Імені в. О. Сухомлинського



Сторінка1/11
Дата конвертації06.05.2017
Розмір1,71 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО
НАУКОВА БІБЛІОТЕКА


Історія психології

в Україні.

ХХ століття
бібліографічний нарис

Миколаїв – 2016

УДК 159.9 (09)(477)

ББК 88.1(4УКР)

І-90

Укладач:

Гордєй С.С., завідувач інформаційно-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки МНУ імені В.О. Сухомлинського


Науковий редактор:

Сімоненко Н.Є., директор Наукової бібліотеки МНУ імені В.О. Сухомлинського.


Технічний редактор:

Степчук В.В., бібліотекар інформаційно-бібліографічного відділу Наукової бібліотеки МНУ імені В.О. Сухомлинського




І-90

Історія психології в Україні. ХХ століття: бібліографічний нарис / Наукова бібліотека МНУ ім. В.О. Сухомлинського; упоряд. С.С. Гордєй – Миколаїв, 2016. – 123с.

Бібліографічний посібник є самодостатнім джерелом нового знання і в стислому вигляді несе великий обсяг інформації, роблячи її доступною досить широкому колу користувачів бібліотеки. Даний ресурс сприятиме популяризації фонду наукової бібліотеки, інформаційному забезпеченню навчальної роботи університету, підвищенню читацького інтересу до згаданого періоду вітчизняної психології.

Зміст

Передмова ……………………………………………………………….....

5

Становлення психологічної думки в Україні: провідні ідеї, історія розвитку …………………………………………………………………….


7

Імена в психології: портрети і довідки …………………………………..

9

Абраменко Віктор Іванович ………………………………………………

10

Баєв Бориc Федорович …………………………………………………….

11

Балей Степан Володимирович ……………………………………………

13

Блонський Павло Петрович ……………………………………………….

16

Божович Лідія Іллівна …………………………………………………......

20

Вернадський Володимир Іванович ……………………………………….

24

Вітвицький Владислав …………………………………………………….

28

Власенко Віктор Володимирович …………………………………………

30

Гальперін Петро Якович …………………………………………………..

32

Гільбух Юрій Зіновійович …………………………………………………

35

Глива Євген Леонідович ……………………………………………….......

38

Елькін Давид Генріхович ………………………………………………….

40

Запорожець Олександр Володимирович …………………………………

42

Зеньковський Василь Васильович …………………………………….......

46

Зінченко Петро Іванович …………………………………………………..

50

Ковалевський Павло Іванович ……………………………………………

53

Коломінський Наум Львович ………………………………………….......

55

Косма Тетяна Василівна ……………………………………………….......

57

Костюк Григорій Силович ………………………………………………...

59

Котирло Віра Кіндратівна …………………………………………………

63

Лазурський Олександр Федорович ……………………………………….

69

Ланге Микола Миколайович ………………………………………………

72

Левченко Михайло Володимирович ……………………………………...

76

Максименко Сергій Дмитрович ……………………………………….......

78

Ніколенко Дмитро Федотович …………………………………………….

82

Охорович Юліан Леопольд ………………………………………………..

84

Проколієнко Людмила Микитівна ……………………………………......

87

Раєвський Олександр Миколаєвич ……………………………………….

90

Роменець Володимир Андрійович ……………………………………......

92

Рубінштейн Сергій Леонідовия …………………………………………...

95

Середа Григорій Кузьмич ………………………………………………….

99

Cиниця Іван Омельянович ………………………………………………..

101

Сікорський Іван Олексійович ……………………………………………..

103

Скрипченко Олександр Васильович ……………………………………..

108

Соколянський Іван Панасович …………………………………………….

110

Чамата Павло Романович ………………………………………………….

112

Челпанов Георгій Іванович ……………………………………………......

115

Цурковський Ярослав Іванович ……………………………………….......

118

Ярема Яким Якимович …………………………………………………….

120


Передмова
Розвиток української психології неможливий без осмислення та узагальнення великого історичного спадку вітчизняної психологічної науки. Вивчення історії психологічної думки є одним із найактуальніших завдань, особливо тепер, коли в Україні йдуть активні процеси усвідомлення національної історії, культури, науки. Ці знання не лише збагатять нас інформацією про погляди різних учених, які для багатьох залишаються невідомими, але й дадуть змогу побачити місце вітчизняної психології у світовій науці: її загальні риси, з одного боку, і своєрідність з іншого.

Будучи своєрідною «пам’яттю» науки, історія психології створює фундамент для розвитку всієї системи сучасного психологічного знання.

Період історії психології ХХ століття має свої особливості, які полягають в тому: перше-що деякі психологи, про яких йде мова в цьому нарисі одночасно є і українськими і російськими вченими, які представляли радянську науку, бо тільки з кінця ХХ століття починається вже суто український період історії психології; друге – представлені персоналії науковців, які за радянської історіографії виключались з розгляду, або розглядалися тільки в негативному ключі.

Історико-бібліографічний нарис висвітлює особливості та специфіку провідних ідей в українській психологічній думці ХХ століття, визначає провідні напрями, позиції психології як науки в Україні. В ньому подаються короткі відомості з біографій та наукових здобутків найбільш відомих вітчизняних вчених-психологів, документи про їх життя та діяльність, наукові праці, що знаходяться в фондах Наукової бібліотеки Миколаївського національного університету. В хронологічні межі ми включили персоналії періоду кінця ХIХ початку ХХ ст. і окремі персоналії науковців, які хоч ще довгий час жили та працювали після 2000 року, але їх наукова діяльність припадає на ХХ століття ( Глива Є., Максименко С.Д. , Скрипченко О.В., Коломінський Н.Л. та інш.)

Дане видання не претендує на вичерпний аналіз розвитку психологічної думки України. Ми ставили за мету популяризацію кращих здобутків вітчизняної науки шляхом консолідації інформації про визначних осіб, висвітлення їх наукової діяльності та творчої спадщини. Даний ресурс сприятиме розкриттю фондів бібліотеки, інформаційному забезпеченню навчальної роботи в вузі.

Бібліографічний посібник розпочинається оглядовою главою історії української психології ХХ століття. Бібліограф дає загальну оцінку даного періоду, характеристику провідних ідей, напрямів, закономірностей у розвитку даного періоду вітчизняної психології, знайомлючи читача з різноманітними, часом суперечливими оцінками.

Текстовий матеріал складається з бібліографічного огляду (книг і статей з періодичних видань, матеріалів інтернет-видань), мають значення розлогі цитати, перекази цікавих фактографічних відомостей, а також наявність ілюстративного ряду. Окремо подано бібліографію використаних джерел.

Персоналії вчених-психологів представлені в окремому розділі. Вони побудовані за єдиним зразком: відомості про науковця, його життєвий та творчий шлях, аналіз найбільш значущих праць, по можливості повна бібліографія його видань( книги та журнальні публікації) з фонду Наукової бібліотеки МНУ ім. В.О. Сухомлинського, критичні статті та дослідження про наукову діяльність. В даному бібліографічному нарисі представлено 39 персоналій. Прізвища науковців подані за алфавітом.

Бібліографічний посібник складено на основі літератури, яка є у фондах бібліотеки, та матеріалів відображених на web - сайтах Інтернету. Бібліографічний опис матеріалів здійснено за чинним стандартом ДСТУ ГОСТ 7.1.2006.

Становлення психологічної думки в Україні: провідні ідеї, історія розвитку
Дев’ятнадцяте століття передало двадцятому грунтовні проблеми психології класичного - інтроспективного, природничонаукового та культурно - гуманістичного спрямувань зі спробами поєднати ці галузі між собою, щоб створити цілісну картину психічного світу людини. Ці спрямування та їхній концептуальний синтез в Україні мали своїх корифеїв, що піднімались до світового рівня у постановці та вирішенні актуальних проблем людського буття: людина як природна істота, її психіка як знаряддя пристосування до середовища природного й соціального, сенс творчості, життєвий і творчий шлях людини, сенс життя, самопізнання та самостворення.

Українська психологія у своєму поступальному русі відбивала також досягнення світової психології, реагувала на її новітні відкриття і оригінально їх тлумачила. Нарешті, вона переживала увесь драматизм культурного, соціального та психічного життя суспільства не тільки в межах свого концептуального рівня а й стосовно життєвої долі простого народу. Посилене зростання психології на початку XX століття ( після тривалого часу панування натуралізму і асоціанізму), вживанні нею нові експериментальні методи і нове розуміння досвіду – все це призвело до виникнення серйозних, різнорівневих і часто дуже важко вирішувальних проблем. Розкид поглядів на ці проблеми був настільки величезний, а суперечки навколо них настільки запеклими, що ситуацію в психології того часу М.М. Ланге назвав « хаосом течій, що борються». Отже ситуація вимагала нових фундаментальних побудов у психології, нової постановки старих і послідовного вирішення нових задач.

Психологія ХХ століття розвивалась у 3-х напрямах, які тісно пов’язані з іманентно-науковим та ідеологічним розвитком подій. Класично-інтроспективний напрям принципово вичерпав себе вже у першій чверті століття, залишивши, втім, значні наукові надбання. Теоретичні засади класично-інтроспективного напряму розкривали ідею самодостатності людської душі, її незалежність від «тілесного субстрату». Психофізична проблема вирішується в дусі паралеллізму, або взаємодії, підкреслюється наявність психічної причинності, яка виступає, або ланкою в системі причинних залежностей у природі, й суспільстві (Г. Челпанов), або стверджується психічна причинність, що сама себе створює (В. Зеньковський). Методом психологічного дослідження виступає інтроспекція (самоспостереження), предметом – суб’єктивні явища. Тілесну активність організму представники цього напряму вбачають у залежності від суб’єктино-психічних структур і зрештою, в тілесних виявах не знаходять нового змісту порівняно зі змістом самої суб’єктивності.. Тому дослідження рухової тілесної активності організму для психології не має значення, хоча проблема фізіогномічного вияву емоційних, вольових, інтелектуальних станів та відповідних анатомо-фізіологічних корелятів стає предметом спеціального інтересу ( І. Сікорський). Представники цього напряму створюють в Одесі, Києві, Харкові експериментальні психологічні лабораторії, досліджують питання перцепції, розробляється теорія вольової уваги (М.М. Ланге). Природничо-науковий напрям, спираючись на досягнення фізіології вищої нервової діяльності (рефлексологія та інші), з тріумфом пройшов 20-ті роки, у формі вчення про умовні рефлекси він визначив період до кінця 50—х років. Природничонауковий напрям принципово заперечув дослідження людської суб’єктивності тваринного роду, і приділяє головну увагу тілесним виявам життєдіяльності організму, дошукаючись насамперед фізіологічних механізмів поведінки. Цей напрям був домінуючим в Україні майже 10 років. Людину «природи і свідомості» бачили у світлі творів класиків марксизму-ленінізму. Було піддано гострій критиці як «буржуазні» ряд галузей психології - психогігієну, психотехніку, педологію. Психологія стала обслуговувати ідеологічні проблеми. Зрештою, відкидаючи заідеологізовані принципи теоретичного дослідження, українські психологи почали сумлінно здійснювати пізнання людської практики, стверджуючи гуманістичне начало психології. Культурно-гуманістичне спрямування, переживши розквіт у першій чверті століття ( тут особливо слід підкреслити розробку питань творчості та творчої особистості) було пригнічено панівною ідеологією та зрештою ліквідовано адміністративним чином у 30-50-х роках. Лише в останній чверті століття це спрямування поволі набирає міці і мабуть, найбільше визначає сучасний стан світової та вітчизняної науки.

У ХХ столітті психологія стала багатопредметною наукою. Окрім загальної, вікової та педагогічної психології до неї входить політична психологія, прикладна психологія, психологія мистецтва, екологічна психологія. Не дивлячись на свій відносно молодий вік у порівнянні з іншими науками, психологія нагромадила велику кількість наукової інформації, яку можна використати у різних видах діяльності. У ХХ столітті на розвиток психологічної науки мала вплив науково-технічна революція, пов’язана з передачою електронними пристроями деяких функцій мозку людини, функцій нагромадження і передачі інформації, керування і контролю. Це дало змогу широко використовувати у психології кібернетичні і теоретико-інформаційні процеси.


* * *

Данилюк, І.В. Історія психології в Україні. Західні регіони(остання чверть ХIХ перша половина ХХ ст.): навч. посібник для вищ. навч. закладів / І.В. Данилюк. - К. : Либідь., 2002. - 145с.

Джерела формування та історія утвердження предметної галузі української психології: монографія. – К. : Педагогічна думка, 2008. – 222с.

Дічек, Н.П. Дослідження українських психологів у галузі індивідуального шкільного навчально-виховного процесу(60-70-ті роки ХХст.) / Н.П. Дічек // Педагогіка і психологія. – 2014. – №.4. – С. 76-88.

Зародження української етнічної психології // Махній М.М. Психологія / М.М. Махній. – К., 2005. – С. 29-41.

Зинченко, В. П. К 80-летию Харьковской психологической школы / В.П. Зинченко // Вопросы психологии. – 2012. – №6. – С. 133-149.

Костюк, Г. С. Вклад психологов Украины в развитие советской психологической науки / Г.С. Костюк // Вопросы психологии. – 1967. – №3. – С. 3-17.

Психологічна думка в Україні та її розвиток у власних межах // Корольчук М.С. Історія психології : навч. посібник / М.С. Корольчук, П.П. Криворучко. – К., 2004. – С. 91-224.

Психологічна думка в повоєнні роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://practica.my1.ru/index/2_5_pskhologichna_dumka_y_povoenni-roki/o-3

Роменець, В.А. Історія психології Х1Х-початок ХХ століття: навч. посібник / В.А. Роменець. – К. : Либідь, 2007. – 832с.

Роменець, В.А. Історія психології ХХ століття / В.А. Роменець, І.П. Маноха. – К. : Либідь, 2003. – 977с.

Розвиток психології в Україні // Жуков С. М. Історія психології / С. М. Жуков, Т. В. Жукова. – К., 2005. – С. 45-68.

Становлення психологічної думки в Україні: провідні ідеї та історія розвитку: монографія / за ред. В. В. Турбан. - К.- Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – 306с.

Сучасна психологія й історія психологічної думки в Україні // Серьожникова Р.К. Основи психології і педагогіки / Р.К. Серьожникова. – К., 2003. – С. 182-196.

Татенко, М. Практична психологія в Україні: історія і сучасність / М. Татенко // Психологія. – К., 1993. – Вип.40. – С. 105-111.

Імена в психології: портрети і довідки
Існує багато різних підходів до розуміння психології в історичному аспекті, однак буде справедливо звернутися до напрацювань у цій сфері відомих в Україні ї за її межами вчених, яких визнало світове співтовариство психологів, перу яких належать праці, що утверджують саме український шлях вітчизняної психології, тісно пов'язаний з ментальністю народу.
Абраменко Віктор Іванович

(1924 - 1984)




Український психолог, доктор психологічних наук, професор. Народився В.І. Абраменко в с. Єнотаївка Астраханської області Російської федерації. У 1951 році закінчив Саратовський державний педагогічний інститут за спеціальністю «Логіка»; у 1955р. аспірантуру Ленінградського університету та захистив дисертацію на тему « Аналітико-синтетична діяльність школярів 5-7 класів.» У 1955-1959рр. працював викладачем кафедри педагогіки Кемеровського та Сумського інститутів, а з 1960 по 1990рр. у Київському педагогічному інституті ім. О.М. Горького спочатку на посаді доцента, а з 1989 р.- професора кафедри психології. В 1987 р. захистив докторську дисертацію на тему «Закономірності розвитку характеру підлітків та умови його формування»

Основні напрями наукової діяльності В.І. Абраменка пов’язані з дослідженням проблеми формування характеру дітей і підлітків та удосконалення методики викладання психології. Завдяки його дослідженням з’ясовано індивідуально-психологічні особливості характеру дітей і підлітків, вплив на їх становлення головних чинників- сім’ї та середовища. Результати експериментальних досліджень знайшли відображення в монографічній роботі вченого. Велику увагу він приділяв розробці питання викладання психології. Написані ним методичні рекомендації «Проблеми характеру в психології» були спрямовані на вдосконалення практики проведення семінарських і лабораторних занять зі студентами ВНЗ.

Основні наукові праці В.І. Абраменка: «Психологія характеру школярів підліткового віку», «Методична розробка бесіди з учнем про характер», «Основи психології і педагогіки». Методичні рекомендації для викладачів «Вікова психологія: програмовані завдання для самостійної роботи і контролю», «Семінарські та лабораторні заняття із загальної психології».
* * *

Абраменко Віктор Іванович // Приходько Ю.О. Психологічний словник- довідник / Ю.О. Приходько, В.І. Юрченко. – К. : Каравела, 2012. – С. 205-206.

Абраменко Віктор Іванович // Все для вчителя - 2.5. Психологічна думка в повоєнні роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// practica/my1/ru/index/2_5_psihhologichna_dumka_v_povoenni roki/0-37
Твори

Абраменко, В.И. Психология характера школьников подросткового возраста : учебное пособие для студ. ин-тов / В.И. Абраменко. – К., 1974. – 154с.

Практикум по психологии / В.И. Абраменко, А.А. Алексеев, В.В. Богословский; ред. А.И. Щербаков. – М. : Просвещение, 1990. – 288с.

Баєв Бориc Федорович

(1923-1979)
Доктор психологічних наук, учень Г.С. Костюка, видатна постать в історії сучасної української психології. Народився Борис Федорович в с. Аполлонівка на Харківщині. Свою трудову діяльність він почав рано, працюючи в школі піонервожатим. Потім був фронт 2-ї світової війни, тяжке поранення. Нагороджений бойовими нагородами СРСР.

Після війни вступає до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, після закінчення учителює в м. Жданові ( нині Маріуполь). В 1951 році Борис Федорович вступає в аспірантуру Науково-дослідного інституту психології УРСР( Київ). Тут він пройшов шлях від наукового співробітника до завідуючого лабораторієй загальної психології (1865 – 1966рр) та заступника директора з наукової роботи. В 1967 році успішно захищає докторську дисертацію на тему «Психологія внутрішнього мовлення». В останні роки життя Баєв Б.Ф. веде педагогічну роботу, від 1972р. – професор, зав. кафедри загальної та інженерної психології Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Багато років був відповідальним редактором республіканської науково-методичної збірки « Психологія».

Б.Ф. Баєв залишив по собі велику психолого-педагогічну спадщину. Досліджував індивідуально-психологічні особливості особистості, автор праць з історії психології, автор і співавтор навчальних посібників із психології, теоретично і експериментально розробляв проблеми інтеріорізації мови. Домінантою творчого доробку Б.Ф. Баєва, стала психологія внутрішнього мовлення (його генезис, фізіологічні механізми, зв'язок з мовленням, тощо. Монографія Б.Ф. Баєва «Психологія внутрішнього мовлення, яка вийшла друком у 1966 році є єдиною фундаментальною працею у вітчизняній психології, в якій всебічно висвітлюється проблема внутрішнього мовлення. Згідно з думками Баєва Б.Ф. дослідження мовлення безпосередньо пов’язане з розкриттям природи людської свідомості, яка без комунікативної функції психіки не може існувати як ідеальна форма відображення буття. З точки зору генезису людської свідомості внутрішнє мовлення є модифікацією зовнішнього і виникло внаслідок диференціації його функцій. Функція спілкування, або комунікативна, завжди є головною функцією мови.

Аналіз наукової спадщини Б.Ф. Баєва з проблем внутрішнього мовлення дає підстави стверджувати, що накопичений багатий емпіричний та теоретичний матеріал ученого сприяв створенню його власної концепції, в якій конкретизована ідея функціональних особливостей внутрішнього мовлення, яке згідно з думкою вченого з’являється з появою розумових дій є засобом розумової діяльності. Внутрішнє мовлення є одним з важливих засобів і механізмів психічної діяльності, пусковим механізмом довільних дій людини, механізмом свідомої регуляції її поведінки.



Каталог: Documents -> pokajchuku
Documents -> Атестація з української літератури за курс 5 класу (ІІ семестр)
Documents -> Українська література, 5-12 кл
Documents -> 11 клас. Профільний рівень
Documents -> Тема. Життєвий І творчий шлях М. Петренка. Поезія Петренка. Мета
Documents -> Благослови мене, друже
Documents -> Несвоевременная
pokajchuku -> Наукова бібліотека
pokajchuku -> В. О. Сухомлинського наукова бібліотека українська та зарубіжна література постмодерної епохи Науково-допоміжний бібліографічний покажчик Миколаїв 2014
pokajchuku -> Ббк 91. 9: 63. 3(4Укр-4М) а-82 Упорядник: Вілкул В. Д


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Імені в. О. Сухомлинського iconІмені в. О. Сухомлинського школа В. О. Сухомлинського – живильне джерело духовності
Школа В. О. Сухомлинського живильне джерело духовності / Деркач В. Ф., Явтушенко Л. С., Черньонкова І. М. Кіровоград: коіппо імені...
Імені в. О. Сухомлинського iconПедагогічної освіти імені василя сухомлинського
В. М. Нудний, заступник директора з навчально-організаційної діяльності коіппо імені Василя Сухомлинського
Імені в. О. Сухомлинського iconДержавна науково-педагогічна бібліотека україни імені В. О. Сухомлинського
Ювілейні дати книжок видатного українського педагога В. О. Сухомлинського
Імені в. О. Сухомлинського iconСвітова література
С. П. Фоміна, зав навчально-методичного кабінету світової літератури та російської мови Кіровоградського оіппо імені В. Сухомлинського...
Імені в. О. Сухомлинського iconО. М. Ніколенко (керівник колективу)
С. П. Фоміна, зав навчально-методичного кабінету світової літератури та російської мови Кіровоградського оіппо імені В. Сухомлинського...
Імені в. О. Сухомлинського iconВ. О. Сухомлинського наукова бібліотека українська та зарубіжна література постмодерної епохи Науково-допоміжний бібліографічний покажчик Миколаїв 2014
Наукова бібліотека мну імені В. О. Сухомлинського; укл. Гордєй С. С. Миколаїв, 2014. 86 с
Імені в. О. Сухомлинського iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів
С. П. Фоміна, зав навчально-методичного кабінету зарубіжної літератури та російської мови Кіровоградського оіппо імені В. Сухомлинського...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка