Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики



Сторінка3/11
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.63 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Зміни у ПКУ стосовно податкової знижки [1, 2]

Норма, стаття, пункт ПКУ

2016 рік

2017 рік

1

2

3

пп. 166.3.3 ПКУ

<...> суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

<...> суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.

Пп. 166.3.3 ПКУ

<...> сума витрат, дозволена до включення до податкової знижки, не може перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

починаючи з 2017 року всі обмеження щодо розміру витрат скасовано.

Продовження таблиці 1



1

2

3

п.п. 166.3.4 ПКУ

до складу податкової знижки за 2016 рік включаються кошти, сплачені платником податків закладу освіти як компенсація вартості одержання середньої професійної або вищої освіти самим платником та/або членом його родини першого ступеня споріднення, який не одержує зарплату або дохід від провадження підприємницької діяльності.

починаючи з 2017 року для отримання податкової знижки у разі оплати вартості навчання членів сім’ї першого ступеня споріднення не обов’язково, щоб такий член сім’ї не одержував заробітну плату, тобто такий член сім’ї може бути працевлаштованим, отримувати зарплату, а особа, яка оплачує на його користь вартість навчання, може включити витрати до податкової знижки.

165.1.21 ПКУ

<...> сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, …, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов’язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

вимогу щодо обов’язкового укладення договору про трирічне відпрацювання для неоподаткування ПДФО відтепер скасовано

В оновленій редакції п.п.166.3.3 ПКУ визначено, що дозволяється включати до податкової знижки витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих і професійно-технічних навчальних закладів (раніше у нормі було зазначено «на користь закладів освіти»).

Протягом 2017 року до складу податкової знижки за 2016 рік включаються кошти, сплачені платником податків закладу освіти як компенсація вартості одержання середньої професійної або вищої освіти самим платником та/або членом його родини першого ступеня споріднення, який не одержує зарплату або дохід від провадження підприємницької діяльності. З метою оподаткування до членів родини першого ступеня споріднення платника податків належать тільки його батьки, чоловік або дружина, діти (у т. ч. усиновлені) (пп. 14.1.263 ПКУ) [1].

Для цього виду витрат також передбачено обмеження:

1. Послуги навчання повинні надаватися тільки вітчизняними закладами освіти (незалежно від форми власності).

2. Сума коштів не повинна перевищувати граничної величини в розрахунку на кожний повний або неповний місяць навчання (у 2016 р. – це 1930,00 грн (1378,00 грн х 1,4). Витрати на навчання, що перевищують установлену межу, не включаються до складу податкової знижки. З 01.01.2017 всі обмеження щодо розміру витрат скасовані.

3. До податкової знижки входить тільки плата за професійно-технічну та вищу освіту. Тобто оплата додаткових послуг навчального закладу (наприклад, підготовчих курсів, додаткових освітніх курсів, додаткового навчання на військовій кафедрі) не враховується.

4. До податкової знижки слід включати суму витрат (частину) у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання звітного року (пп. 14.1.170 ПКУ). Тобто якщо оплата за I семестр, що складається з 6 місяців (4 місяці поточного (звітного) року та 2 місяці наступного за звітним року), здійснюється одним платіжним документом, до податкової знижки слід включати тільки витрати за 4 місяці навчання у звітному році. Решта суми, сплаченої згідно з платіжним документом (за 2 місяці семестру), може бути включена платником податків до податкової знижки при реалізації його права на знижку в наступному році разом із платою за II семестр і за частину наступного I семестру.

З 2017 року для отримання податкової знижки у разі оплати вартості навчання членів сім’ї першого ступеня споріднення не обов’язково, щоб такий член сім’ї не одержував заробітної плати, тобто такий член сім’ї може бути працевлаштованим, отримувати зарплату, а особа, яка оплачує на його користь вартість навчання, може включити витрати до податкової знижки.

З 1 січня 2017 року не оподатковується ПДФО та військовим збором сума, сплачена юрособою або фізособою за здобуття освіти, підготовку чи перепідготовку платника податку при одночасному виконанні двох умов. Перелічимо їх [1, п.п. 165.1.21 ПКУ]:

Перша — плата за навчання, підготовку, перепідготовку платника податків здійснена вітчизняному вищому або професійно-технічному навчальному закладу.

Друга — сума оплати не перевищує трикратний розмір мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року (у 2017 році — 9600 грн.), за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки платника податків. У 2016 році така неоподатковувана межа була «прив’язана» до розміру доходу, що надає право на ПСП (1930 грн.).

Вартість навчання не входить в базу нарахування ЄСВ, бо не є фондом оплати праці.

Вимогу щодо обов’язкового укладення договору про трирічне відпрацювання для неоподаткування ПДФО також скасовано.

Отже, проаналізувавши порядок отримання податкової знижки можна зробити висновок, що для платника податків, який має на меті її отримати, створено низку зручних умов. Першою умовою є та, що платник податків має цілий рік для подачі річної податкової декларації – це досить великий період, якщо його порівняти із іншими видами звітності передбаченої у ПКУ. Другою зручною умовою є можливість платника податків звернутися за роз’ясненням до фіскального органу з метою отримання інформації щодо заповнення декларації. Третьою позитивною умовою є можливість платника податків подавати декларацію до контролюючого органу у три різні способи. Четвертою зручною умовою є передбачений ПКУ механізм повернення податкової знижки: через рахунок в банку чи готівкою.
Список використаних джерел


  1. Податковий кодекс України : Закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

  2. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 р. № 1797-VIII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua

Салтанович Н.В., первый заместитель председателя



Комитет экономики Витебского облисполкома
ВОВЛЕЧЕНИЕ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА В ИНВЕСТИЦИОННУЮ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ В ЦЕЛЯХ СТАБИЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ МАЛЫХ ГОРОДОВ
Одним из приоритетных направлений государственной политики в Республике Беларусь определено возрождение малых городов, подъем их экономики и повышение уровня жизни населения. Наибольшее количество (40 населенных пунктов) расположено в Витебской области. В них проживает 263 тысячи человек, т.е. примерно каждый пятый житель Витебщины. При этом более 160 тысяч составляют люди трудоспособного возраста, которых необходимо обеспечить, прежде всего, стабильной работой и достойной заработной платой [1].

Максимальному вовлечению незанятого населения в хозяйственную деятельность может способствовать создание новых предприятий и производств. В настоящее время предпринимательский сектор вносит ощутимый вклад в развитие регионов. Только в малых и средних городах Витебской области в 2010-2015 годах создано около 44 тысяч малых и средних предприятий и зарегистрировано предпринимателей [2].

Очевидно позитивное влияние малых предприятий на социально-экономическое развитие регионов, поэтому необходимость проведения целостной системы реформ, включая мероприятия в области налогообложения, кредитования, ценовой политики, особо актуальна сегодня. Не случайно, в нормативных актах, регламентирующих государственную систему поддержки бизнеса в малых городах, преференции предусматриваются, прежде всего, для данной категории субъектов хозяйствования.

Ощутимо снижена налоговая нагрузка для субъектов хозяйствования, осуществляющих предпринимательскую деятельность в малых городах. Во многих случаях сегодня выгоднее разместить предприятие в малом городе на условиях льготного налогообложения на безвозмездно переданных в пользование площадях, чем нести арендные и прочие дополнительные издержки в крупном городе. Производство, в этом случае, становится более рентабельным, а регион получает дополнительные рабочие места и поступления в местный бюджет.

В настоящее время особенно важно развитие малого и среднего бизнеса в малых городах для создания в максимально короткие сроки новых рабочих мест и удовлетворения потребности населения в трудоустройстве.

Разработка и реализация в 2006-2010 годах программ развития отдельных городских поселений дала возможность определить пути их социально-экономического развития на пятилетку с учетом складывающихся условий и конкретных потребностей городских жителей [1]. Программы развития конкретных городских поселений позволили создать условия рационального использования городских ресурсов, способствовали решению специфических социальных проблем, существенно улучшили условия труда и жизни населения в большинстве населенных пунктов, обеспечили более активное использование накопленного историко-культурного наследия городских поселений, созданный культурный потенциал для развития туризма и отдыха.

Применительно к малым и средним городским поселениям подобная система планирования применялась в стране впервые, дала ряд положительных результатов и выявила резервы дальнейшего совершенствования. В частности, в программах не уделялось значительного внимания вопросам внешнеэкономической деятельности и развитию малого бизнеса.

Базовой целью регионального планирования является обеспечение сбалансированного развития населенных пунктов, сокращение межрегиональной дифференциации в социально-экономическом развитии регионов, уровне и качестве жизни. Малые и средние городские поселения концентрируют и сохраняют значительный экономический, демографический, финансовый, культурный и интеллектуальный потенциал общества.

Создание оптимальных условий для раскрытия регионального потенциала и реализации конкурентных преимуществ данных территорий, которые на протяжении многих лет развивались преимущественно за счет «подпитки» социальной и производственной сферы из бюджета, в настоящее время, ввиду ограниченности бюджетных средств и дороговизны кредитных ресурсов, возможно путем активизации частного бизнеса с целью повышения их финансовой устойчивости.

Для этого у представителей частного бизнеса должны быть не только максимально четкие представления о направлениях и целях развития населенного пункта, но и возможность сотрудничества с органами власти, в том числе на этапе планирования, что возможно путем разработки стратегического плана малых и средних городских поселений при активном участии бизнес-структур и общественности.

Устранению такого сдерживающего инвестиционную и предпринимательскую активность фактора, как неопределенность будущего малого города, способствует стратегическое планирование, которое позволяет представителям частного бизнеса знать направления и цели развития населенного пункта, предоставляет возможность сотрудничества с органами местного управления и самоуправления, общественностью.

С этой целью автором разработаны методические рекомендации составления стратегических планов развития малых городов. Стратегический план необходим как местным органам управления для выбора приоритетных направлений распределения средств, так и для предпринимательских структур города и внешних инвесторов, принимающих решение о деятельности на перспективу, и в целом служит либерализации экономических процессов.

Нормативную базу, регулирующую предпринимательскую деятельность, можно охарактеризовать как достаточно сложную, допускающую множественность толкований, и не снимающую административные барьеры для предпринимательского сектора, сдерживающую их деловую активность. Отсутствие надлежащего порядка регулирования процедур получения различных разрешений, для начинающего предпринимателя, может явиться причиной отказа от создания бизнеса и существенно осложнить осуществление хозяйственной деятельности.

С самого начала организации собственного дела предприниматель сталкивается с первым препятствием, затрудняющим вхождение в бизнес – затратностью прединвестиционной деятельности. В сложившихся условиях, необходима разработка принципиально нового, малозатратного комплексного документа позволяющего в короткие сроки решить выше обозначенные проблемы. По мнению автора, на данном этапе целесообразна замена бизнес-плана инвестиционного проекта бизнес-концепцией, позволяющей изложить основную идею инвестиционного проекта, определить объем средств и схему финансирования проекта, условия его реализации, а также рассчитать укрупненные показатели, характеризующие его эффективность и не требующие значительной исходной информации.

Под бизнес-концепцией понимается основная идея инвестиционного проекта, оценка источников необходимых для его реализации и расчет укрупненных показателей, характеризующих эффективность. Бизнес-концепция составляется с учетом отраслевой специфики и формируется на основании достоверных исходных данных; финансово-экономические расчеты осуществляются с учетом реализации проекта.

В документе излагаются ключевые моменты обоснования объемов продаж продукции, основанные на анализе рынков сбыта и выработке стратегии маркетинга. Анализ рынков может включать общую характеристику рынков, на которых планируется сбыт продукции, оценку их емкости, в т.ч. свободной, и преимущества организации перед конкурентами. В расчетах должен быть приведен также простой срок окупаемости проекта и данные, определяющие его социальную направленность (количество создаваемых рабочих мест, уровень заработной платы).

Принципиальным отличием бизнес-концепции от бизнес-плана является ее лаконичность и простота разработки, наряду с наличием основных показателей, характеризующих инвестиционный проект с позиции целесообразности его реализации в заданных условиях, а также социально-экономической значимости для региона.

В настоящее время наблюдается замедление инвестиционной деятельности малым бизнесом, на долю которого в 2010 году приходилось 40,1 % освоенных инвестиций, а в 2015 году только 29,9 % [2]. Это обусловлено выжидательной позицией инвесторов в условиях кризиса.

В сложившихся условиях для активизации инвестиционной деятельности необходимы радикальные шаги, направленные на создание более благоприятных условий для ведения бизнеса, в том числе по упрощению административных процедур, затягивающих прединвестиционный этап и повышающих затратность проектов. Для повышения эффективности механизма государственной поддержки необходимо также совершенствование методологической базы в области бизнес-планирования путем сокращения показателей оценки эффективности инвестпроектов, разработка бизнес-концепций по инвестиционным проектам, реализуемым, преимущественно, в областях экономики, имеющих для нее стратегическое значение и являющихся приоритетными.
Список использованных источников


  1. Государственная комплексная программа развития регионов, малых и средних городских поселений на 2007-2010 годы, утверждена Указом президента Республики Беларусь от 7.06.2007г. №265.

  2. Статистический ежегодник Регионы Республики Беларусь, 2016 / Национальный статистический комитет Республики Беларусь; ред. И.В.Медведева [и др]; отв. за вып. Е.М. Палковская. — 2016. — 1355 с.

Бессонова Г.П., доцент кафедри обліку і аудиту



ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»
СУТНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА
Найбільшою проблемою економіки України на початку ХХІ століття є те, що замість розвитку вітчизняного виробництва як ключового напряму економічного розвитку, який дає змогу створювати робочі місця та залучати до цього процесу інвестиційні ресурси, розвивається торгівля імпортними товарами. Від цього програють держава, суспільство, а вигоду отримують нечесні підприємці та корумповані державні службовці. Україна, маючи один із найпотужніших ресурсних (земельних, матеріально-технічних, комунікаційних, трудових, інтелектуальних) потенціалів Європи, залишається економічно слабкою через існування старої системи управління, де інтереси окремих політично-економічних угрупування стоять вище суспільних і державних інтересів. Порушуючи елементарні закони ціноутворення та протекціонізму щодо власного виробника, певні впливові політичні і бізнесові особи, яким байдужі європейські перспективи України, стримують її економічний поступ вперед, підтримують «тіньові схеми», не сприяють наповненню бюджетів та ефективному використанню бюджетних коштів, не дають повноцінно розвиватись молодим підприємницьким талантам тощо.

Без радикальної зміни системи управління, Україна і далі займатиме останні позиції за рівнем конкурентоспроможності, а в нашу економіку відмовлятимуться вкладати свої капітали іноземні інвестори. В Україні необхідно створити такі умови, щоб ніхто із громадян не був зацікавлений у тіньовій підприємницькій діяльності, отриманні заробітної плати «у конвертах», несплаті податків та зборів, приховуванні доходів і витрат. Щодо останнього, то, як свідчить зарубіжний досвід, найефективнішим заходом у боротьбі з тінізацією економіки є створення фінансової поліції, яка стежить за доходами та витратами громадян і виявляє тих осіб, які приховують свої реальні доходи або витрати та ухиляються від сплати податків.

Дослідження обліково-аналітичних проблем інвестицій у своїх працях здійснювали такі науковці: М. І. Бондар, Ф. Ф. Бутинець, В. М. Жук, З. В. Задорожний, В. С. Здреник, Я. О. Ізмайлов, О. В. Кантаєва, А. Г. Коваленко, Я. Д. Крупка, П. П. Микитюк, І. В. Нестеренко, С. Й. Сажанець, І. В. Спільник, М. І. Філіпов, Н. В. Чирик та інші.

Наукових публікацій, присвячених капітальним інвестиціям, значно менше, ніж публікацій про фінансові інвестиції. Це пов’язано з тим, що проблемами фінансових інвестицій більше цікавляться як внутрішні, так і зовнішні користувачі звітної інформації, тоді як капітальними інвестиціями, – переважно, внутрішні користувачі. Щодо публікацій з обліку капітальних інвестицій, то їх мало, тоді як публікації з економічного аналізу майже відсутні. Звідси, вважаємо за потрібне доповнити і розширити сферу наукових досліджень з обліку та аналізу капітальних інвестицій у плані їхньої методики й організації, а саме: аналітичного та синтетичного обліку, управлінської та фінансової звітності, аналізу виконання бізнес-плану в частині надходження та вибуття основних засобів, їхньої структури, аналізу джерел фінансування капітальних інвестицій тощо.

Метою даної роботи є узагальнення, доповнення і розширення знань з сутності і класифікації капітальних інвестицій, а також висловлення власних пропозицій щодо їхнього поліпшення для забезпечення розвитку процесу виробництва.

Сутність інвестицій. Для України нині дуже важливо залучати з метою розвитку національної економіки значні суми інвестицій. Причому такі інвестиції необхідно, насамперед, спрямовувати у виробничу сферу (сільське господарство, промисловість, будівництво).

Основні джерела здійснення інвестицій в Україні подано на рис. 1.




Рис.1 Джерела здійснення інвестицій в Україні в 2014р. [17, с.7-9]
Дані рис. 1 засвідчують, що сучасні інвестиції, в основному, на 70 % здійснюються за рахунок коштів підприємств, а на другому місці – інвестиції за рахунок коштів населення і кредитів банків (по 10 %). Практично не здійснюється інвестування за рахунок іпотечного кредитування, кредитів іноземних банків та коштів Державного бюджету. Це є відображенням несприятливого інвестиційного клімату в Україні і потребує вирішення на державному рівні.

Структура інвестицій за галузями подана на рис. 2.

За даними рис. 2 видно, що основною галуззю, яка залучає інвестиції, виступає промисловість (39 %), друге місце посідає будівництво (17 %), а на третьому місці – сільське господарство та торгівля (по 9 %). Така нерівномірність залучення інвестицій відображає спеціалізацію нашої держави у відповідних галузях економіки.

Проблема інтенсифікації виробництва останніми роками значно актуалізувалась через послаблення матеріально-технічної бази сільського господарства, зменшення розмірів використання мінеральних добрив та з інших відомих причин. Проте аналіз засвідчує, що і в сучасних умовах збільшення в технологічно доцільних формах виробничих витрат на 1 гектар сільськогосподарських угідь супроводжується зростанням грошових надходжень від реалізації продукції та прибутку на цю ж одиницю площі [1, с. 3].

В Україні зношеність основних засобів нині складає 60 – 80 %. А це свідчить про їхню застарілість та об’єктивну необхідність заміни більшості з них на нові. Для такої заміни


Рис.2 Структура інвестицій за галузями в Україні в 2014р. [17,с.14]
потрібні величезні фінансові ресурси, які вимірюються сотнями мільярдів гривень і які Україна може отримати, переважно, за рахунок іноземних інвестицій, орієнтуючись у такому процесі на новітні іноземні технології, машини й обладнання, виробничі запаси.

М. І. Бондар пропонує термін «капітальні вкладення» використовувати як внутрішнє поняття формування структури, які можуть здійснюватися як за рахунок зовнішніх джерел – інвестицій, позик, кредитів, так і за рахунок внутрішніх – власних оборотних засобів, джерелом поповнення яких є прибуток. Що ж до інвестицій, то, на його думку, інвестиції – поняття зовнішнє, що передбачає фінансовий або у вигляді інших активів потік, який надходить до підприємства із зовнішніх джерел та завдяки цьому приносить дохід інвестору [2].

Загалом, така пропозиція заслуговує на схвалення, проте вона потребує певного удосконалення. Вважаємо, у тому випадку, коли застосовувати водночас терміни «капітальні вкладення» і «капітальні інвестиції» та здійснювати їхній облік на відповідних рахунках, то, напевно, повністю не вдасться уникнути плутанини у питанні, що і як відносити до капітальних вкладень, а що і як – до капітальних інвестицій.

У питанні класифікації інвестицій цікавим є практичний досвід європейських та американських підприємств, які групують інвестиції залежно від їхньої мети:

1) вимушені інвестиції – здійснюються для захисту навколишнього середовища, підвищення надійності обладнання і покращення техніки безпеки виробництва;

2) інвестиції, що спрямовані на підтримання позицій підприємства на ринку, тобто збереження створеної репутації і завоювання нових ринків;

3) інвестиції на відновлення виробничих основних засобів для раціоналізації виробництва;

4) інвестиції на забезпечення зменшення витрат, збільшення продуктивності праці і рівня рентабельності продукції;

5) інвестиції, що спрямовані на збільшення доходів підприємства шляхом збільшення обсягів випуску продукції та виробничих потужностей;

6) ризиковані інвестиції – фінансові інвестиції у цінні папери, в розробку інноваційної продукції [3, с. 575].

Слід зауважити, що перші чотири класифікаційні групи є, переважно, об’єктами внутрішніх інвестицій, а дві останні – зовнішніх. Таким чином, класифікація інвестицій залежно від їхньої мети дає змогу краще зрозуміти глибинну сутність і тип поведінки інвестицій; точніше визначити коло потенційних інвесторів; вдаліше провести планування та моделювання інвестиційних процесів, проектів; досягнути прийняття оптимальних управлінських рішень щодо інвестицій; забезпечити своєчасний облік, всебічний контроль і системний аналіз інвестицій тощо.

У періодичній літературі щодо фінансових інвестицій, за твердженням В. С. Здреника, піднімались, насамперед, такі питання: сутність і класифікація фінансових інвестицій, їхнє нормативне регулювання, облік фінансових інвестицій, бухгалтерські рахунки, порівняння П(С)БО і МСБО, діяльність із залучення фінансових інвестицій, оцінка й аналіз фінансових інвестицій, управління фінансовими інвестиціями, фінансова звітність, дивіденди, цінні папери [4, с. 57].

Приблизно такі ж питання можна поставити і до капітальних інвестицій, за винятком дивідендів та цінних паперів, які все-таки більше стосуються фінансових інвестицій. Якщо ці питання конкретизувати, то отримаємо: суть і класифікація капітальних інвестицій, їхнє нормативне регулювання, облік капітальних інвестицій, бухгалтерські рахунки, порівняння П(С)БО і МСБО, діяльність із залучення капітальних інвестицій, оцінка й аналіз капітальних інвестицій, управління капітальними інвестиціями, фінансова звітність.

Цінною для розвитку української економіки є обліково-фінансова технологія підвищення інвестиційної привабливості та фінансової безпеки (САРА), яку розробив Інститут обліку і фінансів Національної Академії аграрних наук України. Технологія містить розроблену облікову політику, послідовність виявлення оцінки та відображення у звітності найбільш значущих активів (земельний, біологічний, інтелектуальний капітал) сільськогосподарських підприємств, що забезпечують їх інвестиційну привабливість та фінансову безпеку [9, с. 35]. На думку В. М. Жука, «… у США та країнах ЄС земля, як власна, так і орендована, у структурі активів займає 40 %, тоді як у вітчизняних балансах вона взагалі відсутня. З іншої сторони, існуюча фінансова та статистична звітність несе загрози фінансової безпеки галузі в цілому та підприємств зокрема. За даними звітності, на сьогоднішній день аграрний сектор прибутковіший навіть за банківський … земельний капітал може бути представлений у балансі як в частині власних основних засобів, коли є право приватної власності на землю, так і в частині прав користування, коли земля використовується на правах оренди. … За умов оцінки та врахування у звітності орендарів сільськогосподарських земель, розрахований нами потенціал зростання капіталізації підприємств закладений в даному інструменті складе біля 70 млрд грн» [9, с. 34 – 36]. Вважаємо, що в Україні ще на початку 1990-х років необхідно було провести капіталізацію сільськогосподарських земель і забезпечити відображення їхньої вартості у фінансовій звітності [10, с.14].

Отже, класифікація інвестицій залежно від їхньої мети дає змогу краще зрозуміти глибинну суть і тип поведінки інвестицій; точніше визначити коло потенційних інвесторів; вдаліше провести планування та моделювання інвестиційних процесів, проектів; досягнути прийняття оптимальних управлінських рішень щодо інвестицій; забезпечити своєчасний облік, всебічний контроль і системний аналіз інвестицій тощо. В наказі про облікову політику кожного підприємства доцільно передбачити 2 – 3 пункти, де йтиметься про методи оцінки капітальних інвестицій з їхньою конкретизацією і визначенням умов, за яких вони можуть застосовуватись. Неврахування вартості земельного капіталу у собівартості сільськогосподарської продукції призводить до заниження цін на цю продукцію та щорічно зменшує доходи від збуту цієї продукції, сприяє зубожінню українських сіл та ненадходженню до них потрібних інвестицій, в тому числі капітальних. До назв синтетичних рахунків 14, 15 і 35 додати слова «… та інновації», а один із субрахунків в кожному з цих синтетичних рахунків назвати відповідно «Довгострокові фінансові інновації», «Капітальні інновації», «Поточні фінансові інновації», що дало б змогу регулярно отримувати свіжу інформацію про інновації в підприємстві без додаткових вибірок даних. Показники аналізу капітальних інвестицій в Україні можна умовно поділити на 3 групи: 1) капітальні інвестиції в абсолютних показниках (за видами активів, регіонами, за джерелами фінансування за регіонами, за видами активів та окремими напрямками, у матеріальні активи за видами основних засобів, у житлове будівництво за регіонами, за видами економічної діяльності, за видами економічної діяльності за регіонами, за видами промислової діяльності за регіонами); 2) структура капітальних інвестицій у відносних показниках (за регіонами, за видами економічної діяльності за регіонами, за видами промислової діяльності за регіонами); 3) розподіл капітальних інвестицій у коловій діаграмі (за видами економічної діяльності (графік)). У подальших дослідженнях важливо звернути увагу на галузеві особливості обліку капітальних інвестицій, розвинути систему рахунків аналітичного обліку таких інвестицій, уточнити перелік показників капітальних інвестицій за кожним етапом аналізу капітальних інвестицій.
Література

1. Охріменко І. В. Витрати як фактор впливу на фінансові результати аграрних підприємств / І. В. Охріменко // Агросвіт. – 2011. – № 2. – С. 2 – 5.

2. Бондар М. І. Концепція вдосконалення обліку капітальних інвестицій / М. І. Бондар // Облік і фінанси АПК. – 2007. – № 12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://magazine. faaf.org.ua/content/view/661/35/

3. Економічний аналіз : навчальний посібник / За ред. проф. Бутинця Ф. Ф. – Житомир : ПП «Рута», 2003. – 680 с.

4. Здреник В. С. Сутність фінансових інвестицій як об’єкта обліку: проблеми та шляхи їх розв’язання / В. С. Здреник // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – 2014. – Ч. 1, вип. 19. – С. 51 – 59.

5. Крупка Я. Д. Облік інвестицій : монографія / Я. Д. Крупка. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 302 с.

6. Задорожний З. В. Внутрішньогосподарський облік у будівництві : монографія / З. В. Задорожний. – Тернопіль : Економічна думка, 2006. – 336 с.

7. Сажанець С. Й. Організаційні аспекти розвитку системи обліку капітальних інвестицій на підприємствах / С. Й. Сажанець // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2008. – № 628. – С. 288 – 293 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vlp.com.ua/files/45_2.pdf

8. Чирик Н. В. Організаційно-методичні аспекти обліку капітальних інвестицій на промислових підприємствах / Н. В. Чирик // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2009. – № 647. – С. 535 – 540 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ena.lp.edu.ua:8080/bistream/ ntb/2929/1/93. Pdf

9. Жук В. М. Облікові технології у забезпеченні інвестиційної привабливості та фінансової безпеки сільськогосподарських підприємств / В. М. Жук, Ю. С. Бездушна, О. С. Вдовенко //

Облік і фінанси. – 2013. – № 4 (62). – С. 32 – 38.

10. Дерій В. Бухгалтерський облік землі в Україні та за кордоном / В. Дерій // Бухгалтерія в сільському господарстві. – 2000. – № 5. – С. 14 – 15.



Бондаренко М.І., аспірант

Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
В умовах трансформаційних процесів на шляху євроінтеграції України на економічні процеси впливають ряд зовнішніх факторів. Зокрема одержання та успішне використання іноземних інвестицій. Їх дослідження має теоретичне та практичне значення для вирішення актуальних проблем, насамперед приведення України до норм європейських стандартів.

Рух інвестицій взагалі та іноземних особливо визначається інвестиційним кліматом, на який впливають властиві українській економіці компоненти:



  • характер і результати проведення господарських реформ, структурних перетворень економіки;

  • рівень відкритості та інтеграції економіки держави у світове господарство, позиції країни на світових ринках;

  • фактори регіонального рівня, особливо для окремих регіонів України, де велику важливість носить так зване транскордонне співробітництво (ТСК), яке є одним з найбільш дієвих інструментів на шляху просування до європейського союзу;

  • зміст гарантій для іноземних інвесторів;

  • неефективність та нестабільність податкового стимулювання інвестиційної діяльності системи оподаткування в цілому;

  • фактори ризику, організаційно-технічні фактори;

  • рівень розвитку ринкової інфраструктури, а також фактори, що визначають мотиви інвестора.

На процес інвестиційної привабливості країни впливають складові загального трансформаційного процесу економіки України. Схему організаційно-економічного механізму залучення іноземних інвестицій подано в рис. 1.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconCуспільні трансформації І безпека: глобальний, національний та особистісний виміри

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРозвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації (Т1)
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРоманний дискурс української літератури другої половини XIX століття як метатекст: модель світу, жанрові трансформації

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconДжмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconЕджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина І суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconСоколовська Ю. С
Я. Поліщук [6], М. Черняк [16], Д. Кавелті [17], К. Гелдер [18] та інші. Масова література – абсолютно новий тип дискурсу, що у ХХ...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconВидатні постаті рідного міста у процесі дослідження сучасної української історії
В кожному регіоні є такі люди, про яких на варто знати, але на жаль, радянська політика була спрямована на приховування фактів їх...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Організаційно-економічний механізм формування компенсаційної політики в умовах трансформації соціально-трудових відносин


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка