Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013



Сторінка4/36
Дата конвертації27.06.2017
Розмір3.31 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36

Світовий досвід інтегрування дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітні навчальні заклади

Наталія Філімонівна Кугуєнко, старший викладач кафедри управління якістю освіти КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

Сьогодні в Україні здійснюються перші кроки на шляху запровадження інклюзивної освіти. Між тим у законодавствах багатьох країн світу (Канади, Кіпру, Данії, Ісландії, Індії, Мальти, Нідерландів, Норвегії, ПАР, США та інших) інклюзивна освіта давно займає пріоритетні позиції. Міжнародна стратегія інклюзивної освіти спрямована на реалізацію права людини на освіту, трансформацію освітніх послуг та підтримку державних стратегій інклюзивної освіти, оновлення змісту професійної підготовки вчителя, розробку ефективних механізмів інвестування інклюзивних навчальних закладів.



Інклюзивне навчання в Італії

Серед європейських країн Італія посідає чільне місце у впровадженні ідей інклюзивного навчання, оскільки однією з перших визнала інклюзивну освіту найкращою для дітей з особливими потребами. Освітню реформу в країні, яку було проведено у 1972 р., ініціював громадський рух «Демократична психіатрія». Метою цього громадського об’єднання було досягнення прогресивних змін у психіатричних лікувальних установах, усунення відособлення та ізоляції осіб із порушеною психікою, які стали в’язнями ізольованих закладів.

Нині в країні понад 90% дітей з порушеннями психофізичного розвитку здобувають освіту в закладах загального типу. В освітніх департаментах функціонують консультативні служби, до складу яких входять різнопрофільні фахівці, адміністратори шкіл, працівники управлінь освіти, представники громадських організацій, за необхідності долучаються спеціалісти служб охорони здоров’я. Співробітники цих служб організують інклюзивне навчання, діагностують дітей, надають консультативну та навчально-методичну допомогу педагогам і шкільній адміністрації.

Психолого-медико-соціальні центри (досвід Бельгії)

Цікавий досвід навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має Бельгія. Основними службами підтримки дітей з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання є психолого-медико-соціальні центри, які забезпечують надання спеціальних додаткових послуг. Залежно від кількості школярів з порушеннями розвитку в певній місцевості організовуються ПМС-центри різного підпорядкування (позашкільні та шкільні). Фахівці центру надають психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу учням з порушеннями розвитку та їхнім сім’ям, консультують батьків, надають навчально-методичну допомогу вчителям.



Варіативність надання психолого-педагогічної підтримки у процесі інклюзивного навчання (досвід Німеччини)

Реформування освітньої галузі відбулося в Німеччині, де на початку 70-х років, завдяки діяльності громадської батьківської організації «Життєва допомога», міністерством у справах освіти, релігії і культури були ухвалені нормативно-правові акти, які засвідчили, що кожна дитина з обмеженими можливостями має право на вибір навчального закладу, має бути забезпечена психолого-педагогічним супроводом, залучена до педагогічного процесу незалежно від ступеня і складності захворювання.

Психолого-педагогічний супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різні. Центри надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами, проводять із ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність різнопрофільних фахівців, консультують батьків і вчителів та спеціальних шкіл тощо.

Окрім центрів, підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують поза межами шкіл і фінансуються органами місцевого самоврядування. Це – медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади тощо.



Організація освіти дітей з особливими потребами (досвід Австрії)

До початку 80-х рокув 20-го століття у цій країні функціонувала добре відлагоджена система спеціальної освіти, до складу якої входили спеціальні школи для дітей з порушеннями зору та слуху, порушеннями опорно-рухового апарату, інтелектуальними вадами, емоційно-вольовими розладами та комплексними порушеннями розвитку. Ця система все більше була диференційованою та сегрегаційною.

У 80-х роках почали зорганізовуватися громадські співтовариства, до яких входили батьки дітей з особливостями розвитку, вчителі, працівники різних медичних та освітянських установ, які керувалися ідеями рівноправності, в тому числі, і в здобутті освіти. Ці громадські організації виникали стихійно в різних провінціях, однак у 1983 році вони об’єдналися в єдину спільноту і звернулися до Міністерства освіти з пропозиціями щодо проведення експерименту з інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Експериментальна програма передбачала апробацію чотирьох моделей інтегрованого навчання, зокрема:


  • інтегровані класи;

  • взаємодіючі класи;

  • малокомплектні класи;

  • звичайні класи.

На думку експертів найбільш дієвою моделлю стали інтегровані класи; модель із залученням шкільних консультантів найкраще себе зарекомендувала у сільській місцевості; не підтвердили очікувань взаємодіючі та малокомплектні класи, від організації яких, в подальшому, взагалі відмовилися. В цілому проведений експеримент з інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку було оцінений, як успішний, який дав поштовх до функціонування в країні 290 інтегрованих класів, 24-х взаємодіючих класів, а також для запровадження посад спеціальних педагогів (понад 3200 ставок), які працюють шкільними консультантами.

Словаччина, Чехія та Польща – шлях до інклюзії

Цим країнам притаманні форми повного та часткового інтегрування (коли учні навчаються сумісно або проводять 80 та більше відсотків навчального часу у спеціальних класах). В Чехії має місце так зване зворотне інтегрування: усі спецшколи мають дозвіл навчати дітей, у яких відсутні вади психофізичного розвитку. Кількість таких дітей є обмеженою – не більше 25-ти відсотків від загальної кількості учнів у класі.

У Чехії послуги дітям з особливими потребами та молоді взагалі надаються спеціальними навчальними центрами, які зазвичай є частиною спеціальної школи.

Серед основних цілей цих центрів є інтегрування учнів до загальноосвітньої школи за місцем проживання, тобто впровадження інклюзивної форми навчання.



Досвід США

Соціально-педагогічний рух кінця 60-х – початку 70-х рр., щодо забезпечення рівних освітніх прав дітей з особливими проблемами привів до прийняття в США закону (1975 р.), названого пізніше «Актом про освіту осіб з особливими проблемами» (Individuals with disabilities education act). Цей закон і ряд подальших послужили юридичною базою мейнстрімінга в США.

Рух за мейнстрімінг був реакцією на політику асиміляції, расизму і геноциду «інших», яку в першій половині ХХ ст. проводили не лише тоталітарні режими, але й інші країни, включаючи США, і яка поширювалася на «дефективних» людей. Так, до другої світової війни законами 30 штатів США передбачалася примусова стерилізація аномальних (поряд із повіями, моральними дегенератами та ін.).

Відображаючи нову реальність, гуманістичні зміни суспільного менталітету в другій половині ХХ століття, державні закони про рівні освітні права всіх людей (що є важливою складовою загальнолюдських прав) і відповідні декларації ООН та ЮНЕСКО сприяли перебудові національної системи навчання дітей з особливостями в розвитку. Прапором і гаслом перебудови став мейнстрімінг – надання всім «особливим» дітям права здобуття вільної державної освіти в умовах, що «мінімально обмежують такі можливості», «в загальному потоці» з дітьми, що нормально розвиваються, бажано в одних і тих же школах. Мейнстрімінг був зустрінутий громадськістю, особами з особливостями в розвитку, батьками «особливих» дітей як акт звільнення від освітньої сегрегації.

Сьогодні у Сполучених Штатах Америки діти з особливими потребами можуть отримувати інклюзивну освіту, яка разом із відповідною медичною допомогою дає їм змогу повністю розкрити свій потенціал. Завдяки такому підходові у старшому віці діти з особливими потребами мають змогу працювати, сплачувати податки і користуватися всіма правами, які надає людям суспільство.

Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах світу засвідчує, що у переважній більшості з них відбулося, хоча і з незначними відмінностями, реформування спеціальної освіти. Важливим є те, що у багатьох країнах із демократичним облаштуванням, зокрема, у Фінляндії, Бельгії, Франції, Ірландії, Іспанії, Швеції, діти з обмеженими психофізичними можливостями мають можливість здобувати освіту і в спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу.

Системне вивчення, аналіз та систематизація зарубіжного досвіду, виявлення й аналіз інноваційних освітньої інклюзії дозволяє оптимізувати процес запровадження інклюзивної освіти в Україні.
Література


  1. Елен Р. Даніелс і Кей Стаффорд. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів. – Львів: Т-во «Надія», 2005.– С. 37–51.

  2. Засенко В.В. Сучасні проблеми теорії і практики навчання дітей з особливими потребами / Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід) = Modern trends of special education development (Canada-Ukraine Experience): Матеріали Міжнародної конференції, Київ 25–26 травня 2008 р. / За ред.: В.І. Бондаря, Р. Петришина. – К.: Наук. світ, 2008. – С. 26–30.

  3. Засенко В.В., Колупаєва А.А. Реформування спеціальної освіти у країнах пострадянського простору // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб. Випуск 6. – К.: Науковий світ, 2009. – С. 33–39.

  4. Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: Монографія. – К.: «Самміт-Книга», 2009. – 272 с.

  5. Освіта та культура демократії / К.А. Гансен, Р.К. Кауфман, С. Сейфер. – Львів, 2001. – 152 с.


Інклюзивна освіта в Харківській області: нормативно-правове забезпечення, регіональні аспекти організації та розвитку

Говсієвич Ірина Вікторівна, головний спеціаліст відділу дошкільної, позашкільної та корекційної освіти управління освіти і науки Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
З розвитком демократичного суспільства, яке гарантує право кожного громадянина на активну участь у житті цього суспільства, приходить нове розуміння понять «інвалідність», «вади розвитку», «інтеграція» тощо. Нині всі вищеназвані терміни щодо дітей поступаються новому – «діти з особливими освітніми потребами», що однаковою мірою стосується проявів різних форм інвалідності.

Сучасна нормативно-законодавча база освіти дітей з особливими потребами ґрунтується на основних нормативно-правових документах, а саме: Конституції України; законах України («Про освіту», «Про охорону дитинства», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»); указах Президента України (від 20.03.2008 № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні», від 18.12.2007 № 1228 «Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими можливостями»); постанові Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 872 «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»; наказах Міністерства освіти і науки України (від 01.10.2010 № 912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання», від 09.12.2010 № 1224 «Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах»); листах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (від 18.05.2012 № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», від 26.07.2012 № 1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання»).

З метою утвердження конституційних принципів щодо рівних прав і можливостей людей з особливими потребами, привернення уваги суспільства до проблем інвалідності Департаментом науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації проводиться робота із запровадження інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, здійснюються організаційні заходи щодо створення необхідних умов для навчання дітей з інвалідністю.

У Харківській області із загального числа ДНЗ функціонує 16 (що складає 2,5% від загальної кількості ДНЗ) закладів компенсуючого типу (7 спеціальних і 9 санаторних) та 74 заклади комбінованого типу зі спеціальними й санаторними групами (11,4% від загальної кількості ДНЗ). У них функціонує 320 груп компенсуючого типу (226 груп – спеціальні та 94 – санаторні). У зазначених закладах перебувають понад 5,8 тис. дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Діти мають можливість водночас зі здобуттям дошкільної освіти пройти комплекс лікувально-реабілітаційних заходів.

У загальноосвітніх навчальних закладах області, за оперативною інформацією у 2012/2013 навчальному році навчаються 2853 дитини з інвалідністю, у дошкільних навчальних закладах – 352. У 102 позашкільних навчальних закладах комунальної форми власності Харківської області навчаються 684 дитини з інвалідністю.

В області забезпечують право дітей на загальну середню освіту 34 навчальні заклади інтернатного типу різних форм власності: 25 навчальних закладів обласного підпорядкування, які здатні задовольнити соціальне замовлення стосовно навчання дітей практично з усіма видами фізичних, розумових чи психічних аномалій; 2 – інтернатного типу Харківської міської ради; 1 – державної форми власності; 5 – районних державних адміністрацій та місцевих рад; 1 – приватної форми власності.

На виконання Державної цільової програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів» на період до 2020 року», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 706, щодо створення архітектурної доступності соціальних об’єктів для інвалідів станом на 01.02.2013 у м. Харкові та Харківській області облаштовано елементами безперешкодного доступу: пандусами, кнопками виклику, інформаційними вказівниками альтернативного входу до приміщень, поручнями біля сходів або мають вільний доступ до будівлі 655 загальноосвітніх, дошкільних і позашкільних навчальних закладів. З них у 348 навчальних закладах побудовано 355 пандусів (269 пандусів – у ЗОШ, 66 – у ДНЗ, 20 – у ПНЗ). Усі роботи проводилися за рахунок спонсорських коштів.

Також дев’ять навчальних закладів інтернатного типу обласного підпорядкування облаштовані 11-ма пандусами.

У 2012/2013 навчальному році у 27-ми професійно-технічних навчальних закладах навчаються 363 учні з обмеженими фізичними можливостями. За медичними висновками, для 261 особи даної категорії гуртожитки, навчальні корпуси майстерні та інші будівлі не потребують обладнання пандусами, кнопками виклику тощо. Для 2-х учнів з обмеженими фізичними можливостями, які пересуваються на візках і навчаються в Ізюмському професійному ліцеї, створені доступні умови для навчання. В Ізюмському професійному ліцеї створено умови для доступу до професійного навчання осіб з обмеженими можливостями, а саме: побудовано пандус у приміщеннях ліцею, кнопки виклику, обладнано туалет для осіб з особливими потребами, створено та обладнано для цієї категорії учнів навчальний кабінет за професією «Оператор комп’ютерного набору. Агент з постачання. Конторський службовець». Навчальний кабінет і бібліотека обладнані комп’ютерами, мультимедійним обладнанням, забезпечений доступ до мережі Інтернет. У поточному навчальному році в Ізюмському професійному ліцеї навчаються 11 осіб з обмеженими можливостями, з них – 2, які пересуваються у візках та навчаються за дистанційною формою. Професійно-технічними навчальними закладами розпочата робота щодо обладнання навчальних приміщень пандусами.

До 88 вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної, комунальної та приватної форм власності у 2012 році зараховано на навчання 396 осіб з обмеженими фізичними можливостями, з них 154 – до ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, 237 – до ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, 5 – до приватних. Усього станом на 01.10.2012 у вищих навчальних закладах навчаються 1544 студенти з інвалідністю.

Найбільша кількість студентів-інвалідів навчаються в Харківському обліково-економічному технікумі-інтернаті ім. Ф. Г. Ананченка (156 осіб – за кошти державного бюджету). У 2012 році прийнято на навчання 55 інвалідів. Підготовка молодших спеціалістів у зазначеному спеціалізованому вищому навчальному закладі ведеться за двома спеціальностями: «Бухгалтерський облік» і «Соціальна робота». У 2012 році випуск молодших спеціалістів склав 63 особи, з них навчалися за рахунок державного бюджету – 59.

На сьогодні фінансування запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах інклюзивного та інтегрованого навчання здійснюється в межах загальних витрат, виділених на утримання навчальних закладів області.






Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   36

Схожі:

Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconОсвіта. Виховання. Навчання авраменко, Олег Борисович
Система "Техносвіт технологічна освіта": науково-методичний аспект : монографія / О. Б. Авраменко; Уман держ пед ун-т ім. Павла Тичини....
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconМетодичний вісник: форми науково-методичної роботи
Методичний вісник (випуск 2) / Упорядники О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська. – Івано-Франківськ: оіппо, 2009
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconПразька поетична школа
Л. “Празька школа” українських письменників (урок української літератури в 11 класі) / Л. Єрмолаєва // Українська література в школі:...
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconОсвіта. Виховання. Навчання актуальні питання освіти
Україна, Харків, 10-11 листоп., 2015 р. / Нац акад. Національної гвардії України; [редкол. Дмитренко Т. О. та ін.]. Харків : хогокз,...
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconВипуск 4 Івано-Франківськ
Методичний вісник: портфоліо як засіб підвищення якості освіти. (випуск 2) / Упорядники Л. Скальська, О. Нижник, А. Дутчак, С. Клімковська....
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconДержавної адміністрації рекомендаційний список літератури Із циклу «Країни І народи» Випуск ХІІІ
Білорусь: рек список літератури із циклу «Країни І народи». – Вип. ХІІІ / [Є. А. Шевченко; відповід за випуск М. В. Жарова] : окз...
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconХарків: знайомий та незнайомий
...
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconСоціальний розвиток сільських регіонів випуск другий: Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної конференції
Соціальний розвиток сільських територій: Колективна монографія. Випуск ІІ. [Матеріали доповідей учасників ІІ міжнародної науково-практичної...
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconНауково-методичний центр
Розділ науково-методичні основи розвитку інтерактивних технологій навчання на уроках української мови та літератури
Інклюзивна освіта Науково-методичний журнал Випуск №1 Харків 2013 iconІі випуск 2013 р м. Ульяновка



База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка