Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни



Сторінка2/5
Дата конвертації22.02.2018
Розмір0.62 Mb.
1   2   3   4   5

У цьому "Домі щастя", над скарбами "Тисячі й одної ночі" володіла в тіні падишаха Хасекі-Хуррем, Радісна султанка, перша Кадіна - Настася Лісовська, прозвана Роксоляною.

Західній світ віддавна пробував дізнатися, що криється за Воротами Щастя. Тільки вийнятковим одиницям частинно вдалося опублікувати свої звідомлення. Венеція завжди посилала за кордон найбільш досвідчених і найздібніших громадян. У дипломатичній службі Венеції Царгород у ХVІ ст. був столицею першої ваги й туди вона призначала найінтелігентніших своїх представників.7

Бернардо Наваджеро впевняє свою "Найяснішу Республіку", що "Роксоляна, руської національности є так полюблена своїм монархом, як ніяка інша в оттоманській династії, та що ніхто з них не дорівняв їй силою влади".8 Інший венеціянський представник у Стамбулі доносить уже в перших роках володіння Сулеймана про вийнятковий вплив української улюблениці на султана. Понад триста гаремових жінок від того часу не могли стати суперницями Роксоляни, яка впродовж 32 років аж до смерти була легальною королівською дружиною Сулеймана, що добровільно дотримував вірности цього першого в історії Туреччини моногамічного султанського подружжя.

У заплутаній мережі двірських інтриг потрібні обережність, рівновага, а надівсе гострий, сміливий і незалежний розум. Тріюмф Роксоляни над її ворогами доказує, що тих прикмет їй не бракувало.

Росла й сильніша фізично мати Мустафи мстилася на Роксоляні, торгаючи її пишне волосся, дряпаючи до крови й спотворюючи її обличчя. Сулейман не почув від пораненої скарг і нарікань, вона тільки довго відмовлялася від побачення з ним. Дізнавшися про брутальність "Весняної рожі" її володар вже більше нею не турбувався".9 Відтоді закордонні дипломати вважали потрібним доносити своїм урядам, що в Старій Палаті володіє безконкуренційно вибранка Сулеймана, українка Роксоляна. Мустафа з матірю віддалився з Царгороду до призначеної йому азійської провінції. Внедовзі після того померла респектована мати Сулеймана, Гафіза, до якої він був глибоко прив'язаний. Відтоді вся влада в гаремі дісталася Роксоляні.







Роксоляна - гравюра Теодора де Брі
(фотокопія з книжки Буассарда)

Проте розманіжене й нудне животіння в заперті казкових палат не могло запоморочити освічену дівчину, що вміла бистро спостерігати й робити влучні заключення. Адже вкрита жемчугами золота клітка була насправді в'язницею. В убогому на події гаремі довго пам'ятали й переповідали трагікомічний випадок із пожежею: ретельний начальник евнухів не випустив жінок та був би з ними й згорів, якби не прихід султана...

При кожній нагоді Роксоляна кидала тюремний гарем, їдучи з Сулейманом на святкові церемонії, ігрища й турніри, або морські й надбережні, степові прогульки. У воєнних часах вона вирушала в похід із почотом Сулеймана. На її очах проходила облога Родосу, Білгороду, Могача, Відня... Вона бачила мужність свого чоловіка, його військову велич. Замість по жіночому стримувати його від воєн, вона його до них заохочувала, навіть на склоні літ, як це було з походом на Мальту.

Прийнявши віру й турецькі звичаї Анастазія Лісовська не забула свого прожитого дитинства, ні не виреклася свого походження. Її перемога над матір'ю первородного Мустафи скоро виявилася чимось важливішим від висилки його до далекої провінції в Азії. Великий Везир Ібрагім пересвідчився, що Сулейман має поважну дорадницю. Постать цієї вийняткової жінки, яку султан наперекір традиціям зробив своєю легальною подругою - привертала увагу закордонних дипломатів, які в своїх звітах підкреслювали її руську національність. Венецькі посли писали, що вона "di nazione Rossa (russa)".10 Знали про її походження турки, а навіть називали містечко Рогатин польському послові Твардовському в Царгороді в 1521 р.11. Французький амбасадор у Венеції, Пелісьє, інформував свого короля, що султанка походить з руського народу, який живе "від Карпатських гір аж до Дніпра й Чорного моря".12 Ім'я "Роксоляна" звучало для них так як "Русса" або "Росса", "Россана".

Із тією найстаршою назвою української землі перейшла до всесвітньої історії Настася Лісовська з передмістя Рогатина, що зветься Долішні Бабинці, де збереглася старовинна стилева церква св. Миколая.13

У ріжних мовах звучали ці синоніми Росса, Рокса, Росана, Роксоляна. На всіх панівних дворах тодішніх володарів вимовляли їх по своєму, а їхні значення й вплив можна міряти подивом, завистю, тривогою, люттю і - респектом, що їх вони збуджували, не тільки в сучасників, а й у наступних поколіннях.

А втім назвати себе Роксоляною значило теж кинути визов гаремовим звичаям надавати жінкам лиш імена квітів і забавок.

Смішні і недоречні заборони гарему вона не тільки критикувала, але поборювала власним прикладом. Серпанок на жіночому обличчі вже не збуджував у неї сміху, він був наругою. Роксоляна не носила чадри. Заскорузле життя гарему не давало нагод жінкам вийти поза його мури. Проте Роксоляні вдалося впровадити на султанський двір звичай прилюдних церемоній: гучні весілля, виставні обходи з приводу дозрівання королівських принців і т. п. Ті величаві маніфестації відбувалися не в Великому Сераю, а на площі Гіпподрому і стали на довгі століття подивом для Европи. Це був знаменний перелік у дотогочасному житті султанського двору и заповідь свіжих змін.

Такою приголомшливою подією стала церемонія її одруження з Сулейманом. Короткий запис очевидця так звітує про це весілля:



Цього тижня в цій столиці трапилася найбільш небувала подія, абсолютно безприкладна в історії султанів. Великий володар Сулейман узяв собі за жінку як Імператорку полонянку з Руси, ім'ям Роксоляна, і тут відбулися величаві святкування. Церемонія мала місце в королівській палаті, а святкування відзначалися поза всякими протоколами. Там відбувся прилюдний похід із подарунками. Ніччю головні вулиці були ярко освітлені, довго грала музика й бенкетували. Доми прикрашували вінками, скрізь там забавлялися, а нарід годинами танцював з великою втіхою. На старому Гіпподромі збудовано велику трибуну, зарезервовану для Імператорки й її дам за декоративною золотою перегородою. Роксоляна й двір приглядалися великому турнірові, в якому брали участь християнські і музулманськї лицарі, акробати, штукарі, похід диких звірят і жирафи з довгими шиями, що досягали неба... Тут багато розмов на тему весілля, але ніхто не зважиться сказати, яке воно має значення.14














1) Мечета "Сулейманія", здвигнена Сулейманом і Роксоляною, закінчена 1557 р. Твір славного архітекта Сінан'а,
що в рр. 1530 - 1570 побудував вийняткові зразки оттоманської монументальної архітектури: граніт, мармур, порфіра,
велетенські стовпи, кольони, могутня купола, десятки бань, безліч пів-бань - це грандіозний памятник перемогам, силі
й дикій суворості минулих віків.  
2) Виховна академія при мошеї "Сулейманія". "Сулeйманія" Сулеймана й Роксоляни
гідна спадкоємниця тисячу років старшої Святої Софії Юстініяна й Теодори. (Відбитки з видання: Robert Mantran "Turquie,
Les Alboms des Guides Bleus", Hachette, 1955).


Одним із найбільших тріюмфів Роксоляни, а в парі з ним найважливішим досягненням для жіночих впливів наступних поколінь уважають дослідники переселення її з гарему до головної королівської палати, себто з т.зв. старої палати до "великого сераю". Це сталося на початку 40-вих років, в наслідок пожежі в старій палаті. Правдоподібно до того часу слід віднести її інтронізацію і весільні церемонії. Звітодавці засвідчили, що Роксоляна взяла з собою коло сотні двірських дам та цілу гвардію покоївок і служби з евнухами в пропорційній кількості. Особливо занотовано, що серед службового персоналу були окремі її власні швачка й доставець. Цей останній "дуже виставно одітий приходив до палати й відходив, коли хотів, та завжди в супроводі 30 слуг".15







Коронаційна заля в Гаремі, побудована для Роксоляни.
Апартаменти Роксоляни в новій палаті були вивінувані "на велику скалю", як завважує Бассано: церкви (так!), величаві купальні, престольна заля й усякі люксусові вигоди. Кілька років пізніше (1553) Наваджеро писав: "Апартаменти Гранд Сіньора й султанки є посеред дуже просторого парку в перекрої 3-ох миль у сераї. Щоб дістатися з одного до другого треба пройти вузький, обмурований город, а далі другий город, обведений стінами, що належить до імператорки."

Це потверджує секретний перехід, що з'єднував оба апартаменти.

Роксоляні завдячує світська архітектура Туреччини один з найкращих зразків ХVІ століття: престольну залю, пишно декоровану структуру в стилі рококо. Водночас, це перший прояв впливу европейської архітектури в великому сераї. Талановитий архітект Сінан Ага збудував чудову літню палату ("кіюшк") для Роксоляни, найбільш популярне місце перебування пізніших жінок королівського гарему.

Це тільки мала частина її участи в архітектурній розбудові Стамбулу, що відноситься до її особистих будівель. Проте безспірна є її причасність до безчисленних мошеїв, мавзолеїв, шкіл, добродійних кухонь, мостів і акведуктів, коштовних і мистецьких по цілій імперії від Білгороду до Багдаду й від Криму до Каїра. Є вістки, що її коштом побудовано християнську церкву в Дамаску...









Мавзолeй Роксоляни в Стамбулі
За "воротами щастя", за фасадою помпезности і пишноти проходило життя Анастазії Лісовськоі напружено в повсякчасному змаганні, повне драматизму і смертельних небезпек, очайдушних рисків, суворої відповідальности. Вона не сміла обманути безмежного довіря Сулеймана, ні послабити пошани до неї найбільшого володаря її епохи. Такому життю не суджене довголіття. Але в ньому було щось вічне.

І безмірности прожитого не могла їй забрати передчасна смерть. Ніхто не переважив Роксоляни в серці Сулеймана, ніхто її й по смерті не переміг. Її гробниця чекала його приходу. Сулейман в останні роки бажав умерти на полі бою, щоб піти за Роксоляною в колишній лицарській славі, за яку найбільше вона його полюбила.

Так і сталося. Смерть постигла Сулеймана під час облоги мадярськоі твердині Шігету (1566 р.). Його мавзолeй здвигнено поблизу Роксоляни.

Вигляд нутра 8-гранної гробниці поблизу Сулейманії передав Олекса Грищенко під датою 2 вересня, 1920:

За дерев'яною масивною й простою балюстрадою, посередині мавзолею, стоїть самітний гріб славної султанки, вкритий до землі білим матовим шалем. Стіни викладені плитами з простим, скомпонованим із квадратів рисунком. Інших прикрас немає. У заскленому вестибюлю стіни мавзолєю геть чисто викладені перським фаянсом. Ясні кольори з гармонійними контрастами: сині, червоний гранат, тюркюсовий, зелений малахіт - прикрашено квіткамн й листям на чорних стеблах по білому тлі...

("Мої роки в Царгороді", В-во Дніпрова Хвиля, Мюнхен-Париж 1961, стор. 144)

Міти й факти

Епоха Сулеймана Величавого (1520-1566) є не тільки одною з найважливіших у оттоманській, а й у всесвітній історії. Іслям і християнізм змагалися в той час за володіння світом. Не бракувало тоді монархів вправних, здібних і амбітних: імператор Карло V, король Франц І, папа Лев Х, англійський Гайнрих VІІІ, перський шах Ізмаіл, Індійський Акбар... Ніхто з них не дорівняв у величі могутньому Сулейманові. Оттоманська імперія в той час завдячувала свою потугу не тільки незрівняній мілітарній силі й досконалій державній організації, а перш за все своєму великому володареві, проникливому будівникові теперішнього й натхненому творцеві майбутнього. Цьому єдиному лицареві його епохи німецький автор вкладає в уста патетичні але влучні слова: "я почуваю, що я жив для всіх часів і закріпив на зорях мою славу"... (Koerner: "Zriny", трагедія). Глибоко освічений Сулейман мав дар до поезії й сам компонував вірші, особливо вдатні поеми.16 У час героїчних воєн він командував походами, брав участь у битвах і писав свій щоденник.









Сулейман верхи коня, за ним списоносець - автор картини Джером Гопфер.
Багата література про нього почалася за його життя й не померкла по сьогодні. Особливу ж увагу з його оточення притягала жінка, що за ввесь час його володіння мала на нього вийнятковий, безпосередній вплив. Сила й чар її особовости згадуються в дипломатичних рапортах, від дарів для неї починали свої демарші в Стамбулі представники закордонних урядів, легати, посланці, емісарії, амбасадори... Славні мистці відображали її на портретах, про неї писали як про репрезентативну постать турецької історії. Її посуджувано про вчинки, які мали вирішити долю оттоманськоі імперії...

Зразок писань про Роксоляну дає популярна книжка з 1596 р., друкована в Франкфурті над Мейном п.н. "Життя й портрети турецьких султанів, перських князів та інших славних героїв і героінь, від Османа до Магомета ІІ". Автор (Іван Яків) Буассард зібрав у ній ілюстрації з творів Теодора де Брі та дав свій коментар латинською мовою до вибраного персонажу. Сторінки 204-209 присвячені Роксоляні: Rossa Solymanni uxor. Після портрету, що зайняв цілу сторінку, йде розповідь:

РОССА - ДРУЖИНА СУЛЕЙМАНА

Росса, Рокса або Роксоляна, дружина Сулеймана: її він узяв за жінку в супроводі величавих формальних церемоній, навіть проти магометанського звичаю, в приявності багатьох гостей, де всім дозволено було вино й щедрість страв. Вона єдина завжди була вибранкою Імператора та з-поміж інших його жінок вона одинока йменована султанкою. А мав Сулейман інших жінок і наложниць, між якими була одна черкеска, яку взяв за жінку перед Россою. В неї вродився Мустафа баша, первородний з його дітей. Проте, коли опісля Росса стала вибранкою в султанському сераї, мусіла черкеска уступити перед нею, а щоб її винагородити, то (для рекомпенсати) муж вислав сина до Магнезії в Азії і дав йому провінцію Амазіяну, куди той перебрався разом із матір'ю. Крім того, щоб затримати молодця великих здібностей і чеснот та бистрого й обов'язкового в урядуванні, призначив йому Карагеміду в Мезопотамії аж по перську границю, щоб жив з-далеку від батька. Бо любили його яничари й князі. Росса чарами й впливами від Тронгіллі жидівки - чаклунки поріжнила Солімана з ним, матірю й доньками: вона всіми способами намагалася запевнити імперію своїм синам. Бо мала від Сулеймана чотирьох синів Магомеда, Селіма, Баязіда, Зіянгіра й одну доньку Хамерію або Каміллю, яку одружила з башою везиром Рустеном. Зять Рустен немало посилював ненависть батька проти Мустафи, кидаючи на нього багато темних обвинувачень: що він з'єднує собі всіх баш дарунками,









Фотокопія початкової сторінки Буассарда про "Роксоляну, дружину Сулеймана"
що вдаваною прихильністю й позірною щедрістю збільшував надії на велині добродійства в захланних душах яничарів. Опріч того додавав і те, що найбільше хвилювало Сулеймана, що Мустафа буде женитися з донькою Тамми Софа (шаха) перського короля. Якби дійшло до цього подружжя, треба б боятися, щоб він не виріс у силу великим володінням і підмогою дуже войовничих народів та не підняв зброї проти батька, а усунувши його, узурпував собі імперію Европи й Азії, повбивавшн всіх султансьної крови, щоб самому все загорнути. Спонуканий цим Сулейман вирядив року Христового 1552 везира Рустена з добірним військом до Азії під претекстом перської війни: але по правді це зроблено на те, щоб при всякій нагоді позбутися Мустафи.

Коли ж Рустенес прибув до Азії, в листах висланих до цього союзника були напоминання, щоб вести все дуже обережно, не допустити ніяк до поєднання в справах імперії: викликати ворожнечу вояків проти Мустафи й усіх його вчиннів аж доки не з'явиться в цій експедиції султан і своєю появою припинить бунтівницькі настрої війська. Соліман дізнавшися про те, яко мога швидко вирушив до Алєпа, наче б на війну з Персами. Прибувши туди, визвав листом Мустафу з Карагеміди.

...Почуваючись безневинним (він імовірно був попереджений від деяких приятелів про грядучу небезпеку й критичне наставлення до нього батька), проте, не виявляючи страху, подався до батька, надіючись оборонити себе від наклепів злісників своєю приявністю й легальними виправдуваннями, але при вході до султанового шатра, нагло схопили його без'язикі силачі (яких залюбки посідали оттоманські князі), кинули на долівку, грізно про те давши знак батькові, а накинутим на шию мотузом задушили невинного принца. Поклинаний тимчасом Зангір, наймолодший син, що був горбатий, мав наказ (дістав) наче на жарт глядіти на того, від якого ніщо не було більше жахливого, а якому батько вбитого дарував скарби і всі володіння. Погордивши тим усім накинувся з обуренням найгострішими словами на батька, винуватця такого безмірного вбивства. Імператор вражений нечуваною зухвалістю сина, люто його до себе потягнув та розмахненим кинджалом пробив неустрашимого, який упавши на тіло вбитого брата, вмер.

Небавом Сулейман за намовою й підбурюванням жінки Росси наказав баші евнухів Ібрагімові зашморгом шиї вбити Мустафового сина Мурата, що жив з матірю в Прусі, в Бітинії: ця бо жінна безупинно не переставала наводити перед очі свого чоловіка небезпеку для діда та його дітей від вкуна, якого батька так дуже любили яничари. Це сталося в 1553 році.

Врешті для померлої збудовано в Константинополі найвеличавіший мечет, у якому похована вона в дорогоцінній гробниці. Там же само поховав тіло батька син Селім, що став після Сулеймана імператором.







Поменшена відбитка заголовної
сторінки твору Буассарда
Як видно, постать Роксоляни не знайшла в Буассарда симпатії, він уважав її поводаторкою злочинних інтриг на султанському дворі.17 Тенденцію автора яскраво вказують епіграфічні рядки (т. зв. тетрастих) вміщені вгорі й унизу на декоративному обрамуванні портрета:

Твій вигляд і витончена поведінка - похвали гідні
проте жорстоке серце сповнене нещадною їддю
Тронгілля вчить мішати любисток з поживою й вином,
Щоб ти єдина оволоділа улюбленим мужем.
18

Міт жінки спокусниці й чарівниці - прадавній й найбільш універсальний. Приречена для магії жінка як пасивний предмет, прониклий таємним струмом: сиреною обманює мореплавців, кіркою перемінює любовників у звірят, русалкою тягне в глибінь рибалок. Мужчини в сітях цих чарів не мають волі, влади над собою, сили для діяння. Отруйний напій відгороджує їх від життя, погружує в млісній дрімоті. В дусі живих ще середнєвічних понять про чудодійну магію, диявольську силу, ворожіння, заклинання, чаклунства, за що горіли жінки на кострищах, Буассард бачив у Роксоляні вродливу відьму, що при помочі жидівської чарівниці готувала чаклунське вариво для Сулеймана... А тимчасом музулманський февдалізм з його войовничістю й погордою смерти був далекий від таких вірувань. Він саме й позбавив жінок їхньої магії. Магометани любили жінок як ласуни присмаки й запашні напитки, кожної хвилини готові зануритися в пристрасних насолодах посмертного раю з його гуріями...

Не дивлячись на те, міт Роксоляни, злої жінки, чаклунки перейшов до літератури як вказує нпр. великий театральний успіх у Лондоні в королівському театрі "Drury Lane" "Трагедії Мустафи" ("Tragedy of Mustapha"), в якій амбітна Роксоляна перевершила "Лейді Макбет".19 Рецензент і коментатор видовища накреслив послідовні етапи, в яких Сулейман під впливом







Фотокопія горішної частини сторінки (24-ої)
з Льондонського видання (1739 р.)
чарів Роксоляни (...being corrupted by the Artifices of Roxolana... began to dip his Hands in Blood...) здійснював усі її бажання, віддавши їй багатства й султанський престіл. Смерть Мустафи це її діло:

А в тім італійський автор Люіджі Бассано да Зара, що жив у Стамбулі перед 1545 р., потверджує цей міт про чудодійну владу Роксоляни над Сулейманом: "Він так її любить і дотримує вірности, що всі піддані чудуються, говорять, що вона зачарувала його й називають її чаклунною (ziadi). Зате військо й двір ненавидять її та дітей, але тому, що він любить її, ніхто не важиться протестувати: я сам завжди чув злі слова про неї та її дітей, а добрі про первородного й матір його."20

Причиною цієї ненависти була безмежна відданість Сулеймана Роксоляні. Це трапився нечуваний у османській династії випадок вірности султана одній жінці за безпереривний період багатьох літ аж до смерти. Незрозуміла була ця велика любов імператора для турків, яких повага й значення мірялися кількістю товстотілих гаремових істот. Проте справжній воїн, що любить небезпеку, завжди воліє амазонку, яку треба здобувати, ніж покірну попелюшку. Сильні мужчини охоче перебільшують обсяг жіночих впливів особливо для приємности самих жінок. Проте до діяння, тактики, командування не вистарчають краса й чарівність. Тут необхідні моральні й інтелектуальні вартості. Сулейман любив жінку, що добровільно назвала його своїм призначенням, але не приймала без дискусії його ідей, вона вміла протистояти інтелігентно, щоб дати переконати себе узасадненим міркуванням.

До найбільш впливових людей в імперії належав талановитий грек, товариш юности Сулеймана й його найінтимніший дорадник, великий везир Ібрагім. Його загадкову смерть після бенкету в султанській палаті дехто приписує зависті й суперництву Роксоляни. Новіші дослідники заперечують це.21 Ібрагім амбітний, жадібний влади, багатств і почестей міг сам збудити підозріння султана. Безжалісна система карала провину невідкладно, без прощення.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconІвській загальосвітній
Україні відзначають 146 роковини видатної української поетеси, драматурга, громадського І культурного діяча Л. Українки
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconЛісовської Світлани Анатоліївни з проблеми Розвиток в учнів інтересу до урок
«Розвиток в учнів інтересу до уроків української словесності шляхом впровадження інтерактивних технологій навчання»
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconУправління культури Виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради
...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconЖиттєвий шлях Габриеля Гарсіа Маркеса
Врачи фактически, приговорили его к смерти, отпустив на «устройство земных дел» не более года. Однако в прогнозы и диагнозы медиков...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconКуріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Мета: познайомити школярів із життям І творчістю славетної землячки, на прикладі біографії Марії Башкирцевої вчити учнів досягати...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconУзагальнення знань за творчістю Лесі Українки
Творчий доробок славетної Лесі Українки, розкрити глибокий зміст її поезії, розвивати здатність сприймати й розуміти ліричні твори,...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни icon10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року
Важпіщі факти з лсиття Куліша точно установлено в на- шому писъмепстві, хоча есть нимало пробілів, І то дуже зпач- них, в історіі...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconРозпорядження голови сумської обласної державної адміністрації 23. 09. 2013 м. Суми №405-од
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Регламенту Сумської обласної державної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка