«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору )



Скачати 415.5 Kb.
Дата конвертації08.04.2017
Розмір415.5 Kb.

« І ВІЧНА ТАЇНА СЛОВА …»

( АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ )



Бондарь Н. Г.




« І ВІЧНА ТАЇНА СЛОВА…»


( АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ )

Методичний посібник

Нетішин


2015

Рецензент :

Кінах Л. В. – методист методичного кабінету Нетішинського відділу освіти



Упорядник :

Бондарь Н. Г. – учитель вищої категорії

Аналіз (розкодування) художнього твору — мистецтво, яке ґрунтується на теоретичних знаннях і художньому смаку особистості, її вмінні бачити, чути і розуміти текст. У даному посібнику розкрито сутність, принципи, цілі та загальні прийоми аналізу твору як феномену літератури в її жанрово-стильовому багатоманітті. Тут подано загальну інформацію про аналіз художнього твору , схеми аналізу та детальні конспекти уроків.

Для вчителів української мови та літератури і всім зацікавленим робити власні відкриття у світі художнього слова.



ЗМІСТ


РОЗДІЛ І. Новий підхід до аналізу художнього твору……………...……………....5
РОЗДІЛ ІІ. Схеми аналізу художнього твору

( прозового , поетичного , драматичного ).. ..24


РОЗДІЛ ІІІ. Конспекти уроків з української літератури ( 8 клас ) ………...….…….………29
ЛІТЕРАТУРА………….……….………..60
Розділ І . Новий підхід до аналізу художнього твору

В мистецтві говорити важко сказати коротко. І.Вінкельман

Ну що б здавалося, слова... Слова та голос – більш нічого , А серце б’ється – ожива , Як їх почує! Т.Г.Шевченко

Кожна доба має свої потреби, порушує свої проблеми, ставить свої вимоги, адекватні політичній атмосфері, меті, яку визначає в даний час для себе суспільство. Доба нинішня, в якій довелося нам з вами жити, складна, позначена трагічними зламами і оптимістичними надіями, трепетною вірою у щасливе майбутнє України як самостійної і розвиненої європейської держави. Роки нашої незалежності спонукають до роздумів: скільки зроблено? Хто винен у занепаді всіх сфер нашого життя? Що треба зробити, щоб остаточно утвердити гідність держави і гідність людини? І, звісно, яке місце і завдання

кожної суспільної сфери у процесі становлення Української держави? У зв’язку з останнім питанням педагогам « болять проблеми» духовного формування людини в нових умовах, а конкретніше - навчання і виховання нашої молоді - майбутніх громадян омріяної квітучої України. Яке завдання вчительства, школи? Які орієнтири давати учням, які завдання перед ними ставити, до чого їх готувати? Ці питання хвилюють усіх педагогів: математиків і істориків, фізиків і філологів. Хвилюють тому, що ми знаємо, яке виховаємо підростаюче покоління, такою і буде наша держава. Я, як і багато моїх колег-філологів, мрію про те, щоб майбутнє покоління побачити вихованим і освіченим, творчим і свідомим. Мрію і все для цього роблю. Щоб мрії стали реальністю, потрібно нам, учителям української мови і літератури, вчити «доброму і вічному» на уроках і в повсякденному житті. З чого ж починається навчання і виховання? З любові до рідної мови, чарівного народного слова. Багато є мов у світі. Кожна для когось рідна. Наша рідна мова - українська. Добре, що ми дожили до такого часу, коли їй надано статус державної. І перед нами, як фахівцями, стоїть одне з найвідповідальніших завдань - не тільки плекати рідну мову, а й уміти донести кожне слово в таких барвах, тонах і красотах, щоб воно будило дитячу душу до праці, благородних дій і вчинків.



Література в школі - це колискова пісня, створена письменником, а виспівати її має вчитель словесності. За останні роки сталися істотні зміни в навчальних програмах з української літератури , куди введено чимало нових творів. Освоїти вчителеві цей художній масив непросто. Необхідно по-новому підійти до спадщини класиків 20 та 21століть: проаналізувати літературні явища з позиції пріоритету загальнолюдських вартостей над класовими , адекватніше оцінити художні пошуки і здобутки письменників різних напрямків, закцентуватиувагу на гуманістичних началах у літературі та її національній самобутності. Проблема аналізу художнього твору , над якою я працюю , не нова. З нею систематично « стикаються» у своїй роботі вчителі, нею займаються методисти , однак остаточного вирішення цієї проблеми методична наука не дає. На жаль, у шкільній практиці вона теж не знаходить належної уваги. На розв’язання проблеми роботи з текстом були спрямовані зусилля багатьох учених упродовж усього існування шкільної освіти.

Проблема вивчення тексту розглядалася і розглядається в різних аспектах:

  • осмислення тексту як суб’єктивного відображення , вміщених у ньому проблемних ситуацій (Л. П. Доблаєв);

  • поглиблене вивчення тексту (М.О.Рибникова, Н.Д.Молдавська, В.В.Голубков);

  • самостійна робота над текстом художніх творів (М.Г.Качурін, В.Д.Кучинський);

  • художній текст як об’єкт лінгвістичних досліджень (Л.Г.Гетман, Л.О.Новиков);

  • методика читання художнього тексту (Є.В.Квятковський, Б.О.Корман, М.І.Кудряшов, Б.А.Буяльський).

Отже, в методиці викладання літератури від найдавніших часів і донині було зроблено багато. Більшість концепцій досі не втратили свого значення. Вони стали основою пошуків сучасних учених і вчителів -практиків. Останнім часом інтерес до цієї проблеми значно зріс. На це є кілька причин:

- інтенсифікація процесу навчання загалом; - профілізація освіти; - варіативність програм з української літератури; - необхідність формування духовно багатої особистості; - наближення методики аналізу художнього тексту до особистісно - орієнтованої педагогіки.

Як зробити урок не тільки цікавим, а й захоплюючим, як перетворити його на годину естетичної насолоди, хвилюючу мандрівку з учнями у незвідані світи, в таємниці людського серця? Ця думка вже не один рік хвилює мене і спонукає до пошуку найефективніших методів і прийомів, які б допомагали з найбільшою силою і повнотою донести до своїх вихованців «вогонь в одежі слова».

У розпорядженні словесника є багато засобів, але на першому місці стоїть слово самого вчителя. Слово палке, пристрасне, емоційне, хвилююче. Таке слово вчить мислити, переживати, обурюватися, любити. Лише учитель, який володіє даром слова, сам чутливий до краси художнього твору і по-справжньому любить літературу, здатний пробудити цю любов у своїх вихованців. Це не перебільшені, а нормальні, природні вимоги до словесника.

Згадую, як говорив про вчителя чудовий письменник і педагог Степан Васильченко : «... преподавателі словесності, не маючи безпосереднього чуття до художнього твору, перетворюються в книжників, які оперують чужими думками, а коли схочуть сказати щось оригінальне, виходить, як у того знавця музики, що не має слуху». Роботі по вивченню художнього твору і творчості письменника передують повідомлення історичних , біографічних, лексичних, а в старших класах ще й теоретико - літературних, філософських, естетичних відомостей. Форми цих повідомлень можуть бути різними : лекція вчителя, аналіз письмової роботи, раніше запропонованої учням, робота з картиною, кіноурок, літературна екскурсія, культпохід у театр, музей чи на лоно природи.

Дуже важливим на уроці є його початок, адже від нього у значній мірі залежить успіх. Починаю його по-різному : то з короткого огляду літературних новин, то з емоційної розповіді на оглядову тему чи задушевної бесіди з учнями, - але завжди спочатку звучить коротке вступне слово, яке відповідно настроює учнів, дає їм змогу з першої хвилини перейнятися відчуттями, які хвилюють педагога. Іноді вступне слово безпосередньо пов’язане з новою темою, що вивчається протягом усього уроку. В іншому випадку воно є стислим підсумком вивченої раніше теми, після чого перевіряються знання учнів або робиться колективний аналіз художнього твору. В обох випадках роль учителя як основної фігури на уроці є вирішальною і незамінною. Найстрашніше для мене, коли у класі з прикрістю помічаю байдужість окремих учнів до уроку: Олег розглядає стелю, Оленка малює хмарку. Щоб уникнути таких ситуацій, стараюсь говорити жваво, емоційно, зацікавити школярів темою, літературою взагалі. Наприклад, розповідаючи десятикласникам історію написання новели М.Коцюбинського « Intermezzo» і , помічаючи неуважність декількох школярів, відразу звертаю увагу на картину осіннього лісу.

- Що ви бачите на фото Овсієнка?

- Осінній ліс.

- Так. Наш Славутський ліс (уточнюю місце). А чи знаєте ви, що саме у цьому місці любив відпочивати М.М.Коцюбинський, коли приїжджав у Славуту до рідного брата Івана Коцюбинського , - розповідаю учням. Зразу ж помічаю увагу. Продовживши розповідь про подорожі Коцюбинського по Славутчині, зацікавлюю десятикласників. Тепер по-іншому вони і сприймають «Intermezzo», і з’являються у них питання. А хіба кращим буває урок літератури за той, коли в дитячих очах бачиш живі іскри, коли бачиш, що їм цікаво, що вони тебе зрозуміли, що сьогоднішній урок лишив слід у їхньому серці. Емоції, нове - це те, що спонукає до взаємного співробітництва.

Аналізуючи художній твір , використовую різні види аналізу. Види аналізу — це підходи до твору з погляду розуміння функцій художньої літератури.

Вивчаючи роман Панаса Мирного « Хіба ревуть воли , як ясла повні ?» , використовую соціологічний аналіз. Під дією ідеології народників, а згодом і соціалістів, соціальна проблематика в літературі здебільшого висувалася на передній план. Але поки у світі існує соціальна нерівність, доти елементи соціологічного аналізу будуть присутні в літературознавчій науці — з акцентуванням моральних аспектів соціальної проблематики. Доведення соціологічного підходу до абсурду — у формі вульгарного соціологізму — завдало великої шкоди нашій літературі.

Досить широкий діапазон має психологічний підхід до літератури. Сюди входить аналіз засобів психологізму в творі й літературі загалом; дослідження психології сприймання і впливу художнього твору на читача; вивчення психології творчості.

Естетичний аналіз передбачає розгляд творів із погляду категорій естетики: прекрасне — потворне, трагічне — комічне, високе — низьке, а також моральних категорій, які вкладаються в окреслений естетикою діапазон ціннісних орієнтацій: героїзм, вірність, зрада тощо.

Формальний аналіз літератури пройшов, як і всі інші види (методи) аналізу, історичну еволюцію. Погляд на форму як специфічну прикмету літератури і тлумачення змістовності форми — це ті здобутки «формального методу», які й сьогодні не втратили актуальності.

Біографічний підхід до аналізу твору передбачає розгляд біографії письменника як важливого джерела творчості. Безперечно, автор і акумулює ідеї часу, і творить свій художній світ, через те вивчення обставин його життя може допомогти глибше дослідити процес зародження й визрівання творчих задумів, увагу письменника до певних тем, ідей. Важливу роль особистісні моменти відіграють у творчості поета.

Порівняльний підхід до аналізу літературних творів включає їх порівняльно-історичний розгляд та порівняльно-типологічний аналіз.

Шляхи аналізу — це вибір певних складників твору для детального розгляду. Коли принципи й види (методи) спрямовують роботу дослідника немовби «зсередини» їхнього літературознавчого досвіду, то шляхи спонукають до конкретних дослідницьких дій. У процесі розвитку літературознавства сформувався цілий набір шляхів аналізу.

Найпоширенішим є пообразний і проблемний аналіз. До пообразного аналізу доцільно вдаватися тоді, коли у творі яскраві характери персонажів знаходяться на першому плані.

Ідейно-тематичний аналіз ще називають проблемним. Вибираючи цей шлях аналізу, варто розглянути й особливості життєвого матеріалу, його зв'язок із проблемами та ідеями, проаналізувати особливості композиції і сюжету, систему образів, охарактеризувати найважливіші художні деталі й словесні засоби.

Цілісний аналіз ще називають усебічним аналізом, а ще точніше — аналізом взаємодії змісту і форми, що найбільше відповідає природі літературного твору.

Аналіз твору «за автором» найбільший ефект дає при розгляді творів, де авторська позиція втілюється передовсім на рівні його фабули, розгортається самою структурою твору. До таких творів належить, скажімо, роман у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко.

На уроках літератури діти повинні пізнавати не тільки силу художнього слова, а й таїну української пісні, смуток народного плачу, святість молитви та інші цілющі джерела народної культури. Стараюсь на уроці так, щоб робота учнів над текстом художнього твору сприяла повноцінному художньому осмисленню і трансформації його на сьогоднішні проблеми, спонукали зіставляти світогляд, позицію письменника зі своїми поглядами на життя. Продуктивним є той урок літератури, коли школярі аналізують літературні явища, обмінюються думками, формують власні погляди. Що тоді переживають учні на уроці? Одні - задоволення від власної відповіді, інші - подив із приводу непомічених раніше деталей твору, в всі разом - насолоду першопроходця у світ прекрасного й у світ власної душі. На уроках використовую проблемні ситуації різного характеру. Підбираються такі завдання, котрі зацікавлять учнів і викличуть розумову діяльність. При створенні проблемної ситуації враховую життєвий досвід школярів; організовую практичну роботу дослідницького характеру, під час якої учні роблять висновки; пропоную завдання міжпредметного характеру, історичний матеріал, дослідницькі завдання, виконуючи які, треба віднайти певні закономірності.

На уроках літератури вчитель перш за все повинен виховувати людину, патріота своєї землі. Так під час вивчення повісті І.Франка «Захар Беркут» у 7 класі на одному з уроків, присвяченому характеристиці наймудрішого героя , - Захара Беркута, на екрані демонструю кадр із діафільму із зображенням жагучих червоних грон калини, а поряд – «сивочолий старець». Розповідаю дітям про долю берези і калини, завезених колись до Індонезії. Минають століття, а дерева так і не звикли до чужого клімату. Продовжували оживати і засинати за часом своєї вітчизни. Ось яка сильна любов до рідної землі.

А потім питаю в дітей: «Як ви думаєте, чому я розповіла вам про калину? Про любов до землі?» Починають думати і здогадуються, що Захар Беркут жив на землі так довго і красно тому, що любив рідну землю і рідних людей. Якою ж сильною повинна бути любов до свого краю в людини, якщо вона така міцна в дереві», - роблять висновок учні. А я додаю : «Народна мудрість говорить, що та людина, яка живе на землі, де народилась і виросла, яка любить свій рідний край, проживе значно довше, аніж та, яка живе далеко від Батьківщини».

На уроках літератури в клас можна запросити шановану людину рідного міста. Бо така вже славна Подільська земля своїми синами і дочками. Є у нас святині, куди щороку ми несемо квіти і душі. Хочеться, щоб над землею завжди линув дзвін чогось святого, недоторканого, чистого. Щоб линув отой вічний заклик, кинутий Олесем Гончарем: «Бережіть собори своїх душ, друзі!» І чути його треба найперше нам, наставникам молоді. Чути і все робити для того, щоб виховати справжню ЛЮДИНУ.

На мою думку, уроки про Олександра Довженка мають бути уроками духовності. Проводити їх буденно і просто не можна. У серцях молодих вони повинні залишити прагнення чистоти, вірності і краси. Як тут обійтися без розповідей про людей рідного краю, схожих своєю працьовитістю і душевною чистотою на героїв кіноповісті О.Довженка. Їх багато, а я пригадую лише Олену Тимчук (стареньку, непомітну, просту бабусю). У молодості ця жінка залишилася без чоловіка (загинув у роки війни), гарно прожила життя: виховала 7 дітей, чесно працювала. А головне - це те, що 50 років берегла фронтові листи від чоловіка як святиню. Зі сльозами на очах розповідала жінка про своє життя і життя свого чоловіка. Мало прожили разом, але пам’яталося усе. Дала нам і почитати останні вісточки свого судженого. Читали ми їх на уроках, коли говорили про красу людина за творами Довженка. Під час уроку помічається ставлення учнів до героїв Довженкових творів. А в своїх творах - роздумах напишуть про красу людини, красу душі. Скажуть , що сотні славних людей живуть поряд із нами, а ми цього не помічаємо. Так хочеться сказати: погляньмо й навколо себе, адже є прекрасні люди поруч, їх просто треба помічати.

При аналізах художнього твору часто практикую усні і письмові твори-роздуми. З творів видно, чи діти добре засвоїли текст, чи вміють його цитувати, кваліфіковано характеризувати образи, а головне - це робити самостійні висновки.

Слово вчителя не може не звучати і під час розгляду будь-якого художнього твору, яким би методом не здійснювався цей аналіз: чи шляхом бесіди, самостійних учнівських виступів, диспуту. Під час диспуту у 10 класі за драмою І.Франка «Украдене щастя» я помітила, що учні по-різному ставляться до Анни: одні її захищають, а інші осуджують. Під час підведення висновку, щоб якомога глибше розкрити трагедію заміжньої жінки, викликати в серцях учнів щире співчуття до неї, я запитую: «Хіба намагання повернути собі вкрадене підступом і обманом щастя можна назвати зрадою? Жорстокі брати обдурили, ошукали її, мов кота в мішку, продали. Брехлива звістка про смерть Михайла морально вбила її. Якби коханий був живий, Анна ніколи не стала б до шлюбу з іншим. Коли ж почула, що вбитий, життя для неї втратило сенс. Анні стало байдуже, за кого вийти заміж».

Заздалегідь правильно обдумане слово вчителя, переконливе, образне, допоможе учням правильно розібратися в оцінці характеру цієї нещасної жінки.

Схваливши думки учнів про глибокі переживання Анни, про її внутрішню боротьбу після повернення Михайла, даю їм змогу самим осмислити її велике, щире кохання, яке виявилося сильнішим за всі людські пересуди, церковні закони, сильнішим за неї саму, підвожу їх до розуміння новаторства цього образу в нашій літературі.

Перед кожним уроком замислююсь: як зберегти високу емоційну наснагу художнього слова під час аналізу тексту літературного твору? Адже не секрет, що робота над його змістом часто перетвоюється на суху, буденну, нецікаву бесіду, яка не захоплює учнів, не спонукає їх по-справжньому осмислити глибокі проблеми, закладені у творі, його художню цінність, а звужується до коротких відповідей на поставлені вчителем запитання, а це може призвести до вихолощення почуттів вихованців. Щоб не послабити, а ще більш посилити інтерес до тексту, зберегти під час аналізу його художню красу, вплітаю, де це можливо, свої принагідні зауваження. Як бачимо, тут знову стає у пригоді слово вчителя. Воно може прозвучати мовою самого автора у формі цитати з твору, власним судженням або доповненням до сказаного учнями про події і явища, зображені письменником.

Література - предмет особливий. Він передбачає напружену роботу не тільки думки й пам’яті, а й душі та серця. Уроки літератури покликані вдосконалювати людину. Бо то ж уроки життя, під час яких на дитячих обличчях повинні з’являтися і спалахи радості, і глибока задума, і навіть чиста сльоза жалю і співчуття.

Але щоб викликати довіру й емоції учнів, словесникові треба оволодіти справжнім мистецтвом виховання, яке починається з довір’я дітей. Щоб завоювати довіру, потрібно до дітей ставитись як до рівних, обов’язково відступити при оцінюванні від стереотипу: трієчник може відповісти тільки на трійку, відмінник - на відмінно; любити дітей, віддати часточку свого серця їм, будити їхні душі і серця. От тоді усе і буде гаразд.



Вчитель літератури... Його слово повинно вчити дітей мислити, творити, усвідомлювати, хто вони є і чиїх батьків діти, формувати національну свідомість.

Воно повинно бути цілющим, як материнське молоко, воно повинно бути безсмертним, як материнство.

Слово має жити вічно, бо дає людству духовне життя.

Уроки літератури - то не просто мистецтво, не просто знання, літературна освіта, то ще й уроки формування і лікування душ.

Я, як і тисячі словесників, вчу любити і поважати батька та матір, шанувати людей і «схилятися» перед мудрістю, бути добрими і чесними, гідними дітьми своєї землі.

Усе роблю для того, щоб «храм душі дитини» не став купою цегли. Стараюсь словом, піснею, молитвою заступити дорогу безпам’ятству, жорстокості, бездуховності, бо знаю, що доки буде добро жити на землі, доти буде ЗЕМЛЯ, доти буде ЛЮДСТВО.

Не заплямуй мене, СОВІСТЕ,

Бо день уже буде не день.

Здригнеться СЛОВО моє

промовисте

І вирветься зойком з безсилих

грудей.

Не відсахнись, моя ВІРО, від помислів,



Не дай одступитись в юрбі,

Іду на Голгофу під шепіт

здивованих

І СЛОВО, і ПІСНЮ, як БОГА,

Несу на своєму хресті.

Розділ ІІ.

Схема аналізу

епічного і драматичного творів

1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).

2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).

3. Жанр (повість, оповідання, новела, нарис, комедія, драма-казка, власне драма тощо).

4. Життєва основа (ті реальні факти, які стали поштовхом і матеріалом для твору).

5. Тема, ідея, проблематика твору.

6. Композиція твору, особливості сюжету, їхня роль у розкритті проблем.

7. Роль позасюжетних елементів (авторських відступів, описів, епіграфів, присвят, назви твору тощо).

8. Система образів, їх роль у розкритті проблем твору.

9. Мовностильова своєрідність твору (на рівні лексики, тропів, синтаксичних фігур, фоніки, ритміки).

10. Підсумок (художня вартість твору, місце його в доробку автора та в літературі загалом тощо).

Схема аналізу

ліричного твору

1. Короткі відомості про автора (передовсім ті, що допоможуть краще зрозуміти специфіку твору).

2. Історія написання і видання твору (у разі потреби).

3. Жанр твору (пейзажна, громадянська, інтимна (родинна), релігійна лірика тощо).

4. Провідний мотив твору.

5. Композиція твору (в ліричному творі сюжет відсутній, натомість увага зосереджується на певному почутті; виділяють такі композиційні етапи почуття: а) вихідний момент у розвитку почуття; б) розвиток почуття; в) кульмінація (можлива); г) резюме або авторський висновок.

6. Ключові образи твору (найчастіше визначальним у ліриці є образ ліричного героя — це умовна дійова особа, думки й почуття якої розкриваються у ліричному творі).

7. Мовні засоби, які сприяють емоційному наснаженню твору (йдеться про лексику, тропи, фігури, фоніку).

8. Версифікація твору (рими, спосіб римування, віршовий розмір, вид строфи), її роль у розкритті провідного мотиву.

Характеристика художнього образу

1. Еволюція героя.

2. Портрет.

3. Як характеризують героя предмети, що його оточують.

4. Поведінка, вчинки героя.

5. Зображення душевних переживань.

6. Ставлення героя до інших персонажів, природи тощо.

7. Світогляд.

8. Мова героя.

9. Роль деталей у розкритті характеру.

10. Авторська характеристика.

11. Характеристика героя іншими персонажами.

12. Читацьке сприйняття та оцінка образу в науково-критичній літературі.

Огляд літературних тенденцій

1. Визначити хронологічні межі періоду, про який мовиться.

2. З’ясувати, які напрями й течії домінували в цей час.

3. Дати теоретичне визначення провідних напрямів і течій певного періоду, назвати їх основні ознаки.

4. Згадати представників названих напрямів і течій, їхні твори.

5. Визначити внесок окремих письменників в історію світової літератури.

6. Показати зв’язок літературних тенденцій з попередніми й наступними етапами.

7. Визначити своєрідність даного періоду на тлі світового культурного процесу.



РОЗДІЛ ІІІ.

Конспекти уроків

з української літератури

( 7 КЛАС )

Тема уроку. Євген Гуцало « Сім’я дикої качки». Людська доброта і жорстокість , милосердя і справжня турбота про природу
Мета уроку : дослідити , як у творі Є. Гуцала « Сім’я дикої качки» на прикладі героїв оповідання зображена людська доброта і жорстокість , милосердя і справжня турбота про природу ; розвивати логічне мислення , пам’ять , увагу, спостережливість , уміння надавати об’єктивну оцінку подіям , вчинкам героїв , робити висновки; формувати кругозір , світогляд школярів ; виховувати почуття поваги школярів до творчості Є. Гуцала , любові до природи , її складових : риси доброти , милосердя ; зневажливе ставлення до жорстокості , брехні.
Тип уроку : комбінований.
Обладнання : портрет Євгена Гуцала , текст твору , дидактичний матеріал ( картки , тестові завдання ).

Хід уроку

Не всяка стежка без споришу Не кожна людини має добру душу.

Народне прислів’я

I. Організаційний момент.

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Врятує світ краса –

Завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта ,

Бо стільки всюди зла –

Людина вже не та…

То ж , люди на землі !

Спішіть добро творити ,

Щоб нам не згинути у морі зла ,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра ! - так говорить у своєму вірші український поет. І не погодитись із ним не можна , бо ми , люди , - найрозумніші істоти на Землі. А ось як проживемо на світі , який залишимо слід після себе , залежить від кожного з нас.

Одвічні поняття добро і зло , милосердя і жорстокість, над якими замислюється кожна людина. Вона , до речі , і є уособленням цих понять. Доброта у кожного з нас асоціюється з любов’ю , щирістю , чуйністю , а зло – з жорстокістю , жадібністю , бездуховністю. На сьогоднішньому нашому уроці , працюючи над оповіданням Є. Гуцала « Сім’я дикої качки» , ми оцінюватимемо вчинки , поведінку героїв , їх ставлення одне до одного.

II. Основний зміст уроку

Пам’ятка :


  • не перебивай того , хто говорить ;

- якщо хочеш висловитися , підніми руку , щоб тебе побачили ;

  • говоріть по черзі , а не всі одночасно ;

  • поважай всі висловлені думки ;

  • критикуй ідею , а не особу , яка їх висловлює.

1. Словникова робота.

Що називається оповіданням ? ( Невеликий за обсягом прозовий твір , сюжет якого заснований на певному епізоді з життя одного чи кількох персонажів. )

Що таке сюжет ? ( Це подія чи система подій , у яких розкриваються характери і розв’язуються суперечності між ними . )

Які ви знаєте основні елементи сюжету ? ( експозиція , зав’язка ,розвиток дії , кульмінація , розв‘язка )

Який за жанром твір Є. Гуцала « Сім’я дикої качки» ?

2. Цифровий літературний диктант.

Розмістити у логічній послідовності події оповідання Є. Гуцала « Сім’я дикої качки»

Робота у парах

1. Подорож Юрка через ранковий ліс до річки.

2. Від’їзд Юрка до міста.

3. Юрко на рибалці.

4.Побрехеньки Юрка про вдалі лови.

5.Небажання Юрка товаришувати з Тосею.

6.Прихід Тосі до Юрка.

7.Невдала рибалка хлопця.

8. Юрко виловив усіх каченят. Крик качки.

9. Намагання Юрка приручити каченят.

10. Тося вирішує випустити маленьких диких каченят.

11. Незадоволення Юрка вчинком Тосі.

Відповідь : 1 – 3 – 6 – 5 – 7 – 4 – 8 – 9 – 10 – 11 – 2.

3.Літературне лото

Індивідуальна робота біля дошки

А. Ранішня подорож Юрка до річки на рибалку , зневажливе ставлення хлопця до Тосі.

Б. Побачивши сім’ю дикої качки , Юрко назбирав собі малих каченят за пазуху , не звертаючи уваги на крики качки.

В. Хлопець приніс каченят додому , намагаючись їх приручити , Тося вирішує повернути диких каченят їх матері.

Г. Тося прагне навчити плавати каченят , не дати їм загинути.

Д. Від’їзд Юрка до міста.

1 . Експозиція.

2. Зав’язка.

3. Розвиток подій.

4. Кульмінація.

5. Розв’язка.



Відповідь : 1 – А , 2 – Б , 3 – В , 4 – Г , 5 – Д.

4. Бесіда за змістом оповідання Є. Гуцала « Сім’я дикої качки».

- З чого починається оповідання ? Який настрій складається у вас на початку твору ?

- Як відреагувала ранкова природа лісу на радісний крик Юрка ?

- Чому автор змальовує природу лісу , наче живу , що має людські якості ? Наведіть цитати з тексту , що це підтверджують.

- Чи був Юрко справедливим до Тосі , коли звинуватив її у невдалій рибалці ?

- Як характеризує Тосю те , що вона перша почула , що лісом йде качка з каченятами ? ( Обережність , чуйність , боїться порушити звичайне життя лісу . )

- Як повів себе Юрко , коли побачив сім’ю дикої качки? Для чого це було йому потрібно ?

- Чи могла Тося щось удіяти , щоб запобігти біді , яку відчувала ?

- Чи торкнувся серця Юрка крик розпачі сірої качки – матері ? Який настрій був у Юрка ? У Тосі ?

- Як поводився Юрко з каченятами , коли приніс їх до хати ? Чи можна назвати це справжньою турботою ?

- Прочитайте уривок , де Тося намагалася врятувати каченят . Як ви вважаєте , героїня намагалася замінити каченятам маму лише тому , що вона дівчинка , і лише дівчатам може бути близьке розуміння материнських і дитячих почуттів ?

- Чому Юрко розгнівався , коли дізнався , що Тося взяла каченят ?

- Як повели себе сільські хлопці , коли побачили Тосю у воді ? Чи злякалася Тося , побачивши Юрка ?

- Чому після того не товаришував Юрко із сільськими хлопцями ?

- Чи визнав Юрко свою неправоту ?

- Яких героїв в оповіданні більше : добрих чи злих ?

- Чому перед від’їздом Юрко весь час бігав до річки в надії побачити сім’ю дикої качки ?

- Чому Тося не наважувалася попрощатися з Юрком ? А що заважало Юркові , хоч і кортіло , попрощатися з Тосею ?

- Як ви гадаєте , чи повторить Юрко коли – небудь свій вчинок ? Чи хотілося Юркові подякувати Тосі за її людяність і милосердя ?

5. Усне малювання.

Якими кольорами ви б намалювали Тосю і Юрка ? Чому ? 6. Визначити художні засоби , які використав автор :

Ліс на хвилю заслухався , а потім зразу і збайдужів…Тиша немов кинулася стрімголов , перелякана і тремтяча… Голос , неначе вибух , порснув угору… Грім одкочувався все далі і далі…

7. Творча хвилинка .

Учні читають власні вірші про добро , бережливе ставлення до природи…



III. Підсумок уроку.

  • Чи полягає , на вашу думку , таке різне ставлення героїв до природи в тому , що Юрко – міський хлопець , а Тося і її товариші – сільські діти ?

  • Чому оповідання Євген Гуцало назвав « Сім’я дикої качки» , а не , наприклад , просто « Дикі качки» ? Що уособлює поняття « сім’я» , і на що замахнувся Юрко, скоївши такий жорстокий вчинок ?

  • Чого вчить нас оповідання Є. Гуцала ?

IV. Домашнє завдання.

Написати твір – мініатюру на тему : « Життя таке коротке – поспішайте робити добро».



Тема уроку. А. Малишко – відомий український поет. «Пісня про рушник».

Мета уроку: ознайомити з життєвим і творчим шляхом А.Малишка, навчати виразно й вдумливо читати поезії, проаналізувати ліричний твір «Пісня про рушник»; розвивати вміння вдумливо і виразно читати поезії , визначати і коментувати основні її мотиви , аргументовано висловлювати власні роздуми; виховувати почуття любові , пошани до творчості А. Малишка , шанобливе ставлення до рідної матінки.

Обладнання: підручник, виставка рушників, портрет Андрія Малишка, ТЗ для прослуховування музичного запису «Пісні про рушник» , тестові завдання.
Хата без рушників,

що родина без дітей.

Нар. творчість


Хід уроку

I. Організація класу.

IІ. Перевірка домашнього завдання.

1 варіант – тестова робота :

1. У мандри молодь кличуть:

а) океани; б) гори; в) полонини.
2. В. Симоненко назвав бухту у творі місцем:

а) роздумів; б) спокою; в) хвилювань.


3. До кого звертається поет із закликом вирушити у подорож?

а) Магеллана; б) вчених-дослідників; в) молоді.


4. Де пропонує автор поезії «відкривати духовні острови»?

а) На вершинах гір; б) в океані рідного народу;

в) під час перегляду художніх фільмів.
5.Яким транспортом буде користуватися ліричний герой під час подорожі?

а) Літаком; б) кораблем; в) потягом.


6.Доки буде жити герой твору? Доти:

а) вистачить сил і мужності; б) це буде необхідно; в) відкриватиме цікаве, незвідане на рідній землі.


7.В. Симоненко засуджує в людині:

а) байдужість; б) улесливість; в) надмірну емоційність.


8.Подорожуючи, Христофор Колумб, який згадується у вірші, відкрив:

а) Індію; б) Португалію; в) Америку.


9.Автор прагне позбавити від мулу:

а) людські душі; б) якорі іржаві; в) народну мову.


10.Якій свійський птах «землю всю не розгребе»?

а) індик; б) гусь; в) півень.


11.Питання, з яким спочатку звертається Василь Симоненко у творі до читача?

а) «Хто сказав, що все уже відкрито?»

б) «Нащо ж мені народжені тоді?»

в) «Наші сподівання молоді?»


12.Острови Кубу і Гаїті відкрив:

а) Ф. Магеллан; б) Х. Колумб; в) невідомий мореплавець.

Відповідь :1а , 2б , 3в , 4б , 5б , 6в , 7а , 8в , 9а , 10в , 11а , 12б.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.


2 варіант – читання домашніх творчих робіт , виразне читання поезій Василя Симоненка.
III. Повідомлення теми і мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

Мабуть, ви були здивовані , коли , ввійшовши у клас , побачили рушники — наші українські обереги. У цих рушниках — людські душі, кожен із них має свою історію й долю, за ним стоїть чиєсь життя, сльози, радощі, пісні, сподівання... Рушник іде з людиною все життя — від колиски до могили. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться нагородження, одруження людини, ювілейні урочистості. У нього загортали маля, що з'являлося на світ. Коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — кажуть, бажаючи щастя.

Отже, пісня і рушник... Прекрасний пісняр А. Малишко поєднав у своєму серці ці два слова і створив поезію «Пісня про рушник», сповнену чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові.



  • Що називається піснею ?

  • Які ви знаєте види пісень?


«Рідна мати моя, ти ночей недоспала…» - кожному українцеві відомі ці слова з «Пісні про рушник» Андрія Малишка, з творчістю якого ви будете знайомиться протягом кількох уроків. Хто ж цей поет, який написав пісню, що стала народною і передається з покоління в покоління не лише друкованим рядком, а й з уст в уста?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Усне повідомлення учениці.

Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в селі Обухові, що на Київщині. «Сім׳я наша, - писав потім А.Малишко в «Автобіографії», - була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся». Закінчивши семирічну школу, майбутній поет поїхав до Києва і вступив до медичного училища, але його все сильніше приваблювала література, тому згодом він перейшов на літературний факультет Інституту народної освіти (сучасна назва – педагогічний університет). Після закінчення інституту вчителював, працював у редакціях газет і журналів.

Протягом життя Андрій Малишко видав близько сорока збірок. У літературу увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші стали народними. У творчому доробку поета понад сто пісень. Андрій Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але найбільше – з Платоном Майбородою. Найвідоміші з них: «Пісня про рушник», «Стежина», «Вчителько моя», «Київський вальс».

На слова Андрія Малишка писали музику композитори Пилип Козицький, Левко Ревуцький, Михайло Вериківський, Григорій Майборода та Олександр Білаш.



2.Слово вчителя. Найкращою з-поміж його пісень, а може, й найпопулярнішою в повному розумінні слова народною піснею, якій судилися довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Написана вона 1959 року до кінофільму «Літа молодії».А зараз ми поринемо у чарівний світ української пісні.

3. Звучить музичний запис – «Пісня про рушник» Андрія Малишка.

Учитель. Що ви знаєте про рушник?

4.Словникова робота

Рушник – шматок декоративної тканини з вишитим чи тканим орнаментом ; традиційно використовується для оздоблення житла , в українських народних обрядах.

5.Усне повідомлення учнів. Рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося жодне свято, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті. Ним витирали руки і посуд, з ним ходили доїти корову, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжку після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті.

На Правобережному Поліссі такі невеличкі рушники називають «надіжницями» », а на Лівобережному – «хустками».

З давніх-давен люди вірили у силу рушника, як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Ще в дохристиянські часи обвішували рушниками дерева, аби задобрити сили природи, богів. Гарний був звичай використовувати рушники і в обряді будівництва хати. У давнину, коли будували хату, то піднімали на рушниках сволок, а потім дарували ці рушники майстрам. Коли стіни були вже зведені, вгорі, в кутку, вішали образ. А на нього – рушник. Був і такий звичай в Україні: у перший день огляду озимини (на Юрія, 6 травня) ішли в поле гуртом – частіше родом. Попереду батько ніс на рушнику хліб-сіль, у кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. На зеленому полі розстеляли його, клали їжу, пригощалися. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на нього обжинковий вінок. Інтер׳єр української хати неможливо уявити без рушників. Піч у хаті займала внутрішній кут хати з одного боку від вхідних дверей і була обернена своїм отвором до фасадної стіни, в якій були вікна. По діагоналі від печі влаштовували парадний кут (покуть, червоний кут, святий кут, божній кут), де розміщували ікони, прикрашені тканими або вишитими рушниками (божниками), обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку. Гордістю кожної родини були божники (покутники) – рушники для ікон. Для них брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене. У Поліссі вішали на образи «набожники» - довгі (до 7 метрів), вузькі, оздоблені суцільними та орнаментальними смугами.

2-ий учень. Мистецтво вишивання дуже давнє. З покоління в покоління передавалося воно від однієї майстрині до іншої, від матері до дочки.

Кожна українська дівчина вміла вишивати. І ледве підростала, починала готувати собі сорочки, запаски, плахти, а найперше – рушники.

Та, мабуть, особливою любовно вишивала дівчина довгими зимовими вечорами сватальні (або плечові) рушники, які сватам треба було подавати, ними перев׳язували молодих, прикрашали гільце на дівич – вечір. На рушничок ставали. Під рушником родичі молодого клали срібні монети, пшеницю, щоб життя молодих було щасливим і заможним.

Слово вчителя . Та найдорожчий, найцінніший рушник той, що мама вишивала.

5. Робота з підручником.

Виразне читання поезії «Пісня про рушник» учителем і учнями .



6. Робота над твором.

а) бесіда

— Яке враження справила на вас пісня? Чи зворушила душу?

— Які роздуми і почуття викликала?

— Усно опишіть картину, яка постала у вашій уяві.

— Який мотив можна назвати провідним і чому?

— Якими талантами повинна володіти людина, щоб так писати? (Даром поета, музиканта, художника.)

— Чи хотіли б ви більше дізнатися про цей шедевр?

Б). Виступи учнів із повідомленнями.
Повідомлення 1. «Пісня про рушник» — вершина пісенної А. Малишка. Їй судилися довгі роки життя. Написана вона ще 1959 року до кінофільму «Літа молодії». Непомітно промайнув на екранах маловиразний фільм, а пісня живе і досі, вона відома на всіх континентах. Найпопулярніші виконавці цієї перлини — народні артисти СРСР Дмитро Гнатюк та Микола Кондратюк.
Повідомлення 2. Ця пісня глибоко національна, бо в її центрі був передвічний оберіг — вишитий рушник. Андрій Самійлович у зворушливих словах оспівав красу і силу материнської любові та вірності, а композитор Платон Майборода знайшов відповідні музичні засоби розкриття цієї глибоко людської, вічно поетичної теми. Мати Платона Іларіоновича дуже гарно сказала про твір, коли друзі зібралися пом'янути А. Малишка в роковини смерті: «Ми — матері. Для нас найдорожче — діти. В них уся наша любов, бо на них тримається життя. Наш Андрій відповів любов'ю всім матерям. Тому й житиме він у любові усіх матерів».
Повідомлення 3. Про Малишків «Рушничок» збереглося багато спогадів. Максим Рильський писав: «Якось забралися ми з Андрієм у човні на став, між комиші, ловимо собі рибу, — аж чуємо: дівчинка-підліток, ідучи берегом, заводить тихенько і виразно: «Рідна мати моя...». Андрій Самійлович, сміючись, промовив: «Нікуди не втечеш від того «Рушничка»...» Щасливий поет, що не може втекти від своєї пісні, яка за такий дивовижно короткий час воістину стала народною!»

7. Ідейно – художній аналіз поезії « Пісня про рушник».

Самостійна робота учнів ( самостійно визначають тему , ідею , основну думку , композицію , жанр поезії , художні засоби виписують )



Тема : оспівування любові до матері , її щирих почуттів до своєї дитини.

Ідея : уславлення шанобливого ставлення до матері – святині.

Основна думка : материнський рушник для дитини – щастя , доля , любов.

Композиція : твір складається з 6 куплетів , з яких 3 – по 4 рядки , а 3

– по 2.


Жанр : пісня.

Художні засоби .

Епітети : рідна ( мати) , далеку ( дорогу) , росяниста ( доріжка ) …

Порівняння : наче долю.

Риторичне звертання : рідна мати моя .

Анафора : і …

Метафори

V. Підсумок уроку. Оцінювання навчальних досягнень.

1.« Мікрофон»

  • Про що б ви написали пісню , згадуючи своє дитинство , батьківське піклування і тепло ?

2. Читання вірша Андрія Малишка «Щось , брате , ти про рушничок почав» :

Його мені подарувала мати ,

Щоб я не смів про землю забувати,

Де їв хліб – сіль , і знав солоний піт,

І радощі малі у отчім домі ,

І перші смутки , серцю невідомі…



V I. Домашнє завдання :

1. Вивчити напам’ять вірш А. Малишка « Пісня про рушник».

2.Написати твір – мініатюру « Краса українського рушника».

Тема уроку. В. СИМОНЕНКО.«ГЕЙ, НОВІ КОЛУМБИ Й МАГЕЛЛАНИ»
Мета: проаналізувати програмову поезію Василя Симоненка, звертаючи увагу на її ідейно-художній зміст, тематичну спрямованість, жанр та особливості композиції; розвивати уяву та логічне мислення, пам'ять, увагу, культуру зв'язного мовлення, вміння грамотно висловлювати свої думки, спостереження, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани до творчості Василя Симоненка, активну життєву позицію та прагнення до максимальної самореалізації.
Тип уроку: засвоєння знань і формування умінь.
Обладнання: портрет В. Симоненка, виставка його книжок, тлумачний словник, дидактичний матеріал.
ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

II. Перевірка домашнього завдання.

1.Опитування учнів щодо знання поезії «Ти знаєш, що ти — людина?» напам'ять.

2.Цифровий літературний диктант. Визначення художніх засобів.

Завдання : поєднати приклади художніх засобів вірша Василя Симоненка

« Лебеді материнства» з їх визначенням.

А. Сиплять ночі у лимани зорі . Б. ( зорі ) сургучеві . В.Ой біжи , біжи , досадо. Г. Лебеді , як мрії. Д.Прийдуть верби і тополі.

Е. Золоте ( сузір‘я ).

1) епітет ; 2) порівняння ; 3) метафора ; 4)риторичне звертання .

Відповідь : 1 – б , е ; 2 – г , 3 – а , д , 4 – в.



III. Актуалізація опорних знань.

1. Розгадування кросворду «Життя і творчість В. Симоненка».






1













6










2




























3

























4
















5






























По горизонталі: 1. З чим асоціюється образ лебедів із твору В. Симоненка «Лебеді материнства»? (Вірністю) 2. Композитор , який поклав вірш Василя Симоненка «Лебеді материнства» на музику. (А. Пашкевич) 3. Що наче випромінював дід Федір Трохимович для свого онука Василя? (Мудрість)

4. Основним призначенням людини на землі, на думку В. Симоненка, яку він висловлював у поезії «Ти знаєш, що ти людина?» — це творити... (Добро) 5. За збірку «Лебеді материнства» Василю Симоненку присуджено Державну премію України ім. ... (Шевченка)



По вертикалі: 6. Псевдонім письменника. (Симон)

2. Бесіда за питаннями.

- У чому виявляється одночасна любов В. Симоненка до своєї матері і матері -Батьківщини?



  • Через що В. Симоненко вважає поезію — прекрасною мудрістю?

  • Для чого Василь Андрійович у свої твори вводить образи - символи? Відповідь обґрунтуйте, наводячи приклади.

  • Якою хоче бачити В. Симоненко людину? Що радить поет кожному із вас у творі «Ти знаєш, що ти — людина?»?

  • Над чим змушує задуматися поезія Василя Андрійовича «Ти знаєш, що ти — людина?»?


IV. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів.

V. Основний зміст уроку.

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе.

В. Симоненко
1. Усні повідомлення школярів.

Додатковий матеріал про X. Колумба, Ф. Магеллана

1.1. Христофор Колумб (29.10.1451 (7) — 20.05.1506). Колумб — лат. Columbus; італ. Colombo; іспан. Colon. Видатний мореплавець епохи великих географічних відкриттів. Шукаючи шлях до Індії, Колумб здійснив кілька плавань через Атлантичний океан. Про дитячі та юнацькі роки Колумба не збереглося відповідних даних.

У 1476—1485 рр. Колумб жив у Португалії, брав участь у португальських морських експедиціях.

1484 р. Колумб подав португальській королеві проект морської експедиції через Атлантичний океан з метою досягти берегів Азії. Вважають, що основою цього проекту було переконання Колумба в кулястості Землі (тоді ще не загальновизначене). Проект було відхилено, і в 1485 р. Колумб переїхав до Іспанії, де продовжував домагатися здійснення своєї мети. Лише у 1492 році королівська влада Іспанії, сподіваючись загарбати колонії, схвалила організацію експедиції Колумба.

Продовжуючи подорож, Колумб відкрив острови Куба і Гаїті, де заснував колонію, Малі Антильські острови, Пуерто-Ріко, Ямайку; Америку (12 жовтня 1452 — офіційна дата відкриття).

Під час всіх експедицій Колумб виявив себе не тільки як пристрасний шукач нових земель, але й як колонізатор. Помер Колумб у Вальядоліді (Іспанія).

1.2. Ферман Магеллан (близько 1480 — 27.04.1521) — мореплавець, організатор і учасник першої навколосвітньої подорожі. Народився у селі Соброза (Португалія) у збіднілій дворянській родині. У 1505—1511 рр. брав участь у португальських завоюваннях в Індії на півострові Малакка, островах Суматра, Ява, Молункських, у Мозамбіку.

У 1517 р. Магеллан емігрував до Іспанії. В жовтні 1520 р. експедиція Магеллана, обігнувши Південну Америку, відкрила протоку (згодом названу Магеллановою) і вийшла в океан, який було названо Тихим. У квітні 1521 кораблі Магеллана досягли Маріанських, а потім і Філіппінських островів. У сутичці з тубільцями Магеллан був убитий. Ця подорож підтвердила наявність єдиного світового океану і була одним із доказів кулястості Землі.

2. Ідейно-художній зміст вірша Василя Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани».

2.1 Виразне читання програмової поезії вчителем.

2.2 Словникова робота.

Вітрила – паруси.

Жага- сильне бажання , пристрасть.

Нидіє – сумує , не знаходить собі місця.

Тужаві – міцні.

Каравела – корабель.

Шкварити – смажити.

Виразне читання поезії учнями.

2.3 Тема: звернення письменника до молоді, щоб вона вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.

2.4 Ідея: смисл життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.

2.5 Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.

2.6 Композиція.

Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки. Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів із пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.

Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити... на вогні».

2.7 Художні засоби.



Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».

Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!» «Кораблі! Шикуйтесь до походу!» «Мрійництво! Жаго моя! Живи!» «Відкривай духовні острови!» «Нидіє на якорі душа!» «Півень землю всю не розгребе!» «Шкварити байдужість на вогні!» Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?» «Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?»

Метафори: «кличуть ... у мандри океани», «бухту ... облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє... душа», «б'ються груди», «вітер... не остудить».

Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».

Тавтологія: «відкрито вже відкрите».

2.8 Обговорення змісту вірша. Бесіда за питаннями.

- Що вам відомо про Колумба і Магеллана? Чому автор згадує їх у творі? Які сучасні дослідження вам відомі?

- Чому для В. Симоненка дуже важливо, щоб мрії стали реальністю? Чи полюбляєте ви мріяти, фантазувати? Про що саме?

- Що мав на увазі Василь Андрійович, порівнюючи душу з іржавим якорем?

- З чим пов'язано те, що автор у творі закликає молодь до активних дій, не зупинятися на місці?

- Від чого, на вашу думку і думку В. Симоненка, залежить здійснення мрій, бажань людини?

- Як, на ваш погляд, ставиться поет до помилок, яких припускається людина?

- Через що В. Симоненко негативно ставиться до байдужості як риси характеру? Висловіть власні міркування з цього приводу.

- Чи готові ви вирушити у подорож? Що для цього необхідно?

- Чому вчить вас ця поезія?

VI. Перевірка знань учнів, отриманих на уроці

1. Проведення тестового опитування

1. У мандри молодь кличуть:

а) океани; б) гори; в) полонини.
2. В. Симоненко назвав бухту у творі місцем:

а) роздумів; б) спокою; в) хвилювань.


3. До кого звертається поет із закликом вирушити у подорож?

а) Магеллана; б) вчених-дослідників; в) молоді.

4. Де пропонує автор поезії «відкривати духовні острови»?

а) На вершинах гір; б) в океані рідного народу;

в) під час перегляду художніх фільмів.
5.Яким транспортом буде користуватися ліричний герой під час подорожі?

а) Літаком; б) кораблем; в) потягом.


6.Доки буде жити герой твору? Доти:

а) вистачить сил і мужності; б) це буде необхідно; в) відкриватиме цікаве, незвідане на рідній землі.


7.В. Симоненко засуджує в людині:

а) байдужість; б) улесливість; в) надмірну емоційність.


8.Подорожуючи, Христофор Колумб, який згадується у вірші, відкрив:

а) Індію; б) Португалію; в) Америку.


9.Автор прагне позбавити від мулу:

а) людські душі; б) якорі іржаві; в) народну мову.


10.Якій свійський птах «землю всю не розгребе»?

а) індик; б) гусь; в) півень.


11.Питання, з яким спочатку звертається В. Симоненко у творі до читача?

а) «Хто сказав, що все уже відкрито?»

б) «Нащо ж мені народжені тоді?»

в) «Наші сподівання молоді?»


12.Острови Кубу і Гаїті відкрив:

а) Ф. Магеллан; б) Х. Колумб; в) невідомий мореплавець.


Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках ( робота у парах ).

Картка № 1.

1.Виразіть захоплення, передайте свої почуття від прочитаної поезії Василя Симоненка. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору, а також враховуйте власні емоційні враження.

2.Обґрунтуйте, в чому поет вбачає смисл життя кожної людини? Про що він мріє?

3.Куди автор твору «Гей, нові Колумби й Магеллани...» намагався помістити «сподівання молоді»?

а) У скриню; б) у корито; в) на крила великого літака.
Картка № 2.

1. Прокоментуйте, про що свідчать рядки поезії:

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

Свої думки вмотивуйте.

2. Яким, на ваш погляд, бачить В. Симоненко майбутніх Колумбів і Магелланів? Обґрунтуйте, чим викликані ці міркування?

3. На честь Ф. Магеллана названо: а) острів; б) протоку; в) рівнину.
Картка № 3

1. Доведіть, що вірш В. Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани» — це ствердження ідеї руху вперед, пошуку, відкриттів і самовідкриттів. Відповідь обґрунтуйте.

2. З якою метою автор звернувся у своїй поезії до видатних мореплавців епохи великих географічних відкриттів. Свої думки вмотивуйте.

3. Який художній засіб використав Василь Симоненко у рядку поезії: «Жоден вітер сонця не остудить»:

а) епітет; б) порівняння; в) метафору.
VII. Підсумок уроку.

Оголошення результатів навчальної діяльності школярів.
VIII. Домашнє завдання:

1. Виразно читати поезію В. Симоненка «Гей , нові Колумби й Магеллани».

2. Написати твір – мініатюру на тему « Моя мрія про майбутню професію».

ЛІТЕРАТУРА

1. Баранник Д., Гай Г. Драматичний діалог. Питання мовної композиції. – К., 1996 р. 2. Вихованець І.Р. Тайна слова. - К. : Рад.шк.,1990 .

3. В’язовський Г. Світ художньої літератури. – К., 1987.

4. Виноградов В. О теории художественной речи. – М., 1971.

5. Виноградов В. Проблема авторства и теория стилей. – М., 1961.

6. Галич О. Історія літературознавства. – Луганськ, 2002.

7. Галич О. та інші. Теорія літератури. – К., 2001. 8. Дзюба І. Спрага. – К., 2001 . 9. Зинченко В.Г., Зусман В.Г., Кирнозе З.И. Методы изучения литературы. – М., 2002. 10. Ільницький М. Барви і тони поетичного слова. – К., 1967.

11. Качуровський І. Метрика. – К., 1994.

12. Качуровський І. Строфіка. – К., 1994.

13. Качуровський І. Фоніка. – К., 1994.

14. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р.Гром’яка та ін. – К., 1997.

15. Макаров А. П’ять етюдів: Підсвідомість і мистецтво. – К., 1990.

16. Макаров А. Світ образу. – К., 1987.

17. Марко В. Основи аналізу літературного твору. – Кіровоград, 1998.

18. Русова Н. От аллегории до ямба: Терминологический словарь-тезаурус по литературоведению. – М., 2004.

19. Семенчук І. Портрет у художньому творі. – К., 1965.

20. Сухомлинский В.А Избр. пед.соч. - М.,1981. - с.64. - Т.3.

21. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 1998, 2003.





Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconЙ. В. Ґете. «Вільшаний король». Переплетіння психологічного, фантастич­ного та реального в баладі
Мета: осягнути ідейно-художній зміст казково-фантастичної балади й-в гете «Вільшаний король»; учити робити аналіз твору, розвивати...
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconМузико! О вічна таїна Музичний салон Ведучий
Ведучий: Яку роль в нашому житті відіграє музика? Напевне, ми ніколи серйозно не замислювалися над цим питанням
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconКалендарне планування 9 клас
Вступ. Роль І місце літератури в житті нації. Розвиток літератури. Творча індивідуальність митця. Аналіз художнього твору
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconВідділ освіти новомиргородської райдержадміністрації методичний кабінет
Творча група вчителів світової літератури та російської мови Новомиргородського району, яка працює над проблемою «Аналіз художнього...
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconВеликий майстер художнього слова
Великий майстер художнього слова (до 160-річчя від дня народження Івана Франка) : рек список / [уклад. Ю. Круть; ред. В. Кучерява];...
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconО. Кобилянська. «Людина». Ідея емансипації жінки
Формувати основні компетенції учнів засобами мистецтва; розвивати вміння робити психологічний аналіз художнього твору; виховувати...
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconПозакласне читання
Мета: проаналізувати сюжетні та стильові особливості повісті А. П. Чехова «Дама з собачкою»; розвивати в учнів навички аналізу художнього...
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconНовинки сучасного літературного життя. Оксана Забужко. Огляд творчості
«Казка про калинову сопілку», підготувати аналіз сюжету твору, характеристику образів, особливості мовлення твору
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconЕрнест Сетон Томпсон. «Лобо». Зображення художніх образів, їх розкриття в подіях твору
Розвивати навички виразного читання, переказу та аналізу художнього твору, образне мислення
«і вічна таїна слова …» ( аналіз художнього твору ) iconУкраїнська література Інструкції до практичних робіт
Реалізм твору, сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків І дітей


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка