Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді



Скачати 12.18 Mb.
Сторінка46/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.18 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   61

Сафаров Олександр, Фисуненко Костянтин, випускники гуртка «Географічне краєзнавство», вихованці гуртка «Екологічне краєзнавство» Полтавського обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді

Керівник – Копилець Є.В., керівник гуртків ПОЦТКУМ


Унікальним дійством, яке щороку відбувається у м. Кобеляках на Полтавщині, є Свято (День) млина. У 2011 р. його започаткував колишній міський голова Б.С. Попруга. На ІХ Всеукраїнській філософській історико-краєзнавчій конференції учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід» наші старші товариші Олександр Русин та Владислав Носенко уже характеризували це непересічне суспільно-культурне явище. Нас же зацікавив рекреаційний потенціал Свята млина, на яке прибувають не лише з інших районів Полтавщини, а й із інших областей та навіть держав. «Важко навіть сказати, кого тут більше: місцевих чи приїжджих», ділилася враженнями від Дня млина-2016 журналістка О.В. Харківець.

Ми опрацювали матеріали місцевої періодики (районна газета «Колос», міжрайонний тижневик «Ехо»), завдяки сприянню директора Кобеляцького районного музею літератури та мистецтва імені Олексія Кулика Т.М. Чешко переглянули добірки фотографій зі Свята млина та поспілкувалися із авторкою низки публікацій про останній кобеляцький млин, співорганізаторкою свята Н.І. Радченко. Це дало нам підстави сформулювати кілька висновків.

На нашу думку, Свято млина у принципі могло б приваблювати до Кобеляк багато туристів. Адже це, схоже, єдиний День млина в усій Україні. Але на шляху до цього є кілька серйозних перешкод.

По-перше, як зауважив місцевий журналіст І.М. Філоненко, на День млина, як правило, приходять люди від 60 років. Адже саме вони пам’ятають ті роки, коли на Ворсклі працювали водяні млини. Звичайно, не лише пенсіонери беруть участь у дійстві. Є серед учасників і люди середнього та молодого віку. Скажімо, на святі 2015 р. усіх пригощала короваєм праправнучка орендаря млина Луки Рибалка – Зоя Павленко, на свято 2016 р. були запрошені діти покійного Олександра Пустового, для присутніх співала донька іншого «вихованця млина» Миколи Зайцева… Але неспроста на ювілейному, п’ятому святі сам його фундатор Б.С. Попруга виступив з ініціативою в подальшому відзначати не День млина, а День вшанування Ворскли: «Я хочу, щоб на цьому місці збиралися не лише люди поважного віку, які пам’ятають млини. Потрібно, щоб до нас долучались і молодші люди. І ті, кому сорок, п’ятдесят, і юнацтво».

Друге, що впадає у вічі, – програма свята розрахована насамперед на тісне спілкування тих, хто вже знайомі між собою або мають спільних знайомих. Ті гості, у яких тут немає родичів, у цю атмосферу погано вписуються.

Наступні чинники, очевидно, пов’язані з уже зазначеними. По-третє, у програмі мало розваг, особливо активних. Воно й зрозуміло з огляду на поважний вік більшості учасників. По-четверте, не налагоджена торгівля продовольчими товарами: святкові столи накривають за кошти, попередньо здані учасниками, доповнюють меню принесеними з дому стравами. По-п’яте, немає і сувенірів, хоча ідеї щодо них літають у повітрі: на святі 2016 р. киянин Анатолій Хоменко був у футболці з зображенням млина із картини місцевого художника Геннадія Колісного. По-шосте, погано організована (а точніше, практично відсутня) реклама свята. Якщо врахувати, що збирається досить тісне коло, де чимало учасників знають одне одного та підтримують зв’язки, у ній немає особливої потреби.

Звичайно, можна проектувати створення організаційного комітету, який би працював над подоланням цих перешкод. І навіть, можливо, відбудував би млин. Така ідея піднімалася на святі 2015 р. у розмові Сергія Коломійця із млинарською праправнучкою Зоєю Павленко: «Добре б усім було, а не один раз на рік – своїм». Можна було б принаймні побудувати декоративного млина для приваблення туристів. Але, мабуть, то вже буде зовсім інше свято – День млина втратить притаманні йому риси родинності, земляцтва, а отже, і своєрідність.
Філософські погляди Г. С. Сковороди і глобальні проблеми людства

Святна Вікторія, член Чутівського районного еколого – туристичного центру учнівської молоді, учениця Новокочубеївської ЗОШ І – ІІІ ступенів Чутівської районної ради Полтавської області. Керівник: Пальчик Т. А., вчитель української мови та літератури
Наша Батьківщина має мальовничу, неповторну, красиву природу, значні матеріальні і трудові ресурси, славну історію, багату традиціями культуру. Перед людиною, незалежно від її віку, постійно постають питання про її буття, сенс життя, мету існування в цьому світі, про щастя і шляхи його досягнення, про свободу, волю, про систему життєвих цінностей. Різні філософи по - різному тлумачать природу і сутність людини, шляхи її становлення і розвитку. Сьогодні хочу звернутися до поглядів Г. С. Сковороди у питанні відношення людини до природи. Як це питання пов’язане з філософією?

На мій погляд, одним з найбільш актуальних питань на сьогодні є вирішення глобальних проблем сучасності: філософія розглядає проблеми, які, здавалося б, зачіпають майже кожну науку, в тому числі економіку, географію, математику, екологію і багато інших. Над цими проблемами працюють майже всі сфери і галузі наук, пов'язані з самою людиною і Землею.

Чому тоді саме філософія повинна висувати рішення проблем сучасності? Це буде більш зрозумілим, якщо розглянути, які саме проблеми входять сьогодні до цього списку глобальних проблем людства. Глобальні проблеми виникли з другої половини ХХ століття, загострилися наприкінці ХХ століття. Глобальні проблеми людства - це проблеми, що стосуються всього людства. Вони зачіпають взаємини між країнами світової спільноти, відносини між суспільством і природою, питання спільного вирішення ресурсозабезпеченості. Глобальні питання вимагають і глобальних відповідей - широкого міжнародного співробітництва для їх вирішення. До глобальних проблем відносяться такі: проблема війни та миру, сировинна і енергетична проблема, демографічна, продовольча, проблема освоєння Світового океану, проблема подолання відсталості країн, що розвиваються і одна з найголовніших проблем, на мою думку, – екологічна проблема.

І, здавалося б, вихід можна знайти, адже сьогодні у людства стільки планів, рішень і технологій. Чому ж тоді все до цих пір стоїть на місці? Відповідь в тому, що все залежить від самої людини, і вона стоїть у центрі цих питань: її сьогодення, її майбутнє. Звертаючись до думок великого українського філософа Г. С. Сковороди, хочу провести паралелі із сучасністю у темі однієї із глобальних проблем людства – забруднення людиною навколишнього середовища.



«Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора» - цей афоризм – мудрість Сковороди дійсно дуже актуальний в наш час. Дуже сувора істина, яка стосується стану нашого довкілля, у якому ми живемо, яке нас оточує, результатом людської діяльності яке є!

«Кому душа болить, тому весь світ плаче»- говорить філософ. Плаче душа у вихованої людини, патріота своєї Батьківщини, дивлячись на ту ганьбу людей, які гублять красу рідного краю своєю діяльністю. Подивись довкола! Що ти бачиш? А бачиш ти виснажені гербіцидами поля, ерозію грунтів, несанкціоновані звалища сміття, забрудненість повітря, висихання і зникнення річок, вимирання і зникнення різноманітних біологічних видів, винищення лісів у Карпатах і так далі. Скільки шкоди завдає людина довкіллю! Григорій Сковорода говорив: «Коли не зможу нічим любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити». А скільки нас шкодить своїми діями Вітчизні? Хіба не розуміють, що таке добро, а що таке зло?? Зі слів Григорія Савича: «Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро». Хіба у школі і вдома не вчать кожного маленького громадянина нашої країни, що таке добре, а що таке погано?? Чому ж так виходить, що на словах одне, а на ділі – інше? За словами Сковороди: «Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість». Або такі його слова: «Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене». Доки у наших головах не буде чіткого розуміння: хто ми, куди ми йдемо, що потрібно зробити, щоб зберегти себе і довкілля, ступити разом на шлях здорового глузду (Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду), коли ти пізнаєш цю істину (Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце), коли збереш свої думки (Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську), тоді ти знайдеш істину – гармонію у своїх стосунках із природою!

А поки що за словами філософа: «Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею». Стан довкілля, забруднення його на сьогоднішній день шокує!.

Сьогодні населення Землі – суспільство суперспоживачів.

Підраховано, що на кожного з нас на рік витрачається 20 тонн сировини. Правда, більша частина –97%– іде у відходи. Левова частка використання сировини і відходів припадає на декілька десятків розвинених країн. Більше того, сучасна економіка заохочує марнотратство. Нові види товарів, нові марки – купуй, купуй, купуй…

А старі речі всі викидаємо. Сміття поступово стає монстром цивілізації. При теперішньому стані економіки й культури побуту, ми ще довго будемо жити серед цих рукотворних пам’яток своєї безтурботності. Накопичення відходів та токсичне забруднення ними довкілля є однією з визначальних екологічних проблем не лише України, а й усього людства. Хтось із видатних сказав, що людство захлинеться у своїх відходах. І це справді так!

В Україні проблема відходів вирізняється особливою масштабністю і значимістю як внаслідок домінування в народному господарстві ресурсомістких багатовідходних технологій, так і через відсутність протягом тривалого часу адекватного реагування на її виклики. Щорічне утворення відходів (у 2016 р. – близько 750 млн. т., в тому числі 2,73 млн. т небезпечних), та обсяги їх накопичення (понад 35 млрд. т, в т. ч. 20,1 млн. т небезпечних) є безпрецедентними в Європі. Розрив, що склався між обсягами накопичення відходів та їх утилізацією і знешкодженням, поглиблює екологічну кризу, надає їй прогресуючого характеру і стає гальмівним чинником для економіки країни.

В Україні започаткована робота по формуванню довготривалої державної політики у сфері поводження з відходами як одного з елементів виходу з еколого-економічної кризи та формування моделі сталого економічного розвитку.

Вченими та громадськістю розробляються шляхи та напрями переходу на модель сталого розвитку. Змістом наукового пошуку є при цьому науково-методичне обґрунтування і визначення оптимальних шляхів узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства щодо утворення та використання відходів.

Враховуючи глобальний для суспільства характер проблеми, наша країна мусить сформувати соціально адекватну систему поводження з відходами та розробити сучасну стратегію поводження з ними.

Основна мета такої стратегії полягає у визначенні і створенні умов, які б забезпечували запобігання або і зменшення утворення відходів, екологічно безпечне їх видалення, заохочували до максимально можливого використання відходів як вторинної сировини. Як визначають учені, ця стратегія має виходити з європейської послідовності пріоритетів:

- максимальне використання всіх можливостей для запобігання або мінімізації утворення відходів;

- максимально можливе технічно й економічно доцільне використання відходів як вторинної сировини;

- екологічно безпечне захоронення лише тих відходів, яких неможливо уникнути і які не можуть бути утилізовані.

Для реалізації зазначених пріоритетів необхідне впровадження дієвих інструментів і механізмів регулювання утворення й контролю життєвого циклу відходів, а також підвищення суспільної активності щодо поводження з ними. Як підсумок, слід зазначити, що на порядку денному стоїть оновлення та подальший розвиток законодавчого забезпечення, його гармонізація з європейським законодавством, удосконалення нормативно-правового регулювання на підзаконному рівні, розроблення методичного й інформаційного забезпечення, удосконалення організаційно-економічного механізму поводження з відходами; проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт щодо розроблення технологій і обладнання зі збирання, сортування, перероблення та утилізації відходів; створення потужностей із використання відходів та виготовлення обладнання, що забезпечуватиме їх збирання, сортування, перероблення та утилізацію. А також, я вважаю, організація просвітницької роботи серед молоді, населення.

Це справа державна.

А що ми, я – молоде покоління - зможемо зробити для збереження довкілля?

За словами Григорія Сковороди: «Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим». Ми не хочемо бути живими мерцями. «Бери вершину – матимеш середину», «Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити», - говорить філософ. Тому ми, наш загін «Горизонт», уже давно працюємо у напрямку збереження довкілля. Ми:

- члени Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта» із 1998 року;

- працюємо у створеному за сприяння Чутівської районної ради Первозванівському заказнику по збереженню первоцвітів;

- доглядаємо шкільний сад, посаджений за сприяння Краснокутської науково – дослідницької станції садівництва;

- співпрацюємо із Полтавським обласним центром туризму та краєзнавства та Полтавським обласним еколого – натуралістичним центром;

- прибираємо довкілля (закріплені за школою два парки), організовуємо суботники по утилізації сміття, саджаємо дерева на території школи та села, квітники біля школи;

- Об’єднуємося із учнями інших шкіл району у напрямку збереження довкілля – на базі школи працює районний еколого – туристичний центр учнівської молоді ( на громадських засадах);

- співпрацюємо із однолітками із усієї України – Шепітською ЗОШ І – ІІІ ступенів Путильського району Чкрнівецької області – згідно із угодою між Чутівським відділом освіти Полтавської області та Путильським відділом освіти Чернівецької області – у питанні збереження довкілля.

Справ у нас попереду багато. Спираючись на мудрість філософа, дивимось у майбутнє! Закликаємо усіх до співпраці у напрямку збереження довкілля!


Г.С. СКОВОРОДА: ЖИТТЯ, ТВОРЧІСТЬ, ПОГЛЯДИ

Севастьянова Катерина, учениця 8 класу Пристанційної ЗОШ І-ІІ ступенів,

Дворічанської районної ради Харківської області

Керівник: Бондаренко І.І., вчитель української мови та літератури
Творчість історія знала чималу кількість обдарованих Богом людей. Усі вони внесли свою лепту в розвиток нашої держави. Григорій Савич Сковорода − найвидатніша постать у культурному й літературному житті України. Особистість Сковороди надихала українських та іноземних митців на творчість. Помітний вплив мандрівного слобожанського філософа на творчість Ліни Костенко, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка, Михайла Булгакова, Іммануїла Канта та Паоло Коельо. Така популярність серед відомих людей свідчить про актуальність творчості мислителя і в наш час.

У багатьох українців Григорій Савич асоціюється з найбільшою за номіналом купюрою в Україні. Яким чином Сковорода заслужив таке визнання? Чому в честь цієї людини назвали вулиці та провулки, інститут і університети, село на Харківщині й навіть астероїд?

Народився Григорій Савич у небагатій козацькій родині. Освіту спочатку здобував у початковій сільській школі, а згодом навчався у Києво-Могилянській академії. На той час це надзвичайно ґрунтовна освіта, це свідчить про прагнення людини вчитися та розвиватися, крім того Сковорода був всебічно обдарованою людиною.

Грав Сковорода на скрипці, бандурі, гуслях, флейті. Чимало його віршів покладені на музику, мав гарний голос, знав кілька мов та був наділений писемним та педагогічним даром. Він постійно вчився, самовдосконалювався та закликав навколишніх до самопізнання. Мандруючи, Григорій Савич цікавився звичаями, життям, культурою українського та іншого народів, свої твори філософ доповнював враженнями від побаченого й почутого.

Г. Сковорода був передвісником у становленні нової української літератури. Його творчість розвивала гуманістичні, демократичні ідеї, обстоюючи їхні соціальні й національні права. Він залишив нам у спадщину, − це цілюще, життєдайне джерело, з якого черпають наснагу ще десятки поколінь.

Основне місце у Г. Сковороди посідає теорія пізнання. На його думку, важливу роль у створенні ґрунту для добробуту людини та всього людства повинна відігравати творча праця. Він створив оригінальну теорію «сродної праці». Філософ мав на увазі те, що людина повинна братись і виконувати той вид роботи, до якої вона має нахил, талант. Але «сродність», твердив Г.Сковорода, неможлива без працьовитості.

Сковорода як талановитий педагог піднімає проблеми освіти, підкреслюючи, що вона повинна бути доступною для всіх станів суспільства, а також однаковою мірою як для чоловіків, так і для жінок. Головну роль відіграє учитель, педагог. А вчителем, на думку Г.Сковороди, може бути тільки людина, котра любить цю професію і має до неї покликання. Справжнім зразком для вчителів був і залишається сам Г. С. Сковорода.

Він був неординарною особистістю. Відомий факт про його вчителювання у Харкові. Замість оцінок, Григорій Савич писав «туповат», «туп», «весьма туп», «сущая бестолковщина». Або: «понят», «весьма понят», «наверное понят», «возможно не понят». Розумників оцінював званнями: «остр», «весьма остр», «зверок вострой», тобто той, що знання хапає на льоту.

Свої філософські та педагогічні ідеї письменник також розвивав у байках, що увійшли до збірки «Байки Харківські». У байках Г. Сковорода закликає людей до скромного та чесного життя, розвитку, засуджує паразитизм, скупість та лінь. Наприклад, у байці «Собаки» «сила» має такий зміст: «Розумний человек знает, что осуждает, а безумный болтает без разбору». У творі «Сова і Дрозд», після скупого викладу діалогів між птахами, байкар підсумовує: «Лучше у одного розумного и добродушного бьіть в любви и почтении, нежели у тысячи дроздов». Хоч твори письменника-філософа і не друкувалися за його життя, але вони поширювались у рукописному вигляді.

Ще зі школи образ Сковороди асоціюється з образом мандрівника, але це не так. Григорій Савич надзвичайний аскет, він дійсно любив ходити пішки та влітку жив на природі, а взимку по хатах та монастирях. Але при цьому полюбляв вишукані та дорогі речі. Товариші щедро обдаровували філософа – висилали йому окуляри (а їх непросто було дістати в ті часи), найдорожчі музичні інструменти, виконані на замовлення за кордоном (бо на дешевих він не любив грати). Сам філософ був прихильником скромного способу життя, хоч і дозволяв собі дорогі речі, про стиль його життя з харківського періоду його перший біограф пише: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто нічого не мав.» («Житіє Сковороди»).

Говорять, що Григорій Савич Сковорода володів даром передчуття, його твори написані ніби про сьогодення. Люди не змінилися чи Григорій Савич як у воду дивився? Те, що він передбачив власну смерть, відомо багатьом, проте в історії залишився ще один неймовірний випадок. У 1770 році філософ три місяці жив у Києві. Раптом під час прогулянки Подолом Сковорода відчув сильний трупний сморід. Наступного ж дня він всупереч проханням покинув Київ. Через два тижні в Києві почався мор і місто було зачинене.

Відчуваючи власну смерть у 1794 році Григорій Савич прийшов в улюблене село Іванівка, що на Харківщині (нині Сковородинівка), помирати. Після веселого обіду з друзями, пішов, викопав собі могилу. Зайшовши до хати – перевдягнувся у чистий одяг, поклав торбу під голову і заснув вічним сном. Григорій Сковорода заповів не ставити хреста на своїй могилі, на могильному камені написано "Світ ловив мене, та не впіймав". Мандрівний філософ не дав спіймати себе в золоті тенета багатства та розкошів. Григорій Сковорода був дуже сильною людиною, варто згадати сміливу розмову мислителя з Катериною ІІ. Сила розуму та духу цієї людини просто вражає.

Григорій Сковорода залишив нам різноманітну творчу спадщину. Це і ліричні поезії, і гострі викривальні вірші, і глибокі притчі, і повчальні байки. Жодна сфера життя людини не лишилася поза увагою мандрівного філософа Григорія Сковороди. Його творчість залишається цікавою й донині, кожен охочий у його філософських ідеях знайде відповіді й на свої власні питання...

БУДИНОК БАНТИША – ПЕРЛИНА ДОНЕЧЧИНИ

Селютін Єгор , учень 9 класу Краматорської ЗОШ І-ІІІ ступенів №25 Краматорської міської ради

Керівник:Гочошвілі І. О. ., вчитель історії та правознавства Краматорської ЗОШ І-ІІІ ступенів №25


Що таке « мала Батьківщина» ?Хто такі дійсні патріоти? Чому наші спогади про дитинство починаються зі спогад про рідний дім, бабусин хліб, своє подвір я? Тому що , все наше життя – це пам ять, історія.

Історія рідного краю – це прекрасна можливість нового знайомства зі звичайним і відомим. Як глядач кінотеатру, що під час перегляду сеансу у форматі 3D опиняється в гущі подій, відчуває себе їх учасником, так і той, хто звертається до вивчення історії рідного краю, починає усвідомлювати, що історія – це не щось далеке, а вона тут, поруч з тобою, і починається вона із сімейних реліквій , рідної вулиці, зі старої будівлі…

Саме про стару будівлю, яка береже пам ять минулого, яка бачила дуже багато відомих людей, яка шепоче про свою долю та долю найкращих синів – патріотів України і піде мова…

Село Прелісне Слов'янського району відомо своїм музеєм народної архітектури, побуту і дитячої творчості. Але тут же поруч по сусідству з музеєм знаходиться старовинна садиба поміщика Бантиша.

У середині 19 століть Бантишами був зведений двоповерховий палац в стилі класицизму, а в 1858 році садибу доповнили прекрасним парком, який займав площу 66 гектар. У парковій зоні росли 120 порід різноманітних дерев і кущів, які наповнювали парк прекрасним мальовничим видом. Центральну частину парку займало маленьке озеро з кам'яним містком і острівцями. З цією водоймою пов'язана легендарна історія про дочку хазяїна садиби. Молода панна булазакохана у бідного дворянина, письменника Данилевского, але батько заборонив їм одружуватися. Дізнавшись про рішення батька, бідна дівчина кинулася в паркове озеро і потонула.

На території маєтку стояла дерев'яна церква в ім'я святителя Василя Великого, яку більшовики спалили, коли прийшли до влади. Вони хотіли спалити і поміщицький будинок, навіть підпалили ліве крило, але в цей час пан Бантиш якраз збирав речі, щоб покинути свій маєток. Побачивши скоєне, він сказав:" Люди добрі, що ж Ви робите, адже будинок Вам ще згодиться"!

Так і вийшло, пізніше садиба стала санаторієм, а потім перейшла у власність Донецької залізниці, яка з неї зробила піонерський табір" Прелісне". У 1995г. табір закрили із-за фінансових труднощів. У Україні збереглися усі три садиби Бантишей : в Криму маєток використовується як санаторій, в Харківський області - як музей, ну а в Донецький- саме покинуте чекає своєї долі, адже йому вже 250 років!

Україна - держава з багатовіковою історією та культурою. У кожному регіоні є свої визначні пам'ятки - перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми (у деяких з них і понині проводяться служби), багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів. З усіх куточків земної кулі приїжджають сюди туристи, щоб побачити наші безцінні скарби.    Нам потрібно зберегти та відновити , докладно вивчити історію дома Бантиша, щоб мати змогу передати цей скарб нащадкам.


ПОЛТАВСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   61

Схожі:

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconVіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconХіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрям „Духовна спадщина мого народу ” Пошуково-дослідницька робота
Брат за брата
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconЗакарпатський центр туризму, краєзнавства,екскурсій І спорту учнівської молоді діяльність освітянських музеїв як спосіб формування національної свідомості учнівської молоді ужгород 2017 зміст
Завдання музеїв при закладах освіти на сучасному етапі по формуванню національної свідомості учнівської молоді
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconІсторико-краєзнавча спадщина Івана Крип’якевича
У статті розглядається краєзнавча діяльність відомого історика Івана Крип’якевича в Східній Галичині першої половині ХХ ст. Розглядаються...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconПро підсумки обласного сходження учнівської молоді Львівщини на гору Високий Верх Сколівського району, присвяченого 160-й річниці від дня народження І. Франка
«Львівський обласний Центр краєзнавства, екскурсій І туризму учнівської молоді» (надалі – кз лор лоцкетум) 0 вересня – жовтня 2016...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді icon15 грудня 2015 року в Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику буде проведена науково-практична конференція «Корсунщина в історії України»
Видатні постаті Корсунщини та їх роль у вітчизняній та світовій історії І культурі. Історико-біографічні напрями дослідження історії...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconНовопетрівська зош І-ІІІ ступенів «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка