Інформаційний вісник містить у собі



Сторінка3/4
Дата конвертації16.03.2018
Розмір0.85 Mb.
1   2   3   4

людина з подрібнених, розрізнених

уламків розколотого ненавистю і

спотвореного неправдою світу

творить єдину, цілісну, чисту

картину, в якій є місце для всіх

народів, усіх релігій,

усіх особистостей…
Ведучий 1. Добрий день, шановні друзі, ми зібралися сьогодні для того, щоб ще раз нагадати про те, як важливо бути толерантними один до одного.

Ведучий 2. Майже все наше життя проходить серед людей. Кожного дня ми виходимо у десятки, сотні різноманітних контактів у сім’ї, на роботі чи в школі, на вулиці. Й від цих контактів значною мірою залежить наш настрій, наші успіхи, наше самопочуття. Нам щоденно доводиться спілкуватися не тільки з тими, кого ми добре знаємо або любим, але з багатьма незнайомими або навіть неприємними нам людьми. Як навчитися поважати думки іншої людини? Чи прагнути, щоб опонент сприйняв ваші погляди? Проявляти нетерпимість чи бути толерантним?

Ведучий 1. Терпимість, розуміння – це поняття, які повинні супроводжувати почуття любові. Любові до ближнього, до Батьківщини, до матінки-планети Земля, і, навіть, до самого себе. Як казав Г.Сковорода: «Любов починається з любові, якщо я хочу, щоб мене любили, я починаю любити першим».

Ведуча 2. 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей день був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою у 1995 році на Генеральній конференції ЮНЕСКО. У Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією в різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

Ведучий 1. Терпимість і доброта – синоніми слова «толерантність»,що означає здатність визнати відмінність ідеї інших людей.

Іспанською мовою слово «толерантність» означає здатність визнавати відмінність ідеї інших людей.

Французькою – відношення, при якому допустиме те, що інші можуть мислити або діяти інакше, ніж ти сам.

Англійською – готовність бути терплячим.

Китайською мовою – дозволяти, приймати, бути по відношенню до інших великодушним.

Арабською мовою – прощення, м’кість, милосердя, співучасть, терпіння, відкрита душа для інших.

Українською мовою – здатність, терпіти щось або когось, бути стриманим, стійким.

Ведучий 2. . У ХІ столітті в Римській імперії правив імператор МаркАврелій. Він постійно вів війни і разом з тим був філософом. Вважав, що перед обличчя світового закону всі люди рівні – вільні і раби, греки і варвари, чоловіки і жінки. Марко Аврелію належить ряд висловлювань. Наприклад: «Гідність людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає», «Найкращий спосіб помсти не відповідати злом на зло».

Читець 1.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах вітаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

О. Довгий

Ведучий 1. Тож потрібно,виявляти толерантність до чужих думок, поведінки, окремих вчинків, виважено, критично підходити до кожного конкретного випадку. Інакше толерантність може перетворитися у байдужість, ухилення від відповідальності, пристосуванство.

Ведучий 2. Сьогодні лікарів турбує зростання серцево-судинних захворювань, які нерідко закінчуються інфарктом. Ними ж установлено, що однією з найголовніших причин, які призводять до інфарктів, є стресові стани, породжені хамством, грубістю, приниженням людської гідності. Підраховано, що у 18% випадків стресові стани, виникають у чергах. Майже п’ята частина їх породжується бюрократизмом. Ще більше – нездоровими стосунками у колективах, де процвітають заздрість, недоброзичливість, образи. Саме у колективах – навчальних чи трудових – ми, люди, змушені проводити значну частину свого часу, свого життя. Тому міжособистісні стосунки у колективі, його психологічний клімат мають надзвичайно важливе значення. Від того, як складаються стосунки між членами колективу, залежить і успіх цієї спільної справи, якою у ньому займаються, і щастя і не щастя його членів. Тож будьмо толерантні в стосунках з оточуючими.

Читець 2.

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів, нехай тих слів солодких мед

Чиюсь гірку загоїть рану

(Чи перший біль, чи то останній,-

Коли б то знали наперед).

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком,

То не життя людське жорстоке,

Жорстокі в нас слова черстві…

Кажімо більше ніжних слів!

Ірина Вовк

Ведучий 1. Є люди, які немов би від природи наділені даром спілкування. Вони інтуїтивно вгадують,як треба поводити себе в різних ситуаціях і з різними людьми, щоб справити на них приємне враження й викликати симпатію до себе, зачаровують присутніх і своєю зовнішністю, і своїм голосом, і манерою поведінки, і своєю ерудицією.

Ведучий 2. Стосунки з сусідами, із знайомими, приятелями вимагають взаємоповаги, якщо не любові, то симпатії. Тому якщо ми хочемо щасливого життя, встановлення між людьми добрих стосунків, ми повинні вчитися їх налагоджувати й підтримувати, ми повинні бути терпимими до думок та вчинків інших людей.

Наприклад. Для того щоб привернути людей до себе, Карнегі пропонує шість правил:



  • виявляйте щирий інтерес до інших;

  • усміхайтеся;

  • пам’ятайте, що для людини звук її імені – найсолодший і найважливіший звук у людській мові;

  • будьте уважним слухачем, заохочуйте інших до розповіді про себе;

  • проводьте розмові у колі інтересів вашого співбесідника;

  • давайте людям можливість відчувати їхню значимість і робіть це щиро.

Ведучий 1. Як правило, за нетолерантністю, несприйняттям права іншої людини на відмінність, власний погляд криються три причини:

  • страх до всього невідомого, бо воно може ховати у собі загрозу;

  • упевненість у своїй правоті;

  • обмеженість знань.

(Проводиться тест «Наскільки ви толерантні»)
Ведучий 2. А чи потрібна толерантність для сучасної людини?

  • У нашій державі починає формуватися громадське суспільство, тобто таке суспільство, в якому права і свободи людини визначаються найвищою цінністю, в якому суспільство стоїть над державою, існує різноманітність думок та поглядів.

  • Громадське суспільство не повинно входити в суперечність з державою як регулюючою системою. Державна влада в умовах громадського суспільства перебуває під постійним контролем людей,який здійснюється за допомогою виборів,свободи слова тощо.


Ведучий 1. На планеті - мільярди людей. Усі вони рівні між собою, мають однакові права і свободи. Але всі вони різні, зі своїми характерами, ідеалами. Тому потрібно проявляти терпимість до навколишніх. Ми повинні поважити права та гідність інших людей, у тому числі і своїх однолітків, а також повинні відповідати за свою поведінку, щоб не шкодити іншим членам суспільства. Закінчити захід я хочу словами відомої української поетеси Ліни Костенко;

І в житті, як на полі мінному,

Я просила в цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум:

- Люди будьте взаємно ввічливі!

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курси вами:

- Так багато на світі горя,



Люди, будьте взаємно красивими!

Ліна Костенко
Сценарій підготувала бібліотекар кафедри «Юнацтво»

Н. Сєдова.








Цей твір став останнім в циклі з п'яти робіт лауреата Нобелівської премії 2015 р. в галузі літератури білоруської письменниці українського походження Світлани Алексієвич під загальною назвою «Червоний чоловік. (Голоси утопії)».
Монологи, що потрапили в книгу, автор записувала протягом останнього десятиліття, подорожуючи по всьому Радянському Союзу.
«Час секонд-хенд» – це мій діагноз нам, діагноз того, що ми зробили за 20 років, нашому злочинному романтизму і, як я зараз вважаю, нашого мовчання, нашому нинішньому безмовності і мовчанню еліти. Ми поступилися місцем бандитам. Я навіть не знаю, як їх назвати. Це вже навіть не політики, а такий орден тих, хто має доступ до російського пирога – пише письменниця в передмові до твору.



Документально-художня повість Михайла Андрусяка розкриває письменницький погляд на події, які відбувалися на київському Майдані. В її основу лягли події, пережиті автором, розповіді учасників Української революції гідності, відеоматеріали. Часовий проміжок описаних подій - від 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Це 94 дні з Майданом. 
  Книга присвячена бійцям Небесної сотні, їхнім родинам і всім майданівцям.



Нова повість Василя Базіва «Армагеддон на Майдані» – цікава спроба письменника, дипломата й політика передати свою версію подій на Євромайдані в Києві. Прототипом головного героя став активіст Євромайдану Юрій Вербицький, викрадений 21 січня і вбитий після катувань. Зі сторінок твору перед читачем також постають маріонеткові персонажі, керовані Кремлем, дрібні пігмеї, які дорвалися до влади в найдраматичніший період історії України.






Це своєрідна поема-трилогія про випробування українців історією й сучасністю, про справжнє і вкрадене первородство «братів», молодший з яких «готує знов чечевицю», хоча: «Ще як перша жаба учила «ква» на безлюдній річці, що звуть Москва, в Києві вже сотнями чинні храми транслювали Віру з небес хрестами».  Це книжка про те, як «людству з Україною повезло», про презирство до смерті на Майдані і за межами майдану, де народжувалася «мрія на руїнах», викривалася зрада й шпигунство, де «билося серце Європи», де рідні брати ставали ворогами, а вчорашні вороги – однодумцями й соратниками, серед яких і окремі олігархи, що своєю самосвідомістю й діями дозріли до звання справжнього захисника людської й державницької Гідності.

Твір висунуто на здобуття Національної премії України ім. Тараса Шевченка.



Події нового роману Юрія Винничука "Аптекар" відбуваються у 1646–1648 роках спочатку у Венеційській республіці, а далі — у Львові. Історичне тло уміло використане для захопливої гри в правду і вигадку , де персонажі історичні сусідять з вигаданими, а їхні складні стосунки формуються у любовні трикутники. Фантазійні описи звучать як реальні, авторська фантазія відходить на другий план, змушуючи читача вірити у світ, витканий зі сну. Проза Юрія Винничука — це завжди інтригуюча оповідь завдяки бурхливій уяві майстра вишуканого літературного стилю. Автор знову дивує тим, що новий роман не схожий на жоден попередній. Хоча окремі натяки й поєднують його з "Тангом смерті".



Роман цей доповнює наші знання про війну і про українців на війні й породжує знання, що страждання минуть, а українці і Україна будуть…» так характеризує прозовий твір Галини Вдовиченко «Маріупольський процес» військовий журналіст Андрій Куліков. Й справді героям цього твору Роману й Ользі судилися не найкращі часи для зустрічі. Полонений укр і сепаратистка — чи може бути ще гостріша суперечність? Але любов перемагає все…





Книга Надії Гуменюк «Вересові меди» - переможець конкурсу «Коронація слова» 2015 року

Україна. Перша світова. Посеред дороги, що веде від волинського села до лісу, подружжя знаходить немовля...
Минули роки. Сільська красуня Богдана Ясницька мріє про театральну сцену. Кинувши все, утікши навіть із власного весілля, талановита дівчина вирушає до першого українського театру на Волині — та назустріч своїй долі...
Попереду — довге й бурхливе ХХ століття, сповнене карколомних подій та історичних зламів. І складне, напружене й яскраве життя сміливої і пристрасної жінки, у якому будуть справжня дружба й людська заздрість, болісні втрати та дивовижні знайдення, перемоги, поразки, таємниці, кохання... І медовий смак щастя… - така основна сюжетна лінія роману.




Нова збірка поезій Надії Дички під назвою «Війна без приводу війни» присвячена бійцям, які загинули в зоні АТО і всім тим, хто продовжує боротися за Україну . Ця книжка є своєрідним продовженням попередньої книжки «Знакове світло Майдану». Назву збірці дав однойменний вірш з глибокою філософією: сьогодні в Україні війна ніби є і ніби її нема, а люди гинуть. Сама авторка так характеризує свої вірші :… творити літопис країни та достукуватися до сердець можна і поезією. Найперше це книжка для тих, чиї батьки, чоловіки, сини і кохані захищають Україну, а також для всіх українських вояків».




Нова книжка лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця - про життя як безцінний дар; про духовні вершини Афону і маленькі карпатські верховини; про те, що робить людську істоту вільною і безсмертною; про вічні істини і про вічний пошук щоденних крихт радості; про особисте і вселюдське; про земне і небесне...




В паризькому аеропорту сталася жахлива катастрофа. Літак, що впав, був розроблений і зібраний в Україні. Дочка авіаконструктора намагається розібратися в причинах аварії. Вона будь-що хоче дізнатися правду, незважаючи на те, до яких наслідків це може призвести, – такий сюжет нової книжки Максима Кідрука.





Ця книга Андрія Куркова не має нічого спільного з документом. Твір написаний як особистий щоденник, котрий день за днем описує життя в Києві і в країні під час Євромайдану, окупації Криму та подальшу долю України. «Щоденник Майдану» був виданий англійською, німецькою, французькою, японською та іншими мовами, але тільки для українського видання він доповнений репортажами про події, що відбуваються в Україні до початку листопаду 2014 року, написаними для норвезької газети «Даг ог Тід».




Три жінки, три нелегкі долі, три шляхи до кохання...
У найстаршої героїні було дивне ім`я і дивовижна доля. Даза, дочка радянського чиновника, у 30-х роках пройшла пекло дитбудинку, а після війни опинилася на Волині у вирі повстанської боротьби. Її донька Віталія, витончена естетка, покохала кримінального авторитета. А онука Олеся, у життя якої увірвався Євромайдан, зазнала смаку гіркої ніжності, який дарує справжнє кохання...





Це авторський дебют. Події, що про них розповідає Василь Махно у збірці короткої прози, відбуваються за різних часів і на різних континентах, проте хай у чиї вуста вкладено історію – чоловіка за п’ятдесят, літньої вдови чи малого хлопчиська, – їм віриш. Адже оповідання позбавлені будь-яких авторських узагальнень, висновків чи повчань. Це безсторонні розповіді про долі цілком різних людей, чесні й позбавлені пафосу. Але саме чесність і простота вирізняє цю прозу, звичні на перший погляд і невибагливі деталі додають таємничості і не відпускають читача від першої і до останньої сторінки.

Книга визнана кращою книгою 2015 року за версією Ві-Ві-Сі у Великобританії.




В основі нового роману Галини Пагутяк — найзагадковішої і наймістичнішої сучасної української письменниці — химерна доля українського гуманіста початку ХVІІ століття, дипломата, поета, публіциста, видавця Яна Щасного Гербурта з Добромиля, побачена очима приблудного волинського шляхтича, який уміє бачити майбутнє, однак лише власне. Письменниця прагне зазирнути за межу людської свідомості, осмислюючи пограничний стан людського буття.

За цю книгу письменниця отримала літературну премію ім. Валерія Шевчука 2015 року.






Книга Степана Процюка «Під крилами великої Матері. Ментальний майдан» складається з 75-ти розділів. В центрі твору – історія внутрішньої боротьби героя, який через фізичну хворобу не може знаходитись на Майдані під час Революції Гідності, але щиро цього прагне. Це жорстка чоловіча проза, пронизана правдою життя і алегоріями, і обов’язковою любовною лінією.

Роман висуното на здобуття Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2016р.



Герой повісті молодого письменника Марка Рудневича чимось нагадує селінджерівського Голдена Колфілда. 19-річний студент Макс зі Сміли легко й відверто оповідає про своє життя — про навчання, однокурсників, родину, про свою кохану дівчину Іванку, яка вчиться в Києві, а батьки хочуть відіслати її на навчання до Франції... Але стається Майдан, і Макс зі своїм другом-однолітком їде до Києва.
Зрештою, це повість про три вирішальні доби на Майдані. Ви пригадайте все, ви ще раз переживете ті тривожні лютневі дні, і ще довго не забудете простого хлопця зі щирою душею — Макса зі Сміли...




Книга Героя України Надії Савченко розповідає про події під час Євромайдану, початок антитерористичної операції та неоголошеної війни на Сході України, операцію з її викрадення, умови утримання у полоні, голодування. Крім того, волелюбна сильна жінка з доленосним ім’ям знайомить читача з історією власного життя.






Чоловік середнього віку на ім’я Натан, ветеран гарячих точок, приїжджає до одного санаторію, в одну досить мальовничу місцину. Проте сталося так, що через великий наплив відпочивальників у центральній садибі для нього не знайшлося місця, і адміністраторка санаторію «спровадила його у закапелок (добряче таки віддалений – 15 хв. їзди на швидкій), де він почувався так, «як мав би почуватися чоловік, що випадково втрапив до жіночої консультації», бо корпус заселяли не просто жінки, а мами з дітьми, які цілими виводками ганялися по території». Так розпочинаються химерно-кумедні пригоди головного героя нового роману Василя Слапчука. Проте є ще одна значно важливіша сюжетна лінія роману. Вона проходять через пам'ять чоловіка, який пережив війну. Війну без жодної мети, невиправдану нічим. Таким чином, основна дія роману насправді відбувається у свідомості героя, який блукає життям у пошуках самого себе.




Ця книга – захопливий бойовик про звенигородських повстанців 1917-1921 рр. Десятки епізодів шалених боїв козацької кінноти з російськими окупантами. В тому числі, славетні і маловідомі: на станції Бобринська (Сміла), де Звенигородський кіш Юрка Тютюнника до ноги вирубав восьмитисячну російську армію Муравйова – того самого, який вбивав хлопців під Крутами. І який перед тим затопив кров’ю Київ, розмалювавши броньовики надписами: «Смерть украинцам!». Ще одна сюжетна лінія про те , як сучасний хлопець шукає спогади про свого діда-отамана, і – про кохання та Батьківщину, які сильніші за смерть!



У документальних нарисах відтворені драматичні долі розвідників доби Української революції 1917-1921 років та періоду діяльності національних спецслужб в умовах еміграції. Авторські розповіді грунтуються на розсекречених документах з архівів Служби зовнішньої розвідки України і Служби безпеки України, наукових, мемуарних та інших джерелах.



Це двотомне видання автора, у якому зібрані невидані новели та оповідання. Перша книга — «Жовте світло вікон» складається з текстів, написаних упродовж 1960–1964 років. Друга книга — «Халабуда для коханки» складається з текстів, написаних упродовж 1965–2006 ро-ків. Видання проілюстроване світлинами й документами із родинного архіву автора.




Рубрику підготувала

головний бібліотекар читальної зали

Галина Петраш



Жовтень

14 жовтня - день Покрови Пресвятої Богородиці. Це велике християнське свято з’явлення пресвятої Покрови, що відзначається щорічно 14жовтня. За церковними переказами, це з’явлення відбулося в середині Х століття у Влахернському храмі (місто Константинополь). Саме в цьому храмі зберігалася риза Божої Матері, а також її головна покрова та частина пояса, які в V столітті були принесені з Палестини. Правив тоді Лев Премудрий. Сарацини-загарбники з великими силами напали на місто й загрожували зруйнувати його дощенту. Не знаючи, як зарадити такій страшній біді, греки йшли до Влахнерського храму для молитви.

А жив у тому місті юродивий чоловік на ім’я Андрій, який ще молодим хлопцем потрапив у полон і був проданий у рабство жителю Константинополя. Так от, Андрій приблизно о четвертій годині ночі підняв очі до неба й побачив Пресвяту Богородицю, яка в цю мить йшла небом у місячному світлі, супроводжувана святими та янголами. Діва Марія почала зі сльозами на очах молитися за весь християнський люд. Вона просила Ісуса Христа прийняти молитви всіх тих людей, які звертаються до неї, сподіваючись на заступництво. Закінчивши молитву, Богородиця зняла з голови покрову та простерла її над тими християнами, які молилися в цю мить у храмі. Таким чином Богородиця наче захищала людей від усіх видимих і невидимих ворогів. Покрова Божої Матері сяяла сильніше за сонце. А по завершенні всіх цих дій Богородиця зникла. Зникла і її покрова, але, ще довго християни відчували ту благодать, що осінила святий храм. На згадку про це чудесне з’явлення людям Божої Матері зараз і святкується Покрова Пресвятої Богородиці.



Народні прикмети:

- Якщо лелеки до цього дня вже відлетять до вирію, значить, зима буде холодна й рання.

- Якщо береза й дуб до цього дня залишаться без листя, то це віщує теплу зиму й легкий рік.

- Якщо цього дня вітер дме в різних напрямках, то зима буде мінлива.

- Якщо вітер дме з півночі, то зима буде холодною, сніжною, відповідно, якщо дме з півдня, то буде тепло протягом зими.

Листопад
8 листопада - День святого великомученика Дмитрія. Люди поминають померлих родичів у церкві та обідом удома.

У народі кажуть,що святий Дмитро приносить зиму.



Народні прикмети:

- Якщо погода цього дня тепла, значить, зима буде мрячна.

- Якщо випав сніг, то весна буде пізня.
21 листопада - день святого Михайла.

Друга половина листопада відзначається особливим для України святом – Собором святого Архангела Михаїла й усіх ангелів. Свято Михайла особливе. Ангели в людському житті - це поводирі та захисники, святі посланники Бога, які ставали явними лише у випадках надзвичайних, особливих. Коли, зрадивши Бога, диявол оголосив Творцеві війну, на захист Бога, правди та добра піднялися ангели, які не підкорилися злу. Очолив небесне воїнство архистратиг Михаїл. Він та інші ангели з вигуками «Хто як Бог!» кинулися проти злих ангелів і скинули їх у безодню, де ті утворили свою державу й поклялися вічно руйнувати все те добро, яке творить Бог.

Днем святого Михайла скорочено називають Собор святого архистратига Михаїла, що відзначається 21 листопада. Давній герб столиці України прикрашений образом архистратига Михаїла з мечем,якого український народ вважає хранителем Києва. Образ святого Михайла уособлює перемогу добра над темними силами.
Народні прикмети:

- Якщо цього дня випав іній, значить, узимку буде багато снігу.

- Якщо день почнеться туманом, то це віщує відлигу.
Грудень

4-го грудня - Введення (третя Пречиста).

4 грудня віруючі люди святкують Введення до храму Пресвятої Діви Марії. Батьки Діви Марії довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі й дало обітницю присвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася в них донечка Марія. Коли дівчині виповнилося три роки, її одягли в найкращий одяг і привели до Єрусалимського храму. Первосвященик зустрів її в храмі та повів у святая святих, у те приміщення, до якого з усіх людей лише сам ходив з очисною жертовною кров’ю. Від цього дня дитина жила в храмі, присвячуючи свій час богоугодними справами: рукоділлю, молитвам і читанню Святого Письма.

Дуже важливо, хто цього дня першим увійде до хати, оскільки, відповідно до народних вірувань, «перший полазник» приносить у дім свою енергетику – на щастя або нещастя. Отже, якщо «перший полазник» - молодий, здоровий, та ще й грошовитий чоловік - найкраща ознака, це віщує здоров’я та добробут усій родині. Відповідно, якщо «перший полазник» - хворий дідусь, то значить, цю родину чекають хвороби й нестатки протягом наступного року. Найгіршою вважається ситуація, коли «першим показником» стає літня жінка, та ще й недоброї вдачі. Саме тому старі люди цього дня старалися сидіти вдома, до чужої домівки не заходити – негараздів не віщувати.

Якщо цього дня хтось сторонній захоче позичити щось - недобрий знак.


Народні прикмети:

- Скільки на Введення води, стільки ж на Юрія трави.

- Якщо Введення мостить мости, а Микола забиває цвяхи, то зима буде люта.

- Якщо є на Введення вода, то буде в мисці молоко.
7 грудня – День великомучениці Катерини.

Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями слабкої статі, найзнаменнішим є свято святої великомучениці Катерини.

Життя Катерини припало на кінець ІІ І- початок ІVст. - період найтяжчих гонінь на християнин за часів імператора Максиміана. Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Олександрія, де мешкала родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і через неї дівчина познайомилася з християнським вченням, яке справило на неї надзвичайне враження. Завдяки розуму й обізнаності в багатьох науках Катерина навернула в християнську віру багатьох людей і завжди перемагала в спорі язичницькими філософами. Все це разом із рідкісною вродою зробило дівчину надзвичайно гордою, і серед чоловіків вона не знаходила рівного собі. Коли ж підійшла пора виходити заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього, і одного разу сказала: «Якщо ви наполягаєте, я вийду заміж. Але знайдіть мені такого юнака, який буде подібний до мене у чотирьох обдаруваннях, якими я, як ви запевняєте, перевершую всіх інших дівчат. Хай він буде подібний до мене в благородстві, в красі, в багатстві та в розумі; якщо ж у нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене». Довго шукали батьки нареченого для своєї дитини, але все було даремно. За порадою вони звернулися до одного старця, який давно довідався про високі моральні якості Катерини, і вирішив схилити її до «пізнання Христа, Царя Небесного». Ось що він сказав дівчині: «Знаю тільки одного прекрасного юнака, який, без сумніву, перевершує тебе у всіх обдаруваннях, про які ти казала; краса його перемагає сяйво сонця, премудрість його – це все, що створене: живе та неживе; багатства скарбниці його можна роздати всьому світові, і від цього воно не зменшиться, а стане більшим; благородство ж його невимовне». Образ цього юнака, так велично змальований старцем, схвилював Катерину настільки, що з цього моменту вона думала тільки про нього та мріяла стати його дружиною. Благочестивим життям та молитвами Катерини досягла такого стану, що їй дано було побачити в чудесному видінні цього прекрасного юнака, тобто самого Ісуса Христа. Він подарував дівчині обручку та сказав їй: «З цього дня приймаю тебе в наречені, наречені вічні; да не буде у тебе віднині жениха земного».

Сталося так, що заручитися з красунею Катериною зажадав сам імператор Максиміан – язичник, який приїхав до Олександрії та закохався у дівчину. Але Катерина не тільки не зрадила Ісусові, але й привернула до нього імператрицю, улюбленого полководця імператора з його охоронцями, а також філософів, які прийшли переконати Катерину у перевагах віри язичників. Всі її послідовники прийняли мученицьку смерть. Останньою було жорстоко страчено й саму Катерину. Через кілька років християни знайшли останки мучениці й поховали їх. Місце страти Катерини й сьогодні показують в Олександрії туристам. Давні християни цього міста встановили мармурову колону, на якій висікли зображення Св. Великомучениці. Ця колона і зараз стоїть у храмі св. Сави.

В Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: довірливим і житейським. Отже, невипадково свято Катерини називали святом дівочої долі. Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй долю – добру чи лиху.

Найчастіше до своєї долі зверталися дівчата, щоб вона порадила й ощедрила їх щасливим подружнім життям, та жінки, в котрих не зладнався родинний затишок.

Дівчата ворожать, закликають свою долю, а парубки на передодні цього дня повинні постувати – тоді доля пошле їм гарну дружину.
Народні прикмети

- Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.

- Як на Катерину холодно, то буде голодно.

- На святу Катерину ховайся під перину.
13 грудня - День святого Андрія Первозванного. Андрій був першим з апостолів, хто пішов слідом за Ісусом Христом. Згодом він привів до Спасителя свого рідного брата – святого апостола Петра. Із братом раніше Андрій займався рибальством. І відправився святий Андрій із проповіддю святого слова у східні країни, до Дніпра.

Давня легенда розповідає, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнську віру на узбережжі Чорного моря й у Києві. Літопис, який датується ХІІІ століттям, містить переказ про заснування Києва Андрієм Первозванним: «На цих горах засяє ласка Божа, буде велике місто…»

Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. З усіх свят річного календарного циклу день Андрія Первозванного є одним із найтаємніших, найцікавіших, цього дня відбуваються закликання й угадування майбутнього, ритуали з калитою та інші ворожіння.

Андрієва ніч допомагає незаміжнім дівчатам пізнати свою долю: чи доведеться ще рік дівувати, чи на щасливицю чекає вдале заміжжя. Ворожити слід у ніч перед святом.

Одним із найпоширеніших способів ворожіння є випікання балабушок (маленькі тістечка круглої форми з білого борошна). Для балабушок треба носити воду… ротом. Хлопці теж не гають часу – до їхніх святкових «обов’язків» уходить якомога більше смішити дівчат, щоб вони воду не донесли до місця призначення. Нарешті, балабушки спеклися й охололи. Тепер кожна дівчина позначає своє тістечко (можна папірцем, ниткою або ще якимось – хай уява підкаже); на підлогу стелять чистий рушник, на нього розкладають балабушки. Потім до дому пускають голодного собаку та слідкують, чию балабушку та яким чином пес з’їсть першою. Першою вийде заміж та дівчина, чия балабушка буде з’їдена першою. Якщо пес віднесе тістечко з рушника вбік, значить, хазяйці цієї балабушки судилася доля далеко від рідних країв. Дуже погано, якщо собака не з’їсть балабушку, а лише надкусить.

Із кусання калити розпочинається Андрієвський вечір. Уся молодь - і парубки, і дівчата - сходяться разом. Кусання калити – один із важливих обрядів цього свята. Калита – це великий солодкий, з медом і фруктами борошняний корж, зверху оздоблений сухими вишнями чи родзинками, щоб гарна була калита. Печуть у печі й запікають так, щоб вгризти її було трудно – на сухар. Посередині калити слід зробити дірку. В дірку всувають червону стрічку і підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Крім того, один кінець стрічки (іноді звичайного мотузка) довший і спущений донизу так, щоб можна було за нього смикнути - тоді калита підстрибне вгору.

Слід пам’ятати, що калиту повинні випікати всі дівчата разом. Обов’язково кожна повинна взяти участь у приготуванні страви, зокрема місити тісто по черзі. Кожна має місити свій маленький шматочок калити, замовляючи його на коханого хлопця.

А ще у ніч на Андрія хлопці бешкетують. Якщо парубок сердитий на батька своєї дівчини (не пускає дочку на цілу ніч гуляти або каже: «Не ходи з ним, ледарем!»), то такого батька треба «провчити». Парубок підмовляє хлопців, ставить могорич і… хлопці гуляють! Батьки дорослих дочок знають про це, самі ж колись парубкували, але… «хлопці, як чорта, не встережеш».

І вранці: там віз на хаті, там ворота на річці плавають, а в іншого господаря – він дуже вже дошкулив парубкам – геть плота розібрали, і кілка не знайдеш.

І нікому не вільно на парубків ображатися, адже це єдиний на рік вечір, коли хлопцям дозволялося «викидати штуки» (звісно, не злі).


Народні прикмети:

- Якщо вода тиха, значить зима буде така сама – спокійна, тиха, гарна.

- Якщо ж вода шумить, значить матінка-природа попереджає про хуртовини й морози.

17 грудня - День Варвари Великомучениці.

Батько святої Варвари був дуже багатою та знатною людиною. Він рано втратив дружину (вона померла), тому всю свою любов віддавав доньці. Але навіть ця несамовита любов не врятувала непокірну доньку від страшної батьківської кари. Він був язичником, а вона – християнкою. Тому він віддав її правителю міста на тортури душевні та тілесні. Дівчина не зреклася своєї віри. Загинула вона від рук власного батька: він відрубав їй голову.

За народною легендою, свята Варвара Великомучениця вишивала так красиво,що самому Ісусу Христу вишила ризу.

19 грудня - День святого Миколая.

Дуже давно в місті Мірра (Італія) жив хлопець на ім’я Миколай. Він був єдиною дитиною в дуже багатій родині, але батьки померли рано. Тому Миколай став відлюдником, мрійником, звернувся до вивчення наук. Легенда розповідає, що одного разу Миколай дізнався, що на околиці міста живе бідна дівчина, яка не може вийти заміж тільки тому, що не має посагу. Хлопець вирішив зарадити біді дівчини. Уночі він прийшов у її дім і непомітно підкинув пакунок із необхідною сумою грошей їй у вікно. Ясна річ, бідна дівчина вирішила, що це втручання неземних сил, і містом поширилася чутка, що янгол спустився з неба й допоміг закоханим. Це була найщасливіша подія в житті Миколая, він зрозумів, що його призначення – робити добро. Ще багато добрих справ зробив Миколай, і весь час він ховався, не виказував свого імені, а місто дивувалося все більше. Але люди дуже цікаві, тому й вистежили хлопця. Коли вони дізналися, хто насправді цей добродій, то зробили його своїм єпископом. По смерті він був канонізований. За переказами, навіть його святі останки мають надзвичайні властивості: вони зберігаються нетлінними й виробляють чудесне миро, від якого багато людей зцілилося.

Напередодні 19 грудня (а саме цього дня святкуємо День святого Миколая) до дітей України має завітати святий Миколай і покласти під подушку або в чобітки миколайчики – приємні подарунки від доброго святого за гарну поведінку протягом року.

Як і на Введення, велике значення має «перший полазник». Першою до господи має ввійти людина добра, здорова, хазяйновита – це гарний знак для сім’ї. Дбайливі господарі цього дня вітають свою худобу зі святом.



Народні прикмети

  • Скільки цього дня випаде снігу, стільки влітку трави буде.


Рубрику підготувала

головний бібліограф Галицької ЦБ

Оксана Мединська



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4

Схожі:

Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник №10 листопада 2010 року Інформаційний вісник стр. 5листопада 2010 року

Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник №6-8 вересня 2010 року Інформаційний вісник стр. 5 вересня 2010 року

Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник №10 жовтня 2011 року Інформаційний вісник стр. 5 жовтня 2011 року

Інформаційний вісник містить у собі iconТиміш та Юрій Хмельницькі
...
Інформаційний вісник містить у собі iconЖигамовської Ірини Олександрівни
Формування в дітей навичок читання — одне з найважливіших завдань початкової школи. Як мінімум два компоненти містить у собі сформована...
Інформаційний вісник містить у собі iconБібліосвіт державна бібліотека України для юнацтва Інформаційний вісник 1 (21)’2007 зміст
Відродження та утвердження ідеалів духовності серед молоді через діяльність літературних об’єднань
Інформаційний вісник містить у собі iconІнформація про його сім’ю; адреса учня. ІІ розділ «Мій девіз» ІІІ розділ «Портфоліо документів»
Цей розділ містить у собі перелік олімпіад, конкурсів, заходів, науково-дослідницьких, проектних та інших робіт з природничих дисциплін...
Інформаційний вісник містить у собі iconЛітературний інформаційний вісник Тиждень світової літератури. Позакласний захід
Своїм талантом та вміннями ми демонструємо надзвичайні можливості, розкриваємо таємниці світу, являємо оточенню дарований природою...
Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник комунального закладу «Харківський нвк №14 Харківської міської ради»
Крім офіційної назви місяця «лютий», у народі існує чимало інших назв. Більшість їх характеризує сувору І вередливу вдачу місяця...
Інформаційний вісник містить у собі iconІнформаційний вісник 4 (32) 2009 Київ 2009 ббк 78. 34(4Укр) б 59 Бібліосвіт
Бібліосвіт : інформ вісн. – Вип. 4 (32) 2009 / [редкол. Г. Саприкін (голов ред.), Т. Сопова (відп ред.), С. Чачко, Т. Якушко]; дз...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка