Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики



Сторінка10/11
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.63 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Костюкова С.Н., к.э.н., доцент

Полоцкий государственный университет Республика Беларусь
АВТОРСКАЯ КОНЦЕПЦИЯ БЕЗУБЫТОЧНОСТИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТРОИТЕЛЬНЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ С УЧЕТОМ ОТРАСЛЕВЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ
Актуальность анализа безубыточности (CVP-анализа от английского термина «Cost-Volume-Profit анализ», т.е. совместного анализа издержек, объемов реализации и прибыли), отслеживающего зависимость финансовых результатов бизнеса от издержек и объемов производства (сбыта), обусловлена его полезностью и эффективностью при принятии рациональных управленческих решений. Это мощный инструмент оперативного и стратегического планирования и управления на предприятии, он является одной из важных составляющих оценки прибыльности деятельности предприятия абсолютно для всех отраслей промышленности.

Необходимость анализа безубыточности для предприятий строительной отрасли обусловлена обязательным проведением подрядных торгов на получение права на строительство конкретного объекта. Подрядные торги (подрядные тендеры) проводятся в форме конкурса. Выигравшим подрядные торги (подрядные тендеры) считается подрядчик, который, по заключению конкурсной комиссии, назначенной организатором торгов (тендеров), предложил лучшие условия. По результатам проведения подрядных торгов определяется договорная (контрактная) цена – цена, определяемая на основании цены предложения подрядчика – победителя торгов. Этот уровень цены объективно можно определить с помощью действенных методик анализа безубыточности деятельности строительных организаций.

Следует отметить, что в научной литературе анализ безубыточности в традиционном его понимании изложен в привязке к отраслям промышленности, в то время как прикладных исследований, учитывающих и раскрывающих специфику проведения анализа безубыточности для строительных организаций, практически нет.

Сложность решения данной проблемы заключается в самой специфике функционирования строительных предприятий, наличии существенных особенностей в строительной отрасли. Во-первых, длительный характер строительства объектов (сроки возведения строительных объектов измеряются годами), в то время как традиционный анализ безубыточности рассчитан лишь на краткосрочный период времени; во-вторых, одновременно возводимые организацией объекты строительства имеют разные сроки начала и окончания работ в течение года (что требует учета доли выручки от реализации строительно-монтажных работ (СМР), планируемых к освоению в будущем году); в-третьих, в реализации объектов, как правило, участвуют несколько строительных участков (бригад), которые оказывают непосредственное влияние на эффективное выполнение строительно-монтажных работ на объекте, а, следовательно, на финансовый результат строительной организации и др. Изложено в [1]. Однако изложенное делает невозможным применение традиционного анализа безубыточности, разработанного для предприятий промышленности.

Решение указанной проблемы отражено в исследованиях автора. Так, автором выявлены и систематизированы особенности строительного производства [1]; разработаны методика анализа безубыточности для организаций строительной отрасли [2]; методика анализа безубыточности объектов строительства [3]; методика анализа и планирования безубыточного объема строительно-монтажных работ строительной организации [4]; усовершенствована методика планирования и анализа безубыточности строительных организаций в контексте современного законодательства [5]. В соавторстве с А. В. Капусто проведено обобщение теории и практики при проведении анализа безубыточности в строительстве [6].

На основании проведенных автором исследований и представленных научных разработок в целях решения указанных проблем разработана авторская концепция анализа безубыточности деятельности строительных организаций на основе измерения факторов времени − Т (time) и скорости − S (speed).

Суть ее заключается в следующем: при планировании и анализе безубыточности необходимо учитывать фактор времени (time) – период времени, за который достигается условие безубыточности деятельности и фактор скорости (speed) – скорость, с которой достигается условие безубыточности деятельности. Это обусловлено тем, что строительство имеет договорной характер отношений между заказчиком и подрядчиком, а, следовательно, объемы СМР по каждому объекту привязаны к срокам их выполнения в соответствии с ПСД (проектно-сметной документацией) и графиком производства работ.

Кроме того автором установлено, что условие безубыточности деятельности отдельно взятой строительной организацией может быть достигнуто с разной скоростью. Имеется ввиду, что строительная организация, имеющая высокую деловую активность (высокую обеспеченность договорами подряда) достигнет условия безубыточности намного быстрее. И наоборот медленнее, если ее деловая активность низкая (низкая обеспеченность договорами подряда).

На основании вышеизложенного установлен вариабельный характер показателя безубыточности деятельности, который зависит от деловой активности строительной организации.

Таким образом, в новой авторской концепции безубыточности деятельности строительных организаций ключевыми факторами являются время − Т (time) и скорость − S (speed). Следовательно, ее название отражает ее экономическую сущность.

Более того, она учитывает отраслевые особенности деятельности строительных организаций и позволяет принимать ряд важных управленческих решений, прежде всего для подрядчика.

Для инвесторов дает возможность получить ответы на три основных вопроса: когда организация – объект инвестиций достигнет безубыточности деятельности, а, следовательно, с какого момента времени начнет зарабатывать прибыль? Какова ее деловая активность? С какой скоростью она достигнет безубыточности?


Литература

  1. Костюкова, С. Н. Выявление и систематизация особенностей строительного производства / С. Н. Костюкова // Вестн. Полоц. гос. ун-та. Сер. D. Экон. и юрид. науки. – 2011. – № 14. – С. 47 – 56.

  2. Костюкова, С. Н. Методика анализа безубыточности для организаций строительной отрасли / С. Н. Костюкова // Весн. Беларус. дзярж. экан. ун-та. – 2009. – № 3. – С. 41 – 46.

  3. Костюкова, С. Н. Методика анализа безубыточности объектов строительства / С. Н. Костюкова // Вестн. Полоц. гос. ун-та. Сер. D. Экон. и юрид. науки. – 2010. – № 10. – С. 75 – 81.

  4. Костюкова, С.Н. Методика анализа и планирования безубыточного объема строительно-монтажных работ строительной организации / С.Н. Костюкова // Бух.учет и анализ. – 2011. – № 4. – С. 31-36.

  5. Костюкова, С.Н. Совершенствование анализа безубыточности строительных организаций в контексте современного законодательства / С.Н. Костюкова // Весн. Беларус. дзярж. экан. ун-та. – 2012. – № 5. – С. 58-63.

  6. Капусто А.В., Костюкова, С.Н. Обобщение теории и практики при проведении анализа безубыточности в строительстве / А.В. Капусто, С. Н. Костюкова // Вестн. Полоц. гос. ун-та. Сер. D. Экон. и юрид. науки. – 2014. - № 14. – С. – 10-17.

Садовська І.Б., к.е.н., професор



Луцький національний технічний університет
ОБЛІКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ІЗ ЗАСТОСУВАНЯМ ІНСТРУМЕНТАРІЮ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ІНЖИНІРИНГУ
Бухгалтерський інжиніринг є новим явищем з позиції облікової теорії, проте, досить поширеним практичним методом перезавантаження обліково-інформаційних систем у суб’єктів господарювання.

Відповідно, дискусійними є тлумачення категорійного апарату щодо бухгалтерського інжинірингу різними науковими колами України та зарубіжних наукових спільнот.

Поки практики розробляють і впроваджують методи бухгалтерського інжинірингу, досить вдало використовуючи при цьому інструментарій інжинірингу, теоретики знаходяться в пошуках влучних тлумачень понять і категорій, аби їх зрозуміли і підтримали практики.

За останні десять років в Україні з’явилось чимало наукових праць з відповідним тематичним спрямуванням. Слід зауважити, що сфера застосування інжинірингу досить широка, і охоплює не лише інженерну галузь та будівельну, як то тлумачить Вікіпедія. Інжиніринг тепер прийнято вважати методом, притаманним для всіх наук.

Бізнес-процесом (англ. Business Process) є будь-яка діяльність, що має три компоненти: вхідний продукт, додану вартість, вихідний продукт для внутрішнього або зовнішнього споживача. Управління бізнес-процесами є складним з огляду на подвійне перетинання на вході і виході, а також на управління процесом формування доданої вартості. Складність ще й підсилюється недосконалістю обліково-інформаційних систем, які поки не мають єдиної методологічної основи.

Причина такої недосконалості очевидна і полягає в переоцінці цінностей на мегарівні, що вплинуло на потребу пошуку інноваційних методів і систем управління бізнес-процесами та оновлення методології їх обліково-інформаційного забезпечення.

Все вищевикладене обумовило цілі даної публікації, які, перш за все, полягають у висвітленні питань щодо пошуку можливих точок дотику теорії і практики в напрямку наукових досліджень і практичного застосування методики бухгалтерського інжинірингу в управлінні бізнес-процесами підприємств.

Управління бізнес-процесами передбачає комплексне використання взаємопов’язаних показників, критеріїв оцінки та рівнів відповідальності на кожному етапі циклу управління.

1. Формування бізнес-ідеології, що дозволяє виробити пріоритетні напрямки розвитку підприємства та визначити шляхи оптимізації наявних виробничих ресурсів, а також розрахувати можливість залучення інноваційних ресурсів і технологій.

2. Вибір актуальної на даному етапі розвитку підприємства цілі на підставі факторного аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища.

3. Розробка стратегії діяльності підприємства, заснованої на концепції вибору траєкторії розвитку і оптимальному розподілі ресурсів для досягнення поставлених цілей.

Нами попередньо визначена основна причина проблем, пов’язаних з неефективним управлінням бізнес-процесами, яка базується на відсутності інноваційної облікової методології. Такою інноваційною обліковою методологією є бухгалтерський інжиніринг.

Бухгалтерський інжиніринг як нову категорію започатковано в дослідженнях вчених: Жука В.М. [2], Воронової О.Ю. [1] та Ткача І.М. [3].

Протягом багатьох століть існування системи бухгалтерського обліку він розглядався на рівні відповідних процедур, що дозволяють визначити кінцевий результат діяльності інституціональної одиниці (первинна документація, інструментарій рахунків, процедури інвентаризації, оцінки і калькулювання, методологія складання звітності).

На сучасному етапі бухгалтерський облік розвивається як описово-роз’яснювальна система бухгалтерських процедур, що призводить в кінцевому підсумку до використання системи алгоритмів, найрізноманітніших матриць, системи інжинірингових інструментів.

Цінність і унікальність бухгалтерського інжинірингу у можливості створення багатоваріантних моделей, які в принципі є сценаріями майбутніх подій організації, орієнтованих на ближню і віддалену перспективу. При цьому моделі є подібними в розрізі галузей економіки і сфер функціонування господарюючого суб’єкта.

Бухгалтерський інжиніринг орієнтований на командний підхід до формування обліково-інформаційної бази управління бізнес-процесами.

Формування обліково-інформаційної бази прямо залежне від класифікаційних видів бізнес-процесів, які об’єднані за сукупністю функціональних ознак, зокрема: 1) основні; 2) допоміжні; 3) інноваційні; 4) організаційні.

Основні бізнес-процеси орієнтовані на постачання, виробництво, зберігання і реалізацію продукції, роботи чи послуги, які мають основну цінність для споживача і забезпечують отримання доходу для господарюючого суб’єкта. Бухгалтерський інжиніринг в управлінні основними бізнес-процесами – найбільш розповсюджене явище в системі підприємств. Документальне оформлення всіх операцій відповідних бізнес-процесів є вимогою нормативних актів України, підтверджуючи при цьому їх юридичну легітимність і можливість включення до податкових розрахунків. Рахунки та їх агрегування у систему бухгалтерських записів розробляються для кожного окремого підприємства з урахуванням потреб для систематизації обліково-інформаційної бази, яка є джерелом для прийняття управлінських рішень по відповідних бізнес-процесах. Також така інформація є корисною і доцільною для фінансових розрахунків, зокрема, для визначення різних видів рентабельності, попередження ризиків, їх оцінки та формування запобіжних заходів.

Допоміжні бізнес-процеси призначені для додаткового забезпечення виконання основних бізнес-процесів. Вони не є основними саме для окремо взятого економічного суб’єкта. Все визначає технологічна карта. Допоміжні бізнес-процеси також поділяються за їх функціональною ознакою і причетністю до основних – постачання, виробництва, зберігання і реалізації продукції, робіт чи послуг. Бухгалтерський інжиніринг в управлінні допоміжними бізнес-процесами не виокремлюється в окрему методику. Суттєвим є поглинання на етапі обліково-інформаційного забезпечення управління основними бізнес-процесами. Тому губиться сам контекст вагомості управлінських рішень для допоміжних бізнес-процесів, оскільки відбувається інформаційне поглинання. Наскільки це є суттєвим і має цінність для окремого економічного суб’єкта, вирішується через призму складних розрахунків і співставлення на кшталт «витрати-вигоди» від впровадження методики та інструментарію бухгалтерського інжинірингу для управління допоміжними бізнес-процесами.

Інноваційні бізнес-процеси акцентуються на удосконаленні продукції, роботи чи послуги, або/чи удосконаленні технологій, обладнання, самих бізнес процесів. Також практики до даної класифікаційної групи відносять трансакційні відносини або зв’язки на глобальному і локальному рівнях управління економічним суб’єктом. В науковій економічній літературі інноваційні бізнес-процеси ще називають процесами, орієнтованими на розвиток економічного суб’єкта. Тобто, не на економічне зростання, а на економічний розвиток, що пов’язано із розширенням через якісне оновлення складу клієнтської бази, через якісне оновлення необоротного капіталу, людських ресурсів, інтелектуального потенціалу, іміджу, врешті-решт. Роль методів та інструментарію бухгалтерського інжинірингу саме для цієї класифікаційної групи очевидно важлива.

Бухгалтерський інжиніринг передбачає створення моделей інноваційного продукту і прогнозування фінансового стану економічного суб’єкта на близьку і віддалену перспективу. При цьому моделі прогнозних балансів фінансово-майнового стану і звітів про прибутки і збитки не достатньо. Потрібен повний комплект прогнозної фінансової звітності, тобто всі чотири форми, включаючи звіт про рух грошових коштів і про зміни у власному капіталі. Примітки є невід’ємною частиною таких звітів, оскільки в них міститься розшифровка і деталізація найбільш суттєвих статей звітності. При цьому межа суттєвості припускається дещо вища, ніж при складанні фактичних звітів, на основі історичних подій. Це пояснюється дуже просто: адже нам важливо прослідкувати основні тренди розвитку, а не фіксацію фактів господарського життя, які, відповідно до чинного законодавства, вимірюються з точністю до копійок. Аналогічно формуються управлінські звіти для окремих інноваційних продуктів, робіт чи послуг, для інноваційних технологій, які призведуть до розвитку економічного суб’єкта загалом.

Організаційні бізнес-процеси охоплюють весь комплекс функцій управління на рівні кожного бізнес-процесу, які передбачені основними, допоміжними та інноваційними групами, а також і бізнес-системи в цілому, тобто всіх взаємопов’язаних бізнес-процесів економічного суб’єкта.

Таким чином, облікове забезпечення управління бізнес-процесами із застосуванням інструментарію бухгалтерського інжинірингу потребує подальших наукових досліджень і практичної апробації, що виокремить облікову методологію на новому рівні, акумулювавши надбання минулого облікової науки загалом і синегргію методологій суміжних з обліком економічних та інженерних наук.


Список використаних джерел

  1. Воронова Е. Ю. Институциональные основы управленческого учета (теория, методология, практика) : монография [Текст] / Е. Ю. Воронова. – М. : Изд-во МГОУ, 2011. – 358 с.

  2. Жук В.Н. Основы институциональной теории бухгалтерского учета : монография [Текст] / В.Н. Жук. – СПб: АНО ИПЭВ, 2013. – 416 с.

  3. Ткач И.М. Понятие инструментов бухгалтерского инжиниринга / И.М. Ткач // Учет, анализ и налогообложение в современной экономике России: Сборник научных статей. – Ростов-на-Дону: Ростовский государственный строительный университет, 2008. Выпуск 2. – с. 38-45.

Плекан М.В., к.е.н., старший викладач



Національний університет «Львівська політехніка»
ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ІТ-ПІДПРИЄМСТВАХ
Необхідність переоцінки нематеріальних активів спричинена швидким розвитком технологій та / або збільшенням частки підприємства на ринку, що може призвести як до абсолютного знецінення, так і до значного зростання показника їхньої справедливої вартості. Враховуючи специфіку діяльності ІТ-підприємств, саме переоцінці нематеріальних активів повинно відводитися належне місце в їхній системі обліку, а відтак, потребує розробки її організаційного та методичного забезпечення.

Характерною особливістю переоцінки нематеріальних активів, зокрема на ІТ-підприємствах, є те, що зовнішні суб’єкти оціночної діяльності не завжди можуть об’єктивно визначити їхню справедливу вартість, що пов’язано із відсутністю аналогів для порівняння на ринку та складністю застосування витратного (враховуючи специфіку технологічного процесу) і дохідного (враховуючи невизначеність терміну корисного використання) підходів до оцінки НМА. Тому доцільним є створення на підприємствах сектору системної інтеграції ІТ-ринку України окремого центру відповідальності за переоцінку нематеріальних активів, основною функцією якого повинно бути забезпечення результативності та об’єктивності процесу переоцінки. Таким центром відповідальності на ІТ-підприємствах може стати створена на підставі наказу (розпорядження) власника або уповноваженого органу (посадової особи) Комісія з переоцінки нематеріальних активів, яка в залежності від цілей підприємства може мати статус постійної або тимчасово діючої комісії.

Головою Комісії з переоцінки НМА повинен бути незалежний сертифікований оцінювач, щоб забезпечити її законність, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [1]. До складу Комісії з переоцінки НМА також слід включити: головного бухгалтера підприємства або його заступника, керівника аналітичного відділу підприємства або його заступника, керівника відділу внутрішнього аудиту або його заступника, керівників відділів наукових досліджень та конструктивних розробок або їхніх заступників, інших працівників підприємства, які можуть оперувати необхідними даними для визначення справедливої вартості нематеріального активу. Вважаємо, максимальна кількість членів Комісії з переоцінки нематеріальних активів не повинна перевищувати десять осіб, включно із головою, а мінімальна – не менше чотирьох, враховуючи голову.

При визначенні складу Комісії з переоцінки НМА власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен підписати контракт із сертифікованим оцінювачем та трудовий договір про роботу за сумісництвом з кожним її членом, якщо він вже є працівником підприємства відповідного структурного підрозділу. В межах такого договору, крім розгляду основних питань, що стосуються періоду здійснення визначеної роботи за сумісництвом та грошової винагороди, також повинно бути зазначено особливості її проведення та основні обов’язки і права члена Комісії з переоцінки нематеріальних активів.

Процес переоцінки нематеріальних активів може бути розглянутий як сукупність трьох взаємопов’язаних етапів, кожен з яких включає певний перелік поставлених завдань перед окремими членами Комісії з переоцінки НМА ІТ-підприємства. На першому етапі переоцінки Комісією повинно бути сформоване інформаційно-аналітичне забезпечення процесу її проведення, яке передбачає ідентифікацію та характеристику нематеріального активу, що підлягає переоцінці, визначення його терміну корисного використання та найкращого способу його використання.

Ідентифікація нематеріального активу означає визначення його інвентарного номеру та ознайомлення із вмістом первинних документів, що дозволяє виявити його основні функціональні, технічні та економічні параметри, визначити його приналежність до певної облікової групи. Необхідно виявити та врахувати усі додаткові умови як окремого правового документу так і загальної «в’язки» прав власності підприємства на нематеріальний актив, зробити висновок стосовно їхнього впливу як на його термін корисного використання, так і на можливості альтернативного отримання прибутку. Це завдання першого етапу процесу переоцінки нематеріальних активів повинно бути здійснене членом Комісії з переоцінки, який за сумісництвом займає на підприємстві посаду головного бухгалтера (або заступника).



Термін корисного використання НМА для цілей оцінки – це залишковий період часу, протягом якого підприємство зможе отримувати від нього економічні вигоди. Одним із способів визначення терміну корисного використання об’єкта, що підлягає переоцінці, який, на нашу думку, дозволяє визначити його об’єктивне значення, є побудова кривої життєвого циклу з точковим визначенням на ній його поточного стану. Проведений аналіз наукових робіт з оцінки нематеріальних активів [2, 3], надав можливість розглядати криву життєвого циклу НМА як послідовну сукупність таких стадій: 1) стадія впровадження; 2) стадія швидкого росту; 3) стадія повільного росту, яка веде до повного розвитку; 4) стадія спаду (остаточного використання). Кожна стадія життєвого циклу НМА характеризується притаманними тільки для неї економічними рисами, зокрема:

  1. на стадії впровадження нематеріального активу, тобто, виходу на ринок продукту або послуги, які виготовлені або надані з його використанням, чи використанням НМА в процесі управління підприємством, спостерігається його початкова низька продуктивність, незначні технічні проблеми, неохоче прийняття клієнтами або співробітниками. Поряд з цим, такий продукт або послуга являється своєрідною «новинкою» або технологічним лідером на ринку відповідної продукції або послуг;

  2. стадія швидкого росту характеризується прийняттям продукту або послуги, що виготовлені або надані з використанням НМА ринком або працівниками підприємства, зростанням попиту та ціни, що безпосередньо впливає на величину отриманих підприємством економічних вигод;

  3. стадія повного розвитку є апогеєм можливого використання нематеріального активу і є показником його найефективнішого використання. На цій стадії життєвого циклу НМА підприємство отримує максимальний розмір економічних вигод від його використання, що супроводжується виникненням зовнішньої конкуренції та імітації (заміщення) аналогічними або подібними продуктами або послугами;

  4. виникнення конкуренції та продуктів /послуг замінників призводить до спаду попиту, втрати економічної та / або функціональної переваги тощо, що призводить до остаточного використання НМА, тобто, закінчення терміну його корисного використання. Характерним для цієї стадії є наявність незначної кількості НМА, які ще знаходяться в експлуатації з метою технічного обслуговування та незначним числом постачальників продукту або послуги, що виготовлені або надані з його використанням.

Слід зазначити, що стадія спаду та/або остаточного використання НМА може бути обумовлена різними причинами, серед яких фактори фізичного впливу, що, зазвичай, призводять до незначної зміни величини їх терміну корисного використання, оскільки пов’язані із знищенням тільки їхнього фізичного прояву, який може бути легко відтворений; операційні, функціональні та економічні фактори впливу, які можуть призвести до припинення використання технологічного процесу або зняття продукту із виробництва, що спричинить вибуття всіх пов’язаних з ним нематеріальних активів.

При виявленні Комісією з переоцінки НМА впливу на об’єкт переоцінки одного або кількох факторів здійснюється корегування не тільки при визначенні його актуального терміну корисного використання, але й при розрахунку його справедливої вартості, адже крива життєвого циклу нематеріального активу моделює його вартісну поведінку. Виконання цього завдання, повинно /може бути здійснене членами Комісії з переоцінки, які займають на підприємстві за сумісництвом посади головного бухгалтера та керівника аналітичного відділу або їхніх заступників.

Згідно із дослідженнями А. Н. Козирєва [4] та П. Н. Цибульова [5] найкраще і найбільш ефективне використання нематеріальних активів може бути проаналізовано на основі таких чотирьох критеріїв: законність; фізична здатність; фінансова доцільність; максимальна вигідність. Кожен із наведених критеріїв відображає той чи інший рівень ефективного використання нематеріального активу, що дозволяє Комісії з переоцінки НМА визначити умови, за яких буде розраховуватись його справедлива вартість. Адже, якщо підприємство не використовує нематеріальний актив із найбільшою користю, його вартість від цього не зменшується. Ми вважаємо, що це завдання може бути здійснене членами Комісії з переоцінки НМА, які займають за сумісництвом на підприємстві посади керівників аналітичного відділу та відділу внутрішнього аудиту або їхніх заступників.

Отримані результати першого етапу переоцінки нематеріального активу підлягають перевірці та підтвердженню головою Комісії з переоцінки з метою уникнення випадків необ’єктивного та/або недобросовісного формування інформаційно-аналітичного забезпечення процесу їх переоцінки.

На другому етапі «Техніко-економічні розрахунки» Комісія з переоцінки НМА повинна розглянути та застосувати найбільш оптимальні для конкретного нематеріального активу методичні підходи до розрахунку його справедливої вартості на основі всіх отриманих на попередньому етапі релевантних даних. Найбільш поширеними у використанні, а також закріпленими на законодавчому рівні [1], є три підходи до оцінки нематеріальних активів: ринковий; дохідний; витратний. Враховуючи, що активний ринок цих ресурсів є нетиповим економічним явищем для України, для оцінки їх вартості слід використовувати методи дохідного та витратного підходів. До процесу техніко-економічних розрахунків можуть бути залучені всі члени Комісії з переоцінки НМА. Разом з тим, при розрахунку переоціненої вартості об’єкта в межах кожного окремого оціночного підходу можуть знадобитися знання, навики та досвід окремих членів комісії. Зокрема: в рамках ринкового та дохідного підходів до оцінки, на нашу думку, найдоцільніше залучати керівника аналітичного відділу підприємства або його заступника, а в рамках витратного підходу – керівників відділів НДДКР або їхніх заступників, або інших працівників підприємства, які можуть володіти необхідною для розрахунків інформацією.

Останній етап переоцінки нематеріальних активів «Формування звіту» передбачає синтез отриманих показників вартості як в межах окремого оціночного підходу, так і в межах кожного з підходів для формування найбільш обґрунтованого результату переоцінки. При цьому слід врахувати:



  1. кількість та якість даних, що були використані при розрахунку вартості НМА;

  2. тип і характер нематеріального активу, що підлягав переоцінці, а також галузеві умови, в яких, як очікується, він буде використовуватися;

  3. всі непередбачувані та / або обмежуючі умови, що не можуть бути враховані на момент переоцінки та/або були враховані Комісією з переоцінки і, таким чином, вплинули на показник розрахованої переоціненої вартості нематеріального активу.

Для визначення остаточного показника переоціненої вартості нематеріального активу можуть бути використані процедури неявного (відповідно до законодавства), або явного зважування. На нашу думку, з метою наочного відображення розумового процесу Комісії з переоцінки НМА при прийнятті того або іншого рішення найбільш доцільно застосувати явне зважування. Висновок про справедливу вартість НМА, що підлягав переоцінці, повинен бути сформований головою Комісії з переоцінки.

Результати переоцінки НМА Комісія оформляє у вигляді спеціалізованого звіту про оцінку (переоцінку) нематеріального активу, зразок якого передбачений для використання в професійній оціночній практиці. Цей Звіт повинен бути підписаний керівником підприємства, а також усіма членами Комісії , що безпосередньо були залучені до процесу переоцінки НМА. Він є підставою для подальшого використання його результатів в обліковій системі ІТ-підприємства.

Отже, враховуючи колосальну недооцінку НМА підприємств галузі інформаційних технологій внаслідок відсутності організаційного забезпечення переоцінки, впровадження запропонованих заходів надасть можливість ефективно налагодити загальний процес вартісного вимірювання нематеріальних активів та суттєво підвищити якісні характеристики фінансової звітності підприємств галузі інформаційних технологій.
Список використаних джерел

1. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12.07.2001 № 2658-III : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14.

2. Азгальдов Г. Г. Оценка стоимости интеллектуальной собственности и нематериальных активов : науч. изд. / Г. Г. Азгальдов, Н. Н. Карпова. – М. : Изд. Межд. академии оценки и консалтинга, 2006. – 398 с.

3. Тоффлер Е. Нова парадигма влади [Текст]. Знання, багатство й сила / Е. Тоффлер ;  пер. з англ. Н. Бордукова. – Х. : Акта, 2003. – 688 с.

4. Козырев А. Н. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности : науч. узд. / А. Н. Козырев, В. Л. Макаров. – М. : РИЦ ГШ ВС РФ, 2003. – 368 с.

5. Цыбулев П. Н. Оценка интеллектуальной собственности : учеб. пособие / П. Н. Цыбулев . – К. : Институт интеллектуальной собственности и права. – 2003. – 186 с.

Вериго А.В., ст. преподаватель

Полоцкий государственный университет
СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ УЧЕТНО-АНАЛИТИЧЕСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ СТРАХОВЫХ ВЫПЛАТ ПО ВИДАМ СТРАХОВАНИЯ ИНЫМ, ЧЕМ СТРАХОВАНИЕ ЖИЗНИ
Страховые выплаты – одна из основных статей затрат страховой организации. Качество их учета оказывает непосредственное влияние на финансовую устойчивость страховщика. Согласно Положению «О страховой деятельности в Республике Беларусь» страховая выплата – это сумма денежных средств, выплачиваемая страхователю (застрахованному лицу, выгодоприобретателю) при наступлении страхового случая. При имущественном страховании и страховании ответственности страховая выплата производится в виде страхового возмещения, при личном страховании – в виде страхового обеспечения [3].

Максимальный размер страховой выплаты зависит от объема принятой страховой ответственности (страховой суммы). Страховая сумма (лимит ответственности) – установленная в законе, акте Президента Республики Беларусь или договоре страхования денежная сумма, в пределах которой, если иное не предусмотрено в законе, акте Президента, страховщик обязан произвести страховую выплату при наступлении страхового случая [3]. Планируемый размер страховой суммы оказывает непосредственное влияние на уровень убыточности страховой суммы. Уровень убыточности страховой суммы – показатель страховой статистики, который учитывается при определении цены страховой услуги. Так, согласно белорусского законодательства основная часть нетто-тарифа соответствует средней убыточности страховой суммы (лимита ответственности) за период страхования. Размер базового страхового тарифа и корректировочных коэффициентов к нему должен быть экономически и математически обоснован и строится на оценке q (вероятность наступления страхового случая), S (средняя страховая сумма (лимит ответственности), Sв (средняя сумма страхового возмещения (обеспечения) [1].От качества и точности проведенных актуарных расчетов зависит уровень убыточности по страховым операциям, а следовательно, и размер прибыли страховщика.

Бухгалтерский учет страховых выплат в Республике Беларусь регулируется Инструкцией об особенностях бухгалтерского учета доходов и расходов страховыми организациями (далее Инструкция). Согласно данной инструкции страховые выплаты по договорам прямого страхования и сострахования, а также доли в убытках, подлежащих возмещению по рискам, принятым в перестрахование, уменьшенные на доли в убытках, подлежащих возмещению по рискам, переданным в перестрахование, учитываются на счете 22 «Страховые выплаты». К счету 22 «Страховые выплаты» могут быть открыты следующие субсчета:22-1 «Страховые выплаты по прямому страхованию»;22-2 «Страховые выплаты по досрочно прекращенным договорам прямого страхования»;22-3 «Возмещение доли убытков по рискам, принятым в перестрахование»;22-4 «Возмещения доли убытков по рискам, переданным в перестрахование»; 22-5 «Страховые выплаты по досрочно прекращенным договорам перестрахования» [2]. Отметим, данные субсчета отражают основные (обобщенные) денежные потоки страховой организации по выполнению принятых страховых обязательств, однако они не учитывают особенностей, обусловленных спецификой и разновидностью предоставляемых видов страховых услуг.

Аналитический учет по счету 22 «Страховые выплаты» ведется по видам страхования, в разбивке по договорам перестрахования, перестраховщикам, цедентам [2]. Так, согласно Инструкции Приложения 2 «О порядке составления и представления бухгалтерской отчетности страховых организаций» отражается информация по следующим направлениям: 1) по договорам страхования и сострахования указываются суммы страховых взносов и страховых выплат; 2) по рискам, принятым и переданным в перестрахование указываются страховые премии, возмещение доли убытков и сумма комиссионного вознаграждения. В Приложении 3 «О договорах страхования» указанной Инструкции отражаются количество заключенных договоров страхования и страховые суммы в разрезе видов страхования.

Ведение аналитического учета указанным образом, по мнению автора, является не очень корректным, так как в бухгалтерском учете начисление страхового взноса (страховой премии) производится на дату, когда возникает право страховой организации на получение страхового взноса (страховой премии) в соответствии с условиями страхования (сострахования, перестрахования), установленными договором или законодательством. Далее за счет полученных сумм страховых взносов страховая организация формирует страховые резервы для выполнения принятых страховых обязательств. Базой для их расчета, как правило, является нетто-премия. При этом страховые резервы формируются в той валюте, в которой были приняты страховые обязательства. Одновременно, в нормативных правовых актах Республики Беларусь не рассмотрен порядок учета объема принятых страховых обязательств (размера страховых сумм) во взаимосвязи с произведенными выплатами. В настоящее время страховые премии и страховые суммы учитываются на одну дату, а страховые выплаты на другую. В условиях инфляции различия между указанными суммами по валютным видам страхования ввиду курсовых разниц могут быть существенными, что подтверждается анализом данных бухгалтерской отчетности страховых организаций Республики Беларусь.

Итак, страховые выплаты зависят от валюты страхования и объема принятой страховой ответственности, а убыточность страховых операций – от сумм страховых взносов и сумм выплат, соответственно учетно-аналитическое обеспечение сумм выплат должно быть организовано во взаимосвязи с суммой полученного взноса, валютой страхования и страховой суммой. Данные дополнения позволят повысить качество учетно-аналитической работы страховщика в части реализации одного из требований, предъявляемых к бухгалтерской отчетности организаций – требования сопоставимости.


Список использованных источников

1. Инструкция об определении состава базового страхового тарифа по видам добровольного страхования, а также о порядке заключения договоров страхования, сострахования, перестрахования и применения страховых тарифов: Постановление Министерства финансов Республики Беларусь, 20.06.2014, № 37с изм. и доп. //Сайт Министерства финансов Республики Беларусь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.minfin.gov.by/upload/insurance/acts/postmf_200614_37.pdf. - Дата доступа: 05.03.2017

2. Инструкция об особенностях бухгалтерского учета доходов и расходов страховыми организациями: Постановление Министерства финансов Республики Беларусь, 11.01.2010, № 2с изм. и доп. // Сайт Министерства финансов Республики Беларусь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.minfin.gov.by/upload/insurance/acts/postmf_110110_2.pdf. - Дата доступа: 05.03.2017.

3. О страховой деятельности: Указ Президента Республики Беларусь, 25.08.2006, № 530: с изм. и доп. // Сайт Министерства финансов Республики Беларусь [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.minfin.gov.by/upload/insurance/acts/ukaz_250806_530.pdf. – Дата доступа: 05.03.2017



Шара О.І., ст. викладач

Харківський інститут бізнесу і менеджменту
НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ ОБЛІКУ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ: НОВАЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ПЕРЕХОДУ ДО ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
В Україні відбувається реформування бухгалтерського обліку в державному секторі, яке полягає у переході із складання звітності за касовим методом на метод нарахування, який відповідає вимогам міжнародних стандартів. Основною метою їх прийняття органами державної влади є покращення якості і порівнюваності фінансової інформації, наведеної у звітності суб’єктів господарювання державного сектору.

Прийнята Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 рр. [3] мала на меті вдосконалення системи бухгалтерського обліку в державному секторі з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Одним з останніх її етапів стало запровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі в 2015 р. та продовження цієї реформації у 2017 р.

Дослідженням особливостей обліку в державному секторі займались багато науковців, зокрема: П.Й. Атамас, Р.Т. Джога, Т.І. Єфименко, С.В. Свірко та інші. Однак не всі аспекти обліку в державному секторі розкриті в контексті міжнародних стандартів.

На даний час в Україні затверджені та введені в дію 19 національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Початок 2017 року ознаменувався введенням цілої низки нормативів, що регулюють ведення обліку суб’єктами державного сектору:



  • НП(с)БОДС 101, 102, 103, 124, 125, 126, 127, 128, 129;

  • План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі та інструкція щодо його застосування;

  • Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами;

  • внесені корективи у інші нормативно – правові документи, зокрема, щодо подання фінансової та бюджетної звітності, формування облікової політики.

Такі дії повинні були призвести до кардинальних змін в обліковій системі, спростити порядок оцінки фінансової інформації, співставності показників звітності суб’єктів державного сектору.

В цілому, реалізація Стратегії модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі мала на меті виконання певних етапів:

– створення методологічної бази щодо застосування стандартів;

– створення програмного забезпечення (або адаптація наявних програмних засобів новим умовам);

– навчання персоналу.

Початок 01.01.2015 р., нажаль, виявив певні проблеми в реалізації цих етапів, зокрема, було відкладено введення нового Плану рахунків через відсутність розробленої повної методологічної системи впровадження і застосування стандартів.

Програмне забезпечення облікового та бюджетного процесів є нагальною проблемою і дотепер. Більшість бюджетних установ стикнулися із неможливістю ведення обліку та казначейського обслуговування через відсутність коригування самих програмних засобів відповідно до нових законодавчих змін.

Але основною проблемою для суб’єктів державного сектору стала відсутність єдиної системи навчання та підвищення кваліфікації самих бухгалтерів. Більшість з облікового персоналу виявилася не готовою до таких кардинальних законодавчих змін.

Такі беззаперечні помилки з боку держави і призводять до суттєвих порушень законодавства, наявності великої кількості помилок при відображенні фінансово – господарських операцій, формування звітності тощо.

«Головним завданням трансформації бухгалтерського обліку, як зазначається в Програмі реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності, є приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності». [2, с.104] Проте на практиці досить часто спостерігається механічне запозичення положень МСФЗ, що затрудняє реалізацію основних завдань та функцій, реальне макро-та мікроуправління економікою держави.

Окрім цього слід зазначити, що частина національних стандартів об'єднує в собі вимоги та положення декількох міжнародних стандартів: НП(С)БОДС 101 «Подання фінансової звітності», НП(С)БОДС 102 «Консолідована фінансова звітність», НП(С)БОДС 124 «Доходи», НП(С)БОДС 127 «Зменшення корисності активів». У міжнародних стандартах, на відміну від національних, наведено значно більше прикладів для пояснення термінів чи положень. Водночас міжнародні стандарти не розглядають облік нематеріальних активів, який регулює НП(С)БОДС 122 «Нематеріальні активи». Склад фінансової звітності за міжнародними та національними стандартами не відрізняється, однак перелік статей, за якими необхідно розкривати інформацію про активи, власний капітал та зобов’язання за національними стандартами, є ширший.

За міжнародними стандартами для державного сектору не передбачено подання проміжної звітності. Облік витрат розкритий ширше у НП(С)БОДС 135 в розрізі обмінних та необмінних операцій, водночас в ньому не розглядаються витрати на позики, які регулюють міжнародні стандарти. Існує невідповідність у визначенні терміна «витрати». Отже, загалом національні стандарти бухгалтерського обліку для державного сектору відповідають основі міжнародних, однак деякі істотні відмінності між ними існують. Розкриття та аналіз всіх відмінностей цих стандартів, їх вдосконалення потребують подальших наукових досліджень.

Отже, з вищевказаного можна виділити наступні проблеми щодо переходу до застосування національних стандартів в Україні, вирішення яких є нагальним завданням:



  1. Розробка повної методологічної системи запровадження стандартів обліку.

  2. Внести зміни в організацію документування господарських операцій, бухгалтерську звітність та запровадження системи вимог та критеріїв щодо ведення бухгалтерського обліку за паперовими та комп’ютерними формами обліку (тому що вони є незмінними ще з 90-х років 20 ст.).

  3. Зробити процес удосконалення затверджених та розробки нових НП(С)БО публічним, так як запровадження НП(С)БО відбулося без належного їх обговорення та апробації на практиці. Останнє неодноразово відмічалось професійною громадськістю України. Наприклад, проф. Ф.Ф.Бутинець щодо цього відмічає, що такий підхід є не просто помилковим, а глибоко деструктивним [1, с. 6].

  4. Невідповідність системи післядипломної освіти бухгалтера загальноприйнятим міжнародним принципам і стандартам.

Список використаних джерел:




  1. Бутинець Ф.Ф. Проблеми реформування української системи обліку // Вісник ЖІТІ. – 2002. – № 20. – С. 3-15.

  2. Пархоменко В.М. Нормативно-правове забезпечення реформування  бухгалтерського 

обліку // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту – 2001. – №16. – С. 104-107.

3. Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007-2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. №34.

Zharnikova Valeriia

Postgraduate Student, Department of Accounting and Taxation

KyivNationalUniversity of Trade and Economics
ACCOUNTING OF EXPENSES IN ORGANIZINGWHOLESALE

INTERNET TRADE


Internet commerce becomes an integral part of commercial activity, which provides additional opportunities in comparison with competitors, attracts new business models and services. Thus, wholesale trade can be defined as a form of Internet trading, which represents the purchase or sale of goods through the Internet network. Effective management of Internet trading in a modern environment requires reliable and prompt accounting, including the accounting of expenses in organizing wholesale Internet trade

Keywords: accounting; accounting of expenses;online store; Internet commerce; Internet trading; wholesale trade.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconCуспільні трансформації І безпека: глобальний, національний та особистісний виміри

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРозвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації (Т1)
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРоманний дискурс української літератури другої половини XIX століття як метатекст: модель світу, жанрові трансформації

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconДжмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconЕджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина І суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconСоколовська Ю. С
Я. Поліщук [6], М. Черняк [16], Д. Кавелті [17], К. Гелдер [18] та інші. Масова література – абсолютно новий тип дискурсу, що у ХХ...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconВидатні постаті рідного міста у процесі дослідження сучасної української історії
В кожному регіоні є такі люди, про яких на варто знати, але на жаль, радянська політика була спрямована на приховування фактів їх...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Організаційно-економічний механізм формування компенсаційної політики в умовах трансформації соціально-трудових відносин


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка