Інтерв’ю про Володимира Бочковського, Героя Радянського Союзу.
-
Що ви знаєте про дитинство Володимира Бочковського?
Володимир Олександрович Бочковський народився 28 червня 1923 року в місті Тирасполі. Батько, Олександр Володимирович, мав мирну професію кондитера. Мати, Клавдія Іванівна, займалася домашнім господарством. У Володимира Олександровича був ще молодший брат Анатолій, який у роки війни став артилеристом. Нагороджений кількома орденами і медалями, після війни він продовжив службу в армії і звільнився в запас у званні полковника.
-
Декілька слів про те, де навчався Володимир Бочковський
Навчався Володимир в середній школі № 6, яка сьогодні є Тираспольською гуманітарно-математичною гімназією. Вчився добре, серед предметів виділяв російську мову, літературу, географію, історію, астрономію. Дуже любив читати книги, історичні романи Дюма, вірші Ю. Лермонтова. Улюбленим вчителем був учитель російської мови і літератури Тітов В. Р. Мріяв стати істориком. Хотів бути схожим на О. В. Суворова – великого полководця.
-
З чого почалася бойова біографія В.Бочковського?
23 червня 1941 р., на наступний день після початку війни, Володимир поїхав у Харків і вступив до танкового училища. З цього дня починається його бойова біографія.
У Харкові В. Бочковському довелося провчитися недовго. Вже ранньою осінню училище було евакуйоване в узбецьке місто Чирчик. Пізніше, на основі цього училища сформувалося Ташкентське вище танкове училище імені двічі Героя Радянського Союзу маршала бронетанкових військ П. С. Рибалко. Учням нашої школи теж довелося поспілкуватися зі своїм знаменитим земляком. Вивчаючи матеріали архіву музею гімназії, ми знайшли лист учнів 1966р. В. О. Бочковскому, фотографії зустрічі В. О. Бочковського в 1974 р. і вдячний запис у книзі почесних гостей музею гімназії . Ця зустріч була присвячена відкриттю гімназичного музею.
-
Що ви можете сказати про Бочковського як про героя – танкіста?
Після випуску літом 1942 р. курсант Бочковський потрапив на Брянський фронт, де йому довелося вступити в командування маршовою ротою, а потім і прийняти перший бій. Пізніше, вже танкіст-офіцер Бочковський, брав участь у боях на Калінінському, Воронезькому, 1-му Українському, 1-му і 2-му Білоруському фронтах. Визволяв Україну, Польщу, штурмував Берлін.
-
Що ви знаєте про нагороди В.Бочковського, зокрема за що йому було присуджено звання Героя Радянського Союзу?
Володимир Олександрович воював у складі легендарної 1-ї гвардійської танкової бригади під командуванням генерала М. Катукова.
Найактивнішу участь В. О. Бочковський брав у Курській битві. На грудях 19 - річного танкіста засяяла перша бойова нагорода - медаль «За відвагу».Бій на висоті біля села Яковлево, що під Білгородом, у липні 1943 р. був надзвичайно важким і жорстоким. Незважаючи на явну перевагу ворога, гвардійці билися не на життя, а на смерть.
За два дні боїв танкісти роти В. Бочковського знищили 25 танків. Всі офіцери, сержанти і рядові отримали нагороди, а їх командир удостоєний ордена Бойового Червоного Прапора.
23 березня 1944 р. перед танковим батальйоном, заступником командира якого був Бочковський, було поставлено завдання: оволодіти м. Чортковом Тернопільської області України. За успішне виконання завдання командування при звільненні м. Чорткова Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1944 р. капітану В.О. Бочковському було присуджено звання Героя Радянського Союзу.
-
Що трапилося з В.Бочковським далі? Коли для нього закінчилася війна?
Війна закінчилася для нашого земляка на Зеєловських висотах, на підступах до Берліну, де він отримав своє останнє і найважче поранення. Прямо з поля бою його відправили в шпиталь на літаку командира армії генерала Катукова.
-
Що ви змогли б розповісти про післявоєнну діяльність В.Бочковського?
Прийшла довгоочікувана Перемога. Здійснилася заповітна мрія бойового танкіста продовжити перерване війною навчання. Після війни В. Бочковський закінчив Вищу офіцерську бронетанкову школу, Військову академію бронетанкових військ та Військову академію Генерального штабу Радянської Армії. Обіймав посаду заступника командувача Північно-Кавказьким регіоном. Служив у Польщі в якості заступника командуючого Північною групою військ. Нагороджений 38 радянськими та іноземними орденами і медалями. У 1980 р. пішов у відставку через хворобу.
Після відставки В. А. Бочковський повернувся в рідний і улюблений Тирасполь, де проживав до 1999 р., залишаючись вірним сином своєї малої Батьківщини у важкі роки випробувань. В період становлення нашої держави він займав активну громадянську позицію, відстоюючи незалежність нашої республіки.
-
Останні роки Володимира Бочковського
Війна ні для кого не пройшла безслідно. З роками старі рани стали особливо часто нагадувати про себе. Помер В.О. Бочковський 7 травня 1999 р. напередодні свого улюбленого свята - Дня Перемоги. З почестями поховали героя на Алеї Слави кладовища
«Дальнє» в Тирасполі. На його пам'ятнику викарбувані такі слова: «Скінчився бій земний. І здобуто вічний спокій».
Володимир Олександрович Бочковський - жива легенда Тирасполя. Це гордість і слава придністровської столиці, Тираспольської гімназії. Вивчаючи його біографію і бойовий шлях, ми зробили висновок про надзвичайно сміливу і відважну, вольову та рішучу, справедливу і дуже вимогливу людину, яка користувалася великою повагою і авторитетом у своїх рідних і підлеглих.
Героїзм хороброго танкіста, Героя Радянського Союзу, почесного громадянина міста Тирасполь - безцінне багатство, джерело гордості і повчальний приклад для молоді нашої республіки.
Поділіться з Вашими друзьями: |
