Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах



Сторінка1/8
Дата конвертації09.08.2017
Розмір1,43 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


Дніпропетровська

обласна


універсальна

наукова


бібліотека

Серія: «Достойники Придніпров’я»



Ігор Кочергін
Катеринославська губернська

земська управа в особах
Біобібліографічне видання

Дніпропетровськ

2010

Кочергін І.О. Катеринославська губернська земська управа в особах: Біобібліограф. видання / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– 132 с. (Сер.: «Достойники Придніпров’я»).

© І.О. Кочергін, 2010

© О.В. Харлан, ілюстрації, 2010

© ДОУНБ, 2010

Від упорядника

Біобібліографічне видання „Катеринославська губернська земська управа в особах” продовжує серію „Достойники Придніпров’я”. У виданні представлено інформацію про всіх керівників Катеринославської губернської земської управи, яка була виконавчим органом Катеринославського губернського земського зібрання.

До видання увійшли оглядова стаття про склад, структуру і коло обов’язків Катеринославської губернської управи та біографічні нариси докторанта кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету, голови Дніпропетровської обласної організації Національної спілки краєзнавців Україгни, активного члена клубу «Ріднокрай» при краєзнавчому відділі ДОУНБ, Ігоря Олександровича Кочергіна. Статті доповнені бібліографією публікацій.Наприкінці нарисів про Н.І. Штанського, І.В. Бурхановського, В.І. Карпова, А.В. Новака бібліографія не показана, оскільки її на даний момент не існує. Це пов’язане з тим, що більшість героїв даного біобібліографічного видання належали до дворянського стану і були позбавлені належної уваги з боку дослідників у радянський час. Дослідження ґрунтується переважно на опублікованих матеріалах Катеринославського губернського земства, значна частина яких зберігається у фондах ДОУНБ, а також архівних зібрань Дніпропетровська, Харкова, Києва, Москви та Санкт-Петербургу.

Перед нарисами, які присвячені М.Б. Герсеванову, М.В. Ро-дзянку, І.К. Абазі, К.Д. фон Гесбергу вміщено портрети авторства архітектора та художника Олександра Харлана, зроблених з фотографічних зображень названих діячів. На жаль авторові-упоряднику не вдалося віднайти портрети інших голів управи, але робота триває.

Видання є першою спробою зібрати дані про всіх голів Катеринославської губернської земської управи. Тому представлені нариси не претендують на вичерпність і повноту.

Біобібліографічний покажчик буде корисний бібліотекарям, вчителям, журналістам, краєзнавцям, науковця, а також всім, хто цікавиться історією Придніпров’я.



Катеринославська губернська земська

управа: склад, структура і коло обов’язків
З виникненням інституту земського самоуправління в його складі з’явився виконавчий орган – управа. Згідно зі статтею 56 “Положення про губернські та повітові земські установи” (далі “Положення”) від 1.01.1864 р. губернська управа мала складатися з голови та шістьох членів, яких губернське земське зібрання обирає на 3 роки. Голова управи обирається земським зібранням і затверджується Міністром внутрішніх справ. У випадку відсутності голови його місце заступає один із членів управи [3, с. 7–8].

“Положення” визначало також коло обов’язків голови і членів управи. За Ст. 69 до обов’язків губернських управ належало: складання губернських кошторисів, звітів, підготовка всіх необхідних для Зібрання відомостей, нагляд за надходженнями земських доходів, витрата земських сум, ведення позовів із майнових справ і розгляд скарг на повітові земські управи [3, с. 10]. Щодо звільнення голови і членів управи Ст. 117 „Положення” визначала, що члени земських управ остаточно звільняються від посади за визначенням Урядового Сенату, але можуть бути тимчасово усунуті від посади постановою губернського зібрання, затвердженого губернатором [3, с. 14].

Склад першої Катеринославської губернської земської управи був обраний 20 вересня 1866 року. Головою управи став поручник Дмитро Никонович Бразоль, членами управи: гласні від Олександрівського повіту – Віктор Єгорович Канкрін та Іван Гнатович Полешко, від Катеринославського – Іван Дмитрович Яковлєв, Іван Миколайович Філіп’єв і Василь Іванович Пчолкін, від Павлоградського – Семен Олексійович Коростовцев [4, с. 37].

Оскільки робота в управі передбачала постійне виконання обов’язків для голови і членів управи було визначене матеріальне винагородження. 16 вересня 1866 р. зібрання призначило голові управи платню у розмірі 2.000 рубів, а членам управи – по 1.500 рублів сріблом на рік [4, с. 12].

У наступні роки склад і структура управи, а також розмір винагородження її членів неодноразово мінялося. Наприклад, другого грудня 1867 року на пропозицію А.М. Байкова зібрання вирішило трохи трансформувати управу. Згідно постанови земства управа тепер мала складатися з трьох членів на утриманні і трьох членів без утримання, так званих почесних [10, с. 68]. Напевно, це було зроблено для економії коштів земства.

25 жовтня 1875 р. склад управи знову було змінено. Тепер вона складалася з голови і трьох членів [10, с. 70].

На межі ХІХ–ХХ ст. обсяг обов’язків губернського земства значно зріс, тому зібрання вирішило доповнити управу ще одним оплачуваним членом. 15 грудня 1897 р. за пропозицією О.О. Сацицького, підтриманого П.В. Каменським вирішено доповнити управу четвертим членом із таким самим утриманням як у інших [11, с. 59].

Що стосується утримання, то протягом існування земських установ зарплатня членів управи поступово збільшувалася. Підвищення утримання було пов’язане з ускладненням і збільшенням обов’язків членів управи, а також через поступове подорожчання життя. 24 жовтня 1869 р. річна платня голові управи збільшилася до 4 000 рублів, а членам управи до 2 500 рублів [10, с. 89]. Наступного разу утримання збільшили аж через 33 роки. 18 грудня 1903 р. голові управи підняли заробітну платню до 6 000 рублів, а членам управи до 3 000 [11, с. 709]. У подальшому зростання зарплатні відбувалося більш регулярно. Вже у 1906 р. члени управи стали отримувати по 3 600 рублів [11, с. 709], а у 1912 р. за пропозицією гласного С.А. Бродницького губернське зібрання підняло платню голові управи до 8.000 рублів, а членам управи до 5 000 [6, с. 272]. До речі, останнє підвищення відбулося за активної підтримки голови управи І.К. Абази, який ішов із посади. „Залишаючи свою посаду голови управи, і не будучи особисто зацікавлений у надбавці до утримання, – сказав він, – обов’язком вважаю приєднатися до зробленої пропозиції, оскільки роботи в управі тепер більше і ... колишні норми винагородження повинні бути збільшені” [6, с. 272].

Додатково до високої платні голова і члени управи, яким часто доводилося виконувати різні доручення губернського земства в Петербурзі, отримували непогані добові. 11 грудня 1903 р. земське зібрання призначило добові для поїздок голови і членів управи до Петербургу по 25 рублів [11, с. 71].

Така висока винагорода була обумовлена дійсно дуже великим обсягом роботи голови і членів управи. Якщо на зорі діяльності обов’язки співробітників управи лише формувалися і обсяг обов’язків був не значним, то з перебігом часу коло питань, які мали вирішувати члени управи збільшилося багатократно. Для наочності наведемо розподіл обов’язків між членами управи на 1913 р. Обов’язки членів управи були розподілені таким чином. Голова управи К.Д. фон Гесберг завідував розпорядчим відділом із загальною реєстратурою і архівом, народною освітою, санітарним відділом та обласною станцією. М.Ф. Бурмейстер, який заступав місце голови управи за його відсутності, відповідав за губернську земську лікарню, колонію душевнохворих, патронаж, бактеріологічний інститут, притулок підкинутих дітей, страховий відділ, земський маєток „Ігрень” і фельдшерську школу. М.В. Буницький контролював відділи будівництва доріг та вогнестійкого будівництва, оціночно-статистичний і ветеринарний відділи та ветеринарно-бактеріологічну станцію. В.Я. Яковлєв відав агрономічним відділом, кустарною справою, Верхньодніпровським сільськогосподарським училищем, земською оціночною комісією, зоотехнічним відділом. М.П. Мальцев відповідав за бухгалтерію, касу дрібного кредиту, друкарню губернського земства та бібліотеку управи [9, с. 14–15].

Обсяг обов’язків, як бачимо, величезний, через що члени управи часто не мали часу для інших справ. На початку роботи земських установ стояло питання про можливість чи неможливість обіймання членами управи інших посад. 21 жовтня 1876 р. зібрання висловилося за сумісність посади голови або члена управи з обов’язками голови або директора правління товариства взаємного кредиту [10, с. 74]. Однак вже через два роки 26 жовтня 1878 р. земство визнало неприпустимим поєднувати посаду голови і члена управи з іншими посадами, за які видається платня [7,  с.  69].

У подальшому зібрання намагалася розділити обов’язки навіть в середині управи. 11 грудня 1891 р. зібрання визнало неможливим поєднання посади голови і касира управи [11, с. 63]. До речі, обов’язки голови і касира управи тривалий час виконував І.В. Бурхановський, внаслідок чого під кінець його каденції в рахунках управи були знайдені серйозні недоліки.

Для врегулювання обов’язків, обсяг яких чим далі тим більше зростав, у 1892 р. гласними Г.А. Залюбовським, М.Ф. Ольшевським, О.О. Савицьким і Д.П. Шишкіним була розроблена „Інструкція Катеринославській губернській земській управі” [8, с. 510–521]. В ній докладно відповідно пунктів були розписані всі основні напрямки діяльності управи: розподіл занять управи; засідання губернської управи; земські установи, які діють при губернській управі. Згідно з § 1 першого розділу „Інструкції” губернська управа відала всіма господарським справами в губернії. В § 2 обумовлювалося, що кожен член управи має слідкувати за всіма документами, які надходять до управи, перевіряти їх особисто або колегіально [8, с. 510]. Щороку між членами управи розподілялися обов’язки по відділах управи і повітах губернії. Кожен член управи декілька разів на рік мав об’їжджати довірені йому повіти для збирання даних у різних галузях господарства, які перебувають у віданні земства [8, с. 511–512]. Кожен член управи був наділений достатнім обсягом повноважень, який дозволяв йому вимагати допомоги від повітових земських управ, сільських товариств і поліції. Голова управа, як і раніше, контролював загальний стан справ у всіх галузях земського господарства. За § 14 другого розділу „Інструкції” губернська управа мала засідати постійно, крім „неприсутственных” днів, з 1000 до 1400 в приміщенні земської управи [8, с. 514]. Одним з головних завдань управи була підготовка кошторису витрат і доходів губернського земства на наступний рік, а також підготовка звітів про становище всіх галузей земського господарства за рік, що минув. Основними робочими службами управи за § 24 третього розділу „Інструкції” були: 1) канцелярія, 2) земська бібліотека і музей, 3) архів [8, с. 519]. Для вищезгаданих служб управа наймала спеціальних службовців із відповідним утриманням.

Звісно, що ця „Інструкція” була лише зведенням правил, а не догмою. З часом деякі функції управи могли мінятися, хоча й незначно. Зібрання також втручалося в роботу управи задля її покращення. Наприклад, дев’ятого грудня 1897 р. зібрання висловилося за самостійне обрання виконуючого обов’язків голови управи [11, с. 60]. За „Положенням про губернські та повітові земські установи” зібрання могло обрати голову управи, але його затвердження відбувалося на рівні Міністра внутрішніх справ. Земство часто стикалося із ситуацією, коли голова управи залишав посаду, в той час, коли справа вимагала його постійної присутності. Губернське земське зібрання не могло без санкції міністра призначити нового, від чого страждало земське господарство в цілому. Тому з 1897 р. в губернській управі спеціально обирався член управи, який на час відсутності голови управи, володів таким самим обсягом прав як і дійсний голова управи. Така ситуація склалася наприкінці 1912 р.– першій половині 1913 р., коли до обрання нового голови управи його обов’язки виконував К.Д. фон Гесберг.

Будинок Катеринославської губернської земської управи 1910 р.
Для захисту своїх інтересів у міському господарстві Катеринослава губернське земство уповноважило голову управи брати участь у виборах міських гласних і міських виборах взагалі [11, с. 63].

Що стосується приміщення, де розташовувалася управа, то в перші роки роботи управа працювала в будинку купця Штейна на Катерининському проспекті, оплачуючи в рік 700 рублів оренди [1, с. 4]. Така ситуація тривало доволі довго. Лише у 1902 р., завдяки зусиллям нового складу управи під головуванням М.В. Родзянка губернська управа отримала власний, відремонтований будинок, який знаходився на Успенській площі* (нині площа Д. Бєдного) [8, с. 8].

За 51 рік свого існування Катеринославське губернське земство пройшло складний і водночас славний шлях.

Початок був складним і пов’язаний з багатьма матеріальними труднощами. Для перших голів і членів управи доводилося розпочинати нову справу фактично з нуля. Напевно, через ці складнощі в перші сім років своєї діяльності в губернській управі змінилося 4 голови. Попервах управа володіла незначним обсягом фінансів, та з часом, особливо починаючи з періоду бурхливого економічного піднесення Катеринославщині у 1880–90-х р., кошторис губернського земства збільшився в 70 разів. Якщо у 1867 р. кошторис земства складав 80 500 рублів, то у 1916 р.– 560 7700 рублів [2, с. 3].



Список джерел та літератури:
1. Лазебник В.І. „Велика і важка справа чекає на вас...”. 2. Голови губернського земства // Зоря.– 2008.– 2 серп.– С. 4.

2. Осипов В. Некоторые итоги деятельности Екатеринославского губернского земства за 50 лет его существования // Екатеринославская земская газета.– 1916.– 16 сент.– № 73.

3. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Отделение первое. 1864.– СПб., 1867.– Т. ХХХІХ.– 973 с.

4. Постановления Екатеринославского губернского земского собрания сентябрьской сессии 1866.– Екатеринослав: Типография губернского правления, 1867.– 76 с.

5. Постановления Екатеринославского губернского земского собрании XXXVII очередной 1902 года сессии с 1 по 14 декабря включительно.– Екатеринослав: Типография губернского земства, 1903.

6. Постановления Екатеринославского губернского земского собрания 47 очередной 1912 года сессии (с 7 по 20 декабря 1912 года включительно).– Екатеринослав: Типография губернского земства, 1913.

7. Постановления XIII очередной сессии Екатеринославского губернского земского собрания с 18 по 30 октября 1878 года с приложениями Екатеринослав: Печатано в губернской типографии, 1879.– 665 с. + XI с.

8. Постановления XXVIII очередной сессии Екатеринославского губернского земского собрания с 3 по 11 декабря 1892 года с приложениями.– Екатеринослав: Типография губернского правления, 1893.

9. Приложения к постановлениям Екатеринославского губернского земского собрания 48 очередной сессии 1913 года.– Екатеринослав: Типография губернского земства, 1914.

10. Систематический свод постановлений Екатеринославского губернского земского собрания 1866–1913 гг.– Екатеринослав: Типография губернского земства, 1914.– Т. I (1866–1889 гг.).

11. Систематический свод постановлений Екатеринославского губернского земского собрания 1866–1913 гг. Вып. второй.– Екатеринослав: Типография К.А. Андрущенко, 1916.– Ч. II (1890–1913 рр.).




Перший голова земської управи

Дмитро Никонович Бразоль
Роки життя: 9.05.1832 – після 1908

Голова управи: 20.09.1866 – 3.12.1867


Рід Бразолів належить до української козацької старшини. Предок Д.Н. Бразоля Василь Трохимович Бразоль (1723 – бл. 1803 р.) був значковим товаришем Гадяцького полку і сотником Грунським [5, с. 96]. Батько Никон Григорович (1800-?) за списком дворян Олександрівського повіту 1853 р. мав чин поручика, володів маєтком площею 9 213 дес. землі, в повіті не мешкав [1, арк. 5444 зв.– 5445].

Дмитро Никонович народився 9 травня 1832 р.* у родині Никона Григоровича і Єлизавети Павлівни Бразолів (Є.П.– в дівоцтві Хандалєєва) в маєтку своєї матері біля с. Хандаліївка** Павлоградського повіту [5, с. 102]. Визначенням Катеринославського дворянського депутатського зібрання від 25 вересня 1844 р. внесений до 3-ї частини родовідної книги дворян Катеринославської губернії, що було затверджено Департаментом Герольдії у 1845 році [13]. Згідно списку дворян Олександрівського повіту 1859 р. він володів 77-ма кріпаками та маєтком площею 4 245 дес. землі, мав чин поручника, документів про відставку не надавав. Внесений до 3 частини родовідної книги дворян Катеринославської губернії, мав право брати участь у виборах депутатів до дворянського зібрання а також брати участь у його роботі [2, арк. 4945 зв.– 4946].

Що стосується освіти Дмитра Никоновича, то у 1850 р. він закінчив Катеринославську класичну гімназію [4, с. 336]. У своїй Залив’янській економії [12, с. 443] активно займався землеробством, за що у 1861 р. обраний дійсним членом Імператорського товариства сільського господарства Південної Росії [1, с. 102].

У 1866 р., з початком роботи новоутворених земських установ, поручник Д.Н. Бразоль увійшов до числа гласних першого губернського земського зібрання, від дворян-землевласників Олександрівського повіту [11, арк. 123]. Брав участь у роботі першого, другого чергових, а також надзвичайного (25.02.–4.03.1868 р.) губернських земських зібрань.

На одному із засідань першого чергового губернського земського зібрання, яке відбулося 20 вересня 1866 року, обраний головою губернської земської управи. [6, с. 37]. В повідомленні катеринославського губернатора до міністра внутрішніх справ зазначалося, що „обраний головою Бразоль, поміщик Олександрівського повіту; він досі не брав участі в громадських справах і тому його напрямок залишається не з’ясованим” [10, арк. 118].

Судячи з усього Д.Н. Бразоль користувався серед колег земців повагою. В день закриття перших губернських земських зборів 29 вересня 1866 року до Дмитра Никоновича від імені земства звернувся гласний від Ростовського повіту Іван Онисимович Янович: „Жереб поставив вас, Дмитре Никоновичу на чолі губернського земського управління. Перед вами багато роботи, а скільки саме, ми через новизну справи не можемо визначити. Ви обрані в голови більшістю. Більшість любить і поважає вас за прямий, спокійний і миролюбний напрямок думок. Напучуємо вас і ваших співробітників, членів управи, одностайним дружнім бажанням досягти повного успіху в майбутній праці й здійснити для нашої губернії благо” [3, с. 4].

Головування Д.Н. Бразоль в управі було не тривалим. Вже 2 грудня 1867 р. Д.Н. Бразоль і вся управа в повному складі подали у відставку. Причиною цьому послужила неузгодженість дій членів новоутвореної управи, а також негативний висновок ревізійної комісії губернського земського зібрання.

Один із членів управи – гласний від Павлоградського повіту Семен Олексійович Коростовцев*, на якого було покладено обов’язок завідування богоугодним закладом, побачив порушення права управи на безпосереднє управління справами богоугодного закладу. В заяві до Катеринославського губернського земства він виклав своє бачення проблеми. Проблема полягала в тому, що старший лікар богоугодного закладу Стадіон здійснював постачання закладу із порушеннями, на що С.А. Коростовцев звернув увагу управи. Однак управа не відреагувала належним чином, більше того остання звинуватила С.А. Коростовцева в дріб’язковості. В результаті він відмовився виконувати обов’язки члена управи через те, що „... управа, видаючи свого члена, який їй не догодив, на образу без покарання будь-якій сторонній особі, принижує гідність звання члена” (управи – І.К.) [7, с. 151–155]. Д.Н. Бразоль та ще один член управи І.Д. Яковлєв виправдовували свої дії, справа набула розголосу. Свою роль зіграв також негативний висновок ревізійної комісії. „Дії та результати діяльності управи не відповідають очікуваним”, – мовилося у звіті комісії ” [3, с. 4]. Хоча висновок комісії в цілому був задовільний і земство висловило довіру членам управи, весь склад управи подав у відставку.

Втім Д.Н. Бразоль хоча й відмовився виконувати обов’язки голови управи, він погодився стати почесним членом управи. На надзвичайному зібранні губернського земства 28 лютого 1868 р. він прийняв на себе цей обов’язок. Після обрання, він звернувся до зібрання зі словами: „Одностайне обрання мене на посаду почесного члена управи доводить мені, що з вашого боку я не бачу жодного незадоволення моєю колишньою діяльністю на посаді голови управи” [8, с. 41]. Втім, не зважаючи на довіру, Дмитро Никонович не затримався серед губернських гласних.

З 1869 р. Д.Н. Бразоль не брав участі в роботі Катеринославського губернського земства. Швидше за все він переїхав на постійне місце проживання до Харкова, де мав власний будинок. У жовтні 1876 р. відставний поручник Дмитро Никонович Бразоль подав прохання до Харківського дворянського депутатського зібрання внести його до родовідної книги дворян Харківської губернії, на підставі того, що він володів будинком у Харкові вартістю 20 тисяч рублів сріблом. 12 жовтня 1876 р. Харківське дворянське депутатське зібрання внесло Д.Н. Бразоля до 3-ї частини родовідної книги дворян Харківської губернії [13].

Подальша доля Д.Н. Бразоля, на жаль, не з’ясована. Відомо лише, що на 1908 р. він був одружений з Ганною Миколаївною Фелькнер, мав дітей [5, с. 102].

Хоча перебування Д.Н. Бразоля в складі земських установ Катеринославської губернії не було тривалим, його діяльність була помітною і корисною. В Олександрівському повітовому земському зібранні надзвичайної лютневої сесії 1868 р. згадували, що діяльність Д.Н. Бразоля позитивно відобразилася на потребах повітового земства, тому вихід його зі складу зібрання був доволі відчутним [9, с. 21–22].


Список джерел та літератури:

1. Інститут Рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі ІР НБУ ім. В. Вернадського). Ф. ІІ (Збірка Я. Новицького).– Спр. 24821.

2. ІР НБУ ім. В. Вернадського. Ф. ІІ (Збірка Я. Новицького).– Спр. 24843.

3. Лазебник В.І. „Велика і важка справа чекає на вас...”. 2. Голови губернського земства // Зоря – 2008.– 2 серп.– С. 4.

4. Локоть Ф. Столетие Екатеринославской классической гимназии 1805–1905 гг. Краткий исторический очерк.– Екатеринослав, 1908.

5. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник.– К., 1908.– Т. 1.

6. Постановления Екатеринославского губернского земского собрания сентябрьской сессии 1866.– Екатеринослав: Типография губернского правления, 1867.

7. Постановления очередного губернського земского собрания (с 21 ноября по 4 декабря 1867 года) Ноябрьской сессии 1867 года Катеринослав: Типография Я.М. Чаусского, 1868.– 600 с.

8. Постановления чрезвычайного Екатеринославского губернского земского собрания. Февральской сессии 1868 года.– Екатеринослав: Печатано в типографии Чаусского, 1868.

9. Протоколы Александровского уездного земского собрания чрезвычайной сессии 1 и 2 февраля 1868 г. с приложениями // Протоколы Александровского уездного земского собрания чрезвычайной 1 и 2 февраля и третьей очередной с 26 сентября по 30 октября 1868 г. сессий с приложениями.– Екатеринослав: Печатано в типографии Я.М. Чаусского, 1868.– С. 21–22.

10. Российский государственный исторический архив (далі РГИА).– Ф. 1284.– Оп. 92.– Д. 35. Известия из Екатеринославской губернии от 23 сентября 1866 г.

11. РГИА.– Ф. 1284.– Оп. 92.– Д. 36.– Члены первого Екатеринославского губернского земского собрания. 1866 год.

12. Яворницький Д.І. До історії степової України.– Дніпропетровськ: Січ, 2004.– 443 с.

13. http://forum.vgd.ru/37/19517/240.htm


Бібліографія:

Лазебник В.І. „Велика і важка справа чекає на вас...”. 2. Голови губернського земства [Текст] / В.І. Лазебник // Зоря – 2008.– 2 серп.– С. 4.

Лазебник В. Великое и трудное дело предлежит вам [Текст] / В. Лазебник // Новый город.– 2009.– № 2.– С. 56–63.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconДень Олімпійських ігор
Виховна – ознайомити дітей з історією виникнення Олімпійських ігор; з культурою І традиціями Стародавньої Греції, символікою Олімпійських...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconІгор Усанов усанов ігор Вікторович
Усанов ігор Вікторович – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та політології Полтавського університету економіки...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconІ. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с
О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconЗдібний учень Ігор Гуцалюк зі своїми наставниками Юрієм Марчишиним (на фото — ліворуч) та Ростиславом Саєнком
Якими займається Ігор Гуцалюк — “неолімпійські” види спорту, а тому на підтримку з боку держави сподіватися не доводиться. Паралельно...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах icon“ Розумове виховання учнів шляхом залучення їх до інтелектуальних ігор ” з досвіду роботи керівника гуртка інтелектуальних ігор «Юний ерудит»
Комунальний заклад «навчально-виховне об’єднання «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16- дитячий юнацький центр «лідер»...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconГенеалогічні дослідження членів Дніпровського генеалогічного товариства Видання
Витоки: Альманах Дніпровського генеалогічного товариства. Вип. 1 / Упоряд.: І. Голуб, І. Кочергін, Т. Недосєкіна (гол ред.).– Дніпропетровськ:...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconХристина Петрівна Стуй
Бронзовий призер чемпіонату світу 2011 року в естафетному бігу 4×100 метрів. Учасниця Олімпійських ігор 2008 року[1]. Бронзовий призер...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconСiчень 1 січня – 95 років тому (1919 р.) у м. Катеринославі народився Ігор Петрович Владіміров, видатний театральний режисер І педагог, актор театру І кіно, народний артист СРСР. Ігор Владіміров
Січня 1919 р у Катеринославі. Час його народження припав на найбільші потрясіння в житті міста, викликані Громадянською війною. Тож...
Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconСапожников ігор Вікторович

Ігор Кочергін Катеринославська губернська земська управа в особах iconЦепенда ігор Євгенович



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка