І. Коваль Катерина. 5 А. Весна



Сторінка2/7
Дата конвертації16.03.2018
Розмір1.07 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
    Навігація по даній сторінці:
  • Лісок

Світи

Є два світи у нас чудові.

Один у нас різнокольоровий,

А в іншому - в нас будні сірі

Там всі працюють і не мріють.

А в першому казкове все:

Там мріями усе живе,

Цей світ лиш той же розуміє,

Хто мрію втілити уміє.

А в другому усі живуть,

Усі працюють і не мріють…

Душою своєю нікого не зігріють.

Я розкажу вам про світи

В своїх віршах казкових.

Допоможу у двух світах знайти

Вам спогадів чудових.


Оборська Анастасія,

6 клас
http://pit.dirty.ru/dirty/1/2009/03/19/26260-172544-050d90f7752d9d3780c812de1b868e79.jpg



Лісок

Зашумів лісок…

Ти поглянь разок,

Як там сонце світить,

Як ростуть там квіти,

Як шумить та гай…

Ти запам’ятай -

Це усе природа

І природна врода!

Оборська Анастасія,

6 клас

http://4.bp.blogspot.com/_1s6-usjbj7q/tdmwijh4iyi/aaaaaaaaaaw/8kbfqfn_ohy/s1600/yun_913.jpg


Природа
Природа - чудо світу.

Це знають дорослі й діти,

Але у світі сірому у нас

Природа гине у цей час.

Там люди працюють,а не грають

На жаль, природу зневажають.

Садити хист вони вже мають,

Але поливати забувають.

Там квіти зовсім всі зав’яли,

Дерева швидко занепали,

Бо тільки всі відпрацювали

Додому рвучко прямували -

Природу ніжну забували.

Жаль, пізно-бо всі зрозуміли -

Згубили все, хоч не хотіли!
Оборська Анастасія,

6 клас


http://virchi.pp.net.ua/_pu/99/48381486.jpg

Байка

Пес і Ворона

Пес у будочці сидів,

І від холоду тремтів.

Враз ворона підлетіла,

Щось йому набубоніла, каже:


  • В он ту хату ти піди,

І поживи там знайди.

Та сховайся під диван,

Будеш як великий пан.

- В он ту хату не піду,

А тебе я відведу:

І до хати ти піди,

І людей ти обійди.

- Та іди, я вже ходила

І від сиру крильця мила.

- Ну, піду, та ти не йди,

Бо не хочеш же біди…

Підійшов ось пес до хати,

Подививсь й почав казати:

- Ну ворона, ай брехуха

Потягла мене за вуха,

Каже, що вже там бувала,

А сама мені брехала.

Та ворона не чекала,

Здійнялася і пропала.

Хитра будь, та не завжди,

Як не хочеш ти біди.

Оборська Анастасія,

6 клас

Сірі будні
Батьки працюють і не мріють,

Бо мріяти зовсім не вміють.

Підвладні мрії лиш дитині.

Хто все казково розуміє.

А сірі будні полонили,

Дорослих вони швидко захопили.

Тепер вони працюють тільки,

А в них є ріднії маленькі дітки.

У тому світі все не те,

Там усі працюють, усе живе,

Там скрізь нудьга,

Не має ігор,

І сірі будні там завжди.
Оборська Анастасія,

6 клас


Зима
Зима - чудовая пора!

Лежить сніг вже на порозі,

Та дуже хитрая вона,

Ми мерзнемо всі на морозі.

На дворі в нас все біле – біле,

Та заметіль кружить у нас,

І під ногами захрумтіло,

Відчувся холодок ураз.

А я іду по стежці вліво,

А навкруги лежить сніжок,

В очах іскринка загоріла,

А ми йдемо все удвох.


Оборська Анастасія,

  1. клас



Весна
Вже талий сніг

Лежить на стежці,

Між ним малий струмок біжить,

А на деревах як сережки

Висять краплинки на цю мить.

Як все чудово зеленіє

І розквітає у саду.

Усі дерева й квітки милі

Кращого місця, не знайду.
Оборська Анастасія,

6 клас



http://4.bp.blogspot.com/-mbgy2s5dite/t0vcd_dpxvi/aaaaaaaalm8/ojq18ypjldk/s1600/%d0%92%d0%b5%d1%81%d0%bd%d0%b0+7.jpg

Літо
Сонце сяє, жарко дуже,

А тіні нам-бо не знайти.

Зрозумій нас, вірний друже,

Є жага пити від жари.

Ми підемо всі до ставочка

І скупнемося разок.

Зі спекой ми розберемося,

Як тільки побачимо струмок.

Побіжимо і нап’ємося

Тут джерельної води.

Із ключа ми наберемося

Прохолодної води.

Як прийдемо ми додому.

Жага зникне назавжди,

Бо ми вдосталь напилися

Чудотворної води.


Оборська Анастасія,

  1. клас


Осінь
Восени листя дерева скидають,

Снігові шубки на зиму вдягають.

Восени птахи у вирій летять,

Іншим про зиму повідомлять.

Восени звірі у сплячку лягають,

І до весни вони відпочивають.

Восени тихо і холодно скрізь.

Голо й дощі йдуть, куди не з’явись.


Оборська Анастасія,

6 клас



http://www.nova-odesa.narod.ru/autumn_00167.jpg
Зимова пора
Коли підеш на вулицю ти взимку –

Побачиш білу-білу скрізь стежинку.

Коли подмуть холодні заметілі,

Побачиш сніг ти білий на ялині.

Коли катаються з гори щасливі діти –

То щічки в них рум’янчиком покриті.

Коли мороз по хатах ходить,

На шибках казкові візерунки робить.

Коли вже сріблом іній виграває,

Побачиш, що десь річка замерзає.

Коли і діти, і дорослі грають в сніжки,

Побачиш ти, як всім стає тепліше трішки.

Коли відчуєш, що тепла нема,

То знай – до нас прийшла зима.


Калініна Олена,

7 клас



Прихід весни
Пішли від нас останні холоди,

І перестав сніг білий випадати.

Не стало вже зимової краси,

Пора весні тут головною стати.

Хурделити втомилася зима-бабуся,

Збиратися швиденько почала.

Сказала: «Я ще повернуся!
Керує хай природою весна».

Зраділи всі: тварини і рослини,

Нарешті сонечко в обійми їх візьме.

Повернуться теплі весняні днини,

Коли навкруг все квітне і цвіте!

Калініна Олена,

7 клас

Київ
Київ – місто історичне,

Воно завжди буде вічним.

Давно столицю заснували,

Де люди ще не проживали.

Либідь, Щек, Хорив та Кий

Заснували Київ мій.

Там князі ще владу мали,

Храми й церкви будували.

Козаки там воювали,

Свою землю захищали.

А зараз тут цвіте калина,

У лісах росте ліщина.

Дніпро тече широко й вільно,

Бузковим цвітом пахне сильно.

Пшеницю сіють на полях,

І вкрита зеленню земля.

А соловейко навесні

Співа солодкі нам пісні.

Каштани всюди тут стрункі

Розкидали свої гілки.

А на Хрещатик йдуть кияни,

Там пам’ятники є й фонтани.

Летить з тополі пух весною,

А сніг усюди там зимою.

Також усі в парк Шевченка ходять,

Поета пам’ятник знаходять.

А Києво-Печерська лавра

Для всіх духовним центром стала.

То ж Київ для людей як рай,

Що є миліше за наш край?

Калініна Олена,

7 клас


Літні іменинники
Прийшов світлий ранок –

Сонечко жовтеньке.

Рано діти встали,

Одяглись гарненько.

День цей довгожданний

Літечком почався.

Настрій цей веселий

Вище ще піднявся.

Діточки всі раді,

Вітання ж бо приймають,

Ну а в кінці свята

Подарунки мають.


Калініна Олена,

7 клас
Літо


З’явилось світле літо

Із сонечком чудовим,

Яке дає проміння

Квіточкам усім новим.

Всі квіти розцвіли

Серед полян і лугів,

Нагрілась вода моря

Біля берегів.

Всім уже не холодно,

Вже нема дощів

Дуже тепло й жарко

Без подиху вітрів.


Калініна Олена,

7 клас


Ліс
Цей ліс чудесний та прекрасний

У фарбах самоцвіту.

На нього сонце сяє ясне,

Яке буває тільки літом.

А після дощику дрібного –

Веселка вийде кольорова.

За допомогою тих барв

Вона така чудова.

А квіти лісові

Наділені нектаром.

Тож бджілки зберуть мед

Солодкий незабаром.


Калініна Олена,

7 клас


Осінь
Прийшла вже осінь жовтокоса

У золотім вбранні та дуже гарна.

Стала наша вся рослинність

І красива, й різнобарвна.

Одягнулися дерева

В оранжеві та жовті шати,

Бо скоро стане їхнє листя

Додолу швидко опадати.


Калініна Олена,

7 клас



http://fotoua.org.ua/wp-content/uploads/2011/11/autumn.jpg

Українська осінь
В Україні вже осінь,

Діти гербарій збирають.

Птахи вже відлетіли,

То ж вранці нам не співають.

Облетіло листя

І дерева голі,

А здалеку видніє

Ялинкова хвоя.

Квіти всі зів’яли,

Залишились кущі лиш тернисті,

Та ще червоніє

Калиноньки намисто.

Вітер дуже сильно дме,

З листячком він грає,

А ключ журавлинний

В теплі краї відлітає.

Сади та огороди

Нам несуть плоди,

А на холодну землю

Падають краплі води.


Калініна Олена,

7 клас
Україна


Живу я в Україні,

Де широкі поля.

Живу на своїй Батьківщині,

Де моя рідна земля.

У садах українських

Зацвітає калина,

А в зелених лісах

Проростає ліщина.

А обабіч хатин ростуть каштани стрункі

Розкидають вони свої пишні гілки.


Калініна Олена,

7 клас


http://t3.gstatic.com/images?q=tbn:and9gcspjp-p-y1hyeea9m9g5fli_9ugz-cjpkq97qrhsepw0h9lxcl3


З Днем Народження
В цей день лише для тебе

Сміється сонце з неба.

І пахнуть ніжно квіти

Його теплом зігріті.

І котик походжає -

Добра тобі бажає.

А птахи тобі співають –

Всього найкращого бажають.

Метелик в небесах літає

І крильцем тобі махає.

Кожна хмарка посміхнулась

І до тебе повернулась.


Калініна Олена,

  1. клас


Якби я був інспектором ДАІ
Якби я був інспектором ДАІ,

До рук своїх не брав би хабарі.

Зелену вулицю відкрив для пішоходів

І всім порушникам сказав би: “Годі!”


Якби я був інспектором ДАІ,

Придумав транспорт, який їздить на воді,

Щоби природа-матінка вже більше не страждала

І користь від людей нарешті мала.


Якби я був інспектором ДАІ,

Я знизив швидкість усіх авто на землі.

Шановні друзі! Ви не поспішайте,

Ви про порядок на шлях-дорогах дбайте.


Давайте всі дотримуватись правил.

Хто їх не знає, вивчити заставим,

Щоби ніяких бід не стало на дорозі,

Зробити це і ти, і я – усі ми взмозі.


І ось уже вітають водії яскраво фарами,

І сонце в небі з голубими хмарами.

Щасливі по дорозі йдуть дорослі й діти,

А у руках інспектора чудові квіти.


Ольховик Дмитро,

учень 7 класу



Той образ, що відкрив світ мрій
Коли маленьким по життю крокуєш,

Тобі відкриється багато таємниць,

Ти щось шукаєш і мандруєш,

Ключі знаходиш від скарбниць.


А хто тобі дасть силу і відвагу?

Хто дасть поради на життя?

Хто навчить виявляти повагу?

Звичайно, вчителька твоя.


Пам’ятай, шануй, люби,

Той образ, що відкрив світ мрій,

Кожну мить з вчителем ціни,

Як йти по життю? Вибір твій.


Учитель перед іменем твоїм,

Квітки пошани ми складаєм,

Втішаєте ви словом своїм,

І в океан життя ми поринаєм.

Рибальченко Анна,

учениця 8 класу



Краткое письмо
Возьму бумагу,

И напишу письмо,

Милорду или магу,

Мне ведь всё равно.

 

Я напишу всё просто,



Как в жизни мотылька,

Казалось бы красиво,

Но жизнь его так коротка.

 

Не буду я писать,



Длинные мыслишки, Байка

Долго размышлять,

И брать что-то из книжки.

 

Я напишу один вопрос,



Зачем вы соритесь друзья?

Ведь в ссорах и обидах,

Жизнь человеческая тоже коротка.
Рибальченко Ганна,

8 клас


Один на самоті
Сумний горобець летить,

Крила зовсім намокли,

Вітер виє щомить,

Вже осінь, листя пожовкли.

Ніде подітись йому ,

Тільки та думка одна,

Як жить самому,

Де сім’я моя.

Він згадав своє минуле,

Ті дні веселі,

Замислився про своє майбутнє,

Що він один в цій пустелі.

І так зостався горобець,

Історію всі його знають,

І так говорив один мудрець,

Ті одні що сім’ю не мають.


Рибальченко Ганна,

8 клас


Проза
Мій Київ

Золотоверхий Київ – прекрасне місто. Але у майбутньому воно стане ще краще! Киів у майбутньому буде зовсім іншим.

Життя стане неповторне, розкішне та насичене. Квіти будуть рости повсюди. А дерева стануть ще красивішими. У Києві побудують дуже багато будівель. Більшість з них – бібліотеки. Їхні куполи виблискуватимуть на сонці. Люди захоплюватимуться творчістю. Київ не буде неповторним.

В розкішних та густолистих лісах на галявинах вчителі навчатимуть дітей. Учні вчитимуться захищати природу. Усі діти любитимуть школу. Люди більше часу приділятимуть тваринам та природі. Навіть дикі тварини звикнуть до нас, а пташки літатимуть поруч.


Коваль Катерина,

5 – А клас.



зображення 284 з 136000

Скільки можна дорослішати?!




  • Дорослі зовсім не мають смаку! Вони одягають темний одяг. Довгі спідниці та широчезні штани. Ніколи не вдягають вузькі джинси, яскраві футболки та кофти. Вони ніколи не фарбують губи червоним, не користуються барвистими тінями. Дорослі завжди сумні та чомусь пригнічені. Ніколи вони не виражають свої почуття, емоції. Я не хочу дорослішати! Можна залишитися маленькою?- Анфіса дивилася на мене очима сповненими сподівань та надії.

  • Анфісо, зрозумій люди дорослішають не коли вони цього хочуть, а коли треба. Деякі люди повинні дорослішати дуже і дуже рано, а деякі майже наприкінці життя! А шкода що не можна повернутися в дитинство!

  • Чому?

  • Такий світ: суровий та інколи нестерпний!

  • Шкода. Я не хочу бути дорослим! Не хочу! Не хочу!

  • Чому ти не хочеш вирости?

  • Ні, вирости я хочу! Я не хочу дорослішати.

  • Чому?

  • Дорослі завжди пригнічені й до того зовсім не мають смаку!

  • Дійсно?

  • Так-так-так! Я не брешу! Чесно!




  • А я?

  • Ти гарно вдягаєшся!

  • Але я ж доросла.

  • Справді? Я тобі не вірю!

  • Мені 22 роки.

  • Скільки?

  • 22.

  • Ого! В нас с тобою різниця у віці…

  • Я тебе старша на 18 років.




ро

  • А я думала, що тобі 16, ну може 18 максимум!

  • Скільки зараз часу? 13:00? Я спізнююсь на пари! Вибач мені треба бігти!

Я схопила пальто з сумкою, швидко взулася, вдягла берета і вже хотіла бігти, як мене зупинив дитячий голос:

  • Стій! Почекай! Я маю в тебе дещо спитати!

  • Питай! Тільки швиденько! Будь ласка!

  • А ти ще повернешся?

  • Звичайно.

  • А коли?

  • Мабуть через годинку. Може дві!

  • Скільки чекати!

Анфісині очі перевели погляд з мене у підлогу, а ноги побрели до дитячої кімнати.

Услід я встигла сказати:



  • Не сумуй! Я повернуся, обіцяю! А поки подумай: чи усі дорослі однокові?

Через 2 роки я проходила практику у одному з львівських банків. Мені важко було переїжджати з Києва, але треба. З Анфісою я переписуюся по почті згадую її мало не щодня і зараз вона мабуть читає мій перед останній лист:

« 04.04.2012

Люба моя Анфісо,

Ти вже доросла. Тобі 8 років. Повертаюсь до нашої останньої розмови в живу, до тієї теми про дорослих. Ти подорослішала, як би сильно ти цього не хотіла. Ти вже мабуть зрозуміла, що не всі дорослі такі якими ти їх уявила. Я сумую за годинами коли ти сиділа поруч, ми грали ляльками і довго розмовляли про все, що могли. Хочу тебе розчарувати у Київ я вже ніколи не повернусь. Буду завжди згадувати цю веселу роботу на яку колись пішла

двадцятидвух літня дівчина. Я подорослішала не схотівши цього. Наступний лист мій буде останній. Мені треба перестати жити минулим і почати жити теперішнім. Чекаю на твою відповідь!

Твоя няня»

Гриша


  • Який гарненький!

  • Який міленький!

  • А які в нього гарні іграшки!

  • Такий маленький!

  • А який одяг!

  • Малесеньке янголятко!

  • Зачаровує погляд!

  • Він просто гарнюня!

  • Прямо око радує!

Такі слова Гриша слухає кожен день. Дорослі його оточують і пестять, роздивляються перехожі та кидають ласкаві погляди та усмішки. Хлопцю це не подобалося. Він почував себе не добре: почала боліти голова, труситися колінки і навіть хотілося впасти і не ставати до тих пір поки дорослі не розійдуться. Гриша не ходив разом з батьками у багатолюдні місця, у гості, а коли до них приходили, то хлопчик зачинявся у кімнаті разом з Бо-бо. Це його улюблена іграшка – мавпочка. Бо-бо він любив понад усе. Знаєте, що з нього вийшло коли Гриша підріс? Ні!? То я вам розповім: зараз він не виходить з дому. Ні де не працює бо боїться людей. За ним доглядає його старша сестра. Гриша друкує пречудові вірші, о Олеся відносить їх до друкарень, де друкують його збірки.

Гриша – людина яка неадаптована до людей!

Горпинич Людмила,

7 клас


апрол

Білочка
Наш будинок знаходиться на краю ліса. Живу я з мамою та бабусею. Одного разу ми пішли за ягодами та грибами до лісу. Назбирали ми цілу купу. А у той час коли ми були у лісі до нашого будиночка застебнула білочка. На кухні ми випадково залишили горішки. Тому, коли ми прийшли

Ми побачили цілу купу скла та битих тарілок. Білочка сиділа на підвіконні та гризла горішки. Вона нас не боялася, навпаки. Білочка, коли догризла горішок, пострибала до нас. Ми здивувалися. Вона дозволяла себе гладити, була ручною. Ми вирішили відпустити її. Та залишати на підвіконні горішки, що б білочка могла попоїсти, якщо ще забреде до нас.

Наступним раком ми почули шум у вітальні. Гадали, що це злодій. А ви здогадалися хто то був?

Це була білочка! Вона знов потрапила до нас через вікно. Мама та бабуся дозволили мені її залишити. Ми збудували для неї спеціальний, величезний вольєр, де білочка стрибає і бігає. Я назвала її Доля. Бо якщо б не вона та білочка до нас не потрапила б. Ми раді, що білочка живе з нами.


Горпинич Людмила,

7 клас
енргошлд


Якщо ти хочеш, то ти це зможеш
У селі Матівділька, в якому важко було посміхнутися, приїджае на канікули до бабусі 11 річна Анфіса. Вона була маленька на зріст, з великими, голубими очима, які начебто дивилися прямо у людську душу, чорняві кучері були зав*язані у хвостик, її не можна було побачити без широкої усмішки на обличчі. Вона плакала тільки коли була маленька без чистої свідомості. Коли вона співала то всі плутали її зі звуками сопілочки. У дорослих ці звуки викликали радість.

У селі було завжди сумно і сіро. Коли Анфіса вийшла з машини по спині пройшовся холод і вона навіть трохи зажурилася. До неї назустріч вийшов хлопчик:

- Хлопче! Привіт, мене Анфісою зовуть, а тебе як?

- Сашко . – хлопець різко відповів. На його обличчі нічого не змінилося: той же холодний погляд та сум.

- Дуже приємно!

- Я запізнююся! Бувай!

- Бувай!

“Дивно? Що з ним таке? Тут всі такі сумні! Дивне місце!”

-Бабуся! Як я рада тебе знов бачити!!! Чому тут так дивно?

- У наше село давно не приходила радість.

- А якщо встроїти ярмарок!?

- Це не можливо!

- Все можливо!

Наступного дня Анфіса запросила усіх на шкільний ярмарок. Всі дуже зраділи й село знов прийшла радість та веселощі!

Горпинич Людмила,

7 клас


Женя


  • Женю, я пішла на роботу. Не виходь на вулицю, там сильний дощ. Ще захворієш!

  • Добре, мамо!

Женя грав на комп’ютері у подаровану батьком на день народження гру. Він обурився словам матері тому одразу після того, як вона пішла він одягнувся і пішов на вулицю. Женя радісно стрибав по калюжах аж доки не побачив маму, яка виходила з автобуса. Хлопчик забіг додому переодягнувся та сів за комп’ютер.



  • Женя, ті досі за комп’ютером?

  • Так, мамо!

  • Швидко вдягайся ми йдемо у гості

до тітки Елеонори.

  • Мамо, може не треба?

Я себе погано почуваю!

  • Що болить?

  • Горло!



а пироьб

  • Та в тебе температура! Ти весь гориш! Все я викликаю лікаря, а ти лягай у ліжко. Я тобі принесу теплого молока з медом та маслом!

  • Фу! Бридота!

  • Не хочеш молока?

  • Так!

  • А чай з медом та варенням?

  • Буду!

Коли лікар прийшов він сказав,що Женя захворів ангіною та не зможе піти на день народження свого найкращого друга Дениса.

А ще Женя зрозумів що маму треба слухатися!

Горпинич Людмила,


  1. клас

Мрія

У Києві живе дівчинка Марійка. Вона була висока, як для свого віку. Чорні очі з блиском цікавості дивляться наче у душу. Волосся були як у ангела: біле й кучеряве.

- Мамо, а що таке мрія?

- Мрія, доню, це те що не можна відняти у людини.

- А в мене є мрія?

- Це знаєш тільки ти.

- А як мені її знайти?

- Мрії не знаходять, їх вигадують.

- Як це? Ти вмієш? Може навчиш?

- Цього не можна навчитися!

- Шкода! А можна знайти мрію!

- Звичайно!

Через годину Марійка повернулася брудною та обшарпаною з бридким кашлем.

- Марійка ти де була?

- Шукала мрію!

- Де?


- Усюди! Її ніде не має!

- Мрію так не шукають!

- А як її шукають!

- Ось дивись. В тебе є якась річ яку ти дуже хочеш!

- Так!

- Ось це і є мрія!



- Так просто?

- Так. А зараз йди митися и спати!

- Добре!

Горпинич Людмила,

7 клас



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconБілокур Катерина Василівна Катерина Білокур за роботою. Біографія
«Катерина Білокур», поставлено однойменний телеспектакль (1980), документальний фільм «Чарівний світ Катерини Білокур»
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconА вже весна, а вже весна …Анатолій Костецький «Починається весна»
Мета: почати ознайомлення учнів з творами Анатолія Костецького; вдосконалювати техніку правильного, свідомого, виразом читання; формувати...
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconЗ літературної скарбниці. А вже весна, а вже красна!
Тема: а вже весна, а вже красна. Визначення загального емоційного настрою твору Анатолія Костецького «Починається весна»
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconОй весна, весна, днем красна
Наочні посібники: : А. Лобова «Музичне мистецтво» 3 клас, портрет М. Лисенка, малюнки
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна icon«Ой весна, весна, днем красна»
Т. Н. З : Ноутбук, магнітофон, диск із записом твору, папки із теорією, портрет композитора, наочні матеріали
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconТема. Чорнобиль – моя тривога, скорбота, мій біль
На сьогоднішньому уроці мова піде про трагічну сторінку біографії нашої країни – Чорнобиль. Реактор вибухнув 26 квітня. Навколо цвіла...
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconБогдан-Ігор Антонич. Основні відомості про поета. Поезія Весна
«Весна», визначити тематичну спрямованість програмового твору; розвивати пам'ять, культуру зв’язного мовлення, вміння раціонально...
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconКатерина Логвинівна Ющенко
Катерина Логвинівна Ющенко видатний вчений математик, кібернетик, засновник теоретичного програмування в Україні, член кореспондент...
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconКоваль Л. Я. Синичків М. Б
Формування позитивного медійного іміджу як запорука успішної політичної діяльності
І. Коваль Катерина. 5 А. Весна iconДомашнє завдання для учнів 2-го класу Природа: підр с. 98-99, робота з зошитом на друкованій основі; намалювати малюнок «Весна в навколишньому оточенні»
Природа: підр с. 98-99, робота з зошитом на друкованій основі; намалювати малюнок «Весна в навколишньому оточенні»


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка