Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики



Сторінка4/11
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.63 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Рис. 1. Схема економіко-організаційного механізму залучення інвестицій
Аналіз інвестиційного клімату в Україні свідчить про те, що в цілому він поки що залишається несприятливим, бо перш за все, необхідна макроекономічна стабільність, якої, на жаль, в Україні ще немає. При цьому, як свідчить досвід, найбільш сприятливий інвестиційний клімат формується, перш за все, там, де створюються зони зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності.

В Україні поступово формується правова база, що регламентує процеси інвестиційної політики. При цьому загальний рівень ризиків для іноземних інвесторів в економіці України залишається високим.

Мороз М.О., аспірант

ДВНЗ «Університет банківської справи»
ДОТРИМАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК НЕОДМІННА УМОВА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Перехід до інноваційного розвитку національної економіки неможливий без належного інвестиційного забезпечення, яке в свою чергу значною мірою залежить від досягнутого рівня інвестиційної безпеки. Адекватність останнього зумовлюється наявністю/відсутністю в країні системи забезпечення інвестиційної безпеки держави.

Інвестиційна безпека – категорія динамічна, а відтак, перебуває в діалектичному розвитку. В цьому плані становить інтерес пропозиція науковців установити часові горизонти планування її рівнів [8, c.58]: 1) 1-5 років – підвищення наявних можливостей – поліпшення інвестиційного клімату, підвищення інвестиційної привабливості, 2) 5-10 років – поліпшення чи заміна існуючих можливостей – підвищення інвестиційної безпеки, 3) 10-30 років – формування нових стратегічних можливостей – підвищення економічної безпеки.

Такий підхід, на наш погляд, є тим більше правомірним, оскільки Україна в забезпеченні інвестиційної безпеки перебуває, порівняно з економічно розвиненими країнами, в стадії наздогінного розвитку.

Для дотримання інвестиційної безпеки держави необхідне формування дієвої системи її забезпечення, яка має розв’язувати такі завдання [1]: розвиток якості інвестиційного потенціалу, створення сприятливого інвестиційного клімату, формування механізмів стабільної і стійкої інвестиційної діяльності в ключових галузях господарського комплексу і надання останній інноваційної спрямованості, досягнення довгострокового, стабільного економічного зростання національної економіки і врешті решт – підвищення якості життя населення і стабільне накопичення інвестиційних ресурсів. Інвестиційну безпеку забезпечують як державні органи, так й інші суб’єкти інвестиційної діяльності – підприємства і домашні господарства. Головна умова забезпечення інвестиційної безпеки – інвестиційний контроль, через різні форми якого здійснюється взаємодія суб’єктів інвестиційної діяльності. З боку держави – це податковий, фінансовий, адміністративний контроль. Недержавні суб’єкти здійснюють контроль через спеціальні установи (аудиторські фірми, третейські суди) і об’єднання (асоціації, ліги, гільдії, союзи, рухи). Конкретні форми контролю утворюють ланцюг зворотного зв’язку і корегування поставлених завдань для максимальної ефективності функціонування системи.

При цьому, усі зв’язки та залежності, характерні для інвестиційної політики та інвестиційного комплексу, розкриваються в системі організаційно-економічних форм, тобто у механізмі реалізації інвестиційної безпеки, який об’єднує всі фази інвестиційного циклу в одне ціле: від формування умов і джерел інвестування до отримання прибутку суб’єктами інвестування та утилізації використаного устаткування. Виступаючи формою економічних відносин, механізм реалізації інвестиційної безпеки гарантує єдність в системі економічних інтересів у інвестиційній сфері й розв’язання суперечностей, що між ними виникають, а, відтак, є способом узгодження інтересів і формою розв’язання суперечностей [3, c.4].

До компонент системи забезпечення інвестиційної безпеки входять держава, суб’єкти інвестиційної діяльності, інструменти державного регулювання цієї діяльності, предмети обміну між суб’єктами інвестиційної діяльності, відносини між ними. Найсуттєвішими компонентами, що підлягають включенню до системи інвестиційної безпеки, є суб’єкти її забезпечення – держава, нефінансові і фінансові корпорації, домашні господарства. Саме ці елементи є тією активною силою, яка формує систему забезпечення інвестиційної безпеки і підтримує її існування; залишаються відносно стабільними в процесі функціонування цієї системи, тоді як інші елементи, наприклад, інвестиційні ресурси, капітальні блага постійно зазнають змін, переходять один в одного [9].

Забезпечення інвестиційної безпеки супроводжується трьома блоками проблем:

– інвестиційної діяльності, що характеризуються самою можливістю і спрямованістю інвестиційних процесів і пов’язані з такими поняттями, як «інвестиційний клімат» і «інвестиційний потенціал»;

– інвестиційної сфери, що включають питання динаміки інвестиційної діяльності різних рівнів, балансу інтересів різних суб’єктів інвестиційної безпеки, керованість інвестиційних процесів;

– реалізації інвестицій: захист прав суб’єктів інвестиційної сфери, криміналізація інвестиційної сфери, корупційна складова, недобросовісна конкуренція в інвестиційній сфері.

Забезпечення інвестиційної безпеки досягається цілеспрямованою діяльністю держави, підприємств, населення. З боку держави забезпечення інвестиційної безпеки передбачає проведення комплексу заходів політичного, технологічного, фінансового, соціально-економічного характеру [5].

Досягнення інвестиційної безпеки в країнах з перехідною економікою (до яких, на наш погляд, належить і Україна) можливе за [6, c.132]:

– надання державою іноземним інвесторам гарантій і пільг;

– звільнення від оподаткування в разі перевищення обсягів інвестицій установленої державою норми чи реінвестування отриманого прибутку;

– цільових інвестицій у пріоритетні галузі економіки чи в спеціальні проекти.

Вітчизняні вчені наголошують, що інвестиційна безпека держави забезпечується за умов дотримання граничної норми інвестування, що дає можливість: відтворювати науково-технічний та інтелектуальний потенціал нації; здійснювати розширене відтворення основного капіталу; підтримувати конкурентоспроможність економіки; гарантувати стійке зростання ВВП на рівні завдань соціально-економічного розвитку і міжнародного співробітництва; створювати стратегічні резерви; долати депресивні явища у регіонах країни; зберігати і відновлювати природні ресурси; утримувати на безпечному рівні екологічні параметри. При цьому зазначається, що інвестиційна безпека є сукупністю нормативно-правових, соціальних і екологічних умов, що визначають тип і динаміку відтворювального процесу і забезпечують надійність відшкодування та ефективність використання вкладеного капіталу [4]. Однак, на наш погляд, формування системи забезпечення інвестиційної безпеки не може обмежуватись дотриманням лише нормативно-правових, соціальних і екологічних умов. В цьому плані слід брати до уваги всі різновиди забезпечувальних підсистем такої системи і, насамперед, економічну і фінансову.

Пріоритетними методами забезпечення і державного регулювання інвестиційної безпеки національної економіки, на думку Р.В. Бузина, є: прямі (кредитування і субсидіювання національних інвестиційних проектів, здійснення спільних приватно-державних інвестиційних проектів, пільгове надання державних інвестиційних ресурсів) і опосередковані (податкова, митна і амортизаційна політика, надання державних гарантій, регулювання фінансового ринку і банківської сфери, державні наукові дослідження і розробки). При цьому він вважає, що напрямами забезпечення інвестиційної безпеки національної економіки є: соціально-правовий, науково-технічний, фінансовий, організаційний, контрольний [1]. Проте, на нашу думку, некоректно сформульованим є соціально-правовий напрям, який у такому вигляді поєднує абсолютно різні складові.

Як система розглядається й механізм реалізації інвестиційної безпеки, властивості якого у взаємодії з іншими явищами і процесами проявляються як його функції. До функцій механізму реалізації інвестиційної безпеки відносять: 1) підтримання структурних пропорцій в економіці; 2) забезпечення розширеного інноваційного відтворення; 3) узгодження економічних інтересів по вертикалі і горизонталі структури національної економіки; 4) захист національних інтересів; 5) забезпечення соціально-політичної стабільності в суспільстві; 6) гарантування соціально-економічної безпеки на глобальному, національному та регіональному рівнях [4].

Можливими діями при визначенні напрямів гарантування інвестиційної безпеки можуть бути: передбачення, недопущення, подолання, витискання, повна чи часткова нейтралізація, а часом й інтеграція окремих загроз з метою зниження їх негативного впливу на інвестиційну безпеку [7, c.17].

Система забезпечення інвестиційної безпеки, на наш погляд, являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених економічних, фінансових, політичних, нормативно-правових, організаційно-методичних, інформаційно-аналітичних, технологічних, кадрових, режимних, просвітницько-пропагандистських та кримінально-процесуальних заходів, що здійснюються для захисту інвестиційної діяльності від наявних чи потенційних загроз, які можуть призвести до істотних економічних втрат або відмови від реалізації інвестиційних проектів. При цьому домінантами (найважливішими складовими) цієї системи є заходи фінансового характеру.

При формуванні системи інвестиційної безпеки мають ураховуватись такі вимоги [2, c. 51]: система повинна бути керована, спостережувана та ідентифікована; мають передбачатись заходи з забезпечення стійкості системи загалом, оскільки при її створенні можливе існування дестабілізуючих елементів/підсистем; необхідне виокремлення рівнів безпеки за принципом їх відносної самостійності, оскільки кожний з них є локальною підсистемою, поєднаною з іншими структурними елементами; необхідний контроль усіх елементів системи.

На наш погляд, вимогами до системи забезпечення інвестиційної безпеки держави мають бути також: її індикативність, тобто неодмінне базування на обґрунтованих індикаторах; за зовнішнього негативного впливу на систему, що порушує її рівновагу, виникнення в ній реактивних процесів, що протидіють такому впливу, нейтралізуючи його.

Крім того, забезпечення інвестиційної безпеки держави має зумовлюватись ефективною інвестиційною діяльністю комерційних банків, небанківських фінансових установ (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інвестиційних компаній і фондів, лізингових і фінансових компаній). Тобто, ці інститути мають бути одним з неодмінних елементів системи забезпечення інвестиційної безпеки держави.
Список використаних джерел.

1.Бузин Р.В. Инвестиционная безопасность, ее обеспечение и государственное регулирование в национальной экономике: дис-я ... канд. экон. наук: 08.00.01 / Р.В.Бузин. – Воронеж, 2009. – 203 с.

2.Горностаева Л.А. Безопасная экономическая политика привлечения иностранных инвестиций / Л.А.Горностаева // Социально-экономические явления и процессы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://scholar.google.com/citations?view_op=list_hcore&venue=ckDGPWx4YUcJ.2016&hl=ru. – 2012. – № 1. – С.48-52.

3.Дацій Н. В. Механізм реалізації інвестиційної безпеки як системи взаємодії з іншими явищами та процесами / Н. В. Дацій // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 10. – С.3-5.

4.Кириленко В.І. Інвестиційна складова економічної безпеки: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.01.01 – економічна теорія / В. І. Кириленко. – К., 2007. – 36 с.

5.Литвинов Д.А. Теоретические основы инвестиционной безопасности национальной экономики / Д.А. Литвинов, Р.В. Бузин // Научные ведомости Белгородского государственного университета. – 2008. – № 8. – С. 187-192.

6.Манасерян Т. Н. Основы экономической безопасности / Т.Н. Манасерян. – Ереван : Изд-во РАУ, 2009. – 228 c.

7.Савелко С. О. Суперечності та загрози інвестиційній безпеці країни та її регіонів / С. О. Савелко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 12. – С.15-17.

8.Харламова А. Инвестиционная безопасность как компонента экономической безопасности Украины / А.Харламова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. – 2013. – № 144. – С.57-60.

9.Шеховцова Ю.А. Система обеспечения инвестиционной безопасности государства: компонентно-структурный аспект [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.be5.biz/ekonomika1/r2012/3367.htm

Оніпко Т.А., аспірант

Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі»
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ КЛАСТЕРІВ ХАРКІВЩИНИ
У сучасних умовах трансформації української економіки актуальною є проблема соціально-економічного та інноваційного розвитку регіонів країни з метою досягнення нею високого рівня конкурентоспроможності на світовому ринку. З огляду на це інноваційні кластери можуть стати факторами зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Створення в Україні інноваційних кластерів є необхідним для збереження та нарощування науково-технологічного потенціалу, розвитку високотехнологічних виробництв, збільшення кількості робочих місць, активізації експортної діяльності вітчизняних підприємств, підвищення рівня інвестиційної привабливості регіонів і країни загалом. Інноваційні кластери можуть бути стимулом до відродження в Україні не лише традиційних галузей економіки (металургія, машинобудування, легка промисловість, агропромисловий комплекс, туризм), але й розвитку нових видів економічної діяльності (інформаційно-комунікаційні технології, альтернативна енергетика, біотехнології тощо). Потреба у формуванні інноваційних кластерів також обумовлена можливістю налагодження ефективних взаємозв’язків між бізнесом, наукою і державою.

Найбільш дієвим інструментом законодавчої підтримки кластерних ініціатив в Україні є регіональні програми і стратегії регіонального розвитку. Підтвердженням цьому є соціально-економічні стратегії Харківської області, в яких увага акцентується на доцільності використання кластерного підходу до економічного та інноваційного розвитку регіону. Так, у 2008 р. харківськими науковцями була розроблена і схвалена Харківською обласною державною адміністрацією «Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2015 року», в якій було обґрунтовано важливість створення пріоритетних високотехнологічних і наукоємних кластерів у даному регіоні, зокрема, кластера авіаційної промисловості, кластера космічної галузі, кластера фармацевтичної промисловості, кластера нано- та біотехнологій [4, c. 139, 165].



У 2010 р. рішенням Харківської обласної ради була затверджена «Стратегія сталого розвитку Харківської області до 2020 року», де йшлося про формування дев’яти провідних кластерів у таких галузях: видобуток газу й нафти та їх переробка; виробництво сільськогосподарської продукції та випуск продуктів харчування; легка промисловість; будівництво та випуск будівельних матеріалів; високотехнологічні виробництва; науково-освітній; охорона здоров’я; житлово-комунальне господарство; транспортно-торговельно-логістичний. При цьому, зазначимо, що серед визначених для Харківського регіону пріоритетних кластерів є кластери різного рівня інноваційності. Так, кластери вищого рівня інноваційності асоціюються з високотехнологічними виробництвами, як-от авіаційна галузь чи галузь нано- та біотехнологій [3].

Заслуговує на увагу ухвалений у 2015 р. рішенням Харківської обласної ради документ «Стратегія розвитку Харківської області на період до 2020 року». Стратегія передбачає створення у регіоні умов для розвитку інноваційного та інвестиційно-привабливого кластера інформаційно-комунікаційних технологій. Разом з тим, у рамках даної стратегії був розроблений план заходів з її реалізації на 2015–2017 роки, в якому обґрунтовано доцільність формування агрокластерів з метою підвищення інвестиційної привабливості регіону [2].

Діяльність Харківського інноваційного кластера інформаційних технологій (ІТ), який був заснований у 2015 р., орієнтована на формування у місті сприятливого інноваційного середовища для розвитку цієї перспективної галузі. Активними учасниками кластера стали п’ять провідних вищих навчальних закладів Харкова: Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», Харківський національний університет радіоелектроніки, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» і Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. До діяльності кластера також долучилися представники Департаменту конкурентоспроможності Харківської обласної державної адміністрації.



Кластер об’єднав провідні компанії в галузі інформаційних технологій, розробки програмних продуктів, аутсорсінгу бізнес-проектів, які за підтримки органів місцевої влади та вищих навчальних закладів ініціювали проведення комплексних змін в ІТ-екосистемі міста (рис.1). Переваги участі в кластері полягають у можливості розвитку власного бізнесу, участі у спільних інноваційних проектах і обміні досвідом з кращими представниками інформаційного ринку України та світу.


Рис. 1 – Основні учасники Харківського ІТ- кластера [складено автором на основі 5].
Харківський ІТ-кластер реалізує низку проектів, які стосуються галузі освіти, безпеки, юридичних аспектів ведення бізнесу, налагодження міжнародних зв’язків з ІТ-спільнотами, розвитку інфраструктури міста. Так, мета проекту «MASТIS» полягає у покращенні магістерської програми студентів у галузі інформаційних систем відповідно до потреб сучасного суспільства. Проект «Kharkiv IT Unicorns» передбачає низку заходів, спрямованих на активізацію стартап-руху у студентському середовищі Харкова. Проект «Visa Support» передбачає надання допомоги ІТ-спеціалістам в оформленні документів для отримання віз,

зокрема шенгенських. Проект «Passion talk» спрямований на проведення відео-лекцій з історії успіху ІТ-фахівців, призначених для старшокласників та студентів, фахівців ІТ-компаній, ІТ-стартаперів. Проектом «IT legal support» передбачено надання кваліфікованої юридичної допомоги ІТ-компаніям міста. Метою проекту «International relations» є маркетинг ІТ-індустрії Харкова на світовому ринку, у тому числі налагодження співпраці з представниками бізнесу Канади. «KIDS2IT» – це освітній проект кластера для старшокласників та викладачів інформатики області, який включає проведення інтенсив-курсів «Основи програмування», «Комп’ютерна графіка», «Веб-дизайн», «Веб-програмування», «Анімація і мультиплікація», а також організацію екскурсій до ІТ-компаній [5].

Отже, метою діяльності ІТ-кластера є перетворення Харкова на один із провідних центрів інформаційних технологій не лише України, але й Центрально-Східної Європи, а також забезпечення умов для самореалізації молоді в галузі ІТ-технологій.

У червні 2015 р. на Харківщині було створено інноваційно-освітній кластер «Агротехніка» з метою взаємодії наукової, освітньої, інноваційної та промислової діяльності, сприяння обміну знаннями, досвідом, ефективного трансферу технологій та інформації. Ініціаторами та учасниками кластера стали: Харківська обласна державна адміністрація, Індустріальна Група «У.П.Е.К.», Лозівський ковальсько-механічний завод, Українське конструкторське бюро трансмісій і шасі, Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка. До кластера приєдналися університети-партнери з інших регіонів України – Сумський національний аграрний університет, Миколаївський національний аграрний університет, Таврійський державний агротехнологічний університет, Уманський національний університет садівництва, Львівський національний аграрний університет. У 2016 р. кластер поповнився новими учасниками, включаючи Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого та ПАТ «Харківський підшипниковий завод». Кластер є завжди відкритим для потенційних учасників як з боку університетів та підприємств, так і громадських організацій [1].

Учасники кластера об’єднали зусилля навколо досягнення таких цілей та завдань: упровадження енергоефективних технологій землеобробітку; імпортозаміщення зразків іноземної техніки; розробка та виробництво вітчизняної агротехніки, яка не поступається імпортній за технічним рівнем та якістю і є дешевшою; просування землеобробної агротехніки підприємств на вітчизняному та іноземних ринках; створення нових робочих місць; покращення технічного рівня вищої освіти в університетах аграрного профілю; організація перепідготовки агрономів і механізаторів; проведення наукових досліджень; комерціалізація технологій і технічних інновацій; ознайомлення фахівців агропідприємств зі зразками нової вітчизняної агротехніки; покращення діалогу з державою щодо підтримки виробників агротехніки та впровадження нових агротехнологій; розширення міжнародних зв’язків та участь кластера в міжнародних проектах та програмах.



Проект інноваційно-освітнього кластера «Агротехніка», презентований Харківським національним технічним університетом сільського господарства імені Петра Василенка наприкінці 2015 р. на ІІ щорічній науково-освітній виставці «Публічне управління ХХІ», був визнаний кращою роботою в номінації «Інноваційні розробки». Зазначений університет представив дорожну карту виконання завдань кластера, ефективність якого підтримується синтезом діяльності основних його учасників, включаючи обласну державну адміністрацію, підприємства-виробники та вищі навчальні заклади. Серед реалізованих заходів варто відзначити такі: проведення Дня поля «Лозівські машини»; відкриття лабораторії, оснащеної зразками сучасної сільгосптехніки; проведення спільних виробничих випробувань нових агрегатів на базі навчально-дослідницького центру університету; організація курсів для викладачів з освоєння прикладного програмного забезпечення «PRO/Engineer» на базі Індустріальної Групи «У.П.Е.К.»; проведення спільних заходів «День механіка-2015»; узгодження тематики науково-дослідницької роботи з виробництвом. Отже, інноваційно-освітній кластер «Агротехніка» є успішним прикладом функціонування інноваційного об’єднання в галузі новітніх технологій землеобробітку і сучасного сільгоспмашинобудування.

Загалом Харківщина володіє значним промисловим та інтелектуальним потенціалом для розвитку інноваційних кластерів, у тому числі в галузях «нової економіки» (біотехнології та біофармацевтика, нанотехнології, інформаційно-комунікаційні технології, енергозберігаючі технології, екотехнології тощо). З метою активізації міжрегіонального економічного співробітництва та підвищення конкурентоспроможності регіонів перспективним вважаємо формування інноваційних кластерів у нафтогазовій та туристичній галузях, включаючи Харківську, Полтавську та Сумську області.
Список використаних джерел

  1. Меморандум кластера «Агротехніка» [Електронний ресурс] //Офіційний сайт кластера. – Режим доступу: http://agrocluster.org.ua/

  2. Рішення Харківської обласної ради «Про затвердження Плану заходів на 2015-2017 роки з реалізації Стратегії розвитку Харківської області на період до 2020 року» від18.06.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // Офіційний сайт Харківської обласної державної адміністрації. – Режим доступу: http://old.kharkivoda.gov.ua/

  3. Стратегія розвитку Харківської області на період до 2020 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Харківської обласної державної адміністрації. – Режим доступу: http://old.kharkivoda.gov.ua/

  4. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2015 року: монографія. – Х.: Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2008.–352 с.

  5. Харківський ІТ-кластер [Електронний ресурс]// Офіційний сайт кластера. – Режим доступу: http://it-kharkiv.com/all-participants/

Секція 2

ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ: ТЕНДЕНЦІЇ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconCуспільні трансформації І безпека: глобальний, національний та особистісний виміри

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРозвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації (Т1)
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРоманний дискурс української літератури другої половини XIX століття як метатекст: модель світу, жанрові трансформації

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconДжмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconЕджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина І суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconСоколовська Ю. С
Я. Поліщук [6], М. Черняк [16], Д. Кавелті [17], К. Гелдер [18] та інші. Масова література – абсолютно новий тип дискурсу, що у ХХ...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconВидатні постаті рідного міста у процесі дослідження сучасної української історії
В кожному регіоні є такі люди, про яких на варто знати, але на жаль, радянська політика була спрямована на приховування фактів їх...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Організаційно-економічний механізм формування компенсаційної політики в умовах трансформації соціально-трудових відносин


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка