І. Передмов



Сторінка1/9
Дата конвертації11.04.2017
Розмір2.45 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9





Зміст

І . Передмов……………………………………………………………………….3

ІІ. Основний зміст


  1. Музичне мистецтво – освітня галузь, що формує людину нового тисячоліття………………………………………………………………….... 6

  2. Методи і прийоми формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва………………………………………………………….9

ІІІ. Післямова ……………………………………………………………………38

IV. Публікації автора……………………………………………………………40

V. Додатки……………………………………………………………………….42

VI. Список використаної літератури…………………………………………..

І. Передмова.

Хто сам не рухається вперед,

тому важко підштовхнути інших.



Народна мудрість.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.

Чисельні зміни у соціальному, економічному житті України вказали на необхідність підготовки та виховання компетентної, творчої особистості, яка може швидко адаптуватися до життєвих умов, що змінюються.

Школа XXI століття — школа формування компетентної, відповідальної людини. Це знайшло відображення у провідних освітянських документах — Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі. Зокрема, в Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта XXI століття — це освіта для людини, її стрижень — розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни». Тому компетентнісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення. Загальнопедагогічні основи цього підходу розглядають українські вчені Н. Бібік, С. Бондар, І. Єрмаков, О. Пометун, І. Родигіна, О. Савченко, А. Хурськой, Т. Яценко та інші. Водночас потребують подальшої розробки питання практичної реалізації компетентнісного підходу на уроках художньо – естетичного циклу: пошук технологій, методів та прийомів формування компетентної особистості.



Ступінь розробленості теми може бути оцінений лише як початковий, бо, попри величезну кількість публікацій, присвячених “творчості” й “культурі” (праці С. Аверінцева, О. Александрової, Г. Батіщева, М. Бахтіна, А. Берґсона, М. Бердяєва, В. Біблера, О. Боголюбової, Л. Виготського, М. Гайдеґґера, К. Гірца, Я. Голосовкера, Г. Драча, М. Дяченка, В. Зінченка, Е. Кассірера, Б. Кедрова, М. Кисельової, Г. Кнабе, В. Кутирьова, М. Ландмана, В. Лозового, О. Лосєва, Т. Малькової, Е. Маркаряна, В. Межуєва, В. Налімова, Б. Новикова, Х. Ортеги-і-Гассета, В. Полікарпова, М. Поповича, Ж.-П. Сартра, В. Сержантова, П. Симонова, Л. Уайта, Л. Шкляра, О. Шпенглера, К. Ясперса, Т. Ящук та багатьох інших, де обидва поняття мають надто широкий спектр значень), а також людському буттю в культурі (роботи Є. Бистрицького, Г. Горак, О. Золотухіної-Аболіної, В. Малахова, С. Пролеєва, Л. Ретюнських та ін.), філософських досліджень, у яких би всебічно і систематично аналізувалася культуротворчість як здатність і як процес практично немає. Проте у психолого-педагогічних науках, наприклад, у концепціях “розвиваючого навчання” (К. Дусавицький, В. Рєпкін та ін.) і “школи культурної політики” (П. Щедровицький та ін.) деякі ідеї значною мірою співвідносяться з тим, що могло б позначатися у поняттях “культуротворчого”. Попри використання зовсім інших понять, психологія та педагогіка, а також певні напрями сучасної біології накопичили достатньо матеріалу для філософсько-культурологічних узагальнень щодо походження здатності до культуротворчості та оформлення культуротворчого процесу.

У працях таких авторів, як Я. Білик, О. Заздравнова, А. Зімбулі, Ю. Легенький, Л. Левчук, З. Норкус, В. Півоєв, І. Попова, Є. Режабек, О. Тарасова, Н. Хамітов та ін., поняття “культуротворчість” має, скоріше, допоміжний, аніж категоріальний характер; смисли, що дослідники надають цьому поняттю, є до неспівмірності різними (від синонімічності “культуротворчості” “ освоєнню (осмисленню) світу ” – до протиставлення “ життєтворчості ”, “ культуротворенню ”, “ культуровикористанню ”).

Водночас у працях О. Александрової, М. Бахтіна, В. Біблера, Є. Бистрицького, А. Бичко, Я. Голосовкера, В. Конєва, Е. Корета, С. Кримського, М. Мамардашвілі, А. Маслоу, Т. Роззака, В. Розіна, В. Табачковського та інших авторів зміст, близький до того, що, може бути позначено саме як  культуротворчість , фіксується в інших поняттях: “жива культура ”, “ діяльність, яка суттєво твориться індивідом, яка виводить його до справжнього буття напруженням свідомості, волі й почуття ”, “ буття –подія ”, “ живий вольовий стан ”, “ додатковий живий акт ”, “ повністю людяна особистість ” та ін.

Формування культуротворчої особистості розглядається як складне інтегративне особистісне утворення, що забезпечує дитині можливість різних форм адекватного спілкування з музичним мистецтвом у навчанні й житті та є необхідним фактором її різнобічного розвитку та гармонійного виховання.



Мета роботи над темою полягає у розкритті можливостей формування культури учня-творця як високодуховної, інтелектуальної, творчої особистості, що прагне досягти Краси і Гармонії.

Вагомість даної проблеми , а також актуальність зумовили вибір теми нашого досвіду: « Шляхи формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва ».

В основу ідеї досвіду, крім зазначених вище розробок сучасних науковців, була покладена і спадщина В. О. Сухомлинського, який у центр педагогічної діяльності ставив особистість учня, його інтелектуальний та творчий розвиток. «Моє заповітне бажання — передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити », — писав він у листі до дочки. [23,551]

Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом . Завдання вчителя – прищеплювати навички, завдяки яким людина самостійно керуватиме своєю пізнавальною активністю, буде самостійно мислити, приймати неординарні рішення, свідомо вибирати свою життєву позицію, генерувати оригінальні ідеї.

Сьогодні з особливою гостротою стає завдання формування культуротворчої особистості людини третього тисячоліття. Предмети художньо-естетичного циклу, які представлені у шкільному курсі дисциплінами « Музичне мистецтво», « Образотворче мистецтво», « Художня культура» мають стати одними із приорітетних у навчанні і вихованні школяра, у розвитку його особистості.

ІІ. Основний зміст.


  1. Музичне мистецтво - освітня галузь, що формує людину нового тисячоліття.

Кожна освітня галузь робить свій внесок у формування людини нового тисячоліття. Вивчення предметів художньо – естетичного циклу надає учням можливість усвідомити себе як духовно значущу особистість, розвинути можливості художньої, естетичної, моральної оцінки навколишнього світу, засвоїти цінності культури, запозичити духовний досвід поколінь. Мистецтво з перших днів шкільного життя стає засобом формування світогляду дитини, дає змогу пізнавати світ у його естетичній і моральній сутності, розвиває асоціативне, образне мислення. Саме в мистецтві школяр розвиває свої творчі можливості, набуває досвіду творчої діяльності, формує свою індивідуальність, тобто культуротворчу особистість.

Музичне мистецтво – це універсальний спосіб мислення, здатний синтезувати істину, добро й красу, формувати людину-творця. Школа знань має трансформуватися в осередок плекання творчої особистості, виховання людини з високою естетичною культурою, самостійним культурним мисленням, здатної до життєтворчості на основі здобутих знань,умінь, навичок, яка виявляє готовність до постійного їх оновлення та інтегрування у власному досвіді з метою творчої самореалізації.

Як створити умови для розвитку такої особистості? На мою думку, треба пам’ятати, що на уроках музичного та образотворчого мистецтв, художньої культури учень поринає у неповторний світ мистецтв, які естетично відтворюють світ різними виражальними засобами. Завдання вчителя у процесі сприймання музики й практичної музичної діяльності виховувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до музичного мистецтва, розвивати загальні та спеціальні здібності, художньо-образне мислення, стимулювати творчий потенціал особистості, виховувати потребу і здатність до художньо-творчої самореалізації та духовного самовдосконалення.[12,14] Учень має виступати у ролі творця власної життєвої позиції, яку вчиться відстоювати.

Робота над формуванням культуротворчої особистості починається з самого вчителя. Адже він має виступати, як помічник, компетентний консультант – універсал, фасилітатор, який бачить особистості учнів, визнає їхню рівність і право на співробітництво. Вчитель повинен цікавитися внутрішнім світом вихованців, підтримувати в класі емоційний контакт з усіма учнями, формувати їхню мотивацію до успіху в навчанні. Учитель повинен допомогти учню усвідомити себе особистістю, розбудити в ньому потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховувати в ньому почуття гідності – усвідомлення відповідальності за свої вчинки перед собою, товаришами, школою, суспільством. Зняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, навіювати впевненість у своїх силах. У класі має панувати доброзичлива атмосфера.

« Кожен учень талановитий, треба уважно шукати іскри таланту і не дати їм згаснути», - сказав педагог В. Ф. Шаталов і я повністю з ним згодна. Формування впевненості в успіх у кожного учня сприяють більш вільному включенню учнів у пізнавальну діяльність. Учні повинні бути впевненні, що їх висловлювання на уроках цінне для вчителя і для колективу , треба якомога частіше підбадьорювати дітей, розкривати їх сильні сторони, демонструвати віру в них, радіти від їх успіхів і тоді діти починають довіряти, а це вже йде формування культуротворчої особистості дитини, обмін інформацією однодумців, де нема вчителя, а є людина, яка веде за собою по незнаних шляхах Мистецтва і готова в будь – яку хвилину протягнути руку допомоги і підтримати тебе, яка радіє разом з тобою, і сумує через твої невдачі, яка визнає твої намагання і ретельність, і сама не боїться зізнатися що чогось не знає. Співпраця учня і вчителя - ось головна запорука формування культуротворчої особистості. Діти з задоволенням співають на уроках, розмірковують над прослуханими музичними творами, розглядають картини художників або самі творять інші світи на папері, бо чітко знають, що вчитель друг і йому можна довіриться в своїх думках, він підтримає, порадить;на уроках у нього дружня творча атмосфера - подорож в країну під однією назвою Мистецтво, у якій панують в першу чергу духовні цінності.

«Для формування емоційної та моральної зрілості дитини, - звертала увагу батьків Марія Монтессорі, - і потрібно розвинути не тільки внутрішнє бажання любити, але й моральність. А для цього потрібно, щоб у середовищі, яке оточує дитину чітко розрізняли добро і зло.» [14,241]

Духовні цінності – це специфічний вид цінностей, які максимально ідентичні сутнісним силам людини і сприяють її оптимальній самореалізації. Вони є основою гуманізації суспільних відносин, утвердження людиною вищих цінностей в ієрархії цінностей. Духовні цінності – це орієнтири, що відіграють роль ідеалу,еталона,з’ясовують ставлення людини до навколишнього світу і регулюють її поведінку.

Часто викладання музичного мистецтва зводиться до вивчення певного обсягу творів, засвоєння термінології, понять, а не тих особливих думок, почуттів, ставлення до життя і мистецтва, які дитина відкриває в собі і в інших у процесі вирішення творчих завдань, пов’язаних зі сприйняттям і створенням художніх творів. Саме тому на уроках музичного мистецтва я стараюсь збалансувати практичну і теоретичну частини викладання даного предмету. Намагаюсь звернути увагу на вираження загальнолюдських проблем в мистецьких творах і орієнтування школярів на пізнання себе й інших у контексті загальнолюдської культури. Домагаюся не накопичення знань та вмінь, а збагачення учнів творчим досвідом, їх самореалізації. Намагаюся проводити діяльнісний підхід до мистецтва, щоб допомогти учням будувати цілісну картину світу, дати змогу приймати творчі рішення, формувати духовні й моральні якості особистості, втілювати на практиці ідеї цілісної художньої освіти, виходячи з визнання значущості кожного з видів мистецтва для формування духовного світу дитини, не забуваючи дотримуватися логіки взаємозв’язку між предметами мистецтва, з урахуванням об’єктивно існуючих параметрів, норм шкільного навантаження, структури предметів, орієнтуючись на інтеграцію різних видів мистецтва в освоєнні предметів художньо-естетичного циклу.

ІІ. Методи і прийоми формування культуротворчої особистості на уроках музичного мистецтва.

Формування культуротворчої особистості починається з того, що учитель має контролювати спілкування учня з мистецтвом музики, забезпечити цілісне його сприйняття, використовуючи силу емоційної дії, подібно до художнього твору[28]

Таким механізмом формування компетентної особистості на уроках музичного мистецтва є комплекс послідовних дидактичних етапів:

мета уроку → визначення очікуваних результатів → мотивація → ситуація успіху здобування знань → формування умінь та навичок → творче використання знань, умінь, навичок у життєвих ситуаціях → контроль сформованості компетентностей → самоосвіта, саморозвиток  культуротворча особистість.

Інноваційна значущість даного механізму полягає у створенні ефективного процесу виховання інтелектуальної, самодостатньої, з потужним духовним потенціалом людини, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір.

Урок музичного мистецтва комплексний і включає різноманітні розділи уроку: організація класу і створення емоційного настрою; музичне вітання, розспівування; перевірка домашнього завдання; актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів; повідомлення теми і завдань уроку, мотивація навчальної діяльності; сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу( знайомство з новою піснею чи музичним твором); застосування учнями знань у нових умовах із метою формування вмінь; перевірка розуміння та корекція засвоєння учнями нового матеріалу; тести та підсумки уроку. Специфікою уроку музики є різноманітність видів музично-практичної діяльності. Це: вокально-хорова робота, вивчення музичної грамоти і практичні навички по сольфеджіо, слухання музики, гра на дитячих музичних інструмента та музикування, музично – ритмічні рухи, творчість в галузі музики. Їх поєднання в одному уроці вимагає не формального розподілу уроку на окремі частини, а цілісного. Адже саме під час музичної діяльності залучаються і одночасно активізуються різні нервово-м’язові механізми:зорові,слухові,голосові, розумові.

Реалізації цього методу допоможе вдало обрана форма проведення уроку, його емоційний фон, визначення й формулювання освітньої, розвиваючої та виховної мети уроку в тісній взаємодії відповідно до програми, що випливає із певної теми, враховуючи вікові категорії дітей і як наслідок — очікувані результати, тобто знання, уміння та навички, що їх учні опанують і застосують в конкретній ситуації .

Сьогодні, необхідно так побудувати навчання, щоб воно було продуктивним. Продуктивне навчання – це такий педагогічний процес, який сприяє розвитку культуротворчої особистості в колективі й розвитку самого колективу за допомогою продуктивно орієнтованої діяльності в реальній життєвій ситуації, яка відбувається в групі учнів за підтримки педагога.

Враховуючи життєвий досвід учнів, особливості їхнього музичного розвитку, вчитель обов’язково співвідносить кожен твір з інтересами дітей. Захоплення музикою, любов до неї - необхідна умова для того, щоб вона могла виконати свою виховну та пізнавальну роль.

Структуру продуктивного уроку музичного мистецтва, мету кожного етапу уроку та державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів на них можна подивитися в додатку «Система продуктивного навчання у дзеркалі практики проведення специфічних дисциплін ( музичного мистецтва).

Важливим є повідомлення мети уроку, завдань уроку та вміння школярів самостійно визначати для себе результати роботи на уроці. Для цього впроваджуємо прийом «Очікувані результати». Учні повинні чітко усвідомлювати, за яким продуктом вони прийшли на урок і яким чином його можна буде використати у подальшій навчальній і культуротворчій діяльності.

Адже урок музичного мистецтва в школі спрямований на пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва та розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини. Одними з основних його завдань є формування уявлень про сутність, види та жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно - образної мови, засвоєння основних музичних понять і термінів; формування здатності використовувати набуті музичні знання та вміння; формування здатності сприймати та інтерпретувати музичні твори; розвиток загальних і музичних здібностей, творчого потенціалу особистості.

Освітні продукти учнів:


  • навчання;

  • гіпотези, дослідження, твори, правила, живописні картини тощо;

  • установки учнів: поліпшити, досягти, зберегти, взаємодіяти, вдосконалювати;

  • праця: результативна, плідна, обміркована;

  • відкриття (суб'єктивно нове знання);

  • знання, навички, досвід, ідеї, практичний результат;

  • науково-дослідницькі роботи;

Саме ці продукти дають змогу кожній дитині проаналізувати в кінці уроку чи досягненно поставленої мети, визначити над чим ще слід попрацювати. (Додаток « Система продуктивного навчання у дзеркалі практики проведення специфічних дисциплін ( музичного мистецтва) »)

Велику увагу приділяємо мотивації (Додаток « Методичний конструктор» п. V.« Структура продуктивного уроку музики в 1 – 8 кл.» п.2.), яка фокусує увагу дітей на проблемі й викликає інтерес до теми уроку. На цьому етапі намагаємося відшукати просту, зрозумілу, привабливу мету в колі вікових інтересів та захоплень дітей, адже, маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процесс пізнання та вдосконалення. Скажімо, на уроці «Образи трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” і драматургія увертюри –фантазії П.І.Чайковського.» ( Додаток урок №30 в 7 класі) розмірковуємо над тим, чи існує проблема нерозуміння почуття кохання дітей їхніми батьками у наш час і які шляхи її розв’язання бачать учні.

Починаючи з перших уроків викладання музичного мистецтва, звертаємо весь час увагу дітей на те , що музика впливає як на Душу, так і на тіло кожної людини, що підтверджено багатьма дослідженнями. На кожному уроці аналізуємо, як вони відчули вплив музичного твору на себе. Відповіді учнів різні: піднімає настрій; розслаблює тіло, занурюючи його в спокій; знімає стрес;стимулює,пожвавлює учнів; пробуджує емоції та почуття (Додаток « Чому музика сприяє навчанню?»)

У старших класах розповідаю про музикотерапію, тобто лікування за допомогою музичного впливу. Адже класична музика допомагає людям позбутися багатьох захворювань і відновити фізичні й психічні резерви організму. Знайомлю з системою російського вченого Р. Блаво та його технологією, яка передбачає без лікарський вплив на людський організм із метою активізації природного потенціалу самозцілення, що властивий живій матерії та пропоную самим визначити вплив уроків музичного мистецтва на самопочуття на початку та в кінці уроку.( Додаток «Вплив музики на наші почуття»).

Також проводжу в старших класах анкети « Моє ставлення до музики як до мистецтва», «Джерела знайомства з музикою і знань про неї», « Урок музики в школі», « Я і музика» (Додаток. Анкети)

Таким чином учні усвідомлюють важливість уроків музичного мистецтва і їх значення для формування духовного та фізичного здоров’я.

Залученню школярів до процесу активного пізнання сприяють проблемні питання та епіграфи , які допомагають вчителю вирішити виховні завдання та змушують учнів розмірковувати не тільки над навчальним матеріалом, а й над загальнолюдськими цінностями, формують високодуховну особистість, її життєву компетентність.

Наприклад, у 7 класі на уроці « Відлуння епохи у музичному мистецтві (Духовна музика)» вивішую на дошку проблемне питання: «Чи сучасні думки композиторів ХVIII cт. у XXI ст.?». Протягом уроку за стратегією сітка Елвермана діти збирають аргументи щодо власної позиції з цього питання, а під час підведення підсумків мають можливість аргументовано висловити свою точку зору.

Намагаюся на уроках насамперед навчити дітей мислити, висловлювати власні думки та відстоювати їх, сприймати та оцінювати світ за законами Добра, Справедливості, Любові. Цьому сприяє глибоке усвідомлення порушених у мистецьких творах проблем з обов’язковою проекцією на власні судження. Мистецький твір стає поштовхом для самовдосконалення, роздумів над власною поведінкою і світом, що оточує.( Додаток: урок №3 в 5 класі « Інструментальна музика. Варіації», урок №4 в 5 класі « Вокально-інструментальна музика. Кантата», урок №18 в 5 класі «Пейзаж у літературі, живописі, музиці», урок №4 в 5 класі «Вокально-інструментальна музика. Кантата»,урок №3 в 5 класі « інструментальна музика. Варіації», «Методичний конструктор…» п.5№ 4 Епіграфи до уроків )

Багаторічний досвід роботи з школярами дає підстави зробити висновок про те, що майже всі діти мають музичні і вокальні дані. Але від того, де і як ці природні задатки розвиватимуться, залежить їхнє остаточне формування, а також зростання загальномузичної культури учнів. Отже, формування умінь та навичок повинен проводитися на всіх етапах уроку музичного мистецтва, який має бути цілісним, подібним до художнього твору з єдиною драматургією, неослабним емоційним зарядом.

Наукою доведено, що голосовий апарат людини, крім своєї основної функції – утворювати звук, бере участь і у сприйманні музики. Цей факт є доказом того, що виховання у дітей вокальних навичок одночасно сприяє їхньому загальному музичному розвитку. Вокальними навичками є співацька постава, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування. Співацька постава, створюючи сприятливі умови для виразного співу, забезпечує зручне положення корпусу, голови, правильне відкривання роту під час співу. Від неї залежить дихання і звукоутворення. Крім того, вона дисциплінує дітей, є першою організуючою ланкою колективного співу.

Під час співу важливе значення має дихання. Уміння чи невміння дихати позначається на якості звуку, чистоті інтонування й на інших характеристиках хорового звучання. Учитель стежить за тим, щоб учні стояли спокійно, набирали повітря через ніс, не піднімали плечей, дихали вільно й економно витрачали запас повітря. Вдих через ніс не тільки фізіологічно правильно організовує співоче дихання , а й сприяє загальному правильному розвитку дихальної функції. До того ж, під час дихання через ніс вентилюється середнє вухо, і це захищає його від захворювання.

Природне звукоутворення – це один із важливих елементів вокально-хорового співу. Основним принципом звукоутворення є зв’язний спів (легато) як основа вокального мистецтва , активна ( але не форсована) подача звука, що не шкодить голосовому апарату. У співі дуже важливе значення мають артикуляція та дикція. У багатьох дітей артикуляційний апарат малорухливий: щелепа затиснута, язик і губи в’ялі та пасивні; діти погано та неправильно відкривають рот; мускули обличчя напружені, від чого воно не виразне.

Позбутися перелічених недоліків допомагають вокально – хорові вправи – розспівування.. Крім того, давно відомо, що звукові вібрації можуть лікувати організм людини.

Ось для прикладу деякі голосові вправи:

«Гра на сопілці» ( група звуків , здобутих за допомогою напружених губ, наче для гри на сопілці) – позитивно впливає на судини головного мозку, лікує органи мовлення та нюху.

« Полоскання гортані» - видобування таких звуків стимулює діяльність залоз внутрішньої секреції.

Поспівки на звуки «а», « і» - наводять лад у дихальних органах, звук «в» - лікує нервову систему, «м» - здатен заспокоїти.

Наслідки вокальної роботи позитивно впливають і на засвоєння учнями інших предметів загальноосвітнього циклу. Так, працюючи з хором над осмисленням тексту пісні, відчуттям фрази, використанням потрібної інтонації, ми водночас виховуємо навички, необхідні на уроках мови і літератури. Виконуючи з учнями розспівки , пов’язані з розвитком артикуляційного апарату , виробленям чіткої виразної дикції, усуваємо вади в усному мовлені. Систематичні заняття вокально-хоровим співом на уроках музичного мистецтва сприяють формуванню здорового голосового апарату, його витривалості, що важливо не тільки для співу, а й для повсякденної мовної практики. Засвоєння правильної постави під час співу допомагає виробити красиву осанку, а це пов’язане з вимогами фізичного виховання . Робота над оволодінням навичками співацького дихання позитивно впливає на розвиток усього дихального апарату .( Додаток « Методичний конструктор» .п. 2; « Структура продуктивного уроку» п.4,5)

Дуже важливо правильно розподілити вокальне навантаження , адже сам спів має значний вплив на нервову та серцево-судинну системи. Покращує кровообіг. Але слід звертати увагу на мутаційний період, який у деяких дітей розпочинається з 11 років. Мутація у хлопчиків може тривати від6 – 8 місяців до 2 – 3 років. У дівчаток вона не така тривка. Тому в цей період дитині треба берегти голос, зменшити час вокальних вправ та співу, категорично уникати голосного, форсованого звуку. За перших ознак перевтоми спів узагалі потрібно припинити.

Для виховання духовної культури вчителю необхідно виховувати у своїх вихованців не тільки спостережливість за зовнішніми явищами дійсності, а й прислухатися і придивлятися до власного і емоційного внутрішнього світу. Вчителю необхідно частіше нагадувати своїм учням, що «Музика - це голос нашого серця!». Пропонуючи дітям для сприйняття різні за настроєм пісні - веселі або сумні, спокійні або збуджено-тривожні, вчитель повинен пояснити за допомогою яких музичних засобів мелодії темпу, ритму, ладу, тембру композитор передає цей настрій і одночасно з цим може попросити своїх учнів згадати ті випадки зі свого життя, коли вони відчували такий же настрій. У своїй роботі для розуміння зв'язку між настроєм людини і відображенням його у музиці використовуємо вокальні імпровізації на різні теми. Наприклад, імпровізація на тему «Лялька захворіла» П. Чайковського навчає молодших школярів правильного використання відповідних засобів музичної виразності і разом з тим робить їх більш емоційно чуйними завдяки фантазії та постановки себе на місце тієї людини, з яким сталося нещастя.

Для розвитку емоційної чуйності велике значення має освоєння школярами одного і того ж життєвого змісту, вираженого за допомогою різних видів мистецтв. На уроках музичного мистецтва використовуємо приклади з образотворчого мистецтва, літератури. Так, на уроці рідної мови в 2 класі школярі знайомилися з віршем М. Каріма «Осінь». На уроці музики вони розучували пісню композитора Я. Степового «Висне небо синє ». Для активізації образних уявлень та необхідних глядацьких асоціацій показуємо учням картину художника Левітана « Осінній день. Сокольники». Важливо було домогтися того, щоб діти не формально знайомилися з пропонованими їм образами художніх творів про осінь, а постаралися емоційно зануритися в той настрій, який можуть виникати у людини з приходом похмурою і дощовою осені. Хорошою перевіркою того, наскільки добре діти відчули емоційне значення художніх образів, запропонованих для ознайомлення творів мистецтв, може служити не тільки власне виразне виконання пісні, а й твір імпровізацій на тему «Осінь».

Як було сказано вище, встановлення тісних зв'язків між уроками рідної мови і уроками музики володіє великими можливостями для формування емоційної чуйності школярів. Вчителю важливо зрозуміти, що виховання у дітей емоційної чуйності важливо не самої по собі, а для більш повного засвоєння тих моральних цінностей, які містяться в ідейному контексті музичного твору. Тому велике значення має обговорення з дітьми змісту розученої пісні. З перших уроків музики пояснюю першокласникам: музика – жива, у ній б’ється серце. Музика вміє розмовляти, у неї своя особлива мова, яку потрібно навчитися розуміти. ( Додаток: урок №32 в 2 класі « Подорож на планету Барвистої Музики», урок №3 в 5класі « Інструментальна музика. Варіації», №21 в 5 класі «Взаємозв’язок мистецтв. Від симфонії до скульптури», урок №5 в 7 класі «Духовна музика»)

Як показує досвід роботи, для того, щоб музика сподобалася дітям, педагог повинен дуже ретельно продумати питання якості звучання та використання пропонованої для прослуховування музики. Навіть сама гарна музика не викличе в серцях дітей потрібного відгуку, якщо вчитель її погано виконує, або розстроєний рояль і на ньому западають клавіші, або ж при програванні грамплатівки лунає багато сторонніх звуків:тріску і шипіння, а під час показу творів у магнітофонного запису раптом починає « плисти »звук. Як тільки виникають, якісь неполадки в звучанні прослухованої музики, діти вмить відволікаються, починають сміятися і передражнювати звуки «заевшей» касети і всі самі благі задуми педагога виявляються зім'ятими і нереалізованими. Тому ретельне розучування педагогом дитячого репертуару, уміння його співати і виконувати на високому художньому рівні, не менш ретельна перевірка та підготовка технічних засобів (програвача, магнітофона, діапроектор для показу слайдів, телевізора) відіграє важливе значення для виконання завдань формування культуротворчої особистості та емоційний відгук школярів на музику різних композиторів. Учитель повинен також працювати над виразністю своєї мови, міміки та похідних рухів, з тим, щоб бути естетично виразним. Спостерігаючи за тим, як сам учитель уважно слухає музику, які експресивні руху він робить в такт звучання музики, як музика відбивається на його обличчі, діти, наслідуючи свого вчителя, так само намагаються уважно вслухатися в звуки музики і повторювати ті ж самі експресивні руху, які зробив їх вчитель. Оціночні дії педагога в процесі сприйняття і виконання музики (похвала або осуд) також посувають дітей до більш уважного ставлення до музики. У молодших класах для встановлення теплих дружніх відносин між колективом класу і педагогом повинні переважати оцінки заохочуваного і позитивного характеру, звернення як до всього класу в цілому, так і до окремих учнів («Молодці, добре слухаєте!» або «Мені подобається, як ти співаєш »і т.д.). Правильно дана оцінка на дії учнів стимулює прояви більш уважного ставлення до музики і отже сприяє формуванню емоційної чуйності, необхідної для реалізації її виховних можливостей .

Через музичну діяльність учень накопичує знання про музичне мистецтво, розвиває і вдосконалює свої музичні та виконавські здібності й навички, виробляє критерії естетичного оцінювання. Але це неможливо здійснити без засвоєння основних музичних понять і необхідної термінології в практичних видах діяльності. При проведенні уроків стараємося опанувати музичну грамоту безпосередньо в процесі музичної діяльності.

Зокрема, відомості про способи виконання музики ( людські голоси, хор, оркестр, інструменти) опановують ся під час слухання, співу та музикування.

Поняття про засоби виразності музики ( особливості музичної мови), з допомогою яких виявляється в музиці художній задум ( ритм, висотність, рух мелодійної лінії, динаміка, темп, тембр, структура, фактура тощо), вивчаємо у процесі слухання, розучування музичних творів, виконання музично – ритмічних рухів і творчих завдань.

Ключові поняття 6 про зв’язок музики з життям, про зв’язок різних видів мистецтв, види музики, зміст музики ( характер, образність) є предметом вивчення на кожному етапі уроку, предметом засвоєння у кожному практичному виді діяльності.( Додаток « Методичний конструктор»п.4 - 7; «Структура продуктивного уроку» п.5)

Музика є універсальною динамічною моделлю життя і загальнолюдського духовного досвіду. У музичній діяльності — композиторській, виконавській, слухацькій — ми знаходимо своєрідні канали залучення до духовного надособистісного буття через розчинення індивідуального у всезагальному. Така інтеграція досвідів схожа з ефектом духовної синестезії, коли актуалізуються не лише сукупність відчуттів, а й архетипи і досвіди різних культур.

У Б. Асаф’єва є таке висловлювання: « Музичний твір – це актуалізований і перетворений автором минулий досвід людини, суспільства, людства. Його зміст складають художньо – інтонаційні образи, втілені в осмислених звучаннях(інтонаціях)результати відображення й естетичної оцінки дійсності у свідомості композитора і виконавця. Це світ уявлень, який формується у свідомості слухача, про сам твір, про автора і виконавців. Однак зміст цей залежно від якості діяльності слухача постає перед ним у різному обсязі»

Реалізувати цю « якість діяльності слухача» на уроках художньо – естетичного циклу можна лише за умов формування учнів як вдумливих небайдужих слухачів.

Основою будь-якого уроку мистецтва завжди буде мистецький твір, а вдумливий споглядач чи слухач зможе його зрозуміти, пропустивши через своє серце, збагатитися духовно і тим самим підготуватися до складних життєвих випробувань.

« Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, піднімає себе до прекрасного…», - сказав Василь Сухомлинський.

«Як відомо музика один із видів мистецтва, який відображає дійсність і впливає на людину за допомогою осмислених і особливим чином організованих звукових послідовностей. Кожне мистецтво володіє своєю мовою. Музика як мова звукових інтонацій, вирізняється серед них особливою емоційною глибиною. Музика – це голос нашого серця, тому саме емоційність змісту музики відчувається слухачем насамперед. Музика виражає характер людини, її інтелектуальні і вольові якості, володіє зображальними можливостями. Вона несе в собі цілісний світогляд, їй властиво тотожно виразити переживання людини як рух, процес з усіма його змінами і відтінками, динамічними наростаннями і спадами, взаємопереходами емоцій і їх зіткненнями», - так відчував музику О. Я. Ростовський.

Традиційно уроки будуємо на основі діалогу та полілогу (митець-слухач чи споглядач, учитель-учень, учень-учень). Тому перед і після прослуховування музичного твору проводимо бесіди , які виявляють рівень сприйняття учнями змісту твору, допомагають « зрозуміти життєвий задум, зрозуміти, як переплавив митець цей задум у своїй творчій свідомості, чому втілив саме в цю, а не в якусь іншу художню форму »( Д. Кабалевський), а також дають змогу висловити власну позицію щодо прослуханого. Учні повинниі стати повноправними співавторами аналізу мистецьких творів. Адже саме колективно-творчий характер аналізу на уроці розкриває величезні можливості для створення умов для повноцінного творчого осягнення естетичного змісту мистецьких творів, розвитку культуротворчої особистості школярів.

Нагадаємо, що сприймання , як найважливіша форма почуттєвого пізнання дійсності, є відображення у свідомості людини предметів або явищ при їх безпосередньому впливі на органи чуття, у ході якого відбувається упорядкування і об’єднання окремих відчуттів у цілісні образи предметів і явищ.

Музичне сприймання, у зв’язку із специфікою об’єкта сприймання – музики, поняття значно ширше, ніж безпосереднє почуттєве відображення дійсності, бо протікає одночасно у формі відчуттів, сприймання,уявлень, абстрактного мислення. Це складний багаторівневий процес естетичного осягнення і осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності. Він обумовлений не тільки музичним твором. Але й духовним світом людини, яка сприймає цей твір, її досвідом, рівнем розвитку, психологічними особливостями тощо.

« Будь-яке почуття, будь-яка емоція прагне втілитися у відомі образи, які відповідають цьому почуттю, - писав Л. Виготський. – Емоція володіє, таким чином, ніби здатністю підбирати враження , думки і образи, які співзвучні тому настрою, що володіє ним у дану хвилину». Такий вплив емоційного фактора на фантазію людини отримав у психології назву закону загального емоційного знака. Суть його в тому, що враження або образи, які мають загальний емоційний знак, тобто справляють на нас подібний емоційний вплив, мають тенденцію об’єднуватися між собою, незважаючи на те, що ніякого зв’язку ні за подібністю, ні за суміжністю між цими образами не існує. Виникає комбінований витвір уяви, в основі якого лежить спільне почуття або загальний емоційний знак, який об’єднує різнорідні елементи, що вступили у зв’язок.

Образи-асоціації безперервно виникають у процесі сприймання музики. Вони є похідними від емоцій, які виникають у слухача, і виявляють вплив на їхню інтенсивність, забарвлення, глибину, стають первинним почуттєвим матеріалом для створення суб’єктивного музичного образу. При цьому, як справедливо вважає Є. Назайкінський, музика асоціюється « не з яскраво усвідомлюваними, чітко видимими, відчутними образами – уявленнями, а з невиразними комплексними відчуттями, часто емоційного характеру, які не встигають піднятися до рівня усвідомлення. І лише при наступному самоаналізі ці сховані компоненти сприймання можуть набувати форми наочного уявлення, образного метафоричного визначення…»

« Слухаючи музику, - писав Б.Асаф’єв, - ми не тільки відчуваємо або переживаємо ті чи інші стани, але й диференціюємо матеріал, який сприймаємо, проводимо відбір, оцінюємо, отже мислимо»

У молодшому шкільному віці (6-10)років переважає сенсомоторний характер музичного сприймання. Учні помітну перевагу віддають музиці веселій, жвавій. На другому місці музика маршова, на третьому – повільна, наспівна.

У молодших школярів яскраво виявляється емоційність сприймання музики. Однак, емоційний відгук у дітей цього віку має свої особливості, реагуючи на музику безпосередньо, активно, діти не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому вони ніколи не говорять, наприклад про свої внутрішні переживання, а оцінюють загальний характер музики. Вони не говорять слухаючи музику, « мені було сумно»,та «була сумна музика».

У 3 – 4 – х класах емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням учнів зрозуміти, що виражає музика, у чому її смисл. Школяри стають спроможними досить точно визначити емоційний склад музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій їм спостережливості почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.

У різних учнів один і той же твір може викликати відмінні асоціації, тому що утворюються вони у неповторному поєднанні індивідуальності слухача , його духовної культури, настроєності, потреб тощо. Однак при всій своїй варіативності, ці асоціації зберігають риси незмінні, обумовлені самим твором, його реальним змістом. Цікавий матеріал щодо природи асоціацій, які виникають в учнів у процесі сприймання музичного твору, дають придумані ними назви. Наприклад,«Ранок» Є. Грига отримав назву здебільшого лірично – романтичного плану «Сонячний день», « Весна»,«Літо», « Мрія», « Світло» тощо. Як бачимо, більшість відповідей свідчить про розуміння учнями ідейно – образного змісту.

« Через музичний твір людина пізнає дійсність, а також себе у цій дійсності» (В. Медушевський)

« Краще пізнати істину наполовину, але своїми силами, ніж пізнати її повністю, проте з чужих слів»(Р. Ролан)

У підлітковому віці (11 – 15років) помітно зростає роль знань у музичному сприйманні, посилюється тенденція до предметно-образного тлумачення творів, осмислення їх зв’язків зі змістом музики. Уміння утримувати увагу на абстрагованому, логічно організованому матеріалі, яке розвивається в цьому віці, є передумовою стійкості музичного сприймання, завдяки чому стають доступними відносно складні твори.

Слова видатного музиканта і педагога Д. Кабалевського: « Справжне, пережите і продумане сприймання музики – основа всіх форм залучення до музики, тому що при цьому активізується внутрішній, духовний світ учнів, їх почуття і думки. Поза сприйманням музика як мистецтво, взагалі не існує. Марно говорити про будь – який вплив музики на духовний світ дітей і підлітків, якщо вони не навчилися відчувати музику як змістовне мистецтво, яке несе в собі почуття і думки людини, життєві ідеї і образи» - є програмними для вчителя під час аналізу музичних творів з учнями.

« Потреба в самоаналізі – необхідна ознака розвинутої особистості», - сказав І. Кон.

Аналізувати твір так , щоб поглибити його емоційне сприйняття – ось в чому головне завдання . І саме тому вже з першого класу стараємося сформувати в дітей установку на аналіз твору в процесі його слухання і озброювати їх методикою розгорнутого аналізу музики. ( Додаток: урок №27 в 1 класі «Вокальна та інструментальна музика», урок №32 в 2 класі «Подорож на планету Барвистої Музики»).

Прагну поєднати виховання і навчання , спонукаючи дитячі душі трудитися протягом усього уроку. Аналізуючи музику, пропоную учням керуватися такою схемою: визначення виду твору, характеру, основних настроїв і почуттів; характеристика провідних елементів музичної мови, їхнього взаємозв’язку і ролі у створенні художнього образу;самоаналіз впливу твору, його естетична оцінка.

На уроці №21 музичного мистецтва в 5 класі « Від симфонії до скульптури» проводимо бесіду по скульптурній композиції Іоанна Пінзеля «Святий Юрій на здибленому коні поражає дракона» за схемою поставлених запитань:



  • Опишіть скульптурну композицію. Що вона зображує?

  • Яке враження справляє на Вас ?

  • Як ви вважаєте, чому скульптор створив композицію саме за цим сюжетом?

  • Які риси людини прославив?

  • Враження якої людини справляє на вас св.Гергій ?

  • Які почуття викликає у вас ця скульптурна композиція?

  • А що б зробили ви у такій ситуації ?

  • Чи знаєте ви інші скульптурні, живописні, музичні твори на героїчну тематику ( Додаток урок №21 в 5 класі)

Головне — «підштовхнути» дітей до роздумів, самостійного пошуку відповідей і прийняття рішень. Лише за таких умов школярі будуть творцями уроку, а значить — і власного життя. У такому випадку вчитель виконує роль фасилітатора, організатора процесу навчання, в центрі якого - діяльність учня.( Додаток « Структура продуктивного уроку» п.4, 5; «Методичний конструктор» п.6 – 8).
Сучасний урок мистецтва не уявляю без новітніх технологій, які сягають корінням у далекоглядні праці педагогів В. О. Сухомлинського, Д. Кабалевського, О. Ростовського, О. Лобової, Н. Мінасян та інших. Вже зовсім звичними стало використовування інтерактивних технологій – це така організація навчального процесу, за якою неможлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання.

На кожному уроці учні працюють в групах або в парах. Групи виконують інформаційні, творчі, дослідницькі завдання. Такими видами робіт вчу дітей співпраці в команді, допомагаю усвідомити власний внесок у спільну справу. Участь кожної дитини в роботі групи учні оцінюють спільно або індивідуально, що сприяє критичному ставленню до себе, відповідальності, вдосконаленню та соціалізації: « Листоноша», «Знайди місце приземлення», « Знайди своє дерево», « Зроби дослідження», «Ажурна пилка», « Музичний футбол» , « Хрестик – нулики», « Хлопчики-дівчатка» .



Щоб заохотити до активності і почути думку кожного учня, впроваджую прийоми «Мікрофон», «Продовж речення», «Мозковий штурм», «Ланцюжок», « Карусель» , « Піймай помилку», «Ланцюжок», « Коловий підсумок», « Уважний слухач» на кожному уроці ( Додаток « Методичний конструктор» п.4, 6-9; уроки )

Активна участь дитини в навчальній діяльності є однією з першооснов формування соціальної активності. Процес навчання - не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня, а його напружена розумова робота і власна активна участь у цьому процесі. Пояснення і демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного, зокрема інтерактивного навчання.

Наприклад, рольова імітаційна гра “ Я – композитор”, яку можна використовувати, як під час знайомства з новою піснею, так і під час слухання музики, якщо є текст ( наприклад 8 клас М. Ревуцький сюїта “Хустина” на слова Т.Г. Шевченка). Створення музики – це ще один спосіб розвитку здібностей учнів. До того ж дає можливість реалізувати те, що ми називаємо міжпредметними зв’язками, виробляє навички колективної роботи, дає можливість творчо діяти.

Вчитель:” З творчістю Олександра Івановича Білаша ми з вами зустрічалися, вивчаючи його пісні. Пригадайте їх...( “ Ясени”, “Два кольори ”) – виконання пісні по бажанню учнів.

Всі великі поети, композитори обовязково повязані з народною творчістю, з піснею, тому їх твори йшли в народ і ставали воістину народними піснями. До них належать і пісні створені в співдружності Миколи Ткача і Олександра Білаша.

Уявіть себе на місці композитора Олександра Івановича Білаша. Отже розпочинаємо імітаційну гру “ Я – композитор”.

До вас прийшов давній друг – поет і приніс свіжий вірш “ Ластівка” (Зачитати).

І наплинули спогади: “ Тече річечка невеличечка...Коні вмиті вранішнім туманом... Яблуні в цвіту, вишні ... Кружляє лелека над хатиною... Ластівки виспівує... То спогад про босоноге, повите серпанком дитинсиво. Спогад, який переливається в звуки, спочатку ледь чутний, але прислухайтесь до своєї душі – вона вам заспіває.”

Адже Д. Кабалевський сказав:” Музика несе в собі почуття і думки людини, життєві ідеї й образи.”

А В. Сухомлинський продовжив:” Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можливо наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів...Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів... пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики. ”

І так в словничках відкриваємо “ Схема аналізу музичних творів ” та “Емоційні характеристики музики ” і починаємо “ Мозкову атаку “ (висловлювання всіма присутніми якомога більше ідей на задану тему, ще й можна використати метод “ Мікрофон ”, що б учні говорили послідовно , а не всі разом) в грі “ Я – композитор ”, тому що “ Як краще слухати та обговорювати музику - одному, чи всім разом?”

Учні: “ Всім разом !”

Вчитель записує на дошці відповіді учнів.

Музичний жанр – пісня.

Музична форма – куплетна ( 4 куплета, бо 4 стовпчика вірша).

Далі вибираємо, користуючись емоційними таблицями

елементи музичної мови:

мелодія

ритм

розмір

лад

фактура

Виражальні засоби:

темп

тембр (кому доручимо виконувати пісню:сопрано, альту, тенору, баритону чи басу? А може хору?)

динамічні відтінки (можна подумати над інтерпритацією пісні в кожному окремому куплеті при виконані)

штрихи.

  • Який же музичний образ ми з вами створили?

Ось така музика теоретично створена вами.

Через музичний твір людина пізнає дійсність, а також себе у цій дійсності” (В. Медушевський.)

Пізнай самого себе. ”( Сократ.)

А зараз послухаємо яку музику склав до вірша Миколи Ткача композитор Олександр Білаш – виконання пісні вчителем.

Чи чуємо ми якісь розбіжності в інтерпретації пісні його і нашої?

М. Шевченко сказав: “ ...пісня має тє велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об’єднує, паморочить жагучим почуттям духовності – має дух! І дух той будить, відроджує, плекає і живить пісню. ”

Пофразне розучування І куплету.

Для формування мистецької культури і компетентності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прослуханого твору застосовую елементи технології критичного мислення

Критичне мислення - це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосувати здобуті знання на практиці.


  • Зроби дослідження

  • Інтелектуальна розминка

  • Асоціації

  • Музичний магазин

  • Естафета

  • Відгук на прослуханий музичний твір або проглянуту виставу  дає змогу висловити всі свої враження від знайомства із творчістю композитора, письменника, гри акторів, роботи художників, прослуханої музики тощо;

Викликають зацікавленість музичним твором такі творчі завдання: «Запитання до композитора (героя)», «Лист вдячного (обуреного) слухача», «Лист до самого себе»

Такі прийоми сприяють розумінню специфіки мови мистецького твору, оволодінню аналізом художніх творів,розвиток пізнавальної діяльності та здібностей до написання письмових робіт різних жанрів та висловленню власної точки зору щодо порушених у мистецькому творі проблем.



« Гра - шлях дітей до пізнання світу», — справедливо зазначав Максим Горький.

На формуванні духовної чуйності великий вплив мають різні ігри. Навчання у грі покликане реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: вивільнення емоцій, можливість самовизначення, надихання і допомога розвитку творчої уяви, зростання навичок співробітництва, висловлювання власних думок. У сучасній музичній педагогіці розрізняють сюжетно-рольові та дидактичні ігри.

Сюжетно-рольові ігри найчастіше використовують в музичному вихованні у вигляді театралізації виконуваної пісні. Театралізація виконуваної пісні значною мірою сприяють тому, щоб морально-естетичний вплив пісні справила на молодших школярів найбільший вплив. Наприклад, коли розучували з учнями другого класу пісню «Запросини Діда Мороза» ( муз.В. Верменича, сл.. М. Сингаївського) звичайним чином, то на питання вчителя - «Діти, наскільки вам сподобалася ця пісня?» З 20 осіб у другому класі 14 чоловік поставили цій пісні оцінку «5», а 6 чоловік - «4». Ця пісня вже в іншому класі була виконана у формі театралізації. Коли учень старшокласник перед виконанням пісні надів халат і бороду діда Мороза, то всі учні класу оцінювали цю пісню на «5», а багато хлопців і на «5 +».

Тому, якщо текст пісні має потенційні можливості для театралізованого її виконання, вважаємо за краще цей прийом виконання перед звичайним традиційним.

В. О. Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які й сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку.

Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість.

В процесі проведення уроків музики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності змагання, самоуправління, виховання через колектив відповідальності кожного за результатами своєї праці, а основне – формується мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до музичного мистецтва.

Під час проведення уроків музики з елементами гри доцільно дотримуватися таких вимог:



  • адекватність форм проведення занять їх змісту (ігровою є тільки форма заняття);

  • музична грамота має бути посильна для кожної дитини (містити елементи диференціацій навчання);

  • зміст музичної грамоти має відповідати дидактичній меті уроку;

  • наявність аудіовізуальних засобів навчання;

  • правила гри – прості і чітко сформульовані;

  • підсумок уроку – чіткий і справедливий.

Готуючись до проведення таких уроків, учитель має продумати:

  • який матеріал краще використати для уроку;

  • які вміння і навички формувати;

  • які виховні завдання слід реалізувати і як;

  • як, за мінімально короткий час, підготувати школярів до уроку, ознайомити їх з правилами гри;

  • час проведення уроку;

  • організацію ігрової діяльності відповідно до дидактичної мети;

  • зміну правил гри і видів діяльності відповідно до ситуації;

  • дидактичний матеріал за способом виготовленні і використання;

  • підбиття підсумків.

З дидактичних ігор для формування емоційної чуйності використовуємо як загальновідомі — «Вартові казкового королівства», «Конференція», «Вгадай пісню за трьома звуками», «Поле чудес», кросворди, так і власно розроблені ігри, які широко представлені в «Методичному конструкторі для моделювання уроків музичного мистецтва»: « Лісова школа», «Зваримо борщик», «Допоможі білочці зібрати гриби», «Орлине око», « Магазин музичних інструментів», « Музичний футбол», «Хрестик – нулики» (Додаток « Методичний конструктор», уроки ). Зокрема, одна і та ж мелодія у пісні «Як діждемо літа» у 2 класі звучала у виконанні на різних музичних інструментах і від учнів вимагалося, щоб вони назвали інструмент, на якому звучить ця мелодія. Такі завдання-загадки дуже подобаються дітям. Їх виконання викликає жвавий інтерес, змагання між собою (хто більше дасть правильних відповідей, у кого краще слух). Такі завдання змушують школяра більш уважно вслухатися в звучання музики, в тембр інструментів, у результаті чого процес розуміння закономірностей музики протікає у творчій атмосфері.

Науковими дослідженнями доведено, що весь організм людини реагує на дію музики. Музично – ритмічні рухи є основним засобом розвитку відчуття ритму, природної музикальності, уяви, прагнення до самовираження, емоційного відгуку на музику, здатності осмислено, усвідомлено сприймати і виконувати музичні твори, основним способом розвитку діяльності й мислення, тренування нервово – психічних процесів, засобом розвитку соціально – комунікативних навичок, ні з чим не зрівняної радості для дітей.

З ігровими рухами тісно пов’язаний музичний фольклор, наприклад: українські народні пісні-ігри « Подоляночка», «Ой, Василю,товаришу», «Два півники», «Ягілочка» тощо ( Додаток «Структура продуктивного уроку музики1-8кл» п.5).

Розвиває музичні здібності учнів, а також урізноманітнює урок музики, дарує учням радість творчості, робить процес вивчення музичної грамоти до кінця осмисленим, дає змогу учням з вадами голосу та нечистою інтонацією повірити у свої « музичні сили» - гра на музичних інструментах. У музикуванні є дуже великі можливості для розвитку творчих навичок, а також відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Коли діти навчаються разом грі на елементарних музичних інструментах, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь. Адже діяльність направлена на досягнення спільної мети, об’єднує, а однакової – викликає конкуренцію, змагання. У результаті виграють всі, учні усвідомлюють, що всі члени оркестру приречені на загальну долю. Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим, а й зусиллями його товаришів. Суттєвими компонентами такого співробітництва – гри в оркестрі є: позитивна взаємозалежність; особиста взаємодія, що стимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах – це сприяє формуванню у школярів позитивного ставлення до навчання.



Підсумок в кінці уроку є дуже важливим етапом як для вчителя, так і для школярів. Через рефлексію учень повинен зрозуміти, чому він навчився на уроці, побачити свої особисті досягнення та недоліки, визначити межі своєї компетентності, що є необхідною умовою руху вперед. Підсумкова рефлексія може бути на уроці як груповою, так й індивідуальною. Учням наприкінці уроку пропонуються запитання, що виводять їх на усвідомлення змісту індивідуального шляху розвитку. Можна використати метод незакінчених пропозицій:

Я зрозумів, що...

Мені на уроці...

Думаю, що...

Слухали твір, який мені…

Виконували пісню, яка справила на мене…

На закінчення відзначимо, що дітям обов'язково треба подякувати за урок.

Досвід роботи дозволяє зробити висновок про те, що нетрадиційні типи уроків музики дають учням усвідомлення співтворчості з композитором, формують почуття причетності до прекрасного, здатність насолоджуватися тим морально-естетичним змістом, який вкладено композитором, стимулюють пізнавальну активність школярів, вміння діяти в незвичних ситуаціях, використовувати власний досвід, адаптацію до змін. Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий інтерес. Це:урок пресс-конференція, урок-подорож, урок-дослідження,урок-фантазія,урок-гра, урок-образ, урок-вікторина, інтегрований урок, урок – екскурсія, урок-свято (Додаток: Урок №8 та 27 в 1 класі,№17 та 32 в 2 класі,№ 3,7, 9,15 – 16, 18 в 5 класі, № 9 в 6 класі, №16 та 34, 35 в 7 класі, №16 в 8 класі). Учні середнього шкільного віку беруть активну участь у підготовці таких уроків: складають програму уроку концерту, готують запитання до прес-конференції, продумують завдання до уроку КВК, готують малюнки-ілюстрації.

За визначенням. П. Подвласова, нестандартний урок - це "імпровізоване навчальне заняття, яке має нетрадиційну структуру". Нестандартні уроки зазвичай завершують вивчення теми або починають нову.

На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевої та ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. Е.Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності. О.Митник і В.Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше - завдяки відсутності штампів у педагогічній технології .


Як бачимо, у фаховій літературі, на сторінках періодичної преси відбувається дискусія щодо визначення сутності нестандартних уроків та цінності нових форм занять у навчанні, розвитку й вихованні учнів.

Однак школярам це доступно лише за умови сформованості морально-естетичного ставлення до музики. Про розвиненість морально-естетичного ставлення до музики говорить те, яку музику і як глибоко сприймає людина. Враховуючи той фактор, що морально-естетичне ставлення до музики формується в практичній діяльності при сприйнятті, виконанні, оцінці музики і т.п.

Важливим у формуванні культуротворчої особистості школяра є залучення їх до сприймання духовної музики. Шляхи введення духовної музикив урок можуть бути різними: ознайомлення з духовними образами у світських творах; звучання церковних наспівів; ознайомлення дітей з народними звичаями та обрядами. Разом з народною духовна музика є найдавнішим пластом, у якому закладені великі виховні можливості. Духовна музика – це частина нашої культурної спадщини і містить у собі твори високого мистецтва, у яких виражені глибокі філософські думки про життя людини, про страждання і терпіння, пізнання радості, думки про земне і вічне. Тому на уроках звучать твори Ф. Шуберта, Й.С. Баха, М. Березовського, Д. Бортнянського, , М. Лисенка, Д. Петриненка та інших композиторів. (Додаток урок №5 в 7 класі « Духовна музика»)

Цілеспрямовано проводжу роботу з учнями з розширення їхніх музичних уподобань. Ця робота виявлялася у проведенні нестандартних уроків, позакласних форм занять музики з учнями.

В. Ф. Шаталов також стверджував, що « для учня музичної школи можливість завтра взяти участь у святковому концерті, на якому будуть присутні його батьки і друзі, незрівнянно більш потужний стимул, ніж перспектива колись, через багато років, грати в оркестрі Великого театру».

Діти із задоволенням приймають участь в концертах, які проводяться безпосередньо в їхній школі, де їх можуть побачити однолітки, батьки, а з меншим задоволенням вони приймають участь у заходах , що проводяться поза школою. Разом із учнями проводимо різні концерти, вікторини, вечори відпочинку, створюємо тематичні та ювілейні газети , готуємо літературно-музичні композиції, Тижні Мистецтв , на яких проводимо різноманітні ігри, конкурси, усні журнали, організовуємо зустрічі з музикантами, художниками , відвідуємо вистави Вінницького драматичного театру. (Додаток « Інтелект шоу»,«В країні Музики», КВН, « Меломан», « Засідання клубу « Юних музикознавців», Музична планета, Музичний брейн-ринг, Тиждень Мистецтв).

В школі діє гурток «Пролісок» для учнів 1 - 11 класів, на роботу якого відведено всього 2 години в позаурочний час. Всіх бажаючих співати охопити неможливо. Тому співаємо на уроках, адже кожен клас – це невеликий хоровий колектив. Результатом цієї роботи є те, що всі діти в школі навчені співати і коли учні класу готують свято для всієї школи, то це дійсно стає загальношкільним святом, на якому учні підтримують один одного і радіють успіхам . При анкетуванні учнів школи в 2011 – 2012 н.р. «Улюблені предмети» – уроки художньо-естетичного циклу зайняли ІІІ місце по школі.

Запровадження досвіду формування культуротворчої особистості сприяє формуванню інтелектуально розвиненої, високодуховної людини та розвитку її творчих здібностей, що підтверджується високим рівнем навчальних досягнень: середній бал — 8,8.

ІІІ. Післямова

Переконана, що музичне виховання, яке ґрунтується на плеканні естетичних почуттів, естетичної свідомості, сенсорної культури, здатне виробити імунітет проти тотальної агресивності й підступної байдужості, художнього несмаку і засилля прагматизму. Долаючи опір розбалансованого суспільства, ми, вчителі музики, прагнемо засобами музичного мистецтва впроваджувати ідеї та ідеали, серед яких чимало майже міфологізованих, але не закреслених часом людських чеснот, - вірності й відданості, обов’язку й відповідальності, слова честі та справи честі. Мистецтво як духовна пам’ять часу закладає почуттєві підвалини моралі. Тому проблема культуротворчого і духовного розвитку школярів повинна стати для вчителів музики фундаментальною. Адже ніякі закони, ніяке навчання , ніякі знання, уміння, навички не зроблять того, що зробить внутрішній закон честі.

Завдання педагогіки мистецтва – подолати межу між світом прекрасного, образ якого відтворено у музичних формах, та світом буття. Який має будуватися учнями відповідно до законів моральності, примусити працювати душу, повернути дитину до того внутрішнього особистісного простору, який Л. Виготський називав совістю У цьому контексті значними є можливості уроку, які розвивають у школярів загальні і спеціальні здібності, збагачують емоційно – почуттєву сферу, стимулюють художньо-образне мислення, прояви уяви та інтуїції, формують універсальні якості творчої особистості.

Музика , безпосередньо впливає на почуття учня, формує його моральні риси, збагачує духовний світ. Колективний спів, пластичне інтонування, сприйняття музики, гра на інструментах повною мірою сприяють вирішенню виховних завдань , таких як: виховання естетичного ставлення до дійсності та емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва; виховання світоглядних уявлень і ціннісних орієнтацій, розуміння учнями зв’язків музичного мистецтва з природним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації; виховання музичних естетичних інтересів, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні засобами музики відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку. Адже школярі охоплені спільними переживаннями. А вони, у свою чергу, створюють родючий грунт для індивідуального розвитку. Приклад однокласників, загальне піднесення, радість виконання музичного твору здійснюють коригуючий вплив, активізують нерішучих, боязких. А для занадто самовпевнених успішний виступ інших дітей буде прекрасним гальмом негативних виявів завищеної самооцінки.

Уроки музики впливають і на загальну культуру поведінки школярів. Чергування різноманітних завдань, видів діяльності вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкої реакції, організованості, вияву вольових зусиль. Наприклад, виконуючи пісню, необхідно не лише виразити емоції, а й вчасно почати і закінчити її; під час сприймання музики необхідно бути уважним, щоб мати здатність інтерпретувати та оцінити музичний твір, висловити особисте ставлення до нього, аргументуючи свої думки та оцінки.

Учитель музики прагне створити таку творчу робочу атмосферу на уроці, яка б сприяла психологічному комфорту і , водночас, зацікавленню учнів, спрямовувала б їх у певне творче русло, у світ прекрасного. Приємно, творчо, радісно працювати мені в своїй школі, маючи кабінет музики, забезпечений комп’ютером, магнітофоном, музичним інструментом тощо.

І коли я помічаю наприкінці уроку блиск у дитячих очах, коли вдається викликати здивування, глибокий роздум, розчуленість, захоплення, гордість, симпатію чи щирість, вкотре кажу собі, що праця моя не даремна…

У підсумковій роботі в 8 класі на тему « Музика в моєму житті» учні пишуть:



  • На уроках ми вчилися слухати музику всією душею, всім серцем…

  • Музика допомагає мені в житті, вчить бути доброю, чуйною, милосердною…

  • Музика відкриває людині світ добра, гармонії, краси…

Мені дуже приємно, що мої уроки надихнули 15 учнів розпочати грати на музичних інструментах, 8 – продовжили заняття в студіях, 4- поступили в педагогічний коледж на спеціальність «Початкові класи і музичне мистецтво» і працюють по спеціальності.

Отже, успішною і результативною, на мою думку, робота вчителя-творця буде за умови дотримання таких правил:

* Учитель і учень — партнери, рівні у процесі навчання. Поважайте один одного.

* Кожен учень — унікальна обдарована особистість. Відкрий її.

* Не марнуй жодної хвилини уроку. Використай їх максимально.

* Знання — це скарб. Наповни ним себе.

* Позитивні емоції — запорука якісного навчання. Створи ситуацію успіху.

Я впевнена, що зацікавити, повести за собою спроможний лише той педагог, який сам перебуває у постійному пошуку. Адже ще В. О. Сухомлинський закликав: «Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших...».



IV. Публікації автора:

  1. «Тестові завдання з музичного мистецтва для 5 класу», ВОІПОПП, 2008р.

  2. « Іноваційні технології навчання» №1, 2011р – Некрасовська ЗОШ І – ІІІ ст.,брошура

  3. Урок музики в 2 класі «Елементи музичної мови» - « Шкільний світ» № 43, листопад 2011р.

  4. Урок музичного мистецтва в 5 класі « Хрестики – нулики» - «Шкільний світ» № 43, листопад 2011р.

  5. «Методичний конструктор для моделювання уроків музичного мистецтва» відправлено в журнал « Мистецтво в школі» жовтні 2011р.

  6. Видавнича група «Основа» Учительський Журнал он-лайн надруковано:

  • Марія Монтессорі. Біографія. В розділі Школа - Для керівництва школи. (Вкладення: Презентація. Марія Монтессорі; Біографія Марії Монтессорі. Погляд через віки.)

  • Уроки музичного мистецтва для 5 класу №1 - 5, 11, 15 (відправлено 03. 11. 11в журнал « Мистецтво в школі» .)

  • День Святого Миколая. Мультимедійний урок (Вкладення: Пісня.Святий Миколай мінус1; Пісня.Святий Миколай мінус 2;Пісня. Святий Миколай.1; Пісня.Святий Миколай2; Виховний захід; Урок-свято №7 «Обрядовий театр в Україні.» з художньої культури в 10 класі. Мультимедійний урок (Вкладення: Хід уроку – свята; Презентація уроку. Музика колядок та щедрівок, дзвони. )

  • Урок музичного мистецтва №4 в 7 класі «Духовна музика України» Мультимедійний урок ( Вкладення: Презентація уроку ; Хід уроку ; Т. Петриненко [УКраїна]; М. Березовський. Концерт[Не покидай мене у пору старості]; М. Лисенко [Ігра - плутанка]; Ікони[Розповідь про них]; А.Ведель[Презентація ]; М. Лисенко [Життевий і творчий шлях]; Й. С. Бах[Токатта і фуга ре мінор]; М. Лисенко[Молитва за Україну]; Д. Бортнянський[Життевий шлях]; А. Ведель[Життя і творчість]; Д. Бортнянський[Презентація учнів]; Музика дзвонів; М. Березовський[Життевий шлях ];Березовський М.презентація учнів;Т. Петрененко [Господи. помилуй]; М. Лисенко [Презентація учнів];Д.Бортнянський[Тобі співаємо] ;М. Лисенко [Текст до презентації] ;Ведель "Херувимська" )

  • Система продуктивного навчання у дзеркалі практики проведення специфічних дисциплін ( муз. мистецтво) . В розділі Школа - Музика, образотворче мистецтво, художня культура

рок музичного мистецтва № 27 в 6 класі "Світ дитинства" В розділі Школа - Музика, образотворче мистецтво, художня культура (Вкладення:Хід уроку ;Г. Гладков" Тихий марш" з к\ф; Філіпенко "Веснянка")

  • Урок музичного мистецтва №25 в 8 класі "Діалог із пам'яттю" . В розділі Школа - Музика, образотворче мистецтво, художня культура (Вкладення:Хід уроку №25 в 8 класі; Соната з к\ф; Колискова з к\Ф; Кітч 1; Китч3)

  • Урок №16 в 7 класі Засідання клубу " Юних музикознавців" в 7 класі. В розділі Школа - Музика, образотворче мистецтво, художня культура (Вкладення: Хід уроку №16; М. Мусоргський " Прогулянка" )


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

І. Передмов iconДо 60-річчя від дня народження
Дроздовський, «Загублена арфа: Антологія німецькомовної поезії Буковини». Перу дослідника належать сотні наукових статей, розвідок,...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка