

Керівник: Вербицька Наталя Віталіївна, вчитель зарубіжної літератури
Кожна людина живе,але для чого? Це питання з’явилося як спроба виправдати своє існування на землі, свою долю, своє призначення. Знайшовши його, ми розуміємо, що живемо недарма. Таємниця існування на планеті полягає не в тому, щоб просто жити, а щоб жити для чогось. Отже, у чому він полягає і які його основні риси?

На мою думку, сенс життя – це спосіб пояснити іншим, а головне - собі, для чого ти живеш. Він у житті для кожної людини різний і унікальний, власне як і сама людина. Ніхто не має права нав’язувати іншому свою ціль, або вибирати її за особу. Тоді це буде проблема і справжній душевний тягар. Звідси перший висновок: сенс для себе людина має обирати сама і по своїй волі.

Сенс буття може проявлятися за різних обставин . Якщо людині подобається якесь діло, то чому б і не присв’ятити себе йому. Але якщо вона робить вибір на користь чогось іншого, то чи принесе їй це щастя? Мабуть, ні, але є такі випадки, коли людина знайшла те, що шукала . Отже, другий висновок: справа, у якій полягає сенс життя, має приносити щастя та радість.

Серед своїх знайомих дорослих, я провела опитування, заради чого вони живуть. Із двадцяти опитаних 14 сказали, що заради сім’ ї , 5 – для саморозвитку і один , що не визначився. Він сказав, що йому вже 40 років, але іноді думаєш: за чим ти гнався, що йому це дало? Звідси третій та четвертий висновки: ціль твого існування не завжди існує в твоїй голові. Проживши навіть пів життя, можеш її так і не знайти.

Також більшість опитаних сказали, що на все воля Божа. Я думаю, що це неправильно. На мою думку, Бог – це те, що вигадали люди , щоб не бути собою . Тому висновок п’ять: сенс життя треба шукати самому.

Але якщо ти зробив , що тобі треба , що далі ? Над цим питанням думали багато видатних людей. Наприклад, Йоган Гете задумався над цим у романі «Фауст». Фауст - головний герой твору, який усе життя присвятив науці. Він вивчив гори книг, безпорадно намагався знайти відповіді на складні питання буття. Вчений відмовляє собі у всьому: у нього немає друзів, дружини, дітей. Чоловік витратив кожну хвилину, щоб знайти істину, але так її і не знайшов, Через це зробив спробу самогубства.

Тут шостий висновок: ніколи не треба зневірятися у собі як в особистості.

Фауст страждав, мучився, але життя його було повноцінним і вимагало напруження всіх душевних сил.

Звідси сьомий висновок: треба бути спрямованим на майбутнє, шукати, дерзати, тільки тоді у житті буде сенс.

Диявол Мефістофіль спокушав Фауста різними речами: молодістю, розвагами, коханням, славою, одним словом, тим, що є сенсом існування для більшості людей. Проте йому це не сподобалось. Маємо висновок восьмий: якщо ваша істина відрізняється від інших, не зважайте: ви просто унікальні.

Ще один письменник Жан Поль Сартр, автор роману «Нудота», наділив свого головного героя Антуана жагою до пізнання істини. Він її втратив і почав відчувати у собі дивне відчуття, схоже на нудоту. Коли він прослухав пісню, яка йому подобалась, вона на час відступила.

Звідси дев’ятий висновок : якщо ти не бачиш у своєму житті сенсу, то заповнити свою душу чимось швидкоплинним, не гарний варіант .

Таким чином, я можу зробити висновок номер десять: істина ніколи не збагнеться і не можно точно сказати, що це таке .

«Таємниця життя незбагненна, але людина ніколи не відмовиться від спокуси її зрозуміти»,- сказав Й. Гете.



НАЙКРАЩИЙ АГРОЕКОЛОГ ПОЛТАВЩИНИ ТА УКРАЇНИ

Руденко Артем, учень 10-А класу Полтавської гімназії №21

Керівник: Мороз Катерина Федорівна, вчитель географії Полтавської гімназії №21
Будь славна, земле плідна і співуча,

Полтавщино, твоїй красі – привіт!

Ти древня, як легенда невмируща,

Ти юна, як весняний первоцвіт

Я. Шутько
Полтавська земля особлива і ця особливість пов’язана з людьми цього краю. Полтавська земля справді багата на таланти, як і на звичайний і талановитих людей. Ось і наша стаття про мудрого і талановитого аграрія Полтавщини - Антонця Семена Свиридоновича, який багато років є інноватором сільського господарства та вченим, який протягом 40 років успішно реалізує унікальну систему органічного землеробства, в основі якої лежить природнє відтворення родючості ґрунту і виробництво екологічно чистої аграрної продукції. На цей час С.С. Антонець продовжує розвивати цю систему аграрного господарювання в заснованому ним у 2000 році приватному підприємстві «Агроекологія» на площі 8 тисяч гектарів (с. Михайлики, Шишацький район, Полтавська область). Це найбільше в Україні та Європі підприємство, яке повністю працює за технологіями органічного землеробства.

Ще в середині 1970-х років господарство, яке очолював С.С. Антонець, стало учасником широкомасштабного експерименту з безплужної поверхневої обробки землі, запровадженого Першим секретарем Полтавського обкому партії Ф.Т. Моргуном у Полтавській області. Було багато скептиків щодо цього виду рільництва і серед селян і серед керівників с/г підприємств. С.С. Антонець відразу сприйняв систему безплужної обробки землі. «Безвідвалка вселяє у землероба впевненість у врожаї, бо земля краще захищена від усіляких негараздів. При цій системі немає безглуздої «боротьби» з природою, з’являється можливість вести землеробство у злагоді з нею» (С.С. Антонець).

В той час в аграрному секторі СРСР активно впроваджували інтенсивні технології, які вимагали внесення підвищених норм мінеральних добрив, широкого застосування пестицидів. Але належних засобів захисту працівників при роботі з ядохімікатами не було, і Антонець бачив, що люди від них хворіють. Тоді на базі очолюваного ним господарства сумісно з працівниками Національного аграрного університету на чолі з видатним українським ученим-ґрунтознавцем професором М.К. Шикулою була науково обґрунтована доцільність застосування ґрунтозахисних технологій, спрямованих на природнє відтворення родючості ґрунту та виробництво на їхній основі екологічно безпечної продукції.

В господарстві поступово перейшли на застосування лише органічних добрив та сидеральних посівів — природніх методів відтворення родючості ґрунту. Таким чином, був взятий курс на біологізацію землеробства, від якого господарство вже не відхилялося.

Народився 20 серпня 1935 р. у с. Антонцях (нині с. Жовтневе) Решетилівського району Полтавської області. У 1962 р. закінчив зоотехнічний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту (сьогодні Полтавська державна аграрна академія). У 1947 р. розпочав трудову діяльність, працюючи на різних посадах. У червні 1975 р. обраний головою колгоспу імені Орджонікідзе у с. Михайликах Шишацького району Полтавської області, реорганізованого в САТ «Обрій» (1992). Згодом С. С. Антонець очолив ПП «Агроекологія» (2000), яке саме завдяки йому стало флагманом органічного землеробства та тваринництва світового виміру.

Площа сертифікованих угідь підприємства становить 7000 га.

У 2000 р. під керівництвом Семена Свиридоновича за технічним рішенням (патент України No 37733) було розпочато створення інноваційних технологій органічного землеробства та технічних пристроїв для їх подальшого застосування. Щодо останніх, то це — технічне рішення, запропоноване С. С. Антонцем стосовно жорсткого закріплення лапи культиватора.

Воно без перебільшення здобуло всеукраїнське визнання, сприяючи більш якісному обробітку ґрунту. Надалі, за практичними напрацюваннями Семена Свиридоновича були сконструйовані та виготовлені такі культиватори: «Обрій», «Квант-12» (нині готовий до серійного виробництва) та «Квант-7» (проходить випробування). Ведеться робота з удосконалення лапи цих культиваторів, яка повинна мати нові параметри, спрямовані для її самозагострення. Протягом 15 років було одержано більш як 25 патентів України. Всі вони впроваджені у виробництво на ПП «Агроекологія», а їх окремі елементи використовуються цілою низкою господарств як в Україні, так і за її межами.

У 2015 р. Семена Свиридоновича обрано президентом відновленого Полтавського товариства сільського господарства.

За вагомий внесок у розвиток аграрного сектору С. С. Антонцю присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства УРСР» (1988), «Герой Соціалістичної Праці» (1991). За особливі заслуги нагороджений відзнакою Президента України «Герой України» з врученням ордена Держави (1999). Його ім’я першим занесене до Книги Пошани Полтавської обласної ради (2003); відзначений низкою високих світських та церковних нагород та премій. Є почесним академіком багатьох вітчизняних та міжнародних наукових академій та інститутів, почесним професором чотирьох ВНЗ. Беззаперечним свідченням найвищого визнання Семена Свиридоновича як першопрохідника органічного землеробства, є спорудження йому пам’ятного знака у Полтаві (2008).

С. С. Антонець — один із засновників Ліги українських меценатів (1995), старанням та коштом якого видано низку книжок, побудовано церкви та відроджено дачу письменника В. Г. Короленка (2003).

Творцем агроекологічного іміджу України справедливо вважається С. С. Антонець, адже засноване ним ПП «Агроекологія» — світовий лідер органічного землеробства та тваринництва. Господарство стало справжнім полігоном цих галузей на усьому пострадянському просторі, перетворилось на постійно діючу школу підвищення досвіду з ведення органічного виробництва сільськогосподарської продукції від фермерів до директорів науково-дослідних установ.

За останні 25 років тут побувало більш як 30 тис. громадян із чотирьох континентів світу, представників 25 держав, як окремих фахівців, так і очільників різних закладів та структур, прем’єр-міністрів і навіть президентів. На базі ПП «Агроекологія» виконано 14 докторських і 42 кандидатські дисертації; працює філіал Полтавської державної аграрної академії. Площа сертифікованих угідь (7000 га) є унікальним полігоном для виробництва органічної продукції рослинництва. Адже на них понад 40 років цілеспрямовано не ведеться оранка (обробка ґрунту проводиться без обертання скиби). Крім цього, тут майже 40 років не використовують пестициди та 30 років — мінеральні добрива.

Такий тип ведення землеробства сприяє отриманню високоякісних кормів для більш як 5400 голів скота, що дає змогу виробляти за добу 30–32 т молока екстра-класу із середнім надоєм на фуражну корову понад 6500 кг молока. З нього виробляють найкращі пробіотичні продукти марки «Агуша» для дитячого та дієтичного харчування. Із власної рослинницької продукції у господарстві виготовляють органічно сертифіковане борошно, крупи, олію та комбікорми.

Ведення органічного землеробства покращує родючість ґрунтів, показники якого неухильно зростають. Збагачення ґрунту високоякісним перегноєм на безпестицидному фоні та постійному безполицевому обробітку сприяє формуванню унікальних мікробоценозів. Це збільшує стійкість агросистем господарства до несприятливих факторів середовища, обумовлює сталість врожаїв. У ПП «Агроекологія» велике значення надають різним сидеральним культурам, але перевага віддається еспарцету виколистому. Це екологічно пластична, посухостійка кормова і медодайна культура. В перший рік життя вона формує до 180 ц/га сирої органічної маси, на другий — до 300 ц/га. Після її заробляння до ґрунту надходить більше 10 т органічної речовини, збагаченої значною кількістю основних елементів живлення. Важливо, що серед українських підприємств лише у ПП «Агроекологія» використовуються бінарні агроценози, у яких одночасно вирощуються злакові та бобові культури.

Основні напрями діяльності ПП «Агроекологія» мають інноваційний інтелектуальний характер, вони захищені 26 патентами України на винаходи та корисні моделі. Отримавши самобутній досвід у царині органічного ведення сільського господарства, у ПП «Агроекологія» постійно вдосконалюють технології ведення зазначених галузей у світлі новітніх досягнень науки і техніки (С. С. Антонець, А. С. Антонець, Г. М. Резинка). Співробітники ПП «Агроекологія» тісно співпрацюють з науковцями Національної академії наук України (К. О. Гогаєв, С. М. Волощенко, О. М. Митропольський — Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича), Національної академії аграрних наук України (В. В. Адамчук — Інститут механізації та електрифікації сільського господарства), Полтавської державної аграрної академії (В. М. Арендаренко, Г. О. Лапенко, В. В. Падалка, В. М. Писаренко, С. В. Поспєлов, В. М. Самородов, Г. І. Самчук, П. П. Ярошенко), Харківським національним технічним університетом сільського господарства імені Петра Василенка (І. С. Тіщенко, Г. В. Фесенко, С. О. Харченко).



ЛІТЕРАТУРА:

  1. Органічне землеробство: з досвіду ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області». — Полтава: РВВ ПДАА, 2010. — 210 с.

  2. Дбаючи про землю: думка, дія, турбота: зб.матеріалів / уклад. В.А.Вергунов … — К.: ТОВ «Видавництво «Зерно», 2014. — 240 с.

  3. Автограф на землі: фотоальбом / Валерій Черкас. — Полтава: Тов. «Сімон», 2013 — 288 с.

  4. http://agroecology.in.ua/whatsnew/256


ховрашкова повинність у другій половині ХІХ століття

Русіна Анастасія, учениця 9 класу Роганської гімназії Харківської районної ради Харківської області

Керівник: Романова Наталія Миколаївна, учитель початкових класів Роганської гімназії Харківської районної ради Харківської області


Вивчаючи Червону книгу України і Харківської області можна прослідкувати закономірність між зникненням певного виду тварин або птахів і зміною середовища їх існування або скороченням кормової бази. На Сході України прикладами можуть слугувати орел степовий, тхір степовий, орел-карлик, могильник, а головною причиною їх зникнення або значного зменшення популяції стало знищення цілісних ділянок степу, вирубання ділянок старого лісу в місцях постійного гніздування птахів, а також зменшення чисельності ховрахів, як головного об’єкту живлення. Ховрахи належать до ряду гризунів родини білкових і становлять найбільшу небезпеку для сільського господарства. А отже, людина завжди вела боротьбу з цими шкідниками.

У другій половині ХІХ століття саме ховрахи та хлібний жук були одними з основних шкідників зернових культур на території Роганської волості.

Питання боротьби з шкідниками хлібних посівів у губернських земських установах постало ще у 1866 році, коли з’явилася велика кількість ховрахів і виникла необхідність ввести в повітах обов’язковий ховрашковий податок, який складав по 2 копійки в рік з десятини, або замість грошей вимагали здати по 4 ховрашкові шкурки (хвостики), оцінивши вартість ховрашка всього в 0,5 копійки. Але, враховуючи, що загрозлива для сільського господарства кількість ховрахів розподілялась по території не рівномірно (існували місцевості де ховрашки взагалі не зустрічалися, або не наносили значної шкоди), то деякі повітові земства вважали несправедливим такий грошовий податок. Тому в 1870 році губернське земство передало це питання на розгляд повітових земств. З цього часу ховрашкове питання вирішувалося у кожному повіті дуже по різному, як по характеру заходів боротьби зі шкідниками, так і за розміром винагороди за знищених ховрахів. [1, с. 33].

У Харківському повіті боротьба з ховрашками розпочалася тільки у 1879 році, коли повітовій земській управі вперше було відкрито кредит в розмірі 200 рублів на витрати по винищенню ховрахів. При цьому була прийнята премія в 3 копійки за хвостик [2, с.133-134].

В перші три роки 200 рублів було достатньо для виплат винагород, а от на 1883 рік повітові земські збори були вимушені збільшити ці кошти до 500 рублів[3, с. 28]. У січні 1882 року повітова управазвітувала про виконання ховрашкової повинності і зазначала, що за 1882 рік кількість знищених ховрахів значно збільшилася. По Роганській волості знищено 1776 ховрахів на суму 53 рубля 28 коп, а по всьому повіті- 15723 ховраха на загальну суму 471 руб 69 коп[4, с. 50]. Ця сума на 272 рубля 98 коп. перевищує суму, заплановану для винагороди, за знищених ховрахів.У 1994 році з 19 квітня по 4 травня було знищено 2333 ховраха, а з 5 по 11 травня – 3083 .

Однією з причин таких «перевиплат» повітова управа вважає дуже великий розмір виплат земських премій за кожного знищеного ховраха і пропонує повітовим зборам зменшити розмір винагороди з 3 до 2 копійок за хвостик [4, с.50]. Ця пропозиція управи у гласних викликала певні дебати. Одні підтримували управу і аргументували це тим, що «крестьяне ловили овражков, не зная об установленнойземскимсобраниемплате. Истребляяовражковони тем самым спасали свои поля» [4, с.44]. А інші засідателі наполягали на тому, що зменшення суми оплати призведе до «ослабленияэнергии у крестьян, в следствии чего количество овражков увеличится» [4, с.45]. В 1883 році була виявлена афера, яка суттєво вплинула на рішення зменшити винагороду за одного ховраха до 2 копійок. Були помічені випадки, коли селяни сусідніх повітів, де за одного ховраха виплачували менше ніж 3 копійки, здавали свою здобич до Харківської повітової управи, яка і повинна була своїм коштом виплачувати гроші за ховрахів сусідніх повітів [1, с. 36].В результаті довгих суперечок земські збори постановили, що за знищення ховрахів буде видаватися премія по 2 копійки за кожний хвостик [4, с. 45].

Ще одна виявлена у 1883 році афера змусила повітові збори підняти питання про заміну знаку знищених ховрахів з хвостиків на лапки. Аргументувалась така пропозиція тим, що зі шкурок селяни підробляли хвостики і тим самим отримували незаконні винагороди, а також тим, що в інших повітах губернії за знак вже давно прийняті лапки [5, с. 6]. Збори підтримали такі зміни і затвердили знак знищення ховраха – усі чотири лапки, а також, для більшого заохочення селян, суму виплат винагороди за знищеного ховраха з 1 січня 1884 року знову підвищили до 3 коп за штуку [5, с. 6].

Волосне правління, на чолі з волосним старостою, безпосередньо і займались організацією і проведенням відлову ховрахів, рахували кількість знищених, звітували до повітової управи про їх кількість і організовували доставку, як підтвердження знищення ховрахів, до повітової управи лапок чи хвостиків. Знищення ховрахів селяни розпочинали з ранньої весни «когда зимней спячки он вял и неповоротлив» [2, с. 153-154], а також в цей час йому ніде було сховатись, бо в цей час в його норі був відкритий лише один отвір.

Методи, які застосовували селяни для відлову ховрахів були самими різноманітними. Так на повітових зборах у травні 1880 року було запропоновано для відлову ховрашків використовувати каптанчик всього по 4 копійки за штуку. В Харківському обласному архіві зберігся документ складений повітовим справником зі слів селян Роганської волості, в якому дуже детально описуються методи, якими вони користувались при знищенні ховрахів [6]. Щоб дістати ховраха селяни заливали їх нірки водою, витягували їх з нірок спеціальними крючками та петлями. Селяни сконструювали спеціальну трубку із жесті з трьома гачками всередині – ховрах влазив всередину трубки, а вже вилізти з неї не міг.

Цікаво відзначити, що в цьому документі згадується, що селяни Роганської волості знайшли спосіб, як ховрахів використовувати у господарстві: «кроме того изовражковможно топить сало, котороеупортебляетсявообще для смазки и натиранияшейрабочихволов» [6].

Уявлення про кількість ховрахів, які знищувались на полях Роганської волості, та кількість коштів, які за них сплачувались волості, складається з перегляду звітів волосного правління. У звітах за травень-червень 1882 року наводяться такі цифри: до 3 травня знищено 2189 ховрахів; з 3 по 11 травня - 800; з10 по 31 травня - 2391; з 31 травня по 15 червня -1744[11а, лист 2,15, 23, 31]. У рапорті поліційного урядника від 26 травня 1882 року сказано: «Представлено в управу 3562 хвостика на сумму 71 руб 24 коп. Находится при волости 798 хвостиков – на 15 руб. 96 коп. Всегоуничтоженоовражков 4360 на сумму 87 руб 20 коп» [6, лист 9].

На засідання Харківських повітових зборів у лютому 1887 року у доповіді про ховрашкову повинність наголошувалось ще на одному, як би ми зараз сказали – екологічному методі знищення ховрахів. «Кроме того весьма полезно было бы цыркулярно оповестить по волостям о неистреблении полезных животных и птиц, которые сами уничтожают овражков» [1, с. 38]. І далі перераховуються тхір, куниця, перевязка, ласка, а з птахів: орел-білохвіст, яструби, лунь, рибалка, жовтобрюх.



Отже ми можемо відзначити, що відбування ховрашкової натуральної повинності у другій половині ХІХ ст. було зумовлене великою кількістю ховрахів, які впливали на врожайність хлібних посівів. Але відлов ховрахів не впливав на кількість їх Для сільських товариств ця повинність була не лише обов’язковою натуральною повинністю, але й способом отримати додаткові прибутки за ховрахів знищених понад норми, враховуючи те, що відловом ховрахів могли займатись не лише дорослі селяни , але й діти.
1. Журналы экстренного земского собрания Харьковского уезда, 10 февраля 1887. - Х., - тип. Каплана и Бирюкова, 1887.

2. Журналы очередного земского собрания Харьковского уезда с 25 по 30 мая 1880. - Х., - тип. И.М. Варшавчика, 1880.

3. Журналы Харьковского очередного уездного земского собрания с 25 по 29 мая 1881 с приложениями. – Х., - тип. И.М. Варшавчика, 1881.

4. Журналы экстренного уездного земского собрания с 26 по 27 января 1882 с приложениями. - Х., - тип. И.М. Варшавчика, 1882.

5. Журналы Харьковского очередного уездного земского собрания 7-13 июня 1883. – Х., - тип. И.М. Варшавчика, 1883.

6. ХОДА, Ф. 69, оп.1, справа 45а, листи 2, 9, 10, 11, 14, 23, 31.
«ЛЮДИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ДЛЯ ЩАСТЯ, ЯК ПТАХ ДЛЯ ПОЛЬОТУ»

(Г.С.Сковорода)

Ряднова Анастасія, учениця 9-го класу Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області. Керівник: Бабай Л.В., методист Дворічанського ЦДЮТ
Григорій Сковорода (1722-1794) — найвидатніша постать у культурному житті України XVIII ст. Філософ і поет, педагог і музикант, знавець латини, старогрецької, староєврейської, польської, німецької, російської мов, він розвинув комплекс ідей, актуальних для свого часу, став не лише ідейним предтечею нової української літератури, а й творцем найзначнішого вчення в історії української філософської думки. Пройшовши складний шлях боротьби із зовнішнім «світом», який, попри всі зусилля, так і «не впіймав» його, Сковорода дійшов висновку, що «коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне — то й усе світле, щасливе, бажане. Оце є філософія». Саме таку філософію — філософію життя і прагнув створити «український Сократ», гармонійно поєднуючи основоположні принципи своєї філософської творчості та власний спосіб життя.

Своє філософське вчення Сковорода сформував під впливом античної і середньовічної європейської філософії (Фалес, Піфагор, Геракліт, Сократ, Платон, Арістотель, Пліній, Е. Роттердамський); народної творчості (міфи, легенди, думи, перекази, народні прислів´я та приказки); вітчизняного просвітництва (К. Транквіліон-Ставровецький, Ф. Прокопович, С. Полоцький, М. Козачинський, Г. Кониський).

За своїм змістом і спрямуванням філософія Сковороди відрізнялася від філософії професорів Києво-Могилянської академії. Розвиваючи традиції Просвітництва, Сковорода відходить від догматичного наслідування своїх учителів, засвідчуючи це вже в загальнофілософській орієнтації. Якщо провідною тенденцією філософських курсів києво-могилянців був арістотелізм, Сковорода тяжів до ідей Платона, який в академії був об´єктом критики. Якщо професори акцентували увагу на дослідженні проблем онтології та гносеології, що розглядались у контексті зовнішнього світу, то Сковорода зосередився на етико-гуманістичній проблематиці: у нього на передньому плані не світ, а людина і духовне начало в ній.

Всупереч своїм учителям, які зводили небесне до земного, возвеличуючи не лише розум, а й земне життя людини, він підносив природу до Бога, засвідчував другорядність людської плоті й понад усе ставив у людині істинно людське — духовність, дух, зводячи до них сутність людського життя. На відміну від науково-освітніх праць професорів Києво-Могилянської академії, просвітницька філософія Сковороди мала яскравий етико-гуманістичний вияв. Сковорода створив власну філософську систему, специфічний стиль і форму філософського мислення.

У 50-60 роки XVIII століття Сковорода створює переважно літературні твори. Він написав близько 50 пісень і віршів, створив цикл байок під назвою "Байки Харківські", зробив переклади низки творів античних мислителів. У своїх творах на противагу моралі, заснованої на багатстві й владі, Григорій Сковорода прославляє людину "малих бажань" і обмежених матеріальних потреб.

Байки Сковороди за своїм ідейним змістом служать хіба що прелюдією для його філософської творчості. Вже в байках звучать його головні філософські принципи.. Суть їх полягає у визнанні законними та природними лише тих потреб і прагнень людини, що відповідають природним, а не соціальним відмінностям людей.

Необхідність переходу від байок безпосередньо до філософської творчості особливо відчутно у моралі байки №19: «…світло і пітьма, тління і вічність, віра і безчестя – становлять світ цей і потрібні друг для друга. Хто пітьма – нехай буде темрявою, а син світла – нехай буде світлом. Від плодів їх розпізнаєте їх…».

Григорій Сковорода мав величезний вплив на своїх сучасників і на подальшу українську громаду, і то не тільки своєю етичною наукою, а, головним чином, своїм життям, в якому слово ніколи не розходилося з ділом: його вчення було в повній згоді з його життям. Щоб оцінити цей вплив, як писав дослідник С. Єфремов, «…досить буде сказати, що сучасники бачили в ньому «мандровану академію» і його самого вважали вартим за університет; досить сказати, що коли треба було тоді знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між «сковородинцями».

Феномен постаті Григорія Сковороди – у дивовижному гармонійному поєднанні тілесної й духовної краси. У власному житті він сповідував виразні й тверді принципи: самопізнання і внутрішня згода з волею Бога. Окрім того, філософ постійно наголошував, що людина має невичерпний духовний потенціал, який лише необхідно спрямувати у потрібне русло, на справи Божі: пізнання і творчість. У своїх філософських творах великий мислитель розмірковував над основами буття.

Григорій Савич Сковорода – проповідник демократичних ідей, великий гуманіст-просвітитель, він у своїх творах висунув основні проблеми філософського, історико-соціологічного та етичного характеру.. Жоден з його творів не друкувався за життя автора, а більшість з них розповсюджувалася по Україні в рукописах. Слово і наука Г.Сковороди жили не тільки в народі, а й в освічених колах тогочасної України, бо він мав вплив, насамперед, на перших творців, провісників відродження — І.Котляревського, Г. Квітку-Основ'яненка, Т.Г. Шевченка. Центральним питанням його діяльності була проблема людини та її щастя, шукання шляхів, що ведуть до цього.

Людина щаслива тоді, коли її життя відповідає призначенню, коли вона зайнята діяльністю за покликанням, або, як визначив мандрівний філософ, « сродною працею», що приносить користь суспільству і, що дуже важливо, внутрішнє задоволення. Його вчення допомагає нам визначитися в реаліях сьогодення: головним пріоритетом є самореалізація, яка базується на пізнанні себе, виборі справи для життя.


Рекреаційний потенціал Свята млина у Кобеляках Полтавської області


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   61

Схожі:

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconVіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconХіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрям „Духовна спадщина мого народу ” Пошуково-дослідницька робота
Брат за брата
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconЗакарпатський центр туризму, краєзнавства,екскурсій І спорту учнівської молоді діяльність освітянських музеїв як спосіб формування національної свідомості учнівської молоді ужгород 2017 зміст
Завдання музеїв при закладах освіти на сучасному етапі по формуванню національної свідомості учнівської молоді
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconІсторико-краєзнавча спадщина Івана Крип’якевича
У статті розглядається краєзнавча діяльність відомого історика Івана Крип’якевича в Східній Галичині першої половині ХХ ст. Розглядаються...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconПро підсумки обласного сходження учнівської молоді Львівщини на гору Високий Верх Сколівського району, присвяченого 160-й річниці від дня народження І. Франка
«Львівський обласний Центр краєзнавства, екскурсій І туризму учнівської молоді» (надалі – кз лор лоцкетум) 0 вересня – жовтня 2016...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді icon15 грудня 2015 року в Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику буде проведена науково-практична конференція «Корсунщина в історії України»
Видатні постаті Корсунщини та їх роль у вітчизняній та світовій історії І культурі. Історико-біографічні напрями дослідження історії...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconНовопетрівська зош І-ІІІ ступенів «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка