Історія приміщення школи



Скачати 288,33 Kb.
Дата конвертації11.05.2017
Розмір288,33 Kb.

РОЗДІЛ І

ІСТОРІЯ ПРИМІЩЕННЯ ШКОЛИ

Кам’янець-Подільська Перша російська чоловіча гімназія, що була витоком створення нашої школи, заснована 1 січня 1833 року після закриття у Вінниці Польської гімназії. Новостворена гімназія розміщалась у трьох орендованих будинках у Старому місті. Але через їх непристосованість до навчання для гімназії було побудовано окреме приміщення.

Сам цар Микола І 1837 року видав такий указ: "Деятельное желание правительства и всего светского сословия - видеть в этом губернском городе здание, приличное достоенству и важности губернской гимназии".буфер обміну-1




Будівля першої російської чоловічої гімназії.

Фото кінця ХІХ ст..
Будівництво нового приміщення розпочато 25 червня 1837 року. У фундамент будинку заклали мідну дощечку з відповідним написом. Для будівництва навчального закладу місто виділило ділянку садиби католицького ордену Єзуїтів, скасованого у 1773 р. Саме на фундаментах костелу та монастиря цього ордену і було розпочато будівництво приміщення гімназії. Крім класних кімнат новозбудована гімназія мала ще й "домову церкву". Площа перед гімназією була вимощена бруківкою і мала назву Гімназійна.

Урочисте відкриття нового приміщення відбулося 1 січня 1841 року.

8 грудня 1841 року приміщення гімназії було освячено Подільським архієпископом Арсенієм. 1842 року навчальний заклад відвідав сам Микола І, який схвально відгукнувся про його учнів.

Кількість учнів у гімназії з 1833 року поступово зросла від 100 до 500 осіб. гімназія ім

Після Лютневої революції і приходу до влади Центральної Ради в приміщенні школи розмістились польські жовніри, а навчання було перенесено у чотири непристосовані будівлі.


Будівля української Гімназії ім. Степана Руданського, яку займала Перша трудова школа. Фото поч. ХХ ст.
01.09.1921 року чоловічу гімназію об’єднали з Гімназією ім. Степана Руданського до будинку якої й перевели учнівський та частину педагогічного колективу. Навчальний заклад перейменували на Першу трудову школу з семирічним терміном навчання.

В 1936 році класів у школі було вже 32, а класних кімнат тільки 16.сільськогосподарський технікум




Будинок православної консисторії, у якому в 1944 р. розміщувалась Перша школа. Фото 1940-х рр.
Війна залишила від будинку школи, які від усього Старого міста лише руїни. Тому Перша трудова школа свій 1944-1945 навчальний рік розпочала у напівзруйнованому будинку сільськогосподарського технікуму, а потім переселилась у приміщення теперішнього Швейного підприємства на Вірменській площі у Старому місті. швейна фабрика

1945-46 навчальний рік колектив школи зустрів у більш пристойному приміщенні католицької духовної семінарії - тодішньої друкарні ім. Леніна, на третьому поверсі.




Будинок окружного суду (нині – приміщення швейного підприємства). Тут в 1945 р. розміщувалась Перша школа.
У цей же час почалась відбудова приміщення Кам'янецької чоловічої гімназії, але після відновлення у 1948 р. воно було віддане вчительському Інституту (тепер Історичний факультет Кам’янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка). друкарня


Будівля католицької духовної семінарії

(нині – приміщення міської друкарні).

В 1945 - 1946 рр. тут розміщувалась

Перша школа. Фото 1946 р.
В 1953 році розпочалося будівництво сучасного приміщення школи №1, яке було завершене в грудні 1956 року. Будівля школи розташована вздовж східного боку пл. Польський ринок на ділянках кількох садиб (історичні адреси - №№ 5, 7, 9, 11, 13) забудова яких розбомблена у роки Великої Вітчизняної війни.

У новоствореному приміщенні розміщалось одразу дві школи: 1та 2 поверхи займала Перша школа, а 3 та 4 - новостворена школа № 7. На той час приміщення школи вигідно відрізнялось від приміщень інших шкіл міста просторістю та облаштуванням.


изображение 001


Будівля першої школи.

Фото 1959 р.

РОЗДІЛ ІІ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС

В галузі середньої школи 2 листопада 1854 року був прийнятий Державною Радою "Статут гімназії і прогімназії". За цим статутом в царській Росії утворились гімназії з семирічним курсом навчання двох типів: класична з вивченням двох стародавніх мов і класична з вивченням однієї стародавньої мови.

З 1864 року чоловіча гімназія стала класичною, з вивченням двох стародавніх мов. В гімназію приймали хлопчиків "всех состояний без различия звания и вероисповедания". В перший клас зараховувалися діти не молодші 10 років, які вміли читати, писати, знали головні молитви, а з арифметики - додавання, віднімання і таблицю множення. Але насправді на середину XIX ст. у гімназію доступ для дітей бідних верств населення був закритим. Прийом у гімназії, як і усі інші навчальні заклади, здійснювався з метою зменшити до мінімуму кількість дітей з "неблагонадійних" сімей. Вже до 1871 р. гімназія стала привілейованим учбовим закладом для дворянських дітей.

Як згадує тодішній учень Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії Юлій Йосипович Манасевич: "...учнів карали по вині і без вини. Покаранням були: арешт з розслідуванням справи, відбування терміну покарання у карцері (12 чи 24 годинни) на хлібі й воді. Вчителі буквально висліджували неуважних учнів, щоб покарати їх".

Багато з учнів, що не мали змоги вступити у гімназію за "неблагонадійністю", змушені були добувати такий дозвіл шляхом хабаря інспектору гімназії. Зокрема, саме так вступив у Кам’янецьку чоловічу гімназію майбутній художник М.Г.Бурачек, давши інспектору хабар батьківськими картинами.

Основне місце в гімназичному курсі займало вивчення стародавніх мов, яке зводилось до формальних граматичних вправ. 3 історії російської літератури основна увага приділялась стародавньому періоду. Лише у 3-му класі коротко вивчали Пушкіна, Лермонтова, Гоголя. Викладання української мови та літератури було заборонено.

В історичній довідці до святкування п'ятдесятиріччя Кам’янецької гімназії говориться: "По языку латинскому один учитель был не в меру требователен от детей - при всем своем трудолюбии и постоянной подготовке к урокам не приносил желаемой пользы: при преподавании он вдается в философские тонкости, а между тем его слушатели – ученики 5-6 и 7-ых классов нередко не знают элементарных вещей из грамматики, а некоторые заучивают наизусть классные переводы".

18 червня 1887 р. був виданий так званий "Циркуляр про кухарчиних дітей", згідно якого з гімназії було виключено багато гімназистів, а на новий навчальний рік приймалися в основному діти дворян. В звіті за 1888 рік директор Кам’янецької чоловічої гімназії писав: "Учбове начальство головним чином звертає увагу на відокремлення учнів від "поганих" товариств, на розвиток в учнів почуття покори, благопристойності, скромності, поваги до старших та поваги до чужої власності". Незважаючи на це в штрафний журнал було записано 2694 порушення (а учнів в гімназії було лише 368).

Під час подій 1905-1907 років гімназисти Кам’янецької чоловічої гімназії виступали проти місцевих органів влади та адміністрації, розповсюджували прокламації. Зберігся акт про звинувачення гімназистів Кам’янецької гімназії у цих проступках. У документі значилось:

"Каменецкая мужская гимназия оказалась в числе учебных заведений России, которые были охвачены настроениями, вносившими в жизнь гимназии ненормальные явлення... Так 8 ноября старшие классы уже открыто высказывали своё недовольство. 22 ноября состоялся педагогический совет по обсуждению безпорядков в гимназии. Решено было времено закрыть гимазию. 25 ноября занятия должны были начаться с ограничением для некоторих гимназистов. 25 ноября в час дня, когда шел четвертый урок, в коридоре второго этажа, недалеко от инспекторской комнаты, неожиданно для всех произошел взрыв особо приготовленного снаряда ..."

Внаслідок подій 1906 року на педагогічних радах систематично обговорювалось питання про політичну неблагонадійність гімназистів. З чоловічої гімназії по цій причині було виключено 19 гімназистів. Взагалі, якщо гімназиста підозрювали у шкідливому впливі на інших, то його виключали з гімназії.

Щодо навчального плану, то, наприклад, на педраді гімназії від 18.09.1907 р. були затверджені такі теми по написанню гімназистами творів з літератури:

Для 8 класу: а) Умственный и нравственный облик русской интеллигенции по роману Тургенева "Дворянское гнездо". б) Обломов - национальный русский тип.

Для 7 класу: а) Почему Жуковского называют поэтом - романтиком.

Для 6 класу: а) Идеал жизни по "Домострою".

Новий навчальний план для гімназії був опублікований в 1914 році і не змінювався протягом трьох років.

Із 542 гімназистів на І907 р. дітей "нижчих" верств населення було мало, про що свідчить таблиця учнівського складу гімназії:



Потомствених дворян

82

Дітей особистих дворян

204

Дітей духовенства

41

Дітей почесних громадян і купців

34

Дітей багатих міщан і цехових

137

Дітей багатих селян

34

Чужоземців

9

Інших

1

В роки реакції було видано спеціальний циркуляр від 2 березня 1908 року, за яким на екзаменах потрібно було перевіряти політичні переконання гімназистів. Директори гімназій мали також право передавати під нагляд поліції та прокурора членів батьківського комітету.

Під час першої світової війни згідно урядового розпорядження в гімназіях прифронтової смуги, до якої входив і Кам’янець-Подільський, навчання припинялось. Найбільш цінне майно Кам’янецької чоловічої гімназії було евакуйоване до м. Курськ, звідки воно вже не повернулось. Через це гімназія була не в змозі відновити роботу і її об'єднали з українською гімназією ім. Степана Руданського.

У 1920-21 навчальному році за розпорядженням більшовицького уряду усі чотирирічні і трирічні початкові школи, а також чоловічі і жіночі гімназії в Кам’янці-Подільському повинні бути реорганізовані у єдині семирічні трудові школи. Так 01.11.1921 року з'явилась Перша єдина трудова школа Кам’янця-Подільського. Поповнення учнівського складу школи йшло за рахунок дітей Старого міста, Підзамча, Видрівки (нині с. Довжок). Відбулися значні зміни у навчально-адміністративному процесі: згідно розпорядження губвиконкому від 1922 р. відповідальним органом самоуправління при школі стала шкільна рада, до якої входили вчителі, члени батьківського комітету та представники відділу народної освіти.

Через тяжкий матеріальний стан та голод 1921-22 років в школі було надано для обробітку учням 7 гектарів землі. Одержані таким чином продукти йшли на гарячі сніданки учням, які часто недоїдали удома. Негаразди ж у роботі школи шкільною та міською адміністрацією приписувались впливу "пережитків буржуазії та царизму на навчання". Про це свідчить звернення завідуючого відділом народної освіти Кам’янеччини від 1922 р.: "Спадщина царизму, стара загальноосвітня школа різних типів наприкінці п’ятого року після Жовтневої революції ще не знищена. Буржуазні тенденції старої школи живучі. З-під вивіски "Єдиної трудової школи" виразно виглядає справжнє обличчя "Гімназії". Таке становище є ненормальним і шкідливим. Школа мусить йти шляхом революційного розвитку!"

Постановою Раднаркому СРСР від 14.08.1930 р. запроваджувалась обов'язкова освіта в обсязі початкової школи для всіх, і в обсязі семирічної школи для жителів промислових селищ та міст.

У 1936 р. Перша єдина трудова школа м. Кам’янця-Подільського була перетворена на середню школу № 1 з десятирічним терміном навчання.

В перші дні війни від бомбардування міста загинули учні школи Кушнір, Муляр, Штільман, Нарковський, вчителі Незабутовська, Розенбліт. Багато учнів загинуло на фронті: Віктор Лефанов, Євген Шлепаков, Віктор Хмелюк, Михайло Зіммер, Вадим Монастирський. Всього (за неповними даними) за роки другої світової війни смертю хоробрих загинули 28 учнів школи.

Школа відновила свою роботу після звільнення міста від німецької окупації, але навчальному процесу заважала відсутність постійного будинку, де б розміщувалась школа. Будівництво нового корпусу школи розпочалося 1953 р.

Виконроб Климовський, щоб поставити фундамент на міцний ґрунт, заглибився на рівень фундаментів кам'яних склепів, які були тут, і... виявив провалля. Коли робітники проникли туди, то опинилися в підземній галереї. Її прослідкували до колишнього палацу Чарторийського на Зарванській. На думку краєзнавця Сергія Шкурка, підземна галерея належить до епохи неоліту (IV-II тисячоліття до н.е.).

У 1956 р. Перша школа нарешті отримала у своє розпорядження постійну будівлю, де розміщується сьогодні. 1956-57 навчальний рік став переломним у житті школи. Її з 7-річної стали перетворювати на 10-річну, тож у школі для початку з'явилося два восьмі класи.

1958 р. школа урочисто відсвяткувала 125-річчя. Вчителька історії Леся Григорівна Човник з душею, з любов'ю підготувала, залучивши вчителів і учнів, великий і багато ілюстрований літопис школи. А 3 січня в школі відбулися ювілейні педагогічні читання. Колектив працівників школи тоді складався з 55 чоловік: 1-4 класи - 8, 5-10 класи - 25, виробнича практика - 5 вчителів, техперсонал - 17 чоловік.

В 1963 році в школі з 1 класу почалось поглиблене викладання німецької мови, а з 1967 року тут розпочав різнобічну роботу клуб інтернаціональної дружби ім. Ернеста Тельмана – прообраз майбутнього клубу друзів ЮНЕСКО. З 1983 року офіційно розпочалось міжнародне співробітництво школи, включаючи обміни делегаціями з країнами Європи, в першу чергу з Німецькою Демократичною Республікою.

В 1993 році в старших класах спеціалізованої школи розпочалось вивчення провідних предметів німецькою мовою. Того ж року було узагальнено багаторічну роботу з інтернаціонального і патріотичного виховання і надіслано подання в штаб-квартиру ЮНЕСКО на входження школи в структуру Асоційованих Шкіл ЮНЕСКО. Офіційною датою приєднання школи до ПАШ є 26 квітня 1994 року (це засвідчено сертифікатом).

З 1996 року школа бере участь в міжнародних дослідницьких фестивалях шкіл ЮНЕСКО в мі Піран (Словенія), в цьому плані співпрацює з багатьма школами країн Європи. З часів створення Координаційної Ради АШЮ України школа активно бере участь у Всеукраїнських конференціях шкіл ЮНЕСКО. В школі №1 працює школа дитячої дипломатії. На її базі в грудні 2002 року проведено семінар для керівників шкіл міста, регіону.

Юні дипломати школи успішно брали участь в ІV Всеукраїнській конференцій старшокласників „Модель ООН – Україна, 2003” в квітні 2003 року і в Х Всеукраїнській конференцій старшокласників „Модель ООН – Україна, 2008” в м. Житомир в квітні 2008 року.

Восени 2003 року офіційно відзначався 170-річний ювілей школи як освітнього закладу нового типу, цьому присвячено спеціальний випуск Всеукраїнської дитячої газети „Долонька” (№4 – 2003 року)!


РОЗДІЛ ІІІ

ТІЛЬКИ В ПЕРШІЙ!

У сучасному світі відбуваються значні зміни. Розширення Європейського Союзу, швидкий науковий і технологічний прогрес та наслідки глобалізації впливають на наше життя. Народи Європи повинні об'єднати свої зусилля для того, щоб зберегти демократичний політичний лад і повагу до прав людини і громадянина, підсилити соціальну солідарність, поліпшити загальний добробут і, звичайно, зберегти мир. Усе це неможливо досягнути тільки на національному рівні. Спільними проблемами потрібно займатися на європейському рівні. Життєво важливе значення для подальшого розвитку Європи мають молоді люди, які, ставши відповідальними громадянами, визначать долю Європи і будуть розвивати європейську свідомість. Їм необхідно одержати ті знання, уміння й навички, що допоможуть їм краще пізнати й зрозуміти інші культури і гідно зустрічати виклики суспільства, у якому знання є основою.

1952 р. у першу школу надійшло кілька листів з німецького міста Франкенгаузен. Зав'язалося листування українських і німецьких школярів. Як з маленького струмка починається велика річка, так і ці листи започаткували велику справу. Так, 1960 р. в школі було організовано Клуб інтернаціональної дружби який згодом переріс у клуб друзів ЮНЕСКО. изображение 276




Всеукраїнські конференції учнів асоційованих шкіл ЮНЕСКО м. Кам’янець-Подільський Фото 2005 р.
26 квітня 1994 р. Перша школа стала асоційованим членом ЮНЕСКО - спеціальної установи ООН, що сприяє зміцненню миру та безпеки, співпраці народів через розвиток науки, освіти, культури. Таких шкіл на всю Україну - 61(зокрема, в Хмельницькій області тільки ще одна - в обласному центрі). А допомогла кам'янчанам прискорити своє сходження до рівня ЮНЕСКО німецька школа ім. Хелени Ланге з Вісбадена та вчителька цієї школи Сільвія Келер.

Багатогранна робота по лінії ЮНЕСКО - це яскраві сторінки сучасної біографії школи.

Клуб друзів ЮНЕСКО є самостійним добровільним громадським об’єднанням дітей і дорослих, яке має за мету: виховання підростаючого покоління в дусі миру, взаєморозуміння між народами, патріотизму, гуманізму, милосердя, розвиток дитячої дипломатії і миротворчої діяльності. Клуб сприяє активному відродженню національних культур, мов, традицій, їх взаємозбагачення розвитку творчого і духовного потенціалу особистості.

Конкретними завданнями клубу є:



  • налагодження і розвиток дружніх зв’язків з зарубіжними ровесниками, дитячими і молодіжними організаціями для поєднання зусиль в боротьбі мир і взаєморозуміння;

  • участь в державних і міжнародних акціях спрямованих на збереження і зміцнення миру;

  • сприяння участі дітей і підлітків в міжнародних конкурсах, оглядах, фестивалях, вікторинах, участь в боротьбі по охороні навколишнього середовища.


Делегація Першої школи в м. Київ

Фото 2003 р.
Одним із напрямків діяльності клубу є налагодження і підтримання листування та прямих контактів зі школами – асоційованими членами ЮНЕСКО своєї країни, близького і далекого зарубіжжя. d:\сергій\школа\ubilej\foto\astria.png

Ось основний доробок нашого Європейського клубу:

Міжнародні фестивалі Асоційованих Шкіл ЮНЕСКО:


  • Жовтень 1996р. – Словенія, м. Піран – IV фестиваль шкіл ЮНЕСКО (фольклорно-етнічнй). Тема: "Мир, співпраця і взаєморозуміння".

  • Жовтень 1996 р. – Словенія, м.Піран – V фестиваль шкіл ЮНЕСКО (науково-дослідницький). Тема: "Екологічні проблеми".

  • Вересень 1999 р. – Словенія, м. Піран – VII фестиваль шкіл ЮНЕСКО. Тема: "Права людини".

  • Січень 2003 р. – м. Вінниця, Україна. Тема: "Так! Культурі миру та ненасильства".

Всеукраїнські конференції учнів асоційованих шкіл ЮНЕСКО:

  • Жовтень 2000 р. – м. Одеса. Тема: "Культура миру".

  • Квітень 2001 р. – м. Львів. Тема: "Збереження історико-архітектурних пам’яток Львова – перлини світової спадщини ЮНЕСКО".

  • Жовтень 2001 р. – м. Житомир. Тема: "Полі культурний простір Житомирщини очима молодих: минуле, теперішнє, майбутнє".

  • Квітень 2003 р. – м. Київ. Тема: "Модель: ООН – Україна - 2003". (Клуб друзів ЮНЕСКО презентував Австрію).

  • Грудень 2004 р. – м. Одеса. Тема: "Модель: ООН – Україна: Декларація тисячоліття".

  • Березень 2005 р. – м. Хмельницький, м. Кам’янець-Подільський. Тема: "Громадянин України – громадянин світу".

  • Жовтень 2005 р. – м. Житомир. Тема: "Європейський вибір очима молодих".

  • Березень 2006 р. – м. Львів. Тема: "Від Магдебурзького права до євроінтеграції".

  • Квітень 2007 р. – м. Одеса. Тема: "Проектна діяльність – шлях до між культурного спілкування".

  • Жовтень 2007 р. – м. Київ. Тема: "Модель ООН – Україна".

  • Листопад 2008 р. – м. Житомир. Тема: "Модель: ООН – Україна - 2008". (Клуб друзів ЮНЕСКО презентував Канаду).

Спеціалізована школа №1 є в реєстрі Німецького культурного центру в Києві «Goethe-Institut», отримує відповідні інформаційні матеріали, та окремі навчальні посібники, журнали Німеччини. Саме, через цей Німецький культурний центр в різних містах Німеччини успішно пройшли навчання на курсах підвищення кваліфікації з німецької мови 5 вчителів школи.

У 1963 р. школі надано статус спеціалізованої школи з вивчення німецької мови. Так стало вимальовуватися сучасне обличчя школи. Отже, вже 40 років школа славиться тим, що тут німецьку мову вивчають з першого класу. Тут навіть є спеціальна посада завуча з німецької мови. Першим таким завучем (до 1967 р.) був Марк Семенович Фішгольд, наступними - Лідія Андріївна Тимчук (до 1974 p.), Ніна Антонівна Семенова (до 1980 р.), Михайло Микитович Пустовіт (до 2007 р.). зараз завучем з німецької мови працює Кравчук Ірина Василівна.

Сучасний обсяг вивчення німецької мови в школі такий: З уроки в тиждень в 1-3 класах, 4 – в 4 класі, по 5 – в 5-11 класах. Крім того, в 10-11 класах є ще по 2 уроки літератури Німеччини. Тож нічого дивного, що з випускників 1968-2008 pp. 111 обрали фахом німецьку мову.

Вчителями німецької мови працюють випускники нашої школи: Людмила Василівна Артюх (в школі – Кавкало) – випускниця 1978 p., Ірина Василівна Кравчук (Приймак) – випускниця 1982 р., Юлія Михайлівна Павлюкович – випускниця 2002 р.


РОЗДІЛ IV

ТВОРЦІ ІСТОРІЇ ПЕРШОЇ ШКОЛИ


Сьогодні перша школа - це 178 учнів, 35 вчителів, 11 класів. Зокрема, в першому класі навчається 12 учнів, у випускному 11-му - 13.

Узагалі, в Старому місті, яке обслуговує школа, є 203 дитини шкільного віку, але вчаться 114. 59 навчаються в інших школах, в технікумах, ПТУ.

Упродовж 1966-2008 pp. 53 учні закінчили школу із золотою медаллю, 23 - зі срібною. Віриться, що й нинішні учні продовжать славні традиції школи.

Велику підтримку школі надають батьки. Тим паче, що сьогодні в значної частини учнів батьки теж училися в школі №1.

За останні два роки школа матеріально збагатилася. Так, завдяки міському управлінню освіти та науки з'явилися перші чотири комп'ютери, проведено капремонт приміщення, газифіковано школу і тепер учні та вчителі почуваються у зимовий період дуже комфортно. Проведено реконструкцію сантехнічних мереж. Звичайно, є багато і проблем. Потребують ремонту вікна школи, бажає кращого її зовнішній вигляд але є найголовніше: школа знайшла своє обличчя. І робитиме все, аби закріпитися на досягнутих висотах й брати нові. Щоб, як наголошує нинішній директор школи Сергій Трасіух, вчитися і працювати у першій школі було престижно, тим паче, що проблемами Першої школи переймається нинішній мер міста Анатолій Макарович Нестерук.

За свою 175-ти річну історію Перша школа знала злети і падіння.

Першим директором Кам'янецької гімназії став 35-річний колезький асесор Федір Тєлєшов – директор училищ Подільської губернії, вихованець Казанської гімназії та педінституту. Федір Якович був енергійним, вимогливим начальником. Однак владолюбство, безконтрольне розпоряджання майном досить суттєво псували його, як би сьогодні сказали, імідж. Утім, Телешов директорував недовго: через два роки його перевели до Кишинева.

Згідно із "високим повелінням" гімназія розпочала працювати відповідно до статуту 1828 року, суть якого полягала у такому:

- у навчальному закладі встановлювався курс навчання з таких предметів: закон Божий, російська граматика, логіка і словесність, німецька, французька мови і латинь, математика, географія, історія і статистика, фізика, креслення, краснопис, малювання;

- щоденно учні мали чотири уроки: два вранці та два - після обіду;

- навчання розподілялося так, що вчитель географії міг викладати російську граматику, а вчитель фізики - вищий курс математики;

- гімназія мала свого опікуна, який вів нагляд за навчанням і станом гімназії.

Цікаву аналогію можна провести зі словами наступника Федора Тєлєшова і сучасністю. Так, 1835 р. директор гімназії Андрій Батаровський скаржився: "У всіх класах пічки старі, рами у вікнах майже зогнили, тому, як запевняють пани вчителі, взимку в класах холодно, димно, чадно".

Серед керівників навчального закладу варто виділити Михайла Вощиніна, який з 1835 р. був інспектором гімназії, а в 1838-1848 рр. її директором. Саме при ньому збудовано новий корпус гімназії. Гуманне ставлення Михайла Ілліча до учнів було, як на ті часи, великою рідкістю. Не відгороджував він себе і від учителів, розумну пораду від них сприймав з радістю.

Тоді ж (у 1835-1848 рр.) у гімназії працював викладачем, а потім інспектором випускник Харківського університету (1823 р.) Пилип Морачевський. У парі з Михайлом Іллічем це був чудовий тандем керівників. Пилип Семенович відомий також як перекладач усіх чотирьох Євангелій українською мовою (їх вдалося надрукувати вже по смерті перекладача - у 1906-1911 рр.).

Звісно, не всі директори були такими, як Вощинін. Так, у 1857-1863 рр. гімназію очолював англієць за походженням, вихованець Единбурзького університету, знавець класичних мов Яків Бякстер. Ця досить освічена, але стара і хвора людина дивилася на гімназію як на другорядну справу. Не кращим був і Петро Коленко, який очолював гімназію у 1864-1871 рр. Повільний і в'ялий, він майже не звертав уваги на навчання та виховання, а, живучи в окремому будинку, надзвичайно рідко з'являвся в гімназії. Проте директором Петро Дмитрович був суворим, тож учні та вчителі його боялися.

З попечителів Київського навчального округу виділимо видатного хірурга Миколу Пирогова. За недовгий час кураторства (1858-1861 рр.) він немало зробив для розвитку освіти в краї, посприяв поліпшенню викладання в гімназії, встановленню нормальних стосунків між учителями та учнями, вчителями та начальниками. 2 жовтня 1859 р. Пирогов особисто представляв Олександру ІІ учителів і учнів Кам'янецької гімназії, показував її приміщення.h:\my albums\історія школи\козинець е.я..jpg

Сказати щось суттєве про інших директорів та попечителів гімназії дорадянської епохи не має можливості. Імена їхні загубилися у вирі історії.




Євген Якович

Козинець.
Першим завідувачем першої єдиної трудової школи був Євген Якович Козинець (1921-1937 рр.). 1922 р. перша єдина трудова школа мала підготовчий, 7 основних і 4 паралельні класи, в яких навчалося 422 учні. Учителів було 20. У ті голодні роки потрібно було займатись не тільки навчальним процесом, а й забезпечувати учнів та вчителів харчами, що Євгену Яковичу вдалося зробити вибивши для обробітку учням 7 гектарів землі.

Директором школи у передвоєнні роки був Михайло Григорович Фещук (1937-1941). Важка випала йому доля. Стараннями Михайла Григоровича Перша школа у 1936 році стала середньою з десятирічним циклом навчання. Після початку другої світової війни Михайло Григорович займався евакуацією школи і разом з частиною учнів виїхав з міста.

Олена Іванівна Юхимович працювала директором школи з 1951 року по 1965. На її плечі лягло будівництво сучасного будинку школи. Народилася Олена Іванівна 1 листопада 1909 р. у с. Гарба Балтського повіту в сім'ї селянина. В неї було 4 сестри (три з них - Наталія, Ольга, Софія - теж стали вчителями), троє братів (двох - Опанаса та Феодосія - репресували). В Кам'янці-Подільському Олена 1924 р. закінчила першу трудову школу, а через три роки - художньо-промислову, здобувши фах кераміка-розмальовника. Склавши іспити на право вчителя молодших класів, з 15 вересня 1927 р. працює в різних школах. Під час війни перебувала з дітьми в евакуації. Чоловік Павло Пилипович, теж педагог, 1941 р. загинув смертю хоробрих, захищаючи Донбас. З 1 вересня 1944 р. Олена Іванівна працює в рідній школі №1 вчителем, а з 1951 р. - директором. Закінчила учительський, а потім педагогічний інститути. 14 років, до 1 липня 1965 p., коли вийшла на пенсію, Олена Юхимович очолювала першу школу.
h:\my albums\історія школи\бєляєв з учнями та вчителями.jpg

Володимир Павлович Бєляєв з учнями та вчителями.

Ліворуч від письменника Олена Іванівна Юхимович Фото 1956 р.
Після Олени Юхимович школу очолювали Ніна Антонівна Семенова (1965-1974 рр.), Володимир Денисович Касіцький (1974–1977 рр.), Михайло Микитович Пустовіт (1977-1979), Діна Іванівна Юрчик (1979-1983), Мечислав Антонович Чуловський (1983-1997).

Про Мечислава Антоновича з теплотою згадують вчителі. Він був строгим але справедливим директором. Його любили й поважали учні.

Після Мечислава Антоновича школу очолювали Володимир Михайлович Заремба (1997 – 2001 рр.), Андрій Борисович Турняк (2001-2007 рр.). З 2007 року директором у Першій школі працює Трасіух Сергій Володимирович, учень та вихованець Красіцького Володимира Денисовича.

У повоєнний час 10 років завучем школи пропрацювала Етя Григорівна Перельман. Олександр Тимофійович Ткачов теж був завучем школи. Як вчитель географії він цікавився природою і любив наш край. Багатьом учням школи пам'ятні походи з ним.

Весь свій трудовий шлях пройшла у школі Михайло Микитович Пустовіт – завуч з німецької мови і вчитель німецької мови та Лідія Герасимівна Підчашенська - завуч школи з виховної роботи та вчитель німецької мови.

Світлана Францівна Камінська – вчитель фізики до 2007 року працювала завучем школи з навчальної роботи.

Зараз у школі заступником директора з навчальної роботи працює Світлана Костянтинівна Кривенчук, заступником директора з німецької мови – Кравчук Ірина Василівна – випускниця Першої школи і заступником директора з виховної роботи Яворська Людмила Вікторівна.

За роки існування школи у ній працювало багато талановитих вчителів. Як гімназія так і Перша школа завжди славилися своїми вчителями.

Першими вчителями гімназії стали пан Сбітнєв (математика), пан Науменко (географія), пан Кітченко (логіка та російська словесність), пан Паєвський (історія та статистика), пан Красковський (латинь), пан Свірський (німецька мова), пан Дюрен (французька мова), протоієрей пан Гогоцький (закон Божий).

Менше року працював у гімназії Іван Вернадський, який 1841 р. прибув сюди після закінчення Київського університету. Але й через 40 років його згадали як одного з найкращих викладачів гімназії. Іван Васильович став відомим економістом, був професором Київського та Московського університетів. А його син Володимир прославився як один з найвидатніших природознавців ХХ ст.

У вересні 1842 р. російську словесність і логіку в гімназії став викладати молдавський письменник і учений, майбутній почесний член Румунської академії наук Александру Хиждеу. Заскорузлість гімназичних програм явно не задовольняла Олександра Фадійовича (так його величали в гімназії), а вихід за їх рамки призвів до того, що вже через рік занадто самостійного викладача звільнили. Але вчений ще 7 років жив у місті, вів адвокатську практику. А в Кам'янецькій гімназії вчилися його сини: Микола - майбутній художник, замучений 1860 р. в Петропавлівській в'язниці за участь у студентському революційному русі, Богдан - письменник, автор "Великого етимологічного словника румунської мови".

Згадаймо і Петра Чуйкевича - випускника філологічного факультету Київського університету. Саме в гімназії у Петра Омеляновича зупинявся Тарас Шевченко в жовтні 1846 р. під час тижневого перебування в місті над Смотричем як член Київської Археологічної комісії. І з усього багатства, зібраного Шевченком у нашому місті, залишилося тільки три народні пісні, записані саме від Чуйкевича.

У 1864-1868 рр. російську мову й словесність у Кам'янецькій гімназії викладав Павло Житецький – ще один випускник Київського університету. Пізніше Павло Гнатович став доктором російської словесності, членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, автором першої ґрунтовної праці з історії фонетики української мови. Його син Гнат, який народився в Кам'янці-Подільському, був чудовим літературознавцем.

Згадаймо добрим словом і художників, які викладали в гімназії. Це Іван Васьков, який звернув увагу на гімназиста Миколу Бурачека - майбутнього пейзажиста, художника театру. Це Дмитро Жудін, який свій значний талант художника передав і доньці Ользі - випускниці Маріїнської гімназії. Зовсім недовго, з вересня до грудня 1905 р., у гімназії малювання викладав В'ячеслав Розвадовський, який заснував у місті художню школу для сільських дітей.

Учителем чистописання та малювання у 1851-1859 рр. працював Гаврило Подраменцов. Але не це прославило Гаврила Миколайовича, а те, що велику любов до театру передав доньці, а та як Марія САВІНА стала видатною російською актрисою.

Добрих слів заслуговує Іван Михалевич, який 1883 р. до 50-річчя гімназії видав історичні записки про неї, які досі не втратили цінності.

Георгій Михайлович Горшков викладав напередодні Першої світової війни у гімназії математику. Великий педант і чудовий математик Георгій Михайлович був батьком майбутнього радянського адмірала Сергія Горшкова.

У радянські часи на ниві освіти значний вклад внесли вчителі Нонна Андріївна Андрієвська, Марія Миколаївна Войцехівська, Віра Архипівна Гасюк, Микола Логвинович Дзензель, Андрій Кирилович Дідурик, Лідія Микитівна Іванова, Тетяна Матвіївна Косарєва, Олена Володимирівна Кукрицька, Надія Яківна Марченко, Михайло Юхимович Рейхтер, Ніна Опанасівна Тимчук, Таїсія Іванівна Шуріпа та багато інших.

Майже 40 років (1944-1982 pp.) вчила наймолодших школярів Любов Семенівна Котікова. Чудово обладнав кабінет хімії Олексій Іванович Михайлюк.

Вчителями школи були: Петруніна В.А., Дробіна М.І., Пушкаренко К.П., Розумовська К.А., Човник Л.П., Довгопольська К.С., Бронштей Р.К.

Зараз у школі працюють чудові і талановиті вчителі.

У 1-4 класах: Мостова Валентина Іванівна, Лабанська Світлана Михайлівна, Полюх Людмила Василівна, Смолінська Ніна Миколаївна і Сокальська Олена Анатоліївна.

У 5-11 класах: вчителі німецької мови – Попова Зоя Сергіївна, Артюх Людмила Василівна і Чорна Наталія Ігорівна, вчитель англійської мови Шульжик Людмила Михайлівна, вчитель російської мови і зарубіжної літератури Бівсон Ірина Давидівна, вчителі історії – Гуменюк Інна Миколаївна і Михайліченко Олена Анатоліївна, вчителька біології і хімії Кучер Наталія Вікторівна, вчителі української мови і літератури – Мельник Ганна Василівна і Любецька Вікторія Євгенівна, вчителі математики – Солодка Людмила Володимирівна і Павлуцький Микола Леонідович, вчитель географії Руда Емілія Борисівна, вчитель образотворчого мистецтва та праці Щербина Фіала Митрофанівна, вчитель фізкультури Цимбалюк Ігор Віталійович, вчитель музики Франчук Оксана Іванівна, вчитель "Захисту Вітчизни" Клячук Ігор Миколайович, психолог Колендзян Наталія Миколаївна, педагог організатор Бужинська Наталія Миколаївна, соціальний педагог Дубицька Валентина Василівна, бібліотекар Попкова Тетяна Миколаївна.

Перша школа по праву може гордитися своїми випускниками. Згадаємо випускників-гімназистів: художника Миколу Бурачека, Богдана та Миколу Хиждеу, українського енциклопедиста Євген Онацького, який 1912 р. закінчив Кам'янецьку гімназію зі срібною медаллю.

У Кам'янецькій гімназії в різні роки також училися письменники Мойсей Альтман, Валер'ян Захаржевський, Лев Котелянський, Модест Левицький, Григорій Мачтет, Юрій Смолич, Микола Чирський, зоолог Петро Бучинський, народник Володимир Дебогорій-Мокрієвич, військовий історик Борис Жерве, інженер Євген Затонський (під його керівництвом у 1930-1935 рр. під Замковим мостом збудовано гідроелектростанцію) і його брат революціонер Володимир Затонський, біохімік, академік АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці Борис Збарський, який разом з професором В.П. Воробйовим брав участь у бальзамуванні тіла В.І. Леніна, літературознавець Костянтин Копержинський, головний художник Великого театру СРСР (1924-1928 рр.) Михайло Курилко, гідрогеолог Октавій Ланге, мовознавець Борис Ларін, історик Іван Лучицький, відомі лікарі Юлій Манасевич і Едмунд Фаренгольц, драматург і актор Тадей Рутковський, мистецтвознавець, архітектор Володимир Сіцінський (син видатного дослідника Поділля Євтима Сіцінського), математики Ілля Штаєрман та член-кореспондент АН СРСР професор М.Г. Чеботарьов, громадський діяч, один з ініціаторів створення Кам'янець-Подільського університету Олександр Шульмінський.

Атестат про закінчення гімназії відкривав шлях до університету. Так, 1886 р. у Київському університеті на різних курсах вчилося 90 випускників нашої гімназії. Цікавий розподіл кам'янчан по факультетах: історико-філологічний - 1, фізико-математичний - 11, юридичний - 35, медичний - 43.

Письменник, автор знаменитої трилогії "Стара фортеця" Володимир Павлович Бєляєв проклав своєрідний місток між кількома іпостасями навчального закладу, адже вступив до підготовчого класу російської чоловічої гімназії, продовжив навчання в державній українській гімназії ім. Руданського, а закінчив 1923 р. першу єдину трудову школу.


Любоми Дмитерко
1924 р. школу закінчив знаний письменник Любомир Дмитерко (1911-1985) - довголітній головний редактор журналу "Вітчизна" (1962-1985 pp.), лауреат Шевченківської премії (1979 p.). Цікаво, що Дмитерко проявив себе всебічно - як поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, сценарист. А ще, ніби провіщаючи майбутнє рідної школи, проклав свою стежину до ООН: 1958 р. і 1962 р. у складі української делегації брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН. h:\my albums\історія школи\любомир дмитерко.jpg

У Першій школі навчалися доктор наук Василь Мак, кандидати наук Ігор Буршта, Людмила Іванова, Неоніла Марченко, Валентина Настко, Лариса Попова, знаний лікар Дмитро Васильянов, директор ЗОШ №14 Наталя Васильянова, директор хлібокомбінату Галина Акимович (Бучек), завідувач дитсадка №8 Людмила Циганюк (Гавва), голова міськрайонного товариства інвалідів Тамара Сосновська (Кармен), перший заступник головного редактора газети "Подолянин" Алла Бабляк (Кононенко), працівник апарату Міністерства закордонних справ України Вадим Костюк, боксер Сергій Лях, археолог Олег Мороз, співачка Марина Одольська, сестри-близнята Юлія та Юна Вонсович, та багато, багато інших.




Шкільний танцювальний гурток Фото 1954 р.
Багатою завжди була школа і на таланти. Вчителька фізики Єлизавета Степанівна Кошонько була не тільки вимогливим педагогом, але й першим керівником танцювального гуртка. А як тягнулися до керівника духового оркестру Василя Григоровича Галеніуса найбільші шкільні шибеники. h:\my albums\історія школи\танці.jpg

З великою теплотою згадує школу №1 Іван Михайлович НЕТЕЧА, який саме тут закладав підвалини своєї дитячої хорової школи, а естафетну паличку з його рук взяла Купінська Наталія Іванівна.




Секція бойового гопака Фото 2007 р.
У школі працюють різноманітні гуртки та секції у яких займаються учні. Зокрема необхідно назвати гурток бісероплетіння, що працює від станції юних техніків і яким керує випускник нашої школи Боднар Сергій Олександрович. Його гурток відвідують не тільки учні школи. Батьки привозять до майстра дітей з усього міста. h:\my albums\гопак\гопак\dsc05733.jpg

Плідно працює у школі секція бойового гопака керівником якого є Полевий Юрій Богданович. Як зазначає Юрій Богданович Бойовий гопак – громадська організація, що має на меті всебічне виховання юнацтва та молоді, а також сприяє популяризації української культури та цінностей українського народу. Втілюючи ці ідеї через роботу у таких напрямках: оздоровчий, мистецький, спортивний, бойовий.

На належному рівні проводиться вчителями й гурткова робота сприяючи всебічному розвитку учнів.

Zur Geschichte der Ersten Schule

Mein Kamjanez blühet sehr schön jeden Frühling,



Wie sanftgrünes Laub gedeiht alt und jung

Du bist allerschönste die Stadt in Podillja,

Wo steigt Alte Festung an Felsen und Fluß.“

Im Herzen der Altstadt, die liebevoll als „die Perle auf dem Stein“ genannt wird, liegt majestätisch unmittelbar am Rathaus die Erste Schule, deren Geschichte und Werdegang in die vorigen Jahrhunderte reicht und in der Region der Westukraine bemerkenswert ist.

Ihr Gründungsjahr ist 1833, immer war sie eine anerkannte Lehranstalt für die Kinder der multinationalen Stadt, hatte reiche Traditionen. Zu verschiedenen Zeiten haben hier lerneifrige Jungen und Mädchen gelernt, die mit ihrer Arbeit, ihren Erfolgen auf verschiedenen Gebieten des Lebens ihre Stadt und die Erste Schule bekannt machten. Hier sind zu nennen:


  • der Verdiente Arzt Jurij Manassewytsch;

  • der bekannte ukrainische Maler Mychajlo Buratschek;

  • der Akademiker Borys Sbarskyj;

  • der Schriftsteller Wolodymyr Belajew;

  • der Dichter Lübomyr Dmyterko;

  • die bekannte Sängerin Maryna Odols’ka;

  • der Professor der Musik Mykola Lewandows’kyj;

  • der berühmte Mathematiker Mykola Tschebotarjow.

Viele Schulabgänger von 1940, 1941 kämpften heldenhaft gegen die Faschisten als Frontsoldaten und als Partisanen, als Antifaschisten.

Das heutige Schulgebäude wurde 1955-1957 auf den Ruinen des Großen Vaterländischen Krieges errichtet.

Als die Schule mit erweitertem Deutschunterricht besteht sie seit 1963. Fast 140 Schulabgänger haben in diesen Jahren ihr künftiges Fach für das Studium an den Hochschulen in der Ukraine, in Rußland, in Kasachstan, in Deutschland, in Polen, in Österreich „Deutsch“ gewählt und wurden Lehrer, Professoren, Übersetzer, Dolmetscher, Manager, Wissenschaftler, Politiker… Ihr Berufsleben ist mit der deutschen Sprache unmittelbar verbunden.

Unsere Schule ist stolz darauf, dass nicht wenige ihre Schulabgänger zusammen mit dem Reifezeugnis Gold- oder Silbermedaillen „Für besondere Lernerfolge“ jedes Jahr bekommen. Zu einem wichtigen Bestandteil des Lern- und Erziehungsprozesses ist die Tätigkeit des Interklubs „Ernst Thälmann“ seit den 60-er Jahren des 20. Jahrhunderts geworden, was die Schule in vielen Ländern der Welt bekannt machte und was die Schule Nr.1 im April 1994 zur assoziierten UNESCO-Mitgliedschaft führte.

Dabei haben wir dem Ehepaar Keller und der Wohltäterin Fr. Maria von Pawelsz zu verdanken.

Unser langjähriges UNESCO-Projekt heisst „Frieden und Völkerverständigung“. Das hilft uns weite Kontakte zu den Altersgenossen in ganz Europa und vor allem in den deutschsprachigen Ländern zu entwickeln, auszubauen und zu pflegen.

Seit 1983 verwirklichen wir den Lehrer- und Schüleraustausch mit der DDR („Ernst-Thälmann-Schule“ in Bad Langensalza, Thüringen) und ab 1994 mit der Bundesrepublik Deutschland („Helene-Lange-Schule“ in Wiesbaden, Hessen), wobei wir erfolgreich zwei aktuelle zweisprachige Projekte „Ein wichtiger Tag in meinem Leben“ und „Wir errichten das gemeinsame Europäische Haus“ ins Leben setzen konnten.

Der heutige UNESCO-Klub arbeitet unter dem Motto „Wir tun unser Bestes, damit auf dem Planeten Glück, Freiheit und Frieden gedeihen“.

Heute erklären wir unsere Bereitschaft zu aktiven Kontakten zum Land Hessen in Deutschland und zum Land Burgenland in Österreich.

Wir, das sind 175 Grund-, Haupt- und Oberschüler, über 35 Lehrerinnen und Lehrer, unter Ihnen 7 Deutschlehrer: Mychajlo Pustowit, Lüdmila Artüch, Lidija Podtscheschyns’ka, Iryna Krawtschuk, Soja Popowa, Julija Pawlükowytsch, Natalija Tschorna, Schulleitung mit Herrn Serhij Trassiuch an der Spitze, und die Eltern.



Vorbereitet: Mychajlo Pustowit

Поділіться з Вашими друзьями:

Схожі:

Історія приміщення школи iconРозрахунок фактичної освітленості приміщення
Розділ психолого-педагогічні засади викладання теми «історія інформатики» в школі
Історія приміщення школи iconКіровоград
На околиці міста Кіровограда, що має гарну назву Завадівка, серед одноповерхових приватних будинків видніється приміщення загальноосвітньої...
Історія приміщення школи iconУ дні окупації приміщення школи хоча й збереглися, але вороги спалили парти та інші меблі. Нічого не лишилося з наочних посібників, карт, таблиць та іншого причального приладдя
Нестача кадрів учителів, знищена матеріальна база, тяжкі матеріальні умови життя людей все це гальмувало розвиток освіти на селі
Історія приміщення школи iconІсторія України. Всесвітня історія 5–9 класи навчальна програма
За основу для модернізації було прийнято програму 2012 року з історії для основної школи з урахуванням змін, яких вона зазнала під...
Історія приміщення школи iconКонкурс екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, в якому я живу» Музей історії школи напрям історія навчального закладу роботу
Світловодська, тепер Навчально-виховний комплекс «Гімназія-зш №4», належить Ганні Іванівні, яка за допомогою учнів та батьків зуміла...
Історія приміщення школи iconПедагогічна система К. Д. Ушинського
Кравець В. П. Історія української школи І педагогіки: Курс лекцій. Тернопіль, 1994
Історія приміщення школи iconДіяльність першого
Котляревського та Михайла Щепкіна. Вибачливий полтавський глядач, чудове приміщення не могли не приваблювати чисельні театральні...
Історія приміщення школи iconІсторія, теорія, методика збірник наукових та методичних праць
Проблеми музичної освіти учнів загальноосвітньої школи: історія, теорія, методика: [збірник наукових та методичних праць] / Заг ред....


База даних захищена авторським правом ©biog.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка