І. Умови виникнення українського авангарду



Скачати 189.33 Kb.
Дата конвертації21.01.2018
Розмір189.33 Kb.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення МАН

Секція мистецтвознавство

УКРАЇНСЬКИЙ АВАНГАРДНИЙ ЖИВОПИС

ЯК ЯВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Роботу виконала:

Попко Христина Богданівна

учениця 10 класу, вихованка

Великоглибочецького БТТШ

на базі Товстолузької ЗОШ I-III ст.
Науковий керівник:

керівник гуртків Великоглибочецького БТТШ

Шулик Тарас Петрович

Товстолуг - 2010

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………………….. 3

І. Умови виникнення українського авангарду

1.1. Авангардизм як явище світової культури ……………………... 5

1.2. Передумови та історія виникнення авангардизму …………… 5

1.3. Розвиток авангардизму в Україні ………………………………. 8
ІІ. Своєрідність українського авангардного живопису

2.1. Український живопис початку ХХ століття ……………………10

2.2. Український авангардний живопис ……………………………. 11

2.3. Основні течії українського авангардного живопису …………. 14

Висновки ………………………………………………………………………. 18

Список використаної літератури ………………………………………….. 19

Додатки


Вступ
Поняття «український авангард» введено у вжиток паризьким мистецтвознавцем Наковим для виставки «Tatlin’s dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Тоді Захід уперше побачив праці світового рівня безвісних авангардистів України Василя Єрмилова і Олександра Богомазова. І це змусило згадати про відомих по всьому світу майстрів, за походженням, вихованням, самосвідомістю і національними традиціями пов’язаних з Києвом, Харковом, Львовом, Одесою, таких як «найвірніший син України» Д. Бурлюк; поляк, котрий мав себе за українця, Казимир Малевич; професор Київського худінституту бандурист Володимир Татлін; засновниця української школи конструктивістської сценографії Олександра Екстер.

Уважно поглянувши на українську історію мистецтв без труднощів помічаємо низку пріоритетів. Перший абстрактний твір з’явився тут - малюнок Кандинського на обкладинці каталогу «Салон Іздебського 2» (1910); перша широка міжнародна авангардна виставка в Російській імперії (той-таки Салон Іздебського) відбулася в Одесі та Києві, а вже потім у Петербурзі й Ризі. По всіх новаторських художніх об’єднаннях Росії, від «Бубнового валета» до «Мішені» й «Ослячого хвоста», українці (футуристи, неопримітивісти, бойчукісти) - найактивніші учасники. Та й виставлені там картини рясніли назвами: «Київ», «Плавні на Дніпрі», «Кобза», «Вулиця Фундуклеївська». Чорний квадрат на білому тлі з’явився уперше влітку 1914-го (раніш за Малевича!) у написаному під Києвом трактаті Олександра Богомазова («Живопис і елементи») «як найбільш викінчена форма», за словами автора.

Україна була одним із першоджерел загальноросійського авангардизму, вона ж стала його останнім притулком. У Харкові навколо українського поета Семенка зібралися залишки радянської футуристичної армії. Його журнал «Нова генерація» (1927—1930) — відголосок радянського авангарду.

Мета нашої роботи полягає в дослідженні історії виникнення та розвитку українського авангардного живопису.

Об’єктом досліджень ми обрали життя і творчість українських художників-авангардистів, які зробили значний внесок у розвиток світового мистецтва.

Предметом дослідження є історія виникнення українського авангардного живопису, дослідження течій і напрямків в українському авангардному живописі.

Відповідно до цього для виконання роботи поставлено такі завдання:

- вивчити історію виникнення українського авангардного живопису;

- з’ясувати основні напрямки і течії в українському авангардному живописі;

- визначити особливості українського авангардного живопису;

- укласти каталог українських художників-авангардистів.

Тема дослідження актуальна, широких узагальнюючих досліджень із цієї проблеми немає.

Матеріали роботи можна використовувати на уроках з історії мистецтва, у спецкурсах із історії живопсу.




Розділ І

Умови виникнення українського авангарду
1.1. Авангардизм як явище світової культури
Авангарди́зм (від фр. avant — попереду та garde — сторожа) — термін на означення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм.

Авангардизм — це комплекс явищ у мистецтві першої третини XX століття, якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардистські тенденції виявились у мистецтві Західної Європи, США, Росії, Латинської Америки, хоча в кожному регіоні мали свої специфічні характерні особливості. Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм), торкнувся різних царин мистецтва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно).


1.2. Передумови та історія виникнення авангардизму
Поява авангардизму була зумовлена низкою історико-політичних, філософських і соціокультурних причин. З історико-політичного погляду, найбільші соціальні зміни у світі на початку XX століття виникли під впливом соціалістичних та комуністичних теорій, в підґрунті яких лежала ідея докорінної перебудови світу. Результатом суспільної боротьби, утвердження нового світогляду стала російська революція 1917 p., Це спричинило аналогічні прагнення до перетворення мистецтва.

Кардинальні зміни в науці (теорія відносності, квантова теорія, розщеплення атомного ядра), техніці та побуті (нові засоби пересування та зв'язку), прискорений темп і напруженість життя вимагали адекватного відображення в мистецтві.

В естетичному плані найближчими попередниками художників авангардистів були художники-імпресіоністи, особливо Поль Сезанн, який вважається попередником усього авангардистського образотворчого мистецтва. Глибокі коріння злучають авангардизм з іконографією, первісним мистецтвом.

Основним естетичним принципом авангардизму стала відмова від так званого традиційного мистецтва, що розвивалось з доби Відродження до кінця XIX ст., у якому домінували засади наслідування природи, відображення дійсності й більш-менш виражена моральна ідея. Відмова від традицій виявилось у навмисній формотворчості, нежиттєподібності.

В авангардизмі переважають умовні форми, в яких несхожість з життям набуває самодостатнього характеру. Символи та іномовлення стають самоцінними, а мистецтво перетворюється на міфотворчість.

Нові теми та проблеми примусили шукати й відповідні засоби висловлення. У живописі революцію здійснили кубісти, а довели її до логічного завершення абстракціоністи, які створили так зване нефігуративне мистецтво, цілком відмовилися від традиційних способів відображення дійсності. Іншим шляхом пішли художники-сюрреалісти, які сполучали майже фотографічну натуралістичність мазка з фантастичністю, фантасмагоричністю і навіть кошмарністю сюжетів своїх картин.

Поява авангардизму пов'язується з виникненням в образотворчому мистецтві початку ХХ ст. фовізму, кубізму і футуризму.

Фовізм (від фр. fauve — дикий) — течія у французькому живописі. Група художників (Анрі Матісс, Альбер Марке, Жорж Руо, Андре Дерен, Рауль Дюфі, Моріс де Вламінк) на певний час присвятила себе надзвичайно емоційній манері творчості, яка характеризувалася підвищеною художньою виразністю, стихійною динамікою живопису, інтенсивністю кольору. У пейзажах, інтер’єрних сценах, натюрмортах фовізм виражав себе різким узагальненням об'ємів, простору, малюнку.

Кубізм — революційна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву. Його засновники, Жорж Брак і Пабло Пікассо, захоплювалися роботами Поля Сезанна і були натхненні його спробою створити об'ємну структуру на поверхні полотна. У 1907-1910 роках у Франції кубісти почали усе більше абстрагуватися від дійсності, їхні картини усе менше нагадували реальність. Кубізм оголосив, що мистецтво існує заради самого себе, а не для відтворення дійсності.

Кубізм мав бути мистецтвом, котре, за словами Пабло Пікассо, відтворює світ не таким, яким його бачить митець, а таким, яким він його мислить. Шляхом розкладання всіх предметів і форм на прості геометричні фігури та їх перекомбінування відповідно до задуму митця кубісти сподівалися прийти до створення інтелектуального й аналітичного живопису, здатного розкривати структуру речей і їхню внутрішню сутність, виражати «константи буття», підніматися до рівня вимог сучасності, входити в неї і сприяти її перебудові.



Футуризм виник в 1909 році і проіснував до 1930 року. Футуристи поставили собі за ціль зруйнувати стару культуру і впровадити в сучасне мистецтво динамізм індустріальної епохи. Футуристи протиставляли машину людині. Вони намагалися передати в живописі внутрішню динаміку предмету і перенасиченість свідомості сучасної людини враженнями. Головним фактором вираження сучасності вони оголосили час як четвертий вимір, відчуття якого намагалися передати в картині за допомогою роздроблення і спотворення образу реального світу в хаотичній динаміці ритмів, шляхом багаторазового повторення етапів руху тіла в просторі. Найбільш яскраво футуризм був представлений італійцями У. Боччоні, Д. Северіні, Д. Балла, К. Кара.

1.3. Розвиток авангардизму в Україні
Генетично авангард пов’язаний із мистецтвом модерну та постімпресіонізмом, які пішли далеко від натуралізму у сферу уяви й експресії.

Модерн й авангард в Україні співіснували, перепліталися і взаємодіяли упродовж двох десятиріч (1910—1920-х pp.), витворюючи незвичайні комбінації і мистецькі гібриди. Декоративні стилізації М.Жука, мальовничі симфонії А,Маневича, необарочна схвильованість О.Новаківського, майже ван-гогівська полум’яність М.Бурачека, візантинізм «київського» Врубеля і «львівського» М.Бойчука - той модерно-фовістичний струмінь підживлював і стимулював авангардистів. Миттєва реакція О.Екстер, О.Архипенка, Д.Бурлюків та В.Іздебського на кубізм Пікассо пояснюється тим, що вони в Україні жили в полі високої художньої напруги. Декоративність великих колірних площин, силуетна, без світлотіні, форма, творена бігом незалежної лінії, фовістська перенапруга барв і фактур — із цієї пластичної матерії формувався і неопримітивізм, і кубофутуризм, і експресіонізм, і конструктивізм. З філософії модерну (космізм і вічність, колективна безособова психологія, біологічні ритми Життя і Смерті) походить планетарний супрематизм К. Малевича і глобальний енергетизм О.Богомазова.

У всеєвропейському мистецькому стрибку XX ст., започаткованому Ван-Гогом-Гогеном-Сезанном, подовженому Матіссом, Пікассо зусилля українських митців непроминальні. У вселенському рухові вони не згубили родових прикмет, бо за ними стояла велика духовність української та російської ікони, вітальна сила селянського мистецтва. Вируючим джерелом стала для авангардистів потужна хвиля українського барочного масиву з його емоційним драматизмом на межі хаосу та порядку і пульсуючою живописністю в архітектурі, поезії, пластичних мистецтвах.

Імпресіонізм і постімпресіонізм перекочували з Франції в Україну, як і в інші країни світу, із певним запізненням. Натомість україно-російські новації 1910-1920-х років не раз випереджали світ і набували законодавчого характеру.

Перша новаторська виставка у Києві «Ланка» (1908) викликала спротив публіки і народницької критики. Визнання до авангардистів прийшло уже за два-три роки. 1912-го київський часопис «Искусство» спокійно публікує статтю про французьких кубістів. А 1914-го кубофутуристи об’єднання «Кільце» О. Екстер, О. Богомазов, Васильєва мають цілком схвальні і кваліфіковані рецензії на шпальтах українських журналів. У 1910-х роках художники-новатори мали грошову підтримку з боку приватних меценатів - киян М. Терещенка, О. Ганзена; у 1920-х - з боку держави.


Розділ ІІ

Своєрідність українського авангардного живопису
2.1. Український живопис початку ХХ століття
Мистецькі процеси, які були притаманні Україні на межі ХІХ –початку ХХ століття, характерні, з одного боку, усталеними реалістичним традиціями, з другого — художніми новаціями часу. Вони йшли у руслі загальноєвропейських мистецьких процесів. І якщо імпресіонізм надавав можливість відтворити світлоповітряний простір, наситивши його багатобарв’ям природних фарб, то модерн став наступним кроком на шляху осягнення закономірностей декоративної сутності світу. Для більшості українських художників, які не оминули модерн, цей стиль не став засобом світобачення з його тяжінням до символізму та містицизму, радше він був засобом світовідтворення, у якому вони віднаходили свою міру умовності та реальності, – кольорова пляма тут визначала форму, лінія – її контури, простір підпорядковувався площині полотна. При цьому творчість окремих митців часто демонструвала злиття кількох стильових тенденцій, що було взагалі характерним для тієї переломної доби. Модерн нашаровувався на імпресіонізм, асимілював з традиціями реалістичної художньої школи, народної творчості. І все це забарвлювалося яскравими індивідуальностями майстрів, які творили своє самобутнє мистецтво.

На початок ХХ століття в Україні вже склалися основні центри розвитку українського живопису. Це були Київ, Львів, Одеса, Харків. Велику роль в активізації художнього життя в Україні відіграли художні школи: М.Мурашка в Києві, М. Раєвської-Іванової у Харкові, Одеське художнє училище, де протягом тривалого часу працював видатний український художник К. Костанді. У Львові гуртувало навколо себе художників Товариство для розвою руської штуки, у діяльності якого активну участь брав І. Труш.

Велика група українських художників вийшла з Київської рисувальної школи М. Мурашка (1844–1909), який був відомим художнім критиком, автором популярної у свій час книги «Спогади старого вчителя», видатним педагогом, майстром літографії, який вперше в українській графіці звернувся до ілюстрування дитячої книги і створив ілюстрації до казок Андерсена. У школі Миколи Мурашка, яка з 1875 до 1901 року була центром художнього життя Києва, здобували художню освіту К. Крижицький, М. Пимоненко, Г.Дядченко, С. Костенко, І. Їжакевич, Г. Cвітлицький, Ф. Красицький, В.Сєров, К. Малевич. Школу відвідували й надавали їй допомогу І.Рєпін, М.Ге, М.Врубель, польський живописець Ян Станіславський.

Київська художня школа проіснувала до 1901 року, коли на її основі було організоване Київське художнє училище. Вихованцями училища були такі визначні, представники авангарду: Олександр Богомазов, Олександра Екстер, Вадим Меллер, Анатолій Петрицький, Василь Седляр, Олександр Архипенко, Іван Падалка.

Багатогранність художнього життя Одеси початку ХХ ст. у радянський період замовчувалася. В Одесі, окрім спадщини Товариства південноросійських художників, яка абсолютизувалась у радянський період, існувало мистецтво авангарду, знамениті “Салони Іздебського” 1909–1911 рр., в організації яких активну роль відіграв В.В. Кандінський.
2.2. Український авангардний живопис
Протягом останніх двох десятиліть мистецтвознавцям вдалося скласти в загальних рисах карту українського авангарду, попередниками якого можна вважати художників стилю модерн і постімпресіоністів, які відійшли від натуралізму в бік імажинації та експресії.

Основна вісь розвитку українського авангарду проходила через Київ (О. Екстер і її школа, М. Бойчук і його школа, О. Богомазов), Львів (О.Новаківський і його школа),Одесу (В.Іздебський , його «Салони» і журнал «Юголеф» що виходив з 1924 року), Харків (Василь Єрмилов та Марія Синякова).

Історію авангардного живопису в Україні (як і в усьому світі) можна умовно поділити на два періоди. Перший охоплює 1907–1914 роки. Світова і громадянська війни перервали певною мірою цей процес. Другий період починається з 1920 року, коли знову вибухнули творчі сили у всіх видах мистецтва: літературі, театрі, живопису, архітектурі. Цьому бурхливому бажанню осягати нові форми було покладено кінець у 30-х роках.

Та в 10-ті роки – ще у спокійній атмосфері інтелектуально вируючої Європи – українські художники мали змогу знайомитися з європейськими школами і течіями. Найбільше притягувала атмосфера французької столиці з її музеями, виставками, майстернями, а також Краків, Мюнхен, де також існували мистецькі осередки. Михайло Бойчук, наприклад, вчився в Кракові, Мюнхені, в Італії, протягом трьох років мав свою майстерню в Парижі, яку організував для втілення ідей, висунутих львівськими майстрами Панькевичем і Сосенком, якіі мріяли поєднати живописні форми візантійських ікон з традиційним народним мистецтвом. Олександра Екстер 1907 року познайомилася з Пабло Пікассо і під його впливом створювала свої картини. Давид Бурлюк навчався у мистецьких студіях Мюнхена (А.Ашбе) та Парижа, Вадим Меллер – у Женеві та Мюнхені.

Молоді майстри, що відчули за кордоном смак вільного вибору засобів естетичного вираження, стали в Україні першим загоном авангарду, підтриманим більшістю студентства Києва і Харкова. Творча молодь гуртувалася навколо художника (пізніше професора Київського художнього інституту) Олександра Богомазова і його соратниці Олександри Екстер – апостолів українського кубофутуризму.

Оцінюючи тенденції розвитку авангардного мистецтва початку ХХ ст., необхідно враховувати такий важливий чинник. Вагомою причиною небувалої активності українських митців у першій третині ХХ ст. у процесі розвитку авангардних течій було те, що сама динаміка революційних ідей, що їх активно пропагували більшовики, перегукувалася на початкових етапах з ідеями авангардизму. Саме тому пролетарські ідеологи підтримували основоположні принципи багатьох мистецьких течій (супрематизму, футуризму, конструктивізму), які протиставляли себе салонному мистецтву буржуазного суспільства. На офіційному рівні авангард підтримував Пролеткульт, всеукраїнську організацію якого створено 1922 року. Проте минуло зовсім небагато часу – і ці течії було оголошено поза законом як формалістичні і декадентські, а твори художників знищувалися.

Якщо говорити про українське мистецтво (точніше було б сказати: мистецтво, що існувало і розвивалося на землях, які територіально входили до складу сучасної України), то ситуація була вкрай специфічною. Оскільки землі здавна були історично розділеними між двома імперіями (а в 20-ті рр. між рядом країн — Росія, Угорщина, Польща, Чехія), то все, що відбувалося у сфері мистецтва, тривалий час однозначно приписувалося до культурного ареалу Росії чи Польщі (як складника Австро-Угорщини). Так, серед творців російського авангардного мистецтва були українські митці: Давид і Володимир Бурлюки, О. Екстер, К. Малевич, В. Баранов-Россіне, В. Татлін. Скажімо, киянин Казимир Малевич, який в автобіографіях, листах, статтях всіляко наголошував на своєму українському походженні, започаткував супрематизм, а В. Татлін став «батьком» конструктивізму (обох їх запросили викладати до Києва наприкінці 20-х рр.). К. Малевич свої супрематичні композиції, які намагався поширити на оформлення сцени, в архітектурі, на текстиль і порцеляну, вперше експонував на петербурзькій виставці «0,10» (1915 р.). В абстрактних творах цей художник, щоб досягнути найвищої виразності, прагнув співвіднести форму й навколишній простір. Й до сьогодні не вщухають суперечки з приводу його «Чорного вадрата» (1915 р.). Уже пізніше — наприкінці 20-х рр. – він створив картини й ескізи, що їх можна трактувати як передбачення трагічного майбутнього селян. Символічними є з чорними руками й ногами зображення, що босоніж бігають по чорній ріллі поміж червоно-чорним хрестом і біло-червоним мечем.

Володимир Татлін також підкреслював своє українство, грав на бандурі, яку майже завжди носив із собою. Відомо, наприклад, що він, бажаючи потрапити до майстерні Пікассо і зазирнути у творчу лабораторію великого майстра, вирішив прийти до нього під виглядом кобзаря. І йому це вдалося.

До речі, варто наголосити на хронологічних межах українського авангарду. Як зазначає Олена Кашуба, «перші твори, які реально можна було б вважати за авангардні, з’явилися лише 1912 р.: «Точильник» К. Малевича, «Міст (Севр)» О. Екстер, 1913 року малює свої перші футуристичні потяги та авто О. Богомазов».
2.3. Основні течії українського авангардного живопису
Авангардизм у живопису – це різні напрями, які виступали щоразу з позицій відкриття нових ідей. Однак у всіх авангардних течій є спільне, що дає підстави єднати їх в одну художню епоху. Передусім, це принципова установка на новаторство, яке не просто заперечує попередні стилі – воно їх ігнорує .

Авангардне мистецтво – і це теж його особливість – несе в собі специфіку світовідчуття людини XX століття. Художники увібрали в себе шалений темперамент своєї доби, відчуття історичного зсуву, всесвітності змін, які відбуваються, зрушення всіх традиційних координат життя. Невипадково одним з найпоширеніших сюжетів авангардного живопису 10–20-х років стала «Композиція», де зсунуті з місця всі форми, де розколоті слова, де площини наче плавають чи насуваються одна на одну в неспокійному, вібруючому середовищі. Ці картини відбивають всю збентеженість, все сум’яття і невпорядкованість свого часу. І вони ж виявляють пристрасні пошуки нової точки опори для людини в розбурханому й нестабільному світі.

Мистецтво авангарду зруйнувало традиційні засади художньої творчості. Якщо стиль модерн був викликаний неприйняттям індустріалізації та урбанізації, то авангард пов’язаний з цими процесами органічно – він є прямим породженням нових ритмів життя, прискорених темпів змін, величезних, емоційних та психологічних перевантажень – і загалом світу, в якому панують катаклізми, а людина втрачає узвичаєну точку опори.

Українські художники мали змогу знайомитися з європейськими школами і течіями. Найбільше притягувала атмосфера французької столиці з її музеями, виставками, майстернями, і Краків, Мюнхен, де також існували мистецькі осередки. Михайло Бойчук, наприклад, вчився в Кракові, Мюнхені, в Італії, протягом трьох років мав свою майстерню в Парижі, яку організував для втілення ідей, висунутих львівськими майстрами Панькевичем і Сосенком, які мріяли поєднати живописні форми візантійських ікон з традиційним народним мистецтвом.

Першу виставку нового мистецтва в Україні, названу «Ланкою» (1908), за спогадами художника Д. Бурлюка, громадськість не сприйняла, а критика «зухвало обілляла брудом». 1914 року новоутворена група «Кільце» влаштувала свою (через світову війну першу й останню) виставку, у якій узяв участь 21 художник. У передмові до каталогу виставки, крім маніфестації основних теоретичних положень, було сказано: «Ми доводимо існування в нашому місті творчих сил».

Творчість Олександри Екстер позначена багатогранністю мистецьких пошуків, її надихав також і театр. Працювала головним художником театру Олександра Таїрова в Москві. У сценічних малюнках до вистави «Фаміра Кіфаред» Інокентія Анненського 1916 р. застосовувала кубістичні геометричні форми. У кубічну монохромність внесла стихію багатобарвної колористики, композиції її були динамічними, пульсуючими, випромінювали нестримну життєву енергію. О.Екстер входила до художніх груп «Спілка молоді», «Бубновий валет», разом з О. Богомазовим заснувала в Києві групу «Кільце». Майстерня Екстер у Києві, що згодом уже називалася Студією, стала центром паломництва ля багатьох інтелектуалів, серед них Ілля Еренбург, Бенедикт Лівшиць, Осип Мандельштам, Віктор Шкловський, Натан Венгров, Анатоль Петрицький, Павло Ковжун, Софія Вишневецька, Сара Шор, Василь Чекригін, Ісак Рабинович, Олекса Грищенко. Вона прагнула виховати у художникові інтерес до національного стилю, відчути надихаючу силу народної творчості та водночас повернути в русло європейського модернізму. Її педагогічна система передбачала обов’язковий аналіз живопису Пуссена, Сезанна, Матісса, Пікассо.

Київська школа кубофутуристичної та конструктивістської сценографії, яку вона створила, стала основою подальшого розвитку українського авангарду. Сприйняв кубофутуризм і став його яскравим представником Олександр Богомазов.

Ще під час перебування в Парижі у 1908–1910 рр., після студіювання в Кракові (1899—1905 рр.) та Мюнхені (1906 р.) у Михайла Бойчука викристалізувалося загальне уявлення про форму і зміст мистецтва. У Парижі Бойчук отримав визнання на європейському рівні як автор нового напрямку в мистецтві — Renovation Byzantine (відродження візантійського), або неовізантизму. Він та його учні, виконуючи, наприклад, настінні малюнки, синтезували раннє італійське Відродження, французький кубізм і місцевий примітивізм.

Одним із художників-авангардистів, поетом, теоретиком мистецтва, видавцем, літературним і художнім критиком був Давид Бурлюк, який народився на хуторі Семиротівщина Харківської губернії (нині Лебединський район Сумщини), а виріс у маєтку Чернянці поблизу Херсона, де батько служив економом. Навчався у Казанському й Одеському художніх училищах, у Королівській академії в Мюнхені, студії Ф. Кормона в Парижі, в Московському училищі живопису, скульптури й архітектури. 1908 року він організував у Києві виставку мистецького авангарду «Кільце», на якій представили роботи його брат, талановитий митець, який рано пішов з життя, Володимир, а також О. Екстер, М. Ларіонов. Однодумці Бурлюка прагнули зруйнувати основи мистецтва минулого і створити на зовсім інших засадах нове мистецтво. Хоча вони називали себе митцями майбутнього, футуристами, у них було мало спільного з італійськими футуристами. Д. Бурлюк будував неопримітивізм на трьох джерелах: спогадах дитинства, праісторії й фольклорі. Потужний український струмінь мали багато його картин, серед них «Святослав» (1915), «Козак Мамай» (1916).

Тісно також пов’язаний з Україною скульптор і художник, засновник напряму супрематизму Казимир Малевич, який народився у Києві. Батько — дворянського походження, поляк, працював техніком цукрових заводів, мати — українка з Полтавщини.

Заслуговує на особливу увагу творчість видатного художника Василя Єрмилова, одного із засновників дизайну в Україні, ім’я якого ще донедавна всіляко замовчували. Саме він оздоблював місто до революційних свят, робив монументальні розписи у Червоноармійському клубі (1920), оформлював агітпоїзд «Червона Україна» (1921), розробляв шрифти, ілюстрував та макетував книжки, на численних виставках демонстрував свої композиції, у яких поєднувалися фотографія, рельєф, живопис. Про широкий творчий діапазон митця свідчить його участь в організації виставки АРМУ, де він представив дев’ятнадцять робіт. Серед них: шрифтові дошки, рекламні плакати, експериментальні композиції, натюрморти, пейзажі тощо. Його плакат за всієї обмеженості засобів і гостроти композиції побудований на використанні різних поліграфічних елементів — смуг, кіл і фотомонтажу.


Висновки
Проведене дослідження показує, що в першій третині ХХ століття Україна була потужним центром авангардного живопису. Українські художники були тісно пов’язані з європейською культурою, що давало можливість ознайомитися із живописними школами та художниками Парижа, Мюнхена, Кракова. Цей безпосередній зв’язок призвів до появи таких потужних художників-авангардистів, як Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Михайло Бойчук, Василь Єрмилов, Давид Бурлюк. Як наслідок цього виникли школи авангарду: Олександра Екстер – Київська школа кубофутуризму та конструктивістської сценографії, Михайло Бойчук –«бойчукісти», неовізантизм.

Із кожним із цих художників пов’язані певні напрямки у авангардному живописі: Олександр Богомазов - кубофутуризм; Олександра Екстер – кубофутуризм та конструктивістська сценографія; Михайло Бойчук – неовізантизм; Давид Бурлюк – примітивізм, футуризм; Казимир Малевич – супрематизм; Василь Єрмилов – конструктивізм. Кожен із цих художників був безпосереднім учасником європейського культурного життя, про що засвідчує їхня участь у виставках, які проходили в Парижі, Мюнхені, Кракові, де їхні роботи були неодноразово відзначені.

Слід відзначити, що кожен із вищезгаданих художників дав поштовх для розвитку молодих творчих особистостей, таких, як Анатоль Петрицький, Оксана Павленко, Іван Сідляр, Іван Падалка та багато інших, долі яких були зруйновані майбутніми змінами, утвердженням Радянської влади в Україні.

Список використаної літератури
1. Сидоренко В. Д. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань: Розвиток візуального мистецтва України ХХ—ХХІ століть / Ін-т проблем сучасн. мист-ва Акад. мист-в України. — К.: ВХ[студіо], 2008. — 190 с.

2. Кашуба О. Роздуми з приводу «феномена» українського авангарду // http://www.etnolog.org.ua/vyd/studmyst/2003/№1/Artog.htm

3.http://uk.wikipedia.org/wiki

4.ttp://ebk.net.ua/Book/cultural_science/zakovich_kulturologiya/part3/332.htm



5. 2. Горбачов Д. Тіні українського авангарду // Нова генерація - 1992. - № 2.



Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

І. Умови виникнення українського авангарду iconІсторія виникнення преси” Частина ІІ дніпропетровськ
Наведені рекомендації містять відомості, що вимагаються програмою курсу “Історія виникнення преси, та контрольні завдання
І. Умови виникнення українського авангарду iconТема: Ґійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду. Особливості віршів «Лорелея», «Міст Мірабо», каліграми «Зарізана голубка й водограй». Мета
Тема: Ґійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду. Особливості віршів «Лорелея», «Міст Мірабо», каліграми «Зарізана...
І. Умови виникнення українського авангарду iconСценарій до Дня Збройних Сил України Ведучий. Політичний, економічний, духовний розвиток України можливий за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності
Однак, нині не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 р верховна Рада прийняла постанову про створення...
І. Умови виникнення українського авангарду iconПедагогічні умови вивчення творів українського образотворчого мистецтва
Презентація досвіду вчителя образотворчого мистецтва Нововолинської гімназії Уманця Євгенія Анатолійовича
І. Умови виникнення українського авангарду iconМетодичні вказівки до вивчення курсу " Історія виникнення преси"
Курс “Історія виникнення преси” – відносно новий в ряду учбових предметів, що пропонуються за планом з журналістських спеціальностей....
І. Умови виникнення українського авангарду iconКонтрольні питання з дисципліни «Естетичні засади українського літературного шістдесятництва» доц. Біляцька В. П
Виникнення, початок вивчення шістдесятництва як літературного явища. Естетичні засади шістдесятників
І. Умови виникнення українського авангарду iconУрок №23. Історія виникнення української музики урок №24. Пісні-твори як державний та духовний символ українського народу. М. Вербицький: історія створення твору «Ще не вмерла Україна»
Федик Людмила Миколаївна, керівник вокального гуртка Державного навчального закладу «Звенигородський центр підготовки І перепідготовки...
І. Умови виникнення українського авангарду iconУрок №3 Тема. Гійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду
«Каліграми. Вірші Миру і Війни», «Міст Мірабо»; розвивати в учнів уміння визначати основні риси поетичної творчості поета; виховувати...
І. Умови виникнення українського авангарду iconУрок 20 Тема: «Рок-н-рол» муз.І сл. Н. Май (виконання). Історія виникнення та зарубіжні рок- групи
Тема: «Рок-н-рол» муз.І сл. Н. Май (виконання). Історія виникнення та зарубіжні рок- групи. «The Beatles» «Let it be»; група «Queen»...
І. Умови виникнення українського авангарду iconДипломна робота зміст розділ Виникнення Товариства "Просвіта" як української просвітницької організації Розділ Діяльність Товариства "
Розділ Виникнення Товариства "Просвіта" як української просвітницької організації


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка