І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте



Скачати 252.23 Kb.
Дата конвертації15.07.2017
Розмір252.23 Kb.
ТипКонспект

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. Олега Кошового

План – конспект

години спілкування з учнями 8 класу

на тему
«І МЕНЕ В СІМ'Ї ВЕЛИКІЙ, В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ, НЕ ЗАБУДЬТЕ...»


(УСНИЙ ЖУРНАЛ, присвячений 200-річчю від дня народження

Т. Г. Шевченка)

Підготувала

класний керівник 8-Б класу

Самар В.В.

м. Ржищів – 2014р
УСНИЙ ЖУРНАЛ

«І МЕНЕ В СІМ'Ї ВЕЛИКІЙ, В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ, НЕ ЗАБУДЬТЕ...»

Для учнів 8 класу

Мета: поглибити та розширити знання учнів про неповторний світ

Т. Г. Шевченка, його творчість, розвивати інтерес до життя і творчості народного поета, виховувати в учнів любов і шану до геніального сина України, прекрасні людські почуття, почуття любові до рідної землі та гордості за український народ.



Наочне оформлення: портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, альбом про творчість Тарас Шевченка та вшанування його пам’яті, ілюстрації до творів Т. Шевченка, творчі роботи учнів

Обладнання: книжковий стелаж.

Епіграф "Немає в світі поета,

який стільки важив би в житті

свого народу, як Шевченко".

М. Рильський

Хід усного журналу

Клас святково прикрашений. У центрі – портрет Т.Г. Шевченка

Учитель. 2014 н. р. особливий, тому що вся українська спільнота готується до відзначення 200-річчя від народження геніального митця Тараса Григоровича Шевченка

Сьогодні нашу годину спілкування ми проведемо у формі усного журналу, гортатимемо сторінки, які розкривають життєвий і творчий шлях , великого українського поета.

Митець прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.



1 СТОРІНКА "Сторінки з біографії".

Учитель. Життя нашого поета таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда.

Мені хотілося б розпочати розповідь про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний і багатий, заневолений двома неволями. Одна неволя – панська, а друга – царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити – заказано, ходили німі.

Україна... В одному вже тільки цьому слові бринить ціла музика смутку і жалю... Україна Шевченка – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище і високі могили в степу, руїна та прекрасна на весь світ пісня...

Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч , як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли ночами: гай, гай... умер прекрасний край.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна – це марні, обшарпані, голодні люди. Поема жалю і смутку... краси і недолі.



  • Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належать невиданому у всі часи по всьому світі її огненному поетові. Легендарному поетові казкового краю... Великому борцеві за волю свого краю, свого люду, за безмежно широку волю на всьому світі поневолених народів. За всіх поневолених, близьких і далеких.

1 учень. Народився Т. Г. Шевченко 9 березня 1814 у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині село Звенигородського району Черкаської області) в закріпаченій селянській родині Григорія Івановича Шевченка та Катерини Якимівни Бойко козацького походження. Згідно з родинними переказами його діди і прадіди козакували, служили у Війську Запорізькому, брали участь у визвольних війнах і повстаннях, які відбувалися в Україні XVII–XVIII ст. Ці повстання були жорстоко придушені і нормальне суспільне життя у регіоні Черкащини, Полтавщини, Київщини, Брацлавщини, Чернігівщини на тривалі роки було порушене. Основна частина місцевого населення була закріпачена і зубожіла.

2 учень. Сім'я Тараса на чолі з батьком Григорієм Івановичем Шевченком повернулася до села Кирилівки (нині Шевченкове (Звенигородський район)), Звенигородського повіту, на Київщині, звідки був родом Григорій Іванович. Дитячі роки Тараса проходять у цьому селі.  24 травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина. 7 лютого 1819 року народилася Тарасова сестра Марія . 20 березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип.

Восени 1822 року Тарас Шевченко починає вчитися грамоти у місцевого дяка Совгиря. Знайомиться з творами Г. Сковороди. В період 1822–1828 років намалював «Коні. Солдати» (нажаль картина не знайдена).



10 лютого 1823 року його старша сестра і нянька Катерина вийшла заміж за А. Красицького — селянина с. Зелена Діброва.

3 учень. Рано втративши матір ( 1 вересня 1823 року), яка померла від тяжкої праці й злиднів, залишивши сиротами шестеро дітей, він з дитинства зазнав багато горя і знущань.  19 жовтня 1823 року Тарасів батько одружується вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей

4 липня 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого шлюбу Григорія Івановича. Всього в хаті діда Івана жило тринадцятеро душ. Тарас чумакує з батьком. Буває в Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кіровоград). 2 квітня 1825 року від тяжкої праці на панщині помер Тарасів батько — Григорій Іванович Шевченко.

Залишившись сиротою, Тарас іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Як «школяр-попихач» носить воду, опалює школу, обслуговує дяка, читає псалтир над померлими, продовжує навчання. Під час навчання Шевченко ознайомився з деякими творами української літератури. Не витерпівши дяківських знущань , Тарас тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра.



4 учень. І знаходить, відчуваючи великий потяг до живопису, кілька днів наймитує і «вчиться» малярству у диякона Єфрема (м. Лисянка, Звенигородського повіту, на Київщині). Також мав учителів-малярів із села Стеблева, Канівського повіту, на Київщині та із села Тарасівки, Звенигородського повіту, на Київщині. 1827 року пасе громадську отару овець у с. Кирилівці. Зустрічається з Оксаною Коваленко, подругою дитинства, яку не раз згадує у своїх творах. Саме їй присвячено вступ до поеми «Мар'яна-черниця».

1828 року Шевченка взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану (Звенигородського повіту на Київщині), куди він пішов за дозволом, щоб вчитися у маляра.

5 учень. Коли Тарасові минуло 14 років, помер В. Енгельгардт, і село Кирилівка стало власністю його сина П. Енгельгардта, Шевченка ж зробили дворовим слугою нового поміщика у маєтку Вільшані.  18 грудня 1829 року поміщик Павло Васильович Енгельгардт застав Шевченка вночі за малюванням козака М. Платова (героя Вітчизняної війни 1812 р.), нам'яв вуха кріпаку-слузі та наказав відшмагати його на стайні різками. Наступного дня наказ було виконано: кучер Сидорко відшмагав Шевченка на стайні різками за малювання. Протягом 1829–1833 років Тарас потайки малював копії з картин суздальських майстрів.

6 учень. Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні, проте деталі цієї подорожі мало відомі. Не виключено, що там він міг відвідувати лекції малювання у професора Віленського Університету Й. Рустемаса. У тому ж місті Шевченко міг бути очевидцем Польського повстання 1830 р. З цього періоду перебування у Вільно зберігся малюнок Шевченка «Погруддя жінки», якість якого свідчить про майже професійне володіння олівцем.

7 учень. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка, а щоб мати зиск з невгамовного потягу юнака до малювання, віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва, адже у великих панів було модою мати своїх «покоєвих художників». З цього часу і аж до 1838 року Шевченко живе у будинку Крестовського, де наймав квартиру Ширяєв. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші.

1833 року намалював портрет поміщика Павла Енгельгардта (акварель) (оригінал, датований автором, зберігається у Державному музеї Т. Г. Шевченка у Києві).

8 учень. Улітку 1836 року, під час одного із нічних рисувальних «сеансів» в Літньому саду, він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, які познайомили його з впливовим при дворі поетом В. А. Жуковським. Сошенко вмовив Ширяева відпустити Шевченка на місяць з ним, щоб цей час він використав для відвідування зали живопису Товариства заохочення художників і комітет цього товариства, «розглянувши рисунки стороннього учня Шевченка», ухвалив «мати його на увазі на майбутнє».

1838 року Шевченко разом з А. Мокрицьким відвідують Ермітаж, де оглядають твори видатних художників (Ван-Дейка, Рубенса, Веласкеса, Гвідо Рені та інших), говорять про цінність їхніх полотен.

9 учень. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський задумали викупити молодого поета з кріпацтва. Пан погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів. Щоб їх здобути, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина. Лотерея відбулася 4 травня 1838 року, 7 травня Шевченкові видали відпускну.

Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова у будинку № 100 і незабаром став студентом Академії мистецтв, а вже там — улюбленим учнем Брюллова.



10 учень. Водночас Шевченко наполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиків світової літератури й захоплювався історією та філософією. Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї увійшло 8 поезій[]: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

1 учень. Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844). Вірші Шевченка справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема загалом негативно поставилася до молодого поета, звинувативши його головним чином у тому, що він пише «мужицькою мовою».

Улітку 1842, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним з найпопулярніших творів українського живопису.



2 учень.  25 травня 1843 року Шевченко з Петербурга виїхав в Україну. Під впливом баченого і пережитого в Україні Шевченко написав ряд гостросюжетних віршів та поем, які не сподобались царському уряду.

Через яскраво антирежимний характер поетичні твори Шевченка не могли бути надруковані й тому розповсюджувались серед народу у рукописних списках. Сам Шевченко переписав їх для себе у спеціальний зошит-альбом, якому дав назву «Три літа» (1843 — 1845).



3 учень. Навесні 1846 року Шевченко прибув до Києва. У квітні - пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. У березні 1847 року, після доносу, почалися арешти членів братства. Шевченка заарештували  17 квітня 1847.

За непокору імператор покарав Шевченка набагато тяжче, ніж інших притягнених до слідства братчиків: заслав в солдати до Оренбурга. На вироку він власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати». В Орській фортеці всупереч суворій забороні, Шевченко продовжував крадькома малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти в чотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850).



4 учень. Семирічне перебування поета в Новопетровській фортеці — це найважчі часи в його житті. Та — незважаючи на найсуворіший нагляд, на моральні страждання і фізичне виснаження — Шевченко таємно продовжував малярську й літературну діяльність.

Тільки через 2 роки після смерті царя Миколи клопотання друзів увінчалися успіхом, і поета звільнено з заслання у 1857 р.

У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Тут поетові довелося затриматися майже на півроку. В'їзд до Москви й Петербурга йому було заборонено. Хоч у Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядом поліції, він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість «Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів і зробив чимало архітектурних малюнків.

5 учень. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга, де його тепло зустріли українські друзі та численні прихильники. У червні того ж року Шевченко оселився в Академії Мистецтв, де жив до самої смерті

Одержавши з чималими труднощами дозвіл, Шевченко влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. Тут відвідав своїх рідних — у Кирилівці та декого з давніх знайомих. У перших числах серпня 1859 Шевченко приїхав до Києва і оселився на межі Куренівки і Пріорки, по вулиці Вишгородській. Його мрії про одруження та придбання землі над Дніпром не здійснилися: Шевченка втретє заарештували і зобов'язали повернутися до Петербурга.



6 учень. Першим коханням молодого Шевченка була молода дівчина, одноліток Тараса — Оксана. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку. Але надії були марними — Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга. Усе своє подальше життя Шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав.

Наступною жінкою, яку він нагородив своїм коханням, була польська швачка Дзюня Гусіковська.

У 1843 році Шевченко їде в Україну і там зустрічає Ганну Закревську, якій згодом присвятив один зі своїх віршів.

7 учень. Наступними жінками, що займали місце в серці Кобзаря, були Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто не наважилася пов'язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим від неї. Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити в селі, й покинула поета, вийшла заміж за перукаря Яковлєва. І лише 1904 року, після смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка

8 учень. 10 березня 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів 13 березня його поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.

Після того як п'ятдесят вісім днів прах Т. Г. Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева .Похований він, як і заповів, у Каневі, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою.



Учні декламують

І помер Тарас...

Неволя підрубала сили,

Зашуміли сумно-сумно

По Славуті хвилі.

Попливли Дніпрові хвилі

Аж у синє море,

Всьому світу гомоніли

Про велике горе.

Затужила Україна,

Плакала немало,

Як ховала свого сина,

Пісняра ховала.

Учитель. Він був сином мужика, а став велетнем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей на ненависть і погорду.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті –невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку з мільйонів людських сердець все заново збуджуватимуть його твори.
2 СТОРІНКА "КОБЗАР".

Учитель. Книгу "Кобзар" український народ поставив на першому місці серед духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. "Кобзар" належить до найволелюбніших книг усіх часів, він наскрізь сповнений прагненням волі. Поезії "Кобзаря" пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з неволею. Кожен, хто відкриє томик "Кобзаря", відчує, що книгу цю написала людина, яка вистраждала свої відкриття, яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості. "Кобзар" – книга невичерпна, книга на віки.

8 учень. Перше видання


Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.

9 учень. Друге видання


1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».

10 учень. Третє видання

«Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Платон Симиренко — відомий в Україні цукрозаводчик і меценат виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це видання було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка.

Того ж 1860 року вийшов «Кобзарь» у перекладі російських поетів. Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.

1 учень. Видання в журналі «Основа»


Четверте видання «Кобзаря» з'явилося в 1861 році. Збірка Шевченкових віршів, друкована під заголовком «Кобзар», опублікована на сторінках щомісячного журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського, книги I–XII. Книга I з'явилася за життя Шевченка, а у книзі II був опублікований некролог поета.

Станом на 1985 рік в Україні збірка виходила 124 рази загальним накладом понад 8 мільйонів примірників. Низку творів із «Кобзаря» перекладено понад 100 іноземними мовами.



Учениця декламує вірш В. Окомаровського "Над Кобзарем".

Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне верба височенька.

Наша Оленка відкрила "Кобзар",

Вголос читає Тараса Шевченка.

Ген за рікою синіє гора,

В небі веселка розквітла казково.

Ніжно вплітається в гомін Дніпра

Ніжне і щире Шевченкове слово.

Прослуховування платівок із записом віршів

Вчитель. Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів. Однак він відомий світу і як художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелы й сепыъ та перший український мистецтвознавець
3 СТОРІНКА "Т. Шевченко-художник".

Учитель. Мистецька спадщина Т. Г. Шевченка налічує близько 1200 робіт – олійних картин, акварелей, офортів, малюнків.

Творчість Шевченка-художника посідає особливе місце в розвитку українського образотворчого мистецтва.

Художню освіту Т. Шевченко здобув у Петербурзькій Академії мистецтв. Вчителем Шевченка був видатний художник К. Брюллов.

Окремої уваги заслуговує автопортретна спадщина генія. Так в одному із російських видань про творчість Шевченка-художника зустрічаємо такий «зміст»:

« 1 Первый автопортрет

2 Автопортреты периода «трёх лет»



    • 2.1 Автопортрет, написанный в Яготине

    • 2.2 Автопортрет 1845 года

    • 2.3 Автопортрет со свечой

    • 2.4 Несохранившийся автопортрет 1845 года

3 Автопортреты периода ссылки

    • 3.1 Первый автопортрет периода ссылки

    • 3.2 Автопортреты, написанные во время Аральской экспедиции

    • 3.3 Автопортреты, выполненные в Оренбурге

    • 3.4 Автопортреты, написанные в Новопетровском укреплении

    • 3.5 Жанровые рисунки периода ссылки

4 Автопортреты последних лет жизни

    • 4.1 Автопортреты, написанные в Нижнем Новгороде

    • 4.2 Автопортреты, выполненные в Петербурге

    • 4.3 Автопортрет в тёмном костюме

    • 4.4 Автопортрет с бородой, в тулупе и шапке

    • 4.5 Автопортрет со свечой

    • 4.6 Автопортрет в светлом костюме

    • 4.7 Автопортрет в шапке и тулупе

5 Автопортреты, написанные масляными красками

    • 5.1 Автопортрет 1859 года

    • 5.2 Автопортрет 1860 года

    • 5.3 Последний автопортрет Тараса Шевченко

6 Автопортретные изображения

7 Автошаржи »

Самий ранній із відомих на сьогоднішній день автопортрет (тканина, масло, 43×45, в овалі, Національний музей Тараса Шевченка) написаний на початку 1840 року в Петербурзі, останній автопортрет (тканина, масло, 59×49, в овалі, Державний музей Тараса Григоровича Шевченка), виконаний 1 лютого 1861 року, зображує образ безнадійно хворого художника.

Про себе як про офортиста Тарас Шевченко напише, працюючи у 40-х рр. XIX ст. над відомими офортами із серії «Живописна Україна» так: «Из всех изящных искусств мне теперь более всего нравится гравюра. Быть хорошим гравером значит быть распространителем прекрасного и поучительного в обществе. Значит – быть распространителем света истины. Значит – быть полезным людям».

Відома спадщина Шевченка і як майстра сепії.

Натуральна сепія виготовлялася з так званого чорнильного мішка морського молюска — каракатиці. Використовувалася європейськими художниками з середини XVIII століття при малюванні пером і пензлем. Також сепією називається вид графічної техніки, що використовує відтінки коричневого, що набула поширення в Європі з середини XVIII ст

У XX ст. сепія, різноманітна за колірними відтінками фарба акварельного типу, готується штучним шляхом. Штучна сепія менш стійка, ніж натуральна.

4 СТОРІНКА "Шевченко в Україні".

Учитель.Близько 100 населених пунктів в Україні, де побував Шевченко, налічують дослідники. В одних він жив подовгу і залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом. По Україні Тарас Григорович здійснив три подорожі. Перша подорож – це приїзд Шевченка з Петербурга в Україну навесні 1843 р. і перебування до січня 1844 р. Другий приїзд поета в Україну відбувся навесні 1945 р. після закінчення Академії і тривав до весни 1847 року, коли Шевченко після заслання ще раз приїхав в Україну, щоб побачитись з рідними та знайомими, а також придбати ділянку землі, де б зміг збудувати хату і постійно оселитися.
5 СТОРІНКА "Народ про Т. Шевченка".

Учитель. Народ творив про Шевченка легенди, прислів'я, приказки, вишивав його портрет на полотні, малював, вирізьблював, будував йому пам'ятники. Та найкращим пам'ятником Тарасові було слово народне.

Прислів'я про Шевченка:

Шевченкове перо панів по серці скребло.

А Шевченків "Кобзар" обпік царя, як жар.

Шевченкові твори сяють, мов зорі.

Тарасове слово живе і здорове.

Тарасів заповіт облетів увесь світ.

Шевченко Тарас наче сонце для нас.


6 СТОРІНКА "Пісні, складені на слова Т.Г. Шевченка".

Вчитель. На слова Шевченка складено багато пісень – "Садок вишневий коло хати", "Зацвіла в долині", "Думи мої, думи мої...", "По діброві вітер виє", "Як умру, то поховайте", "Наш отаман Гамалія" та інші. Ліричні пісні ми можемо співати вдома, на вулиці, але є три пісні святі, які стали символами пам'яті про Шевченка: "Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої, думи мої", "Заповіт". Ці пісні для нас святі. Коли їх починають співати, всі люди встають, припиняють розмови, урочисто підспівують.
7 СТОРІНКА "Письменники – лауреати Державної премії імені Т.Г. Шевченка".

Учитель. За період від 1962 по 2011 роки Державну премію імені Т.Г. Шевченка здобули 593 митці та 10 хорових колективів. Серед них, наприклад, письменники: О.Т. Гончар, В.М. Сосюра, Г.М. Тютюнник, А.С. Малишко, М.П. Бажан, І.Д. Вільде, П. Й. Панч, І.Л. Ле, Л.М. Новиченко, А.В. Головко, Ю.О., Збанацький, В.В. Канівець, М.Л. Нагнибіда, В.П. Козаченко, О.Е. Корнійчук, О.С. Левада, П.М. Воронько, К.О. Гордієнко, П.А. Загребельний, В.М. Собко, І.Ф. Драч.

Книжкова виставка творів, за які письменникам присвоєно Державну премію імені Т.Г. Шевченка
8 СТОРІНКА "Ми не забудемо тебе, Тарасе".

Учитель. Остап Вишня так сказав про Шевченка: "Т.Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю, що це – бідність? Ні, це якраз велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ!". І за це їм довічна слава. Народ таких письменників не забуває.

1 учень.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

2 учень.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

3 учень.

Живи, поете, в бронзі і в граніті, –

Живи, поете, в пам'яті людській,

Живи в піснях, живи у "Заповіті",

У слові праведнім, у славі віковій!

4 учень.

І кожен раз, в весняний час,

Всі українські діти

Згадують: нас любив Тарас!

Йому дарують квіти.

5 учень.

Сповнить Тараса заповіт

Ніхто з нас не забуде,

І хоч минуло 200 літ,

Він завжди з нами буде.

Учитель. Важко переоцінити значення творчості Шевченка для національного мистецтва. Видатний поет глибоко розкрив духовне багатство українського народу, осмислив минуле, сучасне й майбутнє України. Його творчість стала духовною основою формування сучасної української нації, тому що для українців всіх наступних поколінь Великий Кобзар став могутнім джерелом національної свідомості, символом України.

Приємно усвідомлювати і той факт, що наш край багатий на талановиту учнівську молодь, яка завзято торує шлях до знань, науки, і творчості, зберігає і примножує історію, духовні, культурні скарби рідного народу, залучає тисячі людей до світу прекрасного.

7.Сьогодні самобутність Київщини проявляється в щирій любові жителів до рідної землі, майстерності, творчості, вірі у зміцнення молодої демократичної держави і поліпшення добробуту, Творчі діти нашого краю — окраса рідної землі. Своїми роботами вони засвідчують палку і віддану шану своїй малій Батьківщині. Саме з таким молодим поколінням — розумним, науковим, сповненим творчого пошуку та таланту, Київщина впевнено крокує в майбутнє.

Розвиток дитячих талантів — гарант культурного добробуту нації, тому формування творчої особистості, турбота про обдаровану і талановиту молодь, її інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток є одним із пріоритетних напрямків політики нашої держави.

Підтримка та розвиток обдарованих і талановитих дітей — одна із головних соціальних ініціатив Президента України Віктора Федоровича Януковича!

У рамках нових соціальних ініціатив Президента України «Діти -


майбутнє України» на Київщині створюються центри дитячої та юнацької
творчості,відкриваються будинки культури, проводяться творчі конкурси.

Реальне втілення в життя соціальних ініціатив, розквіт здібностей і талантів дітей та юнацтва — все це у полі зору першого керівника Київщини, людини,по-справжньому відданої служінню народу, відомої своїми вагомими справами у розбудові регіону – Анатолія Йосиповича Присяжнюка.

За активної підтримки та особистої участі губернатора Київської області ведеться цілеспрямована робота щодо створення умов для навчання і виховання дітей Київщини. Це і відновлення спортивних майданчиків., розширення мережі дошкільних навчальних закладів, розвиток позашкільної освіти. На Київщині щороку феєрично проходять фестивалі, творчі конкурси та масові спортивні

змагання: танцювальний марафон «Майбутнє України будуємо разом», творчий конкурс «Я — Київщини гордість і надія !», фольклорний фестиваль «Дитинства пісня великодня», спортивні змагання на кубок губернатора зі шкільного футболу, баскетболу,плавання та багато інших цікавих і змістовних заходів для дітей і юнацтва



Талановиті учні області мають можливість відпочивати у кращих оздоровчих закладах України і за кордоном. Можна стверджувати про те, що ініціативи глави держави реалізовуються на Київщині максимально ефективно.
Використані джерела інформації:

  1. Методичні рекомендації щодо проведення у 2013-2014н. р. ДНЯ ЗНАНЬ та ПЕРШОГО УРОКУ у закладах освіти Київської області.

  2. ЗМІ

  3. Іnternet ресурси.

Каталог: Files
Files -> Тема. Адам Міцкевич. «Кримські сонети». Тл: сонет Мета
Files -> Наталія звольська
Files -> Стиль романтизм. Архітектура романтизму. Скульптура романтизму. Неоготика. Невізантійський історизм. Наполеонівський ампір
Files -> «Це склад книжок» так скептик говорив, «Це храм душі» естет йому відмовив, Тут джерело всіх радощів земних, І їх дарують нам без цінним словом…»
Files -> Для вчителів зарубіжної літератури
Files -> Методичні рекомендації щодо викладання світової літератури в загальноосвітніх навчальних закладах у 2013-2014 навчальному році // Зарубіжна літератури в школах України. 2013. №7-8
Files -> Только мертвый, спокойствию рад. Только мертвый, спокойствию рад
Files -> Талант людини це божий дар


Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

І мене в сім\І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом
Мета: удосконалювати навички учнів, систематизувати свої знання за періодами творчості Шевченка, перевірити глибину знань текстів....
І мене в сім\В сім’ї вольній, новій… (до 200-іччя з дня народження Т. Г. Шевченка)
Божому. Дід поета по батькові – Іван – теж був людиною обдарованою, патріотом України, учасником подій, відомих під назвою «Коліївщина»....
І мене в сім\Урок в 3-му класі 2012-2013 н р. Тема. Сім ´я. Родина. Україна. Мета. Розширити уявлення учнів про те, що таке сім´я, родина, рід, їх значе
Учитель. У мене в руках цікава скринька. У ній найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але...
І мене в сім\Народилася в селі Заньки на Чернігівщині в дворянській сім’ї 3 серпня 1860р. Вона була п'ятою дитиною в сім’ї збіднілих дворян Адасовських

І мене в сім\Т. Г. Шевченка …В сім`ї великій
Найкращий І найцінніший скарб доля дала Шевченкові лише по смерті – невмирущу славу І все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських...
І мене в сім\Вчуся бути сонечком Виховна година Мета
Я сім’я – школа – рідний край – Україна; розкрити взаємодію у сім’ї, колективі, суспільстві; організовувати активне спілкування дітей...
І мене в сім\Сценарій свята «Тато, мама, я козацька сім»
Виховувати дружність та взаємоповагу в родині, інтерес до спортивних занять в історичному аспекті. Пропагувати та впроваджувати здоровий...
І мене в сім\М. М. Амосов сподвижник української медицини
Народився 6 грудня 1913 року в сім'ї селян. Мама була повитухою, працювала в селі Ольхове, що неподалік від міста Череповець. У 1914...
І мене в сім\Челомей Володимир Миколайович Біографія
Народився 30 червня 1914 року в містечку Седльці Привісленського краю (нині територія Польщі) в сім'ї вчителів. Незабаром сім'я переїхала...
І мене в сім\Професія інтелігент покликання партійна робота я сам себе прирік
Ріхард був наймолодшим в сім'ї, серед чотирьох братів І сестер. Коли Ріхарду виконалося три роки сім'я переїхала до Німеччини. Батько...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка