Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності



Сторінка1/8
Дата конвертації19.01.2018
Розмір1.73 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ імені Василя Сухомлинського
УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ОНУФРІЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
ПАВЛИСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1

ІМЕНІ В.О.СуХОМЛИНСЬКОГО



Школа В.О. Сухомлинського – живильне джерело

духовності

Друкується за рішенням вченої ради Кіровоградського обласного

інституту післядипломної педагогічної освіти імені

Василя Сухомлинського

КІРОВОГРАД - ПАВЛИШ

2013



УДК 371.01

ББК 74. 03 (4 Укр) 6-21
Школа В.О. Сухомлинського – живильне джерело духовності / Деркач В.Ф., Явтушенко Л.С., Черньонкова І.М. – Кіровоград: КОІППО імені Василя Сухомлинського, 2013. – 136 с.
Рецензенти:











Калініченко Н.А. –




завідувач кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений учитель України;

Дубінка М.М. –




кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і освітнього менеджменту КДПУ імені Володимира Винниченка;

Третяк О.П. –




учитель початкових класів комунального закладу «НВК: ЗШ І-ІІ ступенів № 34 - ліцей «Сучасник» – ДЮЦ Кіровоградської міської ради Кіровоградської області».

У даному виданні розкривається досвід роботи Павлиської школи як живильного джерела духовності, що ґрунтується на гуманістичних ідеях В.О. Сухомлинського з розвитку творчої особистості.

Адресоване вчителям, вихователям груп продовженого дня, студентам педагогічних вищих навчальних закладів, старшокласникам.

Відповідальна за випуск – Корецька Л.В.

ISBN




Павлиська школа – живильне джерело

розвитку творчої особистості
Вірте в талант і творчі

здібності дитини…

В.О.Сухомлинський
Павлиська середня школа увійшла в історію розвитку вітчизняної освіти як школа авторська, заклад, де втілював свої ідеї щодо навчання і виховання дітей Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970), чиє ім’я стало відомим серед освітян Радянського Союзу й країн соціалістичного табору ще за його життя, а після 1970 року й донині він є одним з найвідоміших у світі педагогів, які не лише репрезентують освітню теорію та шкільну практику СРСР повоєнного періоду, а й загальногуманістичну педагогічну думку. Той факт, що впродовж 22 років В. Сухомлинський керував загальноосвітньою десятирічною школою, яка була випробувальним майданчиком для висунення, перевірки й утілення нових ідей, дала змогу не лише створити власний образ школи, її філософію, а й стала причиною, приводом для написання й оприлюднення 34 книг та більш ніж 500 статей наукового та науково-публіцистичного спрямування, які користувалися й продовжують користуватися популярністю серед педагогічної громадськості. А школи, що мають власну концепцію розвитку, викликають особливий інтерес щодо організації змісту, форм і напрямів роботи.

Отже, Павлиська середня школа: «Що зробило її відомою?» Звичайно, перш за все, особистість її директора, який створив у своїй уяві ідеальний образ школи, а потім поступово втілював у життя. Як показав Павлиш, це ніякою мірою не пов’язане з матеріальною базою школи (чим багатше, тим краще), її розмірами, соціальним складом дітей і в цілому зі змістом навчання (офіційними програмами). Образ школи – це вчитель, це «фон» на уроках і в позаурочний час, система ідеалів, цінностей і стосунків, це дух школи, яка кінець кінцем стає чимось значно більшим, ніж просто школа: це цілісна культура, яка має циклічний всеохоплюючий характер і об’єднувала В.Сухомлинського як носія ідей, учителів, батьків, родичів, село, країну, дітей, книги, природу, пісню, музику, цілий світ, можна навіть сказати всесвіт, що кружляє разом з іншими, може, зовсім і не такими, несхожими шкільними планетами в космосі під назвою життя. Вона залишається з нами й зараз як віддзеркалений відблиск, що продовжує світити в ХХІ столітті.




О.В.Сухомлинська


Розділ І. Крокуючи стежками, прокладеними В.О.Сухомлинським
Краса природи загострює

сприймання, пробуджує

творчу думку.

В.О.Сухомлинський
У 1907 році селяни Павлиської волості на сходці села поставили питання про будівництво нової чотирикласної школи. Земство на це не погоджувалося, мотивуючи тим, що для цього потрібні чималі кошти – 22 тисячі карбованців золотом. Тоді селяни погодилися на додаткове оподаткування (2 карбованці з кожної десятини їх землі) з тим, щоб ці кошти пішли на будівництво школи.

Таким чином, за кошти самих селян протягом 1908-1910 рр. неподалік від церкви було побудовано двоповерховий кам’яний будинок з червоної цегли, з великими світлими вікнами.

Павлиська школа, яка носить ім’я славетного сина українського народу, видатного педагога і мислителя сучасності В.О. Сухомлинського, розташована на околиці великого селища, що знаходиться за 20 кілометрів від м. Кременчука. Це шкільне містечко, яке складається з 9 будинків і займає площу 4,9 гектара.

У 1948 році школу очолив Василь Олександрович Сухомлинський, про що свідчить меморіальна дошка, встановлена на приміщенні центрального корпусу у 1971 році: «У цій школі з 1948 по 1970 рік жив і працював директором Герой Соціалістичної Праці, член-кореспонтент АПН СРСР Сухомлинський Василь Олександрович (1918-1970)». Вона стала школою його життя, його радістю і тривогою, мрією і дійсністю – школою Сухомлинського. «Ось тут моє місце, моя школа, моя висота», – думав Василь Олександрович, вперше ступивши на її територію не як завідуючий райвно, а як її директор.

Школа мала ошатний вигляд і, здавалося, привітно посміхалася вікнами до кожного, хто заходив до неї. Але шкільне подвір’я – неприглядне і більше нагадувало сільський вигін. Було до чого прикласти рук і зусиль.

З часом на подвір’ї з’явилися нові приміщення. У 1957 році було добудовано основний корпус школи. Учитель біології Ольга Йосипівна Степанова згадує: «На той час на шкільному подвір’ї було лише кілька декоративних і плодових дерев. Поступово рік за роком був посаджений на пустирі парк».

Та була у Василя Олександровича мрія: посадити у школі сад, а поруч із ним збудувати теплицю, щоб учні мали змогу проводити досліди і вирощувати рослини різних широт, закласти виноградник, розбити алеї. Свою мрію він утілював у життя разом зі своїми колегами, старшокласниками та їх батьками.

І шкільне подвір’я поступово перетворювалося на розкішну оазу на околиці села.

Пройшли роки, десятиліття. Краса, створена мріями й руками нашого Учителя, примножується новим поколінням педагогів та школярів. Як приємно пройтись сьогодні шкільним подвір’ям: алеями, садом, помилуватися величчю дуба, послухати шепіт берізок, посидіти наодинці зі своїми роздумами в альтанці чи в Зеленому класі, які ще пам’ятають ті часи, коли щоранку шкільним подвір’ям ходив творець і фундатор Павлиської школи – школи добра, краси і радості. Затишні куточки краси приваблюють в усі пори року.
Бузкова алея

Посаджена великим знавцем і любителем природи В.О.Сухомлинським разом із вихованцями, вона стала справжньою окрасою шкільного подвір’я.

Кожного, хто потрапляє на територію школи у травневі дні, – учнів, учителів, численних гостей – полонять духмяні пахощі, а погляд здаля тішать розкішні суцвіття синього, блакитного, лілового, білого, рожевого кольорів, які нагадують веселку. Це квітує бузок – чарівна перлина весни, подарована природою. Запашні квітучі китиці, вкриті ранковою росою, приваблюють до себе бджіл.

У веселому гудінні маленьких трудівниць, що збирають цілющий нектар, вчувається мелодія романсу С.В. Рахманінова «Бузок». І здається, що ось зараз із-за бузкового дива з’явиться поетеса Анна Ахматова, яку художник Н. Альтман зобразив на своїй картині в ореолі бузкових квітів, схожих на зірочки, що злетіли з небес.

Кілька оповідань присвятив красеню бузку В.О. Сухомлинський. Серед них – «Бузковий гай у ярку», «Кущ бузку біля ставка», «Джміль і Лілова Китиця».

У період цвітіння цих дивовижних рослин до Бузкової алеї прибігають школярі, щоб помилуватися цим дивом, побачити величну і неповторну красу, подихати надзвичайно цілющим повітрям, напоєним ароматом цих квітів.

Бузкова алея – улюблений куточок краси учнів початкових класів. Тут учителі проводять для них захоплюючі уроки мислення серед природи, започатковані видатним педагогом.

Ось один із фрагментів уроку на тему «Бузкове диво», який підготувала та провела Роскос Л.І. Після оголошення теми та мети уроку вчителька організовує спостереження, у ході якого діти розглядають будову листків та суцвіть бузку, роблять висновки, що вони мають форму серця, а квітки зібрані у прямостоячі пірамідальні суцвіття.

Прослухавши легенду про бузок, учні дізнаються, чому він має такий колір і звідки походить його назва. Вчителька говорить про те, що на місці квіточок бузку дозріє насіння, пропонує восени зібрати його і висіяти ранньої весни вдома.

Зацікавила дітей розповідь Людмили Іванівни про казковий бузковий гай Центрального республіканського ботанічного саду Академії наук України, який розташований на схилах Дніпра. Діти були вражені тим, що там росте понад 1000 кущів – 23 види дикого бузку і 74 сорти виведеного.

Уперше школярі дізналися про те, що в листках бузку є аскорбінова кислота, а з квітів одержують ефірну олію, яку використовують у парфумерії. Вчителька наголошує на тому, що квіти та листки бузку використовуються у народній медицині, а цінна деревина – для виготовлення різних виробів.

Вдало організована робота над творами В.О. Сухомлинського про цей диво-кущ учить школярів берегти й примножувати багатства навколишньої природи.

Велике виховне значення на таких уроках має робота над складанням художніх описів, віршів та казок, що сприяє розвитку поетичних здібностей школярів. Вони складають власні вірші, передаючи свої враження від бузкових кущів, що створили це весняне диво.


Як гарно в школі навесні,

Коли природа оживає,

І промінці такі ясні

Із неба сонце посилає.
Он фіолетова хмаринка

Завітала у наш сад.

На ній квіти-намистинки

Всіма барвами горять.
Це бузок зацвів весною,

Ніжний, серцю дорогий.

Вродою і чистотою

Здивувати всіх хотів.
Аромат який навколо!

Летять квіти з його віт…

Вітерець за видноколом

Посилає нам привіт.
Марченко Юлія, 4 клас
Бузкова алея

Ось бузкова алея привітна

Манить ніжними квітами всіх.

Незвичайна, красива, чарівна,

Подарує і радість, і сміх.
Ви пройдіть по алеї у тиші,

Подивіться в небесну блакить.

Вітер віти тихенько колише,

Цвіт цей ніжний під ноги летить…
Ніби в казці – цвіте все бузково.

Аромат так чарує, п’янить.

Ви погляньте, як гарно навколо!

Хай дарує вам диво ця мить.
Єрьомін Сергій, 4клас



Сад Матері

Навесні 1953 року на площі понад 2 га старшокласниками, батьками та вчителями під безпосереднім керівництвом Василя Олександровича були висаджені саджанці яблунь, груш, абрикос, вишень, черешень, слив, горіхів, персиків, айви. Десятки років школярі дбайливо доглядають дерева в саду, який Василь Олександрович назвав садом Матері.

Щороку, на початку травня, дерева вкриваються білопінним цвітом, влітку та восени на їхньому гіллі наливаються соком фрукти.

Із Садом Матері пов’язано багато трудових традицій, які започаткував В.О. Сухомлинський. В його спадщині велика увага приділяється вихованню в учнів дбайливого ставлення до природи. Немає потреби нікого переконувати в тому, наскільки це питання актуальне сьогодні.

Вчителі початкових класів, біологи, класні керівники, пам’ятаючи слова Педагога про те, що «природа сама по собі не виховує, а виховує тісна взаємодія людини з природою», проводять відповідну роботу з учнями та їх батьками.

Під керівництвом вчителя біології навесні старшокласники формують навколо кожного деревця соти, розпушують ґрунт. Під час проведення весняного Тижня саду учні перших класів разом з батьками висаджують саджанці фруктових дерев, дбайливо доглядають їх, і перше яблуко чи грушу з вирощеного своїми руками дерева, діти несуть своїм рідним. Цієї весни 40 саджанців яблунь, груш, черешень, слив та персиків висадили наші першокласники в саду Матері.

А ще класні керівники радять батькам першокласників висаджувати вдома в першу весну свого шкільного життя яблуню матері, батька, дідуся, бабусі. «Це добрий засіб виховання людяності», – наголошував В.О. Сухомлинський.

Кожен випускник школи в пам’ять про свої шкільні роки, свою незабутню юність саджає дерево. Пройдуть роки, десятиліття. Приведуть колишні випускники до школи своїх дітей, а потім і онуків, з гордістю скажуть їм: «Ці дерева посадили ми в роки далекої і щасливої юності».

Видатний педагог твердив: «Дерево, висаджене в шкільні роки, є для кожного живим нагадуванням про товариша, про міцну дружбу». Ці настанови ми використовуємо для відродження загальнолюдських моральних і духовних цінностей.

Щороку наприкінці квітня – на початку травня милують око школярів і гостей школи тюльпани, які ростуть у саду Матері. Цієї весни з нагоди ювілею видатного педагога учні висадили близько тисячі цибулин тюльпанів різних кольорів і відтінків. І під час проведення традиційного свята Матері, започаткованого Василем Олександровичем, діти з вдячністю дарують букети цих квітів своїм матерям.

Розуміючи те, що сад потребує дитячих рук і влітку, видатний педагог запровадив традицію чергування учнів під час канікул. Для дітей це була справжня радість від спілкування з природою та усвідомлення своєї ролі у догляді за садом. Ця традиція живе і нині. Кожен учень із третього по десятий клас три дні працює в саду. Діти збирають урожай вишень, черешень, абрикос, літніх сортів яблук і груш, поливають та підживлюють молоденькі деревця, впорядковують соти, виполюючи бур’яни. Добірними фруктами з радістю пригощають своїх однолітків, учителів, гостей, які щороку наприкінці серпня беруть участь у проведенні започаткованого В.О. Сухомлинським традиційного свята Врожаю.

Велика робота проводиться школярами під час осіннього Тижня саду. Вони із задоволенням збирають рясний урожай рожевобоких яблук, медових груш, плодів айви, вкритих сріблястими пухнастими ворсинками, смачних горіхів, якими ласують не тільки діти, а й білочки, що живуть у шкільному саду.

Взимку сад відпочиває у глибокому сні. А школярі, піклуючись про майбутній урожай, виготовляють та розвішують на деревах годівнички, годують зимуючих птахів, які весною та влітку знищують шкідників.

Праця в саду приносить не тільки користь, а й справжнє задоволення від усвідомлення дітьми їхньої причетності до благородної справи збереження та примноження традицій, які десятками років дбайливо зберігаються педагогічним та учнівським колективами.

В.О. Сухомлинський започаткував проведення у саду Матері уроків мислення серед природи, які він називав «мандрівкою до джерел мислення і мови». У головній книзі свого життя – «Серце віддаю дітям» – видатний педагог писав: «Ходімо, діти, до школи, – сказав я малюкам і попрямував до саду. Діти з подивом дивилися на мене.


  • Так, діти, ми йдемо до школи. Наша школа буде під блакитним небом, на зеленій травичці, під гіллястою грушею, на винограднику, на зеленому лузі».

У різні пори року вчителі початкових класів, як і радив видатний педагог, проводять у саду Матері захоплюючі уроки мислення:

«Дерева, кущі, трави».

«Весняними стежками».

«У квітучому саду».

«Бджілка на квітці».

«Стоять сади у вінчальному вбранні».

«Тюльпани саду Матері».

«Осінь щедра, осінь золотава».

«Жовтим листям у нашім саду шепоче осінь казку свою».

«Жовтий лист під ноги пада» та інші.

Підбиваючи підсумки спостережень за весняними змінами в природі, ознайомлюючи дітей з явищем цвітіння дерев у саду, вони розвивають мовлення і мислення учнів, виховують любов до природи.

На таких уроках діти отримують багато нової цікавої інформації, роблять для себе справжні відкриття, а на розкішних квітучих яблуневих вітах знаходять милозвучні слова та яскраві вирази, які вдало використовують при складанні описів та казок. Ось деякі з них.


Дві бруньки

На тонкій яблуневій гілочці росли дві бруньки. Одна була тоненька, а друга – кругленька.

Повіяв теплий вітерець. Пригріло яскраве сонечко. Зашепотіла тоненька брунька:


  • Ой, мені тісно, жарко!

А кругленька заплакала:

  • Що зі мною буде? Я зараз лопну і помру!

А сонечко обігріло своїми промінцями брунечки. Із кругленької розквітла квіточка, а з тоненької – зелений листочок.

І зацвів навколо сад буйним різноцвітом.


Яблунька і Дятел

Був у одного господаря сад. Прекрасний сад! А в саду росла гарна розкішна Яблуня.

Прийшла весна, та Яблунька чомусь не зацвіла. Господар занепокоївся, але нічого не міг вдіяти.

Та ось одного разу у сад прилетів Дятел. Чемненько привітався до Яблуньки:



  • Доброго дня тобі, красуне!

  • Доброго дня, Дятлику!

  • Чом це ти не цвітеш?

  • Хвора я. Червоточать мене шкідники. Немає мені спокою ні вдень, ні вночі.

Вислухав Дятел скаргу Яблуньки і одразу взявся господарювати біля неї.

Уважно почав обстежувати кожну гілочку. Своїм міцним дзьобом повидовбував з-під кори шкідливих комах та їх личинок.

Наступної весни Яблунька вкрилася рясним цвітом, а згодом на ній з’явилося багато червонобоких запашних яблук.

Згадав Дятлик про свою подругу і вирішив провідати. Побачивши її, безмежно зрадів. На знак подяки Яблунька сором’язливо похитала своїми гілочками.


Яблунька і Бджілка

Прилетіла одного разу Бджілка у садок. Після зимового сну треба було їй крильця розім’яти, розправити. А ще провідати кожне деревце, дізнатися, хто з них порадує своїм цвітом, пригостить запашним нектаром. Вона знала тут кожне деревце ще з минулого року. Ось сливка, а тут – вишенька, груша… І кожне з них піниться білим-білим цвітом. Але що це? Такого вона ще не бачила? Стоїть у куточку диво, покрите рожевою хмаринкою… Та це ж молоденька яблунька зацвіла вперше і зашарілась від того, що і на неї звернули увагу. Підлетіла Бджілка, покружляла над квіточкою.



  • Дз-з-з! Доброго ранку, красуне! А чи смачний у тебе сік?

  • А ти спробуй, – каже Яблунька. – Не пошкодуєш.

Сіла Бджілка на одну квіточку, на другу. І вже не змогла відірватись, доки не наповнила свої відерця запашним нектаром.
Горобинова алея

Крокуючи шкільним подвір’ям, потрапляємо на горобинову алею довжиною понад 100 метрів, яку школярі посадили на честь 60-річчя з дня народження В.О. Сухомлинського.

Вона виглядає ошатно в будь-яку пору року: весною стрункі дерева одягають віночки-суцвіття, які схожі на легенькі білосніжні хмаринки, влітку їх прикрашає зелене різьблене листя. Та особливо вражає горобина своєю красою восени, коли вкривається гронами червоних ягід, що аж горять у променях сонця. Взимку, засніжена горобинова алея з яскравими плодами на гілках, що не бояться морозу, нагадує таємничу дорогу до чарівної казки.

Щодня, повертаючись зі школи, учні проходять нею і розкривають ще одну з чарівних сторінок книги рідної природи. Цьому значною мірою сприяють і уроки мислення, які проводять вчителі біля цього незвичайного дерева в різні пори року.

Ось один із фрагментів уроку «Музика весняної горобини», який традиційно проводиться для учнів 3 класу.

Біля весняного дерева учні проводять спостереження. Вчителька спонукає їх до роздумів:



  • На що схожі листочки горобини?

  • Зверніть увагу на прожилочки на листочках. Як ви думаєте, для чого вони?

  • Якби ми взяли мікроскоп і роздивились листочок, то крім жилок на листковій пластинці, помітили б численні отвори, якими дихає листочок. Зверніть увагу, коли сухо, жарко, то він скручується, щоб зменшити випаровування води.

  • А як розміщені листочки на гілочці?

  • Що з’являється після появи листочків на дереві?

  • В якому місяці цвіте горобина?

  • Що нагадує нам це квітуче дерево?

    • Давайте придивимося до нього.

  • У що зібрані квіточки горобини?

Так, квітки у горобини зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені.

  • А чи знаєте ви, що таке суцвіття?

  • Скільки квіточок у суцвітті?

  • На що вони схожі?

  • Скільки пелюсток у квіточки?

  • Подивіться уважно і скажіть, що знаходиться між пелюстками?

  • Скільки їх, полічіть?

Отже, ці тоненькі ниточки називаються тичинками, в кінці яких знаходиться пиляк, усередині якого достигає пилок.

  • А що знаходиться між тичинками?

    • Уважно прислухайтесь, і ви почуєте музику весняної горобини. Яка вона?

  • Хто ж музикант, що створює цілий оркестр?

    • Що приваблює сюди бджілок?

  • Чому вони сидять на квітках, а не на листочках?

  • То що ж роблять бджілки на квіточці?

Отже, коли сідають комахи на квіточку, продовжує вчителька, то вони своїми ніжками обтрушують пилок, який знаходиться на тичинках. Він падає на маточку. А вона має приймочку, стовпчик і зав’язь. Усередині зав’язі містяться насінні зачатки. З них після цвітіння розвивається насіння, а із зав’язі – плід.

  • Чи можна назвати бджілок садівниками? Чому?

На цьому уроці діти також дізналися, що горобина – непоганий весняний медонос. Мед із неї червонуватий, з сильним ароматом. Під час цвітіння горобина виділяє багато летких речовин – фітонцидів, чим оздоровлює повітря. Тому вчителька рекомендує дітям посадити вдома це корисне дерево.

У 4 класі учні продовжують знайомство з горобиною на уроці «Горобина восени». Вони дізнаються про те, що на земній кулі відомо близько 100 видів горобини, на Україні росте 8. Її плоди є сировиною для кондитерських виробів: цукерок, повидла, варення, мармеладу, джему. Із сушених плодів виробляють порошок і борошно. З давніх-давен горобину використовували в народній медицині. З красивої червонуватої деревини виготовляють різні вироби і навіть меблі. Гостинною господаркою горобина зустрічає пернатих. Переважно пригощаються її ягодами снігурі й омелюхи. Вони зривають ягоди, розбирають їх стримано, вибирають насіння, а м’якоть викидають. Нею живляться метушливі дрозди, дятли, навіть вовки і лисиці.

Горобина стала лірично-пісенним образом у багатьох народів і особливо в Росії. Як символ дівочої долі віками оспівували люди горобину.

В.О. Сухомлинський написав багато оповідань і казок про горобину. На уроці третьокласники інсценізують казку «Горобина і зайчик». Учителька читає дітям оповідання «Поранена горобина» і пропонує скласти колективну казку «Ялинка і горобина восени» на основі спостережень і порівнянь двох дерев.



      • Де росли горобина і ялинка?

      • Яка пора року прийшла?

      • Що сталося з цими деревами?

      • Чим хизувалася горобина?

      • Чому засумувала ялинка?

      • Як вітер покарав горобину?

      • Що сказала ялинка, побачивши червоні ягоди горобини на землі?

      • Що відповіла горобина?

      • Що відбулося з приходом перших заморозків?

      • Кого горобина стала пригощати з приходом перших заморозків?

      • Як змінилося ставлення ялинки до горобини?

      • Що сказала ялинка своїй подрузі і як стала ставитися до неї?

Вдома учні самостійно складають власні казки та вірші про горобину.

Горобина-рятівниця



Одного разу лютою зимою

Горобчик-хлопчик їстоньки шукав.

Літав, сердега, всюди він стрілою,

Проте ніде зерна не запопав.
І пурхало пташатко геть зомліле,

Від голоду ледь крилечка здіймає.

Коли це бачить, сніг десь червоніє,

І враз серденько радістю проймає.
Горобчик наш туди мерщій,

Аж то чудові намистинки,

Що взимку ваблять всіх птахів–

Червоні перла горобинки.
Горобчик радо цвірінчав

Та їв ті перла з апетитом,

І всім пташкам розповідав,

Про перла ті, що пахнуть літом.

Щербина Максим, 4 клас


Горобина

З дерев поволі опадає

Жовтогаряче листя.

Горобина уся червона,

Мов дівчина в намисті.
Осінній дощик дрібно плаче

На листячко червоне.

І падають холодні краплі

На перестиглі грона.
Завіє, засіє снігами зима

Казкову красу горобини.

І буде їй снитися тепла весна,

І радісна пісня пташина.

Рядова Марія, 4 клас








Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconПедагогічної освіти імені василя сухомлинського
В. М. Нудний, заступник директора з навчально-організаційної діяльності коіппо імені Василя Сухомлинського
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconДержавна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського
Ювілейні дати книжок видатного українського педагога В. О. Сухомлинського
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconВ. О. Сухомлинського наукова бібліотека українська та зарубіжна література постмодерної епохи Науково-допоміжний бібліографічний покажчик Миколаїв 2014
Наукова бібліотека мну імені В. О. Сухомлинського; укл. Гордєй С. С. Миколаїв, 2014. 86 с
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconПідготувала Вчитель початкових класів
Обладнання: портрет В. О. Сухомлинського, плакати, вислови В. О. Сухомлинського, виставка книжок, квіти
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconЖиття та діяльність В. О. Сухомлинського в періодичних виданнях
Виноградська Е. Пізнання через радість. (Про В. О. Сухомлинського) // Прапор. – 1970. – №12. – С. 92-94
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconЗміст Вступ розділ I. Життєвий І творчий шлях В. О. Сухомлинського
Соціально – історичні умови встановлення педагогіки В. О. Сухомлинського
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconВ. О. Сухомлинського В. О. Сухомлинський
Упорядник Заліток Л. М., канд пед наук, заст директора з наукової роботи днпб україни ім. В. О. Сухомлинського
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconУрок Доброти за творами В. О. Сухомлинського
Обладнання: Крилаті вислови, прислів’я про доброту, твори В. О. Сухомлинського, тематичні малюнки, картки з ситуаціями, сердечка
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconЦілую руки матері святі
...
Імені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності iconІмені в. О. Сухомлинського



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка