Інформаційний вісник містить у собі



Сторінка1/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4



Інформаційний вісник містить у собі літературно-мистецький та народний календарі, сценарії масових заходів, літературні надбання працівників та користувачів бібліотек ЦБС, висвітлює заходи бібліотек Галицької ЦБС за ІV квартал 2015 р.

Комп’ютерний набір

та естетичне оформлення : Кіндрат З.В. – зав. відділу інформаційних технологій (Інтернет-центр).


Відповідальна за випуск : Сорочинська-Городецька І.В. – директор Галицької ЦБС .







Жовтень

1 жовтня – Міжнародний день музики.

Міжнародний день людей похилого віку.



2 жовтня– 150років від дня народження Дениса Січинського, українського композитора, диригента, педагога.

11 жовтня– 130 років від дня народження Франсуа Моріака, французького письменника, лауреата Нобелівської премії.

12 жовтня80 років від дня народження Лучано Паваротті, італійського оперного співака.

22 жовтня 80 років від дня народження Бориса Ілліча Олійника, українського поета, громадського діяча.

Листопад

6 листопада160 років від дня народження Дмитра Яворницького, українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, письменника.

8 листопада 115роківвідднянародженняМаргаретМітчелл, американської письменниці.

9листопадаДень української писемності та мови.

День працівників культури та майстрів народного мистецтва.



17 листопада-45 років від дня народження Андрія Кокотюхи, сучасного українського письменника.

20 листопада День Свободи та Гідності в Україні.

28 листопада 135 років від дня народження Григорія Чупринки, українського поета.

28 листопада 125 років від дня народження Зінаїди Тулуб, української письменниці.

30 листопада 180 років від дня народження Марка Твена, американського письменника.

80 років від дня народження Дмитра Чередниченка, українського поета, перекладача.



Грудень

1 грудня85 років від дня народження Романа Федоріва, українського письменника.

110 років від дня народження Олексія Полторацького, українського письменника, критика.



5 грудня 60 років від дня народження Михайла Андрусяка, українського письменника, публіциста, перекладача.

7 грудня 115 років від дня народження Катерини Білокур, української художниці.

14 грудня 175 років від дня народження Михайла Старицького, українського письменника, режисера, актора, театрального і громадсько-культурного діяча.

17 грудня 245 років від дня народження Людвіга Ван Бетховена, німецького композитора, піаніста, диригента.

19 грудня 95 років від дня народження Миколи Руденка, українського письменника, філософа, правозахисника.

25 грудня 120 років від дня народження Григорія Верьовки, українського композитора, публіциста, перекладача.

Рубрику підготувала

головний бібліограф Галицької ЦБ

Оксана Мединська



Брати грому, вогню і просторів (творчість М. Андрусяка )

16 грудня в Галицькій центральній районній бібліотеці відбувся читацький діалог на тему:  «Грані таланту Михайла Андрусяка» (до 60-річчя від дня народження письменника), в якому взяли участь бібліотечні працівники Богдана Кривоніс, Леся Мельницька, Галина Петраш, Надія Королевич, Марія Венгрин, наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик, Любов Бойко, Іван Драбчук, активні читачі бібліотеки Галина Лаврова, Марія Сохан, Мар’ян Грінер, учасники літературно-мистецького об’єднання «Нащадки Митуси» Марія Букавин, Семен Возняк, ОмеПрисутні ознайомилися з біографією Михайла Андрусяка, обговорили твори письменника, послухали вірші галицьких авторів про любов до України, трагічні події сьогодення.

Народився Михайло Миколайович Андрусяк 5 грудня 1955 року в с. Вербівці Городенківського району. Після закінчення сільської восьмирічки продовжив навчання в Коломийському технікумі механічної обробки деревини. Потім була морехідна школа в м. Пярну (Естонія). У 1985 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка.  Працював вчителем, займався просвітницькою діяльністю. Причетний до створення в Коломиї видавництва «Вік», а з 1993 року є директором Коломийської друкарні ім. Шухевича.

Події 40-50-х років ХХ ст. – національно-визвольні змагання нашого народу під проводом ОУН-УПА проти німецько-фашистських і комуно-більшовицькихокупантів – описані в багатьох книгах нашого земляка. Михайло Андрусяк є автором оповідань, художньо-документальних повістей «Студені милі», «Ув’язнена скрипка», «Криваві роси сорокових» та ін. У 2010 р. удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка за документально-художню трилогію про воїнів УПА «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів». Михайло Андрусяк – літописець боротьби за волю України. Його твори повинні бути настільними книгами при вивченні історії рідного краю.



                                                                          Любов Бойко.

Урок здоров’я «ВІЛ/СНІД – дорогою болю і боротьби»

Скільки б про СНІД не писали і не говорили, чомусь кожен з нас вважає, що ця хвороба існує деінде, тільки не поруч – не в моєму місті, не в моїй області, не в моїй країні, врешті-решт. Проте статистика – річ уперта, а ми з вами маємо нині страшні цифри: кожен 100-й мешканець України – ВІЛ-інфікований.

З 1988 року 1 грудня вся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цього дня людство згадує про те, яку страшну загрозу для життя людей несе ця глобальна проблема.

Чума 21-го століття, як часто сьогодні називають СНІД, була офіційно відкрита 5 червня 1981 року в Центрі контролю захворювань Сполучених Штатів Америки. Синдром набутого імунодефіциту в останні десятиліття поширюється зі швидкістю епідемії.

Сьогодні зусилля багатьох держав спрямовані на профілактику запобігання цьому захворюванню.

15 грудня в приміщенні читального залу Галицької ЦБ працівниками відділу обслуговування та відділу інформаційних технологій (Інтернет-центр) було проведено урок здоров’я «ВІЛ/СНІД – дорогою болю і боротьби». На захід були запрошені учні дев’ятого класу Галицької ЗОШ № 2 (кл. керівник Ладовська Світлана Богданівна ). Під час заходу учням було запропоновано до перегляду слайд-шоу «ВІЛ/СНІД – дорогою болю і боротьби», а перевірити свої знання на цю тему вони змогли за допомогою вікторини «Що ми знаємо про ВІЛ/СНІД?».

Наталія Сєдова

бібліотекар кафедри «Юнацтво»


Про права людини говорили за «круглим столом»

4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН було засновано Міжнародний день прав людини, який світ відзначає 10 грудня.   Двома роками раніше ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, яка стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини.

Головна мета цього свята — торжество в усьому світі понять свободи, безпеки й чесності людей по відношенню одне до одного. У цей день зазвичай згадують про механізми досягнення безпеки в суспільстві й зусиллях світового співтовариства щодо виховання підростаючих поколінь у дусі дотримання прав людини.

З нагоди Міжнародного дня прав людини Центральною районною бібліотекою та науково-освітнім відділом національного заповідника «Давній Галич» було організовано засідання «круглого столу», до участі в якому долучилися заступник начальника районного управління юстиції з питань реєстрації Мар’ян Криса, юрист управління праці та соціального захисту населення галицької районної державної адміністрації Галина Блаженко, вчитель історії і правознавства Галицької гімназії Оксана Крет, разом із своїми вихованцями Лідією Теслюк та Олександрою Цибух, працівники центральної районної бібліотеки.

Учасники засідання зосередились в основному на проблемах українського суспільства, яке  сьогодні є поки далеким від реального втілення високих ідеалів Декларації прав людини. На превеликий жаль велика кількість наших  громадян до цього часу не забезпечена мінімальними правами, передбаченими цим Документом. Адже кожна людина має право на життя, особисту недоторканність, рівність перед законом, право на працю та справедливу винагороду за неї, яка забезпечувала б гідні людини та її сім’ї умови існування, захист від безробіття, задовільний життєвий рівень, невтручання в особисте та сімейне життя, недоторканність житла, свободу думки, справедливий і неупереджений суд. Без дотримання цих прав неможливе нормальне існування та розвиток людини в суспільстві.

Головний бібліотекар читального залу бібліотеки Галина Петраш познайомила присутніх з правовою літературою представленою на тематичній виставці, наголосивши при тому, що на превеликий жаль вже кілька років поспіль жодних книжкових новинок на тему правознавства до бібліотеки не надходить.

В ході засідання присутні отримали фахову інформацію від юристів, щодо реєстрації підприємницької діяльності в районі та надання житлових субсидій і соціальних пільг мешканцям району.

Модератор проекту

завідувач науково-освітнім відділом

Національного заповідника «Давній Галич»

Ярослав Поташник
Талант і доля Романа Федоріва

Під такою назвою в Галицькій районній бібліотеці відбулося засідання «Літературної вітальні», присвячене 85-річчю від Дня народження видатного українського письменника, в якому взяли участь бібліотечні працівники та наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич».

Насамперед бібліотекар відділу обслуговування Галицької ЦБС Надія Королевич розповіла про життєвий і творчий шлях нашого земляка.

Народився Роман Миколайович Федорів 1 грудня 1930 р. в с. Братківці Тисменицького району в селянській родині. Малим залишився сиротою, але ніколи не забував маминої пісні і татової любові. У десятирічному віці  написав своє перше оповідання з власного життя «Сиротина». Після сільської школи здобув освіту в Івано-Франківському педагогічному училищі. Пізніше закінчив філологічний факультет Львівського університету, працював у місцевій та республіканській пресі. Журналістська праця давала змогу багато їздити, мандрувати, зустрічатися з цікавими людьми. Слухав і записував народні пісні, казки, легенди, які знайшли втілення на сторінках його творів. З 1967 р. і до останнього дня свого життя Р. Федорів – головний редактор журналу «Жовтень» («Дзвін»). Автор оповідань, повістей, нарисів. За твір «Єрусалим на горах» (1993) удостоєний Шевченківської премії. Завдяки зусиллям письменника були відновлені видавництво «Червона Калина» й часопис «Літопис Червоної Калини». Він започаткував у «Дзвоні» рубрику про призабутих письменників та літераторів з української діаспори. Помер 14 березня 2001 р., похований на Личаківському цвинтарі.

Головний бібліотекар читального залу Галина Петраш та  завідувач відділу обслуговування Марія Венгрин проаналізували ранні твори письменника, зокрема повість «Танець Чугайстра», збірку оповідань «Євшан-зілля» тощо. Бібліотечні працівники Галицької ЦБС Леся Мельницька, Богдана Кривоніс зупинили свою увагу на творах «Скрипка, що грає тисячу літ», «Жбан вина» та ін. Наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Галина Величко, Любов Бойко розповіли про свої враження від прочитаного, – повісті «Чудо святого Георгія о зміє» та роману «Єрусалим на горах».  У творах видатного прозаїка сучасності Р. Федоріва присутня висока духовність, національна свідомість і гідність, історична пам’ять народу. Письменник роздумує над тим, заради чого живе людина, підкреслює нерозривний зв’язок між минулим, сьогоденням і майбуттям.



                                                                                         Любов Бойко
«Барви життя і творчості Зінаїди Тулуб».

28  листопада ми будемо святкувати 125-ліття від дня народження поетеси, перекладача, прозаїка, кіносценариста Зінаїди Павлівни Тулуб.

Впродовж десятиліть її ім’я залишалося в сутінках історії. Доля весь час випробовувала мужність, стійкість і доброту цієї жінки. Не здолавши її в життєвій круговерті, прирекла на вічні муки словом.

Зінаїда Тулуб є авторкою кінодрами «Гайдамаки», «Сагайдачний», «До великої мети», та інші, а також романів «Піфагорці», «Ілля Муромець», « В степу безкраїм за Уралом» та інші.

Але найвизначнішим твором письменниці є історична  дилогія «Людолови». Щоб написати цей роман, Зінаїда Павлівна об’їздила Україну і Крим, вивчала татарські й турецькі історичні документи, перечитувала архіви. Вона об’їздила всі історичні місця, де відбувалися події, описані в романі, прочитала дев’яносто дві тисячі книжкових сторінок на десятку мов, вивчила близько шести тисяч архівних та музейних документів і пам’ятників.

Цікавим є ще один факт. Серед десяти книг, представлених Україною на Всесвітній виставці у Парижі 1937 року, двотомник «Людолови» українською мовою посів особливе місце.

Та доля письменниці виявилася невблаганною – її звинуватили в приналежності до контрреволюційної організації, заарештували , як і тисячі представників «Розстріляного Відродження» і винесли смертний вирок, який згодом замінили засланням на Близький Схід. Там вона перебувала до травня 1956 року. Але навіть у нелюдських умовах заслання письменниця продовжувала творити. Саме там вона написала біографічний роман « В степу безкраїм за Уралом» - про період заслання українського генія Тараса Шевченка.

Після смерті ката народів Йосипа Сталіна письменниця тричі зверталася з проханням переглянути її справу і повернути чесне ім’я, однак її не удостоювали відповіді, а згодом – надіслали відмову.  У відкритому листі до Микити Хрущова 12 травня 1956 року Зінаїда Тулуб писала: «19 років тому викинута я з життя, позбавлена права на улюблену працю, в якій був весь смисл мого життя. Це майже вдвоє більше терміну, даного мені за судовим вироком».

Лише 23 червня 1956 року Військова колегія Верховного Суду СРСР ухвалила: «Вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 5 вересня 1937 року і постанову Особливої наради при МДБ СРСР від 10 лютого 1950 року щодо Тулуб Зінаїди Павлівни скасувати за ново виявленими обставинами і справу про неї припинити «за відсутністю складу злочину».

Активну участь у громадській реабілітації письменниці взяли побратими по перу – Максим Рильський, Леонід Смілянський, Іван Кологойда.

Повернувшись до Києва, письменниця доживала віку в гіркій самотності й померла 26 вересня 1964 року в Ірпінському будинку творчості.

З нагоди вшанування творчості письменниці в читальному залі Галицької центральної бібліотеки відбулося чергове засідання літературної вітальні «Джерело» під назвою «Барви життя і творчості Зінаїди Тулуб». На заході були присутні Марія Костик ( завідувач відділу національного заповідника Давній Галич), Галина Величко (старший науковий співробітник науково-освітнього відділу національно заповідника Давній Галич), Марія Сохан  (педагог за фахом,   краєзнавець), Олеся Мельницька ( заступник директора
Галицької ЦБ по роботі з дітьми),  та працівники відділу обслуговування
Галицької ЦБ Марія Венгрин , Галина Петраш, Наталія Сєдова, які представили нове бачення незаслужено забутих творів письменниці.

Про нелегкий життєвий та творчий шлях Зінаїди Тулуб присутнім розповіла бібліотекар відділу обслуговування Галицької ЦБ Надія Королевич, яка зауважила, що твори, які сьогодні є на полицях публічних бібліотек це тільки частина творчого доробку письменниці. Є ще твори, які вже понад півсторіччя існують у вигляді неопублікованих музейних експонатів –  це повість «Чарівний клубочок», оповідання «Заважалочка-допомагалочка», нарис «Дід Олександр Данилович», мемуари «Моє життя». Їх украй необхідно видати – з глибокої поваги до видатної українки– подолянки Зінаїди Павлівни Тулуб.

 

Галина Петраш,



головний бібліотекар читального
залу Галицької ЦБ


«Про децентралізацію в цілому та об′єднання громад зокрема»

«Про децентралізацію в цілому та об′єднання громад зокрема» під такою назвою, 11 листопада у читальному залі Галицької ЦБ пройшов тренінг , під час якого було розглянуто наступні питання:


• Що таке об’єднана територіальна громада?
• Чому необхідна децентралізація ?
• Які переваги має добровільне об′єднання громадян?
• Яка законодавча база передує добровільному об′єднанню громадян?
• Якими повноваженнями в результаті процесу децентралізації будуть наділені органи місцевого самоврядування ?
• Які принципи добровільного об′єднання територіальних громад?
• Хто є суб’єктами добровільного об′єднання територіальних громад?
• Якими повноваженнями будуть наділені новостворені територіальні громадські об′єднання?
• Які недоліки має процес децентралізації, та інші.
         Тренінг провів кандидат філософських наук, експерт офісу реформ в Івано-Франківській області, доцент інституту державного управління та місцевого самоврядування Національного технічного університету нафти і газу Ярослав Арабчук.
         На заході були присутні працівники закладів культури, охорони здоров’я, представники державних служб ( державної податкової інспекції, управління соціального захисту населення, управління пенсійного фонду України в Галицькому районі).
   Представила гостей аудиторії директор Галицької ЦБС Іванна Сорочинська-Городецька.
          Зі вступним словом виступила директор ОУНБ ім. І. Франка Людмила Бабій. 
           В процесі тренінгу учасники мали змогу отримати кваліфіковану відповідь на запитання та переглянули відеоролик на задану тему. 
           Завершив зустріч Ярослав Арабчук такими словами:
«Об′єднання громад – це шлях до сильної, успішної країни, до впевненого майбутнього для себе та своїх нащадків!
        Прийшов час робити зміни! Об′єднуватись і співпрацювати! Прийшов час творити нову Україну!»

Галина Петраш,

головний бібілотекар читального залу


 

 









Історчний екскурс «Своїх синів пам′ятає село»

       4 листопада 2015 року у Залуквянській бібліотеці-філії було проведено історичний екскурс «Своїх синів пам′ятає село». Цей захід присвячений Івану Мирону, нашому земляку, уродженцю  с. Залуква, який відіграв важливу роль 1918-1921 рр., бувши на посаді міністра шляхів , пошти і телеграфу.


          Свято відкрили учасники Народного аматорського драматичного колективу учні Залуквянської ЗОШ І-ІІІ ст. під керівництвом Іванни Сорочинської-Городецької. Цікаво і змістовно розповів про Івана Мирона , про його не просте життя і ще складнішу боротьбу за утвердження державності на західноукраїнських землях ІванДрабчук – автор книги  «Іван Мирон – міністр ЗУНР».
       Вчителька тієї ж школи Майструк Лідія Степанівна поділилася враженнями від поїздки у 2008 році в с. Дору , де проживав Іван Мирон.
         Свої патріотичні вірші прочитала поетеса Візнович Ольга Михайлівна , яка була присутня на заході.
     На завершення теплі слова вдячності всім тим хто прилучився до проведення заходу висловив сільський голова Михайло Залецький і сказав, що такі заходи є потрібні для підростаючого покоління, щоби знати свою історію, тому що без минулого немає майбутнього.

Товста Марія Ярослававна




«Рідна мова – життя духовного основа»

Мова – це великий дар. І в кожного народу вона своя. Наш український народ створював свою мову віками. Вона нам рідна як мама і тато, як земля, на якій зростаємо. І ми пишаємося з того, що маємо таку солов’їну мову.

9 листопада – День української писемності та мови. Цій даті був присвячений літературний конкурс в центральній дитячій бібліотеці м. Галича між гімназистами 2 –А та 2- Б (6) класів Галицької гімназії під назвою «І сонцем слово засіяло». Учасникам змагання пропонувалися конкурси: «Розминка»,  «Словник ерудита» та «Народна мудрість»; гімназисти зупинялися на літературних зупинках «Загадкова», «5 Хвилинка» та «Далі, далі, далі». Між собою змагалися і капітани команд.

За підрахунками балів журі, в складі вчителів Галицької гімназії Лесі Василівни Геви та Надії Богданівни Фурти і бібліотекаря дитячої бібліотеки Тетяни Миколаївни Гусак, «Знавцями рідної мови» стали гімназисти 2 – Б класу, а гімназисти 2-А класу стали  «Любителями рідної мови».

Конкурсантам, на згадку про цей захід, було подаровано «Кобзар» Т. Г. Шевченка .

Мова – це показник нашої культури. Ми повинні спільно з усіма інституціями держави плекати наше рідне слово. Хочу нагадати слова відомого українського педагога Василя Сухомлинського: «Мова – це віконця, через які людина бачить світ. Багата мова – багатий духовний світ, розвинуте почуття краси слова – велика моральна культура. Убогість слова – це убогість думки, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості ».

О. Мельницька,

заступник директора Галицької ЦБС

по роботі з дітьми


 

 






Творча зустріч з поетом, прозаїком, журналістом, галичанином Ярославом Ткачівським

6.11.2015р.  в Галицькій ЦБ напередодні святкування Дня працівників культури та аматорів народного мистецтва, а також з нагоди відзначення Дня української писемності та мови  відбулася творча зустріч з нашим краянином, поетом, прозаїком, журналістом, членом Національної спілки письменників України, головним редактором часопису «Перевал», лауреатом літературних премій  імені Івана Франка, Василя Стефаника, Тараса  Мельничука та Миколи  Лукаша Ярославом Ткачівським. Він презентував перед присутніми новий випуск журналу  «Перевал»  героїко-патріотичної тематики.

Поетичний колаж за творами поета підготували учні Галицької гімназії, гуртківці літературної світлиці Галицького районного центру дитячої та юнацької творчості: Владислав та Вероніка Заворотні, Наталія Фурман, Ярина Квасній, Анастасія Кушнірюк, а також їхній керівник Ніна Дмитрівна Сегін.

Щирі слова  подяки за плідну творчу співпрацю висловили Ярославу Ткачівському директор обласної бібліотеки для юнацтва Світлана Шаган та начальник відділу культури Галицької РДА  Марія Іваськів.

На завершення зустрічі автор  прочитав свої ще неопубліковані вірші.

 

Богдана Кривоніс,



бібліотекар краєзнавчого сектору

Галицької ЦБ




Листопадового_чину'>Річниця Листопадового чину

У Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся захід, присвячений черговій річниці утворення Західно-Української Народної Республіки, в якому взяли участь наукові співробітники установи та працівники Галицької центральної районної бібліотеки.

ЗУНР постала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. 18 жовтня 1918 р. у Львові була створена Українська Національна Рада, яку очолив Євген Петрушевич. Наступного дня вона оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття) в єдину Українську державу. Рішучими супротивниками цих планів виступили польські державні кола.

Завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» Ярослав Поташник розповів, що в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. частини Українських Січових Стрільців, очолювані сотником Дмитром Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у Львові. На будинку ратуші вивісили національне знамено. В Галичі 1 листопада місцева громада та мешканці с. Залукви під орудою вчительки і громадської діячки Іванни Блажкевич також підняли синьо-жовтий прапор.

Присутні переглянули фільм, створений у 1993 р. колективом Національної студії «Київнаукфільм».

Кінострічка, зокрема розповідає і про подальші події, що відбувалися на наших теренах. 11 листопада 1918 p. у Львові Українська Національна Рада утворила виконавчий орган влади (уряд) – Державний секретаріат. Його головою став Кость Левицький. 13 листопада був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого визначалися кордони, герб і прапор Західно-Української Народної Республіки. Президентом ЗУНР було обрано Євгена Петрушевича. Центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого врядування, що мала авторитет серед українського населення. В умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР- Української Галицької армії (УГА), до лав якої швидко й організовано були мобілізовані десятки тисяч чоловік. Була затверджена державність української мови, але національним меншинам гарантувалося право на користування своїми мовами.

Західно-Українська Народна Республіка проіснувала всього 257 днів, проте вона увійшла в історію як героїчна сторінка у боротьбі українського народу за незалежність, вільний демократичний розвиток.

                                                                                                                                            Любов Бойко


Рубрику підготувала

зав. відділом інформаційних технологій

Зоряна Кіндрат



ЖОВТЕНЬ

2жовтня-150років від дня народження Дениса Січинського (1865-1909р.р.) Видатного українського композитора і видатного диригента,першого професора музики в Галичині,музично-громадського діяча, педагога.

Закінчивши консерваторію стає на шлях музиканта-професіонала. У 1902році заснував у Станіславові першу музичну школу.

У творчій спадщині Д.Січинського кантата, опера, музика до театральних п′єс, 20 хорових творів, 20 солоспівів, обробка народних пісень.

Особливі заслуги Дениса Січинського перед національною музичною культурою пов′язані зі створенням першого в Західній Україні твору оперного жанру патріотичної народно-музичної драми «Роксоляни». Мабуть, немає такої людини в Україні, котра б не чула пісні композитора «Чом, чом земле моя, так люба ти мені…», написаної на слова Констянтини Малицької.

Ні злидні, ні смертельна хвороба неспроможні були задушити в ньому гарячої любові до музики, потреби творити, які були для нього найбільшим щастям та єдиною втіхою.
10жовтня - 65 років виповнюється Анатолію Грицану (1950р.), культурно-освітньому діячеві, кандидату історичних наук, професору, заслуженому діячеві мистецтв України, директору Інституту мистецтв ПНУ ім. Василя Стефаника, автору книг «Просвітня зоря Прикарпаття», «Виховання режисера…», «Психофізичний та інтелектуальний тренінг».

Листопад
1-го листопада – День державності на Західно-українських землях. 97 років від дня проголошення ЗУНР.

Західноукраїнська Народна Республіка проіснувала протягом 1818-1919р.р., формально до 1923 року на території Західної України зі столицею у Львові. Повстала після Першої світової війни в результаті розпаду Австро-Угорщини. Проголошена 19 жовтня 1918 року. Охоплювала територію - Галичину, Буковину і Закарпаття.

Президентом ЗУНР став голова Української Національної Ради Євген Петрушевич, головою Державного секретаріату (уряду) - Кость Левицький.

Основний закон затвердив герб нової держави - зображення золотого лева на синьо-жовтому тлі та синьо-жовтий прапор. Було створено жандармерію і УГА (Українську галицьку армію) особливу увагу приділялося подоланню глибокої кризи економіки, активно відбудовувався залізничний транспорт. Було введено власну валюту -гривню. Розпочато перебудову систему народної освіти.

Українські державотворці обіцяли:


  • забезпечити демократичні права всім громадянам;

  • провести аграрну реформу;

  • запровадити восьмигодинний робочий день і охорону праці.

1-го листопада розпочався військовий конфлікт проти Польщі. У ході українсько-польської війни 18 липня 1919 року ЗУНР була окупована. Анексована Польщею, Румунією і Чехословаччиною. До 15-го березня 1923 року уряд Західноукраїнської Народної Республіки перебував в еміграції.

Поразку ЗУНР зумовив цілий ряд факторів. Проте жоден із них не здатний перекреслити роль цього державного утворення в історичному просуванні українського народу шляхом національної свободи і державної незалежності. Досвід її підтвердив, що здобути і відстояти незалежну національну державу можливо тільки завдяки напрузі сил усіх соціальних верст і політичних сил нації.

Західноукраїнська Народна Республіка увійшла в історію як героїчна сторінка у боротьбі українського народу за незалежність, вільний демократичний розвиток.
26 листопада – 90 років від дня народження Опанаса Заливахи (1925-2007р.р.) українського художника, дисидента. З 1962 року жив в місті Івано-Франківську.
Осінь

Осінь 1150 р. - 865 років з часу походження Волинського князя Ізяслава Мстиславича в союзі з Угорським королем Гезою на Галичину. Галицький князь Володимирко Володаревич дипломатично відвернув цей похід.


Грудень

1 грудня – 85 років від дня народження Романа Федорова (1930-2001р.р.) українського письменника, лауреата Шевченківської премії 1995 року за твір «Єрусалим на горах», премії родини Антоновичів, імені А. Головка.

Народився 1 грудня 1930 року в селі Братківці Тисменницького району на Івано-Франківщині в селянській родині. Рано залишився сиротою. Після закінчення сільської школи вступає до Івано-Франківського педагогічного училища. А далі заочно на філологічний факультет Львівського державного університету. Більше 10 років віддав журналістиці, а потім кореспондентській праці. 32 роки був незмінним редактором літературного журналу «Дзвін». Письменник відновив видавництво «Червона калина» та часопис «Літопис Червоної калини». Автор трилогії «Кам′яне поле», «Жорна», «Ворожба людська», романів «Жбан вина», «Танець чугайстра», «Отчий світильник», «Єрусалим на горах», «Чудо святого Георгія о зміє», «Лисиці брешуть на щити» та ін. Уже після смерті побачила світ повість «Кларнет із лісу на піщаних горбах». Його творчість переплітається з його життям «Єрусалим на горах» і «Палиця для прокажених» особливо. У героях і подіях він відтворив усе, що ним було пережите у житті».


5 грудня - 60 років Михайлу Миколайовичу Андрусяку.

Український письменник, прозаїк, публіцист, перекладач. Член національної спілки журналістів України з 1991року, член національної спілки письменників України з 1995 року. Лауреат обласної премії імені Василя Стефаника (2002р.), премія імені Леся Мартовича (2006р.), Коломийської міської літературної премії імені Тараса Миколайчука (2006р.). За документально-художню трилогію «Брати грому» (2002р.), «Брати вогню (2004р.), «Брати просторів» (2007р.) присуджено національну премію України імені Тараса Шевченка.

Народився 5 грудня 1955 року в селі Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області. Опісля сільської восьмирічки, яку закінчив у 1971 році продовжив навчання в Коломийському технікумі механічної обробки деревини (1971-1975р.р.). У 1985 році закінчив Київський держуніверситет імені Тараса Шевченка. Працював, вчителював, займався просвітницькою діяльністю. Доклав рук до створення видавництва «Вік», голова правління ВАТ «Коломийська друкарня імені Шухевича».

Крім просвітницько-видавничої діяльності Михайло Андрусяк присвятив себе літературі - особливо її дослідницькій ниві. Переймається та досліджує тему національно-визвольних змагань українського народу і пише про це свої публіцистичні та прозові твори. Пробував себе в поезії, на перекладацькій ниві та журналістиці.

Автор творів «Ув′язнена скрипка», «На зустріч сонцю», «Хрест», «Криваві роси сорокових», «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів», «Смерековий біль», «Біла душа», «Христос Воскрес», «Останній з когорти «залізних»», «Покоління крицевих», «Щит Архистратига» та ін.
Зима

Зима 1955-56р.р. – 760 років з часу походу короля Данила Галицького у Литву. Підписання миру з Литвою.


З хронології історії Галицьких земель

1375р. – 640 років з часу створення Галицької католицької митрополії.

1490 р.(525р.) – Галич здобули повсталі загони під проводом Мухи.
Цього року виповнюється

510 років від дня народження Роксолани (Насті Лісовської) (1505-1561р.р.) - української дівчини, дружини Сулеймана ІІ, яка відіграла значну роль у політичному житті Османської імперії 1520-1560 р.р.

Настя Лісовська народилася 1505 року в сім′ї священика з Рогатина. У 1516 році під час набігу на Прикарпаття кримські татари захопили її в полон, а згодом продали в султанський гарем. Красива, розумна, здібна і вольова Роксолана мала значний вплив на свого чоловіка, а через нього й на політику Османської імперії. Їй навіть вдалося посадити на турецькій престол свого сина Селіма.

Роксолана цікавилася дипломатичними справами, підтримувала зв′язки з тодішніми володарями Польщі та Угорщини, стримувала турецьких і татарських завойовників від походів на Україну.

Доля Роксолани лягла в основу історичних романів П. Загребельного, О. Назарука, С. Плачинди, Л. Лазорського, опери Д. Січинського, Л. Старицької-Черняхівської, О. Лаврівського, Т. Якимовича.

Її образ надихав багатьох художників і кіно митців. У 1999р. у Рогатині було відкрито пам′ятник Роксолані.






Рубрику підготувала

бібліотекар краєзнавчого сектору

Богдана Кривоніс




Сценарій

театралізованого свята Миколая

«Наш Святитель».

Звучить казкова музика. На фоні текст Диктора:

Вед: Ми зібралися сьогодні

В нашім гарнім, добрім колі,

В нашій радісній родині,

Бо велике свято нині.

Вед: Ніч таємна повна чарів

Заглядає з-поміж хмар.

У цю ніч – без лиха й чарів –

Прийде Святий Миколай.

Вед: Світить місяць, сяють зорі,

Повіває вітерець,

А сніжинки, мов пушинки,

Подалися у танець!

Вибігають Сніжинки, танцюють.

Сніж: Ми сніжиночки м’якенькі,

Ми крилаті і біленькі,

Ми раненько встали вранці,

Закрутилися у танці.

Сніж.: Нас багато, не злічити,

Не спіймати, не спинити,

Все навколо – місто ціле,

Буде чисте, сніжно-біле.

Сніж: В нашого народу чудові традиції:

Колядки, щедрівки, є і вечорниці.

Ось настав чудовий день,

Повний радості, пісень,

Сніж: Показати хочем нині, як у нас на Україні

Ми святкуєм Миколая.

Снігова Царівна: Як тут гарно! Чудове місце зустрічі зі святим Миколаєм. Сніжиночки, гляньте навколо причепуріть ялинки свіжим снігом і вистеліть шлях для Святого Отця, щоб йому було зручно їхати.


Вед: Закружляли скрізь сніжинки,

Як метелики прудкі,

Прилетіли до ялинки, почепились на гілки.

Вед: Голі кущики прикрили, притрусили моріжок,

І доріжку побілили, зовсім іншим став лісок.

Всі сходять, виходять Діти.
Дів.: Надходить свято Святого Миколая. Хто знає, коли це станеться?

Дів.: 19 грудня.

Дів.: Правильно! А це вже недалеко, і вже пора нам готуватися. Почнемо писати листи до св. Миколая. Тільки на будьте захланними, не просіть забагато. Просіть щось невеличке, корисне для вас, а також попросіть доброго здоров’я для тата, мами й усіх рідних. Роздає папір та олівці.

Хл.: Надійко, що ти попросиш?

Дів.: Не скажу.

Дів.: Скажи мені на вушко, що ти для себе просиш?

Дів.: Комп’ютер.

Хл.: Справжній?

Дів.: А який, за гривень?

Дів.: А я попрошу для себе багато цукерок.

Миколка: А чи можна просити у св. Миколая щось не для себе а для когось іншого.

Дів.: Звичайно, можна, але ти чемний хлопчик, що й для себе можеш щось попросити, він, напевно, не відмовить.

Миколка: Ні, ні, те, що я прошу, таке велике, що для мене самого вже місця нема. Я тільки хочу, щоб моя матуся видужала, і про це я проситиму св. Миколая.

Дів.: Як гарно сьогодні! Як чисто і тихо! Звірі ще сплять, ніхто нам не заважає молитися.

Хл.: Святителю, отче Миколаю, будь завжди нам великим помічником та захисником перед Богом.

Дів.: Звірі вже прокинулися і я чую, що хтось сюди прямує. Це, мабуть, ведмідь.

Дів.: У-у-у! Як тут страшно.

Хл.: Які ви страхопуди. Святитель Миколай завжди з нами і він нас охоронить від всякої біди. І взагалі, де ж би тут ведмідь взявся? Він тут не живе,   десь, може, на Півночі...

Дів.: але, якщо це не ведмідь, то, може, вовк? Він часом забігає і сюди.

Хл.: І не вовк! Щось мале, куце...

Дів.: Зайчик! Аж два!

На сцену вибігають Зайчики. Діти сходять.
Зайчик 1: Ой, хто це? Я тебе боюся!

Зай.2: А я тебе!

Зай.1: Не бійся, я тебе не з’їм.

Зай.2: Як добре, що ми зустрілися. Тепер нам ніхто не страшний, бо, як каже наша заяча приказка, вдвох і боятися легше.

Зай.1: Ні, не так: удвох і вовка завоювати можна.

Зай.2: Ти так думаєш? Ну, то дай лапку, ми тепер будемо завжди і скрізь удвох ходити, як брати.

Зай.1: Ми маленькі зайченята,

Під сосною наша хата.

Тільки в лісі гілка хрустить,

Я уже кричу: «Боюсь!»

Зай.2: А тепер нас буде двоє,

Хоч маленькі ми обоє,

Та як поруч братик мій,

Навіть вовк нам не страшний.

Зай.1: Ой-ой-ой! Вовк за нами біжить! Утікаймо!

Втікають. На сцену вибігають Вовк та Лисиця.

Вовк: Ох, який я голодний! З’їм першого, хто мені попадеться.

Лисиця: О, це ти, куме! Куди так рано зібрався?

Вовк: Куди, куди! На кудикову гору. Я так їсти хочу, що й тебе проковтнув би, якби ти не була моя кума. Що там у тебе в кошику? Може мене пригостиш?

Лисиця: Маю свіжу рибу, але це не для вовка. А ще маю щось дуже смачне. Діти це називають морозивом.

Вовк: Не такий я дурний, щоб сніг їсти. Давай мені те, що в тебе в кошику.

Лисиця: Вовче, Вовче, не дури! Переїдання – це гріх.

Вовк: А я знаю, що хитрість, лукавство, крадіжка і обман – теж великі гріхи. А вони з твоєї душі аж пруть. От, рижа, знай, в пеклі чортів не обдуриш, будеш в смолі кипіти.

Лисиця (з хитрістю): Ой, яка смачна риба, та не для вовка. Зав’язуй із злістю та переїданням, може, і я чесною стану.

Сходять. Виходять Ангели.

1-й: Слава Богу!

2-й: Добрий вечір!

1-й: Чи немає тут малечі, яка спати не лягає,

Бо святителя чекає?

2-й: Ми до вас посланці з неба, є у нас така потреба:

Хочем достеменно знати, чи побожні іти в хаті?

1-й: Чи слухняні і ретельні, до роботи завжди пильні?

А чи старших поважать? І чи церкву не минають?

2-й? Бо сьогодні день не звичний, ходить світом гість величний.

Там, де в душах спокій, рай, завітає Миколай.

1-й: А хати, де злість нуртує і Антипко там панує,

Чудотворець пише в книгу, він розтопить в серці кригу.

З’являється Антипко.

Антипко: Тут святому нічого робити,

З цими дітьми буду я дружити!

Я навчу бешкетувати, битися, брехати.

Як малята вередують, я від радощів танцюю.

Скачу гопки, гоп-ца-ца,

Гляньте, тут паную я!

2-й: Ні, антипку, постривай,

На дітей не зазіхай,

Чисті душі дітлахів

Утікають від гріхів!

Тут зібрались діти чемні,

І слова твої даремні,

Забирайся звідсіля,

Пропади потворо зла!

Антипко: Чемні кажете, безгрішні? Ось тільки послухайте, я всі їх діла у свою книжку записав.



Відкриває книжку, читає.

Великий збиточник Василь – розсипав для мами сіль,

А Ігор ніколи не йде до школи, бо йому в боці коле,

А Богдан ходить, як пан. А наша Настася попеклася,

Одинадцятикласник Сашко розлив сусідці молоко.

А Маринка била Вадимка, ну а п’ятикласник Микола

Не любить ходити до школи,

Вчора Софійка дразнила Марійку, неуважна Іванка зіпсувала фіранку...

Та ще багато я можу шкоди нарахувати!

1-й: Це ти не про наших дітей говориш. Геть іди звідси!

Антипко: Так, чую, сюди прийде святий Миколай? Ні, не хочу чемним бути! Побіжу до іншої школи, може, там з кимось поб’юся.

Вибігає. Виходять Ангели.

1-й: Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що сили мене залишають. Доведеться везти вертольотом. А попереду ще багато праці.

2-й: Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи і, навіть, телеграми. Всі пишуть, що чемні, але чи це справді так? Ми ходимо поміж вами і перевіряємо, чи ви справді були чемні. І все записуємо до книжки.

1-й: До однієї книжки – чемних, а до другої – збиточників.

2-й: В одній книжці   добрі справи (показує свою тоненьку книжку), а в цій –гріхи, грішки й усякі збитки (показує на книжку першого посланця).

1-й: То це я гріхи ношу? Не може бути, щоб наші діти були такі нечемні. Ану, прочитаю: «Реєстр для чемних дітей». А покажи твою! (читає) «Реєстр збиточників». Щось ти наплутав! Дивись, скільки в нас добрих дітей – ось вони сидять, усміхаються, чекають на гостинець Святителя Миколая. А нечемних зовсім мало, а й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книжки.

2-й: Як же це я переплутав!

1-й: Ну гаразд, йдемо на пошук добрих дітей. Я думаю, в цьому залі ми багато їх знайдемо. А за те, що переплутав, мусиш нести оцю товсту книжку.



Передає свою книжку, виходять.

Заходять Вовки.

1-й вовк: Як тут холодно. Я заздрю лисиці й навіть зайцеві, бо в них такі пухнасті кожухи. А нас сама шкіра та кості.

2-й: Я радий трохи побігати по світу.

1-й: Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Ми повинні наловити якнайбільше грішників.

2-й: Я вже зголоднів. Треба щось поїсти. Одягнувся якось я у школярську форму, пішов в школу і попросив їсти у Івасика, а він дав мені шматок гуми, я нею ледь не вдавився. І як діти таке паскудство їдять? Як воно їм зуби не повириває?

1-й: Тихо, тихо! Ось діти йдуть до школи. Може, серед них є нечемні? На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок.



Вовки ховаються, заходять Діти.

1-й: Сьогодні до нас Святитель Миколай прийде!

2-й: Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе.

3-й: А ти був чемний?

4-й: Так! А ти?

Вовки стають позаду дітей.

1-й: Так, і буду чемний аж до самого Різдва, а потім – побачимо.



Вовки підстрибують від радощів.

2-й: А я намагаюся увесь час бути добрим і любити всіх. Мене назвали на честь Святителя Миколая, і тому я мушу весь час бути чемним.

1-й вовк: (підштовхуючи хлопця 1-го) Скажи йому щось нечемне!

1-й: Тільки нікчема може бути вічно чемним!

2-й: Що ти кажеш? То виходить - я нікчема?

1-й вовк: (підштовхує 1-го): Покажи йому язика.



Хл. показує язика, 2-й вовк підкрадається до Миколки)

2-й вовк: Бачиш, який він! Чого ти стоїш? Бий його!

Миколка: О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще й у такий гарний день. (обертається). А це хто? Ти часом не вовцюга. Бабуся казали, що вовки бояться вогню. Ось зараз я тобі вогонь розпалю.

Вови: Ой не роби цього! Ой-ой-ой!!! (втікають).



Виходять ангели.

1-й: Ось скільки листів написали діти до св. Миколая.

2-й: Ану почитай вголос! Що там наші діти пишуть?

3-й: Ось лист від Наталі.

2-й: Знаю таку. Що ж пише Наталя?

1-й: А пише вона таке:

Дорогий Отче Миколаю! Я тебе прошу і благаю: принеси для мене, Наталі, до вбрання українського червоні коралі!

2-й: А чи чемна була Наталя?

4-й: Зараз подивимось у книжку: вчилась в школі лише на «відмінно», мамі допомагала і до всіх була мила й привітна.

2-й: Ну, то знайди найгарніші в світі коралі та ще й гарну ляльку в додаток.

3-й: а ось лист від Івася.

2-й: А котрий Івась? Чи не той, що цілий день сидить на ганку та на машини дивиться.

3-й: так за ним таке водиться.

2-й: А чи він шанує тата, маму, бабусю?

3-й: Я саме був біля його хати й чув, що він до них часом неввічливо промовляє, а замість того, щоб купити бабусі ліки, він машинку купив. А ось в моїй книзі записано, що Іван спізнився до школи п’ять разів, а коли дзвони до церкви кликали, він дивився телевізор. Не молився, показував язика 25 раз.

2-й: Ну, рекорди не найкращі. Йому св. Миколай все-таки передав авто, але отаке велике (кладе руки на ширині, звужує до мінімуму). На другий рік виправиться і отримає щось краще.

4-й: Тут лист від Миколки. Він просить, щоб його мама видужала.

2-й: Зателефонуйте до найкращого лікаря, і скажіть йому щоб він вилікував маму Миколки.

4-й: А ще є лист від Оксанки. Вона зовсім нічого не згадує про подарунки, а тільки вітає св. Миколая.

2-й: Яка мила дівчинка. Придумай їй спеціальний подарунок.

1-й: Ну що ж, швидко перечитуймо листи, перевіряймо по книгах, хто як поводився, та йдемо пакувати дарунки, як хто заслужив.

4-й: І не забудьте про різочки для нечемних.



Ангели виходять. Вибігають Вовки.

1-й: До вас я сьогодні мало не спізнився, прокинувся пізно і, навіть не мився. Хотів до вас скоріше, чимшвидше примчати, щоб дітям різок в дарунок роздати.

2-й: Для діток нечемних я різочки маю, про них я сув, та й сам добре знаю! Це ті, що не хочуть щоденно молитись, це ті, що не хочуть ні вчитись, ні митись. Вони неслухняні, нечемні, ліниві, недобрі, нечесні і дуже сварливі.

Входить Снігова Царівна.

Сн. Царівна: Кого я тут бачу, це ви, вовчиська! Беріть свої різки і швидко втікайте, бо зараз прийде святий Миколай.

Вовк: І хоч я, вовчисько, втікати вже маю, але лихим дітям різки залишаю.

Залишають різки, втікають.

Снігова Царівна: Тепер усе гаразд. Святий Миколай вже незабаром приїде. А ви сніжиночки, летіть до лісу і покличте всіх звірят, постукайте у віконця та позбирайте всіх дітей.


Ангелята вже дарунки всім зібрали,

В святкові мішки поскладали,

Тож наказую коней скликати,

В срібнії сани їх запрягати,

Бо на землю нічка спадає,

Свято велике до нас поспішає.

О, де ви, любі, милі сніжинки,

Летіть на землю, скиньте пушинки,

Щоб на землиці було все біло,

Бо щедре свято уже поспіло.



Вибігають Сніжинки, танцюють, виходять звірята, діти.

Снігова царівна: Ось ви, нарешті! Ходіть сюди Вовчики, станьте біля Зайчиків. І не робіть дурниць, нікого не кривдіть. Сьогодні день Св. Миколая, і в цей день між усіма мусить бути мир.



Дзвонять дзвіночки, виходить Миколай з Ангелами.

1: Святий Миколаю, ми тебе просимо, для тебе пісні, вірші возносимо.

2: Спасибі, що духом з нами в це свято, спасибі, що гостинців приносиш багато.

3: Ми тебе молим Святий Миколаю, благослови всіх дітей я благаю.

4: Поблагослови нас на щастя, добро, щоб до нас йшла радість, а втікало зло.

5: Святий Чудотворче – джерело благодаті, тебе всі шанують, в кожнісінькій хаті.

6: Святий отче Миколаю,

Просим тебе щиро:

Єдність дай у ріднім краю,

Злагоди і миру!

Св. Миколай. Мир Цьому дому й усім, хто в ньому!

Витайте, діти мої любенькі,

З вас слава буде Богу святому,

Радість, утіха для батька, неньки

Користь для Церкви, для України,

Як так зростати дальше будете

У щирій вірі, в добрі, без зміни,

То до мети так певно дійдете.

Тішуся дуже, радію сильно,

Як дітей бачу добрих, слухняних,

Згідних, побожних, в науці пильних –

На них ласкаво Господь все гляне!

А тепер, діти, приступіть до мене,

Кожний дарунок дістане від мене,


Миколай роздає дарунки.
Св. Миколай. Ви взяли дарунки, та все пам'ятайте,

Що треба добрим усе життя бути.

Тепер прощайте, за рік знов прибуду.

Ну, прощайте! Час втікає, А хаток іще багато,

За рік знову завітаю

З архангелом в хату вашу.


Миколай сходить разом з ангелами.

Сценарій підготувала керівник НА драматичного колективу НД с. Залуква

І. Сорочинська.

Сценарій



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4

Схожі:

Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник №10 листопада 2010 року Інформаційний вісник стр. 5листопада 2010 року

Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник №6-8 вересня 2010 року Інформаційний вісник стр. 5 вересня 2010 року

Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник №10 жовтня 2011 року Інформаційний вісник стр. 5 жовтня 2011 року

Інформаційний вісник містить у собі iconТиміш та Юрій Хмельницькі
...
Інформаційний вісник містить у собі iconЖигамовської Ірини Олександрівни
Формування в дітей навичок читання — одне з найважливіших завдань початкової школи. Як мінімум два компоненти містить у собі сформована...
Інформаційний вісник містить у собі iconБібліосвіт державна бібліотека України для юнацтва Інформаційний вісник 1 (21)’2007 зміст
Відродження та утвердження ідеалів духовності серед молоді через діяльність літературних об’єднань
Інформаційний вісник містить у собі iconІнформація про його сім’ю; адреса учня. ІІ розділ «Мій девіз» ІІІ розділ «Портфоліо документів»
Цей розділ містить у собі перелік олімпіад, конкурсів, заходів, науково-дослідницьких, проектних та інших робіт з природничих дисциплін...
Інформаційний вісник містить у собі iconЛітературний інформаційний вісник Тиждень світової літератури. Позакласний захід
Своїм талантом та вміннями ми демонструємо надзвичайні можливості, розкриваємо таємниці світу, являємо оточенню дарований природою...
Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник комунального закладу «Харківський нвк №14 Харківської міської ради»
Крім офіційної назви місяця «лютий», у народі існує чимало інших назв. Більшість їх характеризує сувору І вередливу вдачу місяця...
Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник 4 (32) 2009 Київ 2009 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (32) 2009 / [редкол. Г. Саприкін (голов ред.), Т. Сопова (відп ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; дз...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка