Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни



Сторінка3/5
Дата конвертації22.02.2018
Розмір0.62 Mb.
1   2   3   4   5








Роксолана - олія
Житель Сераю, колишній вихованок школи пажів, італієць Бассано впевняє, що Роксоляна була спершу бранкою Ібрагіма, який представив її султанові, імовірно, щоб мати через неї вплив на султанський гарем. Але Роксоляна скоро вилучила з власних плянів посередництво паші Ібрагіма.22

Коли місце Ібрагіма зайняв зять Рустем, вплив Роксоляни на погляди й почування Сулеймана став неподільний, а через те її влада простягалася на справи всієї отоманської імперії. Вслід затим могло б здаватися логічним обвинувачення її в смерті Мустафи.









Сулейман Величавий - за гравюрою Джерома Гопфера
Призначення Мустафі провінції віддаленої на 26 днів подорожування може означати не тільки нагоду для його більшої самостійности у правлінні як заправу для майбутнього монарха, але водночас і те, що Сулейман не взяв ще рішальної постанови, чи цей найстарший його син стане його наслідником. Формування майбутнього володаря під власним впливом і вимогами, насували радше близький і постійний зв'язок, а не відокремлення й відчуження. Автім невблагані були традиції для наслідства оттоманського престолу. Тільки один кандидат був допустимий, найстарший із живих. "Коли є двох каліфів - убийте одного з них"! наказував Коран. Такий же закон установив Могаммед ІІ Завойовник: "Для загального добра кожний із моїх славних синів або внуків може винищити всіх своїх братів..."

Кожний засіб дозволений, щоб успішно усунути суперників і не допустити до міжусобиць. Насильство, терор, гекатомби жертв росли на вівтарі імперії. В ім'я її потуги султани вбивали братів, синів, батьків. Тим легше, що освячував ці криваві вчинки мусулманський закон, а св. його письмо завжди доставляло потрібний текст і вияснення для нього.

Роксоляна знала, що хто вдарить перший, житиме довше. Для її материнських почуттів обставини були трагічні: її три сини23 були суперниками Мустафи, вже самим своїм правом до наслідства влади. Найстарший Селім, найздібніший Баязед, наймолодший Ціянгір, з них остався в живих Селім, якого прозвано "пяницею" за надмірну любов вина.

Ще й досі не встановлено безспірно, як у тому клубовищі жорстокостей, зрад і заговорів діяла Роксоляна. Певне одне: вона захищала синів. Щоб у таких обставинах устоятись, потрібні були великий такт, обережність, мудрість змії, щоб непомітно перевести свої пляни. Для правдивого висвітлення ролі Роксоляни західні джерела недостатні, а турецькі ще досі повністю не використані.24

На творення опінії про Роксоляну без сумніву найсильніший вплив мали "психологічні джерела ". Людська зависть діяла в тому напрямку вже за її життя. Строкате населення Стамбулу не терпіло чужої полонянки, а консервативні турки тим паче ненавиділи її за нові порядки на лад західнього світу, проклятих джаврів. Захміліла від люті й отупіла від безсилости людська зависть має скрізь і завжди найбільше вдоволення, щоб плавитися в низькості, нікчемності, злорадно зазіхати підлотою.

Зависть і ненависть ширили міт про Роксоляну. Про популярність злої жінки-українки говорить жартівлива поема турецького поета з ХVІІ ст., Мізрі - про вибір жінки:



Де зможеш ти дістати цю примірну дружину?
Ах! Не йди, мій сину, шукать її в Україну!
Це нарід підступу й зради: мужі, жінки й діти,
Кожне з них хотіло б нас в тріюмфі потоптати
І всі горять, щоб знищити до корня Порту...
25

Знеславлювання не відібрали Роксоляні її значення наймогутнішої володарки ХVІ століття. Між дарунками від інших держав для монарха Оттоманської імперії звертає увагу куртуазна посилка англійської королеви Єлисавети І: музичний інструмент, орган. Музикальність дружини Сулеймана була відома, а її задоволення подарунком - потрібне.

Незаперечна велич її постаті була така принадна, що інші народи хотіли її мати за свою. Претендували на неї італійці, що знаходили в ній подібпість до красунь Тіціяна, а французи пробували доказувати це близьким до них звучанням її імени. Тут не від речі згадати визначного французького автора й патріота, Петра Дюбуа, що на початку ХІV сторіччя виложив програму французького імперіялізму. У ній він радив своїм землякам бачніше зайнятися вихованням і освітою дівчат, яких варто висилати на Схід, щоб там жіночими привабами, красою й умом впливали на мусулманських монархів...26

Присвоювали собі Роксоляну й наші сусіди. У польській пресі, зокрема в Америці можна нераз знайти намагання спольщити Роксоляну. "Полька на султанському престолі" - такою ревеляцією баламутив читачів ще в 1937 р. краківський "Ілюстровани Курієр Цодзєнни".27 Не турбуючись ні українським іменням, ні історичними даними, ні власними джерелами (нпр. лірична поезія Зіморовича з поч. ХVІІ в. п. н. "Roxolanki, czyli panny Ruskie"), поляки анектують собі цю славетну українку, яку такий наш знавець Сходу як Агатангел Кримський у своїй "Історії Туреччини" безспірно називає українською попівною.28 До найновіших часій зберігав український нарід пісню:



А тая ж то Роксоляна,
Що то трясла Сходом,
Була наша попадянка,
З Рогатина родом.

Цю народну пісню поляки переробили на своє:



A oważ to Roksolanka,
Co to trzesła calim Wschodem,
Była nasza Podolanka
Z Czemerowiec rodem.
29

Коли поляки в цьому привласненні мусіли докладати своїх рук, то москалі вже не мають потреби трудитися тут у своїй загарбницькій політиці. Просто в їхні пригорщі падуть трофеї псевдонаукової агітації й пропаганди, що просочує в західній світ іще від Катерини "тої другої", що наказувала москалям так довго брехати аж доки Захід не повірить, що Московщина це - Русь, а минуле княжої Руси - то московська історія.

Тимто й найновіші автори називають Роксоляну "російською дівчиною", "донькою російського єпископа", а навіть неабияк русифікують її місце народження: Рогатіно в Червоній Росії!30

Бувають проте випадки т.зв. критичного підходу. Нпр. дослідники історії знають, що в ХVІ в. не було "Росії", а тільки Московія, то ж їм видається правильніше окреслення для Роксоляни "московська дівчина" - замість російська. Так і зробив автор зразкового в англійській науковій літературі ХІХ ст. твору про Туреччину.31

Доповненням тієї картини хаотичної нерозбірчивости іншомовних авторів у цьому питанні може послужити недавня стаття в італійському ілюстрованому місячнику "історії археології й географії". Автори Романіні Феррарезі про Роксоляну п.н. "Усмішка Роксоляни перемагає жорстокого Сулеймана". Авторка називаючи Роксоляну "la schiava russa" уточнює її походжеyня з "Рогатіно" як доньки "di un diacono della Russia Bianca".

Отже на той раз батьківщиною Роксоляни стала - Білорусь.32

А в тім у новіших публікаціях слідне і протверезіння з русифікаторського чаду. Автор цікавої книги "Із днів яничарів"33 вказує на початок їхнього впливу за володіння Сулеймана Величавого, і додає: "яким правила його дружина-українка Хуррем (краще відома в історії як Роксоляна або Роксана").







Сулейман Величавий у 1559 р. за гравюрою Мельхіора Льорха. (Крізь лук видно мечету "Сулейманію")
Зате й балетристи й науковці згідно повторюють первісний міт лукавої, фатальної жінки, що мала погубний вплив на Сулеймана й привела до упадку імперії. У такій легкості мислення зникають факти зростаючих потуг Брітанії, Франції, Німеччини, Австрії, намагання Росії всіми засобами, зброєю й дипломатією повалити Туреччину "віддавна хвору, вмираючу, мертву" (за висловом Ніколая І). Забувається, що син Роксоляни Селім ІІ панував тільки 8 років і його великим везиром був один з найвизначніших державних мужів в історії Туреччини: Соколлі. Падіння оттоманської імперії тривало понад триста років. Крім зовнішних причин цей конгломерат рас, релігій і народів не мав змоги включитися до нових прямувань у ході світового розвитку, був нездібний прийняти нові вимоги росту економіки й техніки. При тому надмір люксусу, надуживання багатств, смак у марнотравстві вихолощують уми й серця. Конфронтація Сходу із Заходом викликала у консервативних турків обезсилюючу певність у власну непоборність...

Сулейман Величавий, який мріяв про інвазію Америки, прагнув широких духових взаємин між Сходом і Заходом. І в тому натхненицею була йому Роксоляна. Відокремлення жіноцтва в магометанській суспільності було основною ріжницею між панівними дворами християн і мусулманів. На Заході жінки появлялися в товаристві двірських мужів не тільки з оказії забав і розваг, але на публічних церемоніях, менше й більше важних парадах і врочистостях. Жінки королівської родини передували в колах товариської еліти свого краю. На Сході - навпаки. Ці заскорузлі приписи релігії й двірської етикети ломила силою свого небуденного інтелекту українка Роксоляна. Як володарка, вона являлася в нарадах державних достойників, приймала послів чужих володарів, вела політичні переговори. Кухні для вбогих, лікарні, доми для божевільних, бібліотеки, купальні, гостинниці для подорожніх і чужинців, шкільні й виховні заведення... - це її реформаторські спонуки. Їй теж завдячують жінки охорону в новому законодавстві Сулеймана (між. ін. високі кари за насилування, залицяння, поцілунки). Публічні появи, численні малюнки й гравюри портретів мали наближати монархів до підданих. Сулейман не був слабовільний муж, що скоро віддавався під володіння жіночої любови. Більший вплив на нього мала глибша від тілесної містерії її таємна і чиста почуттєвість, у якій він відкривав для себе правду світу. Роксоляні минало вже 50 років, коли венецький посол Доменіко Тревізоно писав із Стамбулу: "...Для його Величества Султана це така кохана дружина, що - переказують - відколи її пізнав, від тоді не хотів уже знати другої жінки - он воно як, чогось такого не робив іще ніхто з його попередників, бо в турків є звичай міняти жінок..."34

Тріюмф рівноправности сучасних турчанок, що вже не дивляться на світ крізь решітки гаремів і тісні щілини чарчаф, накладає тим вільним нащадкам колишніх завуальованих невільниць "таємничих жінок Сходу", обов'язок вдячности для їхньої імператорки Роксоляни, що перед цілим світом виявляла право турчанок на вільність, привертала їм людську гідність, власним чудовим прикладом вказувала шлях зайняти рівнорядне місце мужчини, навіть тоді, коли ним є наймогутніший із володарів землі.

А втім, не тільки жіноцтво має зберігати вдячну пам'ять. Новітня Туреччина слушно називає Сулеймана Величавого як завзятого передвісника модернізації державного устрою й міжнародніх зв'язків, то ж не слід забувати їй про добродійний вплив його найближчої інспіраторки і найвірнішої союзниці в усіх його нововведеннях і творчих змінах - Роксоляни, що разом із любовю збагачувала його ум і почування духовими цінностями, якими наділила її рідна земля - Україна.

Ясні зорі й тихі води







Роксоляна в старшому віці - гравюра Мельхіора Льорха
Тугою вимріяний, муками вистражданий, любов'ю виплеканий образ рідної землі, цей унікальний поетичний образ України проймав найглибші почуття матерів, батьків, братів, сестер. Він кликав не коритися неволі, боротися і перемагати. Він творив кобзарські думи й пісні, що стали воєнними побудниками, взивали до зброї. І велика душа Насті Лісовської - імператорки Роксоляни не могла бути німа на долю свого рідного краю.

Неповторна краса Царгороду, тодішної столиці світу своїми мешканцями, простором, величавістю, славою тільки дочасно глушила ностальгію. Синя морська далечінь, що простягалася з вікон султанських палат, така м'яко-сіра весною і осінню, навівала в тьмяній мелянхолії тугу за всім рідним, неповторним, на завжди втраченим. Водії показують туристам місця, з яких Роксоляна звикла була довго глядіти на далекі обрії моря, звідкіля прибула її розпачливо заграбована юність до цього міста розкошів. І линули й пливли її тужливі спогади до того краю дитинних літ: "на ясні зорі, на тихі води, де край веселий і мир хрещений"...

Біографи Сулеймана Величного відмічують його улюблені й довгочасні екскурсії чорноморськими степами. Тим більше прагнула цих прогулянок у степові привілля - Роксоляна. Вабили її не тільки краса, велич, чар безкрайого степу, свіжі променисті ранки, соковита зелень буйних трав, духм'яні пахощі найріжноманітніших квітів, симфонічне бриніння животин, що заселюють цей рай на землі, прозорі ночі з зачарованим блиском зір, безконечна, неозора далечінь, раптово пронизана самітною Українською піснею... У спянінні простором і безмежжям ввижався їй "Чорний шлях", а далекі небосхили являли печальні спогади, з якими оживало трепетне минуле, окаянне в димі пожарів, невтоленне. І в насолодах роскошів контрастом виринало все те, що можна тільки з серцем вирвати.

Проте її спогади дитинства і юности не були простодушною чутливістю й тільки зворушливою ностальгією. У сераю, де все служило її бажанням і примхам, вона поверталася до тих давніх переживань: рідне містечко Рогатин, затишний садок на приходстві, милі подруги, веселощі й пісні. Але й не могла вона забути про нищівний кошмар, що повис над Україною, про змору грабіжницьких набігів татар і інших наїзників: довгий час переживав український нарід цю трагедію, поки вона образово відбилася в пісні:



Зажурилась Україна, що ніяк прожити -
Витоптала орда кіньми маленькії діти.
Ой, маленьких витоптала, великих забрала.
Руки назад пов'язала, під хана погнала...

Пісні передавали жорстокі розбої, які чинили в Україні загарбники:



Село наше запалили
І багатство розграбили.
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть,
Бо на заріз людей ведуть:
Коло шиї аркан в'ється
І по ногах ланцюг б'ється.

Це типові картини наїздів і спустошень. Про напад Менглі-Гірея в 1482 р. літописець Ніконівського списка ляпідарно звітував: "Град взя... і огнем сожже... Полону безчисленно взя, а землю Київскую учиниша пусту..."

Москва ще від Андрія Боголюбського тільки чигала на розгром Київської Русі. Сплюндрувавши й загарбавши Новгород чатувала на південну столицю, щоб докінчити збирання "всіх руських земель". Ставши союзницею Кримської орди безнастанно цькувала й під'юджувала її до нападів на Україну, а Менглі-Герей отримував за те від неї багаті дарунки, за які московський "Вєлікій" Князь як куртуазійну віддяку дістав: золоту чашу й дискос із київської св. Софії. У висліді тих ввічливостей Москви з Кримською ордою Київщина лежала пустарем гірше від часів Батія, а Задніпров'я, Поділля, Галичина й Волинь, навіть Полісся стали теренами безнастанного плюндрування татарів, турків і волохів.

Дім і рідня панотця Лісовського в такому культурному містечку як Рогатин, біля якого за кілька десятків літ створено одну з найдавніших українських друкарень - "стрятинську", були сповнені гомоном тих трагічних подій, хвилюючих коментарів до них та націьнальної традиції й історії. Інтелектуально обдароване дівча, що виростало в такій культурній атмосфері, на ціле життя закарбувало її в своїй душі.

Для Насті Лісовської, першої імператорки Туреччини було ясне, що в Україні одною з основних проблем була татарська загроза, яка вимагала негайної відсічі. Самооборона української нації створила її в стихійному русі козацтва, якого оборонні початки не мали ще наступального розмаху, не зважаючи на хвилеві подвиги князів Богдана Глинського й Константина Острожського, старостів Є. Ружинського, Предслава Лянцкоронського, Остапа Дашкевича. Цій новій силі були потрібні закріплення й стійкість, місця безпеки й перепочинку, для вдосконалення організації. За час свого довгого, майже півстолітнього володіння (1520-1566) Сулейман Величавий ні разу не спрямував своїх завойовників в Україну.

Саме в тому часі виникла побудова засік, замків, твердинь Запорозької Січі, організаційна і політична діяльність основника козацького лицарства, князя Дмитра Вишневецького, його дипломатичні заходи привернути Україні міжнароднє становище завдяки відродженій військовій силі в союзах з Туреччиною й Польщею, згодом з Московщиною. Досі наука не висвітлила його подорожі до Стамбулу й намагань порозуміння з Туреччиною. Відомо натомість, що нічого не вийшло ні від Польщі, ні Московщини. Проте султанський двір і політика Туреччини були явно зацікавлені в тому, щоб в Україні втримати спокій. В листах Сулеймана до польського короля Жигмонта Августа ІІ є погрози й домагання покарати "Деметраша" (князя Вишневецького), але й вимога спокійного життя для мешканців України: ...aby Ukraina... w sрokoju zostawała... aby wzdy poddani ubodzy w pokoju siędzieli.35









Син Роксоляни, султан Селім ІІ. - перська мініятура XVI ст. (F.Martin "Miniature - Painting of Persia", t. II)
Тому слушно стверджує Юрій Колесниченко в своїй цінній розповіді "Султанка з Рогатина": "...хиба це не подвиг переконати султана і його уряд утриматися не лише від походів на Україну, а навіть і від думок про них?"36

Спокій в Україні зменшував шанси московського напору на південь, якого боялася Польща. В дипломатичних колах повторяли вислів Жигмонта Августа: "Москва це повсякчасний ворог усіх вільних націй".37 Для політичної далекозорости Сулеймана і його оточення експансія Москви на південь була очевидна. Перший протинаступ Туреччини вийшов від сина Роксоляни, Селіма ІІ. Його везир, геніяльний Соколлі, спрямував удар від Астрахані й Озівського моря. Плян сполучити канал Волги й Дону з Каспієм мав замкнути Москві дорогу на південь. Смерть старого везира не дала здійснитися його намірам.

Зате спокій в Україні сприяв новій силі, Запорозькій Січі.

Концепція князя Байди Вишневецького знищити кримський ханат і до рук українського козацтва прибрати іншого васаля Туреччини - Молдавію, не знаходила офіційної піддержки Турецької Порти. Хоч Сулейман міг своїми полчищами в зародку знищити Запорозьку Січ, проте він залишив ці турботи польському королеві, який заносив скарги на турецького хана й проти Вишневецького був безпомічний... Зрада волохів привела до загибелі Дмитра Вишневецького, але Запорізька Січ твердо закріпилася на Дніпровому Низі, оволоділа широкими, незайманими степами і стала на захист українського народу не тільки лицарською мужністю, а й сміливими ділами та широкими політичним плянами.

В єдиному свого роду нарисі про Запоріжжя французького інженера Бопляна козаки відзначалися на війні: невтомністю, мужністю, відвагою й не боялися смерти. Добре переносили холод і спеку, голод і спрагу. В боях виявляли стільки сміливости й завзяття, що під прикриттям свого табору сотня їх могла відбитися від тисячі поляків і ще більшої кількости татар... вони не мали сильної кінноти, але, якби вона була в них, "вони були б непереможними"... Запоріжжя в опінії Бопляна: "являє собою непереможну твердиню проти могутности турків і лютости татар..., і ці вороги бувають дуже здивовані, зустрічаючи істотну причину своєї ганьби в цій провінції, що завжди відкривала їм шлях до перемоги..."38

А в тім історичні джерела - свідки розмаху й потуги Запорізької Січі далекі ще до повного вивчення. Багато документів не виявлено. Нпр. Г. Патьомкін зараз після збурення Січі "засвоїв" собі їх чимало й вони досі не опубліковані.39 Найкращим проте пам'ятником сили й слави Запорізької Січі є невичерпні, чисті криниці народної творчости: українські думи й пісні. В них житиме вічно оповита лєгендами постать Роксоляни.

Відлуння потомности

Незвичайна доля попівни з Рогатина творила в Україні лєгенди, перекази, пісні. Розповідали про неї втікачі з турецького полону, що й, можливо, при її допомозі врятувалися, козаки, мандрівні співці, бандуристи. Лєгенди в своїй основі бувають близькі до дійсності. Могутня володарка могла в неодному облегчити неволю землякам-бранцям.

Глибокий знавець історії Запоріжжя, проф. Дмитро Яворницький їздив слідами запорожців у Туреччину, Іран, Палестину та в Стамбулі відвідав могилу Роксоляни. Для нього героїня народної думи про Марусю Богуславку це Роксоляна.

А в тім образ Марусі Богуславки це збірний пам'ятник патріотизмові українок у турецькій неволі. Проте в великій мірі вплив на творення думи про Марусю Богуславку мала казкова пригода попівни з Поділля, попри світову славу її вийняткова популярність у всій Украіні.

Портрети українки, що володіла турецькою імперією, можна було найти в козацьких оселях, багатих хуторах, шляхетських палатах. Артисти малювали Настю - Роксоляну на подобу святої мучениці, то знову ввижалась їм вона як грізна местниця з кинджалом у руці. Не з натури творили портретисти, тільки з власної уяви, нерідко в турбані на голові на знак "потурчення", але з виразом скорботної туги за безповоротно втраченим рідним краєм. Збережені досьогодня портрети Роксоляни є визнані в мистецтвознавстві за найдавніші зразки станкових портретів в Україні.







Олійний портрет Роксоляни в стилі італійського відродження з ХVІ ст. невідомого артиста. Зберігається в Українському Національному Музеї у Львові.
Анастазія Лісовська - Роксоляна, велична постать переломової епохи Середновіччя і Нових Часів, її дивне життя притягали увагу істориків і письменників. Якою вони її бачили, як розкривали глибину її розтерзаного внутрішнього світу - годі судити, мавши тільки неповні бібліографічні вказівки:

"Роксоляна", мельодрама (оперета) Івана Лаврівського, лібретто правдоподібно Івана Гушалевича, з 60-их рр. ХІХ ст.,

"Роксоляна" - політично-історична драма", друкована в Коломиї, 1869 р. (ст. 77), рецензія на неї в 22 ч. львівської "Правди" з 1869 р. (За "Галицько-руською Бібліографією" Еміліяна Левицького),

"Роксолaна или Анастаcія Лісовская", історична повість, друкована в "Подольських Епарх. Відомостях" з 1880 р.,

Поема про Роксоляну Людмили Старицької - Черняхівської, друк. в Києві,

"Роксолянка", історичне оповідання Д. Шарабуна, Коломия, 1907,

Драма (?) Гната Якимовича,

"Роксоляна", опера Дениса Січинського (1908-09), якої лібретто друковано в Станиславові...

Цей припадковий список40 не вичерпує українських писань про Роксоляну. Нпр. сюди слід включити твори Івана Нечуя-Левицького й Михайла Старицького про Марусю Богуславку, драму Б. Грінченка "Ясні зорі" і т. п.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5

Схожі:

Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconІвській загальосвітній
Україні відзначають 146 роковини видатної української поетеси, драматурга, громадського І культурного діяча Л. Українки
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconЛісовської Світлани Анатоліївни з проблеми Розвиток в учнів інтересу до урок
«Розвиток в учнів інтересу до уроків української словесності шляхом впровадження інтерактивних технологій навчання»
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconУправління культури Виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради
...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconЖиттєвий шлях Габриеля Гарсіа Маркеса
Врачи фактически, приговорили его к смерти, отпустив на «устройство земных дел» не более года. Однако в прогнозы и диагнозы медиков...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconКуріньківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Мета: познайомити школярів із життям І творчістю славетної землячки, на прикладі біографії Марії Башкирцевої вчити учнів досягати...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconУзагальнення знань за творчістю Лесі Українки
Творчий доробок славетної Лесі Українки, розкрити глибокий зміст її поезії, розвивати здатність сприймати й розуміти ліричні твори,...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни icon10 років м дни Ною смерти —2 лютою 1897 року
Важпіщі факти з лсиття Куліша точно установлено в на- шому писъмепстві, хоча есть нимало пробілів, І то дуже зпач- них, в історіі...
Імператорська карієра анастазії лісовської у 405-ті роковини смерти славетної Роксоляни iconРозпорядження голови сумської обласної державної адміністрації 23. 09. 2013 м. Суми №405-од
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Регламенту Сумської обласної державної...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка