“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари



Скачати 187.42 Kb.
Дата конвертації27.04.2017
Розмір187.42 Kb.

УДК 94(477.83/86) “ХІХ – ХХ”

ББК 63.3(4Укр)52 Любов Сливка
ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА ТА МЕМУАРИ

ЯК ДЖЕРЕЛА ДО ВИВЧЕННЯ ДРІБНОЇ ШЛЯХТИ ГАЛИЧИНИ

(ХІХ – поч. ХХ ст.)
Стаття присвячена джерельній базі дослідження дрібношляхетської верстви в Галичині впродовж ХІХ – початку ХХ ст. Незважаючи на соціально-економічні та суспільно-політичні перетво­рення, в ХІХ – на початку ХХ ст. в соціальній структурі українського населення Галичини продовжувала зберігатися відмінна верства – дрібна шляхта. У дослідженні проаналізовано мемуари, епістолярії (листування), описи подорожей мандрівників, як окрему групу джерел про етносоціальний розвиток дрібної шляхти, регіони розселення, особливості її культури і побуту, відносини між шляхтою і селянами. Комплексний аналіз даної групи джерел засвідчив збереження шляхетської самосвідомості серед галицьких українців. Однак при використанні в наукових дослідженнях мемуарів та епістоляріїв слід враховувати їхню суб’єктивність, світоглядні позиції авторів.

Ключові слова: історичні джерела, мемуари, епістолярії, дрібна шляхта, соціальна група, Галичина, етнічна ідентифікація, соціальна (шляхетська) свідомість.
М
© Сливка Л., 2013
емуари, листи, автобіографії утворюють унікальну групу джерел, що відо­бра­жають настрій певної епохи. Ці важливі історичні “свідки” займають чільне місце в науковій роботі дослідника. В них сконцентровано великий практичний досвід. Спога­ди значно розширюють джерельну базу історичної науки та доповнюють відомості, зо­се­реджені в опублікованих і неопублікованих джерелах. Часто їх автори фіксували те, що сьогодні не можна знайти в жодному документі. Залучення мемуарів в поєднанні з основними документами забезпечує принцип об’єктивності дослідження. Чимало ме­муарної літератури висвітлює різні аспекти етносоціальної ідентифікації дрібної шлях­ти Галичини в XIX – на початку ХХ ст.

В XIX ст. дрібна шляхта становила відмінну етносоціальну верству і проживала компактними поселеннями або розпорошено серед сільського населення. До неї нале­жали особи, які виводили своє походження з привілейованого шляхетського стану. Во­ни виділялися в окрему групу завдяки певному набору соціальних цінностей та інте­ре­сів, що проявлялися в їх свідомості, поведінці, елементах культури.

У науковій та публіцистичній літературі дрібну шляхту означено поняттями “ходач­кова”, “чиншова”, “околишня”, “загродова”, “засцянкова”, “загонова”, “веретя­на”, “постоляна”, “сірячкова”, “кожушкова”. До неї відносяться родини Витвицькі, Висо­чанські, Бережницькі, Березовські, Драгомирецькі, Дрогобицькі, Грабовецькі, Жураківські, Ільницькі, Княгиницькі, Комарницькі, Топольницькі, Терлецькі, Яворські, Арсеничі, Геники та багато інших.

Метою даного дослідження є розкрити і проаналізувати мемуари та епістолярії як джерела до вивчення дрібної шляхти Галичини ХІХ – початку ХХ ст.

Запропонована постановка проблеми серед науковців спеціально не вивчалася. Серед нечисленних досліджень слід відзначити роботу вітчизняного етнографа Р.Кир­чіва про історичну достовірність шляхетських повістей А. Чайковського [22].

Загалом джерельна база дослідження досить строката. Її особливістю є відсут­ність прямих джерел про дрібну шляхту як окрему верству населення. Серед них знач­ний науковий інтерес представляють мемуари, листи, автобіографії, описи подорожей, які часто містять унікальну інформацію, а іноді й єдину згадку про подію. В цьому виді джерел розкриваються найрізноманітніші аспекти життя дрібношляхетської верстви. Частина рукописних документів міститься у фондах Центрального державного історич­ного архіву України у Львові (ф. 206 Українське педагогічне товариство “Рідна школа”, ф. 348 Товариство “Просвіта”, ф. 408 Греко-католицький митрополичий ординаріат), Державного архіву Львівської області (ф. 1245 Самбірський музей товариства “Бойків­щина”, м. Самбір), Відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В.Стефаника HAH України (ф. 11 Барвінських).

Так, вчитель із Самбора Т.Біленький в листах до громадського діяча О.Барвінсь­кого від 1896–1911 рр. описує становище дрібної шляхти в Самбірському, Старосамбір­сь­кому, Турківському повітах, указує на особливості її національної та соціальної сві­домості [6]. У листі від 28 квітня 1905 р. він писав: “Бажав я піднести квестию органі­зації шляхти нашої ходачкової, бо ж о них мусимо подумати серіозно і не гаятись. Оскілько я міг спостеречи шляхта ся ніби наша – ніби ні. Наша остілько, що держить ся віри і по декотрих селах в більшосте уживає руської мови і не наша. Бо традициями горнесь до вольностей, яких уживала, в душі шляхтич наш Панок і хто загра єму на струні шляхетства, особливо маєтніший шляхтич, той го має...” [6, арк.78–79].

В листах священиків до вищого церковного керівництва здебільшого йдеться про їхню працю в шляхетських селах. У листі пароха с. Брюховичі М.Ліщинського відо­бражено ставлення священичого стану до шляхти. Звітуючи про діяльність парафії, він писав: “Деякі парохи роблять собі хлопоти зі шляхтою тим, що відносяться до неї з погордою і кпинами, а цим відтручують їх і від своєї особи і від греко-католицької церкви” [3, арк.15, зв.16]. Іноді така реакція чи нерозуміння зі сторони пароха та гро­ма­ди провокували шляхту на зміну віросповідання та відмову від шляхетських тра­дицій.

Листування членів товариства “Просвіти” з головним керівництвом у Львові висвітлює діяльність читалень в шляхетських селах та побіжно ілюструє будні шляхти і селян. Наприклад, відомо, що схильність дрібної шляхти до судових процесів порівня­но із селянами була одним із проявів шляхетської правової свідомості. Це виражало її прагнення захистити честь родини. Голова читальні “Просвіта” в с. Корчин Шляхет­ський Т.Яцкович Корчинський у листі від 25 травня 1907 р. писав: “А з процесами і кін­ця нема, а з якими та з пустими”. Далі наводить приклад судового процесу, де чоловік, позичивши в сусіда кота, через те що кіт здох, відшкодовував власникові кота 30 корон, при його вартості 10 корон [2, арк.16].

О


Сливка Любов. Епістолярна спадщина та мемуари як джерела до вивчення дрібної шляхти Галичини…
крему групу документів складає листування організа­торів Товариства руської шляхти в Галичині (1907–1914 pp.) в м. Самборі з громадськими діячами з різних пові­тів, де знаходились шляхетські села. Так, нотаріус І.Грабовенський надав товариству інформацію про шляхетські села Струтинь Верхній, Гошів, Витвиця, Розточки До­линсь­ко­го повіту; громадський діяч В.Носковський про шляхту сіл Кійданів, Добро­по­ле, Курдибанівка Бучацького повіту; адвокат М.Новаковський про села Грабовець, Жураки, Старуня Богородчанського повіту; о. І.Яворський про шляхту сіл Бачина, Ро­сохи, Лібухова, Терло Шляхетське, Топільниця Шляхетська Старосамбірського повіту; суддя М. Геник надіслав інформацію про шляхетські села Березови Печеніжинського повіту [4, арк.8–10]. В листуванні підтверджується думка про українську етнічну іден­тичність дрібної шляхти в Галичині. І. Грабовенський зазначав, що 30 сімей дрібної шлях­ти з передмістя Долини Підлівче наприкінці XIX ст. “почували” себе українцями [5, арк. 3–3 зв.]. В.Носковський писав, що українська шляхта в селах Кійданів та Доб­рополе Бучацького повіту відзначалася “сильною національ­ною свідомістю” [5, арк.4].

Крім того, показано одну з характерних рис соціальної свідомості дрібного шлях­тича – відчуття місійної обраності, переплетене з амбітністю, яке упродовж століть не давало “розчинитись” серед селян. Так, шляхетським родинам з передмістя м. Долини Підлівче наприкінці XIX ст. пообіцяли відкрити школу при умові їхнього переходу на римо-католицизм. І.Грабовенський писав: “Я тогди зробив віче, ударив до амбіцій, що їх діти можуть бути міністрами України, так всі відказались від переходу на латинське” [5, арк.3–3 зв.].

Педагог С.Сас-Дубравський (1829–1909 рр.) в автобіографії аргументував своє українське шляхетське походження: “Походжу я з незаможної гірської, в Самбірщині проживаючої загонової руської шляхти, котра, в тій стороні від кількох віків оселена по селах і присілках... Тільки через піднесенє люду руского і шляхти дрібної нарід наш мо­же прийти до давного могущества і значеня” [10, с.364].

Священик М.Зубрицький у автобіографії помістив згадки про відмінності свят­кування Великодня шляхтою і селянами. Він описав випадок з одного села на Бойків­щині 1895 р., де шляхта, прагнучи виділитися серед селян, ставала відособлено біля церкви на Великдень. М.Зубрицький зазначав: “Вичислені родини (шляхта. – С.Л.) вно­сили паски до церкви і клали коло себе, або і по побічних престолах, а всі прочі паро­хіяни лишали на цвинтари. По Службі Божій виносили шляхтичі і солтиси з церкви свої паски на цвинтар і ставали в двох рядах разом з другими людьми ожидачи священика. Ся поведінка дуже не подобалася другим парохіянам” [1, арк.27].

Цінним джерелом вивчення етносоціальних взаємо­відносин між селянами та міщанами-шляхтою впродовж кінця XIX – початку XX ст. є неопублікований щоденник Й.Яворського, уродженця містечка Кулачківці Коломийського повіту від 1–27.03.1962 р., який знаходиться в родинному архіві О.Мандзюк (Яворської) (м. Отинія Івано-Франківської обл.) [7]. Незважаючи на шляхетське походження, автор з іронією описав міщан-шляхтичів і з більшою симпатією поставився до селян. Народний одяг він назвав “красивим селянським строєм”, а шляхетський – “лахи”.

Й.Яворський відтворив вплив соціального середовища на збереження шляхетсь­ких традицій. Проживаючи у безпосередньому сусідстві із селянами, шляхті важко було зберігати “кастову” замкнутість при одруженні. У Кулачківцях брати Яворські, шля­хетська родина яких мешкала в окрузі “мужиків”, оженилися на селянських дівча­тах. Автор щоденника, їх рідний брат, про це писав: “І от що значить між мужиками жити та й виховуватися” [7, арк.11]. В документі підкреслено значення спадковості шля­хетського титулу в XIX ст., відтворено реакцію дрібної шляхти на його втрату. “З діда прадіда шляхоцька кров, здурів і потяг між мужиків. Як я можу людям в очі дивитися, – та батько якби про цю ганьбу знав, то в труні долілиць перевернувся б”, – гово­рила мати шляхтича Яна Яворського, коли він одружився на селянці [7, арк.11–12].

У щоденнику відображено соціальні аспекти ототожнення шляхти із певним родом занять, елементами в одязі. В Кулачківцях міщани-шляхтичі, на відміну від се­лян, переважно займалися ремеслом, оскільки вважали його вищим заняттям від ріль­ництва. “Батько мав запас зароблених грошей, і коли йому пропонували купно поля, відповідав, що він не хлоп і поля не потребує. Тато легковажив рільництвом так як по­чував себе шляхтичем”, – згадував Й.Яворський [7, арк.8]. Підсилення відчуття тотож­ності з шляхетською верствою нерідко відбувалося завдяки елементам одягу. Мати Я.Яворського, коли той переодягнувся з міщанського пальто в мужицький кожух, го­ворила: “Не лише, що з мужичкою вженився, але ще й сам мужиком став” [7, арк.8].

Мемуари відомих громадських діячів виходили друком окремими виданнями в різний період. Спогади відомого громадського діяча Є.Олесницького (1860–1917 рр.) “Сторінки з мого життя” (Львів, 1935) передають ставлення його родичів до шляхетсь­ких традицій. Сам автор народився в одному з осередків шляхти на Поділлі, у с. Вели­кий Говилів Теребовлянського повіту. Він писав: “Мої сестри, значно старші за мене, згадували не раз, що наші шляхетські документи покійна мама зужила в кухні під пляцки” [37, с.4–5]. Таке ставлення до доказів шляхетства ілюструє нівелювання шля­хетських традицій в родинах українських інтелігентів в другій половині XIX ст.

У спогадах громадських діячів Івана Макуха (1872–1946 рр.) і о. Тита Война­ров­сь­кого (1856–1938 рр.) згадується про шляхетські села в повіті Товмач Ляцьке Шля­хець­ке та Озеряни [14; 34]. З 1907 р. І.Макух займався адвокатською практикою у повітовому містечку Товмач (сьогодні – Тлумач), о. Тит Войнаровський багато років був парохом в с. Ляцьке Шлехетське. “Низка споминів з мого життя” о. Тита Война­ровського поміщено у виданому в діаспорі збірнику “Історичні постаті Галичини XIX–XX ст.” (Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1961). Мемуари адвоката І.Макуха “На народній службі: Спогади” видані в Києві 2001 р. Зі спогадів І.Макуха дізнаємося, що на початку XX ст. “в судовій окрузі Тисмениця було культурне село Ляцьке Шляхетсь­ке, в якому було стільки української шляхти, що нею можна було обділити кілька пові­тів”, натомість в с. Озеряни повіт Товмач заґродова польська шляхта складала поло­ви­ну населення [34, с.61, 65].

Прелат Львівської митрополичої капітули Л.Куницький у “Спогадах молодих літ та заслання” (Львів, 2003) згадував, що Перша світова війна знищила сімейні доку­мен­ти, де була і шляхетська печатка гербу “де Бонча” [32, с.29].

Серед мемуарних документів значний науковий інтерес представляють листи, авто­біографія письменника А.Чайковського (1857–1935 рр.) (“Спогади. Листи. До­слідження” (Львів, 2002)), автора широко відомих художніх творів про ходачкову шлях­ту [45, 46]. Художні твори А.Чайковського про життя ходачкової шляхти висту­пають доповнюючим інформаційним джерелом до вивчення культури та громадського побуту цієї верстви. Його творам властивий високий вектор достовірності, оскільки автор – сам уродженець із дрібношляхетського середовища (с. Чайковичі (тепер Сам­бірського р-ну Львівської обл.)), мав можливість безпосередньо спостерігати за ним, а також бачити зсередини, співпереживати багато моментів з усього того, що знайшло ві­дображення в його творах [22, с.5]. Ставши сиротою у дитячі роки, А.Чайковський вихо­вувався родичами в с. Гординя на Самбірщині, яке також було осередком дрібної шляхти. В автобіографії він писав: “Малим 5-літнім хлопцем перейшов я жити до Гор­дині-Закуття між малоземельну шляхту” [45, с.274]. Отож безпосереднє враження мало першорядне значення в генезисі шляхетських повістей А.Чайковського.

Д


Сливка Любов. Епістолярна спадщина та мемуари як джерела до вивчення дрібної шляхти Галичини…
о циклу шляхетських повістей А.Чайковського нале­жать твори “Олюнька” (1895 р.), “В чужому гнізді” (1896 р.) і “Малолітній” (1919 р.) [43, 44, 47]. У них пись­менник добре передав збереження соціальної свідомості в середовищі дрібної шляхти після скасування кріпацтва в 1848 р. в Галичині. Твори містять детальні етнографічні характеристики особливостей чоловічого та жіночого одягу шляхти та селян, їх житла, описи елементів духовної культури. Прототипом Пишнівців в “Олюнці” та “В чужому гнізді” послужило письменникові шляхетське село Гординя.

Письменник у своїх листах до реактора газети “Діло” І.Белея, громадського діяча О.Маковея підтверджує достовірність сюжетів у його повістях про ходачкову шляхту. В листі до О.Маковея від 28 грудня 1895 р. він писав: “Не штука було писать “Олюнь­ку”. Коли я її знав лично, з нею бавився (ми в однім селі росли, Пишнівці – Гор­диня), знав цілу єї історію...” [46, с.58].

Деякі мемуари опубліковані в збірниках документів як джерела до вивчення істо­рії сіл Прикарпаття. Інформативним за змістом є видання “Історія Витвиці в доку­ментах і спогадах” (1992 р.) старожилів та відомих людей села Л.Витвицької про одяг селян та шляхти с. Витвиці, М.Попадюк (Волковецької) про місцеві традиції та звичаї, уродженця села, громадського діяча З.Красівського про шляхетську родину Красівсь­ких [12; 31; 41]. Зі спогадів Л.Витвицької дізнаємося, що шляхтичі і шляхтянки носили одежу подібну до міщанської, здебільшого пошиту з фабричного сукна, більш строгу і стриману в кольорах [12, с.93].

Значний масив документів мемуарного характеру був виданий ученими і гро­мад­сь­кими діячами української діаспори. Вони вийшли друком впродовж з кінця 60-х – початку 90-х XX ст. у історико-мемуарних збірниках по регіонах Галичини. А саме: “Бойківщина”, “Стрийщина”, “Дрогобиччина”, “Комарно – Рудки та околиця”, “Аль­манах Станіславівської землі”, “Коломия і Коломийщина”, “Чортківська округа”, “Бучач і Бучаччина”, “Підгаєцька земля”, “Теребовельська земля”, “Заліщиць­ка земля”, “Городенщина”, “Рогатинська земля” [8–11; 15–19; 21; 23–30; 33; 35; 36; 38–40; 42; 48–50]. Тут переважають спогади українських емігрантів про національно-культурні, просвітні, соціальні процеси в селах, звідки вони походили. В їх контексті описуються особливості етносоціальної ідентифікації дрібної шляхти тих країв, її духовна та мате­ріальна культура, взаємо­відносини з селянами. Зокрема, міститься інформація про такі села: Говилів Великий, Струтинь Нижній, Грабовець, Винятинці, Березів Верхній, Се­редній та Нижній, Залісся, Улично, Застіноче, Криниця, Білобожниця. Незважаючи на певну суб’єк­тивність поглядів авторів, дані документи доповнюють джерель­ну базу дослідження значним фактологічним матеріалом, сприя­ють кращому розумінню ба­гатьох етнокультурних процесів у Галичині періоду кінця XIX – початку XX ст.

Спорадичні згади про дрібну шляхту містяться також в спогадах українських емігрантів, надрукованих в часописі “Літопис Бойківщини” в Філадельфії (США) в 70-х роках XX ст.: А.Власенко-Бойцун “Моя зустріч із Слугою Божим Андрієм Шептиць­ким. Крушельниця”, о. С.Іжик “Як то бойко сповідався” [13; 20].

До літератури мемуарного характеру можна віднести й описи подорожей Гали­чи­ною впродовж XIX ст. Подорожуючі згадували про шляхетські родини в тих селах, де вони побували. А саме, А.Чоловський писав про шляхетські родини в Єзуполі, Й.Рохрер про засцянкову шляхту в Жураках, В.Завадський про поселення чиншової шляхти на Поділлі [51–53]. У записках Й.Рохрера, який мандрував Галичиною в 1802–1803 рр., згадується, що вже на той час дрібна шляхта в матеріальному становищі нічим не відрізнялась від селян. Мова йшла про 40 родин т.зв. засцянкової шляхти в с. Жура­ки Станіславівського округу [52, s.79]. Подорожуючи Поділлям, В.Завадський опису­вав, що в межах річок Серет, Збруч, Стрипи аж до Дністра, чиншова шляхта розсе­лялася по селах, утворюючи більші чи менші шляхетські “колонії” [53, s.45].

Аналіз досліджуваних джерел показав, що їх автори – це очевидці та учасники тих подій, які зуміли відтворити у своїй пам’яті враження минулих часів. За соціальним статусом серед них були урядовці, священики, письменники, адвокати, нотаріуси, вчителі, селяни. Джерела свідчать, що не завжди шляхетське походження автора позна­чалось на характері документа. Наприклад, вихідці з шляхетського стану Є. Олес­ницький, Й.Яворський, М.Зубрицький досить скептично ставилися до надмірного акцен­ту­вання на шляхетстві. Натомість, у творах подорожуючих майже не має оцінки подій, а подано тільки факти.

Тематично в комплексі мемуарних джерел міститься інформація, що відображає найрізноманітніші аспекти з життя дрібної шляхти впродовж XIX – початку XX ст. В них знахо­димо інформацію про відносини шляхти і селян, прояви шляхет­ської свідо­мості, етнічної самоідентичності, особливості її мате­ріально-побутової культури, регіо­ни розселення, ставлення української громадськості до шляхетства тощо.



Загалом мемуарна література позначена тенденційністю, суб’єктивністю викла­ду матеріалу. При її використанні слід врахувати світоглядні позиції авторів. Допов­нюючи та збагачуючи основний блок матеріалів, мемуарні джерела допомагають від­творити повну картину етносоціальної ідентифікації дрібної шляхти Галичини впро­довж XIX – початку XX ст. Їх вивчення дає не тільки знання конкретних фактів, але й пере­дає багатоманітність тієї епохи.


  1. Центральний державний історичний архів України у Львові, ф. 206 : Українське педагогічне товариство “Рідна школа”, м. Львів, 1881–1942 рр., оп. 1, спр. 922, п. 27, 30 арк.

  2. Там само, ф. 348 : Товариство “Просвіта”, м. Львів, 1868–1944 рр., оп. 1, спр. 3073, 35 арк.

  3. Там само, ф. 408 : Греко-католицький митрополичий ординаріат, м. Львів, 1531–1945 рр., оп. 1,
    спр. 104, 35 арк.

  4. Державний архів Львівської області, ф. ф-1245 : Самбірський музей товариства “Бойківщина”, м. Самбір, оп.2, спр. 18, 13 арк.

  5. Там само, ф. ф-1245 : Самбірський музей товариства “Бойківщина”, м. Самбір, оп.2, спр. 24, 6 арк.

  6. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника HAH України. Відділ рукописів, ф. 11 Барвінських, спр. 626, п. 59, 145 арк.

  7. Родинний архів О. Мандзюк (Яворської). Спогади Йосипа Яворського від 1.03.1962 р. – 27.03.1962 р., 24 арк.

  8. Бабій В. Спогади про Говилів Великий / В. Бабій // Чортківська округа. Історично-мемуарний збірник Чортківської округи. – Ню Йорк – Париж – Сідней – Торонто, 1974. – С. 380–395.

  9. 9.Бігун-Єзерська А. Незабутній Струтин Нижній / А. Бігун-Єзерська // Стрий­щи­на. Історично-мемуарний збірник : у 3 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Париж ; Сидней, 1990. – Т. 3. – С. 331–334.

  10. Боднарук І. Філантроп і добродій шкільної молоді / І. Боднарук // Стрийщина : у 3 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Париж ; Сидней, 1990. – Т. l. – C. 364–366.

  11. Верес Р. Грабовець біля Богородчан / Р. Верес // Альманах Станіславівської землі : у 2 т. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1985. – Т. 2. – С. 558–559.

  12. Витвицька Л. Про одяг селян Витвиці / Л. Витвицька // Історія Витвиці в документах і спогадах. –
    [Б. м.], 1992. – С. 93–98.

  13. Власенко-Бойцун А. Моя зустріч із Слугою Божим Андрієм Шептицьким. Крушельниця /
    А. Власенко-Бойцун // Літопис Бойківщини. Піврічник, присвячений дослідам історії, культури й побуту бойківського племени. – 1975. – Ч. 1/21 (32). – С. 38–41.

  14. о. мітрат Войнаровський Тит Низка споминів з мого життя / Тит Войнаровський // Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. – Нью Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1961. – С. 15–75.

  15. Волицький В. Жидачівщина / В.Волицький // Стрийщина : у 3 т. – Нью Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1990. – Т. 3. – С. 463–479.

  16. Гафткович-Коцикова Т. Кальварія у Винятинцях / Т. Гафткович-Коцикова // Чортківська округа. – Нью Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1974. – С. 781–783.

  17. Геник-Березовський С. Березови перед II світовою війною / С. Геник-Березовський // Коломия й Коломийщина. Збірник споминів і статей про недавнє минуле. – Філадельфія, 1988. – С. 581–588.

  18. Заліщицька земля в спогадах емігрантів. – Тернопіль, 1993. – 123 с.

  19. Зельський І. Залісся / І. Зельський // Чортківська округа. – Нью Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1974. – С. 672–680.

  20. о. Іжик С. Як то бойко сповідався / С. Іжик // Літопис Бойківщини. – 1973. – Ч. 1/18 (29). – С. 52–53.

  21. ­
    Сливка Любов. Епістолярна спадщина та мемуари як джерела до вивчення дрібної шляхти Галичини…
    Ільницький М. Спомини про села Березови / М. Ільницький // Коломия й Коломийщина. – Філадельфія, 1988. – С. 565–580.

  22. Кирчів Р. Цикл шляхетських повістей Андрія Чайковського / Роман Кирчів // Чайковський А. Твори : у 8 т. Т. 5. – Львів, 1994. – С. 5–25.

  23. Кілярова Г. Дрогомирецькі і їх рід / Г. Кілярова // Альманах Станіславівської землі : у 2 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 652–653.

  24. Клодницький О. Весілля на Товмаччині / О. Клодницький // Альманах Станіславівської землі : у 2 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 889–893.

  25. Клодницький О. Народний побут, звичаї і фольклор Товмаччини / О. Клодницький // Альманах Станіславівської землі : у 2 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 876–888.

  1. Клодницький О. Товмаччина до Другої світової війни / О. Клодницький // Альманах Станіславівської землі : у 2 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 853–857.

  1. о. М. М. Колятор / М.М. Колятор // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. – Нью Йорк ; Лондон ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. – С. 419.

  2. Колятори (патрони) греко-католицьких парохій в повіті Рудки // Комарно – Рудки та околиця. Збірник історично-мемуарних, географічних і побутових матеріалів. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1987. – С. 216–218.

  3. Костецький М. Моє рідне село – Улично / М. Костецький // Скочиляс І. Читальні Просвіти в місті Дрогобичі та в селах та містах Дрогобиччини / І. Скочиляс // Дрогобиччина – земля Івана Франка: збірник географічних, історичних та етнографічно-побутових і мемуарних матеріалів : у 3 т. – Нью-Йорк, 1973. – Т. 1. – С. 433–437.

  4. Коцик Р. Заліщицький повіт наприкінці XIX і з початком XX ст. / Р. Коцик // Чортківська округа. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1974. – С. 702–705.

  5. Красівський 3. Розповідь (з особистого архіву ) / З. Красівський // Історія Витвиці в документах і спогадах. – [Б. м.], 1992. – С. 80–83.

  6. о. Куницький Л. Спогади молодих літ та заслання / Л. Куницький. / упорядник В. Лаба. – Львів, 2003. – 255 с.

  7. Курочка М. Слобідка Струсівська – моє родинне село / М. Курочка // Теребовельська земля. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1968. – С. 795–815.

  8. Макух І. На народній службі : спогади / І. Макух. – К. : Основні цінності, 2001. – 572 с.

  9. Мартинюк-Мельник Б. Моє родинне село, Іванівка / Б. Мартинюк-Мельник // Теребовельська земля. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1968. – С. 666–672.

  10. Олексюк А. Нижбірок Новий, Старий і Шляхотський / А. Олексюк, М. Залеська з Шанковських // Чортківська округа. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1974. – С. 362–367.

  11. Олесницький Є. Сторінки з мого життя / Євген Олесницький. Ч. І (1860–1890 рр.). – Львів, 1935. – 250 с.

  12. Остап’як М. Грабовець / М. Остап’як // Альманах Станіславівської землі : у 2 т. – Нью-Йорк ; Торонто ; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 731–735.

  13. Побережний-Михайлина О. з Гавінських Смадила Село Застіноче / О. Побережний-Михайлина з Гавінських Смадила // Теребовельська земля. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1968. – С. 649–655.

  14. “Подолянка” Полівці / “Подолянка” // Чортківська округа. – Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1974. – С. 254–258.

  15. Попадюк М. Мої спогади про Витвицю / М. Попадюк // Історія Витвиці в документах і спогадах. –
    [Б. в. д.], 1992. – С. 45–54.

  16. Сілецький Ю. Про мою Городенку та мій рід Сілецьких / Ю. Сілецький // Городенщина. Історично мемуарний збірник. – Нью Йорк ; Торонто ; Вінніпег, 1978. – С. 785–795.

  17. Чайковський А. Малолітній. Повість життя малоземельної шляхти / Андрій Чайковський. – Станіславів ; К., 1920. – 152 с.

  18. Чайковський А. Олюнька / Андрій Чайковський // Чайковський А. Твори : у 8 т. – Львів, 1993. – Т. 4. – С. 97–320.

  19. Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження / Андрій Чайковський : у 3 т. – Львів, 2002. – Т. 1. – 514 с.

  20. Чайковський А. Спогади. Листи. Дослідження... – Львів, 2002. – Т. 2. – 450 с.

  21. Чайковський А. У чужому гнізді / Андрій Чайковський // Чайковський А. Твори : у 8 т. – Львів, 1994. – Т. 5. – С. 26–349.

  22. Шехович Р. Криниця / Р. Шехович // Скочиляс І. Читальні Просвіти в місті Дрогобичі та в селах та містах Дрогобиччини / І. Скочиляс // Дрогобиччина – земля Івана Франка : у 3 т. – Нью-Йорк, 1973. – Т. 1. – С. 283.

  23. Яворський В. Отець Йосиф Caс Яворський / В. Яворський // Рогатинська земля : у 2 т. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1989. –Т. 1. – С. 610–611.

  24. Ясінчук Л. Білобожниця моїх юних літ / Л. Ясінчук // Чортківська округа. – Нью-Йорк ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1974. – С. 200–225.

  25. Czolowski A. Z przeszlosci Jezupola і okolicy / А. Czolowski // Przewodnik naukowy i literacki. – Т. XVII. – 1889. – S. 821–835, 923–932, 1046–1060, 1184–1245.

  26. Schnür-Pepłowski S. Galiciana (1778–1812) / S. Schnür-Pepłowski // Przewodnik naukowy i literacki. –
    Т. XXIV. – 1896. – S. 74–90.

  27. Zawadzki W. Obrazy Rusi Czerwonйj / W. Zawadzki. – Poznan, 1869. – 81 s.


В статье исследуется источники к проблеме изучению дробно-шляхетской социальной группы в Галичине в ХIX – начале XX века. Несмотря на социально-экономические и политические изменения в регионе, в социальной структуре украинского населения Галичины продолжала сохранятся отдельная группа – дробная шляхта. В исследовании проанализировано мемуары, эпистолярии (письма), описания странствований странников, как отдельную группу источников об этносоциальном развитии дробной шляхты, регионах расселения, особенностях её культуры и быта, отношениях между шляхтой и крестьянами. Комплексной анализ этой группы источников свидетельствует об сохранении шляхетского самосознания среди украинцев Галичины. Однако в научных исследованиях мемуаров и эпистоляриев нужно учитывать их субъективность, мировоззрение авторов.

Ключевые слова: исторические источники, мемуары, эпистолярии, дробная шляхта, социальна группа, этническая идентификация, социальное (шляхетское) сознание, Галичина.
Sources to the research of the petty nobility as a social stratum in the period 19 – early 20th century are analyzed in the paper. Nevertheless on social, economic, political transformations in Galicia, petty nobility has maintained its position on the social structure of Galician society. Epistles, memoirs, traveler’s notes are particular group of sources about ethnic and social development of the petty nobility, regions of settlement, its culture and mode of life, relationships with peasants. Complex research of this group of sources show us a high level of the nobility consciousness preservation in Galicia. However, in the scientific investigations author’s subjectivity must be taken to consideration.

Keywords: epistles, memoirs, historical sources, Ukrainian petty nobility, social stratum, ethnic and social identification, Galicia.
Каталог: depart -> SlavsHistory -> resource -> file
file -> Ббк 3. Ганна Скорейко, Ірина Яворська
file -> 477. 3/. 86) Ббк 63. (4 Укр) Василь Бурдуланюк українська археологія галичини ХІХ – першої третини ХХ століть
file -> Владислав Яценко " ліберальна візія"
file -> “1890/1895” ббк 3. (4 Укр) 52 Андрій Королько
file -> “1944/1958”: 29. 73 Ббк 63. (4 Укр) Cергій Гордійчук український національно-визвольний рух на закарпатті
file -> +37. 014. Ббк 63. 1(Укр) Василь Жупник депортаційні процеси 1944-1953 рр. На території західних областей урср як засіб тоталітарного “упокорення”: історіографічний аспект
file -> Ббк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр
file -> Ббк 63. Петро Федорчак, Тетяна Федорчак розвиток чеської та словацької культури
file -> Ббк 3. (4 Укр) Василь Педич, Ярослав Штанько інституалізація української історіографії в галичині ХІХ – початку ХХ століття: методологічні проблеми вивчення


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconБбк 74. 104(4Укр-4Зап)

“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconЯрославвеприня к ворожбавітр у поезії Київ 2009 ббк ш6(4Укр)6-5 в 306

“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconБбк 3. (4 Укр) Василь Педич, Ярослав Штанько інституалізація української історіографії в галичині ХІХ – початку ХХ століття: методологічні проблеми вивчення
У статті розглядається процес методологічної еволюції галицької української історіографії ХІХ ст., її інституалізація на рубежі ХІХ...
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари icon477. 3/. 86) Ббк 63. (4 Укр) Василь Бурдуланюк українська археологія галичини ХІХ – першої третини ХХ століть
...
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconБбк 91. 9: 63. 3(4Укр-4М) а-82 Упорядник: Вілкул В. Д
Вілкул В. Д. – зав сектору науково-інформаційної роботи Наукової бібліотеки мну імені В. О. Сухомлинського
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconДавня архітектура українського села. Етнографічний нарис ббк 3. (4Укр) Д18
Випущено на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою “Українська книга”
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconБбк 63. 3(4Укр)52 Юрій Яковлєв роман яросевич – провідний діяч рурп у першій половині 1890-х рр
Русько-української радикальної партії у Галичині. Проаналізовано особливості формування світогляду та становлення суспільно-політичних...
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconХарків-2016 ббк 28. 088л6(4укр-4хар)
Неповторна краса природи Харківщини : методико-бібліографічні матеріали / уклад. С. О. Андрус; ред. Т. В. Смєкалова; Департамент...
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари icon«Поліграф – Терція» 2012 [82’0+159. 9] Ббк 83. 3(4Укр)6 м 69 Михида С. П
М69 Психопоетика українського модерну : Проблема реконструкції особистості письменника : [монографія] / Сергій Михида. – Кіровоград...
“хіх – хх” ббк 63. 3(4Укр)52 Любов Сливка епістолярна спадщина та мемуари iconІнформаційний вісник 4 (32) 2009 Київ 2009 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (32) 2009 / [редкол. Г. Саприкін (голов ред.), Т. Сопова (відп ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; дз...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка