Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді



Скачати 12.18 Mb.
Сторінка55/61
Дата конвертації14.04.2017
Розмір12.18 Mb.
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   61

ЛІТЕРАТУРА

1. Боярин А.Ю Закони раціонального використання водних ресурсів України. / А.Ю. Боярин. – К.: Освіта, 2001. – 456 с.

2. Булава Л.М. Географія Полтавської області: Підручник для учнів 8-9 класів/ Булава Леонід Миколайович. – Полтава: ПОІПОПП, 1999. – 56 с.

3. Герасименко Ю.П. Річки України / Ю.П.Герасименко. – К.: Знання, 2000. – 43 с.

4. Загальна характеристика природних вод // Хіміко-технологічні виробництва Полавщини / за ред. Г.Ф. Джурки. – Полтава: Оріяна, 2006. – 136 с.

5. Природно-ресурсний, людський та виробничий потенціал Полтавщини (історія становлення та сучасний розвиток) // Вища педагогічна освіта і наука України. Полтавська область. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2008. – С. 18 – 71.
АНТРОПОНІМІЯ ЗАЧЕПИЛІВЩИНИ

Чернікова Марія, учениця Орчицької ЗОШ І-ІІ ступенів

Зачепилівської районної ради Харківської області

Керівник: Савченко О.О., вчитель української мови та літератури
Українська антропоніміка має ще багато невирішених завдань, зокрема створення загальноукраїнського словника прізвищ. Шлях до розв’язання проблеми – у дослідженні регіональних антропоніміконів. Чим ширше і глибше вони будуть вивчені, тим повнішим виявиться матеріал для виявлення загальних закономірностей розвитку прізвищевої системи України. У системі українських власних найменувань, що склалася протягом минулих віків, відтворено різні аспекти народного життя на різних історичних етапах. Тому прізвища є одним із важливих джерел для дослідження мови, історії, матеріальної й духовної культури нашого народу. У цьому актуальність дослідження питання походження прізвищ мешканців сіл Малоорчицької сільської ради Зачепилівського району Харківської області: Залінійне, Зарічне, М.Орчик, Орчик.

Аналіз прізвищ мешканців наших сіл виявив, що на території населеного пункту використовується 291 прізвище українського та неукраїнського походження. Значна частина прізвищ утворена від чоловічих імен та назв професій, соціальних станів, видів діяльності. Така організація антропонімічної системи зумовлена історичними умовами та географічним положенням сіл.

Була висловлена ще й така – цілком слушна – думка, яка нічого не пояснювала: введення у будь-якого народу прізвищ свідчить про появу в цьому суспільстві почуття громадянськості. Це наслідок появи прізвищ, але не причина їх введення.

Вирішальна причина введення прізвищ – зміна ролі сім’ї в суспільстві на певному рівні його розвитку.

П.Чучка визначає глобальні ознаки, притаманні сучасному прізвищу:

1) Юридична обов’язковість.

2) Родинна спадковість.

3) Часова стабільність.

4) Мінімальне звукове варіювання.

5) Максимально можлива індивідуалізація кожного прізвища.

Села Залінійне, Зарічне, М.Орчик, Орчик мають давню історію. Для захисту південних кордонів Російської імперії від спустошливих набігів з боку Кримського ханства в 1731-1773 роках було збудовано Українську укріплену лінію, яка простяглася від Дніпра, проходила по течії річки Оріль та її притоки Берестової до впадіння її у Сіверський Донець. Охороняли її переселенці з Бєлгородської та Курської губерній. У 1764 році було створено Донський полк, де були військовозобов’язані із наших сіл. З 1798 року вони називаються військовими поселеннями. Мешканці не були кріпаками. Вони - переселені під час правління Катерини ІІ як вартові посли на кордоні з тою територією, на яку часто нападали татари. Першими переселенцями було 10 сімей із Курської губернії на прізвища Власови, Лапіни, Лебедєви, Овсяннікови, Прокудіни, Дрьомови. І сьогодні ці власні імена мають мешканці сіл Залінійне, Зарічне, М.Орчик, Орчик.

Науковці стверджують, що «матеріалом для творення українських прізвищ були чотири основні джерела:

а) імена;

б) назви місця проживання чи походження;

в) назви постійного заняття (професії);

г) індивідуальні ознаки (фізичні, психічні чи інші властивості) першого носія прізвища».

Було проаналізовано 291 прізвище мешканців, які зустрічаються на території сіл Залінійне, Зарічне, М.Орчик, Орчик, і згруповано за цими джерелами походження.

Відіменні прізвища

Одна із перших і практично найбільших груп об’єднала прізвища, твірною основою яких стали чоловічі імена (91 найменування): Аврам - Аврамчук, Акім -Акімочкин, Ананій - Ананченко, Андрій - Андреєв… (див. таблицю 1). Цікаво, що в наших селах найуживаніші чоловічі імена, від яких утворилося по 3 прізвища: : Захар (Захаров, Захарчук, Захарченко), Петро (Петречук, Петрик, Петровський), російське ім’я Філіпп (Філіппов, Філіпповський, Філіппенко). При цьому мало випадків, коли б основою для прізвища стало ім’я жінки: Галя Галиця, Зіна - Зінченко, Марія - Мареєв, Сима - Симак, Солоха - Солохін. Це пов’язано із ситуацією, коли батько був невідомий або давно помер, а весь тягар утримання і виховання дітей несла мати.

Окрему групу відіменних прізвищ становлять ті, що були утворені від дохристиянських слов’янських імен: Позняк – Познякков.

Прізвища, утворені від назви професії або за соціальною належністю

Серед досліджуваних нами власні імена, утворениі від назви професії або за соціальною належністю, становлять значну кількісну групу - 28 прізвищ: Бондар, Бондарєв, Бурило, Бурикін.

Наші села утворилися внаслідок створення захисної Української лінії і переселення козаків з Курської та Бєлгородської губерній, які повинні були захищати кордони від татарської навали, наявні прізвища тої доби: Джурин, Кордонський, Левенець, Курінний, Наместніков, Сердюк, Сотников.

Класове розшарування зафіксоване в таких прізвищах: Боярський (боярин), Горожанкін. Прізвище Міщенко здобували переважно ті селяни, які, проживаючи влітку на хуторах, взимку йшли в місто на заробітки. Такі люди вважалися несерйозними, тому й виникло поблажливе «Міщенко».



Прізвища, утворені за індивідуальними ознаками перших носіїв

Діапазон розглянутих прізвищ, утворених за індивідуальними ознаками першоносіїв, надзвичайно широкий - 106 найменувань. Ми їх поділили на дві підгрупи.:

1) за зовнішніми ознаками: Башкатов, Безмозгов, Гладкий…

2) за вдачею, поведінкою, способом життя: Бардаков…



«Відстрашувально-захисні» прізвища

Найзагадковішу групу становлять прізвища, утворені від назв тварин, комах, риб, птахів, явищ природи. Одну з причин творення таких прізвищ наводить М.Хурдаш: «Найбільш популярним серед повір’їв було забобонне переконання, що в природі й навколишньому оточенні існують предмети і явища, особливо живі істоти і рослини, яких не любить «нечиста сила», які нейтралізують усякі чари, уроки. Отже, якщо назвою, та ще й успішно вибраною з таких предметів, явищ, живих істот чи рослин назвати дитину, то саме це ім’я правитиме їй за надійний захист. З уваги саме на характер цього забобонного спрямування власних імен даного розряду відстрашувати від своїх носіїв «нечисту силу» і смерть, відводити від них чари, лихі побажання і т. ін., їх можна було б умовно назвати відстрашувально-захисними».

Серед розглянутих прізвищ до цієї групи можна віднести 66 найменувань, утворених від назв:

1) тварин (анімалонімічні): Бірюков, Бобришов, Волков, Єжов, Зубров, Кобелєв, Козуля, Конєв. Кононихін, Коровін, Лапін, Мишичев, Скотаренко, Субачев, Тур;

2) птахів (орнітонімічні): Воронін, Вороненко, Воронов…;

3) комах: Комаревський, Мухан, Шершнєв;

4) риб: Белущенко, Линцов, Судаков;

5) дерев, рослин, та їх частин (флоронімічні): Корнілов…;

6) природних явищ (метеорологонімічні): Луньов, Морозов, Холод, Шелест.

Отже, використання назв флори та фауни для творення прізвищ свідчить про збереження давньослов’янських принципів номінації, які формувалися ще в дохристиянські часи, коли наші предки вірили в те, що звірі й птахи передають свої якості названій особі.



Топонімічні прізвища

Окремо виділяємо групу з 11 прізвищ, утворених від назви місця проживання чи походження:

- вказівка на національне походження основоположника роду: Литвинов, Лях, Татаренко, Прус;

- вказівка на назву давніх племен чи діалектних груп: Бойко; Бойков;

- загальна вказівка на місце, де хтось проживав: Донський, Полішко, Полянський, Путілов, Харьковенко.

Побутові прізвища

Невелику групу складають прізвища, утворені від слів, що означають предмети, які використовують українці у побуті, назви будівель - 16: Баклагін, Безуглов, Бочаров. Булавкін…



Прізвища, які походять від назв продуктів споживання

Українці - дуже гостинні люди, та й самі любили та вміли смачно приготувати. Тому й виникли 11 прізвищ: Бражник, Буханістий.



Прізвища, утворені поєднанням основ слів

16 прізвищ утворені синтаксично-морфологічним способом: Білоконь, Капиніс, Мацегоров, Самофал.

У їх творенні відбулося поєднання основи прикметника з іменником.

Прізвища, пов’язані з церквною тематикою

Малочисельна група - 5 прізвищ, які пов’язані з церковною тематикою: Дьяконов, Пономаренко, Пономарьов, Проскурін.

Отже, група слів, утворених за індивідуальними ознаками перших носіїв, є найчисленнішою - 106 прізвищ. Друге місце посідають відіменні прізвища - 91.

Прізвища мешканців сіл Малоорчицької сільської ради Залінійне, Зарічне, М.Орчик, Орчик взято із архівних документів: 1) «Похозяйственная книга за 1947 -1949 года. Исполнительный комитет Орчиковского сельского совета депутатов трудящихся Зачепиловского района Харьковской области. Архив 1, ед. хран. 13-21», 2) Алфавітні книги та книги видачі свідоцтв про освіту Орчицької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Зачепилівської районної ради Харківської області, починаючи з 1947 року. Ці документи підтверджують достовірність наданої інформації.

Усі досліджені власні назви є цікавим лексичним і етнографічним матеріалом, який доцільно використовувати під час вивчення історії сіл Зачепилівщини, життя мешканців, їхніх традицій і звичаїв, мовних особливостей.
Спогади моєї родини

Чернова Вікторія, учениця 6-го класу Харківської ЗОШ №118

Харківської міської ради Харківської області

Керівник: Коваленко Майя Леонідівна, керівник народознавчого гуртка

КЗ «Харківська обласна станція юних туристів» Харківської обласної ради


Щоб зрозуміти, хто ми який шлях обрати в майбутньому, потрібно відповісти на питання: звідки або від кого ми походимо? Тому моїх батьків і мене завжди цікавила історія нашої родини. Мама і тато намагалися якнайбільше дізнатися про кожного члена нашої великої сім’ї. Вони записували спогади своїх батьків, збирали документи, родинні фото та відео матеріали, різні старовинні речі.

Ми ще не знаємо своєї родини аж «до сьомого коліна», але працюємо й далі, щоб краще знати історію нашої сім’ї.

«Спогади моєї родини» - це книга, яка немає свого завершення. Ми будемо її продовжувати, а зібрані матеріали передамо нащадкам.

Що більший рід, то міцнішим стає дерево, і у кожної гілочки є своє ім’я. То ж будьмо знайомі…

Велике натхнення до мене приходить під час Великодніх свят. Писанки тоді виходять особливо красиві. Мої роботи час свят прикрашали супермаркет «Восторг»

У нашій родині в пошані народні звичаї та традиції, які ми отримали у спадок, і потрібно зберегти їх, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь. Тому мама вчить мене колядок, щедрівок, знайомить

з різними звичаями та повір’ями. На уроці з хореографії

Заняття танцями забирають багато часу, тренування 4 рази на тиждень. Але це не лише приносить задоволення, а й є гарною можливістю удосконалити себе.

Дитинство пройшло на берегах прекрасної річки Сіверський Дінець. Село оточують мальовничі соснові ліси. Тут ростуть і гриби , і ягоди . А якщо пройти кілометрів дев’ять через ліс, то можна потрапити до Свято –Успенської Святогорської Лаври. Тато, разом зі своїми друзями, часто ходив пішки у монастир. Йшли лісом. Тут водились вовки, кабани, змії.

Існувала небезпека зустрітись з ними… А під час весняних канікул діти садили сосновий ліс.Так швидко пролетіло дитинство…

Після закінчення середньої школи, тато поступив у Харківський політехнічний інститут. Потім працював на заводі ім. Малишева. Зараз тато працює на заводі «Турбоатом» інженером.

Мій татко добре володіє німецькою мовою, багато читає, захоплюється астрономією та історією, вміє складати гороскоп. З ним завжди цікаво.

Після закінчення середньої школи , поступила на навчання у Харківський державний університет ім. Горького (ім. Каразіна) на філологічне відділення.

Село Глинськ, Здолбунівський район, Рівненська область

Після завершення навчання в університеті, працювала в училищі. Своє життя присвятила педагогічній діяльності.

Вона любить дітей і діти про це пам’ятають. Була відзначена учнями в номінації «Добрий учитель». Це була найкраща нагорода!

Мама багато працює. Стала лауреатом обласного конкурсу «Учитель року -1997» та нагороджена знаком «Відмінник освіти України».

Саме тут, у Харкові, мої батьки зустрілись і створили сім’ю.

У вільний час мама любить вишивати, шити, готувати. А ще захоплюється медициною.

Прабабуся дуже хвилювалась, щоб її дівчат німці не забрали на роботу в Германію, тому змінила їх дати народження. Так бабуся стала на два роки молодша. З новою датою народження вона прожила все життя. Бабусине життя було невеселе, бо рано втратила батька ( у тринадцять років). Прадіда Зіновія вбили за те, що він був головою сільської ради. Тому бабуся, разом зі своїми сестрами, вміли: і орати, і сіяти ,і дрова рубати. Діти тяжко працювали.

Зміна в датах народження дітей не врятувала життя бабусиної сестри Ксенії. Вона потрапила на роботу в Германію. Важка робота виснажила її .

Ксенія захворіла на сухоти. Вона повернулась додому і померла. Цей трагічний випадок вирішив вибір професії бабусі Ніни, вона стала медсестрою. В 1953р. на відмінно закінчила Дубнівське медичне училище.

Бабуся Ніна більше сорока років пропрацювала спочатку медичною сестрою, а потім лаборантом. Багатьом вона допомогла. Врятувала навіть дівчинку, у якої зупинялось серце. Бабуся любила людей і люди були їй вдячні.

На жаль, її вже немає з нами. Але я пам’ятаю бабусю. Її життя для нас є зразком сміливості, стійкості, волі та оптимізму. Вона любила життя, любила влучне слово і гарну пісню. Це улюблена пісня бабусі.



Мав я раз дівчиноньку чепурненьку,

Любу щебетушечку рум'яненьку.

Гей гей га уха-ха-ха

Дівчино-рибчино молода.

Одержав атестат про середню освіту, обрав професію кравця . Працював в ательє. А у 80-тих р.р. перейшов працювати на цементно-шиферний комбінат. Дідусь жив у селі Глинські, там і помер.

Дід Славик, так ми його називали, був талановитим: грав на скрипці, гарно малював і навіть співав у сільському хорі. Хист до малювання від батька передався моїй мамі, а від неї мені.

  ІСТОРІЯ ПРАБАБУСІ

У нестатках і злигоднях жила сім’я - не всі діти вижили. До старості дожило лише три сестри ( Оля, Віра та Ніна). Прабабуся була неписьменна. Вона мріяла про освіту і пішла до попа, щоб той навчив грамоти. Та піп змусив її працювати на господарстві. Так і закінчилось її навчання.

Прабабуся виховувала дітей і лікувала людей. Лікувала молитвами та травами. Відомо, що вона врятувала хлопчика від якого відмовились лікарі. Прабабуся довго молилась і дитина стала на ноги, хоча сама потім важко хворіла. Свій знахарський дар вона передала далекій родичці, тому що ніхто з дітей не мав бажання з рідних продовжувати лікувати людей.

Війна, втрата чоловіка, нестатки і малі діти не зробили її жорстокою. Прабабуся любила співати, цінувала гумор.

Читати навчилась у пенсійному віці. Можна було спостерігати як вона із захопленням шепоче, читаючи українську народну казку.

Прабабуся була освічена, мала каліграфічний почерк, була охайна, вміла добре куховарити. Вона висока на зріст, худа і фізично сильна.

Деякий час працювала у пана. Пани до неї добре ставилися, як до доньки.

Прабабуся доглядала за кіньми, годувала гусей ( напихала їх їжею, щоб люди могли поласувати смачною печінкою).

Вона згадувала, як пан просив не годувати дуже коней - взимку вони не працюють. Прабабуся не послухала. Їй було шкода тварин. І, коли пан сів в тарантас, то коні понесли його з такою швидкістю, що він мало не розбився!

Але все скінчилося добре. Пізніше прабабуся йде працювати на шкіряну фабрику. Тут вона знайомиться з Перегінчуком Петром Микитовичем, який згодом став її чоловіком. За ним поїхала вона в Україну.

Їй було важко звикати до нового життя. На схилі років прабабуся казала: «Я і тут чужа( в Україні) і там не своя (у Чехії)».

ІСТОРІЯ ПРАДІДУСЯ

Прадід працював в Чехії на шкіряній фабриці. Одружився і вирішив їхати в Україну. Йому говорили, що там живуть добре. Але дійсність його шокувала.

Пробував займатися виробництвом шкіри, але не вийшло. Працював в колгоспі конюхом. Сімейні нестатки його дратували. Він заборонив сину одружуватись, щоб полегшити йому життя. Син Ярослав одружився лише після смерті батька.
«ЗЕМЛЯ МОЯ БАГАТА НА ТАЛАНТИ»

Чернуцька Анастасія, учениця 10-А класу Люботинської загальноосвітньої школи

І – ІІІ ступенів № 4 Люботинської міської ради Харківської області.

Керівник: Іванченко Олена Анатоліївна, вчитель історії та правознавства.
“Земля моя багата на таланти”, - так говорив про Люботинський край Станіслав Шумицький – журналіст, поет. У спілкуванні з оточуючими поводився просто, ввічливо, лагідно. Завжди посміхався щиро, дружньо. Надзвичайна скромність і соромливість – ще одні основні риси С.В.Шумицького. Визнаний у країні письменник писав:

 Я коханого краю біограф



І хіба що трохи поет.

Спілкування з ним приносило насолоду.

Народився він 20 березня 1937 року у родині офіцера Радянської Армії в місті Саратові. Батько служив на західному кордоні перед війною. Коли почалася війна, мати з малим Стасиком пробиваються в тил, осівши в Україні. Одержали похоронку з фронту. У 40-х роках живуть у Гутах, Коломаку. В 1949 році оселяються в Каравані, де Станіслав у 1952 році закінчує 7-річну школу. У школі почав писати вірші. Багато допомагала йому вчителька української мови та літератури Євдокія Кузьмівна Мякішева – перший слухач і рецензент.

Після виходу в 1963 році першої поетичної збірки Станіслав одразу 22.09.63. відправляє її вчительці, зазначивши у листі: “Вважайте кожен вірш і кожен рядок нашим спільним твором. Ви маєте на це право”. Дорогій серцю вчительці вдячний поет присвятив вірш “Спогад”. У шліфуванні молодого поета безпосередню участь брав Володимир Сосюра, якому поет-початківець присвятив поезію “Поет” Збірочка має 26 віршів. Газета “Соціалістична Харківщина “ так відгукнулася про неї: “У поета СтаніславаШумицького проявилися ознаки нового бачення світу, - рисочки й інтонації, які обіцяють народження творчої індивідуальності, подають заявку автора на майбутні творчі успіхи” Критик також відзначив, що поезія Станіслава Шумицького позбавлена поганої моди римування і поетичної драбинки. Збірочка розкриває теми психології людини, кохання, природи рідного краю. Центральною темою є цілеспрямованість, героїзм, чистота думок і дій, роздуми над людським життям. Майстерно володіючи українською мовою, Станіслав Шумицький збагачує її такими висловами: ”нема нічого страшнішого за тишу, що враз оживає”, “йому майбутнє вмерти не дає”, ”куди страшніше, як вона (людина) в собі безповоротно втратила Людину” тощо. У другій збірці – 54 вірші. Вона свідчить про поетичне зростання автора. У третій збірці – 43 поезії. Дивною є назва збірки, що він її готував до друку “Осінь відкриває обрій”: вона ніби передчуває смерть поета Частим гостем Станіслав був у бабусі й дідуся, що жили в Люботині на вулиці Леніна біля Перекошки.

Про Люботин, Караван, природу рідного краю залишив поезії: “Люботин”, “Караван”, “Рідному місту”, “Хвилинка”, “Околиця” тощо. В Малинівці Чугуївського району здав екстерном курс за середню школу. Якийсь час навчався на філологічному факультеті Харківського Держуніверситету імені М.Горького (нині ім.Каразіна). Працював у редакціях газет: районної Дергачів (Харківська область), Обухівської районної (Київська область), “Ленінська зміна”, “Вечірній Харків”, “Молодь України”. Жив у Люботині, тому їздив електричкою – типова ситуація не дуже влаштованого життя. Вона ж, переломлена любовно і з елегійним філософуванням, вилилася у вірші, подарованому Іриною Корж Кімові Балабусі: - професорові, кандидату філологічних наук Харківського педагогічного університету ім.. Г. С. Сковороди:

Поїзди, як життя: все немає спочину їм.

Поспішають кудись - у невідомий край.

А життя - поїзди: як спинився хвилиною –

На порожнім пероні самотньо чекай.

До побачення, Харкова солов’їні околиці,

Де в осінніх садах залягла тишина.

Чи зустріну коли, чи не стріну ніколи цю

Дівчиноньку, що в мене, як серце, одна.

Та не можу відкласти прощально години ці.

Пам’ятай же, кохано, повсюди й завжди:

Як не зможем любов зберігать поодинці –

Не зуміємо й вкупі її берегти.

Всім вокзалам планети судилися муки:

Розставання завжди викликали жалі.

Та якби на Землі припинились розлуки,

То й побачень би вік не було на Землі.

Дивний настрій для молодого віку автора – “ і все більше вокзалів”, тобто розставань і менше причалів – зустрічей. Отак і бачу його на пероні, як і сам Люботин, блакитноокого русявого Станіслава, мов уславлені місцеві ставки. Як ота крапля з однойменного вірша “Ти знаєш, що ти Людина?” Василя Симоненка ідеєю співзвучна, та вірш С.Шумицького за художнім рівнем вважаю вищим. Тут вбачається образ, хай і елементарний, прикутий до залізничної колії Люботин - Харків , який лине з кожним краєвидом вікна, що пролітає повз поїзд., розуміючи щось потаємне і віддзеркалюючи себе у слові.

Його твори друкувала місцева, районна, обласна преса, журнали “Ранок”, “Дніпро”, “Вітчизна”, “Сибирскиеогни”. Матері, що жила в Каравані, присвятив поезію “Сивина” За життя Станіслава вийшли друком три збірочки – “Ознаки вірності” (1963 рік), “Сорок ударів серця” (1966 рік), “Герої приходять у пісню” (1971 рік) Був одружений, мав доньку Мариночку. В перших числах січня 1974 року трагічно загинув. Вбивство, а, може, самогубство, трапилося в час відрядження. Та й до цього часу бентежить питання: чому тіло забитого поета “знайшлося” в моргу аж на 21 день після смерті (третього січня 1974 року знайдене за Харковом у глибокому яру) при наявності в нього в кишені посвідчень члена спілки журналістів і члена спілки письменників. Його смерть і до цього часу залишається загадковою. Деякі поезії С.В.Шумицького покладені на музику композиторами А.Сало, Б.Михайлівським, О.Еткало, Іллею Летюком.. Поетичною естафетою біля пам’ятника Кобзаря в Харкові є пісня на слова С.Шумицького “Шевченківський сад”:

Безліч у житті бачив я садів

Скільки ще, напевне, перейду,

Тільки в одному зможу молодіть –

В рідному Шевченківськім саду.

Кожне деревце в мирній тишині

Голосом дитинства промовля.

Тут мене колись вранці навесні

В славну путь Кобзар благословив.

Ставши на Сумській, дивиться з гори

Вічно і безмежно молодий.

Кожної пори в сині вечори

Сходяться закохані сюди.

Лине в голубінь пісня голосна,

В ній живе Шевченківський вогонь.

В нашому саду юність і весна

Харкова робочого мого.

(Публікація В. Кривенчук – К.Балабухи)

Та люботинці пишаються тим, що ранкова зірка С Шумицького зійшла саме тут і відбивала промені натхнення, радості, любові, героїзму, людяності.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   61

Схожі:

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconVіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді

Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconХіі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» харківської обласної ради
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина – Україна» Напрям „Духовна спадщина мого народу ” Пошуково-дослідницька робота
Брат за брата
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconЗакарпатський центр туризму, краєзнавства,екскурсій І спорту учнівської молоді діяльність освітянських музеїв як спосіб формування національної свідомості учнівської молоді ужгород 2017 зміст
Завдання музеїв при закладах освіти на сучасному етапі по формуванню національної свідомості учнівської молоді
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconІсторико-краєзнавча спадщина Івана Крип’якевича
У статті розглядається краєзнавча діяльність відомого історика Івана Крип’якевича в Східній Галичині першої половині ХХ ст. Розглядаються...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconПро підсумки обласного сходження учнівської молоді Львівщини на гору Високий Верх Сколівського району, присвяченого 160-й річниці від дня народження І. Франка
«Львівський обласний Центр краєзнавства, екскурсій І туризму учнівської молоді» (надалі – кз лор лоцкетум) 0 вересня – жовтня 2016...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconВсеукраїнська науково-практична конференція
Вимірності фазового простору на прикладі математичної моделі хімічного реактора 30
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconДержавна служба україни з надзвичайних ситуацій
«Особистість в екстремальних умовах», VІ всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді icon15 грудня 2015 року в Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику буде проведена науково-практична конференція «Корсунщина в історії України»
Видатні постаті Корсунщини та їх роль у вітчизняній та світовій історії І культурі. Історико-біографічні напрями дослідження історії...
Хі всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція учнівської молоді iconНовопетрівська зош І-ІІІ ступенів «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі»
...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка