Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики



Сторінка8/11
Дата конвертації09.03.2018
Розмір2.63 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Relevance. Today, effective management of relationships with buyers and customers plays a crucial role in shaping a positive image of the company, expansion of sales activities and its scopes. Therefore, improving relationships with buyers and customers based on modern systems of loyalty is the foundation for further development of the company, sales increase, retention of existing market positions in the face of fierce competition for customers.

Many retailers have adopted a system of loyalty as an appropriate mechanism to create visual distinction and competitive advantage. In the final count, the loyalty system should provide incentives to customers who have a certain value, or move to reduce churn and customers to competitors.



Purpose of the research. The purpose of this research is review current content of loyalty system in period of the introduction new forms of sales activity and elaboration comprehensive classification of loyalty system.

Main thesis.

Significant contribution to research on the loyalty systems of companies have made domestic economists. Among the significant representatives of the national economic thought, problem of which reflected in studies, include the works of T. Valentinova [6, P.71-73], І. V. Yurko, О. М. Karas` [2, P.242-244], М.М. Ivankova [3, P.66-70].

Also exploring of various aspects of loyalty programs are reflected in the works of foreign scientists and practitioners: S. Butcher [1, P.10-27]. P. Gamble [4, P.316-350], F. Newell [5, P.253-270].

However, not all aspects of this fundamental problem are fully considered in view of its novelty, diversity and scientific consideration of question.

Last times in Ukraine are extremely popular different systems and loyalty programs: storage and discount cards, various sweepstakes and prizes, loyalty cards.

Companies continue to look for different methods and ways to emphasize their loyalty system using a combination of fees and costs, simplify the conversion of points to rewards, momentary exchange points for partner’s products, joint programs for maximum efficiency.

Herewith often very often the concept «loyalty system» equated or confused with concept «loyalty program» or the processing system of loyalty, although the gist of these concepts is significantly different.

The concept of loyalty system is more sizeable and includes several elements, such as customer base, marketing systems, loyalty, loyalty program, the processing system of loyalty management systems, loyalty and KPI of management.

Loyalty program - a package of incentives and privileges, methods of discounts, offers, charges and write-off bonuses. Loyalty programs are the key element of the company’s loyalty in the management of relationships with consumers.

The processing system of loyalty - a technologically-analytical platform for automation systems loyalty. (CRM, platform of remuneration or other software that allows you to predict how customers will behave tomorrow and how his behavior will impact at business indexes)

In conclusion, we present a comprehensive classification of different types of loyalty for buyers and customers:

Depending on the orientation of the segment of buyers and customers loyalty system can be divided into two groups: focused on the B2B (Business to Business) segment and focused on the B2C (Business to Customers) segment.

According to the type of ownership of the processing system of loyalty, which are used loyalty system can be self-developed, proprietary acquired IT companies, outsourcing, coalition and partnership.

Depending on toolkit to attract customers divided into three groups: pricing, non-price and mixed.

Due to the presence or absence of certain conditions or entrance barriers for participants of loyalty system, they are divided into: open or closed.

Depending on the customer’s identity in software, loyalty systems are divided into: personalized, not personalized, comprehensive.

According to the specific management and marketing of loyalty system, they can be externally-organized, internally organized and with the combined organization.

Depending on the number of participants in loyalty system can be one-component, two-component, and multi-component system.

Based on the fact that loyalty system increasingly used by most companies, in their development they will try to be differencing as much as possible of each other and will be focused on expanding existing relationships.

Conclusions.

The main element of scientific innovation, which is reflected in this article is determining the difference between loyalty programs and loyalty systems, and also developed by author classification of loyalty in the consumer market.

Due to the rapid development of loyalty systems presented classification should in future become deeper and supplemented.
References:


  1. Butcher S. Loyalty programs and loyalty clubs for regular customers / Stephan Butcher; [translation from English E.V. Tribushina]. – Moscow: Publishing House "Williams", 2013. – 272p.

  2. Developing kinds of loyalty programs trade enterprises /І. V. Yurko, О. М. Karas`// Scientific Bulletin of Poltava University of Economics and Trade. – 2011.- № 6 (51), p. 1. P.241-246.

  3. Ivannikova М. Marketing management of customer`s loyalty / М. М. Ivannikova // Marketing and innovation Management. – 2014. – № 3. – P. 62-72.

  4. Gamble P. Маркетинг взаимоотношений с потребителями / P. Gamble, М. Stone, N. Woodcock; translation from English – Moscow: Grаnd, 2012. – 511 p.

  5. Newell F. Почему не работают системы управления отношениями с клиентами (CRM) / F. Newell; translation from English. – Moscow: Dobraya knyha, 2014. – 368 p.

  6. Valentinova Т. Issuing cards to customers for bonuses (discounts): the subtleties of accounting and taxation. All about accounting.- № 109-110. – 2012. – P.70-73.

Шишмарьова Л.О., к.е.н., доцент кафедри менеджменту



Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця
ОСОБЛИВОСТІ ВИДІВ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Ринкові умови, у яких функціонують підприємства, потребують від них вміння ефективно формувати та раціонально використовувати свій ресурсний потенціал, скорочувати рівень витрат діяльності та максимізувати прибутки, виготовляти продукцію, яка знайде свого споживача та задовольнить його потреби, нарешті, вміти вистояти у конкурентній боротьбі, набувши певні конкурентні переваги. Усе це можливе завдяки ефективному плануванню діяльності підприємства. Великий досвід закордонних і вітчизняних підприємств доводить, що недооцінка планування діяльності підприємства в умовах ринку, його ігнорування або некомпетентне здійснення призводять до величезних економічних втрат.

У сучасній практиці застосування можна виділити такі важливі переваги планування:

– дозволяє формулювати чіткі, конкретні і досяжні цілі;

– сприяє більш раціональному розподілу ресурсів;

– забезпечує чітку взаємодію між підрозділами і виконавцями;

– дозволяє своєчасно адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища;

– забезпечує стійке функціонування та розвиток підприємства;

– покращує контроль і оцінку результатів;

– стимулює трудову активність персоналу на підприємстві;

– збільшує можливості у забезпеченні підприємства необхідною інформацією.

У різних літературних джерелах всі види планування на підприємстві систематизовані за такими основними класифікаційними ознаками, як: за періодом планування; за видами часової орієнтації; за рівнем управління; за змістом планів; за стадіями розробки; за типами мети; за рівнем регулювання; за сферою використання.

Проаналізувавши погляди багатьох авторів, які займалися питаннями планування, найбільш вагомою є класифікація планування за функціонально-цільовим критерієм (або за типами мети), згідно з якою виділяють: стратегічне, тактичне та оперативне планування. Ці види планування передбачають існування певних особливостей, порядку складання планів, наявність певної системи показників.



Відмінності між стратегічним, тактичним і оперативним плануванням діяльності підприємства представлено у табл. 1.
Таблиця 1

Відмінності між стратегічним, тактичним і оперативним плануванням

діяльності підприємства

Характеристика

Стратегічне планування

Тактичне планування

Оперативне планування

1

2

3

3

Мета

Досягти місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприємства

Визначити сукупність конкретних практичних заходів, необхідних для досягнення намічених цілей

Раціональне використання ресурсів, які находяться у розпорядженні підприємства

Завдання

Відстежує зміни в зовнішньому середовищі, передбачає планові дії по створенню конкурентних переваг і бар’єрів, з адаптації до змін в оточенні

Відображає зміни внутрішньої структури підприємства, пошук шляхів ефективного використання ресурсів

Забезпечення раціонального використання ресурсів, що є у розпорядженні підприємства на даний проміжок часу та ритмічного виробництва

Продовження таблиці 1

1

2

3

3

Рішення

Менш конкретні

Більш конкретні, прив’язані до показників роботи структурних підрозділів підприємства

Конкретні

Виконання рішень з урахуванням ризику

Більш піддається ризику

Менш піддається ризику

Практично не піддається ризику

Період, який охоплює

Довгостроковий період

Середньостроковий та короткостроковий період

Період до 1 року

Керівники якого рівня розроблюють

Вищий рівень управління

Середній рівень управління

Нижчий рівень управління

Сфера спрямування

Надає більш широкий вплив на всі сторони діяльності підприємства

Вузькоспрямоване

Вузькоспрямоване

Виявлення результатів

Не можуть бути повністю виявлені протягом декількох років

Виявляються швидко й легко співвідносяться з конкретними діями

Виявляються дуже швидко й легко співвідносяться з конкретними діями

Спрямованість на

Досягнення місії підприємства

Досягнення стратегічних цілей

Досягнення тактичних цілей

Невизначеність

Високий рівень

Середній рівень

Низький рівень

Вид проблеми

Не структуровані

Структуровані

Добре структуровані

Потреба в інформації

Переважно зовнішня

Переважно внутрішня

Внутрішня

Альтернативи

Спектр альтернатив дуже широкий

Спектр альтернатив обмежений

Спектр альтернатив обмежений

Обсяг

Концентрується на найважливіших проблемних структурних сферах і напрямах розвитку

Охоплює всі напрями і структурні господарські одиниці підприємства, усіх учасників

Переважно охоплює виробництво на підприємстві

Ступінь деталізації

Велика міра опрацювання і визначення напрямів

Детальне опрацювання з використанням кількісних показників

Детальне опрацювання з використанням кількісних показників

Сфера охоплення

Конкретизовані цілі

Функціональні напрями

Виробництво

Отже, стратегічне, тактичне та оперативне планування тісно пов’язані між собою, але мають різне змістовне наповнення.

Оперативне планування деталізує тактичне планування діяльності підприємства, а останнє в свою чергу деталізує стратегічне планування. Відповідно оперативне планування спрямоване на досягнення тактичного планування та має найкоротший проміжок часу реалізації, а тактичне – на досягнення стратегічного планування.

Таким чином, планування займає особливе місце у функціонуванні підприємства, у сучасних умовах ринку неможливо досягти стабільного успіху підприємства, якщо не планувати ефективно його діяльність.

Гриб С.В., викладач

Харківський інститут бізнесу і менеджменту
ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ РОСЛИННИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Підвищення ефективності діяльності підприємств досягається за рахунок цілеспрямованого управлінського впливу на господарські процеси, вартість здійснення яких знаходить відображення у показниках витратах. В умовах, коли економічні інтереси є визначальними в діяльності підприємств, управління господарськими процесами здійснюється через призму управління витратами з урахуванням необхідності їх оптимізації. Зниження витрат для досягнення певного результату або досягнення максимального ефекту при фіксованих витратах, в будь якому випадку, ведуть до скорочення витрат в розрахунку на одиницю отриманого результату, що характеризує підвищення ефективності діяльності підприємства. Зважаючи на це, дослідження теоретичних питань управління витратами підприємств набуває особливої важливості.

Процес управління базується на аналізі ретроспективної інформації, орієнтований на перспективу та передбачає реалізацію таких основних функцій: прогнозування та планування, організація, координація, облік, аналіз та контроль. Не зменшуючи важливість кожної функції управління та не заперечуючи наявність проблем в рамках кожної з них, зупинимось на функціях аналізу та прогнозування й планування як на таких, що мають більш специфічні проблеми у галузі сільськогосподарського виробництва в цілому та у рослинництві зокрема.

Вирощування окремих сільськогосподарських культур потребує тривалого часового періоду, який часто охоплює більше одного календарного (звітного) року. Частина витрат на обробку землі здійснюється восени одного звітного періоду, а продукцію з цих земель підприємства отримують влітку наступного періоду. Прикладами таких витрат, які враховуються як витрати під урожай майбутнього року, є оранка на зяб, лущання стерні, внесення добрив тощо [1]. Такі витрати заздалегідь розподілити за окремими культурами неможливо. Отже, врахування витрат в окремих часових періодах утруднює ідентифікацію бізнес-процесів з точки зору аналізу витрат.

Особливістю сільськогосподарського виробництва також є те, що виробництво основної продукції супроводжується отриманням крім основної також супутньої та побічної продукції. Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику. Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат. Так, при виробництві зернових культур підприємства крім зерна отримують зернові відходи та солому, які можуть бути використані для господарських потреб підприємства. Супутня та побічна продукція, не будучи метою діяльності підприємства, все ж представляє суспільну цінність, стає окремим об’єктом обліку, що також заважає чіткій ідентифікації бізнес-процесів з точки зору аналізу витрат.

Ще одна проблема управління витратами має загальний характер і притаманна не тільки сільськогосподарським підприємствам, а й підприємствам інших галузей з тривалим виробничим циклом. Мова йде про інфляційні процеси, які в окремі періоди часу зумовлюють стрімку девальвацію національної валюти та породжують порушення еквівалентності пропорцій у цінових співвідношеннях між ланками агропромислового комплексу та промисловості. Реалізація продукції за цінами, які сформовані з урахуванням витрат, понесених в процесі виробництва продукції, не забезпечує достатніх грошових надходжень для закупівлі матеріально-технічних ресурсів для наступного виробничого циклу [2]. Обліковуючи витрати на окремих етапах технологічних процесів, що зумовлюють їх виникнення, в умовах значних темпів інфляції підприємства можуть навіть не компенсувати їх реальної вартості в процесі реалізації продукції. При тому що розрахунки за номінальними показниками можуть свідчити про достатню ефективність діяльності. Таким чином, порушується процес відтворення виробництва. Продовження діяльності супроводжується згортанням обсягів, порушенням технології виробництва у намаганні максимально здешевити господарські процеси.

Таким чином, до проблем аналізу витрат рослинництва сільськогосподарських підприємств можна віднести такі:

– проблеми чіткої ідентифікації бізнес-процесів;

– проблеми врахування інфляції;

– значна тривалість виробничого циклу;

– належність витрат бізнес-процесів до різних звітних періодів.

Проблеми врахування інфляції є актуальними не тільки для функції аналізу, але й для функції прогнозування та планування. У сполученні з іншими факторами економічної, фінансової та законодавчої нестабільності інфляційні процеси роблять умови функціонування підприємства погано передбачуваними. Внаслідок цього зроблені прогнози та розроблені на їх підставі плани мають ймовірнісний характер щодо точності їх виконання.

Специфікою сільськогосподарського виробництва в цілому, і особливо рослинництва, є суттєва залежність від природних факторів, які не можуть бути контрольовані підприємством. Сполучення температур, вологості, загрози посухи, повеней, заморозків зумовлюють ризиковість виробництва, впливають на рівень урожайності сільськогосподарських культур, а отже, й на перспективи отримання доходів підприємствами. Природні фактори суттєво впливають і на споживчі якості культур, що визначає рівень пропозиції продукції того або іншого рівня якості. Так, у 2015 році із загального валового збору пшениці у Франції тільки близько 55 % характеризувалось високим вмістом білка. В Україні в тому ж році з із загального врожаю близько 43% становило продовольче зерно, а з нього тільки 60% відповідало борошномельним кондиціям [3]. Це зумовило підвищення ціни продовольчої пшениці на ринку.

Отримання доходів значною мірою залежить також від цін, які формуються під впливом не тільки внутрішньої ринкової кон’юнктури, але й під впливом тенденцій на світових ринках. Україна є однією з небагатьох країн, які більше половини зернового виробництва поставляють на експорт. Так, наприклад, згідно з оцінками АПК-Інформ, з 63,8 млн т врожаю зернових у 2014-2015 маркетинговому році на експорт було поставлено 34,8 млн т, або 54,5 % від загального виробництва [3]. У 2015/2016 маркетинговому році експорт зернових становив 39 млн т з 60,1 млн т врожаю, або 64,8 % від загального виробництва. Така глибока інтеграція у світовий торговельний простір у цьому сегменті зумовлює розвиток внутрішнього і глобального ринків у паралельних напрямах і, безумовно, впливає на внутрішню кон’юнктуру та ціни. Світові ціни формуються на світових біржах (драйверами цін на зернові є Чиказька біржа (Chicago Mercantile Exchange, CME) і Французька біржа (MATIF)), та залежать від врожаїв основних світових експортерів зерна, обсягів перехідних залишків сільськогосподарської продукції, вартості фрахту при транспортуванні продукції, яка, в свою чергу, залежить від коливань цін на нафту, тощо. Зменшення маркетингових витрат при експорті сільськогосподарських культур закономірно стає фактором росту конкурентоспроможності тих країн, які знаходяться далеко від перспективних ринків збуту та веде до збільшення пропозиції, що спричиняє зменшення цін.

Таким чином, проблеми прогнозування та планування можна розділити на дві групи:

– загальні для всіх господарюючих суб’єктів:

– врахування інфляції;

– економічна нестабільність;

– законодавча нестабільність;

– специфічні для галузі сільського господарства в цілому та рослинництва зокрема:

– непередбачуваність природних явищ, що суттєво впливають на результат;

– суттєва залежність цін на сільськогосподарську продукцію не тільки від внутрішньої, але й від зовнішньої ринкової кон’юнктури.

Частина цих факторів впливає на процес формування витрат, а частина – на формування доходів, які визначають ефективність здійснення витрат. В сукупності зазначені фактори формують нестабільність та непередбачуваність зовнішнього середовища, внаслідок чого не тільки прогнозні, але й планові показники ефективності витрат мають ймовірнісний характер.

Шляхи вирішення означених в дослідженні проблем ми бачимо в наступному. Вирішення проблем аналізу може бути пов’язано:

– з розробкою уніфікованих описів бізнес-процесів, які здійснюються сільськогосподарськими підприємствами;

– з удосконаленням організації обліку на підприємствах відповідно до ідентифікованих бізнес-процесів;

– з урахуванням фактора інфляції при визначенні ефективності сільськогосподарського виробництва.

Чим менш передбачуваним є майбутнє для підприємства, тим складніші методи потрібно використовувати для управління. Подолання проблем прогнозування та планування може бути пов’язано з використанням методів теорії ймовірності, динамічних стохастичних моделей, моделей та методів нечіткої логіки, стохастичних систем імітаційного моделювання. Використання зазначених методів дозволить підвищити точність прогнозів та якість управлінських рішень щодо управління витратами сільськогосподарських підприємств в цілому та витратами рослинництва зокрема.
Література


  1. Наказ «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції(робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств». – N 132 від 18.05.2001 // Міністерство аграрної політики України. – Режим доступу: https://docs.dtkt.ua/download/pdf/1021.122.4

  2. Боднар О. В.Функціонування механізму ціноутворення на продукцію галузі рослинництва в умовах невизначеності та ризику / О. В. Боднар // Економіка та управління АПК. – 2015. – № 1. – С. 33-36. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecupapk_2015_1_9

  3. Самаріна І. Як світ впливає на ринок зернових в Україні / І. Самаріна //Інформаційно-аналітичне видання "Агробізнес сьогодні". – Режим доступу: http://www.agro-business.com.ua/ostannia-vip-novyna/2730-2015-03-04-15-48-38.html

Коваленко-Марченкова Є.В., аспірант



ДВНЗ Придніпровська державна академія будівництва та архітектури
ОЦІНОЧНІ ПОКАЗНИКИ ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ
На сьогоднішній день актуальною задачею для національної економіки є визначення рівня конкурентоспроможності її галузей. Оцінка рівня конкурентоспроможності галузі є невід’ємною частиною удосконалення механізму забезпечення конкурентоспроможності потенціалу галузі. Така оцінка є надзвичайно складною задачею, адже конкурентоспроможність потенціалу охоплює численні показники кількісного та якісного характеру. Успіх будівельної галузі є однією з найбільш вагомих складових конкурентоспроможності національної економіки в цілому. Отже важливим запитанням є регулювання і забезпечення конкурентоспроможності потенціалу саме будівельної галузі. При оцінці конкурентоспроможності потенціалу будівельної галузі ми пропонуємо використовувати індикатори формування потенціалу за його складовими, які представлені відповідними оціночними показниками формування.

В якості оціночних показників за індикатором формування природно-ресурсного потенціалу будівельної галузі пропонується використовувати вартість придбаних будівельними підприємствами сировинних та матеріально-технічних ресурсів. Основними постачальниками сировинних ресурсів в будівництві є підприємства добувної промисловості та підприємства, що займаються виробництвом та розподіленням електроенергії, газу та води. Крім того, до сировинних ресурсів відносяться також деякі види сільськогосподарської продукції, що можуть використовуватися в ході здійснення будівельних робіт. Постачальниками матеріально-технічних ресурсів у будівництві виступають підприємства переробної промисловості (в основному металургійної, хімічної та нафтохімічної, деревообробної, машинобудівельної промисловості) [2, c. 82-85].

Індикатор формування інвестиційного потенціалу будівельної галузі пропонується визначити застосовуючи оціночний показник, що характеризує обсяг капітальних інвестицій у будівництво. Для оцінки формування науково-технічного потенціалу будівельної галузі запропоновано застосовувати оціночний показник, що характеризує внутрішні витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт в будівельній галузі. З метою визначення індикатора формування інтелектуального потенціалу запропоновано використовувати такий показник, як витрати на оплату праці [3, с.41-45].

З використанням показника, який відображає вартість отриманих послуг нематеріального характеру (окрім освітніх) пропонується визначати індикатор формування інфраструктурного потенціалу. При цьому, до таких послуг відносяться торговельні послуги, послуги транспортних та складських господарств, консультативні послуги, послуги в сфері фінансів та страхування, операцій з нерухомим майном, послуги у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування тощо. Саме організації, що надають такі послуги створюють інфраструктуру функціонування будівельної галузі [1, с.206-210].

Наведений вище перелік показників було подано експертам для визначення доцільності їхнього застосування для оцінки сформованості потенціалу будівельної галузі. В ході експертного опитування ми отримали дані, які представлені на рисунку.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconУкраїни в умовах сучасної системної реформи ХVIII всеукраїнська студентська науково-практична конференція 03 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ Україна
Пріоритетні напрями розвитку економіки та фінансів України в умовах сучасної системної реформи
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconCуспільні трансформації І безпека: глобальний, національний та особистісний виміри

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconМетодичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Методичні вказівки до семінарських занять з дисципліни «Історія економіки та економічної думки» (для студентів галузі знань 0305...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРозвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації том 1 5-7 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
Розвиток форм та методів сучасного менеджменту, економіки І права в умовах глобалізації (Т1)
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconРоманний дискурс української літератури другої половини XIX століття як метатекст: модель світу, жанрові трансформації

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconДжмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconЕджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина І суми 2007

Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconСоколовська Ю. С
Я. Поліщук [6], М. Черняк [16], Д. Кавелті [17], К. Гелдер [18] та інші. Масова література – абсолютно новий тип дискурсу, що у ХХ...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconВидатні постаті рідного міста у процесі дослідження сучасної української історії
В кожному регіоні є такі люди, про яких на варто знати, але на жаль, радянська політика була спрямована на приховування фактів їх...
Інституційні трансформації сучасної економіки: виклики iconОфіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Організаційно-економічний механізм формування компенсаційної політики в умовах трансформації соціально-трудових відносин


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка