Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом!



Сторінка1/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.7 Mb.
  1   2   3   4

Парафіяльні Вісті
Українська Католицька Парафія Свяатих Володимира і Ольги

92a Woodville Rd, Woodville, South Australia 5011

Fr Zenon Racki - parish priest, phone: 08 8235 2900, mobile 0413652929

email: stvoliol@chariot.net.au Лютий 2015 р



Хочеш змінити своє життя?

Почни із щирості перед Богом!
Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо своє приготування до св.Великого посту! Наступним кроком – це роздуми над двома особами: Митарем і Фарисеєм.

Обоє були побожними, обоє були в храмі і обоє молилися, але не обоє були вислухані Богом, лише одного Бог прийняв, бо лише один був щирим перед Богом.

Пройшли довгі роки наших молитов і що?

На дорозі нашого духовного життя слід час до часу запитати себе про свої переміни. Як я змінився? Ні, це не дорікання собі, а вияснення правди про себе. Адже людина на місці не стоїть – вона перемінюється. І куди? в яку сторону? У сторону добра чи зла?

Розповідь про молитву розкаяного грішника і зверхнього молільника нам показує, що після молитви є наслідки: наповненість Божою ласкою, або пустота.

Сокрушення серця – це молитва смиренної людини, яка пізнала свою грішність у глибині свого серця.

Поверхнева молитва, яка стосується лише зовнішнього життя, не дає доступу Божій благодаті у серце людини.

Ми молимось і це добре, і про що молимось?

Яка тема наших приватних молитов? Ми переживаємо за сім’ю, за друзів, за цілий світ? А цим часом ми може хочемо показати свою добрість і приховати свою не зацікавленість до спасіння своєї душі? Показуєм зацікавленість іншими, а до себе – байдужість, навіть, нелюбов?

Запитаймо себе: чи ми зацікавлені життям своєї душі? Якщо так, то чи молимось за її здоров’я, за її спасіння, за її розвиток, …

Це дуже важливо, щоб ми перш-за-все приділяли увагу нашій душі, нашому внутрішньому світу, нашому духовному життю. Адже ніхто окрім нас самих не може мати доступ до внутрішнього життя.

Коли ми будемо занедбувати своє внутрішнє духовне життя, то почнем мати уподобання у зовнішній релігійній поведінці і так поступово станемо подібними до фарисеїв, релігійних фанатиків, забубоних чи поверхневих прихожан.

Хто ще не почав молитися за себе, то нехай негайно випрошує покаяння для себе!

Хто вже молиться і є на дорозі спасіння, то нехай перевірить свою молитву. чи щира перед Богом, щоб не бути відкинутим через своє пустомовство. Адже уста моляться, а серце холодне в молитві.

Хто молиться, але не відчуєває перемін, то хай пам’ятає, що молитва без діл мертва. Тому окрім молитви, потрібно робити кроки до святості.

Наближається пора посту – пора освячення. Приготуймо і налаштуймо себе до цієї пори благодаті.



Стрітення Господнє

Автор: Інга Деяк, Колиба.

Різдв’яний круг свят завершується празником Господнього Стрітення, що його святкуємо сорокового дня по Христовому Різдві 15 лютого. Як і Різдво, Стрітення належить до 12-ти найбільших (окрім свята над святами – Великодня) свят церковного року. В цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму. Ці події яскраво описані в Євангелії від Луки.


-Таку назву празник має тому, що у цей день відбулася стріча Божої Дитини - маленького Ісуса і його Пресвятої Матері з праведним Семеоном, - пише в своєму етнографічному дослідженні «Обрядові дійства та розваги молоді» Дмитро Копинець, закарпатський вчитель і етнограф. - Закон Мойсея приписував, що кожна жінка по народженні дитини протягом 40 днів не сміє входити до храму, бо в тому часі вона вважалася нечистою. На ці 40 днів припадав період очищення. Діва Марія, як Божа Мати, не була зобов’язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом. І все ж вона у покорі сповняє приписи закону і приносить у жертву дві горлиці, бо 40-го дня відбувався обряд пожертвування Богові і народження хлопчика. За Божим просвіченням Семеон у Дитятку Ісусі пізнав Месію, бере його на руки, прегарною молитвою благодарить Господа Бога за ласку, що його очі побачили обіцяного Спасителя. Дух богослужби Стрітення є той самий, що й дух Христового Різдва і Богоявління: прославити Богоявління на землі, звеличити Христове Божество та віддати честь Пречистій Діві Марії як Богоматері.
Стрітення в народному календарі
Стрітення в нашому краї, як і по всій Україні - не лише церковне свято. У цей день, за народним повір’ям, зима зустрічається з весною. З давніх-давен Стрітення в Закарпатті чекали з особливим нетерпінням і урочисто відзначали, а тому приурочувалося до цього свята чимало звичаєвостей як церковних, так і побутово-господарських.
Передусім, в церквах освячували свічки. Їх дбайливо берегли протягом року і часто використовували як лікувальний, протизлодушний чи заспокійливий засіб. Дівчата - відданиці на тих свічках часто гадали – щоб “за полум’ям взнати з якої сторони сватачів чекати”. Тією свічкою обкурювали хату та інші подвірні споруди, щоб оберегти себе й худобу від хвороб і нещасть, а також вози та інший сільськогосподарський реманент, коли вирушали на першу оранку, щоб всяка сівбиця рясними сходами проросла”, - пише Д.Копинець.
Дослідник історії Закарпаття, етнограф і священник Юрій Жаткович пише в своєму «Народному календарі» (Замітки етнографічні з Угорької Руси): «Народ вірує, що зима тричи стрічає ся із лїтом, т. є. 2 (15) лютого, на Стрітенє, 9 марта, на Сорок сьвятих і 25 марта на Благовіщенє, коли лїто зовсїм переможе зиму.

За Стрітенє кажуть, що коли на Стрітенє когут не пє воду із волового слїду, віл не буде пастись на Юра. Коли на Стрітенє снїг рано паде, ране сїяня буде добре; коли із полудня паде, пізнїйше сїяня удасть ся, а коли лиш із вечеру паде, пізне сїяня буде добре.»


Із Стрітенням пов’язано багато різних повір’їв та прикмет, відображених у народних прислів’ях. Наприклад: “Якщо на Стрітення сніг – чекай ранню весну на поріг”, “Якщо на Стрітення капле із стріх – зима ще довго протягне”, “Якщо на Стрітення погода морозна і ясна – буде весна файна” . Для хліборобського Буштина (як і для Закарпаття в цілому), - пише Дмитро Копинець, дуже важливо було, знати в які строки закінчиться зима і якою буде довгождана весна . Тому на Стрітення пильно слідкували за станом погоди.
Тепло і відлига в цей день віщували ранню і теплу весну, мороз – тривалу зиму. Коли на Стрітення ішов сніг – весна передбачалася дощова, коли лютувала хурделиця – пізня й холодна, а коли день

був похмурий, без сонця, ще не даватимуть спокою морози... Крім того, селяни стежили за розміром бурульок. Вважалося: якщо у увечері вони короткі до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі – ще будуть рясні заметілі.


Стрітення чекали і пасічники. Вони вважали: як капатиме зі стріх водичка, так прибуватиме і мед.

Коли на Стрітення від морозу яйце трісне, чекай на хороший урожай – погода буде помічницею.

Уранці сніг - урожай раннього хліба. Відлига - буде добрий урожай пшениці, А вітер – вродять фруктові дерева. Якщо на Стрітення просохло від вітрів - весну чекай за сорок днів.
Часопис «Українські традиції» розповідає нам таке: «На Стрітення святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову - ще не вживану - посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це - цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що "поможе". Найкраще ця вода помагала від "пристріту" - від хвороби, що її спричиняло "погане" око.
Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: "Боже тебе збережи!". Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

Господарі також ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса - врожай, нема роси - немає врожаю.



Роздуми о.Ореста Фредини про війну

Четвер, 29 січня 2015р

«Скільки дорогоцінної крові платить наш народ за те, щоб бути людьми. Не знову хитренькими і підленькими, а вільними», — каже о. Орест Фредина. Священик зазначає, що Господь не перестає являти чудеса, починаючи від Революції гідності.

«По-людському ми не мали шансів воювати проти такої машини, по-людському ми завжди були у програшному становищі. Але по-людському і по-Божому ставалося те, що правда через мужність, через героїзм і через відвагу окремих людей перемагала».


Зараз дуже подібна ситуація, переконаний отець. Священик наголошує, що можливо, нам би хотілося допомоги збоку, але потрібно сподіватися на допомогу від Бога. Адже у Старому Завіті люди, коли бачили, що їм не вдається щось виграти, то переглядали свої відносини з Богом. Не один раз у них було таке, що Давид, молодий юнак, перемагає Голіафа. «Погляньмо на карту нашої прекрасної держави і подивімося на ту силу темряви, яка нині хоче на нас сунути. Але річ є дуже проста. Темрява має страшенну силу, вона гнітить, все хоче повернути на свої порядки. Але вона не здатна залізти у природу світла. Найменший промінчик наскрізь просвітлює природу темряви. Я, як священик, як християн, як людина, яка вчиться через ціле своє життя довіряти Господеві, прошу Господа Бога, щоб зглянувся над всіма нами, діткнув нашого серця Своїм Світлом, подарував нам правдиву мужність».
Отець Орест каже, що війна може нас зробити жорстокими, може вирвати з нашого серця світло. Але також важкі обставини можуть нас залишати великодушними. «Ми, українці, відстоюємо правду. Ми, українці, боремося зараз за свою свободу. Зовні один вояк та інший з автоматом виглядають дуже подібними. Але внутрішній стан серця і душі є кардинально протилежні. Бо один з любові посвячує своє життя за інших, віддає найцінніше - своє життя. А другий за гроші, з підлості, обдурений, принижений або зі страшної бісівської ненависті лізе, щоб псувати життя іншим».
Отець Орест закликає звернути увагу на нашу духовну боротьбу. Тому що тактика біса завжди однакова: «Це злоба, агресія, страшенна ненависть, це бажання зіпсувати іншим життя, яке у них вдається, бажання забрати щастя, відірвати життя. Ісус каже: “не бійтеся тих, що руйнують тіло”, адже нічого більшого вони зробити не можуть. Вони ж бо думають, що перемогли, а насправді — програли», — наголошує священик.
Ми покликані всі разом, як народ, повернутися разом до Джерела Життя.
«Той, хто має Бога в серці, світові не належить, навіть якщо якийсь посіпака на руки накладе йому кайданки», — каже о. Орест Фредина і закликає жити у Бозі та бути світлом, яке просвітлює темряву.

Черниця УГКЦ стала першою жінкою-капеланом

Понеділок, 26 січня 2015,


Монахиня Симеона (Довганюк) пішла на службу до військового шпиталю в селищі Черкаське Дніпропетровської області.

У Краматорську, при храмі Святого пророка Іллі УГКЦ, біженцям надають допомогу

У Гарнізонному храмі відбулася прес-конференція, присвячена духовній і матеріальній підтримці учасників АТО

Глава УГКЦ розповів Оксані Сироїд, як Церква допомагає українському війську

Як ідеться в сюжеті «5 каналу», монахиня Симеона поки перша і єдина в Україні жінка-капелан. Вона має дві освіти, за фахом психолог.

Уже майже 5 місяців монахиня працює психологом.

Військовослужбовець 93-ї механізованої бригади Семен Чайка зазначає, що він хоч і не надто релігійна людина, але добре слово монахині йому допомагає. «Вона (монахиня Семеона) підходить, розмовляє, піднімає духовно», – сказав військовий.

Монахиня Семеона служить у монастирі 22 роки. Помагати вирішила українським військовим бійцям після втрати брата, який загинув у Слов’янську у складі Національної гвардії.

Варто відзначити, що нещодавно Блаженніший Святослав нагородив монахиню Семеону патріаршою грамотою за її капеланське служіння.

Департамент інформації УГКЦ



Наші побажання і наші діяння

Субота, 24 січня 2015,

Є в нашому народі звичай, що з нагоди церковних чи світських свят вітаємо одне одного і переказуємо різні побажання. Найбільш інтенсивним щодо цього є кінець грудня і початок січня. І це не безпідставно.
У другій половині грудня поступово довшає день. Отже, є надія на світло і тепло. Інша причина – закінчення одного року і початок наступного. Кінець старого року – це час підбиття підсумків того, що було, а початок нового – припущення, що буде; пора сподівань на краще.
Для віруючих людей, зокрема християн, період на зламі років − це літургійне нагадування, що Бог, прийнявши також людську природу, прийшов до людей, щоб бути з ними та вести їх до дочасного та вічного щастя.
А в євреїв, наприклад, на грудень припадає свято світла, для якого властиве благодійництво. Ті обставини, прикрашені та доповнені різними радісними звичаями, пояснюють атмосферу зичливості, яка панує в ту пору року.
Подумаймо, чого ми одне одному зичимо. Звичайно, те, що іншим щиро бажаємо, є корисне і приємне.

Але особливість наших віншувань чи побажань − що все те добро, яке висловлюємо, − це щось, що має статися, або щось, що хтось має нам дати. Згадайте, що ви бажали цього року своїм рідним, приятелям, знайомим, і переконаєтеся, що це справді так.

Хочу додатково запропонувати інший зміст побажань, не тільки такий пасивний. На мою думку, було б корисно, якби ми могли бажати всім, до кого звернена наша зичливість, щоб вони могли своєю працею, своїм зусиллям, своїми стараннями досягнути те, що добре для них та для дорогих їм осіб чи навіть для всієї спільноти. Побажаймо, отже, бути діячами, а не тільки споживачами.

Говорячи про добре здоров’я, − бажаймо, щоб адресати нашої зичливості вміли і хотіли берегти своє здоров’я.

Згадуючи про добробут, − бажаймо, щоб ті, до кого звертаємося, вміли і хотіли заробити собі на добробут. Кажучи про мир та злагоду, − побажаймо щирої охоти чинити добро та усувати будь-яке насилля тощо.

Нема на світі нікого іншого, хто б бажав нам більше добра, як той, народження якого у ці дні святкували.

Гляньмо на Його життя. Він цілковито і безповоротно посвятив себе нам.

Якщо хочемо, щоб іншим людям було добре, подумаймо не тільки про те, що їм побажати словами, а й що для їхнього добра ми могли б осягнути ділами.

+ Любомир, Архиєпископ-емерит
Храм Святого Андрія у Львові та Деревнянська чудотворна ікона
Храм Святого Андрія від 1990 року є греко-католицькою парафією, в якій служать отці василіани. Давніше це був однойменний римо-католицький костел при монастирі ордену бернардинів, які з XV століття облаштувалися у Львові.
Сучасний монастирський комплекс почали споруджувати ще на початку XVII ст. за задумом ченця Бернарда Авелідеса і за проектом архітектора-італійця Паоло Домінічі. А роботами керували архітектори Павло Римлянин та Амвросій Прихильний, пізніше – Андрій Бемер. У 1630 р. було завершено всі будівельні та оздоблювальні роботи.
12 грудня 1990 р., напередодні храмового празника Святого Андрія, до церкви було урочисто внесено Деревнянську чудотворну ікону Богородиці. Ця ікона свого часу була святинею Жовківського василіанського монастиря. У 1948 р. чернець-василіанин Антоній Масюк перевіз її до Крехова, а пізніше врятував від рук атеїстів (витягнув з вогню, коли ті спалювали реліквії Крехівського монастиря) і переховував упродовж 40 років.
До речі, перше чудо перед іконою Страждальної Матері Божої сталося 1786 р. в с. Деревня на Жовківщині, коли прозрів п’ятирічний хлопчик, який був сліпим від народження. Це відбулося на свято Успіння Пресвятої Богородиці, коли після багаторічних молитов-благань батьків, хлопчик раптом вигукнув: «Яка гарна Мати Божа!» А в часи комуністичного лихоліття на Благовіщення була оздоровлена від невиліковної хвороби донька місцевого атеїста.
27 червня 2001 р. Святіший Отець Іван Павло II під час своєї Архиєрейської Святої Літургії у Львові 27 червня 2001 р. коронував Деревнянську чудотворну ікону Матері Божої. Сьогодні до цієї ікони горнуться тисячі побожних людей з молитвами-благаннями і молитвами-подяками за ласки Пресвятої Богородиці, які сходять на всіх, хто з вірою і надією приходить до Неї.
11 грудня 2010 року храм святого Андрія збагатився ще однією реліквією – мощами свого духовного покровителя апостола Андрія Первозванного, які привіз із Рима єпископ Іриней (Білик), канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре у Ватикані.

Патріарший паломницький центр УГКЦ



Як на Прикарпатті з конем ходять засівати

21 січня 2015, Юлія Головчин

Посівальники на коніМова йде про справжнього коня і він навіть має ім’я — Василь. Це не герой казки, чи мультфільму, а жива тварина, яка разом із засівальниками ходить по людських хатах. Перед тим, як іти щедрувати, тварину прикрашають квітами, дзвіночками і старовинними килимами. Засівальники кажуть: бували випадки, що тварину заводили навіть на другий поверх приміщення сільради.

Не впускати тварину в хату погана прикмета, — вірять селяни.

Традиція засівати у супроводі тварини збереглася лише в одному селі Прикарпаття — Колінцях. І така честь випадає не будь-якому коневі. “Обов’язково вибирають найсильнішого”, — пояснює власник коня, колинець Іван Бойчук. Обов’язково засівальники мають бути святково вбрані, хлопці у національному строї, при параді і кінь Василь – весь у квітах.

“Ми самі вдягаємося в урочистий одяг, такий, в якому ходили наші батьки, правнуки наші будуть ходити. Та одягаємо коня. Чіпляємо квіти, щоб він виглядав святково, дзвіночки, щоб здалека було чути, що кінь йде” – говорить засівальник Олег Водославський.

Посівальники з конем - і дітям радість

“Парубки йдуть, коня ведуть”, — засівальників чути здалеку. Зупиняються на подвір’ї, господарі спершу запрошують хлопців, а вже у хаті юнаки щедро засівають говорячи: “Сійся, родися, жито, пшениця, горох, чечевиця і всяка пашниця внизу корониста, зверху колосиста, щоб майбутній рік був кращий ніж торік”. Після цього запрошують до оселі коня. Спочатку кінь Василь впирається. Засівальники кажуть, що це не рідкість, приміром торік завели коня на другий поверх сільради, а от вивести тварину звідти зась, було дуже важко. Коня задобрюють вівсом та калачем, бо перед їжею Василь встояти не може.

“Ця традиція в нашому селі з давніх давен. З року в рік ми чекаємо цього свята”, – говорить господиня дому Оксана Чигур.

Починають засівати щойно настане північ з 13-го на 14-те січня і невтомно ходять селом до восьмої-дев’ятої ранку. А Богослужіння у храмах на Василія розпочинаються лише після того, як хлопці із конем побували і там. Згодом, частину коштів засівальники передають на церкву, при чому не обділюють жодну із конфесій.



Наміри Апостольства молитви на лютий

Загальний: За ув’язнених. За новий початок життя у своїй гідності


Минулого року Папа Франциск на зустрічі з неповнолітніми в’язнями у римському виправному закладі звернувся до них словами:
«Не дозвольте, щоб вам вкрали надію! Завжди ідіть з надією вперед!» Це значить, що ніколи не можна опускати руки, ображатися на ввесь світ чи переставати вірити в себе. Адже надія вмирає останньою…Інколи в’язниця може стати ліками й допомогти по-іншому глянути на світ, а особливо – на втрачений час.
Правдою є і те, що не всі ув’язнені є злочинцями, багатьох людей засуджують помилково. Як добро і зло існує споконвіків, так само є люди, які свідомо ступають на хибну дорогу, а є ті, яким допомагають стати злочинцями, чи яких підставляють, позбавляють волі фізично.
Погані нахили можуть також передаватися спадково, по генах, тому потрібно поважати навіть злочинців, вони також мають свою гідність і право почати нове життя. Два розбійники, розп’яті з невинно засудженим Христом на Голготі, отримали різний вирок, відповідно до своїх слів.
Один розбійник пішов з Христом до раю, інший вибрав зло й місце без Бога. Господь не може заставити бути добрим, чесним, справедливим, Він може допомогти, підтримати й вести.
Щоб не «зостатись поза дверми», громадянам потрібно бути на боці добра, а суддям потрібно просити Святого Духа щоб допомагав виносити справедливий вирок обвинуваченим, не відбираючи у нікого надію і гідність.
Місійний: За розлучених – за прийняття і допомогу в християнських спільнотах.
Розлучення – мабуть, один з тих болісних життєвих моментів, коли легко не буває нікому з двох сторін. Але перед тим, як піти на це, слід добре подумати.
Розлучення не розв’яже всіх проблем, а, навпаки, на зміну одним прийдуть інші. Пари, які планують розірвати шлюб, думають, що розлучення стане швидким і безболісним переходом від гнітючих та бурхливих конфліктів до тривалого спокою. Проте ці сподівання, як і мрії про ідеальну сім’ю, абсолютно нереалістичні.

Ми ж на землі…Апостол Павло пише до галатів: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, розпуста, ідолослужіння, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, п’янство, гулянки й подібне до цього».

Саме на ґрунті цих гріхів, коли одна або обидві сторони не визнають Бога кимось найважливішим у житті, за кілька чи кільканадцять років сім’ї розпадаються. Гору бере тілесне.
Церква приймає усіх людей у своє лоно й особливо допомагає розлученим особам відчути опіку й розуміння у колі християнських спільнот, молячись за втрачену половину й бажаючи їй добра.
Місцевий: За майбутнє дітей зі Сходу України, які стали жертвами війни.

«У подібних ситуаціях в будь-якій точці земної кулі найвищу ціну платять діти. Вони піддаються різним небезпекам.


Сам факт переміщення – з сім’єю, а тим більше окремо від неї – вже стрес для дітей. На це накладається ще й травма, яку діти отримали, ставши очевидцями військових дій», – каже голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Джованна Барберіс.
Використання дітей у конфліктах не дасть бажаного результату жодній зі сторін. Це жахливо. Це те, що неможливо прийняти. Діти й так платять найвищу ціну в таких ситуаціях.
Але, крім об’єктивних причин, створюються ще й додаткові, суб’єктивні, коли дітей, як неживі предмети, використовують у якихось своїх пропагандистських інформаційних цілях», – наголосила вона. 5 листопада 2014 року від вибуху артилерійського снаряда поруч із школою у Донецьку загинули 14-річний восьмикласник та 18-річний випускник школи.
У середині листопада в Горлівці від потрапляння снаряду в житловий будинок загинуло двоє дітей. Більшість людей розуміють, на чиїх руках кров українських дітей, і всі хочуть життя без війни, але є правителі, одержимі ідеєю імперії, окупанти, яким треба дати відсіч. Деколи війна необхідна для відвернення ще більшого зла. Якби Гітлер не був переможений у Другій світовій війні, скільки ще мільйонів юдеїв було б знищено? Якби не відбулася Громадянська війна у США, скільки ще афроамериканці страждали б у рабстві? У книзі Еклезіаста (3:8) сказано:
«Час любити і час ненавидіти, час війні і час миру!». Деякі війни є більш «оправданими» за інші, але всі вони завжди є результатом гріха. Найважливіше, що ми можемо зробити під час війни, – це молитися про божественну мудрість для наших лідерів, про безпеку наших солдатів, про швидке вирішення конфлікту і мінімальні втрати з обох боків (Флп. 4:6-7) і про мирне майбутнє для наших дітей.
Покровитель: мученик Партеній

Cвятий Партеній жив у IV ст. в місті Мелітополі у Малій Азії, був сином диякона. Бог наділив юнака даром творення чудес та зцілення недужих. Невдовзі Партенія висвятили на священика, а згодом він став єпископом міста Лампсака.


Своїми духовними науками і чудами Партеній навернув багатьох поган до Христової віри. Найбільшим чудом Партенія було воскресіння молитвою мертвого юнака, якого під час будови церкви переїхав віз, завантажений кам’яними плитами. Партеній віддав свою душу Богові 360 року.

При його святих мощах у Лампсаку багато недужих отримали ласку зцілення. Коли мощі св. Партенія в присутності єпископа Іринея Білика, ЧСВВ, урочисто відкривали для заміни покривала, то присутні були радісно здивовані, бо не зважаючи на те, що пройшло вже більше як 1750 років з дня смерті святого, зуби були всі біленькі, як ріпа, щоки напрочуд цілі, ліва рука тримається рамена, лише права відірвалася, пальці на руках зігнуті, тільки на правій руці одна кісточка гачком причеплена, всі кості, ребра і ноги цілі, навіть на підошвах кісточки збереглися.


На голові є вм’ятина від удару ще з того часу, коли кат гарячою головнею з усієї сили вдарив у голову молодого Партенія, св. мученика за віру Христову. На св. мощах виразно видніються печатки Папи Римського, які засвідчують, що це дійсні мощі св. Партенія.
Зараз чимраз більше поширюється почитання св. мученика Партенія і дедалі більше прочан приїжджає до місця його святих мощів, щоб випросити допомоги у своїх потребах та подякувати за отримані ласки, віддавши гідну хвалу св. Партенієві.
Втішаються вірні, що мають у себе такий надзвичайний скарб, що засвідчує постійну присутність святого. Мощі святого мають виняткову вагу для українського народу, а своєю давниною перевершили 1750 років, більше як 17 століть! Цей величний Божий дар є історичною й рідкісною духовною перлиною Церкви для всієї України.
Над усе радіють гаряче набожні до святого жовківчани, що мають таку надзвичайну ласку повсякчас відвідувати місце його спочинку і знаходитись під особливим заступництвом. Святого мученика Партенія вважають духовним покровителем міста.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconА сотню вже зустріли небеса…
Шановні учні, вчителі, гості! Сьогодні ми зібрались, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconПочаткова школа Виховні досягнення
Кожній речі — своє місце", "Якщо хочеш бути здоровим — загартовуйся", "Чистота — запорука здоров'я", "Будемо здорові, або Пригоди...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconПочаткова школа Виховні досягнення
Кожній речі — своє місце", "Якщо хочеш бути здоровим — загартовуйся", "Чистота — запорука здоров'я", "Будемо здорові, або Пригоди...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconЗміст виховної діяльності Виховні досягнення
Кожній речі — своє місце", "Якщо хочеш бути здоровим — загартовуйся", "Чистота — запорука здоров'я", "Будемо здорові, або Пригоди...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconТематика змісту виховної діяльності 1 клас Ціннісне ставлення до себе
Кожній речі — своє місце, Якщо хочеш бути здоровим — загартовуйся, Чистота — запорука здоров'я, Будемо здорові, або Пригоди маленьких...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconЛюбов на все життя
Всі, абсолютно всі живущі на Землі мають певні хист, здібності. Але, на превеликий жаль, далеко не кожен чоловік чи жінка реалізовують...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconАктуальність досліджуваної теми полягає в тому, що мистецька спадщини Кавалерідзе основана на творах української історії, майже все своє життя митець присвятив висвітленню у своїх кінострічках та скульптурах життя українців в різні періоди
Кавалерідзе основана на творах української історії, майже все своє життя митець присвятив висвітленню у своїх кінострічках та скульптурах...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconВін був борцем
Датський критик Георг Брандес говорив, що «треба володіти мужністю, щоб мати талант». Своє життя Шевченко віддав сміливій борьбі...
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! iconТуве Маріка Янсон Капелюх чарівника
Чарівність художнього світу твору. Його персонажі, втілення в них ідей доброти, щирості, сімейних цінностей
Хочеш змінити своє життя? Почни із щирості перед Богом! icon1. Батьківщина в скотта – Ірландія
Все своє життя письменник був хворобливою людиною, але мужньо боровся за здоров я


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка