Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством



Скачати 496.89 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації25.08.2017
Розмір496.89 Kb.
ТипІнформації
  1   2   3



ВІДДІЛ ОСВІТИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ

ІНФОРМАЦІЙНО - МЕТОДИЧНИЙ ВІСНИК
На допомогу керівникам гуртків позшкільних навчальних закладів, керівникам шкільних музеїв.



2010

Методичний вісник містить матеріали, що стосуються діяльності музеїв при навчальних закладах Олександрійського району.

Значну увагу приділено актуальним аспектам навчально-методичного забезпечення діяльності краєзнавчих гуртків, інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством.

Видання адресоване керівникам шкільних музеїв, краєзнавчих гуртків, педагогам, учням – усім, хто цікавиться і береже історико-культурну спадщину краю.



Упорядник: Панченко Н,В.., методист Центру дитячої та юнацької творчості Олександрійського району.

Відповідальний за випуск: Демченко О.В., директор Центру дитячої та юнацької творчості Олександрійського району

Зміст
Передмова…………………………………………………………………………


Методичні рекомендації щодо проведення занять

гуртків музеєзнавців………………………………………..…………………….

Організація та проведення краєзнавчої експедиції з учнями…………...........

Матеріали щодо відзначення 65- річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Рекомендована література………………………………………………………..

Культурно-освітня діяльність музею

Музейні експозиції є важливим чинником і дієвим засобом навчально-виховного процесу. Музей має широко використовуватись в системі роботи навчального закладу та у житті місцевої громади.

Специфічні риси і завдання музею при закладі освіти:


  • Здійснення музейними засобами навчання і виховання.

  • Добровільність вибору дитиною виду діяльності відповідно до її здібностей, обдарувань, інтересів.

  • Організація навчально-виховного процесу диференційовано відповідно до індивідуальних можливостей та віку учнів.

  • Використання різноманітних форм і методів урочної, позакласної та позашкільної роботи.

  • Надання учням якісної додаткової освіти.

  • Сприяння розвитку інтелектуальних творчих здібностей дітей, допомога у їх професійному виборі.

Культурно-освітня робота в музеї планується на перспективу і включає в себе декілька етапів.

Вивчення галузі знань відповідно до профілю музею, що обумовлюється різнопрофільностю музеїв – історичних, краєзнавчих, мистецтвознавчих, літературних, природознавчих, меморіальних, галузевих тощо. Краще, якщо цю роботу очолює учитель-фахівець.

Вивчення експозиційних матеріалів музею та його фондової колекції, безпосередня підготовка для проведення масово-освітньої роботи. Для кращого засвоєння змісту експозиції музею необхідно ознайомитись з тематичною структурою, змістом розділів і тем. Це дасть можливість краще зрозуміти форми і методи, шляхи і послідовність розкриття окремих тем, виділити важливі і другорядні експозиційні матеріали, підібрати та використати у майбутньому додаткові джерела. Необхідно добре знати можливості музейних предметів, що зберігаються у фондах, мати про них якомога більше інформації, про час і місце їх надходження до музею, історико-культурну або наукову цінність, адже мета цього етапу – набуття глибоких знань щодо музейних матеріалів, що є необхідною умовою для практичної роботи.

Наступний етап – організація активного сприйняття відвідувачами змісту музею та здійснення на її основі освітньо-виховної роботи всіма можливими музейними засобами. При їх доборі повинні враховуватися загальні вимоги до змісту: змістовність і духовність, сучасний науковий рівень, інноваційні підходи до форм і методів, належний художньо-естетичний рівень, грамотність, емоційність, доступність, переконливість, можливості для формування історичного світогляду, виховання почуття патріотизму, активної життєвої позиції, диференційований підхід до дітей.

Основні форми і методи проведення занять

Враховуючи специфіку кожного музею та навчального закладу, вчитель має самостійно обирати методичні форми для кожної теми, щоб якомога цікавіше подати матеріал, не дублюючи урок. Це надзвичайно складно, оскільки спрацьовує інерція володіння навичками урочної роботи. Пошук специфічно музейних форм роботи – досить складна проблема, що обумовлена недостатньою підготовкою педагогів до позакласної роботи з учнями, дається взнаки і те, що вона не передбачена навчальними планами педагогічних вузів, де якщо і є спецкурси, то, як правило, вони недооцінюються студентами, вважаються другорядними. При доборі форм і методів роботи, керівник гуртка, учитель перш за все повинен добре знати дітей, їх нахили, інтереси, можливості та специфіку населеного пункту і місцевої громади. При плануванні практичних занять слід особливу увагу приділити роботі поза межами школи, методам заохочення дітей, звертаючи увагу на престижність і важливість цієї діяльності, залучення до дорослих загальносуспільних справ одночасно і до вирішення регіональних проблем. Важливо те, щоб кожен учень мав постійні або тимчасові обов’язки у гуртку – це формує почуття відповідальності. Особливу увагу слід приділяти підсумкам дитячої праці, оскільки діти звикли заробляти оцінки, а саме у результаті участі в громадській діяльності можна заслужити повагу та авторитет.

Форми роботи з вивчення історії краю постійно урізноманітнюються. Серед них найбільш поширені: створення на музейних матеріалах рукописних зошитів, підготовка текстів та проведення екскурсій, участь у роботі громадських організацій, екскурсії до пам’ятних місць рідного краю, робота зі створення літописів школи, родин, концерти, творчі підсумкові роботи, екскурсії різних типів (методика подається далі), тематичні заняття та цикли занять, уроки та краєзнавчі виховні години, лекції та лекторії, тематичні цикли, лекторії вихідного дня, виїзні лекції, консультації, науково-практичні та підсумкові конференції, конкурси та вікторини, зустрічі з цікавими людьми, створення шкільних тематичних куточків, зустрічі з учасниками, свідками історичних подій, позакласні масові читання, краєзнавчо-дидактичні ігри, тематичні вечори та свята, дні відкритих дверей, мандрівки з краєзнавчими завданнями, подорожі до пам’ятних місць, походи, дослідницько-пошукові експедиції, краєзнавчі зльоти, збори, профільні табори відпочинку, краєзнавчі змагання, пересувні форми роботи (виїзні заняття, пересувні виставки), тижні музею у школі, участь у радіо- та телепередачах, публікації в пресі, музеєзнавчі олімпіади, музейні свята, літературні вечори, концерти, кіноперегляди, театралізовані вистави, рольові ігри.

Основи екскурсійної справи

Найбільш поширеною формою роботи шкільного музею є екскурсія, тому організації та формуванню її змісту слід приділити особливу увагу. Саме ці питання з практичними завданнями та рекомендаціями можна знайти у праці Єфімової В., Пономарьової Н. «Методичні рекомендації щодо проведення навчальної практики» (Харків: «Ранок», 2004).

Слід звернути увагу на питання історії розвитку та сучасного стану екскурсійної справи в Україні. Історія становлення екскурсійної діяльності нараховує більше ста років. Шлях розвитку екскурсії йшов лінією зміни її сутності. Спочатку екскурсія була прогулянкою, що мала на меті загальноосвітні, практичні й пізнавальні цілі. Це пов'язано із зародженням екскурсії як одного з методів навчання. З часом перед нею постали наукові задачі: виявлення експонатів для музеїв, вивчення історичних, географічних, ботанічних, зоологічних, етнічних особливостей місцевості. Прагнення покращити виховну роботу перетворило екскурсію на одну з форм занять, широко застосовувану у навчальних закладах. Поступово екскурсія перетворилась на один із видів культурно-просвітницької роботи, який покликаний формувати моральні якості й культуру людини. Екскурсійна теорія являє собою комплекс поглядів, ідей, положень, що становлять основу екскурсійної справи. Найповніше екскурсійну теорію викладено у такій навчальній дисципліні, як екскурсознавство.
Поняття, ознаки й функції екскурсії

Термін “екскурсія” походить від слова, що означає поїздка. Існують різні визначення цього поняття:



  • Екскурсія – спостереження явищ, які вивчаються, в реальних умовах.

  • Екскурсія – поїздка з освітньою або розважальною метою.

  • Екскурсія – методично продуманий показ визначних місць, пам'яток історії й культури, в основі якого є аналіз об'єктів, що перебувають перед очима екскурсантів, а також цікава розповідь про події, пов'язані з цими об'єктами.

  • Екскурсія – сума знань, які у специфічній формі повідомляються, та система дій по їх передачі.

Екскурсії класифікуються за такими ознаками: зміст, склад і кількість учасників, місце проведення, спосіб пересування, тривалість, форма проведення.

За змістом екскурсії бувають оглядові (комплексні, багатопланові) й тематичні (однотемні). Оглядово-комплексні екскурсії побудовані на показі різноманітних об'єктів, на звертанні до історичного й сучасного матеріалу. Розповідь підпорядковується меті – дати загальне уявлення про місто, край, область, державу в цілому. Хронологічні межі змісту такої екскурсії – час існування населеного пункту від першої згадки про нього до сьогодення. Тематичні екскурсії присвячені розкриттю однієї теми. Вони поділяються на історичні, мистецькознавчі, архітектурно-містобудівні, літературні тощо.

За способом пересування екскурсії бувають пішохідні або транспортні.

Залежно від зв’язку з навчальним матеріалом екскурсії поділяють на вступні, супровідні, заключні. Практика і досвід роботи показали, що найбільшу результативність у навчальному процесі має супровідна екскурсія, яку проводять з метою конкретизації, поглибленого вивчення навчального матеріалу на базі речових і письмових пам’яток, або якщо дана тема містить складний і важливий матеріал. Їх називають супровідними, оскільки вони організовуються паралельно з вивченням теоретичного матеріалу. Заключні екскурсії ефективні лише тоді, коли проводяться після вивчення розділу теми програми з метою узагальнення та систематизації теоретичних знань, поглиблення міжпредметних зв’язків. Така екскурсія допомагає розкрити зв’язки вивченого матеріалу з реальними процесами і явищами.

Тривалість екскурсії становить від однієї академічної години до доби. Екскурсії для школярів не повинні тривати довше за 2-2,5 академічні години. Існує велика різноманітність форм проведення екскурсій: екскурсія-масовка, прогулянка, лекція, концерт, вистава, консультація, демонстрація, екскурсія, пробна екскурсія, показова, рекламна та інші. Екскурсії, які поєднують ознаки декількох груп, називаються комплексними.

Таким чином, правильна класифікація екскурсій має велике значення, оскільки чітка систематизація забезпечує умови для їх кращої організації та проведення.



Особливості показу і розповіді на екскурсії

Метою будь-якої екскурсії є збагачення екскурсантів певними враженнями (головним чином зоровими) за допомогою демонстрації заздалегідь відібраних об'єктів на місцевості. Тому велике значення для успіху екскурсії має не лише відбір, а й правильний показ екскурсійних об'єктів.



Показ на екскурсії – це система цілеспрямованих дій екскурсовода й екскурсантів, яка передбачає не тільки наукове, але й ефектне здобуття зорової інформації з об'єкта. Ефектний показ вимагає дотримання таких умов: правильний вибір точок показу, правильний вибір часу показу, можливість відволікти увагу екскурсантів від об'єктів, далеких від теми екскурсії, використання руху екскурсантів як методичного прийому при показі, певний рівень досвіду екскурсовода, володіння методикою підготовки й проведення екскурсій, готовність і бажання екскурсантів спостерігати й вивчати об'єкт.

Ефективність екскурсії значною мірою визначається вмінням екскурсовода показати об'єкт, використовуючи переваги наочності. Задача розповіді на екскурсії – доповнити прогалини зорового ряду, тобто коментувати, пояснювати побачене, а також реконструювати, відновлювати те, чого не може бачити екскурсант.



Розповідь – це озвучений індивідуальний текст екскурсовода, який виконується з дотриманням вимог усної публічної промови та являє собою зразок монологічного мовлення. Інколи екскурсоводи перетворюють частину екскурсії на діалог. Під час діалогу зростає активність сприйняття матеріалу. Екскурсії-консультації та екскурсії-демонстрації передбачають побудову розповіді у вигляді бесіди.

Головними вимогами до розповіді є: тематичність, конкретність, зв'язність, логічність, стислість, переконливість, доступність викладу, закінченість суджень, зв'язок з показом, науковість. Виділяють такі особливості екскурсійної розповіді: залежність від швидкості руху групи, функцію доказу виконують не усні аргументи, а об’єкти зорового ряду, наявність підтексту, який знаходить вираз у почуттях екскурсовода, жестах, міміці, тональності мови.

Отже, будь-яка екскурсія побудована на сполученні двох головних елементів – показу екскурсійних об'єктів і розповіді про них. Співвідношення показу і розповіді не є незмінними для всіх видів і тем екскурсії. Причини таких змін – це різний зміст екскурсій у залежності від особливостей аудиторії, забезпеченості даної теми об'єктами, ступеня їх збереженості, складностей спостереження і розуміння.

Технологія підготовки нової екскурсії

Робота над новою екскурсією передбачає перш за все чітке визначення її мети й задач. Мета екскурсії – те, заради чого екскурсантам показують пам'ятки історії і культури та інші об'єкти. Задачі екскурсії – досягти мети шляхом розкриття теми. Кожна екскурсія має чітко визначену тему. Формулювання теми — це короткий концентрований виклад змісту екскурсії. Тема є стрижнем, що поєднує всі об'єкти й підтеми екскурсії в єдине ціле.

Після або паралельно з визначенням мети, задач і теми екскурсії необхідно знайти об'єкти за темою, конкретний матеріал, на якому цю тему можна розкрити якнайповніше і якнайпереконливіше. Під час розробки нової екскурсії складається список книг, брошур, статей, надрукованих у газетах і журналах. У переліку вказуються автор, назва, рік видання. Окрім літератури, серед джерел екскурсійного матеріалу використовуються: державні архіви, музеї, хронікально-документальні й науково-популярні кінофільми, спогади учасників і очевидців історичних подій, комп'ютерні енциклопедії, інформація з мережі Інтернет.

Важлива задача підготовки екскурсії – відбір з великої кількості об'єктів найцікавіших і зовнішньо, і за інформацією, яку вони містять. В якості об'єктів можуть бути: пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, будівлі й спорудження, природні об'єкти, експозиції музеїв і галерей, пам'ятки археології, мистецтва та інше. Для оцінки об'єктів (коли є можливість обирати між схожими) рекомендовано використовувати такі критерії: пізнавальна цінність, популярність, незвичність, екзотичність, виразність, збереженість, розташування, оптимальний час для показу. Екскурсію не слід перевантажувати великою кількістю об'єктів для відвідування, оскільки це втомлює екскурсантів, а увага й інтерес через це знижуються. Слід уникати й одноманітності зорового ряду. Добірка об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи.



Комплектування «портфеля екскурсовода»

“Портфель екскурсовода” – це умовна назва комплекту наочних експонатів, що використовуються протягом екскурсії. Експонати “портфеля екскурсовода” слугують для демонстрації ланок показу, яких не вистачає, і для доповнення уявлень про об'єкти. Це можуть бути: малюнки або фотографії зруйнованих будівель, панорами місцевості в минулому, портрети й фотографії людей, які мають відношення до теми екскурсії, копії документів, рукописів, географічні карти, креслення, схеми та інше. До кожного експоната “портфеля екскурсовода” додається (або закріплюється до зворотного боку) анотація з поясненням. Кількість експонатів повинна бути невеликою, щоб їхня демонстрація не розсіювала увагу екскурсантів і не відволікала від ознайомлення з об'єктами на місцевості.



Методичні прийоми показу

Прийоми показу дозволяють полегшити спостереження об'єкта, виділити його особливості, “побачити” вже неіснуючі архітектурні деталі, історичні події минулого.



  • Прийом попереднього огляду використовується, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування об'єкта. Екскурсовод орієнтує групу на те, що саме слід побачити в ході спостереження, які ознаки рекомендується виділити. Увага спрямовується на формування початкового уявлення про історичну місцевість, де відбувались події, про природне оточення пам’ятки.

  • Прийом панорамного показу дає можливість сприйняття широкої картини, коли до поля зору екскурсантів потрапляє відразу велика кількість об’єктів: вежі, дзвіниці, мури фортець тощо. Необхідно визначати композиційний центр і звертати увагу на нього, переходячи від загального показу до окремих об’єктів.

  • Прийом зорової реконструкції полягає у тому, що уявно можна відтворити вигляд зруйнованої частково або повністю історичної будівлі.

  • Локалізація подій – зв’язок події з конкретною місцевістю.

  • Абстрагування уявного – виділення з цілого якихось частин з метою подальшого, глибшого спостереження.

  • Прийом зорового порівняння спирається на співставлення різних предметів. Використання цього прийому дає можливість уявити дійсну висоту, довжину предмета у порівнянні з іншими предметами.

  • Прийом зорової аналогії побудований на порівнянні об’єкта з фотографією чи малюнком або з об’єктами, що бачили раніше.

  • Прийом переключення уваги – з об’єкта, що спостерігається, пропонується перевести погляд на інший предмет. При цьому наявність контрасту збагачує дітей новими враженнями.

  • Прийом руху використовується для відчуття динаміки конкретної події або особливостей певного об’єкта.

  • Методичні прийоми розповіді побудовані в основному на поясненні, описі предметів, виникненні зорових асоціацій, активізації уваги екскурсантів, репортажі, який дає можливість відстежити зміни, що відбуваються з об’єктами.

  • Екскурсійна довідка використовується у поєднанні з іншими: повідомляються стислі дані про об’єкт (дата побудови, реставрації, імена авторів проекту, розміри, призначення тощо).

  • Опис – виклад характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об’єкта у логічній послідовності передбачає образність.

  • Характеристика визначення і оцінка унікальних властивостей та якостей предмета, явища, людини.

  • Пояснення – виклад матеріалу, в якому, крім довідки про історичну подію, розкриваються сутність і причини, що його викликали. Цей прийом необхідний для екскурсій з показом творів мистецтва. Пояснюється значення зображення, пам’ятника.

  • Репортаж – коротке повідомлення про подію, явище, процес, свідками якого є діти.

  • Цитування – підтвердження розповіді, відтворення особливостей мови якоїсь певної епохи, ознайомлення з авторитетною думкою.

  • Запитання-відповідь – під час розповіді екскурсовод ставить питання з метою активізації уваги екскурсантів.

  • Посилання на очевидців дає можливість образного відтворення подій, якщо мова йде про давнину, роль «очевидців» можуть виконувати стіни мурів, вікові дерева, які «бачили» події давнини.

  • Прийом завдань схожий на прийом запитань-відповідей з метою активізації уваги – зацікавити, примусити замислитись, пробудити увагу. Потрібно узагальнити думки слухачів.

  • Прийом новизни матеріалу ґрунтується на тому, що дітям повідомляються невідомі їм до цього факти.

  • Літературний монтаж – розповідь складена з уривків літературних творів.

  • Прийом співучасті дозволяє екскурсантам уявно ставати учасниками подій, про які ведеться розповідь. Пропонується уявити, що вони знаходяться на якомусь місці саме в час розгортання там історичної події.

  • Дискусійна ситуація дозволяє замінити частину монологу на діалог.

  • Зіткнення версій використовується у розповіді про різні думки щодо походження назви місцевості, ріки, міста.

  • Персоніфікація потрібна для уявного відтворення образу конкретної особи.

  • Прийом-відступ необхідний для зняття втоми екскурсантів, коли потрібно відволіктись від теми, пожартувати, розповісти про цікаву пригоду.

  • Прийом індукції – слідування від одиничних випадків до загальної картини, від опису однієї пам’ятки до ансамблю або групи споруд. А прийом дедукції, навпаки – від загального до конкретного.

  • Прийом підвищення напруги – спочатку повідомляються менш цікаві, а згодом більш цікаві факти, сприяє наростанню інтересу слухачів до розповіді.

  • Прийоми розповіді є своєрідною пружиною усної мови, учитель звертається до них, аби викласти факти, приклади, події образно, яскраво.

Невербальні засоби спілкування

Це жести, міміка, поза, які дають широкі можливості довести до аудиторії підтекст, внутрішній додатковий зміст розповіді, емоційне ставлення.

Особливість жестів у тому, що вони пов’язані не тільки з мовою, а також із процесом показу. Серед жестів, доцільних для проведення екскурсії, можна виділити:


  • Вказівні (потрібні для знаходження об’єктів).

  • Просторові (дають уявлення про межі об’єкта, окреслюють його розміри).

  • Конструктивні (показують особливості конструкції – випуклість, увігнутість).

  • Жести, що спонукають (не пов’язані з показом, мають організаційний характер, наприклад, пройти далі, розміститись півколом біля об’єкта тощо).

  • Емоційні (відображають почуття, психологічний стан).

Недоліками жестикуляції вважають надмірність, неточність, відрив від мови, підміну слів жестами.

Не лише естетичне, а і важливе практичне значення має поза, оскільки протягом роботи екскурсоводу не слід показувати втому, вміти гарно рухатись, не провокуючи зайвої уваги слухачів.



Організація та проведення краєзнавчої

експедиції з учнями

Дослідницька діяльність у формі мандрівок з краєзнавчими завданнями, а також експедицій є одними з найулюбленіших занять дітей. Оскільки, з одного боку, вони звільняють учнів від рутинної шкільної обстановки, від якої упродовж навчального року школярі стомлюються, а з іншого, – роблять їх повноправними учасниками і виконавцями конкретних дій, самостійними і відповідальними за свої рішення. Таким чином, діти можуть реалізовувати себе, розкриваючи і розвиваючи свої здібності, привчатись до спілкування та життя у польових умовах. Це сприяє формуванню навичок співпраці у колективі, взаємодопомоги і підтримки. Реальне залучення учнів до конкретних природоохоронних чи пам’яткоохоронних справ дає їм можливість відчути свою причетність до проблем рідного краю, виховує почуття відповідальності та регіонального патріотизму.

Розробкою методики організації та проведення експедицій з учнями займались Н.Ганнусенко, Г.Матюшин, А.Остапець, Ю.Омельченко, І.Прус, Я.Треф’як, але їх праці на сьогодні є малодоступними. Враховуючи те, що ці питання викликають у педагогів значні труднощі, ми пропонуємо рекомендації, які, сподіваємось, допоможуть як при підготовці самої експедиції, так і її елементів під час занять дослідницьких груп, гуртків і творчих об’єднань учнів.

У процесі організації та проведення експедиції умовно можна виділити три етапи, які ми послідовно розглянемо.


І етап – підготовка

Головним складником успіху експедиції є вибір теми. Не варто обирати тему, яка вже достатньо вивчена, особливо, якщо цим займались відомі краєзнавці, вчені. А коли й обирати, то її новий аспект, аби внести щось своє, раніше невідоме, маловивчене, не узагальнене, не систематизоване. При цьому слід зазначити, що саме вивчено попередниками і який внесок у дослідження цієї теми хочете зробити ви під час експедиції.

Тема має бути цікавою дітям і одночасно актуальною для місцевої громади, мати суспільний резонанс. Значну роль відіграє особиста життєва позиція вчителя, його авторитетність, фаховість, впевненість, закоханість у свою справу, вміння захопити ідеєю організації дослідницько-краєзнавчої експедиції дітей, педагогів, батьків та представників громади і влади. Постійне проведення експедицій з учнівською молоддю збагачує вчителя, сприяє його професійному і творчому зростанню.

Доцільною буде розробка перспективного проекту або комплексної теми та її поетапного дослідження. Бажано, щоб обрана тема відображала особливості регіону, краю, його невідомі або маловивчені сторінки, аби в результаті оновити, поповнити як фонди, так і експозиції музею навчального закладу. Цінується розробка вузької теми, яка досить глибоко і всебічно розглядається і досліджується.

Досвід роботи педагогів різних категорій у цій галузі свідчить, що найбільша ефективність досягається при синхронізації вивчення тем з історії України чи інших навчальних дисциплін з одночасним дослідженням певних подій чи об’єктів на місці. Відпрацювання дослідницьких навичок учнів може здійснюватись під час уроків, позакласних заходів, екскурсій, подорожей.

Розпочинати підготовку експедиції радимо з визначення конкретної мети і завдань, які залежать від рівня розвитку і підготовки дітей, потреб у дослідженні теми чи об’єкта, від району подорожі тощо. Інколи, навпаки, мета визначає район (один або декілька) для дослідження певної теми.



Метою експедиції може бути: всебічне ґрунтовне вивчення рідного краю як складової нашої держави, розвиток учнівського інтересу до дослідництва, формування у школярів практичних навичок цілеспрямованого краєзнавчого пошуку, прагнення до самовдосконалення і саморозвитку, систематизація краєзнавчих матеріалів у музейних збірках.
Завдання експедиції:

  • обґрунтування, приведення у хронологічну відповідність зібраної з різних джерел інформації;

  • створення археологічної характеристики місцевості (із залученням фахівців);

  • збір необхідної інформації для природно-географічного опису навколишньої місцевості;

  • знайомство з культурними подіями краю, визначення мистецької цінності архітектурних пам’яток, ремісничих виробів місцевих жителів;

  • вивчення традицій господарювання та економічного розвитку регіону на різних етапах його існування;

  • опис елементів побуту та етнографії;

  • вивчення освіти та духовного життя краю;

  • дослідження історії церковного життя.

Наступним суттєвим складником на цьому етапі є формування і підготовка складу учасників експедиції. Процес комплектування групи є тривалим і копітким. Варто пам’ятати: чим раніше група буде укомплектована, тим успішнішою буде підготовка експедиції. До її складу можуть входити як діти з одного класу, класів з паралелі, так і учні з різних класів, але різниця у віці не може перебільшувати 1-2 роки. Вікові особливості у фізичній і психологічній підготовці, різні інтереси можуть значно ускладнити подорож, що не буде сприяти виконанню завдань експедиції. Кількісний склад групи залежить від завдань експедиції та району досліджень і може коливатись від 5 до 12-15 осіб.

Керівник має добре знати дітей, бути обізнаним зі станом їх здоров’я. Всі діти обов’язково повинні пройти медичний огляд.

Важливою складовою підготовки є поетапне залучення дітей до формування групи, яка могла б здійснювати дослідження (психологічно, фізично, інтелектуально, духовно, організаційно). Рекомендуємо такі форми роботи: розповіді, обговорення, проблемні ситуації та пошук шляхів вирішення, різні варіанти занять і тренувань учнів з метою якісного підбору групи та її підготовки. При цьому слід враховувати загальновідомий принцип – чим менше часу в експедиції витрачається на побут, тим більше приділяється дослідженням. Тренувальні прогулянки та походи з елементами краєзнавчих досліджень, спостережень, конкретні завдання дають можливість відпрацювати навички дослідницької роботи і одночасно спостерігати за дітьми, реалізацією їх здібностей і зацікавлень. У такий спосіб формується психологічний клімат у групі, відбувається розподіл обов’язків відповідно до уподобань дітей, відпрацьовуються навички орієнтування на місцевості, організації руху групи, процес харчування у польових умовах тощо. Доцільною є розробка і виконання конкретних краєзнавчих завдань, наприклад: виміряти висоту та діаметр кургану, дослідити стан збереженості валів по їх периметру, встановити наявність охоронних табличок. Наголошуємо, що у багатоденну подорож група може відправлятись лише тоді, коли вона достатньо підготовлена.

Наступним етапом є складання плану підготовки експедиції. Педагог повинен розробити план (проект) експедиції. Процес планування передбачає вивчення літератури про район подорожі та організацію мандрівок, проведення консультацій, формування списку об’єктів для дослідження. Здійснення заходів планується паралельно і поетапно (чим детальніше, тим краще). Планування має включати різні напрями:



  1. Організація розподілу обов’язків. Бажано підбирати «посади» для учнів з урахуванням їх бажання і здібностей. Зміст обов’язків в експедиції досить добре розроблений у методично-туристській літературі і включає перелік «посад», який моделюється залежно від особливостей експедиції (командир групи; відповідальні за харчування, спорядження; скарбник; майстер з ремонту спорядження; медик; фотограф; відповідальний за щоденник тощо), а також краєзнавчих доручень. Діти повинні чітко розуміти і знати: хто і чим буде займатись під час експедиції, відпрацьовувати необхідні навички на практиці.

  2. Розробка маршруту, визначення його типу (концентричний, лінійний, радіальний, запасні варіанти тощо). Рекомендуємо детально вивчити район експедиції відповідно до обраного маршруту, отримати консультації у різних фахівців, підібрати різні типи картографічних матеріалів.

  3. Підготовка графіка руху групи. При його складанні необхідно ретельно розрахувати не лише час переміщення групи, час для досліджень, а й «запасний» час, оскільки передбачити всі складові подорожі, а особливо дослідницької роботи, на маршруті неможливо.

  4. Підготовка документів групи, керівника, листів до навчальних закладів про сприяння та допомогу по лінії маршруту, отримання письмових завдань державних установ та громадських організацій про дослідницьку роботу. Консультації щодо оформлення документів можна отримати у районному (міському) відділі освіти, а також на станції (у центрі) юних туристів, де мають діяти маршрутно-кваліфікаційні комісії.

  5. Підбір спорядження для експедиції (туристичне, побутове, спеціально-дослідницьке тощо). Перелік залежить від змісту та району експедиції – якщо вона відбуватиметься у польових умовах, то необхідне спорядження для перебування групи на природі (намети, спальники, килимки, рюкзаки, казани, сокира тощо), у випадку проживання у школі або на турбазі слід підібрати спорядження для харчування та проживання у приміщеннях залежно від пропонованих умов.

  6. Підготовка кошторису витрат, який складається після розробки маршруту та плану-графіка руху. До нього рекомендуємо включити дві частини: прибуткова, де вказуються джерела фінансування експедиції, та витратна – включає вартість проїзду як до місця експедиції і назад, так і в її межах; добові керівникам; господарські витрати; вартість харчування; оплата за відвідування музеїв тощо.

  7. Підготовка програми збору і систематизації краєзнавчих матеріалів під час експедиції. Враховуючи вікові особливості дітей та тему, яка досліджується, варто визначити краєзнавчі об’єкти, ознайомитись з різними джерелами, скласти план, де визначити зміст і обсяг досліджень, орієнтовні терміни виконання робіт, необхідне спорядження. Важливим фактором є науково-методичне забезпечення досліджень: складання різних типів запитальників, спеціальних зошитів, таблиць тощо. Рекомендуємо ознайомитись з матеріалами музеїв, місцевою краєзнавчою літературою, започаткувати листування з навчальними закладами району експедиції, встановити зв’язки з місцевими архівами, станціями та центрами дитячого туризму, краєзнавцями та колекціонерами.

  8. Доцільною є співпраця з державними та громадськими краєзнавчими організаціями, їх допомога у формулюванні теми та отриманні завдань.

  9. Завершальним етапом підготовки є збір групи перед експедицією, на якому вирішуються організаційні питання.

Експедиція – це постійна напружена робота педагога не тільки у навчально-освітньому, розвивальному аспекті, а й у виховному. Суттєвим чинником її успіху є не тільки організаційні питання, а й створення сприятливої, теплої, дружньої атмосфери у групі. Реалізація завдань експедиції залежить також і від урахування особливостей спілкування з місцевими жителями.
ІІ етап - проведення

Проводити експедиції радимо в межах ступеневих туристичних походів (до 75 кілометрів), коли спортивна частина не є основною. Ми подаємо лише краєзнавчо-експедиційний аспект експедиції, не торкаючись організації побуту та життя групи, оскільки це досить добре розроблено у навчально-методичній літературі вчителями географії, історії, керівниками гуртків та музеїв.

На маршруті варто, перш за все, дотримуватись складових плану експедиції, видів роботи, їх терміну. Важливо аналізувати проміжні результати та вчасно коригувати дослідження. У ході експедиції учитель здійснює огляд краєзнавчих об’єктів на місці, конкретизує завдання для учнів, розподіляє дітей на групи. Особливу увагу слід приділити фіксації результатів досліджень, веденню польових документів та щоденника. Доцільним є щоденне підбиття підсумків досліджень, обговорення їх результатів та визначення завдань на наступний день.

Форми і методи досліджень повинні бути зрозумілими, простими, доступними для дітей і, водночас, захоплюючими; вони мають давати учням відчуття радості першовідкриття та підкреслювати значимість виконуваної роботи.

Рекомендуємо використати такі форми дослідницької роботи:


  1. Фотофіксація (у блокнот записується номер фото з описом «прив’язки» на місцевості).

  2. Диктофонний запис (на початку ви повинні зафіксувати час, місце запису, прізвище, ім’я, по батькові опитуваного, а далі – сам запис).

  3. Заповнення дитячих записників, запитальників, таблиць під час опитування жителів, зустрічей з цікавими людьми тощо.

  4. Самостійне обстеження і опис об’єкта (вчитель разом з дітьми обстежує та описує об’єкт, діти ведуть запис).

  5. Збір рухомих пам’яток (опис, фіксація, упаковка, оформлення етикетки разом з пам’яткою тощо).

  6. Опрацювання літератури в місцевих бібліотеках.

  7. Відвідування музеїв.

  8. Складання таблиць, схем, простих картосхем.

  9. Нанесення на карту невідомих та маловідомих краєзнавчих об’єктів і пам’яток.

  10. Збір статистичних даних (у сільській раді, інших органах самоврядування та державних установах).

  11. Виготовлення малюнків, ескізів, замальовок, складання та удосконалення схеми дослідження тощо.

  12. Окремо може бути досліджений та описаний етнографічно-побутовий комплекс.

Подаємо зразки описів деяких джерел, які можуть бути використані у ході експедиції.

Опис письмового джерела: назва, автор, зміст, мова, час і місце видання, оригінал чи копія, датуючі записи (печатки, штампи), зображувальні елементи (заставки, схеми, карти), матеріал, техніка друку, розмір, ступінь збереженості, джерело і час надходження.



Зображувальне джерело: назва, матеріал, техніка, датуючі записи, розмір, авторські підписи, клейма; тексти, пов’язані з сюжетом; ступінь збереженості, реставрація, джерело та час надходження.

Опис речового джерела: назва речі, практичне призначення, авторська назва, час і місце виготовлення, матеріал і техніка виготовлення (ручна чи механічна), розміри, діаметр, вага, фабричні знаки, клейма, зображення, автор предмета, речі, легенда чи історія речі, опис форми, кольору тощо, час і місце надходження, стан збереження та потреба у реставрації.

Предмет нумізматики: місце і час чеканки, призначення, техніка виготовлення, вага металу, проби, стан предмета (потертість, отвори, стан зображень, цільність), походження тощо.

Опис археологічної пам’ятки: обстежити пам’ятку, сфотографувати, позначити на карті маршруту, зробити опис, зібрати підйомний матеріал (найчастіше це уламки кераміки); здійснити заміри (розміри, діаметр); скласти план місцевості пам’ятки, визначити межі подальших досліджень, проаналізувати причини вибору місця для поселення саме на цій території, спробувати визначити взаємозв’язок з іншими відомими у цих місцях археологічними об’єктами.
ІІІ етап – підбиття підсумків

Хоча експедиція і закінчилась, але робота групи продовжується. Рекомендуємо організувати підсумковий збір групи, на якому підбити підсумки експедиції, провести анкетування, проаналізувати результати, обговорити перспективи подальшої діяльності. Умовно у післяекспедиційній роботі можна виокремити такі елементи:



  • Складання загального звіту – включає в себе обробку зібраних матеріалів. Потрібно ретельно проаналізувати (по кожному краєзнавчому об’єкту окремо), що саме зібрано, про що це свідчить, що треба доопрацювати, як оформити. За результатами аналізу складаються описи об’єктів дослідження.

  • Аналіз виконання завдань, отриманих від зацікавлених державних установ та громадських організацій, оформлення звіту, отримання відгуків.

  • Підготовка матеріалів для публікацій у засобах масової інформації (місцевих, обласних та профільних).

  • Формою презентації результатів експедиції може бути оформлення виставок зібраних матеріалів, проведення підсумкової конференції.

  • Окремих учнів можна залучити до підготовки творчих робіт, їх захисту в школі, позашкільному закладі (на занятті гуртка).

  • Матеріали досліджень можуть бути представлені для участі у Міжнародних та Всеукраїнських конкурсах.

  • Проведення анкетування учасників дасть можливість визначити її результативність та громадське значення.

  • Зібраний матеріал рекомендуємо оформити, передати до музею, представити в оновлених експозиціях. У такому разі на кожен предмет складається опис-анотація, а записані у подорожі спогади свідків подій приводяться у порядок – уточнюються, редагуються, переписуються.

  • Особливо важливо залучати дітей до різних форм підбиття підсумків експедиції (виготовлення фотографій, альбомів, малюнків, доопрацювання етюдів, замальовок тощо). Варто доручити їм написання сценарію та підготовки підсумкового туристського вечора, використовуючи форму роботи в групах. Діти самі можуть виготовити запрошення для друзів і батьків, учителів. До програми рекомендуємо включити: фотомонтаж, музичні заставки, репортажі з маршруту, нагородження всіх учасників експедиції оригінальними, власноруч виготовленими подарунками та різними сюрпризами, виставку знахідок та зібраних матеріалів, складені у поході вірші та пісні, кумедні записи польового щоденника, змагання для учасників та гостей, конкурси тощо. До початку заходу рекомендуємо підготувати стінгазету-репортаж про найцікавіші пригоди під час експедиції.

  • Проект-презентація звіту про подорож у школах перед ровесниками та на батьківських зборах.

Педагогам-керівникам радимо проаналізувати усі аспекти та складові проведеної експедиції, а саме: визначити її результативність, позитивні напрацювання, коло проблем, причини нереалізованого (що не враховано при підготовці, які помилки були допущені на кожному етапі), окреслити шляхи їх подолання, розробити рекомендації для наступних експедицій.
До 65- річниці звільнення України від фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років

Одним із прикладів роботи щодо активізації патріотичного виховання підростаючого покоління та студентської молоді на прикладах подвигів старших поколінь у боротьбі з нацизмом і прагнення українського народу до волі й незалежності є робота секції МАН «Історичне краєзнавство» при Попельнастівській ЗОШ I-III ст., керівник секції Л. Войцеховська.

І як приклад дослідницької роботи, що несе в собі великий виховний потенціал учні секції пропонують проект «Ми пам’ятаємо»




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3

Схожі:

Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconШановні друзі!
Для розширення можливостей представників громадських організацій, територіальної громади та підприємницького середовища щодо ознайомлення...
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством icon45 (574) Актуальне
Як бачить влада співпрацю з третім сектором? Які виклики І які можливості існують між владою І огс? Що пропонує громадянське суспільство?...
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconМ. М. Гаврилюк інтерактивні форми та методи діяльності керівника краєзнавчого гуртка
«Кіровоградський обласний центр туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді»
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconІнформації викладеної на сайтах; виховувати відповідальне ставлення щодо збереження власного життя і здоров’я. Обладнання: аркуші паперу, олівці, ручки, фломастери. Хід роботи І. Вступ
Мета: ознайомити підлітків з негативними явищами в мережі Інтернет та надати рекомендації щодо безпечного користування мережею; розвивати...
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconМетодичні рекомендації щодо вивчення української
При підготовці до нового навчального року звернути увагу на ознайомлення з новими документами щодо організації навчально-виховного...
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів, глосарій, список літератури. Для студентів напряму підготовки 130102 «Соціальна робота»

Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconЦ біобібліографічний список літератури
Мілорад Павич: біобібліогр список л-ри / уклад. Моцак В.І; ред. Іоаніді О. В.; Цбс поділ р-ну, б-ка ім. А. Головка. – К., 2013. –...
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconЦ біобібліографічний список літератури
Харукі Муракамі: бібліогр список л-ри / уклад. Моцак В.І, ред. Іоаніді О. В.; Цбс поділ р-ну, б-ка ім. А. Головка. – К., 2013. –...
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconКомунальна установа
Програма гуртка «Вокальний спів» програма гуртка віа програма гуртка «Духових інструментів»
Інформації щодо можливостей їх співпраці з громадськими організаціями та музеями; включено список літератури, що орієнтує керівника гуртка на ознайомлення із сучасним музеєзнавством iconДолинської районної державної адміністрації організація діяльності керівника гуртка позашкільного закладу
Метою випуску даного посібника є надання допомоги педагогам-позашкільникам у підготовці та проведенні навчально-виховного процесу...


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка